„ј—“»Ќј “–≈“я

Ј –озд≥л 9

† ≤нновац≥йн≥ процес

Ј –озд≥л 10

† “ехн≥ко-технолог≥чна база виробництва

Ј –озд≥л 11

†ќрган≥зац≥¤ виробництва

Ј –озд≥л 12

† –егулюванн¤, прогнозуванн¤

† ≥ плануванн¤ д≥¤льност≥

 

–озд≥л 9. ≤ЌЌќ¬ј÷≤…Ќ≤ ѕ–ќ÷≈—»

 

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤:

≥нновац≥йний процес;

нововведенн¤;

науково-техн≥чний прогрес;

науково-техн≥чна революц≥¤;

технолог≥¤;

автоматизац≥¤ виробництва;

компТютеризац≥¤;

орган≥зац≥йний прогрес;

орган≥зац≥¤ виробництва;

диверсиф≥кац≥¤ д≥¤льност≥;

конверс≥¤ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ);

ефективн≥сть нововведень.

 

9.1. «агальна характеристика ≥нновац≥йних процес≥в

 

”сю сукупн≥сть процес≥в (¤вищ), що в≥дбуваютьс¤ на п≥дприЇмствах р≥зних галузей народного господарства, можна умовно под≥лити на дв≥ групи Ч традиц≥йн≥ та ≥нновац≥йн≥. “радиц≥йн≥ процеси (¤вища) характеризують звичайне функц≥онуванн¤ народного господарства, його галузей ≥ п≥дприЇмств, а ≥нновац≥йн≥ Ч розвиток останн≥х на ¤к≥сно новому р≥вн≥. ѕрот¤гом тривалого пер≥оду, коли економ≥ка функц≥онувала й розвивалас¤ переважно за рахунок екстенсивних фактор≥в (застосуванн¤ пост≥йно зростаючого обс¤гу сусп≥льних ресурс≥в Ч персоналу, виробничих фонд≥в), у виробництв≥ дом≥нували традиц≥йн≥ еволюц≥йн≥ процеси. ќск≥льки екстенсивн≥ фактори практично себе вичерпали або стали економ≥чно невиг≥дними, розвиток та ≥нтенсиф≥кац≥¤ сучасного виробництва мають базуватис¤ переважно на нових р≥шенн¤х у галуз¤х технолог≥њ, техн≥ки, орган≥зац≥йних форм ≥ метод≥в господарюванн¤. ќпрацюванн¤, прийн¤тт¤ та реал≥зац≥¤ таких р≥шень ≥ становл¤ть зм≥ст ≥нновац≥йних процес≥в.

” загальному розум≥нн≥ ≥нновац≥йн≥ процеси, що мають м≥сце в будь-¤к≥й складн≥й виробничо-господарськ≥й систем≥, Ї сукупн≥стю прогресивних, ¤к≥сно нових зм≥н, що безперервно виникають у час≥ та простор≥.

–езультатом ≥нновац≥йних процес≥в Ї новини, а запровадженн¤ њх у господарську практику визнаЇтьс¤ за нововведенн¤. ≤нновац≥йн≥ процеси започатковуютьс¤ певними галуз¤ми науки, а завершуютьс¤ у сфер≥ виробництва, спри¤ючи прогресивним зм≥нам останнього. ѕерв≥сними ≥мпульсами запровадженн¤ новин (нововведень) на п≥дприЇмствах служать не т≥льки сусп≥льн≥ потреби й результати фундаментальних наукових досл≥джень, а й використанн¤ заруб≥жного прогресивного досв≥ду в галуз≥ технолог≥њ та орган≥зац≥њ виробництва, сучасних форм господарюванн¤. «а своњм характером ≥нновац≥йн≥ процеси, новини й нововведенн¤ под≥л¤ютьс¤ на взаЇмозвТ¤зан≥ види (рис. 9.1).

 

 

–ис. 9.1. ƒжерела, класиф≥кац≥¤ ≥ взаЇмозвТ¤зок ≥нновац≥йних процес≥в
(новин, нововведень).

 

“ехн≥чн≥ новини ≥ нововведенн¤ про¤вл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ нових продукт≥в (вироб≥в), технолог≥й њхнього виготовленн¤, засоб≥в виробництва (машин, устаткуванн¤, енерг≥њ, конструкц≥йних матер≥ал≥в). ќрган≥зац≥йн≥ нововведенн¤ охоплюють нов≥ методи й форми орган≥зац≥њ вс≥х вид≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмств та ≥нших ланок сусп≥льного виробництва (орган≥зац≥йн≥ структури управл≥нн¤ сферами науки та виробництва, форми орган≥зац≥њ р≥зних тип≥в виробництва й колективноњ прац≥ тощо); економ≥чн≥ Ч методи господарського управл≥нн¤ наукою та виробництвом через реал≥зац≥ю функц≥й прогнозуванн¤ ≥ плануванн¤, ф≥нансуванн¤, ц≥ноутворенн¤, мотивац≥њ та оплати прац≥, оц≥нки результат≥в д≥¤льност≥; соц≥альн≥ Ч р≥зн≥ форми актив≥зац≥њ людського чинника (профес≥йна п≥дготовка й п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ персоналу, передовс≥м кер≥вного складу вс≥х р≥вн≥в; стимулюванн¤ творчоњ д≥¤льност≥; пол≥пшенн¤ умов ≥ пост≥йне п≥дтримуванн¤ високого р≥вн¤ безпеки прац≥; охорона здоровТ¤ людини ≥ охорона довк≥лл¤; створенн¤ комфортних умов житт¤ тощо); юридичн≥ Ч нов≥ ≥ зм≥нен≥ закони та р≥зноман≥тн≥ нормативно-правов≥ документи, що визначають ≥ регулюють ус≥ види д≥¤льност≥ п≥дприЇмств та орган≥зац≥й.

«а масштабн≥стю ≥ силою впливу на ефективн≥сть д≥¤льност≥ певних ланок сусп≥льного виробництва вс≥ новини та нововведенн¤ можна обТЇднати у дв≥ групи Ч локальн≥ (поодинок≥, окрем≥) та глобальн≥ (великомасштабн≥). якщо локальн≥ новини (нововведенн¤) ведуть переважно до еволюц≥йних перетворень у сфер≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств ≥ через це не справл¤ють ¤когось ≥стотного впливу на ефективн≥сть функц≥онуванн¤ та розвитку цих п≥дприЇмств, то глобальн≥, що здеб≥льшого Ї революц≥йними (принципово новими), кардинально п≥двищують орган≥зац≥йно-техн≥чний р≥вень виробництва, а завд¤ки цьому забезпечують суттЇв≥ позитивн≥ зрушенн¤ в економ≥чних ≥ соц≥альних процесах.

ћ≥ж окремими видами ≥нновац≥йних процес≥в (новин, нововведень) ≥снуЇ в≥дносно т≥сний взаЇмозвТ¤зок. “ехн≥чн≥ новини зумовлюють передовс≥м в≥дпов≥дн≥ орган≥зац≥йн≥ нововведенн¤, а останн≥ потребують, ¤к правило, певних зм≥н в економ≥чному механ≥зм≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств. «окрема створенн¤ й розвиток гнучких автоматизованих виробництв на п≥дприЇмствах р≥зних галузей спричин¤ють докор≥нн≥ зм≥ни в орган≥зац≥њ техн≥чноњ п≥дготовки виробництва, методах його поточного плануванн¤ та оперативного регулюванн¤, а також забезпечують перех≥д до безперервного (тризм≥нного) режиму роботи цех≥в з гнучкими виробничими системами. Ўирокомасштабна компТютеризац≥¤ виробництва та ≥нших сфер д≥¤льност≥ людини зумовлюЇ по¤ву нового виду господарюванн¤ Ч промислового серв≥су й в≥дпов≥дних орган≥зац≥йно-економ≥чних форм його зд≥йсненн¤.

≈фективн≥ техн≥чн≥, орган≥зац≥йн≥ та економ≥чн≥ нововведенн¤ неодм≥нно ведуть до пом≥тних позитивних зм≥н у соц≥альних процесах на п≥дприЇмствах, а пост≥йна актуал≥зац≥¤ нагальних завдань соц≥ального характеру ≥н≥ц≥юЇ розвТ¤занн¤ таких за допомогою нових економ≥чних р≥шень. «рештою, ус≥ нововведенн¤ на п≥дприЇмствах, ¤к≥ зор≥Їнтовано на динам≥чний розвиток ≥ невпинне п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва, мають спиратис¤ на власн≥ юридичн≥ п≥двалини, в≥дпов≥дн≥ нормативно-законодавч≥ акти Ч ≥накше вони не справл¤тимуть належного впливу на масштаби ≥ строки дос¤гненн¤ соц≥ально-економ≥чних ц≥лей д≥¤льност≥ п≥дприЇмств та орган≥зац≥й. “ому треба позитивно оц≥нювати актив≥зац≥ю законотворчих процес≥в в ”крањн≥, ¤к≥ спри¤ють скор≥шому переходу до соц≥ально ор≥Їнтованих ринкових в≥дносин м≥ж субТЇктами господарюванн¤; розробку ≥ схваленн¤ пакета закон≥в ≥ механ≥зм≥в њхньоњ практичноњ реал≥зац≥њ, що визначають ≥ регулюють д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств та орган≥зац≥й ус≥х галузей народного господарства.

 

Ѕудь-¤к≥ локальн≥ ≥ глобальн≥ нововведенн¤ р≥зного спр¤муванн¤ можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, ¤кщо п≥дприЇмства використовують њх пост≥йно, комплексно й гармон≥чно. Ќайб≥льший за насл≥дками безпосередн≥й вплив на результативн≥сть (ефективн≥сть) д≥¤льност≥ п≥дприЇмства справл¤ють техн≥чн≥ та орган≥зац≥йн≥ нововведенн¤. ≤нш≥ нововведенн¤ впливають на виробництво опосередковано (через ефективн≥сть нових орган≥зац≥йно-техн≥чних р≥шень). ѕро силу впливу окремих орган≥зац≥йно-техн≥чних та ≥нших нововведень на в≥дпов≥дн≥ економ≥чн≥ показники д≥¤льност≥ п≥дприЇмств св≥дчать так≥ приклади.

ƒосв≥д експлуатац≥њ гнучких автоматизованих виробництв показуЇ њхн≥ ≥стотн≥ переваги пор≥вн¤но з технолог≥чним устаткуванн¤м традиц≥йного виконанн¤: питома вага оплати прац≥ (у розрахунку на одну деталь) зменшуЇтьс¤ на 25Ч30%, накладн≥ витрати Ч б≥льше н≥ж на 80%, виробнич≥ площ≥ зменшуютьс¤ на 60%, а тривал≥сть виробничого циклу скорочуЇтьс¤ у 5Ч6 раз≥в. «-пом≥ж глобальних техн≥чних нововведень за силою впливу на економ≥ку п≥дприЇмства варто назвати роторн≥ та роторно-конвеЇрн≥ л≥н≥њ, ¤к≥ забезпечують проти традиц≥йних знар¤дь: п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ Ч
у 4Ч10 раз≥в; зменшенн¤ обс¤гу необх≥дноњ виробничоњ площ≥ Ч
у 2Ч2,5 раз≥в; скороченн¤ тривалост≥ циклу виготовленн¤ Ч у 15Ч20 раз≥в, а обс¤гу транспортуванн¤ вироб≥в Ч у 25Ч30 раз≥в.

ѕом≥тно посилюЇтьс¤ вплив нових техн≥чних (технолог≥чних) систем не лише на економ≥чн≥ ¤вища, а й на соц≥альн≥ процеси. ÷е потребуЇ пильноњ уваги конструктор≥в новоњ техн≥ки до показник≥в њњ над≥йност≥, ергоном≥чност≥ та еколог≥чност≥. ќсобливо нагальним Ї завданн¤ еколог≥зац≥њ виробництва. —пец≥альними науковими соц≥альними досл≥дженн¤ми встановлено, наприклад, що зб≥льшенн¤ у два рази забрудненн¤ пов≥тр¤ шк≥дливими викидами скорочуЇ терм≥н експлуатац≥њ промислового устаткуванн¤ до першого кап≥тального ремонту в середньому у п≥втора раза, ≥ що урожайн≥сть пшениц≥ в зонах д≥њ п≥дприЇмств кольоровоњ металург≥њ на 40Ч60% менша, н≥ж за межами цих зон. ¬одночас сучасн≥ прогресивн≥ технолог≥њ у багатьох випадках не т≥льки зменшенн¤ к≥лькост≥ шк≥дливих в≥дход≥в, а й перетворенн¤ њх на додатков≥ чинники зростанн¤ обс¤г≥в продукц≥њ ≥ прибутку. «окрема застосуванн¤ технолог≥њ утил≥зац≥њ викид≥в с≥рчаного анг≥дриду тепловими електростанц≥¤ми через оснащенн¤ њх в≥дпов≥дними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства ”крањни в с≥рчан≥й кислот≥.

ѕроте ефективн≥сть окремих глобальних ≥ локальних заход≥в Ї важливим, але недостатн≥м вим≥рником ступен¤ впливу нововведень орган≥зац≥йно-техн≥чного характеру на результативн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмств. ќсь чому необх≥дно знати конкретну методику ви¤вленн¤ ≥нтегрального впливу певноњ сукупност≥ нововведень на ключов≥ показники виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств за той чи ≥нший пром≥жок часу. ” звТ¤зку з цим можна використовувати загальний методичний п≥дх≥д, суть ¤кого зводитьс¤ до обчисленн¤ за спец≥альними алгоритмами (формулами) основних показник≥в, що характеризують економ≥чну ефективн≥сть т≥Їњ чи т≥Їњ сукупност≥ запроваджених впродовж року (к≥лькох рок≥в) нових техн≥чних та орган≥зац≥йних р≥шень. «окрема варто обчислювати так≥ техн≥ко-економ≥чн≥ показники.

Ј ѕрир≥ст обс¤гу виробленоњ продукц≥њ:

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ,†††††††††††††††††††††††††† (9.1)

де †Ч к≥льк≥сть вив≥льнених прац≥вник≥в за рахунок техн≥чних ≥ орган≥зац≥йних нововведень, ос≥б;

††Ч продуктивн≥сть прац≥ в розрахунковому роц≥ (пер≥од≥), грн/ос≥б;

††Ч обс¤г виробленоњ продукц≥њ, тис. грош. од.

Ј ѕрир≥ст продуктивност≥ прац≥:

††††††††††††††††††††††††††† ,†††††††††††††††††††† (9.2)

де †Ч загальне зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ в розрахунковому роц≥ (пер≥од≥), %;

†Ч фактична чисельн≥сть персоналу, ос≥б;

†Ч продуктивн≥сть прац≥ у базовому роц≥ (пер≥од≥).

Ј ѕрир≥ст фондоозброЇност≥ прац≥:

††††††††††††††††††††††††††† ,†††††††††††††††††††††† (9.3)

де †Ч темп зростанн¤ фондоозброЇност≥ прац≥ у розрахунковому роц≥ (пер≥од≥), %;

†Ч варт≥сть основних виробничих фонд≥в, тис. грош. од.;

†Ч фондоозброЇн≥сть прац≥ у базовому роц≥ (пер≥од≥), грн/ос≥б.

Ј ѕрир≥ст фондов≥ддач≥:

††††††††††††††††††††††††††† ,†††††††††††††††† (9.3)

де †Ч темп зм≥ни фондов≥ддач≥ за розрахунковий р≥к (пер≥од), %;

†Ч фондов≥ддача у базовому роц≥ (пер≥од≥), грн.

Ј „астка економ≥њ (%) в≥д провадженн¤ техн≥чних та орган≥зац≥йних новин у загальних витратах на виробництво продукц≥њ:

†††††††††††††††††††††††††††††††† ,††††††††††††††††††††††††††††††† (9.5)

де †Ч середн¤ зароб≥тна плата одного прац≥вника у розрахунковому роц≥ (пер≥од≥);

†Ч загальна сума прибутку у тому ж роц≥ (пер≥од≥).

Ј ѕрир≥ст рентабельност≥ виробництва:

††††††††††††††††††††††††††† ,†††††††††††††††††††† (9.6)

де †Ч р≥вень рентабельност≥ виробництва у розрахунковому роц≥ (пер≥од≥), %;

††Ч загальна варт≥сть виробничих фонд≥в.

«роблен≥ за таким методичним п≥дходом розрахунки середн≥х показник≥в св≥дчать про ≥стотний вплив техн≥чних та орган≥зац≥йних нововведень на ефективн≥сть виробництва на п≥дприЇмствах р≥зних галузей народного господарства ”крањни.

«а загальноњ пом≥тноњ тенденц≥њ пост≥йного зниженн¤ фондов≥ддач≥ техн≥ко-орган≥зац≥йн≥ нововведенн¤ забезпечують значне п≥двищенн¤ цього показника (приблизно на 18%). ѕроти загальноњ позитивноњ динам≥ки показник≥в витрат на виробництво (соб≥вартост≥ продукц≥њ) ≥ рентабельност≥ виробництва, темпи њх в≥дпов≥дно зниженн¤ ≥ зб≥льшенн¤ цих показник≥в, зумовлен≥ орган≥зац≥йно-техн≥чними чинниками, були майже у 1,5Ч2 рази вищими. ѕри цьому частки зм≥ни розрахункових показник≥в п≥д впливом техн≥чних та орган≥зац≥йних нововведень становили у середньому 62Ц63 ≥ 37Ц38 в≥дсотк≥в загальноњ позитивноњ њхньоњ динам≥ки.

 

 

9.2. Ќауково-техн≥чний прогрес,
його загальн≥ та пр≥оритетн≥ напр¤ми

 

ѕотенц≥йн≥ можливост≥ розвитку та ефективност≥ виробництва визначаютьс¤ передовс≥м науково-техн≥чним прогресом, його темпами ≥ соц≥ально-економ≥чними результатами. ўо ц≥леспр¤мован≥ше та ефективн≥ше використовуютьс¤ нов≥тн≥ дос¤гненн¤ науки ≥ техн≥ки, котр≥ Ї першоджерелами розвитку продуктивних сил, то усп≥шн≥ше вир≥шуютьс¤ пр≥оритетн≥ (щодо виробничих) соц≥альн≥ завданн¤ життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства.

Ќауково-техн≥чний прогрес (Ќ“ѕ) у буквальному розум≥нн≥ означаЇ безперервний взаЇмозумовлений процес розвитку науки ≥ техн≥ки; у ширшому суттЇво-зм≥стовому значенн≥ Ч це пост≥йний процес створенн¤ нових ≥ вдосконаленн¤ застосовуваних технолог≥й, засоб≥в виробництва ≥ к≥нцевоњ продукц≥њ з використанн¤м дос¤гнень науки.

Ќ“ѕ можна тлумачити також ¤к процес нагромадженн¤ та практичноњ реал≥зац≥њ нових наукових ≥ техн≥чних знань, ц≥л≥сну цикл≥чну систему Ђнаука Ч техн≥ка Ч виробництвої, що охоплюЇ к≥лька стад≥й: фундаментальн≥ теоретичн≥ досл≥дженн¤; прикладн≥ науково-досл≥дн≥ роботи; досл≥дно-конструкторськ≥ розробки; освоЇнн¤ техн≥чних нововведень; нарощуванн¤ виробництва новоњ техн≥ки до потр≥бного обс¤гу, њњ застосуванн¤ (експлуатац≥¤) прот¤гом певного часу; техн≥ко-економ≥чне, еколог≥чне й соц≥альне стар≥нн¤ вироб≥в, њхн¤ пост≥йна зам≥на новими, ефективн≥шими зразками.

Ќ“ѕ властив≥ еволюц≥йн≥ (звТ¤зан≥ з накопиченн¤м к≥льк≥сних зм≥н) та революц≥йн≥ (зумовлен≥ стрибкопод≥бними ¤к≥сними зм≥нами) форми вдосконаленн¤ технолог≥чних метод≥в ≥ засоб≥в виробництва, к≥нцевоњ продукц≥њ. ƒо еволюц≥йних форм Ќ“ѕ в≥днос¤ть пол≥пшенн¤ окремих техн≥ко-експлуатац≥йних параметр≥в вироб≥в чи технолог≥њ њхнього виготовленн¤, модерн≥зац≥ю або створенн¤ нових моделей машин, обладнанн¤, прилад≥в ≥ матер≥ал≥в у межах того самого покол≥нн¤ техн≥ки, а до революц≥йних Ч зм≥ну покол≥нь техн≥ки й к≥нцевоњ продукц≥њ, виникненн¤ принципово нових науково-техн≥чних ≥дей, загально-техн≥чн≥ (науково-техн≥чн≥) революц≥њ, у процес≥ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ масовий перех≥д до нових покол≥нь техн≥ки в пров≥дних галуз¤х виробництва.

Ќауково-техн≥чна революц≥¤ (Ќ“–) в≥дбиваЇ докор≥нну ¤к≥сну трансформац≥ю сусп≥льного розвитку на засад≥ нов≥тн≥х наукових в≥дкрить (винаход≥в), що справл¤ють революц≥он≥зуючий вплив на зм≥ну знар¤дь ≥ предмет≥в прац≥, технолог≥њ, орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ виробництвом, характеру трудовоњ д≥¤льност≥ людей. «м≥ст сучасноњ Ќ“– найб≥льш повно розкриваЇтьс¤ через њњ особливост≥, зокрема:

● перетворенн¤ науки на безпосередню продуктивну силу (вт≥ленн¤ наукових знань у людин≥, технолог≥њ ≥ техн≥ц≥; безпосередн≥й вплив науки на матер≥альне виробництво та ≥нш≥ сфери д≥¤льност≥ сусп≥льства);

● новий етап сусп≥льного под≥лу прац≥, звТ¤заний з перетворенн¤м науки на пров≥дну царину економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ д≥¤льност≥, що набираЇ масового характеру (наука перебрала на себе найб≥льш революц≥он≥зуючу, активну роль у розвитку сусп≥льства; сама практика потребуЇ випереджаючого розвитку науки, оск≥льки виробництво все б≥льше стаЇ технолог≥чним ут≥ленн¤м останньоњ);

● прискоренн¤ темп≥в розвитку сучасноњ науки ≥ техн≥ки, що п≥дтверджуЇтьс¤ скороченн¤м пром≥жку часу в≥д наукового в≥дкритт¤ до його практичного використанн¤;

● ≥нтеграц≥¤ багатьох галузей науки, самоњ науки з виробництвом з метою прискоренн¤ й п≥двищенн¤ ефективност≥ вс≥х сучасних напр¤мк≥в науково-техн≥чного прогресу;

● ¤к≥сне перетворенн¤ вс≥х елемент≥в процесу виробництва Ч засоб≥в прац≥ (революц≥¤ в робочих машинах, по¤ва керуючих машин, перех≥д до автоматизованого виробництва), предмет≥в прац≥ (створенн¤ нових матер≥ал≥в з наперед заданими властивост¤ми; використанн¤ нових, потенц≥йно невичерпних джерел енерг≥њ), самоњ прац≥ (трансформац≥¤ њњ характеру та зм≥сту, зб≥льшенн¤ у н≥й частки творчост≥).

 

Ќауково-техн≥чний прогрес, що завжди зд≥йснюЇтьс¤ у взаЇмозвТ¤заних еволюц≥йних ≥ революц≥йних його формах, Ї дом≥нантою (визначальним чинником) розвитку продуктивних сил, невпинного п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва. ¬≥н безпосередньо впливаЇ передовс≥м на формуванн¤ й п≥дтримуванн¤ високого р≥вн¤ техн≥ко-технолог≥чноњ бази виробництва, забезпечуючи неухильне зростанн¤ продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥. —пираючись на суть, зм≥ст та законом≥рност≥ сучасного розвитку науки ≥ техн≥ки, можна виокремити характерн≥ дл¤ б≥льшост≥ галузей народного господарства загальн≥ напр¤мки Ќ“ѕ, а дл¤ кожного з них Ч пр≥оритети принаймн≥ на найближчу перспективу (рис. 9.2).

«а умов сучасних революц≥йних перетворень у техн≥чному базис≥ виробництва ступ≥нь його техн≥чноњ досконалост≥, та р≥вень економ≥чного потенц≥алу в ц≥лому визначаютьс¤ прогресивн≥стю використовуваних технолог≥й Ч способ≥в одержанн¤ й перетворюванн¤ матер≥ал≥в, енерг≥њ, ≥нформац≥њ, виготовленн¤ продукц≥њ. “ехнолог≥¤ стаЇ завершальною ланкою ≥ формою матер≥ал≥зац≥њ фундаментальних досл≥джень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва. якщо ран≥ше њњ вважали забезпечуючою п≥дсистемою виробництва, то зараз вона набула самост≥йного значенн¤, перетворившись на авангардний напр¤м Ќ“ѕ.

 

 

–ис. 9.2. «агальн≥ та пр≥оритетн≥ напр¤ми Ќ“ѕ.

 

—учасним технолог≥¤м властив≥ певн≥ тенденц≥њ розвитку й застосуванн¤. √оловними з них Ї: по-перше, перех≥д до малостад≥йних процес≥в через сполученн¤ в одному технолог≥чному агрегат≥ к≥лькох операц≥й, що ран≥ше виконувались окремо; по-друге, забезпеченн¤ в нових технолог≥чних системах мало- або безв≥дходност≥ виробництва; по-третЇ, п≥двищенн¤ р≥вн¤ комплексност≥ механ≥зац≥њ процес≥в на засад≥ застосуванн¤ систем машин ≥ технолог≥чних л≥н≥й; по-четверте, використанн¤ в нових технолог≥чних процесах засоб≥в м≥кроелектрон≥ки, що даЇ змогу одночасно з п≥двищенн¤м ступеню автоматизац≥њ процес≥в дос¤гати б≥льш динам≥чноњ гнучкост≥ виробництва.

“ехнолог≥чн≥ методи все б≥льше й усе част≥ше визначають конкретну форму ≥ функц≥њ засоб≥в та предмет≥в прац≥, а отже, ≥н≥ц≥юють по¤ву ≥нших напр¤мк≥в Ќ“ѕ, витискують з виробництва техн≥чно та економ≥чно застар≥л≥ знар¤дд¤ прац≥, породжують нов≥ машини та устаткуванн¤, засоби автоматизац≥њ. «араз принципово нов≥ види техн≥ки розробл¤ютьс¤ й виготовл¤ютьс¤ п≥д нов≥ технолог≥њ, а не навпаки, ¤к це було ран≥ше, коли панував примат засоб≥в прац≥.

Ќ“ѕ у галуз≥ знар¤дь прац≥ дов≥в, що техн≥чний р≥вень та ¤к≥сть сучасних машин (устаткуванн¤) безпосередньо залежать в≥д прогресивност≥ характеристик застосовуваних дл¤ њхнього виробництва конструкц≥йних та ≥нших допом≥жних матер≥ал≥в. «в≥дси випливаЇ величезна роль створенн¤ й широкого використанн¤ нових матер≥ал≥в, що характеризуЇ один з важливих напр¤мк≥в Ќ“ѕ.

” галуз≥ предмет≥в прац≥ варто вид≥лити так≥ тенденц≥њ Ќ“ѕ: 1) ≥стотне пол≥пшенн¤ ¤к≥сних характеристик матер≥ал≥в м≥нерального походженн¤, стаб≥л≥зац≥¤ ≥ нав≥ть зменшенн¤ питомих обс¤г≥в њхнього споживанн¤; 2) ≥нтенсивний перех≥д до застосуванн¤ у все б≥льш≥й к≥лькост≥ легких, м≥цних й короз≥йност≥йких кольорових метал≥в (сплав≥в), що став можливим унасл≥док по¤ви принципово нових технолог≥й, ¤к≥ значно зменшили варт≥сть њхнього виробництва; 3) ≥стотне розширенн¤ номенклатури ≥ форсоване нарощуванн¤ обс¤г≥в продукуванн¤ штучних матер≥ал≥в з наперед заданими та ун≥кальними властивост¤ми.

ѕерша тенденц≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ у значному зб≥льшенн≥ випуску низьколегованоњ стал≥, листового ≥ термообробленого прокату, поширенн≥ порошковоњ металург≥њ, беззливкового прокату кольорових метал≥в, що забезпечують п≥двищенн¤ над≥йност≥ й зниженн¤ металом≥сткост≥ р≥зних техн≥чних конструкц≥й; друга тенденц≥¤ Ч у всезростаючому використанн≥ ¤к конструкц≥йних матер≥ал≥в алюм≥н≥ю, титану, магн≥ю та њх сплав≥в, що уможливлюЇ к≥лькаразове (2Ч10 раз≥в) зменшенн¤ маси машин (устаткуванн¤), транспортних засоб≥в тощо; трет¤ тенденц≥¤, найперспективн≥ша за своЇю прогресивн≥стю та економ≥чною ефективн≥стю, Ч у випереджаючому розвитку виробництва пол≥мерних, композиц≥йних (пол≥мерних ≥з наповнювачем) ≥ керам≥чних матер≥ал≥в, що пор≥вн¤но з традиц≥йними мають б≥льш високу терм≥чну, абразивну та ероз≥йну ст≥йк≥сть, меншу питому щ≥льн≥сть, Ї ≥нертними до агресивних середовищ, а нер≥дко мають ц≥лком ун≥кальн≥ властивост≥, завд¤ки чому стають незам≥нимими, Їдино конструкц≥йними матер≥алами дл¤ багатьох найнов≥ших тип≥в сучасноњ техн≥ки.

ƒо сучасних виробничих процес≥в ставл¤тьс¤ так≥ вимоги, ¤к дос¤гненн¤ максимально можливоњ безперервност≥, безпеки, гнучкост≥ ≥ продуктивност≥, що можуть бути реал≥зован≥ лише за в≥дпов≥дного р≥вн¤ њхньоњ механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ Ч ≥нтегрованого та завершального напр¤мку Ќ“ѕ. ћехан≥зац≥¤ ≥ автоматизац≥¤ виробництва, ¤ка в≥дображаЇ р≥зний ступ≥нь зам≥ни ручноњ прац≥ машинною, у своЇму безперервному розвитку посл≥довно, паралельно або паралельно-посл≥довно переходить в≥д нижчоњ (частковоњ) до вищоњ (комплексноњ) форми.

«а умов ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва, гостроњ необх≥дност≥ багаторазового зростанн¤ продуктивност≥ та радикального пол≥пшенн¤ соц≥олог≥зац≥њ, докор≥нного п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукованих вироб≥в автоматизац≥¤ виробничих процес≥в стаЇ стратег≥чним напр¤мком Ќ“ѕ дл¤ п≥дприЇмств б≥льшост≥ галузей народного господарства. ѕр≥оритетне завданн¤ пол¤гаЇ в забезпеченн≥ комплексноњ автоматизац≥њ, оск≥льки впровадженн¤ окремих автоматичних машин та агрегат≥в часто не даЇ бажаного економ≥чного ефекту, через значний залишок ручноњ прац≥. Ќовий ≥ досить перспективний напр¤мок комплексноњ автоматизац≥њ звТ¤зано з≥ створенн¤м ≥ впровадженн¤м гнучких автоматизованих виробництв. ‘орсований розвиток таких виробництв, передовс≥м у машинобудуванн≥ та де¤ких ≥нших галуз¤х, зумовлено обТЇктивною необх≥дн≥стю пост≥йно забезпечувати високоефективне використанн¤ дорогого автоматичного устаткуванн¤ ≥ достатню моб≥льн≥сть виробництва з частим оновленн¤м номенклатури продукц≥њ.

 

 

9.3. ќрган≥зац≥йний прогрес (поступ)

 

–≥зн≥ напр¤ми Ќ“ѕ породжують конкретн≥ економ≥чн≥ й соц≥альн≥ насл≥дки, глибина та ефективн≥сть ¤ких багато в чому залежать в≥д м≥ри досконалост≥ орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥, ус≥Їњ системи господарюванн¤. « огл¤ду на це високий р≥вень орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ людей, що дл¤ дос¤гненн¤ своњх ц≥лей спираютьс¤ передовс≥м на потужний науково-техн≥чний потенц≥ал, набуваЇ за сучасних умовах особливо важливого значенн¤.

ќрган≥зац≥йний прогрес виступаЇ ¤к узагальнена характеристика процесу використанн¤ орган≥зац≥йних фактор≥в розвитку та п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва. …ого суть пол¤гаЇ в удосконаленн≥ ≥снуючих та застосуванн≥ нових метод≥в ≥ форм орган≥зац≥њ виробництва та прац≥, елемент≥в господарського механ≥зму в ус≥х ланках управл≥нн¤ економ≥кою.

ќрган≥зац≥йному прогресу властив≥ певн≥ особливост≥, що в≥др≥зн¤ють його в≥д науково-техн≥чного прогресу. ѕо-перше, Ќ“ѕ Ї безпосередн≥м ≥ головним чинником зростанн¤ продуктивност≥ (ефективност≥) виробництва, а орган≥зац≥йний прогрес забезпечуЇ реал≥≠зац≥ю створюваних Ќ“ѕ потенц≥йних можливостей ≥нтенсиф≥кац≥њ виробничо-трудових процес≥в. ѕо-друге, створенн¤ ≥ впровадженн¤ новоњ техн≥ки й технолог≥њ, застосуванн¤ нових конструкц≥йних матер≥ал≥в та освоЇнн¤ нових вироб≥в привод¤ть до зниженн¤ трудом≥сткост≥ њхнього виготовленн¤, а вдосконаленн¤ орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥ даЇ змогу зменшити втрати робочого часу ≥ простоњ устаткуванн¤. ѕо-третЇ, практичну реал≥зац≥ю окремих напр¤мк≥в Ќ“ѕ пост≥йно звТ¤зано з великими затратами сусп≥льноњ прац≥, матер≥альних ≥ ф≥нансових ресурс≥в; зд≥йсненн¤ ж заход≥в орган≥зац≥йного характеру в багатьох випадках не потребуЇ нових витрат (у крайньому раз≥ Ч незначних додаткових ресурс≥в).

«-пом≥ж орган≥зац≥йних чинник≥в розвитку економ≥ки галузей народного господарства ключову роль в≥д≥граЇ орган≥зац≥¤ виробництва Ч певним чином упор¤дкована й скоординована в час≥ та простор≥ система взаЇмод≥њ пров≥дних елемент≥в виробничого процесу, тобто людей (прац≥вник≥в), знар¤дь ≥ предмет≥в прац≥; вона охоплюЇ вс≥ ланки виробництва (в≥д робочого м≥сц¤ на окремому п≥дприЇмств≥ до групи п≥дприЇмств одн≥Їњ або р≥зних галузей виробничоњ сфери). ” звТ¤зку з цим необх≥дно розр≥зн¤ти локальн≥ (≥зольован≥) та сусп≥льн≥ форми орган≥зац≥њ виробництва. ѕерш≥ було покликано до житт¤ одиничним под≥лом прац≥ ≥ вони включають: под≥л та ≥нтеграц≥ю виробничих процес≥в усередин≥ п≥дприЇмства; кооперуванн¤ окремих виробничих ланок Ч д≥льниць, цех≥в; рац≥ональне поЇднанн¤ вс≥х елемент≥в процесу виробництва в межах д≥льниц≥, цеху, п≥дприЇмства в ц≥лому. —усп≥льн≥ форми орган≥зац≥њ виробництва виникають ≥ розвиваютьс¤ внасл≥док загального та часткового под≥лу прац≥. ƒо них належать: концентрац≥¤, деконцентрац≥¤, оптим≥зац≥¤ розм≥р≥в виробництва в межах галуз≥; спец≥ал≥зац≥¤ й кооперуванн¤ п≥дприЇмств одн≥Їњ або р≥зних галузей народного господарства, конверс≥¤ виробництва; комб≥нуванн¤ р≥зногалузевого виробництва, диверсиф≥кац≥¤ п≥дприЇмств; розм≥щенн¤ (територ≥альна орган≥зац≥¤) п≥дприЇмств.

—кладовою частиною орган≥зац≥њ виробництва служить орган≥зац≥¤ прац≥, що визначаЇ технолог≥ю ≥нтегруванн¤ окремих прац≥вник≥в у комб≥новану робочу силу, сукупну живу працю, спроможну продукувати матер≥альн≥ блага й духовн≥ ц≥нност≥. ѕ≥д орган≥зац≥Їю прац≥ заведено розум≥ти певне сполученн¤ прац≥вник≥в у час≥ ≥ простор≥ дл¤ дос¤гненн¤ найб≥льшоњ ефективност≥ трудових процес≥в за умов конкретно застосовуваноњ технолог≥њ та орган≥зац≥њ виробництва. ѕоЇднанн¤ учасник≥в трудового процесу в час≥ забезпечуЇтьс¤ р≥зними формами под≥лу й кооперац≥њ прац≥, орган≥зац≥Їю обслуговуванн¤ робочих м≥сць, установленн¤м рац≥ональних режим≥в прац≥. ѕросторове сполученн¤ прац≥вник≥в на виробництв≥ знаходить вт≥ленн¤ в р≥зних формах побудови бригад та ≥нших виробничих ланок п≥дприЇмства, у вар≥антному закр≥пленн≥ персоналу за в≥дпов≥дними робочими м≥сц¤ми тощо.

ƒо орган≥зац≥йного прогресу треба в≥дносити вдосконаленн¤ не лише безпосередньо процес≥в виробництва ≥ прац≥, а й функц≥онуванн¤ окремих, чи вс≥Їњ сукупност≥ елемент≥в господарського механ≥зму Ч системи управл≥нн¤, плануванн¤ (програмуванн¤), ф≥нансуванн¤, матер≥ального стимулюванн¤, матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤, науково-техн≥чного обслуговуванн¤ тощо. ѕост≥йна рац≥онал≥зац≥¤ системи господарюванн¤ Ї важливою передумовою пол≥пшенн¤ орган≥зац≥њ трудовоњ д≥¤льност≥ персоналу, засобом поЇднанн¤ науково-техн≥чного та орган≥зац≥йного прогресу, що, у свою чергу забезпечуЇ п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва через його всеб≥чну ≥нтенсиф≥кац≥њ.

«алежно в≥д м≥сц¤ прийн¤тт¤ ≥ реал≥зац≥њ орган≥зац≥йних р≥шень, масштабност≥ њхнього впливу на пром≥жн≥ та к≥нцев≥ результати д≥¤льност≥ людей можна виокремити два напр¤мки орган≥зац≥йного прогресу Ч загальносистемний ≥ внутр≥шньовиробничий, кожен з ¤ких охоплюЇ т≥ сам≥ (рис. 9.3). «д≥йснюваний у сусп≥льному масштаб≥, проте в р≥зних межах (обТЇднань п≥дприЇмств, комб≥нат≥в, галузей, рег≥он≥в, нац≥ональноњ економ≥ки в ц≥лому), загальносистемний орган≥зац≥йний прогрес Ї визначальним. —аме в≥н окреслюЇ ор≥Їнтири дл¤ розробки ≥ прийн¤тт¤ численних високоефективних орган≥зац≥йних р≥шень внутр≥шньовиробничого характеру. ” свою чергу, ло≠кальний орган≥зац≥йний прогрес на п≥дприЇмствах спри¤Ї п≥двищенню орган≥зац≥йного р≥вн¤ д≥¤льност≥ б≥льших ≥ складн≥ших виробничо-господарських систем.

 

 

–ис. 9.3. Ќапр¤мки та обТЇкти орган≥зац≥йного прогресу
в навколишньому середовищ≥ й на п≥дприЇмств≥.

 

ѕ≥д впливом Ќ“ѕ, за умови усв≥домленоњ необх≥дност≥ розвТ¤занн¤ великомасштабних завдань щодо переведенн¤ економ≥ки на ринков≥ в≥дносини та ≥нтенсивний шл¤х розвитку мають м≥сце ≥стотн≥ (нер≥дко радикальн≥) орган≥зац≥йн≥ перетворенн¤ не лише безпосередньо у сфер≥ виробництва, а й в ус≥й систем≥ його обслуговуванн¤ та управл≥нн¤. ƒл¤ забезпеченн¤ ефективного управл≥нн¤ орган≥зац≥йним прогресом важливо своЇчасно ви¤вл¤ти ≥ правильно оц≥нювати його тенденц≥њ, прогресивн≥ й небажан≥ зм≥ни у формах орган≥зац≥њ виробництва та прац≥, функц≥онуванн≥ окремих чи вс≥Їњ сукупност≥ елемент≥в господарського механ≥зму. ќсновн≥ сучасн≥ тенденц≥њ орган≥зац≥йного прогресу можна звести до такого:

● прискоренн¤ темп≥в розвитку окремих (деконцентрац≥њ, кооперуванн¤, конверс≥њ, диверсиф≥кац≥њ) та посиленн¤ взаЇмозвТ¤зк≥в ус≥х сусп≥льних форм орган≥зац≥њ виробництва, що забезпечуЇ демонопол≥зац≥ю виробництва багатьох вид≥в продукц≥њ, конкуренц≥ю продуцент≥в на ринку, мультипл≥кац≥йну ефективн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмств р≥зних тип≥в ≥ систем господарюванн¤;

● посиленн¤ безперервност≥ та гнучкост≥ виробництва на п≥дприЇмствах багатьох галузей завд¤ки широкому застосуванню автоматичних роторних л≥н≥й, робототехн≥чних комплекс≥в ≥ гнучких виробничих систем, що уможливлюють зведенн¤ до м≥н≥муму втрат часу й ресурс≥в, багаторазове п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, значне прискоренн¤ оновленн¤ продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤;

● розвиток колективноњ (бригадноњ) форми орган≥зац≥њ та оплати прац≥, що за умов прискоренн¤ Ќ“ѕ, ¤к≥сного вдосконаленн¤ й ускладненн¤ техн≥ко-технолог≥чноњ бази виробництва стаЇ обТЇктивно необх≥дним ≥ економ≥чно доц≥льним;

● рац≥онал≥зац≥¤ орган≥зац≥њ потоку й використанн¤ засоб≥в виробництва та к≥нцевоњ продукц≥њ на вс≥х стад≥¤х в≥дтворювального процесу, перем≥щенн¤ певноњ частини орган≥зац≥йно-технолог≥чних операц≥й з п≥дготовки виробництва у сферу матер≥ально-техн≥чного його забезпеченн¤, що спри¤Ї ≥стотному скороченню виробничих запас≥в сировини, матер≥ал≥в ≥ палива, зменшенню обс¤г≥в њхнього використанн¤, утил≥зац≥њ в≥дход≥в виробництва;

● формуванн¤ нових тип≥в сусп≥льноњ комб≥нац≥њ речових ≥ особистих елемент≥в процесу виробництва, науки та виробництва, виробництва ≥ сфери споживанн¤ у вигл¤д≥ сп≥льних м≥жгалузевих ≥ м≥ждержавних п≥дприЇмств, науково-техн≥чних комплекс≥в, ≥нженерних ≥ серв≥сних центр≥в, створюваних з метою концентрац≥њ та рац≥онального використанн¤ сусп≥льних ресурс≥в, п≥двищенн¤ ефективност≥ науково-техн≥чного прогресу;

● удосконаленн¤ орган≥зац≥њ функц≥онуванн¤ господарського механ≥зму п≥дприЇмств, перех≥д останн≥х на ринков≥ економ≥чн≥ в≥дносини з державою та ≥ншими конрагентами, що посилюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за к≥нцев≥ результати д≥¤льност≥, конкурентоспроможн≥сть на св≥товому й нац≥ональному ринках, ф≥нансову ст≥йк≥сть ≥ прибутков≥сть;

● актив≥зац≥¤ людського чинника через зд≥йсненн¤ такоњ кадровоњ пол≥тики, котра в≥дпов≥даЇ сучасним вимогам правильного п≥дбору кер≥вник≥в ус≥х р≥вн≥в, п≥двищенню њхньоњ компетентност≥, д≥ловитост≥ й в≥дпов≥дальност≥; вимогам дальшого розвитку демократ≥њ в управл≥нн≥ виробництвом, забезпеченн¤ належноњ орган≥зованост≥ й виконавськоњ дисципл≥ни.

–озвиток ≥ поглибленн¤ названих тенденц≥й у галуз≥ орган≥зац≥њ виробничо-трудових процес≥в та функц≥онуванн¤ господарського механ≥зму необх≥дно вважати сучасними завданн¤ми прискоренн¤ орган≥зац≥йного прогресу. ѕри цьому пр≥оритетними мають бути заходи щодо рац≥онал≥зац≥њ орган≥зац≥йно-господарського управл≥нн¤ ≥ дальшого взаЇмоузгодженого розвитку сусп≥льних форм орган≥зац≥њ виробництва. “≥льки комплекс заход≥в такого спр¤муванн¤ може забезпечити реал≥зац≥ю на¤вних резерв≥в прискоренн¤ й п≥двищенн¤ ефективност≥ орган≥зац≥йного прогресу.

 

 

9.4. ќц≥нка ефективност≥ техн≥чних та орган≥зац≥йних
нововведень

 

ƒо груп техн≥чних новин ≥ нововведень, стосовно ¤ких визначаютьс¤ й оц≥нюютьс¤ економ≥чна та ≥нш≥ види ефективност≥, належать створенн¤, виробництво та використанн¤ нових або модерн≥зац≥¤ (пол≥пшенн¤ експлуатац≥йних характеристик) ≥снуючих засоб≥в прац≥ (машин, устаткуванн¤, буд≥вель, споруд, передавальних пристроњв), предмет≥в прац≥ (сировини, матер≥ал≥в, палива, енерг≥њ) ≥ споживанн¤ (продукц≥њ дл¤ безпосереднього задоволенн¤ потреб населенн¤), технолог≥чних процес≥в, включаючи винаходи й рац≥онал≥заторськ≥ пропозиц≥њ.

™диним узагальнюючим показником економ≥чноњ ефективност≥ будь-¤коњ групи техн≥чних нововведень служить економ≥чний ефект, що характеризуЇ абсолютну величину перевищенн¤ варт≥сноњ оц≥нки оч≥куваних (фактичних) результат≥в над сумарними витратами ресурс≥в за певний розрахунковий пер≥од. «алежно в≥д кола вир≥шуваних завдань величину економ≥чного ефекту можна ≥ треба обчислювати в одн≥й ≥з двох форм Ч народногосподарськ≥й (загальний ефект за умовами використанн¤ нововведень) ≥ внутр≥шньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником ≥ споживачем техн≥чних новин або нововведень).

Ќародногосподарський економ≥чний ефект визначаЇтьс¤ через пор≥внюванн¤ результат≥в в≥д застосуванн¤ техн≥чних нововведень ≥ вс≥х витрат на њхню розробку, виробництво ≥ споживанн¤; в≥н в≥дбиваЇ ефективн≥сть т≥Їњ чи т≥Їњ групи техн≥чних нововведень з погл¤ду њхнього впливу на к≥нцев≥ показники розвитку економ≥ки крањни.

¬нутр≥шньогосподарський (комерц≥йний) економ≥чний ефект, що обчислюЇтьс¤ на окремих стад≥¤х в≥дтворювального циклу ЂнаукаЧвиробництвоЧексплуатац≥¤ (споживанн¤)ї, даЇ змогу оц≥нювати ефективн≥сть певних техн≥чних новин ≥ нововведень з огл¤ду на ринков≥ економ≥чн≥ ≥нтереси окремих науково-досл≥дних (проектно-конструкторських) орган≥зац≥й, п≥дприЇмств-продуцент≥в ≥ п≥дприЇмств-споживач≥в. ѕерша форма економ≥чного ефекту ¤к оц≥нний показник використовуЇтьс¤ на стад≥¤х обгрунтуванн¤ доц≥льност≥ розробки та наступноњ реал≥зац≥њ нових техн≥чних р≥шень ≥ вибору найл≥пшого вар≥анта таких, а друга Ч у процес≥ реал≥зац≥њ новин (нововведень), коли вже в≥дом≥ ц≥ни на нову науково-техн≥чну продукц≥ю та обс¤ги њњ виробництва. Ќезважаючи на в≥дм≥нност≥ м≥ж двома формами виразу економ≥чного ефекту †(народногосподарського Ч ≥ндекс , внутр≥шньогосподарського Ч ≥ндекс ), способи њхнього обчисленн¤ Ї ≥дентичними; вони визначаютьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж результатами (продукц≥Їю, роботою, послугами у варт≥сн≥й оц≥нц≥) ≥ витратами на дос¤гненн¤ таких за певний розрахунковий пер≥од , тобто

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ,†††††††††††††††††††††††††††††††† (9.7)

јлгоритм обчисленн¤ народногосподарськоњ економ≥чноњ ефективност≥ техн≥чних нововведень зображено на рис. 9.4.

 

 

–ис. 9.4. јлгоритм обчисленн¤ народногосподарськоњ ефективност≥
техн≥чних нововведень.

ќск≥льки розрахунковий пер≥од маЇ значну тривал≥сть, то результати й витрати за кожний його р≥к треба визначати з урахуванн¤м чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу Ч розрахункового року за допомогою спец≥ального коеф≥ц≥Їнта приведенн¤ , що обчислюЇтьс¤ за формулою

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ,††††††††††††††††††††††††††††††††† (9.8)

де †Ч норматив приведенн¤ р≥зночасних витрат ≥ результат≥в ;

††Ч розрахунковий р≥к;

††Ч р≥к, за ¤кий витрати ≥ результати привод¤тьс¤ до розрахункового року.

јбсолютн≥ значенн¤ розрахованих за ц≥Їю формулою коеф≥ц≥Їнт≥в †наведено в табл. 9.1.

“аблиц¤ 9.1

јбсолютн≥ значенн¤ коеф≥ц≥Їнт≥в приведенн¤
дл¤ в≥дпов≥дних рок≥в †розрахункового пер≥оду

≥льк≥сть рок≥в, що передують розрахунковому	a t	≥льк≥сть рок≥в, що йдуть за розрахунковим	a t
10	2.5937	1	0.909≤
9	2.3579	2	0.8264
8	2.1436	3	0.7513
7	1.9487	4	0.6830
6	1.77≤6	5	0.6209
5	1.6≤05	6	0.5645
4	1.464≤	7	0.5132
3	1.««10	8	0.4665
2	1.2100	9	0.4241
1	1.1000	10	0.3855
0	1.0000	15	0.2394

 

« урахуванн¤м чинника часу народногосподарський економ≥чний ефект в≥д техн≥чних нововведень дор≥внюЇ:

††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ,††††††††††††††††††††††††††††††††† (9.9)

де  Ч варт≥сна оц≥нка в≥дпов≥дно результат≥в ≥ витрат у -му роц≥ розрахункового пер≥оду;

, †Ч в≥дпов≥дно початковий ≥ к≥нцевий роки розрахункового пер≥оду.

ѕочатковий р≥к розрахункового пер≥оду Ч це р≥к початку ф≥нансуванн¤ розробки техн≥чних новин, включаючи проведенн¤ наукових досл≥джень.  ≥нцевим роком розрахункового пер≥оду заведено вважати момент завершенн¤ всього життЇвого циклу техн≥чного нововведенн¤, що охоплюЇ розробку, освоЇнн¤ виробництвом ≥ використанн¤ в народному господарств≥. ¬≥н може визначатись нормативними (оч≥куваними) строками оновленн¤ продукц≥њ або засоб≥в прац≥ з урахуванн¤м њхнього техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤.

«агальн≥ результати техн≥чних нововведень визначаютьс¤ ¤к сума основних() ≥ супров≥дних () результат≥в:

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† .††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (9.10)

ќсновн≥ результати обчислюютьс¤ за формулами:

● дл¤ засоб≥в тривалого користуванн¤ Ч ; (9.11)

● дл¤ нових предмет≥в прац≥ Ч ,††††††††††††††††††††† (9.12)

де †Ч ц≥на одиниц≥ продукц≥њ (з урахуванн¤м ефективност≥ њњ застосуванн¤), що њњ виробл¤ють за допомогою нових засоб≥в прац≥ або предмет≥в прац≥ в роц≥ ;

†Ч обс¤г застосуванн¤ нових засоб≥в прац≥ або предмет≥в прац≥ в роц≥ ;

†Ч продуктивн≥сть засоб≥в прац≥ в роц≥ ;

†Ч витрата предмет≥в прац≥ на одиницю продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤ з використанн¤м цих предмет≥в у роц≥ .

ƒо супров≥дних результат≥в належать додатков≥ економ≥чн≥ результати в р≥зних сферах народного господарства (наприклад, запровадженн¤ нових вид≥в транспортних засоб≥в може зумовити додаткову економ≥ю на складах та перевалочних базах завд¤ки скороченню запас≥в вантаж≥в, а використанн¤ нових засоб≥в автоматизац≥њ Ч зменшенн¤ обс¤гу незавершеного виробництва тощо), а також економ≥чна оц≥нка соц≥альних ≥ еколог≥чних насл≥дк≥в реал≥зац≥њ техн≥чних нововведень. ¬арт≥сну оц≥нку останн≥х можна знайти, користуючись формулою

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ,††††††††††††††††††††††††††††††††††† (9.13)

де †Ч варт≥сна оц≥нка соц≥альних ≥ еколог≥чних результат≥в використанн¤ техн≥чних нововведень у роц≥ ;

†Ч величина окремого результату (в натуральних вим≥рниках) з урахуванн¤м масштабу його впровадженн¤ в роц≥ ;

†Ч варт≥сна оц≥нка одиниц≥ окремого результату в роц≥ ;

†Ч к≥льк≥сть показник≥в, що враховуютьс¤ за визначенн¤ впливу техн≥чного нововведенн¤ на соц≥альну сферу й навколишнЇ середовище.

—умарн≥ витрати на реал≥зац≥ю техн≥чного нововведенн¤ за розрахунковий пер≥од включають витрати на виробництво та використанн¤ продукц≥њ, тобто

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ,††††††††††††††††††††††††††††††† (9.14)

ѕри цьому витрати ¤к на виробництво, так ≥ на використанн¤ продукц≥њ (без урахуванн¤ витрат на придбанн¤ самоњ продукц≥њ) обчислюютьс¤ однаково:

†††††††††††††††††††††††††††††††† ,†††††††††††††††††††††† (9.15)

де †Ч поточн≥ витрати на виробництво (використанн¤) продукц≥њ в роц≥ †без урахуванн¤ амортизац≥йних в≥драхувань на реновац≥ю;

†Ч одночасн≥ витрати на виробництво (використанн¤) продукц≥њ у роц≥ ;

†Ч залишкова варт≥сть (л≥кв≥дац≥йне сальдо) основних фонд≥в, що вибувають у роц≥ .

ƒо складу поточних включаютьс¤ витрати, що враховуютьс¤ зг≥дно з чинним на п≥дприЇмствах пор¤дком калькулюванн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ, а до одночасних Ч кап≥тальн≥ вкладенн¤ та ≥нш≥ витрати одномоментного характеру. «окрема до них в≥днос¤ть витрати на: науково-досл≥дн≥, конструкторсько-технолог≥чн≥ ≥ проектн≥ роботи; освоЇнн¤ виробництва ≥ доробку досл≥дних зразк≥в продукц≥њ; придбанн¤ устаткуванн¤, його транспортуванн¤, монтаж ≥ налагодженн¤; спорудженн¤ нових або реконструкц≥ю д≥ючих буд≥вель та ≥нших елемент≥в нерухомих основних фонд≥в ≥ обТЇкт≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури; поповненн¤ оборотних кошт≥в, котре звТ¤зане з реал≥зац≥Їю техн≥чного нововведенн¤; кошти, потр≥бн≥ дл¤ запоб≥ганн¤ негативним соц≥альним, еколог≥чним та ≥ншим насл≥дкамї.

Ќа¤вн≥сть народногосподарського економ≥чного ефекту в≥д того чи того техн≥чного нововведенн¤ не завжди св≥дчить про доц≥льн≥сть його використанн¤. “аке може трапитись у раз≥, коли економ≥чно виг≥дне дл¤ народного господарства в ц≥лому нове техн≥чне р≥шенн¤ призводить до пог≥ршанн¤ певних економ≥чних показник≥в д≥¤льност≥ окремих наукових орган≥зац≥й або п≥дприЇмств, причетних до в≥дтворювального циклу ЂнаукаЧвиробництвоЧексплуатац≥¤ (споживанн¤)ї. “ому необх≥дно завжди визначати не лише загальну величину економ≥чного ефекту, а й ту його частку, ¤ку маЇ одержати кожний з учасник≥в процесу створенн¤ й реал≥зац≥њ техн≥чного нововведенн¤, тобто обчислювати внутр≥шньогосподарський (комерц≥йний) економ≥чний ефект.

«а умов функц≥онуванн¤ ринкових економ≥чних в≥дносин м≥ж контрагентами виробництва дл¤ оц≥нки внутр≥шньогосподарського (комерц≥йного) економ≥чного ефекту в≥д створюваних техн≥чних новин ≥ використовуваних техн≥чних нововведень можна застосовувати показник прибутку, що залишаЇтьс¤ в розпор¤дженн≥ п≥дприЇмства (науковоњ орган≥зац≥њ); його обчислюють за формулою

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ,††††††††††††††††††††††††††††††††† (9.16)

де †Ч прибуток, що залишаЇтьс¤ в розпор¤дженн≥ п≥дприЇмства (науковоњ орган≥зац≥њ) у роц≥ ;

†Ч виручка в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ науково-техн≥чного або виробничо-техн≥чного (споживчого) призначенн¤ в роц≥ †за ринковими (≥ншими застосовуваними) ц≥нами;

†Ч соб≥варт≥сть продукц≥њ в роц≥ ;

†Ч загальна сума податк≥в та виплат з балансового прибутку п≥дприЇмства (науковоњ орган≥зац≥њ) в роц≥ .

« метою б≥льш глибокого економ≥чного анал≥зу ефективност≥ техн≥чних новин (нововведень) варто обчислювати й оц≥нювати також ≥нш≥ пох≥дн≥ вим≥рники Ч коеф≥ц≥Їнт ефективност≥ одночасних витрат (внутр≥шню норму ефективност≥), строк њхньоњ окупност≥ тощо.

«а сучасних умов розбудови соц≥ально ор≥Їнтованоњ економ≥ки стаЇ можливим ≥ необх≥дним принципово новий п≥дх≥д до визначенн¤ ефективност≥ техн≥чних новин ≥ нововведень. …ого суть пол¤гаЇ у визнанн≥ безумовноњ пр≥оритетност≥ критер≥њв соц≥альноњ ефективност≥ й еколог≥чноњ безпеки обТЇкт≥в техн≥чних новин ≥ нововведень щодо критер≥ю економ≥чноњ ефективност≥. ѕроцедурний механ≥зм пор≥внюванн¤ й вибору найл≥пшого з можливих вар≥ант≥в техн≥чних новин (нововведень) зд≥йснюЇтьс¤ у певн≥й посл≥довност≥.

● ѕо-перше, проводитьс¤ ранжируванн¤ ц≥лей розробки, виробництва й використанн¤ обТЇкт≥в техн≥чних новин; до вищого рангу в≥днос¤ть соц≥альн≥ ц≥л≥ та вимоги еколог≥чноњ безпеки, до нижчого Ч максим≥зац≥ю економ≥чноњ ефективност≥.

● ѕо-друге, можлив≥ вар≥анти техн≥чних новин однакового функц≥онального призначенн¤ проход¤ть перев≥рку на в≥дпов≥дн≥сть соц≥альним ц≥л¤м ≥ вимогам еколог≥чноњ безпеки, що њх заф≥ксовано в державних ≥ м≥жнародних стандартах, а також у ц≥льових нормативах соц≥ального характер, Ч ¤кщо новини не в≥дпов≥дають таким ц≥л¤м ≥ вимогам, то вони мають бути в≥дхилен≥ незалежно в≥д р≥вн¤ њхньоњ економ≥чноњ ефективност≥.

● ѕо-третЇ, на к≥нцев≥й стад≥њ процесу пор≥вн¤нн¤ й вибору треба розгл¤дати т≥льки соц≥ально й еколог≥чно допустим≥ (≥ в цьому розум≥нн≥ Ч ефективн≥) вар≥анти техн≥чних новин чи нововведень; найл≥пший з них визначаЇтьс¤ вже за економ≥чним критер≥Їм.

 

« огл¤ду на особливост≥ оц≥нки ефективност≥ всю сукупн≥сть нових орган≥зац≥йних р≥шень можна умовно розпод≥лити на дв≥ групи: першу Ч орган≥зац≥йн≥ нововведенн¤, зд≥йсненн¤ ¤ких потребуЇ певних (нер≥дко ≥стотних) додаткових одночасних витрат (кап≥тальних вкладень); другу Ч т≥ з них, що не потребують додаткових ≥нвестиц≥й.

¬изначенн¤ ≥ оц≥нка економ≥чноњ ефективност≥ орган≥зац≥йних нововведень, що належать до першоњ групи (наприклад, орган≥зац≥¤ нових спец≥ал≥зованих або комб≥нованих виробництв; концентрац≥¤ виробництва на д≥ючому п≥дприЇмств≥, що веде до необх≥дност≥ його розширенн¤, реконструкц≥њ або техн≥чного переозброЇнн¤) зд≥йснюютьс¤ так само, ¤к ≥ нових техн≥чних р≥шень. ¬одночас сл≥д ураховувати одну важливу обставину Ч до складу поточних витрат треба включати додатково транспортн≥ витрати, а також втрати сировини (матер≥ал≥в) ≥ готовоњ продукц≥њ за њхнього транспортуванн¤ ≥ збер≥ганн¤.

≈фективн≥сть безвитратних нових орган≥зац≥йних р≥шень (зокрема запровадженн¤ бригадноњ або ≥ншоњ прогресивноњ форми орган≥зац≥њ та оплати прац≥; удосконаленн¤ окремих елемент≥в господарського механ≥зму Ч орган≥зац≥йних структур управл≥нн¤, систем плануванн¤ й ф≥нансуванн¤ тощо; створенн¤ нових ринкових структур) визначають здеб≥льшого на п≥дстав≥ обчисленн¤ економ≥њ поточних витрат, зумовленоњ зд≥йсненн¤м таких нововведень. ” кожному конкретному випадку необх≥дно точно окреслювати коло показник≥в дл¤ оц≥нки ефективност≥ т≥Їњ чи т≥Їњ групи безвитратних орган≥зац≥йних р≥шень.

 

ѕитанн¤ дл¤ самост≥йного поглибленого вивченн¤

 

1. —уттЇво-зм≥стова характеристика ≥ взаЇмод≥¤ р≥зних вид≥в ≥нновац≥йних процес≥в (новин, нововведень).

2. јнал≥тична оц≥нка впливу орган≥зац≥йно-техн≥чних та ≥нших нововведень на економ≥чн≥ та соц≥ально-еколог≥чн≥ показники д≥¤льност≥ п≥дприЇмств ”крањни.

3. ¬≥дб≥р та методика обчисленн¤ показник≥в дл¤ ви¤вленн¤ впливу нововведень на економ≥ку п≥дприЇмства.

4. —уттЇва характеристика науково-техн≥чного прогресу (р≥зн≥ п≥дходи й тлумаченн¤).

5. ѕон¤тт¤ та ключов≥ особливост≥ сучасноњ науково-техн≥чноњ революц≥њ.

6. —учасн≥ загальн≥ та пр≥оритетн≥ напр¤ми Ќ“ѕ в окремих галуз¤х народного господарства ”крањни.

7. Ќапр¤мки й тенденц≥њ сучасного орган≥зац≥йного прогресу на п≥дприЇмствах та в ≥нших ланках управл≥нн¤ сусп≥льним виробництвом.

8. ѕроблеми розвитку сусп≥льних форм орган≥зац≥њ виробництва за умов формуванн¤ ринкових в≥дносин м≥ж п≥дприЇмствами.

9.  онверс≥¤ й диверсиф≥кац≥¤ сучасного виробництва на п≥дприЇмствах ”крањни.

10. ћетодика визначенн¤ ефективност≥ техн≥чних новин (нововведень) ≥ можливост≥ њњ вдосконаленн¤.

11. ћетодичн≥ п≥дходи до визначенн¤ ефективност≥ орган≥зац≥йних та ≥нших нововведень.

12. ≤нновац≥йна модель розвитку р≥зногалузевих п≥дприЇмств ”крањни: обТЇктивна необх≥дн≥сть, зм≥стова характеристика та напр¤ми практичноњ реал≥зац≥њ.