1. «агальна характеристика, типолог≥¤ та функц≥¤ пол≥тичних ел≥т

≈л≥тизм ¤к напр¤м пол≥тичноњ думки склавс¤ наприк≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст. “ворц¤ми теор≥њ ел≥т були ≥тал≥йськ≥ соц≥ологи √. ћоска ≥ ¬. ѕарето та н≥мецький соц≥олог –. ћ≥хельс. —уть ел≥тизму пол¤гаЇ у визнанн≥ того, що сусп≥льством завжди править вибрана менш≥сть, над≥лена особливими соц≥альними, психолог≥чними й пол≥тичними ¤кост¤ми, Ч ел≥та (в≥д франц. elite Ч краще, доб≥рне, вибране). ѕочинаючи з XVII ст. цей терм≥н вживаЇтьс¤ спочатку дл¤ позначенн¤ товар≥в найвищоњ ¤кост≥, а згодом ≥ дл¤ виокремленн¤ у структур≥ сусп≥льства Ђобраних людейї, передус≥м вищоњ знат≥. ” своЇму першопочатковому значенн≥ терм≥н Ђел≥таї не м≥стить н≥чого антидемократичного й широко використовуЇтьс¤ у повс¤кденн≥й мов≥, наприклад, коли йдетьс¤ про ел≥тне нас≥нн¤, ел≥тну худобу тощо. ќднак вживанн¤ цього терм≥на стосовно людей надаЇ йому недемократичного в≥дт≥нку, оск≥льки передбачаЇ переважанн¤ одних людей над ≥ншими завд¤ки на¤вност≥ у них ¤кихось особливих позитивних рис. ¬же сама на¤вн≥сть таких рис не може вважатис¤ безумовним фактом, до того ж люд¤м взагал≥ важко даЇтьс¤ визнанн¤ переважанн¤ над собою когось ≥ншого. “ому теор≥¤ ел≥т маЇ немало опонент≥в, причому не т≥льки з числа посл≥довних демократ≥в, а й узагал≥ серед людей ≥з почутт¤м власноњ г≥дност≥.

“а хоч би ¤к там було, под≥л будь-¤кого сусп≥льства на тих, хто править, ≥ тих, ким управл¤ють, Ї незаперечним фактом. ѕричому стосовно пол≥тичних ел≥т ≥детьс¤ не про управл≥нн¤ взагал≥, а саме про пол≥тичне кер≥вництво та управл≥нн¤, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ особливою, б≥льш-менш сталою за своњм складом ≥ згуртованою групою людей з опорою на пол≥тичн≥ норми й силу державного примусу. Ќазивати цю групу можна по-р≥зному: пол≥тичною ел≥тою, пол≥тичним класом (√. ћоска), пан≥вним класом тощо.

Ќайпоширен≥шими п≥дходами до по¤сненн¤ феномену пол≥тичних ел≥т у пол≥толог≥њ Ї ц≥нн≥сний ≥ функц≥ональний. ÷≥нн≥сний п≥дх≥д, започаткований ¬. ѕарето, по¤снюЇ ≥снуванн¤ пол≥тичноњ ел≥ти на¤вн≥стю у належних до нењ ос≥б особливо ц≥нних дл¤ сусп≥льства ≥нтелектуальних, психолог≥чних, моральних, орган≥заторських та ≥нших рис, ¤к≥ забезпечують њм переважанн¤ над ≥ншими людьми. ≈л≥та таким чином видаЇтьс¤ за найц≥нн≥шу частину сусп≥льства, пан≥вне становище ¤коњ в≥дпов≥даЇ його ≥нтересам.

як стверджують прихильники ц≥нн≥сного п≥дходу, формуванн¤ ел≥т Ї не ст≥льки результатом жорсткоњ боротьби за владу, ск≥льки насл≥дком природного в≥дбору сусп≥льством найц≥нн≥ших представник≥в. ≈л≥тарн≥сть законом≥рно випливаЇ з р≥вност≥ можливостей людей ≥ не суперечить сучасн≥й представницьк≥й демократ≥њ. —оц≥альну р≥вн≥сть треба розум≥ти ¤к р≥вн≥сть можливостей людей, а не њхнього соц≥ального статусу. ќск≥льки люди нер≥вн≥ за ф≥зичними та ≥нтелектуальними даними, за своЇю життЇвою енерг≥Їю та активн≥стю, то саме сусп≥льство зац≥кавлене в тому, щоб добирати дл¤ кер≥вництва найкращих. —ама ж ел≥та маЇ бути моральним вз≥рцем дл¤ ≥нших ≥ викликати до себе повагу. —правжн¤ ел≥та не владарюЇ, а керуЇ масами з њх добров≥льноњ згоди, ¤ка виражаЇтьс¤ на в≥льних виборах.

Ќайпоширен≥ш≥ в пол≥толог≥њ визначенн¤ пол≥тичноњ ел≥ти грунтуютьс¤ на ц≥нн≥сному п≥дход≥. “ак, в украњнському пол≥толог≥чному енциклопедичному словнику пол≥тична ел≥та визначаЇтьс¤ ¤к Ђменш≥сть сусп≥льства, що становить собою достатньою м≥рою самост≥йну, вищу, в≥дносно прив≥лейовану групу, над≥лену особливими психолог≥чними, соц≥альними ≥ пол≥тичними ¤кост¤ми, ¤ка бере безпосередню участь у затвердженн≥ ≥ зд≥йсненн≥ р≥шень, пов'¤заних з використанн¤м державноњ влади або впливом на нењї'.

÷≥нн≥сний п≥дх≥д до по¤сненн¤ феномену пол≥тичних ел≥т критикують за переб≥льшенн¤ значенн¤ психолог≥чних чинник≥в, аристократизм та антидемократизм, за переоц≥нку рол≥ кер≥вник≥в ≥ недооц≥нку активност≥ мас, цин≥чне ставленн¤ до боротьби за владу. ќпоненти цього п≥дходу наголошують, що немаЇ жодних п≥дстав вважати пол≥тик≥в ≥ вищих чиновник≥в найкращою частиною сусп≥льства; Ђдосл≥дженн¤ пол≥тичноњ ел≥ти показують, що це Ч часто цин≥чн≥, користолюбн≥ люди, ¤к≥ не цураютьс¤ н≥¤ких засоб≥в... ел≥таристи, посилаючись на етимолог≥ю терм≥на,, в≥днос¤ть до пол≥тичноњ ел≥ти Ђкращихї, Ђобранихї, приписують њй вс≥ дос¤гненн¤ цив≥л≥зац≥њ, принижують роль народних мас в ≥сторичному процес≥ї2. —правд≥, ¤кщо вважають, що пол≥тика Ч брудна справа, то чи може зан¤тт¤ ц≥Їю справою формувати кращих людей?

≤нший п≥дх≥д до по¤сненн¤ феномену пол≥тичних ел≥т, започаткований √. ћоскою ≥ –. ћ≥хельсом, Ч функц≥ональний, або орган≥зац≥йний. ¬≥н по¤снюЇ ≥снуванн¤ пол≥тичноњ ел≥ти важлив≥стю функц≥й управл≥нн¤, ¤к≥ зумовлюють особливу роль людей, що њх виконують. ѕрихильники цього п≥дходу вважають, що закон под≥лу прац≥ вимагаЇ профес≥йного зан¤тт¤ управл≥нською працею ¤к необх≥дноњ умови њњ ефективност≥. Ўирок≥ маси населенн¤ пол≥тично пасивн≥, њхн≥ головн≥ життЇв≥ ≥нтереси звичайно лежать поза сферою пол≥тики. ¬исока сусп≥льна значущ≥сть управл≥нськоњ прац≥ зумовлюЇ ≥ особливий соц≥альний статус тих, хто њњ виконуЇ. ’арактерним дл¤ цього статусу Ї високий р≥вень матер≥ального стимулюванн¤, у тому числ≥ пов'¤заного з наданн¤м управл≥нц¤м р≥зних соц≥альних прив≥лењв.

ѕрихильникам функц≥онального п≥дходу докор¤ють за абсолютизац≥ю формальних механ≥зм≥в влади та в≥дх≥д в≥д анал≥зу њњ соц≥ально-класовоњ природи. ѕитанн¤ про те, чи Ї пол≥тична ел≥та позакласовою соц≥альною групою, ¤ка виражаЇ ≥нтереси сусп≥льства в ц≥лому, або ж це Ч верх≥вка економ≥чно пануючого класу, ¤ка зд≥йснюЇ кер≥вництво сусп≥льством в ≥м'¤ п≥дтримки соц≥альноњ системи, що ставить цей клас у прив≥лейоване становище, Ї об'Їктом гостроњ науковоњ полем≥ки. ѕрихильники класового п≥дходу вважають належними до пол≥тичноњ ел≥ти найвпливов≥ших ≥ пол≥тично активних член≥в пануючого класу, в тому числ≥ л≥дер≥в ≥ функц≥онер≥в його пол≥тичних орган≥зац≥й та ≥нтелектуал≥в, ¤к≥ виробл¤ють пол≥тичну ≥деолог≥ю класу, тобто людей, котр≥ безпосередньо приймають пол≥тичн≥ р≥шенн¤, що в≥дображають сукупну волю класу. ¬они виход¤ть з того, що пон¤тт¤ Ђпол≥тична ел≥таї не зб≥гаЇтьс¤ за обс¤гом з пон¤тт¤м Ђправл¤чий класї: перше ви¤вл¤Їтьс¤ функц≥онально н≥би управл≥нським Ђвиконавчим ком≥тетомї другого. ÷≥ пон¤тт¤ не зб≥гаютьс¤ ц≥лком ≥ за зм≥стом. ƒо управл≥нськоњ д≥¤льност≥ правл¤чий клас звичайно залучаЇ ≥ найзд≥бн≥ших представник≥в ≥нших клас≥в ≥ верств населенн¤, передус≥м тих, ¤к≥ близьк≥ до правл¤чого класу3.

ѕол≥тична ел≥та не Ї соц≥ально однор≥дним утворенн¤м. ¬она внутр≥шньо диференц≥йована ≥ маЇ складну структуру, ¤ку складають р≥зн≥ типи й види ел≥т, що даЇ право говорити про нењ у множин≥. ¬иокремленн¤ елемент≥в структури пол≥тичноњ ел≥ти, њњ под≥л на типи й види можуть зд≥йснюватись за р≥зними ознаками. Ќайб≥льш загальними з них Ї м≥сце в пол≥тичн≥й систем≥ та обс¤г владних повноважень.

як уже зазначалось, ще ¬. ѕарето за м≥сцем у пол≥тичн≥й систем≥ под≥л¤в ел≥ту на правл¤чу ≥ неправл¤чу, або контр-ел≥ту. ƒо правл¤чоњ ел≥ти належать ус≥ т≥, хто пр¤мо чи опосередковано бере участь в управл≥нн≥ сусп≥льством, а до контрел≥ти Ч так≥ особи, ¤к≥ над≥лен≥ характерними дл¤ ел≥ти ¤кост¤ми, але внасл≥док свого соц≥ального статусу чи р≥зних перешкод не мають доступу до управл≥нн¤. онтр-ел≥тою може виступати пол≥тична опозиц≥¤, що прагне послабити владу правл¤чоњ ел≥ти ≥ вз¤ти на себе частину њњ повноважень. ќднак ¬. ѕарето розум≥в п≥д контрел≥тою не просто пол≥тичну опозиц≥ю, а таку над≥лену ел≥тарними ¤кост¤ми соц≥альну групу, ¤ка не входить ≥ не прагне ув≥йти до складу правл¤чоњ ел≥ти, а ставить соб≥ за мету взагал≥ позбавити правл¤чу ел≥ту влади й натом≥сть створити нову систему зд≥йсненн¤ влади. —аме з таким протисто¤нн¤м в≥н-пов'¤зував виникненн¤ соц≥альних революц≥й ≥ д≥ю закону циркул¤ц≥њ ел≥т.

«а часом ≥ засобами утвердженн¤ пануванн¤ пол≥тичн≥ ел≥ти под≥л¤ютьс¤ на традиц≥йн≥ й сучасн≥. ¬лада традиц≥йних ел≥т спираЇтьс¤ на традиц≥йн≥ ц≥нност≥: звичањ, традиц≥њ, знатн≥сть походженн¤, власн≥сть на землю, в≥йськова доблесть, рел≥г≥йн≥ заслуги тощо. ¬≥дпов≥дно до цих ц≥нностей виокремлюютьс¤ так≥ складов≥ пол≥тичноњ ел≥ти, ¤к родова знать, земельна аристократ≥¤, воЇнна ел≥та, рел≥г≥йн≥ ≥Їрархи тощо. ¬лада сучасних ел≥т базуЇтьс¤ на сучасних ц≥нност¤х, до ¤ких належать, зокрема, промисловий (особливо ф≥нансовий) кап≥тал, осв≥чен≥сть, профес≥йн≥ дос¤гненн¤ та ≥н. ¬≥дпов≥дно, до сучасних ел≥т належать п≥дприЇмц≥, осв≥чен≥ пол≥тичн≥ л≥дери, представники науково-техн≥чноњ ≥нтел≥генц≥њ, мистецтв тощо, але не вс≥, а лише т≥, хто безпосередньо чи опосередковано займаЇ владн≥ позиц≥њ або маЇ можлив≥сть ≥стотно впливати на прийн¤тт¤ пол≥тичних р≥шень.

Ѕлизьким до ц≥Їњ типолог≥њ Ї под≥л ел≥т залежно в≥д основи њх формуванн¤ на ел≥ту кров≥, ел≥ту власност≥ та ел≥ту ≥нтелектуальноњ продуктивност≥. Ќа основ≥ кров≥ формуЇтьс¤ ел≥та до≥ндустр≥ального сусп≥льства, на основ≥ приватноњ власност≥, багатства Ч ел≥та ≥ндустр≥ального, а на основ≥ ≥нтелектуальноњ продуктивност≥ Ч пост≥ндустр≥ального сусп≥льства.

—учасн≥ ел≥ти за обс¤гом владних повноважень под≥л¤ютьс¤ на вищ≥, середн≥ та адм≥н≥стративн≥. „≥тких критер≥њв такого под≥лу немаЇ. ¬важаЇтьс¤, що до вищоњ ел≥ти належать т≥, хто приймаЇ найб≥льш значущ≥ дл¤ всього сусп≥льства пол≥тичн≥ р≥шенн¤. ÷е пров≥дн≥ пол≥тичн≥ кер≥вники Ч глава держави, голова парламенту, прем'Їр-м≥н≥стр, голова ¬ерховного суду, а також т≥, хто об≥ймаЇ висок≥ пости в законодавч≥й, виконавч≥й та судов≥й г≥лках влади (безпосереднЇ оточенн¤ глави держави, голови парламенту, прем'Їр-м≥н≥стра, кер≥вники центральних орган≥в виконавчоњ влади, пров≥дних пол≥тичних парт≥й, пол≥тичних фракц≥й у парламент≥). ” к≥льк≥сному в≥дношенн≥ вища ел≥та складаЇ в крањн≥ 100Ч200 ос≥б. ќпосередкованим показником належност≥ до нењ Ї в≥дом≥сть. ÷е особи, ¤к≥ в≥дом≥ ¤к т≥, хто приймаЇ р≥шенн¤.

—ередн¤ пол≥тична ел≥та формуЇтьс¤ з великоњ к≥лькост≥ виборних посадових ос≥б. ÷е члени парламенту, губернатори, мери великих м≥ст, л≥дери р≥зних пол≥тичних парт≥й ≥ пров≥дних груп ≥нтерес≥в тощо. ¬ њњ середовищ≥ Ї сво¤ досить значна диференц≥ац≥¤. ќб'ЇднуЇ представник≥в середньоњ пол≥тичноњ ел≥ти х≥ба що те, що вони Ї виборними, а не призначуваними особами.

јдм≥н≥стративну ел≥ту складаЇ вищий прошарок державних службовц≥в (чиновництва), ¤к≥ займають вищ≥ позиц≥њ в м≥н≥стерствах, департаментах, ком≥тетах та ≥нших органах державного управл≥нн¤. Ќа посади вони не обираютьс¤, а призначаютьс¤.

«а зм≥стом д≥¤льност≥ ≥ функц≥й пол≥тична ел≥та под≥л¤Їтьс¤ на парт≥йну, воЇнну, адм≥н≥стративну та ≥деолог≥чну, а за способом формуванн¤ Ч на закриту й в≥дкриту ≈л≥ти закритого типу в≥дтворюютьс¤ на власн≥й основ≥. ¬они максимально утруднюють проникненн¤ до своњх лав нових член≥в, застосовуючи жорстк≥ критер≥њ в≥дбору. ≈л≥ти в≥дкритого типу в≥дтворюютьс¤ з залученн¤м до свого складу представник≥в нижчих верств населенн¤, над≥лених ел≥тарними рисами. ÷≥ ел≥ти оновлюютьс¤ б≥льш ≥нтенсивно, н≥ж закрит≥, вм≥ло використовують св≥ж≥ сили у —¬ќѓ’ ÷≤Ћя’, гнучко пристосовуютьс¤ до пол≥тичних зм≥н.

«алежно в≥д масштаб≥в д≥¤льност≥ пол≥тичн≥ ел≥ти под≥л¤ютьс¤ на загальнонац≥ональну та рег≥ональн≥. –ег≥ональн≥ пол≥тичн≥ ел≥ти в≥д≥грають особливо важливу роль у федеративних державах, де орган≥зац≥¤ влади в суб'Їктах федерац≥њ, ¤к правило, повторюЇ орган≥зац≥ю влади в держав≥ в ц≥лому. «а таких умов пол≥тична ел≥та суб'Їкт≥в федерац≥њ маЇ таку ж структуру, ¤к ≥ загальнонац≥ональна ел≥та. ¬ ун≥тарних державах до рег≥ональних пол≥тичних ел≥т належать кер≥вний склад орган≥в державного управл≥нн¤ вищих адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць, депутати орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ цих одиниць. ќкрем≥ ел≥ти формуютьс¤ в автономних утворенн¤х.

ќриг≥нальну типолог≥ю пол≥тичних ел≥т запропонував ¬. ѕарето. р≥м правл¤чоњ ≥ неправл¤чоњ ел≥ти (контрел≥ти), залежно в≥д стилю правл≥нн¤ в≥н виокремлював ел≥ту Ђлев≥вї та ел≥ту Ђлис≥вї. ƒо першоњ належать консервативно налаштован≥ прихильники силових метод≥в правл≥нн¤, ¤к≥ виступають проти радикальних сусп≥льних зм≥н. ƒо другоњ Ч люди динам≥чн≥, майстри обману й пол≥тичних комб≥нац≥й, прихильники радикальних перетворень у сусп≥льств≥, ¤к≥ п≥д час њх зд≥йсненн¤ спираютьс¤ не на силу, а на переконанн¤. ¬ умовах пол≥тичноњ стаб≥льност≥ переважають кер≥вники-Ђлевиї. Ќестаб≥льн≥сть пол≥тичноњ системи вимагаЇ правл≥нн¤ ел≥ти Ђлис≥вї. –≥вновага в сусп≥льств≥ дотримуЇтьс¤ за умови пропорц≥йного притоку до ел≥ти представник≥в обох тип≥в ел≥т.

—оц≥альне призначенн¤ пол≥тичноњ ел≥ти ви¤вл¤Їтьс¤ передус≥м у функц≥¤х, ¤к≥ вона виконуЇ в сусп≥льств≥. ÷≥ функц≥њ Ї багатоман≥тними й т≥сно перепл≥таютьс¤ з тими, ¤к≥ виконують пол≥тична система сусп≥льства в ц≥лому, њњ п≥дсистеми та окрем≥ ≥нститути. як вже зазначалос¤, головними функц≥¤ми пол≥тичноњ системи Ї пол≥тичне ц≥лепокладанн¤, владно-пол≥тична ≥нтеграц≥¤ сусп≥льства ≥ регулюванн¤ режиму соц≥ально-пол≥тичноњ д≥¤льност≥. Ќа персонал≥зованому р≥вн≥ ц≥ функц≥њ виконуЇ пол≥тична ел≥та.

‘ункц≥¤ пол≥тичного ц≥лепокладанн¤, ¤ку ≥нод≥ називають стратег≥чною, пол¤гаЇ в розробц≥ стратег≥њ ≥ тактики розвитку сусп≥льства, визначенн≥ пол≥тичноњ програми д≥й. ÷¤ функц≥¤ повною м≥рою може бути реал≥зованою лише на вищому р≥вн≥ пол≥тичноњ ел≥ти (главою держави, парламентар≥¤ми, м≥н≥страми) з використанн¤м фах≥вц≥в ≥ результат≥в наукових досл≥джень.

—утн≥сть ≥нтегративноњ функц≥њ пол≥тичноњ ел≥ти пол¤гаЇ в забезпеченн≥ ц≥л≥сност≥ ≥ Їдност≥ сусп≥льства, ст≥йкост≥ його пол≥тичноњ та економ≥чноњ систем, уникненн≥ соц≥ально-пол≥тичних конфл≥кт≥в, знаходженн≥ оптимальних вар≥ант≥в њх розв'¤занн¤ в раз≥ виникненн¤. ¬ажливими зм≥стовими елементами ц≥Їњ функц≥њ Ї згуртуванн¤ р≥зних верств населенн¤, гармон≥зац≥¤ њх соц≥альних ≥нтерес≥в, дос¤гненн¤ сусп≥льного консенсусу, т≥сноњ пол≥тичноњ взаЇмод≥њ ≥ сп≥вроб≥тництва вс≥х сусп≥льних сил. Ќездатн≥сть пол≥тичноњ ел≥ти виконувати ≥нтегративну функц≥ю загрожуЇ розколом сусп≥льства, з≥ткненн¤ми р≥зноспр¤мованих соц≥альних ≥ пол≥тичних сил аж до громад¤нськоњ в≥йни.

≈л≥та виконуЇ основний обс¤г роботи щодо прийн¤тт¤ пол≥тичних р≥шень, спр¤мованих на регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, розв'¤занн¤ назр≥лих сусп≥льних проблем ≥ завдань, зд≥йснюЇ розпод≥л ≥ перерозпод≥л матер≥альних, ф≥нансових, людських та ≥нших ресурс≥в. ” цьому пол¤гаЇ ѓѓ регул¤тивна функц≥¤. ¬≥д ¤кост≥ пол≥тичних р≥шень визначальною м≥рою залежить ефективн≥сть самоњ пол≥тики, усп≥х у вир≥шенн≥ поставлених завдань.

ўе одн≥Їю функц≥Їю пол≥тичноњ ел≥ти Ї моб≥л≥зац≥йна, або орган≥заторська, ¤ка пол¤гаЇ в необх≥дност≥ моб≥л≥зац≥њ мас дл¤ виконанн¤ прийн¤тих р≥шень ≥ поставлених завдань, практичного зд≥йсненн¤ визначеного пол≥тичного курсу.

¬ажливою функц≥Їю пол≥тичноњ ел≥ти Ї вираженн¤ ≥ представництво в пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства соц≥альних ≥нтерес≥в. Ќа ≥нституц≥ональному р≥вн≥ ц¤ функц≥¤ найповн≥ше про¤вл¤Їтьс¤ в д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й ≥ груп ≥нтерес≥в, а на персонал≥зованому Ч в пол≥тичному л≥дерств≥. „ерез пол≥тичну ел≥ту реал≥зуютьс¤ зв'¤зки м≥ж багатоман≥тними соц≥альними й пол≥тичними сп≥льност¤ми, в≥дбуваЇтьс¤ њх сп≥лкуванн¤ м≥ж собою з метою з'¤суванн¤ позиц≥й, дос¤гненн¤ взаЇмоприйн¤тних р≥шень. ≈л≥та виступаЇ т≥Їю ланкою, ¤ка не т≥льки забезпечуЇ горизонтальн≥ зв'¤зки в сусп≥льств≥, а й зд≥йснюЇ вертикальну комун≥кац≥ю м≥ж владою ≥ масами. ” цьому пол¤гаЇ њњ комун≥кативна функц≥¤. ѕол≥тична ел≥та виконуЇ також ≥нш≥ функц≥њ у пол≥тичн≥й систем≥ та в сусп≥льств≥ в ц≥лому.

2. “иполог≥¤ ≥ класиф≥кац≥¤ сучасних пол≥тичних ел≥т в украњнському сусп≥льств≥

”мови виникненн¤ сучасноњ пол≥тичноњ ел≥ти

¬ ”крањн≥ на перех≥дному етап≥ пострад¤нського розвитку виникло багато проблем. ‘ункц≥онуванн¤ пол≥тичноњ ел≥ти, особливо на даному етап≥, становилоь одну з ключових ролей в сусп≥льств≥.

¬≥д того, ¤кою Ї дана соц≥альна група, њњ механ≥зми функц≥онуванн¤, тенденц≥њ розвитку, залежить ≥ внутр≥шн≥й розвиток крањни, ≥ зовн≥шн≥й. ѕол≥тична незалежн≥сть держави повинна бути п≥дкр≥плена економ≥чною незалежн≥стю, роль пол≥тичноњ ел≥ти у в≥дстоюванн≥ нац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в Ї дуже важливою, особливо на даному етап≥.

≈л≥тарн≥сть сучасного сусп≥льства Ї достатньо доведеним фактом. ƒл¤ демократичноњ держави маЇ першочергове значенн¤ не боротьба з ел≥тарн≥стю, а формуванн¤ найб≥льш результативноњ, корисноњ дл¤ сусп≥льства ел≥ти, забезпеченн¤ њњ соц≥альноњ представницькост≥, своЇчасне ¤к≥сне поновленн¤, м≥н≥м≥зац≥¤ тенденц≥й ол≥гарх≥зац≥њ, перетворенн¤ в зачинену пан≥вну прив≥лейовану касту.

“акож можна вид≥лити загальнов≥домий ≥ загально застосований принцип цикл≥чност≥ процес≥в.

"¬ частности, есть циклическа¤ парадигма. Ћегко пон¤ть, что не только спортсмены живут по олимпийскому циклу, раз в 4 года собираютс¤ на соревновани¤, но и политики провод¤т свои соревновани¤ на должности в ¬ерховной –аде, соревновани¤ по поводу получени¤ поста президента, эта цикличность задает жизнь социуму, жизнь научным работникам."

(« виступу яковенко ё.», виступ на круглому стол≥ "—итуац≥¤ п≥сл¤ вибор≥в в ”крањн≥: оц≥нки и прогнози" в прим≥щенн≥ мед≥а-центру " андидат" в≥д 11.02.05 )

якщо сл≥дувати лог≥ц≥ цього напр¤мку, то виникненн¤ сучасноњ пол≥тичноњ ел≥ти Ї одним з насл≥дк≥в розпаду –ад¤нського союзу ≥ переходом держави до ринкового типу економ≥ки ≥ Ївропейських засад формуванн¤ сусп≥льства. ÷ей цикл розпочавс¤ ще п≥сл¤ смерт≥ —тал≥на ≥ по сут≥ ¤вл¤в собою руйнуванн¤ комун≥стичних ≥деолог≥й п≥д впливом «аходу.

¬ивченн¤ соц≥альних ¤костей пол≥тичноњ ел≥ти п≥дпор¤дковане необх≥дност≥ досл≥дженн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ пол≥тичних ел≥т, до критер≥њв ¤коњ в≥днос¤ть дос¤гнутий р≥вень прогресу та добробуту свого народу, пол≥тичну стаб≥льн≥сть, нац≥ональну безпеку, оптимальне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж громад¤нським сусп≥льством та державою, ≥нш≥ критер≥њ.

—оц≥альн≥ ¤кост≥ ново. пол≥тичноњ ел≥ти ”крањни не з'¤вилас¤ безп≥дставно, а виникли на певних соц≥о-≥сторичних засадах. ÷≥ властивост≥ стають не останн≥м фактором дл¤ розум≥нн¤ трансформац≥њ сусп≥льства п≥сл¤ помаранчево њ революц≥њ ≥ тенденц≥й соц≥альних зм≥н. «ароджуЇтьс¤ необх≥дн≥сть розробки концептуальних п≥дход≥в до вивченн¤ пол≥тичноњ ел≥ти ”крањни, критичного анал≥зу њњ сусп≥льно-≥сторичних детерм≥нант задл¤ розум≥нн¤ пол≥тичного майбутнього нашоњ держави ≥ зд≥йсненн¤ контролю за д≥¤льностю ел≥ти з боку громад¤нського сусп≥льства.

¬изначений стратег≥чний курс до ≥нтеграц≥њ в ™вропейський союз, нов≥ реал≥њ створенн¤ новоњ в≥с≥ ињв-“б≥л≥с≥- ишен≥в на противагу ћоскв≥, диктуютьс¤ повед≥нкою, ¤кост¤ми саме сучасноњ пол≥тичноњ ел≥ти.

ритер≥њ формуванн¤ новоњ пол≥тичноњ ел≥ти та проблеми њњ розвитку на сучасному етап≥ функц≥онуванн¤

ѕ≥сл¤ загальнов≥домих останн≥х вибор≥в, разом з≥ зм≥ною влади виникло ≥ питанн¤, хто маЇ бути при влад≥. «вичайно, значну частину нин≥шн≥х можновладц≥в поповн¤ть переможц≥ вибор≥в, але ф≥зично њхньоњ к≥лькост≥ недостатньо дл¤ об≥йманн¤ вс≥х посад у структур≥ влади. –азом з тим принципи декларован≥ новою владою и зап≥зн≥ла в своЇму час≥ спроба "люстрац≥њ", ¤ка мала на мет≥ усунути в≥д влади старий номенклатурний апарат, встановлюють певн≥ обмеженн¤ ≥ вимоги до новоњ пол≥тичноњ ел≥ти ”крањни.

ќдин з таких принцип≥в - "б≥знес ≥ влада повинн≥ бути розд≥льн≥". Ћише в≥н в≥дкидаЇ значну к≥льк≥сть можливих претендент≥в. Ќаведемо одне з висловлювань про колишню ел≥ту:

"—учасна пол≥тична ел≥та ”крањни - це швидше, не пол≥тики, а б≥знесмени, ¤к≥ вклали значн≥ ресурси в отриманн¤ влади, ≥ намагаютьс¤ максимально швидко повернути грош≥ та отримати див≥денди. ” переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в украњнська пол≥тична ел≥та не бачить довгостроковоњ перспективи, а маЇ за найпр≥оритетн≥ше завданн¤ максимальне вир≥шенн¤ власних чи корпоративних ≥нтерес≥в за час перебуванн¤ при влад≥"

(≤ван —≥кора, заступник голови правл≥нн¤ з питань маркетингу та розвитку ¬ј“ UNITEL)

ƒругий принцип сформований владою - " у нас можуть працювати чесн≥ профес≥онали незалежно в≥д приналежност≥ до парт≥й чи певних пол≥тичних груп", дещо послаблюЇ обмеженн¤ дл¤ колишн≥х чиновник≥в. јле при цьому розвернута боротьба з корупц≥Їю ≥ зокрема наголошуЇтьс¤:

"ѕро профес≥онал≥зм можна буде говорити т≥льки через р≥к-п≥втора-два, коли будуть результати, - вважаЇ ¬≥нський (народний депутат ”крањни, член фракц≥њ —ѕ”). Ќа його думку, де¤к≥ ознаки непрофес≥онал≥зму в м≥н≥стр≥в ≥ р¤ду чиновник≥в про¤вл¤ютьс¤ через те, що вони не могли набути досв≥ду через опозиц≥йн≥сть. "як могла —оц≥ал≥стична парт≥¤, ¤ка ст≥льки рок≥в була в опозиц≥њ. провести на вищ≥ щабл≥ влади свою людину, щоб вона набралас¤ досв≥ду?", - запитав ¬≥нський.

Ќа його думку, першочерговим критер≥Їм при оц≥нц≥ тепер≥шньоњ влади ≥ њњ представник≥в повинна бути пор¤дн≥сть.

¬≥д себе пол≥толог ќлександр ƒергачов в≥дзначив, що у влад≥ "в≥дбулас¤ зм≥на, до ¤коњ н≥хто не був готовий". Ќа його думку, не можна розраховувати на те, що через ¤кийсь час нова команда освоњтьс¤ ≥ стане б≥льш профес≥йною. "” них нема цього часу", - вважаЇ ƒергачов.

¬≥н також зауважив, що зараз триваЇ "стих≥йний саботаж на м≥сц¤х", коли п≥длегл≥ нових начальник≥в не знають, ¤к працювати при нов≥й влад≥, а також часткова непристосован≥сть людей до нових умов роботи. ¬≥н зокрема нав≥в приклад ƒержавто≥нспекц≥њ, коли антикорупц≥йна пол≥тика держави ставить громад¤н перед питанн¤м: "ј ¤к пройти техогл¤д моЇму старому автомоб≥лю?", тому що ран≥ше вони могли це легко зробити, давши хабар."

(«а матер≥алами ≤нформац≥йноњ агенц≥њ √ар¤ча л≥н≥¤ в≥д 25.02.2005)

“рет≥й принцип - "у владу повинн≥ прийти нов≥ обличч¤" Ї чи на найб≥льш проблемним. «в≥дки вз¤ти ц≥ нов≥ обличч¤? “ому де¤к≥ колишн≥ пол≥тичн≥ сили можуть влитись у нову:

"ѕо поводу условно новой силы, ¤ рискну предположить, что мы имеем все шансы получить старые лица, которые будут претендовать на это гордое звание. ≈сли обратитс¤ к опыту предыдущей парламентской кампании, провластный блок за Ђ≈ƒ”ї, который состо¤л из 5 партий - 2 из 5 партий (јграрии и парти¤ промышленников и предпринимателей) довольно успешно вписались в конфигурацию новой власти, поэтому ¤ делаю такой неоптимистический прогноз по поводу новой силы."

(–ожкова ≤., ™вропейський ≥нститут ≥нтеграц≥њ ≥ розвитку, голова департаменту пол≥тичноњ соц≥олог≥њ, виступ на круглому стол≥ "—итуац≥¤ п≥сл¤ вибор≥в в ”крањн≥: оц≥нки и прогнози" в прим≥щенн≥ мед≥а-центру " андидат" в≥д 11.02.05)

Ќа основ≥ цього виникаЇ ще одна проблема - кадрова:

"ћен≥ вже доводилос¤ ¤кось говорити про те, що у нас ≥снуЇ величезний деф≥цит високопрофес≥йних менеджер≥в-кер≥вник≥в. јле проблема не т≥льки в цьому: навчити, дати знанн¤, допомогти придбати навички - це один б≥к медал≥. ƒругий - чи любиш ≥ поважаЇш ти людей. ’то може ствердно в≥дпов≥сти на це запитанн¤ ≥ п≥дтвердити його вчинками, той ≥ може, за моњм переконанн¤м, претендувати на посади в органах влади."

(« виступу ≥наха, сайт ”крањнського союзу промисловц≥в и п≥дприЇмц≥в)

"ѕрактически полна¤ смена кадрового потенциала. ак показал вчерашний визит ѕрезидента в ƒонецкую область, он не собираетс¤ заигрывать ни с кем, в том числе и с ƒонбассом. я думаю, что кадровые изменени¤ коснутс¤ практически всех направлений жизнеде¤тельности государства."

(«убанов ¬. ј. Ќародний депутат ”крањни, парт≥¤ ƒержавного нейтрал≥тету ”крањни, виступ на круглому стол≥ "—итуац≥¤ п≥сл¤ вибор≥в в ”крањн≥: оц≥нки и прогнози" в прим≥щенн≥ мед≥а-центру " андидат" в≥д 11.02.05)

Ќаведен≥ принципи при практиц≥ застосуванн¤ викликають певну дисгармон≥ю з њхн≥м зм≥стом ≥ в цьому не останню роль в≥д≥граЇ психолог≥чна стереотипн≥сть людей при влад≥, економ≥чн≥й, державн≥й чи парт≥йн≥й.

"¬ сучасних украњнських пол≥тик≥в чи б≥знесмен≥в стиль мисленн¤ ≥ п≥дх≥д до вир≥шенн¤ питань багато в чому передбачаЇ дом≥нуванн¤ особистих, кланових та корпоративних ≥нтерес≥в над нац≥ональними. якщо у випадку конкретного б≥знесмена дом≥нуванн¤ корпоративних ≥нтерес≥в Ї нормальним ¤вищем, то дл¤ пол≥тика, це може означати зраду нац≥ональних ≥нтерес≥в в угоду власн≥й чи корпоративн≥й корист≥."

(≤ван —≥кора, заступник голови правл≥нн¤ з питань маркетингу та розвитку ¬ј“ UNITEL)

Ќе сл≥д забувати, що до пол≥тичноњ ел≥ти кр≥м влади ¤к такоњ, входить ≥ опозиц≥¤, ¤ка повинна бути протиставленн¤м влад≥ ≥ викривати недол≥ки у њњ робот≥. Ќа жаль, на даний час ст≥йкоњ опозиц≥њ з вираженими л≥дерами ще не ≥снуЇ.

"ƒействительно, нова¤ власть активно вз¤лась за перестройку государства. ¬ то же врем¤ есть все основани¤ согласитьс¤ с распространЄнным мнением, что в нынешней власти ещЄ не существует достаточно разветвленной и убеждЄнной оппозиции. “о, что сейчас прин¤то считать оппозицией, скорее указывает на инерционность политического мышлени¤ участников политического процесса".

(¬алевск≥й ќ., ≥нформац≥йна агенц≥¤ " онтекст-мед≥а", виступ на круглому стол≥ "—итуац≥¤ п≥сл¤ вибор≥в в ”крањн≥: оц≥нки и прогнози" в прим≥щенн≥ мед≥а-центру " андидат" в≥д 11.02.05 )

ћы много говорим, используем этот термин Ђнова¤ оппозици¤ї, а еЄ нет, новой оппозиции. ќппозиционные за¤влени¤ - это не оппозици¤."

(‘есенко ¬. ¬., пол≥толог, виступ на круглому стол≥ "—итуац≥¤ п≥сл¤ вибор≥в в ”крањн≥: оц≥нки и прогнози" в прим≥щенн≥ мед≥а-центру " андидат" в≥д 11.02.05)

¬ даний час ще значна частина депутат≥в коливаЇтьс¤ м≥ж владою та опозиц≥Їю, створюючи тим самим певний дисбаланс сил ≥ гальмуванн¤ створенн¤ новоњ ел≥ти:

"ƒело в том, что, на мой взгл¤д, украинский политикум переживает сейчас период неопределЄнности, разброда и шатаний. ѕричЄм это видно на поведении народных депутатов, 2\3 из которых просто не знают, что делать сейчас. Ёлементарно. ќдин мой коллега, предложил хороший психологический образ, говорит, раньше они ходили с чЄтким поводырЄм, как правило, с Ѕанковой либо лидер фракции, которому оп¤ть-таки давали указани¤ с Ѕанковой либо от определЄнных бизнес-политических групп. —ейчас поводыр¤ нет."

ѕроцес формуванн¤ основноњ частини ел≥ти ще не завершений тому, що весь законотворчий орган ”крањни ¬ерховна –ада все ще Ї сум≥шшю представник≥в рег≥он≥в, певних провладних чи опозиц≥йних груп, ол≥гарх≥в чи зовн≥шн≥х держав, зац≥кавлених в спри¤тливому дл¤ себе розвитку под≥й. Ќема ч≥тких позиц≥й ≥ розколи навколо тих чи ≥нших законодавчих акт≥в трапл¤ютьс¤ ≥ серед союзник≥в. ќтже, потр≥бна ротац≥¤ складу ≥ поверненн¤ дов≥ри людей.

"¬торое - ожидают ли люди по¤вление новой политической силы какой-то? я не психолог, но, побывав в различных област¤х сейчас - и в Ћьвовской, и в ѕолтавской и в ’арьковской и т.д. - ¤ вижу, что люди ждут новую политическую силу. ѕочему? ѕотому, что они интуитивно понимают, что те политические силы, которые уже есть, вот те все старые лидеры, они уже отыграли свои партии. Ѕолее того, поддержива¤ в этой президентской кампании то ли ¬иктора јндреевича, то ли ¬иктора ‘едоровича, и участву¤ в разработке стратегии, все эти партии, они уже практически сделали то, что наше государство чуть-чуть не раскололось напополам. Ќичего нового от них люди не ожидают, поэтому они уже интуитивно ждут по¤влени¤ новой силы политической."

ласиф≥кац≥¤ представник≥в сучасноњ пол≥тичноњ ел≥ти

«агалом за можна вид≥лити чотири типи представник≥в сучасноњ пол≥тичноњ ел≥ти за њњ виникненн¤м:

1. Ћюдей староњ формац≥њ, але з новим баченн¤м проблем

2. Ћюдей новоњ формац≥њ

3. Ћюди староњ формац≥њ

4. ѕредставники громад¤нського сусп≥льства

яскравим прикладом першого типу Ї ёщенко и “имошенко. ожен з них працював при стар≥й влад≥, але не сприйн¤ли намаганн¤ т≥Їњ влади перейти до так званоњ "рос≥йськоњ" ≥мпер≥ал≥стичноњ побудови сусп≥льства з Їдиним центром ≥ висунули власн≥ ≥дењ. ќбидва також Ї вихованц¤ми рад¤нськоњ системи, що змогли трансформувати своЇ св≥тобаченн¤ п≥д демократичн≥ принципи свобод людини. Ќаприклад “имошенко так виказала свою думку ще до помаранчевоњ революц≥њ:

"„и виграЇ сильн≥ший ≥ чи буде в ”крањн≥ ¤к≥сна ≥ сильна пол≥тична ел≥та, залежить в≥д моб≥л≥зац≥њ ≥ готовност≥ до консенсусу демократичних сил на наступних президентських виборах. —ьогодн≥ в ”крањн≥ вже з?¤вилас¤ пол≥тична ел≥та Ївропейського зразка, проте стара номенклатурна гвард≥¤, ¤ка формуЇ сучасне пол≥тичне обличч¤ ”крањни, заважаЇ њњ виходу на широку пол≥тичну арену. ѕрезидентськ≥ вибори дають шанс провести ротац≥ю цих ел≥т."

†(ёл≥¤ “имошенко, персональн≥й сайт, в≥д 25.12.2003)

≤ цей шанс був досить усп≥шно використаний.

ѕредставником другого типу можна назвати нин≥шнього наймолодшого м≥н≥стра спорту та молод≥ ”крањни ѕавленка ≥ дипломат≥в нового покол≥нн¤. ÷е вже особистост≥ сформован≥ не т≥льки рад¤нською системою ц≥нностей, але й пер≥одом 13-ти р≥чноњ незалежност≥ нашоњ держави ≥ в≥дкритим сп≥лкуванн¤м з ™вропою. Ќе випадково, при фальсиф≥кац≥њ другого туру вибор≥в саме дипломати одними ≥з перших п≥дтримали ёщенка в пол≥тичн≥й боротьб≥. ÷е ≥ Ї та частина ел≥ти ¤ка в подальшому повинна п≥дтримувати Ївропейськ≥ ц≥нност≥ ≥ суверенну незалежн≥сть ”крањни.

“рет≥й тип характеризують собою так≥ люди ¤к равчук, ћедведчук, янукович, —имоненко. “ипов≥ представники староњ влади, ¤к≥ мають, внасл≥док особистих ¤костей, економ≥чноњ чи пол≥тичноњ п≥дтримки, ≥дей, що висувають, певний авторитет у де¤коњ к≥лькост≥ громад¤н.

„етвертий тип з'¤вивс¤ недавно на тл≥ под≥й на ћайдан≥. ѕредставниками можна вважати громад¤нську орган≥зац≥ю "ѕора", трансформовану зараз у парт≥ю та под≥бних њм орган≥зац≥й. ÷е поки що найменш численна ≥ орган≥зована частина ел≥ти. Ќа противагу в≥д ус≥х вище зазначених тип≥в н≥коли в≥дношенн¤ до влади не мала. ’оча зародком такоњ ел≥ти був ще украњнський –ух а представником ¬'¤чеслав „орнов≥л.

ќтже, можна зробити висновок, що сучасна пол≥тична ел≥та ”крањни Ї сум≥шшю новоњ ≥ староњ влади з де¤ким числом представник≥в громад¤нського сусп≥льства. ≤снуЇ багатопарт≥йн≥сть ≥ лише три напр¤мки розвитку основноњ ≥дењ функц≥онуванн¤: входженн¤ в ™™—, поверненн¤ до –ос≥њ або ≥золюванн¤ в нац≥ональному простор≥ з п≥дн¤тт¤м р≥вн¤ житт¤ до умов Ївропейського. ѕер≥од ≥снуванн¤ такоњ ел≥ти, ¤кщо йти за цикл≥чною теор≥Їю ≥ настро¤ми у сусп≥льств≥, зак≥нчитьс¤ з формуванн¤м балансу пол≥тичних сил п≥сл¤ вибор≥в у ¬ерховну –аду ≥ формуванн¤м б≥льшост≥, ¤ка остаточно визначить подальшу стратег≥ю розвитку.

3. —утн≥сть ≥ функц≥њ пол≥тичного л≥дерства. “ипи пол≥тичних л≥дер≥в.

«вичайно л≥дерами (англ. leader Ч ведучий кер≥вник) називають тих, хто перебуваЇ попереду, впливаЇ на ≥нших дл¤ ≥нтеграц≥њ груповоњ д≥¤льност≥ з певною метою або очолюЇ ¤ку-небудь орган≥зац≥ю чи рух. ” загальному вигл¤д≥ л≥дер може бути визначений ¤к Ђособа, здатна впливати на ≥нших з метою ≥нтеграц≥њ сп≥льноњ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на задоволенн¤ ≥нтерес≥в даного сп≥втоваристваї1. ¬≥дпов≥дно л≥дерство визначаЇтьс¤ ¤к Ђодин ≥з механ≥зм≥в ≥нтеграц≥њ груповоњ д≥¤льност≥, коли ≥ндив≥д або частина соц≥альноњ групи виконуЇ роль л≥дера, тобто об'ЇднуЇ, спр¤мовуЇ д≥њ вс≥Їњ групи, ¤ка приймаЇ ≥ п≥дтримуЇ його д≥њї2.

ѕол≥тичне л≥дерство Ї одним ≥з р≥зновид≥в л≥дерства взагал≥. ¬оно може бути визначене ¤к Ђпроцес взаЇмод≥њ м≥ж людьми, в ход≥ ¤кого над≥лен≥ реальною владою авторитетн≥ люди зд≥йснюють лег≥тимний вплив на сусп≥льство (чи певну його частину), котра добров≥льно в≥ддаЇ њм частину своњх пол≥тико-владних повноважень ≥ правї3. ѕол≥тичне л≥дерство Ї вищим р≥внем л≥дерства взагал≥, оск≥льки воно в≥дображаЇ владн≥ в≥дносини в сусп≥льств≥ на найвищому Ч державному Ч р≥вн≥.

ўодо визначенн¤ самого феномену пол≥тичного л≥дерства серед науковц≥в особливих розб≥жностей немаЇ. —кладн≥ша ситуац≥¤ з визначенн¤м пол≥тичного л≥дера. “радиц≥йно в≥н визначаЇтьс¤ ¤к Ђглава, кер≥вник пол≥тичноњ парт≥њ, громадськоњ орган≥зац≥њ тощої4. ÷е визначенн¤ ч≥тко говорить про те, що л≥дерами Ї кер≥вники пол≥тичних парт≥й ≥ громадських орган≥зац≥й. ќднак така його конкретн≥сть породжуЇ низку питань. „и Ї, скаж≥мо, л≥дером глава держави, ¤кий не очолюЇ пол≥тичну парт≥ю? якщо обраний на загальних виборах президент держави, безперечно, виступаЇ загальнонац≥ональним пол≥тичним л≥дером, то чи Ї ним монарх, що успадковуЇ владу, або генерал, ¤кий став президентом у результат≥ зд≥йсненого ним воЇнного перевороту? ј я ўќ такий генерал припинив громад¤нську в≥йну в крањн≥ ≥ прив≥в њњ економ≥ку в≥д глибокоњ кризи до процв≥танн¤? «алишаЇтьс¤ нез'¤сованим ≥ питанн¤ про те, чи Ї пол≥тичними л≥дерами члени парламенту, депутати й кер≥вники орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤. —каж≥мо, чи може вважатис¤ пол≥тичним л≥дером с≥льський голова, обраний на цю посаду жител¤ми села?

” пошуках в≥дпов≥дей на ц≥ й под≥бн≥ запитанн¤ будемо виходити насамперед ≥з того, що немаЇ жодних п≥дстав вважати пол≥тичними л≥дерами лише кер≥вник≥в пол≥тичних парт≥й ≥ громадських орган≥зац≥й. ѕо-перше, тому, що пол≥тичне л≥дерство виходить за меж≥ пол≥тичних парт≥й ≥ громадських орган≥зац≥й ≥ може ≥снувати в неформальних об'Їднанн¤х, на м≥сцевому, рег≥ональному й загальнонац≥ональному р≥вн¤х, причому незалежно в≥д парт≥йност≥ л≥дер≥в. ѕо-друге, тому, що далеко не вс≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ Ї суб'Їктами пол≥тики, а њхн≥ кер≥вники Ч пол≥тичними л≥дерами. ѕол≥тичне л≥дерство пост≥йно Ї лише в громадсько- | пол≥тичних об'Їднанн¤х: молод≥жних, ж≥ночих, профес≥йних сп≥лках тощо, а в непол≥тичних громадських орган≥зац≥¤х ви¤вл¤Їтьс¤ лише ситуативно Ч тод≥, коли вони, взаЇмод≥ючи з пол≥тичними ≥нститутами, виступають ¤к групи ≥нтерес≥в.

¬ив≥вши феномен л≥дерства за меж≥ пол≥тичних парт≥й ≥ громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥й та рух≥в, потр≥бно конкретизувати ознаки л≥дерства й л≥дера ¤к особи (чи групи людей), ¤ка консол≥дуЇ зусилл¤ оточенн¤ та активно впливаЇ на нього дл¤ дос¤гненн¤ певних ц≥лей.

Ћ≥дером може бути лише та особа, ¤ка користуЇтьс¤ авторитетом серед оточенн¤, виправдовуЇ њхню дов≥ру. ћехан≥зм реальноњ влади спираЇтьс¤ або на повноваженн¤ суб'Їкта, або на його авторитет, чи на те й ≥нше разом. ¬лада, заснована на повноваженн¤х, передбачаЇ обов'¤зкове п≥дкоренн¤ суб'Їкту, зумовлене на¤вн≥стю у нього права й можливост≥ примушувати. ”с≥ повноваженн¤ зазвичай в≥дображен≥ в законодавчих актах ≥ посадових ≥нструкц≥¤х, њхн≥й обс¤г визначаЇтьс¤ м≥сцем суб'Їкта в ≥Їрарх≥њ пол≥тичноњ влади ≥ не залежить в≥д ≥ндив≥дуальних зд≥бностей т≥Їњ особи, ¤ка його пос≥даЇ. Ќа в≥дм≥ну в≥д повноважень авторитет даЇ змогу зд≥йснювати владу без примусу, впливом самоњ особи суб'Їкта.

Ћ≥дерство, отже, Ї ви¤вом не авторитету влади, а влади авторитету. ќск≥льки л≥дера створюЇ авторитет, в≥н н≥ким оф≥ц≥йно не призначаЇтьс¤ ≥ нав≥ть не затверджуЇтьс¤. Ћ≥дерство ф≥ксуЇ так≥ морально-психолог≥чн≥ в≥дносини м≥ж суб'Їктом ≥ об'Їктом пол≥тики, суть ¤ких пол¤гаЇ у св≥домому й добров≥льному п≥дкоренн≥ л≥деру вс≥х тих, хто за ним ≥де. ¬изнанн¤ авторитету л≥дера оточенн¤м та добров≥льне п≥дкоренн¤ йому Ї одн≥Їю з основних ознак л≥дерства.

«азначене даЇ можлив≥сть з'¤сувати сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж л≥дерством ≥ кер≥вництвом у пол≥тиц≥. ¬ њх межах зд≥йснюЇтьс¤ практично однаковий процес розвитку суб'Їкт-об'Їктних в≥дносин, коли в сусп≥льств≥ ≥снують в≥дносини п≥дкоренн¤ ≥ один суб'Їкт маЇ можлив≥сть впливати на ≥нших. ер≥вництво й л≥дерство розр≥зн¤ютьс¤ м≥рою використанн¤ авторитету. ѕ≥д кер≥вництвом розум≥ють управл≥нн¤, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ в межах оф≥ц≥йних повноважень, виконанн¤ вол≥ кер≥вника в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки його влад≥.

Ќа в≥дм≥ну в≥д кер≥вництва л≥дерство Ч це вплив особистого авторитету л≥дера на св≥дом≥сть ≥ повед≥нку певноњ сп≥льност≥ людей на баз≥ њхн≥х ц≥нностей ≥ норм життЇд≥¤льност≥. ѕол≥тичний кер≥вник, ¤кий не користуЇтьс¤ авторитетом, не Ї л≥дером, хоч би ¤ку високу посаду в≥н об≥ймав. ¬одночас пол≥тичним л≥дером може бути й така особа, ¤ка формально не об≥ймаЇ кер≥вних посад н≥ в пол≥тичних парт≥¤х чи громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥¤х, н≥ в органах державноњ влади, але здобула визнанн¤ своЇю пол≥тичною д≥¤льн≥стю, наприклад боротьбою за демократ≥ю, права людини, державну незалежн≥сть тощо.

ќск≥льки л≥дерство передбачаЇ визнанн¤ авторитету т≥Їњ чи ≥ншоњ особи, сл≥д визнати на¤вн≥сть в≥дносин л≥дерства м≥ж кандидатом у депутати ≥ його виборц¤ми п≥д час вибор≥в до представницьких орган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤. «деб≥льшого це л≥дерство маЇ ситуативний характер ≥ п≥сл¤ вибор≥в збер≥гаЇтьс¤ лише в тому раз≥, коли депутат активно працюЇ з виборц¤ми свого округу, зм≥цнюЇ св≥й авторитет, домагаЇтьс¤ переобранн¤. ” систем≥ владних в≥дносин м≥ж органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤ ≥ громад¤нами пол≥тичними л≥дерами в масштабах в≥дпов≥дних територ≥альних громад на момент њх обранн¤, а в подальшому Ч залежно в≥д збереженн¤ авторитету Ї, наприклад, с≥льський голова, мер, губернатор тощо. —ам факт обранн¤ њх на в≥дпов≥дн≥ посади означаЇ визнанн¤ виборц¤ми њхнього л≥дерства.

ЌемаЇ жодних п≥дстав обмежувати пол≥тичне л≥дерство лише вищим кер≥вництвом держави та л≥дерами пол≥тичних парт≥й ≥ громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥й. ‘еномен л≥дерства буваЇ на вс≥х р≥вн¤х пол≥тичних в≥дносин Ч в≥д вищих орган≥в держави до орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, а також всередин≥ пол≥тичних парт≥й ≥ громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥й ¤к у загальнонац≥ональному, так ≥ в рег≥ональному масштаб≥.

” пол≥толог≥њ ≥снуЇ к≥лька п≥дход≥в до по¤сненн¤ природи пол≥тичного л≥дерства. ќдного разу л≥дерство розгл¤даЇтьс¤ ¤к вплив на ≥нших людей. “акий вплив маЇ р¤д особливостей: по-перше, в≥н мусить бути пост≥йним; по-друге, вплив маЇ зд≥йснюватис¤ на все оточенн¤ л≥дера, ¤ким залежно в≥д масштабу л≥дерства може бути група, орган≥зац≥¤, соц≥альна сп≥льн≥сть чи сусп≥льство в ц≥лому; по-третЇ, пол≥тичного л≥дера в≥др≥зн¤Ї ¤вна перевага у вплив≥ пор≥вн¤но з впливом ≥нших ос≥б; по-четверте, вплив л≥дера спираЇтьс¤ на його авторитет або принаймн≥ на визнанн¤ правом≥рност≥ його кер≥вництва.

≤ншого разу феномен пол≥тичного л≥дерства по¤снюЇтьс¤ на основ≥ структурно-функц≥онального п≥дходу. —усп≥льство розгл¤даЇтьс¤ ¤к складна, ≥Їрарх≥чно орган≥зована система соц≥альних позиц≥й ≥ ролей, а л≥дерство Ч ¤к управл≥нський статус, кер≥вна посада, становище в сусп≥льств≥, пов'¤зане з прийн¤тт¤м владних р≥шень, орган≥зац≥Їю колективних д≥й.

” теор≥њ пол≥тичного менеджменту й маркетингу л≥дерство розгл¤даЇтьс¤ ¤к своЇр≥дне п≥дприЇмництво, зд≥йснюване на специф≥чному Ч пол≥тичному ринку. як на економ≥чному ринку виробник пропонуЇ споживачев≥ товар в обм≥н на грош≥, так ≥ на пол≥тичному ринку л≥дер в обм≥н на кер≥вну посаду в держав≥ пропонуЇ виборц¤м специф≥чний товар Ч програму, способи вир≥шенн¤ тих чи ≥нших сусп≥льних проблем, конкуруючи з ≥ншими претендентами на л≥дерство.

ожен ≥з цих п≥дход≥в розкриваЇ певний аспект пол≥тичного л≥дерства.

‘ункц≥њ, виконуван≥ пол≥тичними л≥дерами, багато в чому визначаютьс¤ тими ц≥л¤ми, ¤к≥ вони ставл¤ть, та ситуац≥Їю, в ¤к≥й њм доводитьс¤ д≥¤ти. Ќайб≥льш загальними з них Ї функц≥њ вираженн¤ соц≥альних ≥нтерес≥в, новаторська, ≥нтегративна, орган≥заторська й комун≥кативна.

ќсоба може стати пол≥тичним л≥дером лише тод≥, коли виражаЇ ≥нтереси т≥Їњ сп≥льност≥ людей, на л≥дерство в ¤к≥й вона претендуЇ. ÷е може бути ¤к в≥дносно невелика група людей, так ≥ соц≥альна сп≥льн≥сть Ч класова, етн≥чна, демограф≥чна, профес≥йна, територ≥альна, а також виборц≥ певного округу чи крањни в ц≥лому. «а будь-¤ких масштаб≥в л≥дерства його конституенти мають вбачати у л≥дер≥ виразника власних ≥нтерес≥в, ≥накше та чи ≥нша особа л≥дером не стане.

Ќа вираженн¤ ≥нтерес≥в завжди Ї багато претендент≥в, ¤к≥ конкурують м≥ж собою. ѕереможцем, тобто л≥дером, стаЇ той ≥з них, хто зум≥Ї переконати оточенн¤ у перевагах поставлених ним ц≥лей, пропонованих метод≥в ≥ засоб≥в њх дос¤гненн¤. ƒл¤ того щоб стати л≥дером, об≥йн¤ти певну кер≥вну посаду, претендент на л≥дерство маЇ запропонувати щось нове пор≥вн¤но з попередн≥м кер≥вником. ” цьому пол¤гаЇ новаторська функц≥¤ л≥дерства. ¬она означаЇ, що пол≥тичний л≥дер св≥домо вносить нов≥, конструктивн≥ ≥дењ соц≥ального устрою. ¬≥н формулюЇ нов≥ соц≥альн≥ ц≥л≥ й завданн¤, обірунтовуЇ стратег≥чн≥ пр≥оритети й тактичн≥ засоби њх дос¤гненн¤ ≥ розв'¤занн¤.

≤нтегративна функц≥¤ пол≥тичного л≥дерства пол¤гаЇ в тому, що на основ≥ запропонованоњ л≥дером програми в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтеграц≥¤ д≥й його конституент≥в. ¬ ≥деал≥ програма л≥дера маЇ передбачати задоволенн¤ ≥нтерес≥в ≥ потреб кожноњ групи населенн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ територ≥њ. ’оча на практиц≥ це неможливо через суперечн≥сть в ≥нтересах, л≥дер мусить прагнути максимально узгодити вс≥ ≥нтереси й таким чином залучити на св≥й б≥к ¤комога ширш≥ верстви населенн¤. ≤нтегративна функц≥¤ спр¤мована на п≥дтримку ц≥л≥сност≥ ≥ стаб≥льност≥ сусп≥льства, громад¤нського миру ≥ злагоди. ѕ≥дтримка соц≥альноњ ц≥л≥сност≥ сусп≥льства неможлива без ц≥леспр¤мованих зусиль щодо згуртуванн¤ вс≥х соц≥альних сп≥льностей. ѕодоланн¤ кризових ¤вищ ≥ своЇчасне розв'¤занн¤ суперечностей спри¤ють розвитку ≥нтегративних сусп≥льних процес≥в ≥ п≥дтримц≥ ц≥л≥сност≥ соц≥альноњ системи. Ћ≥дери, ¤к≥ в≥дстоюють вузько групов≥ або лише суто класов≥ ≥нтереси, д≥ють на шкоду сусп≥льству, спри¤ють його розколу, розпалюють соц≥альн≥ конфл≥кти.

ќрган≥заторська, або прагматична, функц≥¤ пол≥тичного л≥дерства пол¤гаЇ у вт≥ленн≥ ц≥лей ≥ завдань, ¤к≥ сто¤ть перед сусп≥льством ≥ в≥дображен≥ у програм≥ л≥дера, в конкретн≥ д≥њ. …детьс¤ про моб≥л≥зац≥ю народних мас на вт≥ленн¤ пол≥тичних програм ≥ р≥шень у житт¤. ўоб орган≥зовувати ≥ спр¤мовувати д≥њ мас, пол≥тичний л≥дер повинен мати орган≥заторськ≥ зд≥бност≥, вм≥ти завойовувати дов≥ру мас, вести њх за собою. Ќев≥д'Їмними складовими орган≥заторськоњ д≥¤льност≥ пол≥тичних л≥дер≥в Ї регулюванн¤ ходу сусп≥льних перетворень та контроль за њх зд≥йсненн¤м.

омун≥кативна функц≥¤ пол≥тичного л≥дерства пол¤гаЇ в забезпеченн≥ л≥дерами зв'¤зку ¤к м≥ж масами й пол≥тичними ≥нститутами, так ≥ м≥ж самими пол≥тичними ≥нститутами, у тому числ≥ м≥ж очолюваними л≥дерами вищими органами держави Ч парламентом, ур¤дом, главою держави, вищими судами. «авд¤ки л≥дерам в≥дбуваЇтьс¤ координац≥¤ та узгодженн¤ д≥й ус≥х суб'Їкт≥в пол≥тики.

ѕол≥тичному л≥дерству притаманн≥ також де¤к≥ ≥нш≥ функц≥њ.

нанн¤ про пол≥тичне л≥дерство ≥стотно розширюЇ ≥ поглиблюЇ його типолог≥¤, ¤ка може зд≥йснюватись за р≥зними ознаками. ласичною Ї типолог≥¤ пол≥тичного л≥дерства ћ. ¬ебера, ¤ка грунтуЇтьс¤ на трьох типах лег≥тимност≥ пол≥тичного пануванн¤. «а ц≥Їю ознакою виокремлюютьс¤ в≥дпов≥дно три типи пол≥тичного л≥дерства Ч традиц≥йне, харизматичне й рац≥онально-легальне. « огл¤ду на важлив≥сть ц≥Їњ типолог≥њ звернемос¤ до в≥дпов≥дних м≥ркувань ћ. ¬ебера. Ђ¬ принцип≥, Ч зазначаЇ вчений, Ч Ї три види внутр≥шн≥х виправдань, тобто п≥дстав лег≥тимност≥... ѕо-перше, це авторитет Ђв≥чно вчорашньогої: авторитет звичањв, осв¤чених споконв≥чною значущ≥стю ≥ звичною ор≥Їнтац≥Їю на њх дотриманн¤, Ч Ђтрадиц≥йнеї пануванн¤, ¤к його зд≥йснювали патр≥арх ≥ патримон≥альний кн¤зь старого типуї5.

“радиц≥йне л≥дерство, отже, грунтуЇтьс¤ на авторитет≥ звичањв. Ћ≥дер цього типу отримуЇ ≥ зд≥йснюЇ владу не завд¤ки власним достоњнствам ≥ заслугам, а в≥дпов≥дно до традиц≥й ≥ звичањв. “радиц≥йне л≥дерство характерне дл¤ до≥ндустр≥аль-ного, тобто рабовласницького ≥ феодального, сусп≥льства. ¬лада традиц≥йних л≥дер≥в Ч це насамперед влада аристократичноњ знат≥. ” сучасних сусп≥льствах традиц≥йне л≥дерство ви¤вл¤Їтьс¤, наприклад, у насл≥дуванн≥ престолу в крањнах з монарх≥чною формою державного правл≥нн¤. яскравим приспадкових лорд≥в. „ленство останн≥х, щоправда, нещодавно було припинено в законодавчому пор¤дку.

Ќаступний тип лег≥тимност≥ пол≥тичного пануванн¤, за ћ. ¬ебером, це Ђавторитет небуденного особистого дару... (харизма), повна особиста в≥ддан≥сть та особиста дов≥ра, ¤к≥ викликаютьс¤ на¤вн≥стю ¤костей вожд¤ у ¤коњсь людини: одкровень, героњзму та ≥нших, Ч харизматичне л≥дерство, ¤к його зд≥йснюють пророк, або Ч у сфер≥ пол≥тичного Ч вибраний кн¤зь-воЇначальник, або плеб≥сцитарний володар, видатний демагог ≥ пол≥тичний парт≥йний вождьї6.

’аризматичне л≥дерство викликаЇ особливий ≥нтерес досл≥дник≥в. √рунтуЇтьс¤ воно на в≥р≥ в незвичайн≥ ¤кост≥ ≥ зд≥бност≥ л≥дера, його вин¤тков≥сть. √рецьке слово Ђхаризмаї (charisma) означаЇ Ђмил≥стьї, Ђблагодатьї, Ђбожий дарї. ” пер≥од утвердженн¤ христи¤нства ним характеризували пропов≥дник≥в, котрим приписували дар безпосереднього сп≥лкуванн¤ з Ѕогом поза оф≥ц≥йними рел≥г≥йними ≥нституц≥¤ми. ” пол≥тичн≥й практиц≥ п≥д харизмою розум≥ють так≥ риси ≥ндив≥да, ¤к≥ оточенн¤ сприймаЇ ¤к незвичайн≥, недоступн≥ ≥ншим, а тому визнаЇ його за правител¤.

«а ћ. ¬ебером, харизмою волод≥ють велик≥ полководц≥, пророки, видатн≥ пол≥тики; харизматичними л≥дерами були засновники св≥тових рел≥г≥й Ч Ѕудда, ’ристос, ћагомет, велик≥ завойовники Ч ќлександр ћакедонський, ёл≥й ÷езар, Ќаполеон Ѕонапарт. ” XX ст. стали в≥домими так≥ харизматичн≥ л≥дери, ¤к ¬. ≤ Ћен≥н, …. ¬. —тал≥н, ј. √≥тлер, Ѕ. ћуссол≥н≥, Ў. де √олль, ћао ÷зедун, ≥м ≤р —ен, ‘. астро та ≥н.

’аризматичне л≥дерство виникаЇ в сусп≥льств≥, ¤к правило, в кризов≥ пер≥оди. —понукальним мотивом до переданн¤ влади харизматичному л≥деров≥ Ї усв≥домленн¤ широкими масами, а також значною частиною правл¤чоњ ел≥ти нездатност≥ на¤вних у крањн≥ представницьких ≥нститут≥в вивести крањну з кризи, консол≥дувати сусп≥льство навколо т≥Їњ чи ≥ншоњ ц≥л≥ сусп≥льного розвитку. ÷е викликаЇ потребу в р≥зкому посиленн≥ впливу виконавчоњ влади ≥ пошуку пол≥тичного л≥дера ¤к мес≥њ, здатного вивести крањну з глибокоњ й зат¤жноњ кризи.

«≥ свого боку, щоб стати харизматичним л≥дером, пол≥тичний д≥¤ч маЇ бути над≥лений особливими психолог≥чними й соц≥альними ¤кост¤ми: ¤скраво вираженим вольовим характером, ц≥леспр¤мован≥стю, здатн≥стю справл¤ти значний вплив на велик≥ групи людей, ум≥нн¤м всел¤ти люд¤м над≥ю на краще майбутнЇ, чутливо вловлювати настроњ мас та виражати сп≥льну волю. ќднак створюють харизматичного л≥дера все-таки не його риси, а маси, ¤к≥ хочуть бачити л≥дера саме таким.

” наш час харизматичний тип пол≥тичного л≥дерства найб≥льш характерний дл¤ в≥дсталих крањн або тих, що стають на шл¤х радикальних сусп≥льних перетворень. як правило, харизматичне л≥дерство вир≥зн¤Їтьс¤ авторитарним стилем пол≥тичного кер≥вництва, жорстким пол≥тичним курсом. ƒе¤кий час такий курс даЇ позитивн≥ результати ≥ користуЇтьс¤ активною п≥дтримкою широких мас населенн¤. ¬ одних випадках харизматичне л≥дерство розт¤гуЇтьс¤ на дес¤тил≥тт¤, в ≥нших Ч воно не Ї довготривалим. ” в≥дносно спри¤тлив≥ пер≥оди сусп≥льного розвитку харизматичне л≥дерство трансформуЇтьс¤ в б≥льш демократичний тип л≥дерства Ч рац≥онально-легальний.

онцепц≥¤ харизматичного типу пол≥тичного л≥дерства ћ. ¬ебера лежить в основ≥ його теор≥њ плеб≥сцитарноњ демократ≥њ. Ќа думку вченого, за допомогою ц≥Їњ теор≥њ можна було б уникнути тиран≥њ бюрократ≥в. ” рамках плеб≥сцитарноњ демократ≥њ народу та окремим ≥ндив≥дам в≥дводитьс¤ роль пасивних учасник≥в пол≥тичного процесу. ™диною формою пол≥тичноњ участ≥ дл¤ мас Ї участь у виборах ≥ реал≥зац≥¤ права на голосуванн¤.

√оловною ф≥гурою в систем≥ плеб≥сцитарноњ демократ≥њ виступаЇ харизматичний л≥дер, обраний пр¤мим голосуванн¤м народом, перед ¤ким в≥н несе в≥дпов≥дальн≥сть. “акий л≥дер стоњть над бюрократичною адм≥н≥страц≥Їю. «а ћ. ¬ебером, харизматичний л≥дер, ¤кий стоњть поза класами, статусами й демагог≥чною пол≥тикою, маючи незалежне в≥д бюрократ≥њ джерело лег≥тим≥зац≥њ своЇњ влади ≥ не будучи сильно ≥нтегрованим до бюрократичноњ ≥Їрарх≥чноњ структури, зм≥г би об'Їднати навколо себе нац≥ю ≥ захистити ≥ндив≥да в≥д наступу бюрократ≥њ. √оловне призначенн¤ плеб≥сциту, тобто загальних пр¤мих вибор≥в, ћ. ¬ебер вбачав у тому, щоб у результат≥ пр¤моњ участ≥ всього народу в голосуванн≥ створити харизматичний авторитет7.

≤з вебер≥вськоњ теор≥њ плеб≥сцитарноњ демократ≥њ випливаЇ важливий висновок про на¤вн≥сть рис харизми у загальнонац≥онального пол≥тичного л≥дера, обраного на кер≥вну посаду шл¤хом загальних вибор≥в. “аким л≥дером Ї глава держави Ч президент у крањнах ≥з президентською ≥ зм≥шаною республ≥канською формами правл≥нн¤. ¬сенародно обраний президент н≥коли не маЇ ус≥х тих позитивних рис, ¤к≥ йому приписують. –иси харизми Ч ≥м≥дж Ђбатька нац≥њї, Ђр¤т≥вникаї, Ђзахисника народуї, Ђдемократаї, Ђреформатораї, Ђнезалежного кер≥вникаї тощо Ч йому створюЇ перемога на загальних виборах ≥з використанн¤м виборчих технолог≥й та засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.

¬сенародно обраний загальнонац≥ональний л≥дер з рисами харизми може в≥д≥грати ¤к позитивну роль у житт≥ крањни, ¤к це зробили, наприклад, ‘. –узвельт чи Ў. де √олль, так ≥ вкрай негативну, встановивши терористичну диктатуру з ус≥ма њњ згубними насл≥дками, прикладом чого можуть слугувати ј. √≥тлер ≥ Ѕ. ћуссол≥н≥. ” пол≥толог≥чн≥й л≥тератур≥, присв¤чен≥й вебер≥вськ≥й теор≥њ плеб≥сцитарноњ демократ≥њ, не без п≥дстав висловлюЇтьс¤ думка про причетн≥сть ћ. ¬ебера до краху ¬еймарськоњ республ≥ки ≥ встановленн¤ г≥тлер≥вськоњ диктатури. —аме ј. √≥тлер став тим плеб≥сцитарно-харизматичним л≥дером, ¤кий, зг≥дно з теор≥Їю ћ. ¬ебера, покликаний був Ђзахиститиї маси в≥д бюрократ≥њ.

¬сенародне обранн¤ загальнонац≥онального пол≥тичного, л≥дера ≥ над≥ленн¤ його таким чином рисами харизми потенц≥йно м≥стить у соб≥ загрозу встановленн¤ авторитарного правл≥нн¤.

–ац≥онально-легальний тип пол≥тичного л≥дерства, за ћ. ¬ебером, Ч це Ђпануванн¤ в силу Ђлегальност≥ї, в силу в≥ри в обов'¤зков≥сть легального установленн¤... ≥ д≥ловоњ Ђкомпетентност≥ї, обгрунтованоњ рац≥онально створеними правилами, тобто ор≥Їнтац≥њ на п≥дпор¤дкуванн¤ при виконанн≥ встановлених правил Ч пануванн¤ у тому вигл¤д≥, в ¤кому його зд≥йснюють сучасний Ђдержавний службовецьї ≥ вс≥ т≥ нос≥њ влади, ¤к≥ схож≥ на нього у цьому в≥дношенн≥ї8.

–ац≥онально-легальне л≥дерство, отже, базуЇтьс¤ на переконанн≥ в законност≥ й рац≥ональност≥ встановлених пор¤дк≥в та у прав≥ на пануванн¤ орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють владу. ÷≥ органи ≥ њхн≥ кер≥вники Ч пол≥тичн≥ л≥дери Ч обираютьс¤ через демократичн≥ процедури. њм надаютьс¤ повноваженн¤, за зловживанн¤ ¤кими вони несуть в≥дпов≥дальн≥сть перед виборц¤ми.

–ац≥онально-легальне л≥дерство, ¤ке грунтуЇтьс¤ на закон≥ й називаЇтьс¤ ≥нод≥ ще бюрократичним, Ї основним типом л≥дерства в сучасних демократичних державах. Ћ≥дери цього типу здобувають пол≥тичну владу, ¤к правило, на основ≥ вибор≥в.

ѕоширеною в пол≥толог≥њ Ї типолог≥¤ пол≥тичного л≥дерства залежно в≥д зм≥стовного смислу стилю пол≥тичноњ д≥¤льност≥ л≥дер≥в. ѕор¤д ≥з харизматичним ц¤ типолог≥¤ передбачаЇ виокремленн¤ ще цезаристського, плутократичного, попул≥стського ≥ профес≥йного тип≥в пол≥тичного л≥дерства.

÷езаристський тип пол≥тичного л≥дерства характеризуЇтьс¤ зосередженн¤м ус≥Їњ повноти влади в руках л≥дера (¤к це було за правл≥нн¤ ёл≥¤ ÷езар¤). Ћ≥дер цього типу маЇ необмежену свободу прийн¤тт¤ р≥шень, широк≥ можливост≥ дл¤ зд≥йсненн¤ величезного впливу на оточенн¤. “акий тип л≥дерства може бути виправданий в екстремальних умовах, але неприйн¤тний у демократичному сусп≥льств≥.

ѕлутократичний тип пол≥тичного л≥дерства грунтуЇтьс¤ на багатств≥ ≥ представл¤Ї ≥нтереси найзаможн≥ших сусп≥льних верств (зв≥дси ≥ його назва: грецьк. plutos означаЇ Ђбагатствої). ¬≥н також передбачаЇ користуванн¤ л≥дером ус≥Їю повнотою влади. ѕритаманний ус≥м етапам сусп≥льно-≥сторичного розвитку, але найб≥льш характерний дл¤ ≥ндустр≥ального сусп≥льства.

ѕопул≥стський тип пол≥тичного л≥дерства грунтуЇтьс¤ на попул≥зм≥. ” своЇму першопочатковому значенн≥ терм≥н Ђпопул≥змї (в≥д лат. populus Ч народ) означав боротьбу за права та ≥нтереси народу. «годом противники попул≥зму надали цьому терм≥нов≥ негативного значенн¤: ним стали позначати д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на дос¤гненн¤ попул¤рност≥ в масах ц≥ною необгрунтованих об≥ц¤нок, демагог≥чних гасел тощо. ¬ сучасн≥й пол≥тиц≥ л≥дер-попул≥ст Ч це д≥¤ч, ¤кий заграЇ з масами.

” контекст≥ теор≥њ пол≥тичного л≥дерства л≥дер-попул≥ст виступаЇ ¤к харизматичний л≥дер демагог≥чного толку. ƒл¤ попул≥стського типу характерн≥: ставка на прост≥ пол≥тичн≥ р≥шенн¤, ¤к≥ грунтуютьс¤ на низьк≥й загальн≥й культур≥ учасник≥в пол≥тичного процесу; наголошенн¤ на значущост≥ малих, але конкретних пол≥тичних справ, ¤ке зводить всю пол≥тику до безл≥ч≥ конкретних др≥бниць; нав≥шуванн¤ ¤рлик≥в пол≥тичним противникам; заграванн¤ з масами, роздаванн¤ необгрунтованих об≥ц¤нок; експлуатац≥¤ пол≥тичних почутт≥в простих людей у власних ≥нтересах тощо.

ўе один тип пол≥тичного л≥дерства з наведеного р¤ду Ч профес≥йний. ÷е л≥дер-профес≥онал пост≥ндустр≥ального сусп≥льства, повага й дов≥ра до ¤кого базуютьс¤ на його компетентност≥ та особист≥й повед≥нц≥. ¬≥н орган≥чно поЇднуЇ в соб≥ високий ≥нтелект, вольове устремл≥нн¤, розвинену здатн≥сть генерувати ориг≥нальн≥ своњ ≥ сприймати чуж≥ ≥дењ, високу моральн≥сть. “акий л≥дер вм≥Ї визначати пр≥оритетн≥ ц≥л≥, проводити науковий анал≥з тих чи ≥нших проблем та визначати способи њх вир≥шенн¤. ≤нод≥ в≥н використовуЇ харизматичн≥ риси дл¤ того, щоб привабливо викласти своњ ≥дењ ≥ плани, переконати оточенн¤ в њх перевагах та залучити його до реал≥зац≥њ цих ≥дей ≥ план≥в. Ћ≥дер-профес≥онал не т≥льки покладаЇтьс¤ на своњ зд≥бност≥, а й охоче радитьс¤ з п≥длеглими, створюючи атмосферу сп≥вроб≥тництва.

” б≥льш загальному вигл¤д≥ за стилем розр≥зн¤ютьс¤ авторитарне й демократичне л≥дерство. јвторитарне л≥дерство передбачаЇ одноособовий спр¤мовуючий вплив, ¤кий спираЇтьс¤ на загрозу застосуванн¤ примусу. ƒл¤ авторитарного стилю характерн≥ жорстк≥сть мисленн¤ л≥дера, ≥гноруванн¤ ≥нформац≥њ або аргумент≥в, що не зб≥гаютьс¤ з його власною позиц≥Їю, одноособовий виб≥р напр¤м≥в ≥ ц≥лей д≥¤льност≥. «в'¤зки м≥ж членами найближчого оточенн¤ л≥дера зведен≥ до м≥н≥муму ≥ проход¤ть через л≥дера й п≥д його контролем. јвторитарний л≥дер намагаЇтьс¤ дос¤гти активност≥ п≥длеглих адм≥н≥стративними методами. Ќайчаст≥ше використовуЇ займенник Ђ¤ї.

ќсоби з авторитарним стилем кер≥вництва можуть стати л≥дерами здеб≥льшого за умови, що вони спочатку об≥ймуть ту чи ≥ншу кер≥вну посаду, а вже пот≥м, використовуючи свою адм≥н≥стративну владу, домагатимутьс¤ громадського визнанн¤. јвторитарний стиль л≥дерства Ї дом≥нуючим за авторитарних ≥ тотал≥тарних пол≥тичних режим≥в. Ћ≥дери авторитарного типу не прагнуть до поглибленн¤ демократ≥њ ≥ дотримуютьс¤ апаратного способу висуненн¤ на кер≥вн≥ пости в ≥Їрарх≥њ влади. Ѕезпосередньою соц≥альною базою авторитарних л≥дер≥в Ї бюрократ≥¤.

ƒемократичний стиль пол≥тичного л≥дерства характеризуЇтьс¤ гнучк≥стю мисленн¤ л≥дера, його схильн≥стю до отриманн¤ ¤кнайповн≥шоњ ≥нформац≥њ, увагою до тих аргумент≥в, що суперечать його власн≥й позиц≥њ. ÷≥л≥ й напр¤ми д≥¤льност≥ л≥дер визначаЇ не одноособово, а сп≥льно з оточенн¤м. —оц≥ально-просторове положенн¤ демократичного л≥дера Ч всередин≥ групи, а займенник, ¤кий в≥н найчаст≥ше використовуЇ, Ч Ђмиї. ѕовага до оточенн¤, об'Їктивн≥сть у сп≥лкуванн≥ актив≥зують участь кожного у сп≥льн≥й д≥¤льност≥, делегують в≥дпов≥дальн≥сть, розпод≥л¤ють њњ м≥ж ус≥ма ≥ створюють атмосферу сп≥вроб≥тництва.

ƒемократичний стиль л≥дерства притаманний тим пол≥тичним д≥¤чам, ¤к≥ спочатку завойовують громадське визнанн¤, а вже пот≥м об≥ймають кер≥вн≥ посади. ¬они приход¤ть до влади завд¤ки виборц¤м ≥ в≥дчувають залежн≥сть в≥д њхньоњ реакц≥њ на свою д≥¤льн≥сть. Ћ≥дери такого роду вважаютьс¤ народними. ¬они ви¤вл¤ють за≥нтересован≥сть у розвитку пол≥тичноњ активност≥ мас, њхн¤ д≥¤льн≥сть в≥дкрита дл¤ громадськост≥.

¬≥ддаючи безумовну перевагу демократичному стилю пол≥тичного л≥дерства (кер≥вництва) перед авторитарним, його, однак, не можна абсолютизувати, бо у своњх крайн≥х про¤вах в≥н пов'¤заний з м≥тингуванн¤м, демагог≥Їю, анарх≥Їю ≥ безв≥дпов≥дальн≥стю. ¬одночас авторитарний стиль л≥дерства за вс≥х його недол≥к≥в необх≥дний в екстремальних умовах, коли потр≥бн≥ жорстка дисципл≥на, беззаперечне виконанн¤ розпор¤джень, максимальна концентрац≥¤ зусиль ≥ ресурс≥в тощо.

—учасний американський пол≥тичний психолог ћ. ƒж. ’ер-манн залежно в≥д характеру л≥дера, властивостей його конституент≥в, зв'¤зку м≥ж л≥дером ≥ його констатуЇнтами та ситуац≥њ, в ¤к≥й зд≥йснюЇтьс¤ л≥дерство, виокремлюЇ чотири зб≥рних образи л≥дерства: Ђпрапороносц¤ї (або великоњ людини), Ђслужител¤ї, Ђторговц¤ї ≥ Ђпожежникаї.

Ћ≥дер≥в-Ђпрапороносц≥вї вир≥зн¤Ї власне баченн¤ д≥йсност≥. ” них Ї ≥де¤, заради зд≥йсненн¤ ¤коњ вони нер≥дко прагнуть зм≥нити пол≥тичну систему. ƒл¤ розум≥нн¤ ц≥Їњ форми л≥дерства необх≥дно знати особист≥ ¤кост≥ людини, ¤ка очолюЇ своњх прихильник≥в у рус≥ до де¤коњ мети. “акий л≥дер визначаЇ характер того, що в≥дбуваЇтьс¤, його темп, формуЇ пол≥тичну проблематику.

ќбраз Ђслужител¤ї засвоюЇ той пол≥тик, ¤кий прагне виступати в рол≥ виразника ≥нтерес≥в своњх прихильник≥в. —аме њхнЇ бажанн¤ виражаЇ л≥дер ≥ д≥Ї в≥д њхнього ≥мен≥. Ќа практиц≥ л≥дери такого типу керуютьс¤ тим, чого оч≥кують, у що в≥р¤ть ≥ чого потребують њхн≥ виборц≥. ¬иборц≥ формулюють т≥ завданн¤, ¤к≥ стають центральними дл¤ л≥дера.

ƒл¤ л≥дера-Ђторговц¤ї важливою Ї здатн≥сть переконати. «авд¤ки њй конституенти Ђкупуютьї його плани або ≥дењ, залучаютьс¤ до њх зд≥йсненн¤. ” цьому раз≥ л≥дерство грунтуЇтьс¤ на взаЇмов≥дносинах, ¤к≥ л≥дер встановлюЇ з≥ своњми виборц¤ми. ќсобливого значенн¤ при цьому набувають зд≥бност≥ самого л≥дера ≥ та стратег≥¤, до ¤коњ в≥н вдаЇтьс¤, щоб домогтис¤ п≥дтримки своЇњ пол≥тики та њњ зд≥йсненн¤.

Ћ≥дери-Ђпожежникиї Ђгас¤ть пожежуї, тобто реагують на т≥ проблеми, ¤к≥ навколишнЇ середовище пред'¤вл¤Ї њх кон-ституентам. ѕод≥бн≥ л≥дери в≥дгукуютьс¤ на породжен≥ ситуац≥Їю под≥њ ≥ проблеми. њхн≥ д≥њ визначають насущн≥ вимоги моменту.

Ќа практиц≥ б≥льш≥сть л≥дер≥в використовують ус≥ чотири образи л≥дерства в р≥зному пор¤дку й поЇднанн≥9.

«алежно в≥д ставленн¤ до ≥снуючих сусп≥льних пор¤дк≥в л≥дер≥в можна под≥лити на консерватор≥в, реформатор≥в ≥ революц≥онер≥в. Ћ≥дери-консерватори виступають за збереженн¤ ≥снуючих сусп≥льних пор¤дк≥в, допускаючи лише м≥н≥мальн≥ зм≥ни. Ћ≥дери-реформатори ор≥Їнтуютьс¤ на ≥стотн≥ зм≥ни лише де¤ких ≥з сусп≥льних пор¤дк≥в з≥ збереженн¤м основ сусп≥льного ладу. Ћ≥дери-революц≥онери налаштован≥ на радикальн≥ ≥ всеос¤жн≥ зм≥ни в сусп≥льств≥ аж до зм≥ни основ сусп≥льного ладу. ¬≥дпов≥дно до ор≥Їнтац≥њ л≥дери використовують т≥ чи ≥нш≥ методи й засоби пол≥тичного кер≥вництва.

«а видами розр≥зн¤ють формальне ≥ неформальне л≥дерство. ‘ормальне л≥дерство Ч це кер≥вництво ¤к реал≥зац≥¤ ≥нституц≥онал≥зованих владних повноважень. ¬оно пов'¤зане з≥ встановленими правилами призначенн¤ кер≥вника й передбачаЇ функц≥ональн≥ в≥дносини. Ќеформальне л≥дерство базуЇтьс¤ не на формальних повноваженн¤х, а на авторитет≥ л≥дера, його визнанн≥ оточенн¤м.

” пол≥тиц≥ формальний, ≥нституц≥ональний аспект Ї головним. “ому дуже важливо, щоб формальний кер≥вник був також авторитетною особою. јле так буваЇ не завжди. ћожлив≥ три вар≥анти поЇднанн¤ л≥дерства й кер≥вництва. ѕерший: кер≥вник не Ї л≥дером, тобто не користуЇтьс¤ авторитетом у п≥длеглих. “ака ситуац≥¤ може скластис¤ не т≥льки в масштаб≥ групи чи орган≥зац≥њ, а й крањни в ц≥лому, причому не лише коли неавторитетна особа пос≥ла кер≥вну посаду, а й у результат≥ втрати кер≥вником колишнього авторитету.

ƒругий вар≥ант: зб≥г кер≥вництва й л≥дерства, за ¤кого формальний кер≥вник виступаЇ одночасно й авторитетною особою. ÷е найкращий випадок.

“рет≥й вар≥ант: суто неформальне л≥дерство, за ¤кого л≥дер не Ї кер≥вником. ” пол≥тиц≥ неформальне л≥дерство, ¤к правило, нетривале й незабаром доповнюЇтьс¤ зайн¤тт¤м ¤коњсь кер≥вноњ посади в громадських пол≥тичних об'Їднанн¤х чи органах державноњ влади. «рештою, саме зайн¤тт¤ такоњ посади, особливо у вищих органах державноњ влади, Ї одн≥Їю з основних ц≥лей д≥¤льност≥ пол≥тичного л≥дера. «айн¤та посада, своЇю чергою, стаЇ засобом дос¤гненн¤ ≥нших ц≥лей, далеко не завжди оф≥ц≥йно проголошуваних.

«а масштабами л≥дерство може ви¤вл¤тис¤ на р≥вн≥ групи, орган≥зац≥њ, соц≥альноњ сп≥льност≥, населеного пункту, адм≥н≥стративно-територ≥альноњ одиниц≥, рег≥ону, крањни в ц≥лому. ¬оно може бути ≥ндив≥дуальним ≥ колективним (коли л≥дером виступаЇ група чи орган≥зац≥¤, наприклад парт≥¤). Ќа р≥вн≥ малоњ групи л≥дерство маЇ ≥ндив≥дуальний характер ≥ виступаЇ ¤к механ≥зм ≥нтеграц≥њ груповоњ д≥¤льност≥, в ¤кому л≥дер спр¤мовуЇ та орган≥зовуЇ д≥њ групи. “ут важливу роль в≥д≥грають особист≥ риси л≥дера, особливо його здатн≥сть приймати р≥шенн¤, брати на себе в≥дпов≥дальн≥сть, знаходити оптимальн≥ шл¤хи й засоби задоволенн¤ групових ≥нтерес≥в.

” л≥дерств≥ на р≥вн≥ соц≥альноњ сп≥льност≥ принципове значенн¤ мають не ст≥льки особист≥ риси л≥дера, ск≥льки його здатн≥сть адекватно виражати ≥нтереси т≥Їњ чи ≥ншоњ сп≥льност≥. Ћ≥дер мусить ум≥ти сформулювати так≥ ≥нтереси у вигл¤д≥ конкретних пол≥тичних вимог, визначити тактику та ефективн≥ засоби боротьби за њх задоволенн¤. Ћ≥дерство на цьому р≥вн≥ може мати ¤к ≥ндив≥дуальний, так ≥ колективний характер, коли виразником ≥нтерес≥в соц≥альноњ сп≥льност≥ виступаЇ пол≥тична парт≥¤ чи громадська орган≥зац≥¤. Ћ≥дер на р≥вн≥ соц≥альноњ сп≥льност≥ найчаст≥ше Ї кер≥вником парт≥њ чи громадськоњ орган≥зац≥њ.

≤ндив≥дуальне пол≥тичне л≥дерство на загальнонац≥ональному р≥вн≥ характеризуЇтьс¤ низкою особливостей. ÷е, по-перше, л≥дерство дистанц≥йне, коли в≥дсутн≥ безпосередн≥ контакти л≥дера з його конституентами. —п≥лкуванн¤ л≥дера з масами опосередковуЇтьс¤ засобами масовоњ комун≥кац≥њ, орган≥зац≥¤ми та посадовими особами державного апарату. √оловну роль у формуванн≥ ≥м≥джу такого л≥дера в≥д≥грають саме засоби масовоњ ≥нформац≥њ, причому цей ≥м≥дж може суттЇво в≥др≥зн¤тис¤ в≥д того, що Ї насправд≥. –озрив м≥ж ≥м≥джем загальнонац≥онального пол≥тичного л≥дера й реальн≥стю залежить в≥д р≥вн¤ розвитку демократ≥њ, особливо пол≥тичноњ культури сусп≥льства.

«агальнонац≥ональне пол≥тичне л≥дерство, по-друге, Ї багаторолевим. ѕрагнучи мати всеб≥чну п≥дтримку, л≥дер ор≥ЇнтуЇтьс¤ на р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ ≥нтереси: найближчого оточенн¤, соц≥альних сп≥льностей, виборц≥в, пол≥тичних парт≥й, громадських орган≥зац≥й тощо.

“ретьою особлив≥стю загальнонац≥онального пол≥тичного л≥дерства Ї його корпоративний характер. Ћ≥дер такого масштабу н≥коли не виконуЇ своњ численн≥ рол≥ сам. Ќа нього працюЇ ц≥ла корпорац≥¤, ¤ка складаЇтьс¤ з найближчого оточенн¤, чиновник≥в, апарату та актив≥ст≥в пол≥тичних парт≥й, прац≥вник≥в п≥дконтрольних засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ тощо. «агальнонац≥ональний пол≥тичний л≥дер Ї т≥Їю чи ≥ншою м≥рою символ≥чною ф≥гурою.

ўе одн≥Їю особлив≥стю загальнонац≥онального пол≥тичного л≥дерства Ї його нормативно-правова обмежен≥сть. Ћ≥дер такого масштабу, ¤к державний д≥¤ч, д≥Ї у ч≥тко визначеному нормативно-правовому простор≥, ¤кий визначаЇ реальн≥ масштаби його влади та шл¤хи њњ зд≥йсненн¤. ƒ≥њ л≥дера докладно регламентуютьс¤ нормативними актами, протоколами, правовими традиц≥¤ми, звича¤ми тощо.

Ќаведена типолог≥¤ не вичерпуЇ вс≥Їњ багатоман≥тност≥ ви¤в≥в пол≥тичного л≥дерства. р≥м того, нав≥ть найретельн≥ший теоретичний анал≥з не може охопити вс≥Їњ складност≥ й багатоман≥тност≥ пол≥тичного житт¤. ѕол≥тична практика завжди багатша в≥д теор≥њ й породжуЇ найчаст≥ше комб≥нован≥ типи л≥дерства та њх р≥зноман≥тн≥ модиф≥кац≥њ.