ѕредмет ≥ методи пол≥толог≥њ (тема 1)
1.¬иникненн¤ ≥ етапи розвитку пол≥тичноњ науки
“ерм≥н Ђпол≥толог≥¤ї утворено з≥ сполученн¤ двох грецьких
сл≥в: Ђpoliticeї (пол≥тика) та Ђlogosї
(вченн¤). “аким чином, у ком≠плекс≥ соц≥альних наук пол≥толог≥¤ виступаЇ самост≥йною
наукою, що вивчаЇ пол≥тику в ус≥х њњ про¤вах ≥ взаЇмод≥њ з ≥ншими сферами
сусп≥льного житт¤.
як самост≥йна наука пол≥толог≥¤ починаЇ складатис¤ в
середин≥ XIX ст., що зумовлюЇтьс¤ ¤к≥сними зм≥нами, ¤к≥ в≥дбувалис¤ в ме≠хан≥змах
≥ способах орган≥зац≥њ пол≥тичного процесу. “ерм≥н Ђпол≥≠тична наукаї
(англ. Ч political scince)
був запропонований у 1857 р. американським вченим ‘.Ћ≥бером
дл¤ кафедри, що проводила до≠сл≥дженн¤ в пол≥тичн≥й сфер≥. ” 1871 р. в ѕариж≥
в≥дкриваЇтьс¤ ¬≥льна школа пол≥тичних наук, а до к≥нц¤ XIX ст. под≥бн≥ школи
виникають в ≤тал≥њ, ¬еликобритан≥њ та —Ўј. ¬ажливим кроком на шл¤ху становленн¤
пол≥толог≥њ стаЇ створенн¤ в 1903 р. амери≠канськоњ јсоц≥ац≥њ пол≥тичних наук.
—еред перших пол≥толог≥чних наукових шк≥л сл≥д в≥дзначити й Ћьв≥вську школу
пол≥тичних наук, засновану в 1904 р.
“еоретичн≥ основи, загальн≥ напр¤мки досл≥джень новоњ
пол≥≠тичноњ науки на початку XX ст. визначаютьс¤ п≥д впливом роб≥т ћ.
¬ебера (1864-1920), √. ћоски (1858-1941),
б. ѕарето (1848-1923), –.ћњхельса (1876Ч1936) та ≥нших вчених, ¤к≥ вперше
звертаютьс¤ до наукового анал≥зу таких проблем, ¤к пол≥тична влада, пол≥тична
ел≥та, пол≥тичне л≥дерство тощо.
—тановленн¤ пол≥тичноњ науки в крањнах ™вропи та в —Ўј
в≥д≠бувалос¤ по-р≥зному: генетичний зв'¤зок т≥Їњ або ≥ншоњ пол≥тичноњ школи з
окремими соц≥альними науками визначав конкретн≥ п≥дхо≠ди до анал≥зу пол≥тичних
¤вищ ≥ процес≥в, а також виб≥р методолог≥њ та тематики пол≥тичних досл≥джень.
якщо американська пол≥тична наука в перш≥й половин≥ XX ст. розвиваЇтьс¤ на
основ≥ емп≥рич≠них досл≥джень в межах б≥хев≥оризму, зосереджуючи свою увагу на
вивченн≥ мотив≥в повед≥нки суб'Їкт≥в влади, характеру владних в≥дносин, техн≥ки
розпод≥лу ресурс≥в, то Ївропейська пол≥тична думка спираЇтьс¤ на традиц≥йн≥
(академ≥чн≥) науков≥ напр¤мки ~" ф≥≠лософськ≥, юридичн≥, ≥сторичн≥.
ѕо¤ва пол≥толог≥њ ¤к самост≥йноњ науковоњ дисципл≥ни (з≥
сво≠њм об'Їктом та предметом вивченн¤) пов'¤зуЇтьс¤ з утворенн¤м у 1949 р. п≥д
ег≥дою ёЌ≈— ќ ћ≥жнародноњ асоц≥ац≥њ пол≥тичних наук.
|
# |
≈тап |
ќсобливост≥ розвитку пол≥тичноњ думки |
ѕредстав≠ ники |
|
1 |
ѕол≥тичн≥ вченн¤ —та≠ родавнього —ходу (≤нд≥¤, итай, ™ги≠ пет, ¬ави- лон, јссир≥¤) II-I тис.до н.е.) |
ѕол≥тичн≥ знанн¤ не вид≥л¤ютьс¤ з Їди≠ного комплексу
пол≥тичних у¤влень, рел≥≠г≥йних ≥ ф≥лолофсько-етичних
погл¤д≥в. –ел≥г≥йно-м≥фолог≥чне трактуванн¤ пол≥≠тики.
”¤вленн¤ про божественне походженн¤
влади й сусп≥льно-пол≥тичного устрою ¤к
складовоњ частини св≥тового косм≥чного
пор¤дку. |
’аммура≠п≥, «аратустра, аут≥ль¤, Ћао-÷зи, онфуц≥й, Ўан ян |
|
2 |
ѕол≥тич≠ н≥ вченн¤ јнтичност≥ (—тародавн¤
√рец≥¤ —тародав≠ н≥й –им) (V-IV ст. до н.е. -- III ст.) |
–ац≥онал≥зац≥¤
пол≥тичних погл¤д≥в, фор≠муванн¤ перших науков≥м категор≥й та виникненн¤
перших пол≥тичних теор≥й, то мали. переважно, ф≥лософсько-етн≥чну форму. –озгл¤д пол≥тики ¤к Їдиноњ форми цив≥≠л≥зованого
бутт¤ людини. ласиф≥кац≥њ форм держави, спроби ви≠ значенн¤ ≥деальноњ форми правл≥нн¤. |
ƒемокрит, —ократ, ѕлатон, јр≥Їтотель, ѕол≥б≥й, Ћукрец≥≥≥, ÷ицерон |
|
є |
≈тап |
ќсобливост≥
розвитку пол≥тичноњ думки |
ѕредстав≠ ники |
|
3 |
ѕол≥тичн≥ вченн¤ се≠редньов≥чч¤ (V-’V ст.) |
–ел≥г≥йний св≥тогл¤д. «атвердженн¤ прима≠ ту церковноњ влади над владою св≥тською. –озгл¤д пол≥тики ¤к вин¤тково людськоњ д≥¤льност≥, що повинна сл≥дувати христи≠¤нським канонам. |
јврел≥й, јвгустин, ‘ома јкв≥нський |
|
4 |
ѕол≥тичн≥ вченн¤ епохи ¬≥дродженн¤ (’V-’VI ст.) |
–озвиток ≥дей гуман≥зму. –озмежуванн¤ пол≥тики, ф≥лософ≥њ та етики,
зам≥на середньов≥чноњ концепц≥њ божественного походженн¤ влади обгрунтуванн¤м
пол≥≠тики ¤к окремоњ сфери людськоњ д≥¤ль≠ност≥. |
Ќ. ћак≥авелл≥, ∆. Ѕоден, “.ћор, “. ампанелла |
|
5 |
ѕол≥тич≠н≥ вченн¤ Ќового часу (’VII~ ’VIII ст.) |
ќбгрунтуванн¤ можливост≥ побудови сус≠п≥льства на принципах свободи,
соц≥аль≠ноњ р≥вност≥ та розпод≥лу влади. ѕо¤ва теор≥њ Ђсусп≥льного договоруї, зг≥≠ дно з ¤кою держава виникаЇ ¤к
результат рац≥онального договору. ‘ормуванн¤ л≥берального, радикально-де≠ мократичного та авторитарно-державного напр¤мк≥в розвитку пол≥тичноњ думки. |
“. √оббс, ƒж.Ћокк, ∆ан ∆ак–уссо, ќ.–адищев, ћонтескье |
|
6 |
ѕол≥тичн≥ вченн¤ к≥нц¤ XVIII≤- XIX ст. |
ќбгрунтуванн¤ принцип≥в правовоњ держави;
анал≥з ц≥нностей ≥ механ≥зм≥в функц≥онуванн¤ демократ≥њ; формуванн¤ концепц≥њ прав людини. —оц≥олог≥зац≥¤
пол≥тичного знанн¤. |
ј. “окв≥ль,
ант, √. √е гель, 0. онт, √. —пенсер, . ћаркс |
—учасн≥ школи
2.ѕредмет пол≥толог≥њ
” визначенн≥ предмета пол≥толог≥њ на сьогодн≥ не ≥снуЇ
Їдиного п≥дходу, що зумовлено багатозначн≥стю терм≥на "пол≥тика" ≥
можлив≥стю р≥зноман≥тних засоб≥в його характеристик.
” загальн≥й форм≥ пол≥толог≥¤ - наука про пол≥тику та њњ
взаЇмов≥дносини з людиною та сусп≥льством. ћожна також сказати, що пол≥толог≥¤
- система знань про пол≥тику, пол≥тичну владу, пол≥тичн≥ в≥дносини та пол≥тичн≥
процеси, про орган≥зац≥ю пол≥тичного житт¤ сусп≥льства.
як вс≥ науки, пол≥толог≥¤ маЇ обТЇкт та предмет п≥знанн¤.
«араз ≥снуЇ три основних п≥дходи до визначенн¤ предмета пол≥толог≥њ :
Ј перший п≥дх≥д пол¤гаЇ у тому, що пол≥толог≥¤
розгл¤даЇтьс¤ лише ¤к одна з наук про пол≥тику нар≥вн≥ ≥з пол≥тичною
ф≥лософ≥Їю, пол≥тичною психолог≥Їю та ≥ншими науками;
Ј другий п≥дх≥д ототожнюЇ пол≥толог≥ю та пол≥тичну
соц≥олог≥ю ¤к найб≥льш загальн≥ науки про пол≥тику;
Ј трет≥й п≥дх≥д визначаЇ пол≥толог≥ю ¤к загальну
≥нтеграц≥йну науку про пол≥тику в ус≥х њњ про¤вах, що включаЇ в себе ≥
пол≥тичну соц≥олог≥ю, ≥ пол≥тичну ф≥лософ≥ю, ≥ теор≥ю держави та права та ≥н.
“ака позиц≥¤ здобула найб≥льше визнанн¤ серед сучасних досл≥дник≥в пол≥тичних
процес≥в.
ўо таке обТЇкт науки ? ÷е те, на що спр¤мована
п≥знавальна д≥¤льн≥сть субТЇкта. ѕредмет науки - сторони, ознаки та в≥дносини
обТЇкта, що анал≥зуютьс¤.
ўо ж Ї обТЇктом пол≥толог≥њ ? —учасн≥ досл≥дники
вважають, що обТЇктом пол≥толог≥њ Ї пол≥тична д≥йсн≥сть, або пол≥тична сфера
сучасного сусп≥льства.
ѕол≥тична сфера сусп≥льства - царина сусп≥льних в≥дносин,
що повТ¤зана ≥з взаЇмод≥Їю багатьох сп≥льностей людей - соц≥альних груп,
клас≥в, нац≥й, народ≥в. ƒо нењ вход¤ть соц≥альн≥ ≥нститути та орган≥зац≥њ,
найважлив≥шою з ¤ких Ї держава. ”часть у справах держави, визначенн¤ задач та
зм≥сту д≥¤льност≥ держави ≥ Ї пол≥тика, ¤ка Ї головним зм≥стом д≥¤льност≥ людей
у пол≥тичн≥й сфер≥.
јле пол≥тичну сферу житт¤ сусп≥льства вивчають ≥ ≥нш≥
дисципл≥ни - ф≥лософ≥¤, соц≥олог≥¤, теор≥¤ держави, ≥стор≥¤. ожна з них
розгл¤даЇ процеси, що проход¤ть в пол≥тиц≥ п≥д своњм кутом зору, тобто мають
св≥й предмет вивченн¤.
ѕ≥д ¤ким же кутом зору вивчаЇ пол≥тичну сферу сусп≥льства
пол≥толог≥¤? —пециф≥ка пол≥толог≥њ пол¤гаЇ в тому, що вс≥ соц≥альн≥ ¤вища та
процеси вона розгл¤даЇ в≥дносно пол≥тичноњ влади. Ѕез влади немаЇ пол≥тики.
¬лада Ї засобом њњ реал≥зац≥њ.
ќтже, предметом пол≥толог≥њ Ї феномен пол≥тичноњ влади,
законом≥рност≥ њњ функц≥онуванн¤ та розвитку та њњ використанн¤ у сусп≥льств≥.
—учасн≥ пол≥тологи вважають, що меж≥ пол≥толог≥њ пост≥йно
зм≥нюютьс¤ , а ≥нод≥ нав≥ть важко визначаютьс¤. ѕост≥йно зб≥льшуЇтьс¤ число
тем, ¤к≥ вивчаЇ пол≥толог≥¤. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ тому, що сучасна пол≥тика
застосовуЇтьс¤ в дуже широкому кол≥ царин людськоњ д≥¤льност≥.
«агальна характеристика пол≥толог≥њ вимагаЇ визначенн¤
системи њњ пон¤ть та категор≥й. ÷е дуже важливо тому, що пон¤тт¤ та категор≥њ
в≥дображають суттЇв≥ звТ¤зки та в≥дносини реальноњ д≥йсност≥. ¬они Ї головним
конструктивним елементом будь - ¤коњ науки.
ѕон¤тт¤ та категор≥њ пол≥толог≥њ можуть бути розд≥лен≥ на
т≥, що мають в≥дношенн¤ до загальноњ теор≥њ пол≥тики та т≥, що в≥дображають
процеси зм≥н та розвитку пол≥тичноњ д≥йсност≥.
ƒо перших в≥днос¤тьс¤ - пол≥тика, пол≥тична влада,
пол≥тичн≥ в≥дносини, пол≥тична система сусп≥льства, пол≥тичний ≥нститут,
держава, пол≥тична парт≥¤, пол≥тична ≥деолог≥¤, пол≥тична культура, пол≥тична
св≥дом≥сть, сусп≥льний рух та ≥нш≥.
ƒо других - пол≥тична д≥¤льн≥сть, пол≥тичне р≥шенн¤,
пол≥тичний процес, реформа, революц≥¤, пол≥тичний конфл≥кт, пол≥тична роль,
пол≥тична участь та ≥нш≥. р≥м того, в пол≥толог≥њ дуже широко використовуютьс¤
пон¤тт¤ та категор≥њ ≥нших дисципл≥н.
як вже було сказано, пол≥толог≥¤ - самост≥йна наука ≥ маЇ
св≥й специф≥чний предмет досл≥дженн¤. «авд¤ки цьому вона ≥ стала самост≥йною
дисципл≥ною. јле зм≥стовно пол≥толог≥¤ повТ¤зана практично з будь - ¤кою ≥з
соц≥альних наук . ƒо таких наук в≥днос¤тьс¤, насамперед, ф≥лософ≥¤, теор≥¤
держави та права, пол≥тична економ≥¤, пол≥тична ≥стор≥¤, соц≥олог≥¤, соц≥альна
психолог≥¤, географ≥¤.
‘≥лософ≥¤ - це загальнометодолог≥чна дисципл≥на. ѓњ
методи ун≥версальн≥ ≥ Ї необх≥дною умовою вир≥шенн¤ завдань пол≥толог≥њ.
‘≥лософ≥¤ розгл¤даЇ загальн≥ питанн¤ пол≥тики , нав≥ть Ї такий напр¤мок -
ф≥лософ≥¤ пол≥тики. ќтже, пол≥толог≥¤ використовуЇ ф≥лософське обгрунтуванн¤ пол≥тики дл¤ визначенн¤ методолог≥њ та
спр¤мованост≥ анал≥зу пол≥тичних ¤вищ.
ѕол≥толог≥¤ та теор≥¤ держави сп≥впадають в частин≥
досл≥дженн¤ рол≥ держави ¤к сусп≥льного ≥нституту та головного елемента
пол≥тичноњ системи сусп≥льства. јле предметом пол≥толог≥њ Ї теор≥¤ пол≥тики в
широкому розум≥нн≥ ≥ у звТ¤зку ≥з цим, в≥дносно теор≥њ держави, пол≥толог≥¤ Ї
методолог≥чною базою.
ѕол≥тична ≥стор≥¤ досл≥джуЇ процес розвитку пол≥тичного
житт¤ сусп≥льства. ѕол≥тична наука допомагаЇ створювати теоретичну базу анал≥зу
еволюц≥њ пол≥тичних процес≥в. « другого боку , ≥стор≥¤ та сучасна практика - не
т≥льки критер≥й теоретичних висновк≥в пол≥толог≥њ, але й основа нових висновк≥в
та узагальнень.
≤з соц≥олог≥Їю пол≥толог≥¤ повТ¤зана найб≥льше. “ака
область соц≥олог≥њ ¤к пол≥тична соц≥олог≥¤ дуже схожа обТЇктом та методами на
пол≥толог≥ю. јле, Ї дуже суттЇва р≥зниц¤ у предметах досл≥джень цих дисципл≥н.
Ќаприклад, пол≥толог≥¤ розгл¤даЇ пол≥тику ¤к процес, що п≥дкорюЇтьс¤ певним
законом≥рност¤м. —оц≥олог≥¤ пол≥тики вивчаЇ процес не сам по соб≥, а т≥льки
його "людський вим≥р". —оц≥олог≥¤ по-перше за все ц≥кавитьс¤ тим, ¤к
пол≥тика впливаЇ на розвиток людських сп≥льнот.
—оц≥альна психолог≥¤ вивчаЇ соц≥ально-психолог≥чн≥ ¤вища
сучасного сусп≥льства. ѓњ предметом Ї сусп≥льно-психолог≥чн≥ ¤вища у сфер≥
пол≥тики. “ому пол≥толог≥¤ та соц≥альна психолог≥¤ - партнери у вивченн≥
пол≥тики. «нанн¤ психолог≥чних законом≥рностей дозвол¤Ї розкривати суть
психолог≥чних ¤вищ, тод≥ ¤к знанн¤ психолог≥чних законом≥рностей дозвол¤Ї
зазирнути в глибини пол≥тичних процес≥в.
«араз на меж≥ пол≥толог≥њ та соц≥альноњ психолог≥њ
створений та усп≥шно розвиваЇтьс¤ самост≥йний науковий напр¤мок - пол≥тична
психолог≥¤.
Ќав≥ть географ≥¤, ¤ка на перший погл¤д слабко повТ¤зана з
пол≥толог≥Їю, Ї њњ важливим партнером . ўе з давн≥х давен
в≥домо, що географ≥чн≥ та кл≥матичн≥ умови впливають на пол≥тичн≥ процеси. “ому
будь - ¤кий пол≥толог≥чний анал≥з повинен враховувати дан≥ географ≥чноњ науки.
” сучасн≥й пол≥толог≥њ досить часто застосовуЇтьс¤ терм≥н
"геопол≥тика" ≥ нав≥ть ≥снуЇ науковий напр¤мок з такою назвою.
ѕол≥толог≥¤ взаЇмод≥Ї не т≥льки з цими науками, але й з
антрополог≥Їю, демограф≥Їю, лог≥кою, к≥бернетикою, статистикою та багатьма
≥ншими сусп≥льними та природничими науками.
як≥ ж головн≥ завданн¤ вир≥шуЇ пол≥толог≥¤?
ѕо-перше, розробл¤Ї основн≥ напр¤мки, форми та методи
демократизац≥њ пол≥тичноњ системи.
ѕо-друге, знаходить правильн≥ шл¤хи до правовоњ держави.
ѕо-третЇ, ви¤вл¤Ї оптимальне сп≥вв≥дношенн¤
загальнолюдських та державних ≥нтерес≥в у м≥жнародних в≥дносинах.
ѕо-четверте, знаходить умови та шл¤хи обТЇднанн¤
сусп≥льно-пол≥тичних сил.
3.ћетоди ≥ п≥дходи пол≥тичноњ науки
—учасна пол≥толог≥¤ використовуЇ р≥зноб≥чн≥ теоретичн≥,
ф≥лософськ≥, загальнолог≥чн≥ та емп≥ричн≥ методи
досл≥дженн¤.
1. —еред метод≥в теоретичного п≥знанн¤, тобто прийом≥в
досл≥дженн¤, способ≥в узагальненн¤ ≥ формуванн¤ системи знанн¤, ¤к правило,
вид≥л¤ють так≥:
≥нституц≥ональний метод, ¤кий передбачаЇ, що в центр≥
досл≥дженн¤ повинн≥ знаходитис¤ пол≥тичн≥ структури, њхн≥ властивост≥ ≥
взаЇмозв'¤зки, а також ф≥ксован≥ норми, на основ≥ ¤ких функц≥онують ц≥
≥нститути;
соц≥олог≥чний метод ор≥Їнтований на ви¤вленн¤ соц≥альноњ
обумовленост≥ пол≥тики, вплив на нењ економ≥ки, культури, ≥деолог≥њ та
соц≥альноњ структури;
≥сторичний метод, ¤кий розгл¤даЇ пол≥тичн≥ ¤вища в
процес≥ њх становленн¤ в минулому ≥ розвитку в тепер≥шньому;
системний метод, котрий застосовуЇтьс¤ при досл≥дженн≥
складних багатор≥вневих об'Їкт≥в (пол≥тичн≥ системи, ≥нститути); об'Їкт
розгл¤даЇтьс¤ ¤к ц≥л≥сн≥сть, що формуЇтьс¤ взаЇмод≥Їю елемент≥в ≥ знаходитьс¤ в
багатогранних зв'¤зках ≥з зовн≥шн≥м середовищем;
пор≥вн¤льний метод передбачаЇ сп≥вставленн¤ однотипних
об'Їкт≥в (пол≥тичних систем або њх окремих структурних компонент≥в, моделей
пол≥тичних режим≥в у р≥зних крањнах) у р≥зних народ≥в з метою ви¤вленн¤
под≥бностей ≥ в≥дм≥нностей;
структурно-пор≥вн¤льний метод, ¤кий пол¤гаЇ у розгл¤д≥
внутр≥шньоњ структури системи з позиц≥њ функц≥онального призначенн¤ кожного њњ
елементу;
антрополог≥чний метод, котрий по¤снюЇ пол≥тику, виход¤чи
з природи ≥ ун≥версальност≥ родових ¤костей людини;
психолог≥чний метод спр¤мований на вивченн¤ психолог≥чних
механ≥зм≥в пол≥тичноњ повед≥нки;
б≥хев≥орал≥стський метод, ¤кий розгл¤даЇ пол≥тику ¤к повед≥нку ≥ндив≥д≥в ≥
груп, що мають певну мотивац≥ю та установки; ¤к уже зазначалос¤, цей п≥дх≥д
вимагаЇ емп≥ричноњ перев≥рки вс≥х висновк≥в;
нормативно-ц≥нн≥сний метод оц≥нюЇ пол≥тичн≥ процеси з
погл¤ду оптимального вар≥анту, ≥деалу.
2. ” другу групу вход¤ть ф≥лософськ≥ та загально-лог≥чн≥
методи, ¤к≥ використовуютьс¤ не т≥льки в пол≥толог≥њ, але й в ≥нших науках:
д≥алектичний метод, ¤кий передбачаЇ розгл¤д пол≥тичних
¤вищ з урахуванн¤м њхньоњ пост≥йноњ зм≥ни, взаЇмозв'¤зку частин, компонент≥в ≥
внутр≥шнього протир≥чч¤;
метод сходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного;
анал≥з ≥ синтез;
≥ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤;
узагальненн¤.
3. ѕор¤д з теоретичними в пол≥толог≥њ застосовуютьс¤
численн≥ емп≥ричн≥ методи збору ≥ анал≥зу ≥нформац≥њ, запозичен≥ з природничих
наук, к≥бернетики ≥ соц≥олог≥њ. ƒо них в≥днос¤ть:
опитуванн¤ - один з найпоширен≥ших метод≥в збору
пол≥тичноњ ≥нформац≥њ; воно може проводитис¤ у форм≥ розмов, ≥нтерв'ю,
анкетуванн¤, що дозвол¤Ї ви¤вити стан сусп≥льноњ думки з того чи ≥ншого
питанн¤;
спостереженн¤, ¤ке дозвол¤Ї безпосередньо в≥дсл≥дковувати
пол≥тичн≥ факти; спостереженн¤ буваЇ двох тип≥в: невключеним ≥ включеним; у
першому випадку под≥њ ≥ факти в≥дсл≥дковуютьс¤ з≥ сторони, у другому - передбачаЇтьс¤
безпосередн¤ участь спостер≥гача в ¤к≥й-небудь под≥њ або д≥¤льност≥
орган≥зац≥њ;
статистичн≥ методи, за допомогою ¤ких зд≥йснюЇтьс¤
накопиченн¤ ≥ систематизоване узагальненн¤ р≥зноб≥чних емп≥ричних даних, що
характеризують р≥зн≥ стани об'Їкта;
математичн≥ методи, ¤к≥ в≥дкривають можлив≥сть дл¤
моделюванн¤ пол≥тичних процес≥в;
метод моделюванн¤: модель - це схематичний зразок
об'Їкта, що вивчаЇтьс¤, ¤кий в≥дображаЇ його сутн≥сн≥ ¤кост≥. ћоделюванн¤
дозвол¤Ї перев≥рити г≥потези, скласти прогнози, по¤снити чи описати ¤к≥-небудь
пол≥тичн≥ ¤вища ≥ процеси.
4.‘ункц≥њ пол≥тичноњ науки
—утн≥сть пол≥толог≥њ про¤вл¤Їтьс¤ у њњ функц≥¤х.
–озгл¤немо головн≥ з них.
“еоретико-п≥знавальна функц≥¤ - що означаЇ вивченн¤,
систематизац≥ю, по¤сненн¤, анал≥з, узагальненн¤ ≥ оц≥нку пол≥тичних ¤вищ.
«авд¤ки ц≥й функц≥њ пол≥толог≥¤ знаходить обТЇктивн≥ тенденц≥њ
соц≥ально-пол≥тичного та економ≥чного розвитку сусп≥льства та даЇ оц≥нки
пол≥тичним ситуац≥¤м. –езультатом теоретичноњ функц≥њ Ї пол≥тична теор≥¤ -
ц≥л≥сне, достатньо в≥рог≥дне та систематизоване знанн¤ про звТ¤зки та
законом≥рност≥ ¤вищ та процес≥в пол≥тичноњ сфери сусп≥льства. “еоретичне знанн¤
- найб≥льш удосконалена форма наукового обгрунтуванн¤
практичноњ пол≥тичноњ д≥¤льност≥.
ћетодолог≥чна функц≥¤ пол≥толог≥њ - охоплюЇ способи,
методи ≥ принципи теоретичного досл≥дженн¤ пол≥тичноњ сфери ≥ практичноњ
реал≥зац≥њ здобутих знань. «а допомогою ц≥Їњ функц≥њ розкриваютьс¤ загальн≥
законом≥рност≥ пол≥тики , р≥зних пол≥тичних систем, пол≥тичних в≥дносин, створюЇтьс¤
база дл¤ розвитку приватних пол≥тичних теор≥й. –езультатом ц≥Їњ роботи Ї
система соц≥ально опрацьованих принцип≥в та засоб≥в рац≥онального п≥знанн¤
пол≥тичноњ д≥¤льност≥.
јнал≥тична функц≥¤ пол¤гаЇ у накопиченн≥, вивченн≥,
систематизац≥њ факт≥в та ¤вищ пол≥тичного житт¤. р≥м того, це пошук в≥дпов≥дей
на питанн¤ пол≥тичного житт¤ .÷¤ функц≥¤ пол≥толог≥њ
дозвол¤Ї анал≥зувати та оц≥нювати д≥¤льн≥сть вс≥х елемент≥в пол≥тичноњ
орган≥зац≥њ сусп≥льства, а њњ результатом Ї судженн¤ та висловлюванн¤, що стверджують
або заперечують будь - що про пол≥тичн≥ ¤вища. јнал≥тична функц≥¤ робить
можливим перех≥д в≥д спостереженн¤ ¤вищ до ви¤вленн¤ њх причин.
ѕрогностична функц≥¤ - пол¤гаЇ у передбаченн≥ шл¤х≥в
розвитку пол≥тичних процес≥в, р≥зних вар≥ант≥в пол≥тичноњ повед≥нки.
ѕрогностична функц≥¤ шукаЇ в≥дпов≥дь на питанн¤ ¤кою буде д≥йсн≥сть у
майбутньому та коли в≥дбудутьс¤ зазначен≥ под≥њ. «а допомогою ц≥Їњ функц≥њ
зд≥йснюЇтьс¤ передбаченн¤ пол≥тичних процес≥в. „аст≥ше за все результатом ц≥Їњ
функц≥њ Ї створенн¤ прогноз≥в - г≥потез, ¤к≥ спираютьс¤ на вже в≥дом≥ тенденц≥њ
розвитку пол≥тичних ¤вищ.
‘ункц≥¤ пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ забезпечуЇ процес
включенн¤ людини в пол≥тичну сферу житт¤ сусп≥льства ≥ формуванн¤ певного типу
пол≥тичноњ культури.
„ерез св≥тогл¤дну функц≥ю затверджуютьс¤ ц≥нност≥,
≥деали, норми цив≥л≥зованоњ пол≥тичноњ системи, пол≥тичноњ культури соц≥альних
субТЇкт≥в, що спри¤Ї дос¤гненню консенсусу у сусп≥льств≥.
“аким чином, зазначен≥ функц≥њ т≥сно повТ¤зан≥ ≥з
загальними функц≥¤ми пол≥тики, ¤к≥ виступають у цив≥л≥зованому сусп≥льств≥ на
перше м≥сце.
