1. ‘ункц≥њ та технолог≥¤ вибор≥в у демократичному сусп≥льств≥.
¬ибори до орган≥в влади становл¤ть серцевину
демократичного пол≥тичного процесу ≥ Ї законом≥рним результатом процесу
≥сторичного пошуку сусп≥льством кращоњ модел≥ формуванн¤ й функц≥онуванн¤
держави. ” наш час демократичн≥ вибори в органи державноњ влади стали природним
процесом у пол≥тичному житт≥ багатьох крањн св≥ту. ¬они ¤вл¤ють собою спос≥б формуванн¤
орган≥в влади та управл≥нн¤ за допомогою вираженн¤ за визначеними правилами
(в≥дпов≥дно до виборчоњ системи) пол≥тичноњ вол≥ громад¤н. ” результат≥ вибор≥в
обран≥ кандидати над≥л¤ютьс¤ владними повноваженн¤ми.
¬ибори провод¤тьс¤ в р≥зних демократичних орган≥зац≥¤х:
парт≥¤х, профсп≥лках, добров≥льних асоц≥ац≥¤х, кооперативах, акц≥онерних
товариствах тощо. ” ц≥й тем≥ йдетьс¤ в основному про вибори в масштабах
держави, ус≥Їњ пол≥тичноњ системи.
¬ибори завжди пов'¤зан≥ з голосуванн¤м. ќднак за вс≥Їњ
близькост≥ цих пон¤ть вони мають ≥ ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥. ¬ибори звичайно
розум≥ютьс¤ ¤к закр≥плений у конституц≥њ й ≥нших законах в≥дносно регул¤рний,
пер≥одичний процес обиранн¤ складу орган≥в держави. ј голосуванн¤ не завжди
пов'¤зане з виборами. ¬оно використовуЇтьс¤ в р≥зних формах пр¤моњ демократ≥њ:
у референдумах, опитуванн¤х, прийманн≥ колективних р≥шень на зборах ≥ т. п.
¬ибори ¤к нев≥д'Їмний елемент демократ≥њ несуть на соб≥
в≥дбиток њњ р≥зних форм ≥ в≥д≥грають у њњ р≥зних модел¤х нер≥вноц≥нну роль.
ѕор≥вн¤но низька значим≥сть вибор≥в у пол≥тичних системах, що базуютьс¤ на
пр¤мих формах демократ≥њ, на особист≥й участ≥ громад¤н у п≥дготовц≥ ≥ прийн¤тт≥
найважлив≥ших державних р≥шень. ” таких випадках владн≥ повноваженн¤
кер≥вник≥в, ¤ких обирають громад¤ни держави, дуже обмежен≥, а це знижуЇ ≥
поличну значим≥сть самих вибор≥в. ѕрикладом такого роду держав була
страродавньогрецька јф≥нська республ≥ка в пер≥оди безпосереднього правл≥нн¤
б≥льшост≥, прийн¤тт¤ найважлив≥ших р≥шень безпосередньо громадою на площах,
зокрема щодо питань розм≥ру податк≥в, в≥йни ≥ миру, зм≥ни судд≥в ≥
воЇначальник≥в тощо.
¬ умовах сучасних демократ≥й вибору Ч це стрижневий
механ≥зм, головна форма про¤ву суверен≥тету народу, його пол≥тичноњ рол≥ ¤к
джерела влади. ¬они служать також найважлив≥шим каналом представленн¤ в органах
влади ≥нтерес≥в р≥зних сусп≥льних груп. «агальн≥ вибори передбачають право
участ≥ в них кожного громад¤нина. ƒл¤ багатьох, а в де¤ких крањнах Ч ≥ дл¤
б≥льшост≥ громад¤н це Їдина форм њхньоњ реальноњ участ≥ в пол≥тиц≥. ¬они дають
змогу зд≥йснювати найб≥льший вплив на владу: збер≥гати чи зм≥нювати парламенти
й ур¤ди, забезпечувати њхню в≥дпов≥дальн≥сть перед народом, зм≥нювати
пол≥тичний курсу тощо.
2. ¬иборч≥ системи та њхн≥й вплив на пол≥тичне житт¤
сусп≥льства
¬иборча система Ї сукупн≥стю передбачених законом
виборчих процедур, пов'¤заних ≥з формуванн¤м орган≥в влади. ¬иборча система з
XIX ст. функц≥онуЇ у рамках виборчого права, ¤ке пройшло складну еволюц≥ю
демократизац≥њ. якщо на етап≥ зародженн¤ виборче право передбачало високий
майновий ценз, через що т≥льки невеликий в≥дсоток {3Ч8%) населенн¤ брав участь
у виборах, то вже з середини XX ет, дедал≥ б≥льше категор≥й населенн¤
над≥л¤лос¤ виборчими правами.
Ќа початку першоњ св≥товоњ в≥йни пр¤мий майновий ≥
податковий ценз дл¤ активного виборчого права збер≥гавс¤ у небагатьох крањнах.
Ќа сучасному етап≥ розвитку виборчого права майновий ценз в≥дсутн≥й, однак
збер≥гаЇтьс¤ в≥ковий та ценз ос≥длост≥. —початку треба сказати, що ≥снуЇ
активне ≥ пасивне виборче право, а пот≥м Ч про р≥зницю м≥ж цими видами.
” розвинених крањнах «аходу ≥снуЇ р≥зниц¤ м≥ж активним
(право обирати) ≥ пасивним (право бути обраним) виборчим правом, а також
р≥зниц¤ м≥ж виборами до нижньоњ ≥ верхньоњ палат парламенту. Ќаприклад, на
виборах до нижньоњ палати парламенту ¬еликобритан≥њ в≥ковий ценз дл¤ активного
виборчого права становить 18 рок≥в, дл¤ пасивного Ч 21 р≥к, у ‘ранц≥њ
в≥дпов≥дно Ч 18 ≥ 23 роки, у Ѕельг≥њ, ≤тал≥њ, анад≥, Ќ≥дерландах, —Ўј та
де¤ких ≥нших крањнах 18 ≥ 21 р≥к, у япон≥њ Ч 20 ≥ 25 рок≥в. ” ‘≥нл¤нд≥њ та
Ўвейцар≥њ в≥ковий ценз дл¤ активного ≥ пасивного виборчого права одинаковий.
ўодо вибор≥в до верхньоњ палати, то в≥ковий ценз дл¤
пасивного виборчого права значно вищий, н≥ж до нижньоњ палати. “ак, у —Ўј в≥н
становить 30 рок≥в, Ѕельг≥њ, ≤тал≥њ Ч 40, ‘ранц≥њ Ч 25, япон≥њ Ч 30 рок≥в. ÷енз
ос≥длост≥ запроваджено у багатьох крањнах. ” —Ўј в≥н становить м≥с¤ць, в
јвстрал≥њ, ‘–Ќ та япон≥њ Ч три, у анад≥ та ‘≥нл¤нд≥њ Ч 12 м≥с¤ц≥в. ÷ей терм≥н
передбачаЇ необх≥дн≥сть проживанн¤ виборц¤ на територ≥њ в≥дпов≥дного округу.
р≥м вимоги певного терм≥ну проживанн¤ на територ≥њ
виборчого округу, виборче право де¤ких крањн встановлюЇ ≥ терм≥н проживанн¤ у ц≥й
крањн≥. Ќаприклад, у Ќорвег≥њ та ≤сланд≥њ дл¤ активного виборчого права терм≥н
ос≥длост≥ становить п'¤ть рок≥в, у јвстрал≥њ Ч п≥вроку.
¬иборче право цив≥л≥зованих крањн на сучасному етап≥
можна вважати загальним, за вин¤тком де¤ких оптимальних обмежень. ћайнов≥,
статев≥, а також осв≥тн≥ цензи у виборчому прав≥ в≥дсутн≥, хоч час в≥дм≥ни
де¤ких ≥з них можна в≥днести до повоЇнного пер≥оду. —кажемо, у —Ўј до 1964 р.
≥снував податковий ценз, а до 1970 р. Ч ценз грамотност≥.
р≥м в≥кового цензу ≥ цензу ос≥длост≥, ≥снують певн≥
обмеженн¤ дл¤ громад¤н, ¤к≥ скоњли злочини або в≥дбувають тюремне ув'¤зненн¤.
ƒе¤к≥ крањни, зокрема ‘ранц≥¤, ¬еликобритан≥¤, ¤к певне обмеженн¤ дл¤ громад¤н
встановлюють виборчу заставу. ¬она повертаЇтьс¤ лише тод≥, коли кандидат у депутати
набере передбачену законом к≥льк≥сть голос≥в.
†Ќаприклад, у
¬еликобритан≥њ виборча застава становить 500 фунт≥в стерл≥нг≥в. ¬она може бути
повернена кандидатов≥ у депутати, коли той набере п'¤ть в≥дсотк≥в в≥д загальноњ
к≥лькост≥ голос≥в.
” де¤ких крањнах законодавство проголошуЇ обов'¤зкове
голосуванн¤. ¬иборч≥ закони јвстрал≥њ, Ѕельг≥њ, Ћюксембургу та Ќ≥дерланд≥в
передбачають штрафн≥ санкц≥њ за неучасть у голосуванн≥, в јвстр≥њ та √рец≥њ Ч
крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть. “ак≥ норми, безумовно, суперечать принципам
в≥льного волеви¤вленн¤ громад¤н.
† р≥м принципу
загальност≥, виборче право заруб≥жних крањн закр≥плюЇ принцип р≥вност≥. ÷е
означаЇ, що кожний виборець маЇ один голос ≥ вс≥ громад¤ни беруть участь у
виборах на р≥вних п≥дставах. ѕри цьому передбачаЇтьс¤ створенн¤ р≥вних за
чисельн≥стю виборчих округ≥в. ” багатьох крањнах встановлюЇтьс¤ м≥н≥мум, а
≥нколи Ч максимум, в≥д ¤кого обираЇтьс¤ визначена к≥льк≥сть депутат≥в. јле на
практиц≥ Ї ≥стотн≥ в≥дхиленн¤ в≥д встановленоњ законом норми, оск≥льки, ¤к правило,
виборч≥ округи зб≥гаютьс¤ з адм≥н≥стративно-територ≥альними одиниц¤ми.
” ¬еликобритан≥њ, наприклад, найб≥льший за к≥льк≥стю
населенн¤ округ перевищуЇ найменший у чотири рази. ƒе¤к≥ правл¤ч≥ парт≥њ
намагаютьс¤ шл¤хом р≥зноман≥тних ман≥пул¤ц≥й з виборчими округами забезпечити
соб≥ б≥льше представництво. ÷¤ практика д≥стала назву Ђджер≥мендерї Ч за
пр≥звищем губернатора штату ћасачусетс Ч ƒжер≥, ¤кий за рахунок перекроюванн¤
округ≥в забезпечив своњй парт≥њ утрич≥ б≥льше представництво.
†ѕод≥бне спостер≥гаЇтьс¤
≥ нин≥, оск≥льки правл¤ч≥ парт≥њ з допомогою визначенн¤ структури округ≥в
прагнуть д≥стати перевагу в Ђсвоњх округахї. Ќа основ≥ виборчого права
складаЇтьс¤ в≥дпов≥дний тип виборчоњ системи. —в≥това практика знаЇ чотири њњ
типи: представницьку (кур≥альну), мажоритарну, пропорц≥йну, зм≥шану.
ур≥альна система ≥снувала на початку XX ст. в јвстр≥њ та
–ос≥њ. ¬она передбачала под≥л виборц≥в на окрем≥ кур≥њ, кожна з ¤ких мала своЇ
представництво в парламент≥. Ќаприклад, у јвстр≥њ за законом 1873 р. виборц≥
под≥л¤лис¤ на п'¤ть кур≥й: землевласник≥в, торговельних ≥ промислових палат,
с≥льських громад, м≥ст ≥ загального виборчого права. ƒл¤ кожноњ кур≥њ ≥з
загальними цензами активного виборчого права визначалис¤ спец≥альн≥ цензи дл¤
групи виборц≥в окремо. “ак, дл¤ представник≥в кур≥й землевласник≥в треба було
волод≥ти нерухомим майном, кур≥й м≥ст ≥ с≥льських громад Ч сплачувати
встановлений податок, кур≥й торговельних ≥ промислових палат Ч бути членами цих
палат, кур≥й загального виборчого права Ч шестим≥с¤чний ценз ос≥длост≥.
“ака виборча система ≥снувала в 1905 р. у –ос≥њ ≥ дещо в
модиф≥кованому вигл¤д≥ в —–—– у часи √орбачева, де компарт≥¤, профсп≥лки ≥
науков≥ установи мали свою квоту депутат≥в на з'њзд≥ –ад —–—–.
ћажоритарна система передбачаЇ визначенн¤ переможц¤ за
б≥льш≥стю голос≥в, отриманих у виборчому окруз≥. ¬иборч≥ округи при
застосуванн≥ мажоритарноњ системи найчаст≥ше бувають одномандатними. ƒуже р≥дко
трапл¤Їтьс¤ вар≥ант багатомандатност≥ округ≥в. ¬≥н застосовуЇтьс¤ на виборах до
м≥сцевих орган≥в влади у ¬еликобритан≥њ, Ќов≥й «еланд≥њ та япон≥њ. ” цих
крањнах виборець маЇ ст≥льки голос≥в, ск≥льки вибираЇтьс¤ депутат≥в в≥д округу
(за вин¤тком япон≥њ, де виборець маЇ менше голос≥в, н≥ж потр≥бно обрати
депутат≥в). ћажоритарна система под≥л¤Їтьс¤ на так≥ види: 1) абсолютноњ
б≥льшост≥; 2) в≥дносноњ б≥льшост≥; 3) преференц≥йна виборча система.
ћажоритарна виборча система абсолютноњ б≥льшост≥
передбачаЇ обранн¤ кандидата депутатом, ¤кщо в≥н набрав б≥льше 50% в≥д
загальноњ к≥лькост≥ поданих в окруз≥ голос≥в. ѕри повторному голосуванн≥
необх≥дно набрати дл¤ перемоги б≥льш≥сть голос≥в. ÷¤ система д≥Ї у ‘ранц≥њ,
≈квадор≥, ”крањн≥.
ѕри мажоритарн≥й виборч≥й систем≥ в≥дносноњ б≥льшост≥
обраним вважаЇтьс¤ той кандидат, ¤кий набере б≥льш≥сть голос≥в. “ут може ≥снувати
нижн≥й пор≥г необх≥дноњ к≥лькост≥ голос≥в (12 або 25%). “ака виборча система
збер≥гаЇтьс¤ у —Ўј, ¬еликобритан≥њ, анад≥.
ѕреференц≥йна виборча система застосовуЇтьс¤ у
багатомандатних округах, де виборець самост≥йно виводить рейтинг ус≥х
кандидат≥в. якщо жоден ≥з кандидат≥в не отримуЇ абсолютноњ б≥льшост≥ з усього
списку кандидат≥в, то виключаЇтьс¤ той, хто набрав найменше перших м≥сць. ÷¤
процедура виключенн¤ кандидат≥в, ¤к≥ набрали найменшу к≥льк≥сть перших м≥сць,
може охоплювати дек≥лька етап≥в ≥ тривати доти, доки необх≥дна к≥льк≥сть
кандидат≥в не набере абсолютноњ б≥льшост≥ голос≥в.
ўе одн≥Їю модиф≥кац≥Їю мажоритарноњ виборчоњ системи Ї
американська система вибор≥в президента. ¬она характеризуЇтьс¤ тим, що виборц≥
обирають свого президента не пр¤мо, а через колег≥њ виборщик≥в. андидати в
члени колег≥њ виборщик≥в висуваютьс¤ Їдиним списком ком≥тетами пол≥тичних
парт≥й ≥з 50 штат≥в. ≥льк≥сть колег≥й виборщик≥в дор≥внюЇ к≥лькост≥ сенатор≥в
≥ член≥в палати представник≥в конгресу —Ўј, вибраних з даного штату. ¬ день
президентських вибор≥в виборц≥ голосують за член≥в колег≥њ виборщик≥в в≥д т≥Їњ
чи ≥ншоњ пол≥тичноњ парт≥њ. Ќа заключному етап≥ колег≥њ виборщик≥в в≥ддають
своњ голоси персонально за кандидат≥в у президенти ≥ в≥це-президенти.
ћажоритарна виборча система спри¤Ї усп≥хов≥ великих
впливових парт≥й, ¤к≥ мають розгалужену структуру в б≥льшост≥ виборчих округ≥в.
¬важаЇтьс¤, що мажоритарна система таким чином забезпечуЇ стаб≥льн≥сть
парламент≥в ≥ ур¤д≥в.
Ќедол≥ком њњ Ї те, що голоси, подан≥ за переможених
кандидат≥в, фактично пропадають. ” результат≥ таких вибор≥в трапл¤ютьс¤
випадкиї коли парт≥њ виграють вибори за к≥льк≥стю голос≥в виборц≥в, а програють
њх за к≥льк≥стю отриманих мандат≥в. “ак, у 1981 р. Ћейбористська парт≥¤
¬еликобритан≥њ виграла вибори за к≥льк≥стю голос≥в, але програла онсервативн≥й
парт≥њ за к≥льк≥стю мандат≥в.
ѕропорц≥йна виборча система передбачаЇ вибори за
парт≥йними списками ≥ розпод≥лом мандат≥в м≥ж парт≥¤ми пропорц≥йно до к≥лькост≥
голос≥в, з≥браних кожною ≥з них у межах виборчого округу. ’арактерним дл¤
пропорц≥йноњ виборчоњ системи Ї те, що, по-перше, визначаЇтьс¤ виборчий метр ≥,
по-друге, зд≥йснюЇтьс¤ умовна передача голос≥в. ¬иборчий метр Ч це найменша
к≥льк≥сть голос≥в, необх≥дна дл¤ обранн¤ одного депутата. ”мовна передача
голос≥в означаЇ, що голоси, подан≥ за кандидата понад те число, ¤ке в≥дпов≥даЇ
виборчому метру, обов'¤зково зараховуЇтьс¤ ≥ншому кандидатов≥^ ¤кий не набрав
необх≥дноњ к≥лькост≥ голос≥в.
ћетодику визначенн¤ цих процедур простежимо на виборчому
досв≥д≥ јвстр≥њ. ¬она супроводжуЇтьс¤ складними математичними розрахунками.
—каж≥мо, спочатку визначаЇтьс¤ основна квота шл¤хом д≥ленн¤ загальноњ к≥лькост≥
громад¤н, ¤к≥ мають пост≥йне м≥сце проживанн¤, на к≥льк≥сть член≥в Ќац≥ональноњ
–ади (7 503 000 : 183 = 41 000). ƒал≥ дл¤ кожного округу вид≥л¤Їтьс¤ к≥льк≥сть
кандидат≥в шл¤хом д≥ленн¤ загальноњ к≥лькост≥ громад¤н, ¤к≥ пост≥йно проживають
на територ≥њ округу.
“ак, ¤кщо на територ≥њ округу проживаЇ 620 000 громад¤н,
то в≥д нього вибираЇтьс¤ 15 кандидат≥в (620 000 : 41 000 = 15). ¬ид≥лен≥
округов≥ мандати розпод≥л¤ютьс¤ м≥ж парт≥йними списками на п≥дстав≥ виборчоњ
квоти, що визначаЇтьс¤ шл¤хом д≥ленн¤ загальноњ к≥лькост≥ голос≥в, поданих у
виборчому окруз≥ за парт≥йн≥ списки, на к≥льк≥сть мандат≥в плюс один.
Ќаприклад, загальна к≥льк≥сть поданих за парт≥йн≥ списки
д≥йсних голос≥в в окруз≥ становить 375 ќќќ, к≥льк≥сть мандат≥в Ч 14. вота
дор≥внюЇ 375 000 : (14 + 1) = 25 000. ожна парт≥¤ отримуЇ в окруз≥ таку
к≥льк≥сть мандат≥в, ¤ка дор≥внюЇ к≥лькост≥ голос≥в виборц≥в, поданих за
кандидат≥в парт≥њ, под≥лен≥й на виборчу квоту. “обто парт≥¤ на один мандат
повинна з≥брати 25 000 голос≥в (це ≥ Ї виборчий метр).
ћандати розпод≥л¤ютьс¤ так. Ќаприклад, парт≥¤ ј з≥брала
160 000, парт≥¤ Ѕ Ч 145 000, парт≥¤ ¬ Ч 40 000, парт≥¤ √ Ч 20 000 голос≥в.
“реба розпод≥лити 14 мандат≥в. ѕарт≥¤ ј отримуЇ 6 мандат≥в (160 000 : 25 000 =
б, залишок 10 000), парт≥¤ Ѕ Ч 5 мандат≥в (145 000 : 25 000 = 5, залишок 20
000), парт≥¤ ¬ Ч 1 мандат (40 000 : 25 000 = 1, залишок 15 000), парт≥¤ √ Ч жодного
мандата.
†«алишки голос≥в
парт≥й можуть бути розпод≥лен≥ в другому тур≥ в об'Їднаних округах. Ќаприклад,
залишок голос≥в, отриманих парт≥Їю Ѕ, Ч 20 000, парт≥Їю ¬ Ч 15 000, парт≥Їю ј Ч
10 000. ÷≥ величини посл≥довно д≥л¤тьс¤ на два ≥ три. ѕарт≥¤ Ѕ Ч 20 000, 10
000, 6660; парт≥¤ ¬ Ч 15 000, 7500, 5000; парт≥¤ ј Ч 10 000, 5000, 333).
ќтриман≥ частки розм≥щуютьс¤ в пор¤дку зменшенн¤ величин (20 000, 10000,
6660,15 000, 7500, 5000,10000, 5000, 333).
ѕрипустимо, що м≥ж парт≥¤ми треба розпод≥лити у другому
тур≥ ще п'¤ть мандат≥в. „астка, пор¤дковий номер ¤коњ зб≥гаЇтьс¤ з к≥льк≥стю
мандат≥в, становитиме виборчу квоту. ” нашому приклад≥ виборча квота 7500. ќтже
парт≥¤ Ѕ отримуЇ два, парт≥¤ ¬ Ч два мандати, парт≥¤ ј не отримуЇ жодного
мандата.
¬ибори за пропорц≥йними списками провод¤ть т≥льки у
багатомандатних округах, оск≥льки нав≥ть теоретично не можна под≥лити один
мандат м≥ж к≥лькома депутатами. «деб≥льшого меж≥ виборчого округу зб≥гаютьс¤ з
межами великоњ адм≥н≥стративно-територ≥альноњ одиниц≥ Ч област≥, штату,
пров≥нц≥њ, земл≥.
” де¤ких крањнах, наприклад ≤зрањл≥, ѕортугал≥њ, япон≥њ,
територ≥¤ держави ≥ Ї виборчим округом. ” ƒан≥њ ≥ Ўвец≥њ зг≥дно з так званою
системою вир≥внюванн¤, невелика частина (в≥д 10 до 20%) мандат≥в заздалег≥дь
вид≥л¤Їтьс¤ дл¤ розпод≥лу в загальнонац≥ональному окруз≥.
ѕропорц≥йна виборча система под≥л¤Їтьс¤ на так≥
п≥дсистеми: пропорц≥йна система з жорсткими списками; пропорц≥йна система з
преференц≥¤ми; пропорц≥йна система з нап≥вжорсткими списками.
ѕропорц≥йна система з жорсткими списками передбачаЇ
голосуванн¤ за ц≥лий список. ” виборчому бюлетен≥, ¤к правило, ф≥гурують т≥льки
назви або емблеми парт≥й, без перел≥ку кандидат≥в до них. ¬иборець п≥дкреслюЇ
обрану назву парт≥њ або емблему. “ака система застосовуЇтьс¤ в ≤спан≥њ, ѕортугал≥њ,
≤зрањл≥.
ѕреференц≥йна система даЇ змогу виборц¤м виражати своЇ
ставленн¤ до кожного кандидата, занесеного до конкретного парт≥йного списку.
¬иборець у бюлетен≥ маЇ право надати перевагу (преференц≥ю) тому чи ≥ншому
кандидатов≥. “ут переможець визначаЇтьс¤ на п≥дстав≥ к≥лькост≥ голос≥в,
отриманих тим чи ≥ншим кандидатом, незалежно в≥д його пор¤дкового номера в
парт≥йному списку. —истема з преференц≥¤ми ≥снуЇ у ‘≥нл¤нд≥њ, Ѕельг≥њ,
Ќ≥дерландах.
” систем≥ з нап≥вжорсткими списками виборець голосуЇ, ¤к
≥ в першому випадку, за ц≥лий список або у другому випадку вибираЇ кандидата за
преференц≥йним принципом. “ака система функц≥онуЇ в ≤тал≥њ, јвстр≥њ, Ўвейцар≥њ.
ѕропорц≥йна виборча система, на в≥дм≥ну в≥д мажоритарноњ,
по-перше, краще враховуЇ в≥дпов≥дн≥сть м≥ж к≥льк≥стю голос≥в та мандат≥в;
по-друге, виборець тут голосуЇ, ¤к правило, за певн≥ пол≥тичн≥ платформи, а не
за позиц≥ю окремих людей. ќднак при ц≥й систем≥ отримують мандати ма-лочисельн≥
позасистемн≥ парт≥њ. ƒл¤ подоланн¤ цього недол≥ку застосовуЇтьс¤ загороджувальний
Ђпунктї, тобто в≥дпов≥дний в≥дсоток голос≥в, ¤кий повинна отримати парт≥¤, щоб
здобути мандат депутат≥в. ” випадку неподоланн¤ цього бар'Їра парт≥¤ не одержуЇ
жодного мандата. ¬ ≤зрањл≥ виборчий бар'Їр становить 1%, у Ўвец≥њ Ч 4% , в Ќ≥меччин≥,
–ос≥њ Ч 5%, у “уреччин≥ Ч 10% д≥йсних голос≥в.
«м≥шана виборча система Ї комб≥нац≥Їю мажоритарноњ ≥
пропорц≥йноњ виборчих систем. ¬она маЇ р≥зн≥ модиф≥кац≥њ. ” найпоширен≥шому
вар≥ант≥ зм≥шаноњ виборчоњ системи частина депутат≥в вибираЇтьс¤ за пропорц≥йним,
а частина Ч за мажоритарним принципом до нижньоњ палати парламенту. ѕри цьому
пропорц≥йна ≥ мажоритарна частина можуть мати р≥зн≥ величини. “ак, у Ќ≥меччин≥,
–ос≥њ, Ћитв≥, √руз≥њ пропорц≥йна ≥ мажоритарна величини становл¤ть половину, а
в ”горщин≥ Ч дв≥ та одну третини в≥д загальноњ к≥лькост≥ депутатських м≥сць. ”
ц≥й систем≥ виборець отримуЇ два голоси: один подаЇ за одного ≥з кандидат≥в, а
другий Ч за один ≥з списк≥в.
≤снуЇ також вар≥ант зм≥шаноњ виборчоњ системи, коли нижн¤
палата вибираЇтьс¤ за пропорц≥йним, а верхн¤ Ч за мажоритарним принципами.
3.“ехнолог≥¤ вибор≥в в ”крањн≥
¬иборча система в ”крањн≥ грунтувалас¤ на таких
законодавчих актах: «акон≥ ”–—– Ђѕро вибори ѕрезидента ”крањнськоњ –—–ї, «акон≥
”крањни Ђѕро внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень до закону ”крањнськоњ –—– про вибори
ѕрезидента ”крањнськоњ –—–ї, «акону ”крањни Ђѕро вибори народних депутат≥в
”крањниї, «акону ”крањни Ђѕро вибори депутат≥в ≥ гол≥в с≥льських, селищних,
районних, м≥ських, районних у м≥стах, обласних –адї, а також «акону ”крањни
Ђѕро внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень до «акону ”крањни Ђѕро вибори депутат≥в ≥ гол≥в
с≥льських, селищних, районних, м≥ських, районних у м≥стах, обласних –адї.
«аконодавч≥ акти про вибори ѕрезидента ”крањни
передбачають пор¤док висуненн¤ ≥ реЇстрац≥њ кандидат≥в у ѕрезиденти ”крањни.
«г≥дно з чинним законодавством, суб'Їктами висуванн¤
кандидата у ѕрезиденти ”крањни Ї парт≥њ, виборч≥ блоки, що нал≥чують не менш
н≥ж 1000 член≥в ≥ зареЇстрован≥ ÷ентральною виборчою ком≥с≥Їю ¤к так≥, що
беруть участь у президентських виборах, а також збори виборц≥в, ¤кщо у них
беруть участь не менше н≥ж 500 громад¤н ”крањни.
ѕарт≥њ можуть утворювати виборч≥ блоки на п≥дстав≥
р≥шенн¤ њх кер≥вних орган≥в. ѕраво висуненн¤ парт≥Їю або виборчим блоком
претендента на кандидата в ѕрезиденти ”крањни мають њх вищ≥, зг≥дно з≥
статутом, кер≥вн≥ органи (з'њзди, конференц≥њ, загальн≥ збори), ¤кщо на них
присутн≥ понад дв≥ третини обраних делегат≥в, але не менше н≥ж 200 ос≥б.
«бори виборц≥в скликаютьс¤ ≥н≥ц≥ативною групою, ¤ка
зобов'¤зана пов≥домити про дату ≥ м≥сце проведенн¤ в≥дпов≥дну окружну виборчу
ком≥с≥ю та м≥сцев≥ органи державноњ виконавчоњ влади. ¬исунутою на зборах
виборц≥в вважаЇтьс¤ особа, за ¤ку проголосували не менше н≥ж дв≥ третини
учасник≥в збор≥в. ѕретендент може бути зареЇстрований ¤к кандидат у ѕрезиденти
”крањни, ¤кщо його кандидатуру п≥дтримають своњми п≥дписами не менше н≥ж 100
000 громад¤н ”крањни, котр≥ мають право голосу, в тому числ≥ не менше н≥ж 1500
громад¤н у кожному ≥з двох третин в≥д загальноњ к≥лькост≥ виборчих округ≥в.
ѕ≥д час виборчоњ кампан≥њ кожний кандидат у ѕрезиденти
може мати особистий виборчий фонд розм≥ром 10 000 м≥н≥мальних зарплат,
оформлений ≥з власних кошт≥в, кошт≥в пол≥тичних парт≥й, пожертвувань громад¤н
(розм≥р внеску одн≥Їњ юридичноњ або ф≥зичноњ особи не повинен перевищувати 100
м≥н≥мальних зароб≥тних плат). р≥м цього, кандидат у ѕрезиденти може мати до 30
дов≥рених ос≥б.
¬ибори ѕрезидента ”крањни вважаютьс¤ такими, що
в≥дбулис¤, ¤кщо в них вз¤ли участь б≥льше н≥ж половина виборц≥в, внесених до
списк≥в. ќбраним на пост ѕрезидента ”крањни вважаЇтьс¤ кандидат, котрий одержав
на виборах б≥льше н≥ж половину голос≥в виборц≥в, що вз¤ли участь у голосуванн≥.
ѕри повторному голосуванн≥ обраним на пост ѕрезидента ”крањни вважаЇтьс¤
кандидат, ¤кий одержав на виборах б≥льше н≥ж половину голос≥в виборц≥в, що
вз¤ли участь у голосуванн≥, за умови, що к≥льк≥сть голос≥в, поданих за нього,
перевищуЇ к≥льк≥сть голос≥в, поданих проти нього.
–≥шенн¤ про проведенн¤ чергових, позачергових та
повторних вибор≥в приймаЇ ¬ерховна –ада ”крањни. якщо закон про вибори
ѕрезидента ”крањни в≥дпов≥даЇ цив≥л≥зованим нормам виборчого процесу, то
попередн≥й закон про вибори парламенту можна вважати найб≥льш недосконалим.
јнал≥з «акону ”крањни Ђѕро вибори народних депутат≥в
”крањниї, а також виборча практика дали п≥дставу зробити висновки, що цей акт:
1) збер≥г старий мажоритарний принцип абсолютноњ
б≥льшост≥ з дещо зм≥неним рад¤нським механ≥змом висуванн¤. ѕри цьому й у
повторному голосуванн≥ обраним вважаЇтьс¤ кандидат, ¤кий одержав на виборах
б≥льш н≥ж половину голос≥в виборц≥в, що вз¤ли участь у голосуванн≥, але не менш
¤к 25 в≥дсотк≥в в≥д к≥лькост≥ виборц≥в, внесених до списк≥в певного округу.
„ерез це в багатьох округах повторн≥ голосуванн¤ ≥ повторн≥ вибори н≥¤к не
можуть в≥дбутис¤;
2) визнав право трудових колектив≥в бути суб'Їктами
висуненн¤ кандидат≥в, що суперечить принципам, закладеним у попередн≥х
законодавчих актах про статус парт≥њ ≥ недопустим≥сть пол≥тичноњ д≥¤льност≥ у
трудових колективах;
3) спростив процедуру висуненн¤ ≥ реЇстрац≥њ кандидат≥в,
що об'Їктивно ускладнюЇ виборчу кампан≥ю ¤к з точки зору можливого зб≥льшенн¤
претендент≥в у виборчому окруз≥, так ≥ з точки зору зб≥льшенн¤ витрат
державного бюджету. ƒл¤ реЇстрац≥њ кандидата у депутати потр≥бно, щоб його висунула
претендентом парт≥¤, рег≥ональне в≥дд≥ленн¤ ¤коњ маЇ сто член≥в, трудовий
колектив або 10 виборц≥в за м≥сцем проживанн¤ ≥ п≥дтримали п≥дписами 300
виборц≥в певного округу, а також, щоб кандидат вн≥с заставу розм≥ром п'¤ть
м≥н≥мальних зарплат;
4) надав виключно прерогативи у формуванн≥ виборчих
ком≥с≥й –адам, що Ї в≥дхиленн¤м в≥д виборчих стандарт≥в цив≥л≥зованого св≥ту;
5) процедура висуненн¤ претендента у кандидати в депутати
трудовим колективом або групою виборц≥в значно прост≥ша, н≥ж под≥бна процедура
висуненн¤ парт≥Їю, що значною м≥рою девальвувало парт≥йний принцип пол≥тичноњ
д≥¤льност≥;
6) не передбачав жорстких норм покаранн¤ за порушенн¤
виборчого законодавства, зокрема перевищенн¤ кандидатом розм≥ру власного
виборчого фонду, а також над≥йних процедур дл¤ недопущенн¤ можливих
фальсиф≥кац≥й п≥д час голосуванн¤ (йдетьс¤ про бюлетень з подв≥йним аркушем,
коли один аркуш залишаЇтьс¤ у виборч≥й ком≥с≥њ, а другий Ч виборець кидаЇ в
урну);
7) допускав можлив≥сть внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень до цього
закону не п≥зн≥ше н≥ж за р≥к до зак≥нченн¤ строку повноважень ¬ерховноњ –ади ≥
узаконенн¤ њх чинност≥ п≥сл¤ призначенн¤ нових вибор≥в до парламенту. ќтже,
перел≥чен≥ вище положенн¤ виборчого законодавства не давали змоги, з одного
боку, дообрати ¬ерховну –аду, а з ≥ншого Ч зм≥нити виборче законодавство.
ћодель новоњ виборчоњ системи в ”крањн≥ зг≥дно з
≥снуючими законопроектами маЇ передбачити:
Чзм≥шаний принцип вибор≥в, де 50 в≥дсотк≥в обиралос¤ б за
парт≥йними списками, а 50 в≥дсотк≥в Ч по одномандатних округах; жорстк≥ норми
висуненн¤ ≥ реЇстрац≥њ кандидатур (100 000 п≥дпис≥в дл¤ парт≥й в≥д ус≥Їњ
к≥лькост≥ виборц≥в ”крањни);
Чзакр≥пленн¤ необх≥дност≥ дл¤ парт≥й подолати
п'¤тив≥дсотковий бар'Їр дл¤ отриманн¤ мандат≥в або встановленн¤ нижньоњ меж≥
(скаж≥мо, 25%);
Чзн¤тт¤ норми 50% дл¤ визнанн¤ вибор≥в такими, що
в≥дбулис¤;
Чутвердженн¤ принципу, зг≥дно з ¤ким при повторному
голосуванн≥ дл¤ обранн¤ кандидата достатньо б≥льшост≥ голос≥в;
Чч≥ткий перел≥к можливих правопорушень виборчого
законодавства ≥ встановленн¤ жорстких норм покаранн¤ за його порушенн¤;
Чзастосуванн¤ цив≥л≥зованоњ методики голосуванн¤
(двоаркушевого бюлетен¤).
¬иборче законодавство до м≥сцевих орган≥в влади в ”крањн≥
передбачало значне скороченн¤ к≥льк≥сного складу –ад. ≥льк≥сть округ≥в дл¤ с≥льських,
селищних –ад ≥з чисельн≥стю населенн¤ до 3 тис. ос≥б не може перевищувати 15, з
населенн¤м понад 3 тис. Ч 20; дл¤ районних –ад ≥з чисельн≥стю до 5 тис. Ч 20, з
населенн¤м понад 5 тис. Ч «0; дл¤ м≥ських ≥ районних у м≥стах –ад ≥з
чисельн≥стю населенн¤ до 10 тис. Ч 25, понад 10 тис. Ч «0, дл¤ м≥ських –ад м≥ст
з районним под≥лом, де проживаЇ до 500 тис. Ч 50, понад 500 тис. Ч 75, дл¤
обласних –ад областей з населенн¤м до 1,5 млн. Ч 60, понад 1,5 млн. Ч 75
виборчих округ≥в.
—уб'Їктами висуненн¤ кандидат≥в у депутати до м≥сцевих
представницьких орган≥в, а також њхн≥х гол≥в, е пол≥тичн≥ парт≥њ, виборч≥
блоки, громадськ≥ орган≥зац≥њ ≥ трудов≥ колективи. ќсоблив≥стю цього
законодавства Ї те, що дл¤ суб'Їкт≥в висуненн¤ кандидат≥в у депутати
встановлено меж≥ чисельност≥ Ч залежно в≥д р≥вн¤ –ад.
Ќаприклад, дл¤ парт≥й, громадських орган≥зац≥й
встановлюютьс¤ так≥ квоти: дл¤ с≥льських, селищних ≥ м≥ських (м≥ст районного
п≥дпор¤дкуванн¤) –ад Ч не менше 15, до районних м≥ських районних –ад Ч не менше
50, до обласних –ад Ч 100 член≥в.
“рудов≥ колективи можуть висувати кандидат≥в на зборах
(конференц≥¤х), ¤кщо вони мають таку чисельн≥сть: до с≥льськоњ, селищноњ,
м≥ськоњ (м≥ста районного п≥дпор¤дкуванн¤) –ад Ч не менше 20 ос≥б; до районноњ,
м≥ськоњ (м≥ста обласного п≥дпор¤дкуванн¤) районноњ –ади Ч не менше 100 ос≥б; до
обласноњ –ади Ч 200 ос≥б.
ƒл¤ збор≥в виборц≥в, ¤к≥ проживають на територ≥њ
в≥дпов≥дноњ –ади, встановлюЇтьс¤ така ж квота, ¤к ≥ дл¤ трудових колектив≥в.
√рошова застава при реЇстрац≥њ кандидата вимагаЇтьс¤ т≥льки
в≥д кандидат≥в у депутати районноњ, м≥ськоњ (м≥ст республ≥канського, обласного
п≥дпор¤дкуванн¤), обласноњ –ади розм≥ром у п'¤ть м≥н≥мальних зарплат. ƒл¤
обранн¤ кандидат≥в у депутати –ад ус≥х р≥вн≥в вимагаЇтьс¤ б≥льш≥сть голос≥в,
але не менше н≥ж 10 в≥дсотк≥в голос≥в в≥д списку виборц≥в.
ƒо кандидат≥в на посаду гол≥в районноњ, м≥ськоњ (м≥ста
республ≥канського та обласного п≥дпор¤дкуванн¤), обласноњ –ад законодавство
передбачаЇ додатков≥ вимоги: к≥льк≥сть п≥дпис≥в дл¤ п≥дтримки Ч не менше одного
в≥дсотка населенн¤, ¤ке проживаЇ на територ≥њ в≥дпов≥дноњ –ади (але не б≥льше
одн≥Їњ тис¤ч≥ на посаду голови районноњ –ади ≥ 10 тис. на посаду голови
обласноњ –ади); значно зб≥льшений розм≥р грошовоњ застави (кандидати на посаду
голови районноњ, м≥ськоњ без районного под≥лу Ч 10, а на посаду голови
обласноњ, м≥ськоњ –ади з районним под≥лом Ч 15 м≥н≥мальних зарплат).
р≥м цього, кандидат на посаду голови –ади будь-¤кого
р≥вн¤ може бути обраний за умови, ¤кщо за нього проголосувало не менше н≥ж 25
в≥дсотк≥в в≥д списку виборц≥в. ” випадку, коли по виборчому округу балотувавс¤
один кандидат, в≥н вважаЇтьс¤ обраним, ¤кщо к≥льк≥сть голос≥в, поданих за
нього, б≥льша н≥ж к≥льк≥сть голос≥в, поданих проти нього. ўодо повторного
голосуванн¤, то дл¤ обранн¤ ¤к депутата, так ≥ голови –ади, потр≥бна найб≥льша
пор≥вн¤но з ≥ншими кандидатами к≥льк≥сть голос≥в виборц≥в, що вз¤ли участь у
голосуванн≥.
ќтже, украњнське виборче законодавство до м≥сцевих
орган≥в влади було значно прогресивн≥ше, н≥ж законодавство до парламенту, оск≥льки
передбачало: по-перше, жорстк≥ш≥ вимоги до висуванн¤ ≥ реЇстрац≥њ кандидат≥в,
по-друге, закр≥плюЇ дл¤ депутат≥в м≥сцевих представницьких орган≥в ≥ при
повторному голосуванн≥ дл¤ гол≥в –ад принцип в≥дносноњ мажоритарност≥.
¬иборча система ”крањни зазнала радикальних зм≥н п≥сл¤
прийн¤тт¤ «акону Ђѕро вибори народних депутат≥в ”крањниї (1997 р.) та «акону
Ђѕро вибори депутат≥в м≥сцевих –ад, с≥льських, селищних ≥ м≥ських гол≥вї (1998
р.)
¬иборча система ”крањни на р≥вн≥ вибор≥в до парламенту
перетворилас¤ ≥з мажоритарноњ на зм≥шану, в ¤к≥й 225 депутат≥в вибираЇтьс¤ за
парт≥йними списками ≥ 225 депутат≥в Ч по одномандатних округах на основ≥
в≥дносноњ б≥льшост≥. —уб'Їктами висуванн¤ Ї громад¤ни ”крањни, котр≥ реал≥зують
це право ¤к шл¤хом самовисуванн¤, так ≥ через пол≥тичн≥ парт≥њ, виборч≥ блоки
парт≥й, а також збор≥в громад¤н та трудових колектив≥в.
Ќовий закон про вибори до украњнського парламенту
передбачаЇ р¤д нових момент≥в пор≥вн¤но з попередн≥м: 1) зн¤то норми, ¤кими
ф≥ксуютьс¤ ¤к необх≥дний в≥дсоток виборц≥в дл¤ визнанн¤ вибор≥в такими, що
в≥дбулис¤, так ≥ необх≥дний в≥дсоток голос≥в дл¤ визначенн¤ переможц¤ в
одномандатних округах; 2) встановлено певн≥ бар'Їри дл¤ в≥дс≥юванн¤ парт≥й ≥
парт≥йних блок≥в (парт≥њ ≥ парт≥йн≥ блоки дл¤ реЇстрац≥њ у ÷ентральн≥й виборч≥й
ком≥с≥њ повинн≥ з≥брати на свою п≥дтримку 200 тис¤ч п≥дпис≥в виборц≥в, а також
подолати 4% -й бар'Їр дл¤ розпод≥лу мандат≥в у законодавчому орган≥; 3)
визначено процедуру виборчоњ квоти (виборчого метра), що вираховуЇтьс¤ шл¤хом
д≥ленн¤ к≥лькост≥ голос≥в виборц≥в, ¤к≥ подан≥ за парт≥йн≥ списки тих парт≥й ≥
виборчих блок≥в парт≥й, що отримали 4 або б≥льше в≥дсотк≥в голос≥в на число
мандат≥в у багатомандатному загальнодержавному виборчому окруз≥.
≤стотними недол≥ками цього закону можна вважати: 1) збереженн¤
норми, ¤ка ≥ надал≥ залишаЇ право за трудовими колективами, зборами виборц≥в
бути суб'Їктами висуванн¤; 2) в≥дсутн≥сть норми, ¤ка виключала б можлив≥сть
виборц¤м ставити п≥дпис на п≥дтримку одночасно багатьох парт≥й; 3) право
представник≥в в≥д парт≥й ≥ парт≥йних блок≥в одночасно балотуватис¤ кандидатами
в депутати ¤к за парт≥йними списками, так ≥ по одномандатних округах; 4)
недосконалий механ≥зм контролю за формуванн¤м ≥ витрачанн¤м кошт≥в на
передвиборну кампан≥ю, а також в≥дсутн≥сть визначенн¤ ч≥ткоњ в≥дпов≥дальност≥
за порушенн¤ виборчого законодавства.
¬иборча система на р≥вн≥ формуванн¤ м≥сцевих орган≥в Ї
мажоритарною в≥дносно б≥льшост≥ (до орган≥в самовр¤дуванн¤ базового р≥вн¤)
мажоритарно-преференц≥йною (тобто до обласноњ ради вибирають три депутати за
багатомандатними мажоритарними виборчими округами). ¬иборча система на
м≥сцевому р≥вн≥ не передбачаЇ, ¤к було ран≥ше, грошовоњ застави ¤к дл¤
депутат≥в, так ≥ дл¤ гол≥в орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ѕроте при
висуванн≥ кандидат≥в до в≥дпов≥дних р≥вн≥в –ад вона збер≥гаЇ межу чисельност≥
дл¤ парт≥й, громадських орган≥зац≥й, трудових колектив≥в. Ќова виборча система
поклала початок пол≥тичноњ структуризац≥њ орган≥в державноњ влади ≥ м≥сцевого
самовр¤дуванн¤. ќднак цей процес не дос¤г бажаного результату, а навпаки,
загострив конфл≥кти ¤к у самому парламент≥ м≥ж р≥зними пол≥тичними
угрупованн¤ми, так ≥ м≥ж виконавчою ≥ законодавчою владою. ¬иникла потреба
подальшого законодавчого вдосконаленн¤ цього процесу, ¤кий маЇ про¤вл¤тис¤ у
таких моментах: 1) перех≥д на пропорц≥йну основу; 2) п≥двищенн¤ р≥вн¤ виборчого
бар'Їру, зб≥льшенн¤ його величини дл¤ парт≥йних блок≥в; 3) ун≥ф≥кац≥¤ виборчих
моделей на вс≥х р≥вн¤х формуванн¤ влади (глави держави, парламенту ≥ м≥сцевих
орган≥в самовр¤дуванн¤); 4) узгодженн¤ виборчого законодавства ≥з законами про
парт≥њ, аб≥нет ћ≥н≥стр≥в, –егламент ¬ерховноњ –ади, ¤ке б закр≥пило статус
правл¤чих ≥ опозиц≥йних сил, меж≥ њх парт≥йноњ в≥дпов≥дальност≥ перед
сусп≥льством.
р≥м вдосконаленн¤ виборчоњ системи, украњнським пол≥тикам
треба оволод≥ти сучасною виборчою технолог≥Їю. ¬она передбачаЇ три необх≥дн≥
компоненти: оц≥нку ситуац≥њ та пол≥тичну ор≥Їнтац≥ю; стратег≥ю виборчоњ
кампан≥њ; тактику виборчоњ кампан≥њ.
ўоб правильно оц≥нити пол≥тичну ситуац≥ю в окруз≥,
потр≥бно: проанал≥зувати ≥сторичн≥ та демограф≥чн≥ особливост≥ округу; вивчити
засоби масовоњ ≥нформац≥њ в окруз≥ ≥ вм≥ло орган≥зувати роботу з ними; одержати
дан≥ про ≥нших кандидат≥в та об'Їктивно оц≥нити себе; оц≥нити вплив головних
пол≥тичних под≥й ≥ де¤ких проблем в окруз≥ на х≥д кампан≥њ.
—тратег≥¤ виборчоњ кампан≥њ залежить в≥д того, ким Ї т≥
виборц≥, ¤ких кандидат хоче привернути на св≥й б≥к, чому вони голосуватимуть,
що њх об'ЇднуЇ, ¤к ≥ коли кандидат зможе зд≥йснити свою стратег≥ю?
¬иборча стратег≥¤ включаЇ так≥ принципи: ч≥тке визначенн¤
тих пол≥тичних сил, окремих ос≥б, на ¤к≥ може розраховувати кандидат; створенн¤
¤скравого контрасту м≥ж кандидатом та його опонентом; п≥дкр≥пленн¤ ≥деолог≥чноњ
р≥зниц≥; використанн¤ простоњ емоц≥йноњ теми; формуванн¤ позитивного ≥м≥джу
кандидата; створенн¤ негативного ≥м≥джу опонента; утворенн¤ коал≥ц≥й ≥з
¤кнайб≥льшоњ к≥лькост≥ добровольц≥в; використанн¤ кошт≥в на деморал≥зац≥ю
опонента.
“актика виборчоњ кампан≥њ включаЇ так≥ елементи:
орган≥зац≥йну структуру; граф≥к кампан≥њ; роботу на м≥сц¤х; налагодженн¤
контакт≥в ≥з громадськ≥стю; орган≥зац≥ю ф≥нансуванн¤ кампан≥њ.