–озд≥л
5. ¬»–ќЅЌ»„≤ ‘ќЌƒ»
лючов≥
пон¤тт¤ ≥ терм≥ни:
матер≥альн≥
активи;
виробнич≥
фонди;
майно
соц≥ального призначенн¤;
основн≥
фонди;
ф≥зичне
та економ≥чне зношуванн¤;
техн≥ко-економ≥чне
стар≥нн¤;
амортизац≥¤;
фондов≥ддача;
коеф≥ц≥Їнт
зм≥нност≥ роботи устаткуванн¤;
оборотн≥
фонди;
виробнич≥
запаси;
незавершене
виробництво.
5.1.
’арактеристика матер≥альних актив≥в
(виробничих фонд≥в та ≥ншого майна)
ѕ≥д матер≥альними активами
п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) заведено розум≥ти сукупн≥сть ус≥х ресурс≥в матер≥ального
характеру, що завжди ф≥ксуютьс¤ в щор≥чному його (њњ) баланс≥ за виключенн¤м первинних
актив≥в. ƒо складу матер≥альних актив≥в вход¤ть переважно виробнич≥ фонди й
майно соц≥ального призначенн¤.
|
¬иробнич≥ фонди
п≥дприЇмства |
¬иготовленн¤ продукц≥њ (виконанн¤ роботи, наданн¤ послуг) зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥ взаЇмод≥њ прац≥ людини та певних засоб≥в виробництва. ќстанн≥ за своњм матер≥ально-речовим складом становл¤ть виробнич≥ фонди п≥дприЇмства, усю сукупн≥сть ¤ких под≥л¤ють на основн≥ та оборотн≥ (рис. 5.1).
–ис.
5.1. —клад ≥ взаЇмозвТ¤зок засоб≥в виробництва та виробничих фонд≥в.
ѕроте
засоби виробництва ¤к сукупн≥сть засоб≥в ≥ предмет≥в прац≥ не можна ототожнювати з
виробничими фондами, що зумовлено двома
обставинами. ѕо-перше, елементи засоб≥в виробництва стають виробничими фондами
лише з моменту њхнього безпосереднього використанн¤ у виробничому
процес≥. ѕо-друге, виробнич≥ фонди на в≥дм≥ну в≥д засоб≥в виробництва Ї
виключно варт≥сною економ≥чною категор≥Їю. ÷е означаЇ, що до виробничих фонд≥в
в≥днос¤ть не вс≥ елементи засоб≥в виробництва взагал≥, а т≥ з них, ¤к≥ мають варт≥сть.
—кладовим частинам
виробничих фонд≥в властив≥ певн≥ характерн≥ ознаки, за ¤кими можна розр≥зн¤ти
основн≥ та оборотн≥ фонди й обгрунтовано тлумачити сутн≥сть та значенн¤ цих
економ≥чних категор≥й дл¤ в≥дтворювальних процес≥в.
ќсновн≥
фонди
Ч це засоби прац≥, ¤к≥ мають варт≥сть ≥
функц≥онують у виробництв≥ тривалий час у своњй незм≥нн≥й споживн≥й форм≥, а њх
варт≥сть переноситьс¤ конкретною працею на варт≥сть продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤,
(на платн≥ послуги) частинами в м≥ру спрацюванн¤.
ќборотн≥
фонди
Ч частина виробничих фонд≥в у вигл¤д≥
певноњ сукупност≥ предмет≥в прац≥, елементи ¤ких ц≥лком споживаютьс¤ в кожному
виробничому цикл≥, зм≥нюють або повн≥стю втрачають натуральну форму ≥
перенос¤ть всю свою варт≥сть на варт≥сть продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ (на
варт≥сть платних послуг).
≈коном≥чна сутн≥сть ≥
матер≥ально-речовий зм≥ст основних та оборотних фонд≥в служать визначальними характеристиками
щодо окресленн¤ њхнього значенн¤ у зд≥йсненн≥ в≥дтворювальних процес≥в,
функц≥онуванн≥ та розвитку будь-¤кого виробництва. ”с¤ сукупн≥сть на¤вних
виробничих фонд≥в становить найб≥льшу за питомою вагою частину (близько 60 в≥дсотк≥в)
нац≥онального багатства крањни. ќсновн≥ фонди визначають характер матер≥ально-техн≥чноњ
бази виробничоњ сфери на р≥зних етапах њњ розвитку. «ростанн¤ й удосконаленн¤
засоб≥в прац≥ забезпечують безперервне п≥двищенн¤ техн≥чноњ оснащеност≥ та
продуктивност≥ прац≥ виробничого персоналу. «нар¤дд¤ прац≥, ¤к≥ Ї найб≥льш
активною частиною основних фонд≥в, становл¤ть матер≥альну основу виробничоњ
потужност≥ п≥дприЇмства. ≈лементи оборотних фонд≥в формують речовинну субстанц≥ю
продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤ (сировина, конструкц≥йн≥ матер≥али), створюють
матер≥альн≥ умови дл¤ зд≥йсненн¤ технолог≥чних процес≥в ≥ роботи виробничого
устаткуванн¤ (паливо, енерг≥¤), збереженн¤ ≥ транспортуванн¤ сировини та готових
вироб≥в (р≥зн≥ допом≥жн≥ матер≥али Ч мастила, фарби тощо; тара).
|
ћайно соц≥ального |
ожне п≥дприЇмство волод≥Ї також майном (матер≥альними ц≥нност¤ми)
невиробничого призначенн¤. «окрема до основних фонд≥в в≥днос¤ть житлов≥
будинки, буд≥вл≥ дит¤чих садк≥в ≥ ¤сель, пол≥кл≥н≥к, њдалень, будинки
в≥дпочинку, проф≥лактор≥њ, палаци культури, спортивн≥ споруди та ≥нш≥
культурно-побутов≥ обТЇкти. „инна в ”крањн≥ система обл≥ку ≥ статистики
зараховуЇ так≥ обТЇкти на баланс п≥дприЇмства п≥д умовною назвою невиробничих
основних фонд≥в. ÷е некоректно з погл¤ду економ≥чноњ теор≥њ, оск≥льки
суперечить економ≥чн≥й природ≥ й сутност≥ основних фонд≥в взагал≥. “ак≥ обТЇкти
сл≥д вважати майном суто соц≥ального призначенн¤, або обТЇктами соц≥альноњ ≥нфраструктури.
«а умов роздержавленн¤
власност≥ та розвитку ринкових в≥дносин в економ≥ц≥ ур≥зноман≥тненн¤ та зб≥льшенн¤
обс¤гу майна соц≥ального призначенн¤ стаЇ нагальною потребою кожного п≥дприЇмства.
” народному господарств≥ ”крањни варт≥сть обТЇкт≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури
становить приблизно третину, а на п≥дприЇмствах р≥зних галузей виробничоњ сфери
коливаЇтьс¤ в межах 10Ч20 в≥дсотк≥в в≥д загального обс¤гу майна ≥ маЇ тенденц≥ю
до в≥дносного зростанн¤.
5.2.
ќц≥нка, класиф≥кац≥¤ ≥ структура основних фонд≥в
|
¬арт≥сна оц≥нка |
ќц≥нка основних
фонд≥в
п≥дприЇмства Ї грошовим вираженн¤м њхньоњ вартост≥. ¬она необх≥дна дл¤
правильного визначенн¤ загального обс¤гу основних фонд≥в, њхньоњ динам≥ки ≥
структури, розрахунку економ≥чних показник≥в господарськоњ д≥¤льност≥
п≥дприЇмства за певний пер≥од.
” звТ¤зку з тривалим
функц≥онуванн¤м та поступовим зношенн¤м засоб≥в прац≥, пост≥йною зм≥ною умов њхнього
в≥дтворенн¤ ≥снуЇ к≥лька вид≥в оц≥нки основних фонд≥в. ќсновн≥ фонди
п≥дприЇмства оц≥нюютьс¤: залежно в≥д моменту проведенн¤ оц≥нки Ч за перв≥сною
(початковою) чи в≥дновленою варт≥стю; залежно в≥д стану основних фонд≥в Ч за
повною або залишковою варт≥стю.
ѕерв≥сна
варт≥сть основних фонд≥в Ч це фактична њхн¤ варт≥сть на момент уведенн¤ в
д≥ю чи придбанн¤. Ќаприклад, нове виробниче прим≥щенн¤ зараховують на баланс
п≥дприЇмства за кошторисною варт≥стю його буд≥вництва; перв≥сна варт≥сть
будь-¤кого виробничого устаткуванн¤, кр≥м оптовоњ ц≥ни, включаЇ витрати на його
транспортуванн¤ й установку на м≥сц≥ використанн¤.
¬≥дновлена варт≥сть основних фонд≥в Ч це
варт≥сть њхнього в≥дтворенн¤ за сучасних умов виробництва. ¬она враховуЇ т≥
сам≥ витрати, що й перв≥сна варт≥сть, але за сучасними ц≥нами. «≥ зм≥ною умов
виробництва й ц≥н на т≥ сам≥ елементи засоб≥в прац≥ м≥ж перв≥сною (початковою)
та в≥дновленою варт≥стю основних фонд≥в виникаЇ розб≥жн≥сть, ¤ка призводить до
ускладненн¤ обл≥ку й поточного регулюванн¤ процесу в≥дтворенн¤ основних фонд≥в,
правильного розрахунку певних економ≥чних показник≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.
“ому дл¤ забезпеченн¤ пор≥вн¤нност≥ щодо варт≥сноњ оц≥нки основних фонд≥в
пер≥одично проводитьс¤ њхн¤ переоц≥нка за в≥дновленою варт≥стю.
ќстанню переоц≥нку основних
фонд≥в народного господарства ”крањни проведено за станом на 1 травн¤ 1992 р.
ѕовна
(перв≥сна ≥ в≥дновлена) варт≥сть основних фонд≥в Ч це варт≥сть у новому, не
зношеному стан≥. —аме за ц≥Їю варт≥стю основн≥ фонди рахуютьс¤ на баланс≥
п≥дприЇмства прот¤гом усього пер≥оду њхнього функц≥онуванн¤.
«алишкова
варт≥сть основних фонд≥в характеризуЇ реальну њхню варт≥сть, ≥ще не
перенесену на варт≥сть виготовленоњ продукц≥њ (виконаноњ роботи, наданоњ
послуги). ¬она Ї розрахунковою величиною ≥ визначаЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж повною
перв≥сною (в≥дновленою) варт≥стю та накопиченою на момент обчисленн¤ сумою
зносу основних фонд≥в. «алишкова варт≥сть основних фонд≥в на час њхнього
вибутт¤ (спричиненого зношуванн¤м) маЇ назву л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥. ” практиц≥
господарюванн¤ њњ використовують дл¤ розрахунк≥в норм амортизац≥йних
в≥драхувань та визначенн¤ насл≥дк≥в л≥кв≥дац≥њ спрацьованих основних фонд≥в.
Ѕалансова
варт≥сть групи основних фонд≥в п≥дприЇмства на початок розрахункового року (Ѕ¬оф)
обчислюЇтьс¤ за формулою
Ѕ¬оф = Ѕ¬о
+ ¬ноф + ¬кр + ¬рек Ц ¬в Ц ј¬о,
††††††††† (5.1)
де Ѕ¬о Ч балансова варт≥сть групи основних фонд≥в на початок
року, що передував зв≥тному;
¬ноф Ч витрати на
придбанн¤ нових основних фонд≥в;
¬кр Ч варт≥сть
зд≥йсненн¤ кап≥тального ремонту основних фонд≥в;
¬рек Ч витрати на
реконструкц≥ю виробничих прим≥щень ≥ модерн≥зац≥ю устаткуванн¤;
¬в Ч варт≥сть
виведених з експлуатац≥њ основних фонд≥в прот¤гом року, що передував зв≥тному;
ј¬о Ч сума
амортизац≥йних в≥драхувань, нарахованих у роц≥, що передував зв≥тному.
ƒл¤
визначенн¤ перв≥сноњ (балансовоњ) вартост≥ виробничих основних фонд≥в на
початок наступного за зв≥тним року потр≥бно враховувати абсолютн≥ величини
введенн¤ в д≥ю та вибутт¤ прот¤гом зв≥тного року, оск≥льки останн≥ мають д≥¤ти
(не д≥¤ти) прот¤гом усього наступного року незалежно в≥д дати введенн¤ чи
вибутт¤ основних фонд≥в у зв≥тному роц≥.
|
ласиф≥кац≥¤
|
Ќеобх≥дною умовою правильного обл≥ку й плануванн¤ в≥дтворенн¤ основних
фонд≥в п≥дприЇмств Ї њхн¤ класиф≥кац≥¤. Ќайб≥льше економ≥чне значенн¤ маЇ видова
класиф≥кац≥¤, зг≥дно з ¤кою вс≥ основн≥ фонди за ознакою под≥бност≥ њхнього
функц≥онального призначенн¤ та натурально-речового складу розпод≥л¤ютьс¤ на
певн≥ види (рис. 5.2).
–ис. 5.2. ¬идова класиф≥кац≥¤ основних фонд≥в.
” практиц≥ господарюванн¤ з
метою спрощенн¤ обл≥ку основних фонд≥в до оборотних фонд≥в в≥днос¤ть ≥нструменти
та ≥нвентар з≥ строком експлуатац≥њ до одного року ≥ варт≥стю до 100 одиниць нац≥ональних
грошей, а також ус≥ спец≥альн≥ ≥нструменти та пристроњ, спец≥альний од¤г та
взутт¤ незалежно в≥д строку використанн¤ й вартост≥.
«ображена на рис. 5.2. видова
класиф≥кац≥¤ основних фонд≥в використовуЇтьс¤ чинними системами бухгалтерського
обл≥ку та статистики. ƒл¤ встановленн¤ норм амортизац≥йних в≥драхувань ≥ розрахунк≥в
щор≥чних амортизац≥йних сум застосовують укрупнену класиф≥кац≥ю, виокремлюючи
три групи основних фонд≥в: перша Ч
буд≥вл≥, споруди, њхн≥ структурн≥ компоненти й передавальн≥ пристроњ; друга Ч автомоб≥льний транспорт, мебл≥,
побутов≥ електронн≥, оптичн≥, електромехан≥чн≥ прилади та ≥нструменти, включаючи
≈ќћ, ≥нш≥ машини дл¤ автоматичного обробленн¤ ≥нформац≥њ, телефони, ≥нше оф≥сне
обладнанн¤; трет¤ Ч основн≥ фонди, не
включен≥ до першоњ та другоњ груп.
ќск≥льки елементи основних
фонд≥в в≥д≥грають неоднакову роль у процес≥ виробництва, неаби¤ке значенн¤ маЇ
под≥л таких на дв≥ частини: активну, ¤ка безпосередньо бере участь у
виробничому процес≥ ≥ завд¤ки цьому забезпечуЇ належний обс¤г та ¤к≥сть продукц≥њ,
≥ пасивну, що створюЇ умови дл¤ зд≥йсненн¤ процесу виробництва. ƒо активноњ
частини основних фонд≥в в≥днос¤ть переважно робоч≥ машини й устаткуванн¤,
≥нструмент, вим≥рювальн≥ та регулююч≥ прилади ≥ пристроњ, використовувану в
автоматизованих системах управл≥нн¤ технолог≥чними процесами обчислювальну
техн≥ку, де¤к≥ техн≥чн≥ споруди Ч г≥рнич≥ виробки шахт, газов≥ й нафтов≥ свердловини.
—п≥вв≥дношенн¤ окремих вид≥в
(груп) основних фонд≥в, виражене у в≥дсотках до њхньоњ загальноњ вартост≥ на
п≥дприЇмств≥, визначаЇ видову (технолог≥чну) структуру використовуваних засоб≥в
прац≥. «а ≥нших однакових умов технолог≥чна структура основних фонд≥в Ї то
прогресивн≥шою та ефективн≥шою, що б≥льшою Ї в њхньому склад≥ питома вага
активноњ частини. ¬она зм≥нюЇтьс¤ п≥д впливом багатьох фактор≥в. Ќайб≥льш
суттЇв≥ з них так≥:
● виробничо-технолог≥чн≥
особливост≥ п≥дприЇмства;
● науково-техн≥чний
прогрес ≥ зумовлений ним техн≥чний р≥вень виробництва;
● ступ≥нь
розвитку р≥зних форм орган≥зац≥њ виробництва;
● в≥дтворювальна структура
кап≥тальних вкладень у створенн¤ нових основних фонд≥в;
● варт≥сть
буд≥вництва виробничих обТЇкт≥в ≥ р≥вень ц≥н на технолог≥чне устаткуванн¤;
● територ≥альне
розм≥щенн¤ п≥дприЇмства.
ўодо вс≥Їњ сукупност≥
промислових п≥дприЇмств ”крањни, та в загальному обс¤з≥ основних фонд≥в питома
вага окремих њхн≥х вид≥в прот¤гом останн≥х рок≥в коливалась у межах: буд≥вель ≥
споруд Ч 45Ч47%; машин ≥ устаткуванн¤ Ч 40Ч42%, у т≥м числ≥ робочих Ч 30Ч32%;
транспортних засоб≥в Ч 2,5Ч3%. Ќа п≥дприЇмствах ≥ орган≥зац≥¤х аграрного
сектора частка в загальн≥й вартост≥ с≥льськогосподарських виробничих основних
фонд≥в приблизно становила: буд≥вель, споруд ≥ передавальних пристроњв Ч
64Ч65%; силових ≥ робочих машин ≥ устаткуванн¤ Ч 14Ч16%; робочоњ та
продуктивноњ худоби Ч 10Ч12%; багатор≥чних насаджень Ч 5Ч6%; транспортних
засоб≥в Ч 3Ч4%*. «агальна тенденц≥¤
динам≥ки технолог≥чноњ структури основних фонд≥в характеризуЇтьс¤ поступовим
зб≥льшенн¤м питомоњ ваги њхньоњ активноњ частини.
5.3.
—працюванн¤, амортизац≥¤ ≥ в≥дтворенн¤ основних фонд≥в
ѕросте й розширене
в≥дтворенн¤ основних виробничих фонд≥в в≥дбуваЇтьс¤ в безперервному процес≥
зд≥йсненн¤ р≥зних його взаЇмозвТ¤заних форм Ч ремонту, модерн≥зац≥њ та зам≥ни
окремих елемент≥в засоб≥в прац≥; техн≥чного переозброЇнн¤, реконструкц≥њ та розширенн¤
д≥ючих цех≥в, виробництв ≥ п≥дприЇмств у ц≥лому, а також спорудженн¤ нових
аналог≥чних виробничих обТЇкт≥в. Ќеобх≥дною передумовою нормального переб≥гу в≥дтворювальних
процес≥в Ї пост≥йний обл≥к ступен¤ спрацюванн¤ (стар≥нн¤) та амортизац≥њ основних
фонд≥в.
|
—працьовуванн¤ |
ќсновн≥ фонди прот¤гом свого тривалого функц≥онуванн¤ зазнають ф≥зичного (матер≥ального) ≥ економ≥чного спрацюванн¤, а також техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤.
ѕ≥д
ф≥зичним (матер≥альним) спрацьовуванн¤м основних виробничих фонд≥в
розум≥ють ¤вище поступовоњ втрати ними своњх перв≥сних техн≥ко-експлуатац≥йних
¤костей, тобто споживноњ вартост≥, що призводить до зменшенн¤ њхньоњ реальноњ
вартост≥ Ч економ≥чного спрацьовуванн¤.
Ќа швидк≥сть ≥ розм≥ри ф≥зичного спрацюванн¤ основних фонд≥в впливають њх над≥йн≥сть
та довгов≥чн≥сть, спос≥б використанн¤ (екстенсивне чи ≥нтенсивне), особливост≥
технолог≥чних процес≥в, ¤к≥сть техн≥чного догл¤ду й ремонтного обслуговуванн¤,
квал≥ф≥кац≥¤ роб≥тник≥в, ≥нш≥ орган≥зац≥йно-техн≥чн≥ фактори.
‘≥зичне спрацюванн¤
будь-¤кого знар¤дд¤ прац≥ (машини, устаткуванн¤) можна под≥лити умовно на дв≥
частини: ту, що пер≥одично усувають проведенн¤м ремонт≥в, ≥ ту, що њњ в такий
спос≥б усунути неможливо. « часом спрацюванн¤ поступово зб≥льшуЇтьс¤ ≥
врешт≥-решт стаЇ таким, що унеможливлюЇ дальше використанн¤ засобу прац≥ у
виробництв≥, тобто настаЇ момент повного ф≥зичного спрацюванн¤, коли треба
зам≥нити такого зас≥б прац≥ на новий аналог≥чного призначенн¤. ” звТ¤зку з цим
розр≥зн¤ють усувне (тимчасове) те неусувне (пост≥йно нагромаджуване) ф≥зичне
спрацюванн¤ основних фонд≥в.
—туп≥нь ф≥зичного
спрацюванн¤ окремоњ одиниц≥ засоб≥в прац≥ можна визначити двома розрахунковими
методами: 1) за строком њњ експлуатац≥њ (через з≥ставленн¤ фактичноњ та нормативноњ
величин з урахуванн¤м л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥); 2) за даними обстеженн¤ техн≥чного
стану. ¬≥дносну величину економ≥чного спрацюванн¤ окремоњ ф≥зичноњ одиниц≥ або
певноњ сукупност≥ основних фонд≥в визначають ¤к в≥дношенн¤ накопиченоњ суми
спрацюванн¤, тобто њхньоњ вартост≥, вже перенесеноњ на варт≥сть продукц≥њ, до
загальноњ балансовоњ вартост≥.
“ехн≥ко-економ≥чне
стар≥нн¤ основних фонд≥в Ч це процес знец≥ненн¤ д≥ючих засоб≥в прац≥ до
настанн¤ повного ф≥зичного зносу п≥д впливом науково-техн≥чного прогресу. ¬оно
характеризуЇтьс¤ поступовою втратою засобами прац≥ своЇњ споживноњ вартост≥ внасл≥док
удосконаленн¤ ≥снуючих та створенн¤ нових засоб≥в виробництва, запровадженн¤
принципово новоњ технолог≥њ, стар≥нн¤ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ з допомогою цих
засоб≥в виробництва. —тар≥нн¤ властиве передовс≥м знар¤дд¤м прац≥ та
транспортним засобам ≥ звТ¤зане з реальними економ≥чними збитками дл¤ п≥дприЇмств,
що експлуатують застар≥лу техн≥ку.
—туп≥нь техн≥ко-економ≥чного
стар≥нн¤ того чи того засобу прац≥ можна визначити за допомогою коеф≥ц≥Їнта
(в≥дносного показника) тес, що його розраховують за формулою
,†††††††††††††††††††††††††††††††††† (5.2)
де ¬о, ¬1 Ч повна варт≥сть (ц≥на) застосовуваного
й нового засоб≥в прац≥; ѕо, ѕ1 Ч в≥дпов≥дно
продуктивн≥сть тих самих засоб≥в прац≥ або витрати на њхнЇ експлуатац≥йне
обслуговуванн¤ (≥нший пр≥оритетний техн≥ко-експлуатац≥йний показник). ѕро
загальний р≥вень техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤ може дати певне у¤вленн¤ також питома вага знар¤дь прац≥, що експлуатуютьс¤ понад
10,15 або 20 рок≥в.
‘≥зичне спрацюванн¤ та
техн≥ко-економ≥чне стар≥нн¤ д≥ючих знар¤дь прац≥ можна усунути частково або повн≥стю,
застосовуючи р≥зн≥ форми в≥дтворенн¤. ћ≥ж окремими видами спрацюванн¤ й стар≥нн¤
засоб≥в прац≥ та формами њхнього в≥дшкодуванн¤ ≥снуЇ певний взаЇмозвТ¤зок (рис.
5.3).
–ис. 5.3. ¬иди ф≥зичного спрацюванн¤ ≥
техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤
засоб≥в прац≥ та форми њх усуненн¤.
|
јмортизац≥¤ |
Ѕезперервний процес виробництва потребуЇ пост≥йного в≥дтворенн¤ ф≥зично
спрацьованих ≥ техн≥чно застар≥лих основних фонд≥в. Ќеобх≥дною умовою в≥дновленн¤
засоб≥в прац≥ в натур≥ Ї поступове в≥дшкодуванн¤ њхньоњ вартост≥, ¤ке
зд≥йснюЇтьс¤ через амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ (амортизац≥ю). јмортизац≥¤ основних фонд≥в Ч це процес
перенесенн¤ авансованоњ ран≥ше вартост≥ вс≥х вид≥в засоб≥в прац≥ на варт≥сть
продукц≥њ з метою њњ повного в≥дшкодуванн¤.
ƒл¤ в≥дшкодуванн¤ вартост≥
зношеноњ частини основних фонд≥в кожне п≥дприЇмство робить амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤, тобто встановлюЇ певну грошову
компенсац≥ю в≥дпов≥дно до розм≥р≥в ф≥зичного спрацюванн¤ й техн≥ко-економ≥чного
стар≥нн¤. ÷≥ в≥драхуванн¤ включають до соб≥вартост≥ продукц≥њ, реал≥зують за
продажу товар≥в, а пот≥м накопичують у спец≥альному амортизац≥йному фонд≥, що
служить в≥дновленню основних фонд≥в.
јмортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤
обчислюють за певними нормами, ¤к≥ характеризують щор≥чний розм≥р в≥драхувань у
в≥дсотках до балансовоњ вартост≥ основних фонд≥в. –озрахунки норм амортизац≥йних
в≥драхувань на повне в≥дновленн¤ (реновац≥ю) основних фонд≥в зд≥йснюють
централ≥зовано за формулою
,†††††††††††††††††††††††††††††††††† (5.3)
де ‘ Ч балансова (перв≥сна чи в≥дновна) варт≥сть основних фонд≥в; Ћ Ч
л≥кв≥дац≥йна варт≥сть основних фонд≥в; јн Ч амортизац≥йний пер≥од
(нормативний строк функц≥онуванн¤) основних фонд≥в.
«а встановленн¤ норм
амортизац≥йних в≥драхувань сл≥д виходити з економ≥чно доц≥льних середн≥х
строк≥в функц≥онуванн¤ засоб≥в прац≥, необх≥дност≥ забезпеченн¤ повного в≥дшкодуванн¤
вартост≥ основних фонд≥в ≥ врахуванн¤ техн≥ко-економ≥чного њхнього стар≥нн¤.
Ќайб≥льш складним Ї правильне визначенн¤ тривалост≥ амортизац≥йного пер≥оду
(доц≥льного строку використанн¤) конкретних вид≥в засоб≥в прац≥. «вичайно його
встановлюють з урахуванн¤м багатьох фактор≥в, зокрема загальноњ ф≥зичноњ
довгов≥чност≥ та економ≥чност≥ кап≥тального ремонту засоб≥в прац≥, умов њхньоњ
експлуатац≥њ, строк≥в настанн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤, можливих темп≥в
оновленн¤ тощо.
” м≥ру розвитку техн≥ки,
удосконаленн¤ технолог≥њ та орган≥зац≥њ виробництва зм≥нюютьс¤ тривал≥сть ≥ характер
використанн¤ окремих вид≥в основних фонд≥в, виникаЇ обТЇктивна необх≥дн≥сть
скороченн¤ нормативних строк≥в њхнього функц≥онуванн¤. ” звТ¤зку з цим норми
амортизац≥йних в≥драхувань пер≥одично треба перегл¤дати та уточнювати.
«абезпеченн¤ нормального
в≥дтворенн¤ основних фонд≥в потребуЇ правильного нарахуванн¤ амортизац≥њ за
встановленими нормами. ўор≥чну суму амортизац≥йних в≥драхувань на реновац≥ю
основних фонд≥в обчислюють множенн¤м њхньоњ середньор≥чноњ вартост≥ на
в≥дпов≥дн≥ норми амортизац≥њ та поправочн≥ коеф≥ц≥Їнти до них, що враховують
конкретн≥ умови експлуатац≥њ окремих вид≥в засоб≥в прац≥. —ередньор≥чна
варт≥сть кожного виду основних фонд≥в визначаЇтьс¤ додаванн¤м до вартост≥ на
початок розрахункового року р≥зниц≥ м≥ж середньор≥чними величинами введенн¤ в
д≥ю нових ≥ вибутт¤ д≥ючих елемент≥в засоб≥в прац≥. —ередньор≥чне введенн¤
(вибутт¤) визначають за результатом множенн¤ абсолютного його розм≥ру та
коеф≥ц≥Їнта функц≥онуванн¤ прот¤гом розрахункового року засоб≥в прац≥, що
будуть уведен≥ в д≥ю ≥ виведен≥ з д≥њ, тобто в≥дношенн¤ к≥лькост≥ м≥с¤ц≥в
експлуатац≥њ до числа 12.
ƒл¤ зд≥йсненн¤ правильноњ
амортизац≥йноњ пол≥тики важливим Ї знанн¤ можливих метод≥в амортизац≥њ основних
фонд≥в. ” практиц≥ господарюванн¤ можуть застосовуватис¤ методи р≥вном≥рноњ
(л≥н≥йноњ), подв≥йно-залишковоњ ≥ прискореноњ амортизац≥њ.
ћетод
р≥вном≥рноњ (л≥н≥йноњ) амортизац≥њ передбачаЇ перенесенн¤ балансовоњ
вартост≥ основних фонд≥в на соб≥варт≥сть продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ (послуг, що
надаютьс¤), прот¤гом амортизац≥йного пер≥оду (нормативного строку служби)
засоб≥в прац≥ за однаковими нормами амортизац≥йних в≥драхувань. «г≥дно з чинним
законодавством ”крањни щор≥чн≥ норми амортизац≥йних в≥драхувань за першою,
другою ≥ третьою групами основних фонд≥в становл¤ть в≥дпов≥дно 5, 25 ≥ 15%.
Ќорми амортизац≥йних
в≥драхувань за методом
подв≥йно-залишковоњ амортизац≥њ встановлюютьс¤ через подвоЇнн¤ норм, обчислених
за методом р≥вном≥рноњ амортизац≥њ, але щодо не балансовоњ, а щодо залишковоњ
вартост≥ основних фонд≥в. ѕ≥дприЇмства можуть самост≥йно приймати р≥шенн¤ про
застосуванн¤ прискореноњ амортизац≥њ
основних фонд≥в, в≥днесених за укрупненою класиф≥кац≥Їю до третьоњ групи ≥
придбаних п≥сл¤ травн¤ 1997 року, тобто п≥сл¤ набутт¤ чинност≥ «аконом ”крањни
Ђѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствї. ѕри цьому мають використовуватис¤
так≥ норми прискореноњ амортизац≥њ в≥дпов≥дно до року експлуатац≥њ засоб≥в
прац≥: перший Ч 15%; другий Ч 30%; трет≥й Ч 20%; четвертий Ч 15%; пТ¤тий Ч 10%;
шостий ≥ сьомий Ч 5%. «б≥льшенн¤ масштаб≥в застосуванн¤ прискореноњ амортизац≥њ
спри¤тиме ≥стотному зменшенню ф≥нансових втрат в≥д техн≥ко-економ≥чного
стар≥нн¤ та ≥нтенсиф≥кац≥њ процесу оновленн¤ д≥ючих засоб≥в прац≥ на п≥дприЇмствах
≥ в орган≥зац≥¤х ”крањни.
|
—троки |
≈фективн≥сть в≥дтворювальних процес≥в певною м≥рою залежить в≥д строк≥в експлуатац≥њ передовс≥м активноњ
частини основних фонд≥в, тобто в≥д пер≥оду њхнього функц≥онуванн¤ у виробництв≥
в≥дпов≥дно до перв≥сного технолог≥чного призначенн¤. ѕри цьому ¤к скороченн¤,
так ≥ зб≥льшенн¤ пер≥оду експлуатац≥њ по-р≥зному впливають на ефективн≥сть в≥дтворенн¤
та використанн¤ знар¤дь прац≥.
—короченн¤ строк≥в
експлуатац≥њ машин (устаткуванн¤), з одного боку, уможливлюЇ прискоренн¤
њхнього оновленн¤, тобто зменшенн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤ знар¤дь прац≥,
п≥двищенн¤ техн≥чного р≥вн¤ п≥дприЇмств, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥,
зниженн¤ ремонтно-експлуатац≥йних витрат, а з ≥ншого, Ч призводить до зб≥льшенн¤
соб≥вартост≥ продукц≥њ за рахунок амортизац≥йних сум, потребуЇ б≥льших
≥нвестиц≥йних ресурс≥в дл¤ нарощуванн¤ виробничих потужностей машинобудуванн¤.
ѕодовженн¤ пер≥оду
функц≥онуванн¤ машин ≥ устаткуванн¤ даЇ змогу зменшити обс¤г щор≥чноњ зам≥ни
спрацьованих засоб≥в прац≥ ≥ за рахунок цього спр¤мувати б≥льше ресурс≥в дл¤
розширеного њхнього в≥дтворенн¤, але
спричин¤Ї зниженн¤ сукупноњ продуктивност≥ д≥ючих знар¤дь прац≥, значне
зб≥льшенн¤ витрат на њхнЇ утриманн¤ та експлуатац≥ю.
—аме тому строки
експлуатац≥њ машин ≥ устаткуванн¤ мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменш≥ затрати
сусп≥льноњ прац≥ на њхнЇ виготовленн¤ й використанн¤ у виробничому процес≥
прот¤гом усього пер≥оду функц≥онуванн¤. Ќайб≥льш поширеною Ї методика
визначенн¤ оптимальних строк≥в експлуатац≥њ виробничого устаткуванн¤ за м≥н≥мальною
величиною так званих питомих затрат сусп≥льноњ прац≥ на одиницю корисного
ефекту (наприклад, сумарноњ продуктивност≥ устаткуванн¤ за р≥зних строк≥в його
функц≥онуванн¤). ѕроте результати спец≥альних досл≥джень св≥дчать, що найб≥льш
≥стотний вплив на економ≥чно доц≥льний строк експлуатац≥њ устаткуванн¤
справл¤ють два фактори Ч щор≥чний розм≥р амортизац≥њ та середньор≥чн≥ ремонтн≥
витрати. ÷е уможливлюЇ практичне застосуванн¤ прост≥шого ≥ наочн≥шого методу
оптимизац≥њ строк≥в експлуатац≥њ Ч через м≥н≥м≥зац≥ю сумарноњ величини цих
економ≥чних показник≥в з використанн¤м граф≥чного способу.
|
–емонт, |
ќкрем≥ види засоб≥в прац≥ складаютьс¤ з великоњ к≥лькост≥ конструктивних
елемент≥в (деталей, вузл≥в тощо), ¤к≥ виготовлен≥ з р≥зних за м≥цн≥стю
матер≥ал≥в, виконують р≥зн≥ технолог≥чн≥ функц≥њ, мають неоднакове експлуатац≥йне
навантаженн¤ ≥ внасл≥док цього спрацьовуютьс¤ нер≥вном≥рно «в≥дси виникаЇ
необх≥дн≥сть зам≥ни або в≥дновленн¤ спрацьованих конструктивних елемент≥в
устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в засоб≥в прац≥ задовго до того, коли кожний з цих
обТЇкт≥в у ц≥лому стане непридатним дл¤ дальшого використанн¤ у виробничому процес≥.
“аке часткове в≥дновленн¤ засоб≥в прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ з допомогою пер≥одичних
ремонт≥в. ќтже, суть ремонту пол¤гаЇ в усуненн≥ тимчасового ф≥зичного
спрацюванн¤ конструктивних елемент≥в у натуральн≥й форм≥ та забезпеченн¤ в
такий спос≥б пост≥йноњ д≥Їздатност≥ засоб≥в прац≥ прот¤гом усього пер≥оду
њхньоњ експлуатац≥њ.
Ќа п≥дприЇмствах р≥зних
галузей народного господарства застосовують типов≥ системи техн≥чного обслуговуванн¤
й ремонту устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в засоб≥в прац≥, що передбачають пер≥одичне
проведенн¤ необх≥дних проф≥лактично-техн≥чних операц≥й, поточних ≥ кап≥тальних
ремонт≥в. ѕризначенн¤ поточного ремонту
Ч збереженн¤ засоб≥в прац≥ у придатному дл¤ продуктивного використанн¤ стан≥
проведенн¤м регул¤рних ремонтно-проф≥лактичних операц≥й з метою усуненн¤
др≥бних неполадок ≥ запоб≥ганн¤ прогресуючому ф≥зичному спрацюванню. ћета кап≥тального ремонту пол¤гаЇ у
максимально можливому в≥дновленн≥ перв≥сних техн≥ко-експлуатац≥йних параметр≥в
засоб≥в прац≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д поточного ремонту кап≥тальний Ї найб≥льш складним
за обс¤гом виконуваних роб≥т ≥ провод¤ть його здеб≥льшого через тривал≥
пром≥жки часу (один раз за к≥лька рок≥в). ќсобливим видом найб≥льш складних ремонтних
роб≥т Ї так званий в≥дновлювальний ремонт,
необх≥дн≥сть у проведенн≥ котрого виникаЇ внасл≥док стих≥йного лиха (пожеж≥, повен≥,
землетрусу).
¬итрати на поточний ремонт Ї
пост≥йними й в≥дносно р≥вном≥рними прот¤гом експлуатац≥йного пер≥оду, а тому њх
в≥днос¤ть на соб≥варт≥сть продукц≥њ (наданих послуг). ѕроведенн¤ кап≥тального ремонту
потребуЇ пор≥вн¤но великих одноразових витрат, що унеможливлюЇ пр¤ме включенн¤
таких до соб≥вартост≥ продукц≥њ: ц≥ витрати визначають заздалег≥дь ≥ в≥днос¤ть
на соб≥варт≥сть продукц≥њ р≥вном≥рно прот¤гом ремонтного циклу, тобто пер≥оду
м≥ж двома посл≥довними кап≥тальними ремонтами. ¬≥дновлювальний ремонт
ф≥нансують за рахунок державного страхового (резервного) фонду ≥ за характером
та обс¤гом роб≥т, що виконуютьс¤, в≥днос¤ть до сфери кап≥тального буд≥вництва.
«а сучасних умов
господарюванн¤ ≥ формуванн¤ ринковоњ економ≥ки важливого значенн¤ набуваЇ економ≥чна оц≥нка доц≥льност≥ витрат на
кап≥тальний ремонт виробничого устаткуванн¤. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що на п≥дприЇмствах
д≥юче устаткуванн¤ прот¤гом фактичного строку експлуатац≥њ кап≥тально
ремонтують к≥лька раз≥в ѕроте коли проведенн¤ першого кап≥тального ремонту в
б≥льшост≥ випадк≥в Ї економ≥чно виг≥дн≥шим за придбанн¤ новоњ машини (в≥н
зд≥йснюЇтьс¤, ¤к правило, до настанн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤, а фактичн≥
витрати на нього не перевищують 35Ч40% балансовоњ вартост≥), то наступн≥
кап≥тальн≥ ремонти часто коштують дорожче, н≥ж нове устаткуванн¤ аналог≥чного
призначенн¤.
ƒл¤ економ≥чноњ оц≥нки
ефективност≥ витрат на кап≥тальний ремонт пор≥внюють два альтернативн≥
вар≥анти: перший Ч кап≥тальний ремонт ф≥зично зношеноњ машини ≥ продовженн¤
строку њњ експлуатац≥њ на один ремонтний цикл; ≥нший Ч зам≥на машини, що потребуЇ
кап≥тального ремонту, на нову. ƒл¤ кожного вар≥анта визначають загальну
величину витрат ≥ втрат. ƒл¤ першого вар≥анта це будуть витрати на оч≥куваний
кап≥тальний ремонт Ri ≥
перевищенн¤ експлуатац≥йних витрат щодо кап≥тально в≥дремонтованоњ машини над
поточними витратами щодо новоњ машини Se,
а дл¤ другого, Ч варт≥сть придбанн¤ (ц≥на) та встановленн¤ новоњ машини н
над втрати в≥д недоамортизац≥њ д≥ючоњ машини Sa. р≥м того, треба врахувати коеф≥ц≥Їнти, що
характеризують сп≥вв≥дношенн¤: а) продуктивност≥ д≥ючоњ та новоњ машини (a); б) тривалост≥ ремонтного
циклу тих самих машин (b).
ѕоказник ступен¤
ефективност≥ витрат на кап≥тальний ремонт будь-¤кого виробничого устаткуванн¤
(ер) визначаЇтьс¤ за формулою
†††††††††††††††††††††††††††††††††† (5.4)
оеф≥ц≥Їнти, обчислен≥ за
формулою (5.4), можуть набувати додатного, в≥дТЇмного або нульового значенн¤.
«а вс≥х додатних значень коеф≥ц≥Їнта ер кап≥тальний ремонт
устаткуванн¤ Ї економ≥чно виправданим, за в≥дТЇмних Ч недоц≥льним, а за
нульового значенн¤ коеф≥ц≥Їнта пор≥внюван≥ вар≥анти треба вважати р≥вноц≥нними.
оеф≥ц≥Їнти ер,
розрахован≥ щодо вс≥Їњ сукупност≥ устаткуванн¤, котра п≥дл¤гаЇ кап≥тальному
ремонту в конкретному роц≥, можуть використовуватис¤ дл¤ визначенн¤
посл≥довност≥ зам≥ни тих одиниць, що њх кап≥тально ремонтувати невиг≥дно.
ѕередовс≥м треба зам≥нювати ф≥зично зношене устаткуванн¤ з найб≥льшим в≥дТЇмним
значенн¤м коеф≥ц≥Їнта ер за абсолютною величиною.
«агальний розм≥р витрат на
ремонтно-техн≥чне обслуговуванн¤ д≥ючих засоб≥в прац≥ залежить в≥д к≥лькост≥ ремонт≥в
прот¤гом фактичного строку њхньоњ експлуатац≥њ та в≥д соб≥вартост≥ кожного ремонту.
÷е означаЇ, що дл¤ пом≥тного зменшенн¤ витрат на ремонт устаткуванн¤ та ≥нших
вид≥в основних фонд≥в (ремонтно-експлуатац≥йн≥ витрати на п≥дприЇмствах ”крањни
надм≥рно велик≥) необх≥дно: по-перше, довести до рац≥онального м≥н≥муму
к≥льк≥сть ремонт≥в машин прот¤гом усього пер≥оду њхнього функц≥онуванн¤;
по-друге, максимально зменшити витрати на проведенн¤ одного ремонту.
—короченн¤ к≥лькост≥
ремонт≥в можна дос¤гти зб≥льшуючи ф≥зичну довгов≥чн≥сть устаткуванн¤ та визначаючи
рац≥ональн≥ строки його експлуатац≥њ. √оловним напр¤мком зниженн¤ соб≥вартост≥
ремонтних роб≥т Ї ≥стотне п≥двищенн¤ орган≥зац≥йно-техн≥чного р≥вн¤ самого
ремонтного виробництва, його ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, тобто максимальне наближенн¤
процесу ремонту за характером орган≥зац≥њ ≥ технолог≥њ до процесу виготовленн¤
нових машин ≥ устаткуванн¤. Ўирокомасштабна ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ ремонтного
виробництва в ц≥лому передбачаЇ:
Х зб≥льшенн¤
централ≥зованого виготовленн¤ машинобуд≥вними п≥дприЇмствами запасних частин до
розм≥р≥в, що забезпечують повне задоволенн¤ попиту на них; розширенн¤ в≥дновленн¤
спрацьованих деталей ≥ вузл≥в, котре даЇ змогу зменшити на 15Ч20% обс¤г виробництва
нових запасних частин;
Х усеб≥чну централ≥зац≥ю
≥ спец≥ал≥зац≥ю ремонтних роб≥т у р≥зних ланках управл≥нн¤ виробництвом (створенн¤
розгалуженоњ територ≥альноњ системи ф≥рмового машиносерв≥су п≥дприЇмствами-продуцентами;
централ≥зований кап≥тальний ремонт устаткуванн¤ вузькогалузевого призначенн¤
спец≥ал≥зованими ремонтними п≥дприЇмствами ≥ п≥др¤дними орган≥зац≥¤ми;
максимально можлива централ≥зац≥¤ ремонтного господарства на самих
п≥дприЇмствах, ¤ка уможливлюЇ виконанн¤ всього або переважного обс¤гу ремонтних
роб≥т спец≥ал≥зованими п≥дрозд≥лами Їдиноњ ремонтноњ служби).
«а недостатнього розвитку
машинобуд≥вного комплексу крањни дл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ процесу в≥дтворенн¤
основних фонд≥в багато важить модерн≥зац≥¤
д≥ючого виробничого устаткуванн¤, котра означаЇ його вдосконаленн¤ з метою
запоб≥ганн¤ техн≥ко-економ≥чному стар≥нню та п≥двищенн¤ техн≥ко-експлуатац≥йних
параметр≥в до р≥вн¤ сучасних вимог.
«а пор≥вн¤но невеликих
витрат ≥ за в≥дносно короткий строк модерн≥зац≥¤ може забезпечити оновленн¤ устаткуванн¤
на новому техн≥чному р≥вн≥, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, нарощуванн¤ виробничих
потужностей ≥ зб≥льшенн¤ випуску продукц≥њ, економ≥ю ≥нвестиц≥йних ресурс≥в.
ƒосв≥д багатьох п≥дприЇмств ”крањни показуЇ, що проведенн¤ комплексноњ модерн≥зац≥њ
багатьох вид≥в виробничого устаткуванн¤ зб≥льшуЇ його продуктивн≥сть на 30Ч50%,
а звТ¤зан≥ з цим витрати не перевищують половини вартост≥ нових техн≥чних
конструкц≥й аналог≥чного призначенн¤. ≈коном≥чно доц≥льн≥ше зд≥йснювати ¤к
загальнотехн≥чну, так ≥ технолог≥чну (ц≥льову) модерн≥зац≥ю устаткуванн¤ п≥д
час проведенн¤ його кап≥тального ремонту.
ћетод визначенн¤
ефективност≥ витрат на модерн≥зац≥ю такий самий, ¤к ≥ витрат на проведенн¤
кап≥тального ремонту. ƒл¤ цього можна користуватис¤ формулою (5.4), поставивши
у њњ чисельнику витрати на модерн≥зац≥ю зам≥сть витрат на кап≥тальний ремонт в≥дпов≥дного
устаткуванн¤. оеф≥ц≥Їнт ефективност≥ витрат на кап≥тальний ремонт ≥
модерн≥зац≥ю, коли њх зд≥йснюють одночасно, можна розрахувати за формулою
,††††††††††††††††††††††††††††††††††† (5.5)
де ћ Ч витрати
на модерн≥зац≥ю. ѕри цьому величини a, b ≥ Se, що вход¤ть у
формулу (5.5), треба визначати за даними модерн≥зованоњ та новоњ машини.
¬ажливим елементом процесу
в≥дтворенн¤ основних фонд≥в Ї зам≥на ф≥зично спрацьованих ≥ техн≥чно застар≥лих
засоб≥в прац≥. ¬изначенн¤ необх≥дного (економ≥чно рац≥онального) щор≥чного обс¤гу
зам≥ни засоб≥в прац≥ передбачаЇ: 1) встановленн¤ оптимальних строк≥в
експлуатац≥њ в≥дпов≥дних њхн≥х вид≥в (груп); 2) розрахунки такого щор≥чного
обс¤гу зам≥ни, ¤кий може забезпечити дотриманн¤ оптимальних строк≥в
функц≥онуванн¤ устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в основних фонд≥в. «а простого
в≥дтворенн¤ засоб≥в прац≥ розм≥р њхньоњ зам≥ни (вибутт¤) практично маЇ
дор≥внювати норм≥ амортизац≥йних в≥драхувань на реновац≥ю, а за розширеного
в≥дтворенн¤ Ч залежатиме не лише в≥д нормативного строку експлуатац≥њ (норми
амортизац≥њ), а й в≥д темп≥в щор≥чного зб≥льшенн¤ обс¤гу основних фонд≥в.
|
–озширене в≥дтворенн¤
основних фонд≥в |
Ќагромадженн¤ й оновленн¤ основних фонд≥в, нарощуванн¤ виробничих
потужностей п≥дприЇмств р≥зних галузей народного господарства зд≥йснюЇтьс¤ в
процес≥ техн≥чного переозброЇнн¤, реконструкц≥њ та розширенн¤ д≥ючих або спорудженн¤
нових виробничих обТЇкт≥в (цех≥в, виробництв, п≥дприЇмств в ц≥лому).
“ехн≥чне
переозброЇнн¤ д≥ючого п≥дприЇмства означаЇ зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дно до плану
(програми) його техн≥чного розвитку (без розширенн¤ ≥снуючих виробничих площ)
комплексу заход≥в, що передбачають п≥двищенн¤ до сучасних вимог техн≥чного
р≥вн¤ окремих д≥льниць виробництва за рахунок впровадженн¤ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ,
механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ виробничих процес≥в, модерн≥зац≥њ й зам≥ни ф≥зично
спрацьованого та техн≥чно застар≥лого устаткуванн¤. –еконструкц≥¤ д≥ючого п≥дприЇмства Ї зд≥йснюваним за Їдиним
проектом повним або частковим переобладнанн¤м виробництва. «а необх≥дност≥
можуть бути споруджен≥ нов≥ або розширен≥ ≥снуюч≥ допом≥жн≥ та обслуговуюч≥
обТЇкти. ƒо реконструктивних роб≥т в≥днос¤ть також буд≥вництво нових виробничих
обТЇкт≥в зам≥сть тих, дальшу експлуатац≥ю котрих визнано недоц≥льною. ѕ≥д розширенн¤м д≥ючого п≥дприЇмства
заведено розум≥ти спорудженн¤ його другоњ та наступних черг, додаткових
виробничих комплекс≥в, нових цех≥в або розширенн¤ ≥снуючих, а також орган≥зац≥ю
допом≥жних та обслуговуючих виробництв, комун≥кац≥й тощо. ƒо нового буд≥вництва (новобудов) в≥днос¤ть спорудженн¤ окремих
виробничих обТЇкт≥в або п≥дприЇмств, що зд≥йснюЇтьс¤ на нових майданчиках та за
затвердженим окремим проектом.
“ак≥ форми розширеного
в≥дтворенн¤ основних фонд≥в ≥ методи оновленн¤ виробничого потенц≥алу п≥дприЇмств
Ї взаЇмозвТ¤заними елементами Їдиного в≥дтворювального процесу, ¤к≥ доповнюють
один одного. ѕроте пр≥оритетними дл¤ переважноњ б≥льшост≥ р≥зногалузевих
виробництв (господарств) треба вважати техн≥чне переозброЇнн¤ й реконструкц≥ю
д≥ючих виробничих обТЇкт≥в. Ќове буд≥вництво стаЇ економ≥чно доц≥льним за умови
вичерпанн¤ можливостей нарощуванн¤ виробничого потенц≥алу на д≥ючих п≥дприЇмствах,
а також за орган≥зац≥њ нових вид≥в виробництва (наданн¤ нових послуг) та
необх≥дност≥ забезпеченн¤ належного р≥вн¤ еколог≥чноњ безпеки виробничо-господарськоњ
д≥¤льност≥.
5.4.
≈фективн≥сть в≥дтворенн¤ та використанн¤
основних фонд≥в
«абезпеченн¤ певних темп≥в
розвитку ≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва можливе за умови ≥нтенсиф≥кац≥њ
в≥дтворенн¤ та л≥пшого використанн¤ д≥ючих основних фонд≥в п≥дприЇмств. ÷≥ процеси,
з одного боку, спри¤ють пост≥йному п≥дтримуванню належного техн≥чного р≥вн¤
кожного п≥дприЇмства, а з ≥ншого, Ч дають змогу зб≥льшувати обс¤г виробництва
продукц≥њ без додаткових ≥нвестиц≥йних ресурс≥в, знижувати соб≥варт≥сть вироб≥в
за рахунок скороченн¤ питомоњ амортизац≥њ й витрат на обслуговуванн¤
виробництва ≥ його управл≥нн¤, п≥двищувати фондов≥ддачу та прибутков≥сть.
|
ѕоказники |
—истема показник≥в, ¤ка може вичерпно характеризувати ефективн≥сть
основних фонд≥в, охоплюЇ два блоки: перший Ч показники ефективност≥ в≥дтворенн¤
окремих вид≥в ≥ вс≥Їњ сукупност≥ засоб≥в прац≥; другий Ч показники р≥вн¤
використанн¤ основних фонд≥в в ц≥лому ≥ окремих њхн≥х вид≥в (рис. 5.4).
Ќеобх≥дн≥сть виокремленн¤ в самост≥йну групу показник≥в в≥дтворенн¤ засоб≥в
прац≥, ¤к≥ характеризують процес њхнього руху, техн≥чний стан та структуру,
зумовлена тим, що в≥дтворювальн≥ процеси ≥стотно й безпосередньо впливають на
ступ≥нь ефективност≥ використанн¤ застосовуваних у виробництв≥ машин,
устаткуванн¤ та ≥нших знар¤дь прац≥.
„инна система показник≥в
ефективност≥ в≥дтворенн¤ основних фонд≥в в ”крањн≥ потребуЇ вдосконаленн¤ щодо
методики обчисленн¤ де¤ких з них та повноти охопленн¤ окремих стор≥н
в≥дтворенн¤ засоб≥в прац≥. “ак, наприклад, коеф≥ц≥Їнт оновленн¤ визначаЇтьс¤
в≥дношенн¤м абсолютноњ суми введенн¤ основних фонд≥в до њхньоњ на¤вност≥ на к≥нець року, а коеф≥ц≥Їнт вибутт¤ Ч
в≥дношенн¤м обс¤гу вибутт¤ основних фонд≥в до њхньоњ на¤вност≥ на початок року,
що унеможливлюЇ пор≥внюванн¤ цих в≥дносних показник≥в. “ому визначенн¤
коеф≥ц≥Їнт≥в в≥дтворенн¤ основних фонд≥в за середньор≥чною њхньою варт≥стю
треба вважати методолог≥чно б≥льш правильним.
–ис. 5.4. —истема показник≥в ефективност≥
основних фонд≥в.
Ќеобх≥дно також розр≥зн¤ти
дв≥ форми оновленн¤ основних фонд≥в Ч екстенсивну та ≥нтенсивну. ≈кстенсивне
оновленн¤ характеризуЇ темпи зб≥льшенн¤ обс¤гу експлуатованих основних фонд≥в.
≤нтенсивне оновленн¤ передбачаЇ зам≥ну д≥ючих основних фонд≥в новими, б≥льш
ефективними. ѕроте процес виведенн¤ з експлуатац≥њ застар≥лих та спрацьованих
основних фонд≥в не можна ототожнювати з ≥нтенсивним оновленн¤м д≥ючих засоб≥в
прац≥. –еальний господарський оборот охоплюЇ не лише введенн¤ в д≥ю нових ≥
виведенн¤ з експлуатац≥њ спрацьованих фонд≥в, а й передачу певноњ њхньоњ частини
з балансу одного п≥дприЇмства на баланс ≥ншого. ѕор¤д з цим у систему
показник≥в ефективност≥ в≥дтворенн¤ основних фонд≥в доц≥льно включити два
нових: коеф≥ц≥Їнт ≥нтенсивного оновленн¤ (сп≥вв≥дношенн¤ обс¤г≥в вибутт¤ ≥
введенн¤ в д≥ю за певний пер≥од); коеф≥ц≥Їнт оптимальност≥ вибутт¤ основних
фонд≥в (в≥дношенн¤ фактичного коеф≥ц≥Їнта вибутт¤ до нормативного).
ѕоказники, що характеризують
р≥вень ефективност≥ використанн¤ основних фонд≥в, обТЇднуютьс¤ в окрем≥ групи
за ознаками узагальненн¤ й охопленн¤ елемент≥в засоб≥в прац≥. ≈коном≥чна суть б≥льшост≥
з них Ї зрозум≥лою вже ≥з самоњ назви. ѕо¤снень потребують лише де¤к≥, а саме:
● коеф≥ц≥Їнт зм≥нност≥ роботи устаткуванн¤
Ч в≥дношенн¤ загальноњ к≥лькост≥ в≥дпрацьованих машино-зм≥н за добу до
к≥лькост≥ одиниць встановленого устаткуванн¤;
● напружен≥сть використанн¤ устаткуванн¤
(виробничих площ) Ч випуск продукц≥њ в розрахунку на одиницю устаткуванн¤
(загальноњ або виробничоњ площ≥);
● коеф≥ц≥Їнт ≥нтенсивного
навантаженн¤ устаткуванн¤ Ч в≥дношенн¤ к≥лькост≥
виготовлених вироб≥в за одиницю часу до техн≥чноњ (паспортноњ) продуктивност≥
в≥дпов≥дного устаткуванн¤.
«-пом≥ж показник≥в
використанн¤ устаткуванн¤ та виробничих площ найб≥льш в≥домим ≥ широко застосовуваним
на практиц≥ Ї коеф≥ц≥Їнт зм≥нност≥ роботи
устаткуванн¤. ѕроте використовуваний на п≥дприЇмствах спос≥б його
розрахунку не можна визнати досконалим, оск≥льки в≥н не враховуЇ внутр≥зм≥нних
втрат робочого часу. ” звТ¤зку з цим коеф≥ц≥Їнт зм≥нност≥ методолог≥чно
правильн≥ше буде обчислювати, виход¤чи з коеф≥ц≥Їнта використанн¤ календарного
фонду часу ≥ максимальноњ зм≥нност≥ роботи устаткуванн¤, ¤ка дор≥внюЇ трьом за восьмигодинноњ тривалост≥ зм≥ни.
ќтже, за коеф≥ц≥Їнта використанн¤
календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коеф≥ц≥Їнт зм≥нност≥ роботи
устаткуванн¤ дор≥внюватиме 1,8 (3,0 × 0,6).
|
Ќапр¤мки ≥нтенсиф≥кац≥њ
в≥дтворенн¤ |
ѕрот¤гом останн≥х рок≥в на б≥льшост≥ п≥дприЇмств р≥зних галузей
народного господарства ”крањни спостер≥гаЇтьс¤ низький р≥вень ефективност≥
в≥дтворювальних процес≥в. оеф≥ц≥Їнти оновленн¤ й вибутт¤ машин ≥ устаткуванн¤,
тобто найб≥льш активноњ частини основних фонд≥в на промислових п≥дприЇмствах,
коливаютьс¤ в межах в≥дпов≥дно 5Ч6 та 2Ч3% загального њхнього обс¤гу, а
коеф≥ц≥Їнт економ≥чного спрацюванн¤ дос¤гаЇ 50Ч55% загальноњ вартост≥. ѕарк
д≥ючого виробничого устаткуванн¤ м≥стить майже третину ф≥зично спрацьованих ≥
техн≥чно застар≥лих його одиниць. —аме цим передовс≥м по¤снюЇтьс¤ нев≥дкладне
завданн¤ прискоренн¤ й п≥двищенн¤ ефективност≥ в≥дтворенн¤ основних фонд≥в,
зростанн¤ техн≥чного р≥вн¤ застосовуваних засоб≥в прац≥. «а сучасних умов сл≥д
запровадити ≥ реал≥зувати так≥ головн≥ напр¤мки ≥нтенсиф≥кац≥њ в≥дтворенн¤ основних
фонд≥в:
● усеб≥чне прискоренн¤ розвитку машинобуд≥вного комплексу
”крањни, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого
задоволенн¤ народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру
р≥зних вид≥в машин та устаткуванн¤, забезпеченн¤ виготовленн¤ нових покол≥нь
техн≥ки ≥ зак≥нчених (технолог≥чно звТ¤заних) систем машин, розробка та
орган≥зац≥¤ виробництва тих знар¤дь прац≥, ¤к≥ ран≥ше взагал≥ не виготовл¤лись
або ≥мпортувались з ≥нших крањн;
● зосередженн¤
зусиль р≥зних галузей науки на пр≥оритетних напр¤мках науково-техн≥чного
прогресу, форсованому розвитку передовс≥м науком≥стких виробництв, ≥стотному
п≥двищенн≥ техн≥ко-орган≥зац≥йного р≥вн¤ та соц≥ально-економ≥чноњ ефективност≥
виробництва на п≥дприЇмствах р≥зних галузей народного господарства;
● докор≥нне
пол≥пшенн¤ вс≥Їњ орган≥зац≥њ роб≥т та економ≥чного њњ обгрунтуванн¤ на вс≥х
стад≥¤х в≥дтворювального процесу (проектуванн¤ Ч виробництво Ч розпод≥л Ч
запровадженн¤ Ч експлуатац≥¤ новоњ техн≥ки);
● дотриманн¤
кожним п≥дприЇмством власноњ стратег≥њ техн≥чного, орган≥зац≥йного та
економ≥чного розвитку; переор≥Їнтац≥¤ ≥нвестиц≥йноњ пол≥тики на максимальне
техн≥чне переозброЇнн¤ й реконструкц≥ю д≥ючих виробничих обТЇкт≥в; р≥зке
зб≥льшенн¤ масштаб≥в вилученн¤ з виробництва техн≥чно застар≥лих ≥ економ≥чно малоефективних
машин та устаткуванн¤, перех≥д в≥д практики одиничноњ зам≥ни спрацьованих
знар¤дь прац≥ до систематичного комплексного оновленн¤ техн≥ко-технолог≥чноњ
бази взаЇмозвТ¤заних виробничих ланок п≥дприЇмств;
● створенн¤
ринкового економ≥чного механ≥зму крањни, спроможного забезпечити пост≥йну
≥нтересован≥сть ус≥х ланок управл≥нн¤ виробництвом у зд≥йсненн≥ найб≥льш
ефективних в≥дтворювальних процес≥в ≥ сприйн¤тт≥ науково-техн≥чних та
орган≥зац≥йних новац≥й (нововведень).
ѕрактична реал≥зац≥¤
перел≥чених головних напр¤мк≥в ≥нтенсиф≥кац≥њ в≥дтворювальних процес≥в потребуЇ
не лише активноњ ≥нженерно-виробничоњ д≥¤льност≥ самих п≥дприЇмств, а й
моб≥л≥зац≥њ великих власних ф≥нансових кошт≥в. ” повному обс¤з≥ вона можлива за
умови передовс≥м пост≥йноњ державноњ п≥дтримки, безпосередньоњ участ≥ багатьох
≥нститут≥в ринковоњ ≥нфраструктури та ≥ноземного кап≥талу.
|
—пособи |
√оловною ознакою п≥двищенн¤ р≥вн¤ ефективного
використанн¤ основних фонд≥в ≥ виробничих потужностей того чи того п≥дприЇмства Ї зростанн¤
обс¤гу виробництва продукц≥њ. ≥льк≥сть же виробленоњ продукц≥њ за на¤вного
розм≥ру виробничого апарату залежить, з одного боку, в≥д фонду часу
продуктивноњ роботи машин та устаткуванн¤ прот¤гом доби, м≥с¤ц¤ або року, тобто
в≥д њхнього екстенсивного завантаженн¤, а з ≥ншого, Ч в≥д ступен¤ використанн¤
знар¤дь прац≥ за одиницю часу (≥нтенсивного навантаженн¤). ќтже, усю сукупн≥сть
техн≥чних, орган≥зац≥йних та економ≥чних заход≥в щодо л≥пшого використанн¤
основних фонд≥в п≥дприЇмства можна умовно под≥лити на дв≥ групи: 1) зб≥льшенн¤ екстенсивного
завантаженн¤; 2) п≥двищенн¤
≥нтенсивного навантаженн¤.
ќднак треба на двох
важливих обставинах. ѕо-перше, ¤кщо екстенсивне завантаженн¤ машин та устаткуванн¤
обмежуЇтьс¤ т≥льки календарним фондом часу, то можливост≥ п≥двищенн¤
≥нтенсивного навантаженн¤ устаткуванн¤, його продуктивност≥ не Ї такими широкими
≥ залежать передовс≥м в≥д ≥нженерних р≥шень, покладених в основу конструкц≥й
цього устаткуванн¤. ѕо-друге, зд≥йсненн¤ заход≥в екстенсивного напр¤мку, ¤к
правило, не потребуЇ кап≥тальних витрат, а п≥двищенн¤ р≥вн¤ ≥нтенсивного
використанн¤ виробничого апарату звТ¤зане з≥ значними ≥нвестиц≥¤ми; проте
останн≥ пор≥вн¤но швидко окупаютьс¤ за рахунок одержаного внасл≥док ≥нтенсиф≥кац≥њ
додаткового економ≥чного ефекту.
¬еликим резервом зб≥льшенн¤
продуктивноњ роботи виробничого устаткуванн¤ Ї максимально можливе скороченн¤ його простоњв. Ќа
п≥дприЇмствах з дискретним виробництвом к≥льк≥сть не використовуваного прот¤гом
доби устаткуванн¤ нер≥дко дос¤гаЇ 15Ч20% загального його парку, а внутр≥зм≥нн≥
простоњ становл¤ть 10Ч15% робочого часу. ÷е спричин¤Їтьс¤: неузгоджен≥стю
пропускноњ спро≠можност≥ окремих цех≥в ≥ д≥льниць; незадов≥льною орган≥зац≥Їю
техн≥чно-проф≥лактичного обслуговуванн¤ та ремонту устаткуванн¤; браком
роб≥тник≥в тих чи тих профес≥й; перебо¤ми в забезпеченн≥ робочих м≥сць
матер≥алами, електроенерг≥Їю, комплектуючими виробами, оснащенн¤м, пристро¤ми,
п≥дйомно-транспортними засобами тощо.
ƒл¤ п≥дприЇмств р¤ду галузей
≥ндустр≥њ ≥ передовс≥м машинобудуванн¤ надзвичайноњ гостроти набула проблема п≥двищенн¤ коеф≥ц≥Їнта зм≥нност≥ роботи
виробничого устаткуванн¤. ¬ ”крањн≥ цей показник нин≥ Ї невиправдано
низьким ≥ св≥дчить про на¤вн≥сть достатньо великих резерв≥в л≥пшого
використанн¤ знар¤дь прац≥. якщо довести реальну зм≥нн≥сть роботи
металообробного устаткуванн¤ до рац≥онального р≥вн¤ (1,7Ч1,8), то можна буде
зб≥льшити випуск машинобуд≥вноњ продукц≥њ б≥льше н≥ж на 30%.
«начному пол≥пшенню
екстенсивного завантаженн¤ засоб≥в прац≥ спри¤Ї зниженн¤ частки нед≥ючого устаткуванн¤, ¤ка на промислових
п≥дприЇмствах ”крањни Ї дуже значною (к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч одиниць), а також виведенн¤ з експлуатац≥њ зайвого й
неефективного використовуваного устаткуванн¤ та орган≥зац≥¤ завд¤ки цьому
повноц≥нноњ двозм≥нноњ роботи. «а ≥снуючими розрахунками, зд≥йсненн¤ таких
заход≥в дало б можлив≥сть п≥двищити фондов≥ддачу на п≥дприЇмствах р≥зних
галузей промисловост≥ та народного господарства на 10Ч15 ≥ б≥льше в≥дсотк≥в.
¬ир≥шальне значенн¤ дл¤
п≥двищенн¤ р≥вн¤ ≥нтенсивного використанн¤ основних фонд≥в маЇ своЇчасна зам≥на та модерн≥зац≥¤ ф≥зично спрацьованого
й техн≥чно застар≥лого устаткуванн¤. ƒл¤ п≥дтримуванн¤ пор≥вн¤но високого
техн≥чного р≥вн¤ виробництва на п≥дприЇмствах треба щор≥чно зам≥нювати 4Ч6% ≥
модерн≥зувати 6Ч8% д≥ючого парку машин, устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в знар¤дь
прац≥.
ƒо важливих фактор≥в, що
зумовлюють зростанн¤ продуктивност≥ устаткуванн¤ за одиницю часу, належать
також запровадженн¤ нових технолог≥й,
≥нтенсиф≥кац≥¤ виробничих процес≥в. ѕ≥дприЇмствам р≥зних галузей властив≥
специф≥чн≥ способи ≥нтенсиф≥кац≥њ технолог≥й виготовленн¤ продукц≥њ, виконанн¤
роб≥т або наданн¤ виробничих послуг (застосуванн¤, наприклад,
киснево-конвертерного методу виплавленн¤ стал≥ в чорн≥й металург≥њ;
використанн¤ р≥зних катал≥затор≥в, високих температур ≥ тиску Ч у х≥м≥чн≥й
промисловост≥; обробка металу тиском, точн≥ методи литва Ч у машинобудуван≥
тощо). Ўироке використанн¤ природного газу та кисню разом з≥ зб≥льшенн¤м
температури дутт¤ й тиску п≥д колошником домни забезпечуЇ зростанн¤ виробництва
чавуну майже на третину.
«начного п≥двищенн¤
≥нтенсивного навантаженн¤ устаткуванн¤ на п≥дприЇмствах можна дос¤гти завд¤ки застосуванню прогресивних форм ≥ метод≥в
орган≥зац≥њ виробництва (концентрац≥њ, спец≥ал≥зац≥њ, кооперуванн¤ та
комб≥нуванн¤; гнучких, потокових ≥ роторно-конвеЇрних л≥н≥й), що уможливлюють
використанн¤ високопродуктивного автоматизованого устаткуванн¤. «а св≥дченн¤м
спец≥альних досл≥джень, на п≥дприЇмствах машинобудуванн¤ виготовленн¤ конструктивно
й технолог≥чно однор≥дних деталей на потокових л≥н≥¤х забезпечуЇ п≥двищенн¤
навантаженн¤ устаткуванн¤ на 20Ч30%.
ƒосить ≥стотн≥ резерви
л≥пшого екстенсивного та ≥нтенсивного використанн¤ основних фонд≥в ≥ виробничих
потужностей можна реал≥зувати з допомогою освоЇнн¤
у стисл≥ строки проектних потужностей, уведенн¤ в д≥ю нових технолог≥чних
агрегат≥в, л≥н≥й, устаткуванн¤. «а даними виб≥ркового обстеженн¤ к≥лькасот
п≥дприЇмств р≥зних галузей промисловост≥ та буд≥вництва, середн≥й фактичний
пер≥од освоЇнн¤ виробничих потужностей становить 5Ч6 рок≥в. ѕроте техн≥чно та
економ≥чно обгрунтован≥ розрахунки св≥дчать про реальну можлив≥сть дос¤гненн¤
проектних показник≥в нових потужностей ≥ виробничих обТЇкт≥в на п≥дприЇмствах
добувноњ промисловост≥ за п≥втора-два роки, а обробноњ Ч за один р≥к ≥ нав≥ть
швидше.
«а умов ринковоњ економ≥ки
система господарюванн¤ в ц≥лому повинна передбачати достатн≥ економ≥чн≥ стимули
дл¤ забезпеченн¤ ефективного використанн¤ основних фонд≥в, усього майна п≥дприЇмств.
ƒ≥йова система таких колективних та ≥ндив≥дуальних економ≥чних стимул≥в на
п≥дприЇмствах р≥зних галузей народного господарства ”крањни поки що перебувають
т≥льки на стад≥њ становленн¤ й розвитку. Ўвидкому њњ запровадженню спри¤тимуть:
реал≥зац≥¤ програми роздержавленн¤ та приватизац≥њ власност≥; широке акц≥онуванн¤
п≥дприЇмств, система њхнього оподаткуванн¤; побудова механ≥зму оплати прац≥
залежно в≥д к≥нцевих результат≥в виробництва; б≥льш гнучка амортизац≥йна та
≥нвестиц≥йна пол≥тика; державна п≥дтримка великих ≥нвестиц≥йних проект≥в,
п≥дприЇмницькоњ та зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ тощо.
5.5.
—труктура, нормуванн¤ й використанн¤
оборотних фонд≥в п≥дприЇмства
|
—клад ≥ структура оборотних фонд≥в |
ќборотн≥ фонди п≥дприЇмства мають матер≥ально-речову й варт≥сну форми.
” практиц≥ плануванн¤ та обл≥ку господарськоњ д≥¤льност≥ до складу оборотних фонд≥в
включають: виробнич≥ запаси; незавершене виробництво та нап≥вфабрикати власного
виготовленн¤; витрати майбутн≥х пер≥од≥в.
¬иробнич≥
запаси
становл¤ть найб≥льшу частину оборотних фонд≥в. ƒо них належать запаси сировини,
основних ≥ допом≥жних матер≥ал≥в, покупних нап≥вфабрикат≥в, палива й пального,
тари, ремонтних деталей ≥ вузл≥в, малоц≥нних ≥нструмент≥в, господарського ≥нвентарю
(реманенту) та ≥нших предмет≥в, а також аналог≥чних предмет≥в, що швидко
зношуютьс¤.
Ќезавершене
виробництво Ч це предмети прац≥, обробку (переробку) ¤ких не завершено
п≥дприЇмством. ¬они перебувають безпосередньо на робочих м≥сц¤х або в процес≥
транспортуванн¤ в≥д одного робочого м≥сц¤ до ≥ншого. ƒо нап≥вфабрикат≥в власного виготовленн¤ в≥днос¤ть т≥ предмети прац≥,
що њх повн≥стю оброблено (перероблено) у даному виробничому п≥дрозд≥л≥
п≥дприЇмства, але ¤к≥ потребують дальшоњ обробки в ≥нших п≥дрозд≥лах (наприклад,
поковки, штамповки, в≥дливки та ≥нша продукц≥¤ заготовочного виробництва).
¬итрати майбутн≥х пер≥од≥в Ч це грошов≥ витрати, ¤к≥
зроблено в даний пер≥од, але ¤к≥ буде в≥дшкодовано за рахунок соб≥вартост≥
продукц≥њ (роботи, послуг) у наступн≥ пер≥оди. ƒо них належать витрати на
п≥дготовку виробництва, освоЇнн¤ випуску нових вироб≥в, рац≥онал≥зац≥ю ≥
винах≥дництво, придбанн¤ науково-техн≥чноњ та економ≥чноњ ≥нформац≥њ,
передплату пер≥одичних видань тощо.
—п≥вв≥дношенн¤ оборотних
фонд≥в у розр≥з≥ окремих елемент≥в ≥ стад≥й функц≥онуванн¤ (запаси, незавершене
виробництво, витрати майбутн≥х пер≥од≥в) характеризуЇ њхню виробничо-технолог≥чну (стад≥йну) структуру. ¬она формуЇтьс¤ п≥д
впливом низки фактор≥в (тип виробництва, особливост≥ продукц≥њ та технолог≥њ њњ
виготовленн¤, умови забезпеченн¤ п≥дприЇмства матер≥альними ресурсами тощо) ≥
зм≥нюЇтьс¤ в час≥ пов≥льно, без р≥зких коливань. Ќаприклад, на промислових
п≥дприЇмствах ”крањни у загальному обс¤з≥ оборотних фонд≥в частка виробничих запас≥в становить у середньому прот¤гом
останн≥х рок≥в приблизно 70%, незавершеного виробництва Ч 25%.
—постер≥гаЇтьс¤ така тенденц≥¤ в динам≥ц≥ структури оборотних фонд≥в: в≥дносн≥
розм≥ри виробничих запас≥в у ц≥лому зменшуютьс¤, а незавершеного виробництва ≥
витрат майбутн≥х пер≥од≥в, навпаки, зб≥льшуютьс¤.
—труктура оборотних фонд≥в
на п≥дприЇмствах р≥зних галузей маЇ значн≥ в≥дм≥нност≥, зумовлен≥ конкретними
технолог≥¤ми ≥ формами орган≥зац≥њ виробництва, умовами забезпеченн¤
матер≥альними ресурсами, ц≥нами на них тощо. “ак, найб≥льшу частку в загальному
обс¤з≥ оборотних фонд≥в становл¤ть: виробнич≥ запаси Ч на електростанц≥¤х та
п≥дприЇмствах легкоњ промисловост≥ (до 90%); незавершене виробництво Ч на
п≥дприЇмствах машинобудуванн¤ (близько 40%, у звТ¤зку з великою тривал≥стю
виробничого циклу); витрати майбутн≥х пер≥од≥в Ч на п≥дприЇмствах добувноњ
≥ндустр≥њ (40Ч50% ≥ б≥льше).
|
Ќормуванн¤ |
¬изначенн¤ потреби п≥дприЇмства у сировин≥ та ≥нших видах матер≥альних
ресурс≥в зд≥йснюЇтьс¤ за певними нормами њхн≥х витрат. ÷≥ норми розробл¤ютьс¤ самими
п≥дприЇмствами або на њхнЇ замовленн¤
галузевими науково-досл≥дними орган≥зац≥¤ми. «астосовувана система норм витрати
матер≥альних ресурс≥в охоплюЇ велику номенклатуру останн≥х. ¬иди цих норм
виокремлюютьс¤ за такими класиф≥кац≥йними ознаками: а) за призначенн¤м Ч норми
витрат
сировини, матер≥ал≥в, енерг≥њ, палива тощо; б) масштабом д≥њ Ч групов≥ (на однаков≥ види продукц≥њ)
та ≥ндив≥дуальн≥; в) пер≥одом д≥њ Ч р≥чн≥ (дл¤ поточного
плануванн¤) й перспективн≥; г) ступенем детал≥зац≥њ
обТЇкт≥в нормуванн¤ Ч дл¤ детал≥ (вузла) й виробу в ц≥лому; д) ступенем детал≥зац≥њ нормованих ресурс≥в Ч специф≥кован≥ (на види
ресурс≥в з конкретними параметрами) ≥ зведен≥ (на види ресурс≥в за
звуженою† номенклатурою).
Ќормуванн¤ витрат окремих
вид≥в матер≥альних ресурс≥в передбачаЇ дотриманн¤ певних наукових принцип≥в.
Ќайважлив≥шими з цих принцип≥в мають бути: прогресивн≥сть, технолог≥чна та економ≥чна
обгрунтован≥сть, динам≥чн≥сть ≥ забезпеченн¤ можливост≥ зниженн¤ норм.
Ќорма
витрати того чи того виду матер≥альних ресурс≥в Ч це гранично допустима
величина витрати на виготовленн¤ продукц≥њ за умов конкретного виробництва з
урахуванн¤м застосуванн¤ найпрогресивн≥шоњ технолог≥њ та сировини (матер≥ал≥в)
найвищого гатунку. ¬она маЇ власну структуру,
тобто сп≥вв≥дношенн¤ окремих елемент≥в, ¤к≥ у сукупност≥ становл¤ть загальну
величину витрати певного виду матер≥альних ресурс≥в на одиницю продукц≥њ, що
виробл¤Їтьс¤. ƒл¤ б≥льшост≥ матер≥ал≥в структура норми витрати включаЇ: корисну
(чисту) витрату; технолог≥чн≥ в≥дходи ≥ втрати; ≥нш≥ орган≥зац≥йно-техн≥чн≥
втрати (п≥д час транспортуванн¤, збер≥ганн¤ тощо).
” практиц≥ господарюванн¤
використовують три основн≥ методи нормуванн¤ витрат матер≥альних ресурс≥в:
анал≥тично-розрахун≠ковий, досл≥дно-лабораторний, зв≥тно-статистичний.
Ќайб≥льш прогресивним, безперечно, Ї анал≥тично-розрахунковий
метод, що базуЇтьс¤ на глибокому анал≥з≥ та техн≥ко-економ≥чному обгрунтуванн≥
вс≥х елемент≥в норми з використанн¤м найнов≥ших дос¤гнень техн≥ки ≥ технолог≥њ
виробництва. ористуючись досл≥дно-лабораторним
методом, норми витрат визначають з допомогою проведенн¤ низки досл≥д≥в ≥ досл≥джень;
його використовують, головне, дл¤ нормуванн¤ витрати допом≥жних матер≥ал≥в та
≥нструменту. —уть зв≥тно-статистичного
методу нормуванн¤ пол¤гаЇ у встановленн≥ норм витрат, виход¤чи з≥ зв≥тних
даних про фактичне витрачанн¤ ресурс≥в за минул≥ роки та оч≥куваного
(можливого) певного зниженн¤ норм у наступн≥ роки. …ого практичне застосуванн¤
допускаЇтьс¤ т≥льки ¤к вин¤ток Ч дл¤ ор≥Їнтованих розрахунк≥в, а також у
процес≥ нормуванн¤ витрат малоц≥нних ≥ таких, що њх р≥дко використовують, матер≥ал≥в.
|
≈фективн≥сть |
–ац≥ональне та економне витрачанн¤ окремих елемент≥в оборотних фонд≥в
п≥дприЇмств маЇ неперес≥чне економ≥чне значенн¤. ÷е зумовлюЇтьс¤ пост≥йним зб≥льшенн¤м
абсолютного споживанн¤ сировини, матер≥ал≥в, енерг≥њ дл¤ виробництва продукц≥њ
у р≥зних галуз¤х народного господарства, переважаючою часткою матер≥альних витрат
у загальн≥й њњ вартост≥. ≈коном≥¤ матер≥альних ресурс≥в, що характеризуЇтьс¤
зниженн¤м абсолютноњ та питомоњ витрати окремих вид≥в ресурс≥в, даЇ змогу з
такоњ самоњ к≥лькост≥ сировини й матер≥ал≥в виготовл¤ти б≥льше продукц≥њ без
додаткових затрат сусп≥льноњ прац≥, п≥двищувати ефективн≥сть виробництва в
ц≥лому на кожному п≥дприЇмств≥.
ƒл¤ вим≥рюванн¤ ступен¤
ефективност≥ використанн¤ оборотних фонд≥в ≥снуЇ в≥дпов≥дна система
техн≥ко-економ≥чних показник≥в.
Ќа п≥дприЇмствах тих
галузей, що переробл¤ють первинну сировину, застосовують показник (коеф≥ц≥Їнт) виходу або видобувати готовоњ продукц≥њ з вих≥дноњ
сировини. Ќаприклад, на п≥дприЇмств≥ кольоровоњ металург≥њ таким показником
служить коеф≥ц≥Їнт видобутку м≥д≥ з руди, а на цукровому завод≥ Ч вих≥д цукру з
бур¤к≥в. Ќа п≥дприЇмствах окремих галузей народного господарства показником
ефективност≥ використанн¤ сировинних ресурс≥в Ї витрата сировини на одиницю готовоњ продукц≥њ. “ак, на комб≥натах
(заводах) чорноњ металург≥њ застосовуЇтьс¤ показник витрати сировини (зал≥зноњ
руди, вуг≥льного коксу, флюс≥в) на одну тонну чавуну, а на п≥дприЇмств≥ з
виробництва м≥неральних добрив Ч витрата с≥рчаноњ кислоти на тонну суперфосфату
тощо.
Ќа п≥дприЇмствах обробноњ
промисловост≥ дл¤ ц≥Їњ мети застосовують коеф≥ц≥Їнт
використанн¤ матер≥ал≥в, тобто в≥дношенн¤ чистоњ ваги (маси) виробу до
норми або фактичноњ витрати конструкц≥йного матер≥алу. ƒл¤ окремих вид≥в
матер≥ал≥в розраховують так≥ показники, ¤к коеф≥ц≥Їнт
використанн¤ площ≥ матер≥алу (листовий прокат, тканина, шк≥ра), коеф≥ц≥Їнт використанн¤ обТЇму матер≥алу
(деревина) тощо.
≈фективн≥ше використанн¤
оборотних фонд≥в передбачаЇ передовс≥м розвТ¤занн¤ конкретних завдань з економ≥њ
сировини, матер≥ал≥в, палива, електроенерг≥њ. «аведено розр≥зн¤ти джерела ≥
шл¤хи економ≥њ матер≥альних ресурс≥в. ƒжерела економ≥њ показують, за рахунок чого можна дос¤гти економ≥њ
ресурс≥в, а шл¤хи економ≥њ Ч ¤к саме,
за допомогою ¤ких заход≥в можна заощаджувати т≥ чи т≥ види матер≥альних
ресурс≥в. « ус≥Їњ сукупност≥ можливих заход≥в щодо економ≥њ матер≥альних
ресурс≥в сл≥д виокремлювати виробничо-техн≥чн≥ та орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ (рис.
5.5).
–ис.
5.5. ƒжерела та способи економ≥њ матер≥альних ресурс≥в
на п≥дприЇмствах.
Ќайб≥льш≥ резерви п≥двищенн¤
р≥вн¤ ефективного використанн¤ важливих вид≥в матер≥альних ресурс≥в звТ¤зано з
комплексною переробкою сировини та широким застосуванн¤м вторинних ресурс≥в.
омплексна
переробка сировини Ч це процес њњ промисловоњ переробки, результатом ¤кого Ї добуванн¤ з
вих≥дноњ сировини вс≥х корисних компонент≥в та њх повне використанн¤, включаючи
й технолог≥чн≥ в≥дходи. ≈коном≥чна доц≥льн≥сть комплексноњ переробки сировини
зумовлена великою ц≥нн≥стю так званоњ попутноњ продукц≥њ, що м≥ститьс¤ у
вих≥дн≥й сировин≥. Ќаприклад, за добуванн¤ природного газу поб≥жними продуктами
Ї конденсати, гел≥й, с≥рка; нафти Ч горючий газ, с≥рка, йод, бром; м≥дноњ,
м≥дно-колчедановоњ та м≥дно-цинковоњ руди Ч цинк (до 7%), зал≥зо (понад 30%), с≥рка (до 45%), а також свинець, кобальт,
мол≥бден, золото, ср≥бло та ≥нш≥ метали в к≥лькост≥, ¤ка забезпечуЇ њхнЇ
рентабельне видобуванн¤.
«начна частка поб≥жних
продукт≥в у загальному обс¤з≥ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤, св≥дчить про
економ≥чну доц≥льн≥сть комплексноњ переробки вих≥дноњ сировини на п≥дприЇмствах
в≥дпов≥дних галузей народного господарства. Ќаприклад, понад 30% виробництва
р≥зних вид≥в х≥м≥чноњ продукц≥њ зосереджено на п≥дприЇмствах кольоровоњ та
чорноњ металург≥њ, 10% Ч на п≥дприЇмствах целюлозно-паперовоњ промисловост≥.
Ќезважаючи на достатн≥й р≥вень ефективност≥ такого методу переробки
вих≥дноњ сировини дос¤гнутий ступ≥нь комплексност≥ њњ використанн¤ на б≥льшост≥
п≥дприЇмств ”крањни не в≥дпов≥даЇ сучасним вимогам. оеф≥ц≥Їнт використанн¤
багатьох вид≥в комплексноњ сировини прот¤гом останн≥х рок≥в тримаЇтьс¤ на р≥вн≥
не б≥льше 50Ч60%.
¬торинн≥
матер≥альн≥ ресурси Ч це залишки сировини (матер≥ал≥в), в≥дходи виробництва ≥ споживанн¤,
¤к≥ можуть бути повторно використан≥ дл¤ виготовленн¤ продукц≥њ. «а ознакою
утворенн¤ вони под≥л¤ютьс¤ на дв≥ основн≥ групи Ч в≥дходи виробництва та
в≥дходи споживанн¤. ƒо в≥дход≥в виробництва включають: залишки сировини й
матер≥ал≥в, що значною м≥рою втратили свою перв≥сну споживну варт≥сть (обр≥зки
матер≥ал≥в, металева стружка, в≥дпрацьован≥ катал≥затори, техн≥чне масло, жом,
мел¤са, макуха, костриц¤ тощо); поб≥чн≥ та поб≥жн≥ продукти переробки вих≥дноњ
сировини, ¤к≥ технолог≥чно неминуч≥ (р≥зн≥ види шлаку, л≥гн≥н, поб≥жн≥ гази,
пуста порода тощо). ¬≥дходи споживанн¤ охоплюють в≥дходи: виробничого
споживанн¤ (р≥зн≥ ц≥лком зношен≥ елементи засоб≥в виробництва Ч брухт, гума,
тара тощо) ≥ побутового споживанн¤ (непридатн≥ реч≥ домашнього вжитку, зношен≥
взутт¤ та од¤г, макулатура тощо).
«а обс¤гом ≥ ц≥нн≥стю найб≥льш
важливе значенн¤ дл¤ промислового виробництва мають р≥зноман≥тн≥ вторинн≥
метали, що утворюютьс¤ у вигл¤д≥ амортизац≥йного брухту ≥ так званого
оборотного металу (металева стружка, в≥дходи ливарного виробництва). ѓхн¤
частка в загальному матер≥ально-сировинному баланс≥ сталеплавильного
виробництва становить понад 45%. ѕроте масштаби використанн¤ вторинних
матер≥альних ресурс≥в на п≥дприЇмствах в≥дпов≥дних галузей промисловост≥
”крањни аж н≥¤к не можна визнати задов≥льними. ќсобливо це стосуЇтьс¤ побутових
в≥дход≥в. Ќаприклад, частка паперовоњ макулатури у загальному обс¤з≥ сировини
дл¤ виготовленн¤ паперу й картону становить нин≥ трохи б≥льше 20%, що майже в
2Ч2,5 раза нижче за технолог≥чно можливий та економ≥чно доц≥льний р≥вень.
ѕитанн¤ дл¤ самост≥йного поглибленого вивченн¤
1. —утн≥сть ≥ загальна характеристика виробничих фонд≥в п≥дприЇмства.
ƒискус≥йн≥ аспекти проблеми.
2. ћайно соц≥ального призначенн¤ ≥ проблеми управл≥нн¤ ним за ринкових
умов господарюванн¤.
3. ћетодика визначенн¤ балансовоњ вартост≥ основних фонд≥в на початок
розрахункового року.
4. ¬идова класиф≥кац≥¤ ≥ структура основних фонд≥в п≥дприЇмств та орган≥зац≥й.
5. ‘≥зичне спрацюванн¤ й техн≥ко-економ≥чне стар≥нн¤
основних фонд≥в.
6. —учасн≥ методи амортизац≥њ основних фонд≥в.
7. “еоретико-методолог≥чн≥ основи ≥ практика оптим≥зац≥њ строк≥в експлуатац≥њ
виробничого устаткуванн¤ (транспортних засоб≥в).
8. ≈коном≥чне та соц≥альне обгрунтуванн¤ форм простого й розширеного
в≥дтворенн¤ основних фонд≥в п≥дприЇмств (орган≥зац≥й).
9. «агальновживана система показник≥в дл¤ оц≥нки ефективност≥ процес≥в
в≥дтворенн¤ й використанн¤ основних фонд≥в та проблеми њњ вдосконаленн¤ за
ринкових умов господарюванн¤.
10. ѕроблеми оновленн¤ й використанн¤ окремих груп основних фонд≥в на п≥дприЇмствах р≥зних галузей народного господарства ”крањни.
11. ƒискус≥йн≥ аспекти визначенн¤ складу оборотних фонд≥в п≥дприЇмств
виробничоњ сфери.
12. ѕроблеми ефективного використанн¤ оборотних фонд≥в п≥дприЇмств ≥
можлив≥ способи њхнього розвТ¤занн¤.
