–озд≥л 20.
ЅјЌ –”“—“¬ќ … Ћ≤ ¬≤ƒј÷≤я ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬
(ќ–√јЌ≤«ј÷≤…)
лючов≥ терм≥ни ≥
пон¤тт¤:
банкрутство;
передбаченн¤
(прогнозуванн¤) банкрутства;
ознака банкрутства;
ц≥на (варт≥сть)
ф≥рми;
причини банкрутства;
визначенн¤ ступен¤
ймов≥рност≥ банкрутства;
порушенн¤ справи про
банкрутство;
л≥кв≥дац≥йна
варт≥сть збанкрут≥лого п≥дприЇмства;
насл≥дки банкрутства
п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ);
процедура л≥кв≥дац≥њ
п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).
20.1. Ѕанкрутство
п≥дприЇмств (орган≥зац≥й)
¤к економ≥чне ¤вище
|
—утн≥сть,
|
ѕон¤тт¤
банкрутства орган≥чно притаманне сучасним ринковим в≥дносинам. ¬оно характеризуЇ
неспроможн≥сть п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) задовольнити вимоги кредитор≥в щодо
оплати товар≥в, роб≥т, послуг, а також забезпечити обовТ¤зков≥ платеж≥ в бюджет
≥ позабюджетн≥ фонди.
«акон ”крањни Ђѕро банкрутствої п≥д банкрутством розум≥Ї звТ¤зану з
недостачею актив≥в у л≥кв≥дн≥й форм≥ неспроможн≥сть юридичноњ особи субТЇкта п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥ задовольнити у встановлений дл¤ цього строк предТ¤влен≥ до нього з
боку кредитор≥в вимоги ≥ виконати зобовТ¤занн¤ перед бюджетом.
«а нормальних умов господарюванн¤ акц≥онери та кредитори спод≥ваютьс¤
на винагороду, р≥вень ¤коњ залежить в≥д ступен¤ прибутковост≥ ф≥рми. ќдна з
перших ознак руху до банкрутства Ч спад прибутковост≥ ф≥рми нижче за варт≥сть
њњ кап≥талу. ¬≥дсотки за кредит ≥ див≥денди, що сплачуютьс¤ ф≥рмою, перестають
в≥дпов≥дати сучасним ринковим умовам
господарюванн¤, а вкладанн¤ кошт≥в у таку ф≥рму стаЇ невиг≥дним. редитори (власники
обл≥гац≥й та ≥нш≥) одержують певн≥ суми, визначен≥ кредитними угодами, але
в≥дносна виг≥дн≥сть њхн≥х вкладень у дану ф≥рму зменшуЇтьс¤, а в звТ¤зку з≥
спадом вартост≥ акц≥онерного кап≥талу падаЇ й ц≥на акц≥й, зб≥льшуЇтьс¤ ризик
неповерненн¤ кошт≥в, у ф≥рми виникають труднощ≥ з гот≥вкою, особливо ¤кщо
кредитори не пролонгують кредитн≥ угоди на наступний пер≥од ≥ ф≥рма змушена
буде виплатити не т≥льки в≥дсотки, а й суму основного боргу. ћоже виникнути
криза л≥кв≥дност≥ ≥ ф≥рма ув≥йде в стан Ђтехн≥чноњ неплатоспроможност≥ї. ÷е
¤вище можна вже розгл¤дати ¤к банкрутство.
«аруб≥жний досв≥д показуЇ, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5Ч2
роки до по¤ви його очевидних ознак. ÷≥лком
можливим Ї ви¤вленн¤ початкових ознак банкрутства через прогнозуванн¤ Ђц≥ни
п≥дприЇмстваї на найближчу та довгострокову перспективу.
«ниженн¤ прибутковост≥ ф≥рми або зб≥льшенн¤
середньоњ вартост≥ зобовТ¤зань означаЇ зниженн¤ њњ ц≥ни. ÷≥на ф≥рми Ч це приведен≥ до
тепер≥шнього часу потоки виплат кредиторам та акц≥онерам. як дисконтна ставка використовуЇтьс¤
середньозважена варт≥сть кап≥талу. ÷≥на ф≥рми може впасти нижче за суму
зобовТ¤зань кредиторам. ÷е означаЇ, що акц≥онерний кап≥тал ЂзникаЇї. ќсь це ≥ Ї
повне банкрутство Ч банкрутство акц≥онер≥в. ÷≥на ф≥рми може впасти нав≥ть нижче
за л≥кв≥дац≥йну варт≥сть актив≥в. “од≥ л≥кв≥дац≥йна варт≥сть розгл¤датиметьс¤
¤к ц≥на ф≥рми, а л≥кв≥дац≥¤ ф≥рми стаЇ виг≥дн≥шою за њњ експлуатац≥ю. јкц≥онери
у цьому раз≥ втрачають св≥й кап≥тал.
ѕричини банкрутства п≥дприЇмств (орган≥зац≥й) можуть
бути найр≥зноман≥тн≥шими. Ѕеручи загалом, њх можна под≥лити на дв≥ групи:
1) зовн≥шн≥, ¤к≥ практично дуже важко (≥нод≥ неможливо) врахувати;
2) внутр≥шн≥, що безпосередньо залежать в≥д форм, метод≥в та орган≥зац≥њ
роботи на самому п≥дприЇмств≥. –езультатом одночасного впливу вс≥х чинник≥в Ї настанн¤
банкрутства (рис. 20.1).
«овн≥шн≥ фактори можуть бути м≥жнародними та нац≥ональними. ћ≥жнародн≥ фактори формуютьс¤ п≥д впливом динам≥ки
загальноеконом≥чних показник≥в розвитку пров≥дних крањн, стану св≥товоњ ф≥нансовоњ
системи, стаб≥льност≥ м≥жнародноњ торг≥вл≥, митноњ пол≥тики, р≥вн¤ м≥жнародноњ
конкуренц≥њ, руху м≥жнародного кап≥талу та ≥н.
јнал≥з заруб≥жноњ практики св≥дчить, що в крањнах ≥з розвинутою
економ≥кою та сталою пол≥тичною системою, ¤к правило, 1/3 банкрутств
спричин¤Їтьс¤ зовн≥шн≥ми, а 2/3 Ч внутр≥шн≥ми причинами. ќчевидним Ї й те, що
фактори банкрутства дл¤ в≥тчизн¤них п≥дприЇмств Ї ≥ншими, пох≥дними в≥д
кризового стану нац≥ональноњ економ≥ки.
—аме необірунтована економ≥чна пол≥тика ур¤ду, некерован≥ ≥нфл¤ц≥йн≥
процеси, тотальна економ≥чна криза, пол≥тична нестаб≥льн≥сть сусп≥льства, спад
д≥ловоњ активност≥ в економ≥ц≥ найб≥льш впливають на результати д≥¤льност≥
п≥дприЇмств передовс≥м через недосконал≥сть
законодавчоњ бази. Ќа сучасному етап≥ дуже упов≥льнивс¤ розвиток науки та техн≥ки
знов-таки через глибоку кризу в ≥нвестиц≥йн≥й сфер≥. Ќизький р≥вень
≥нтегрованост≥ в≥тчизн¤ноњ економ≥ки,
неефективне використанн¤ заруб≥жного кап≥талу, р≥зке пог≥р≠шанн¤ конТюнктури внутр≥шнього
≥ зовн≥шнього ринк≥в спричин¤ють пом≥тн≥ симптоми банкрутства в багатьох
п≥дприЇмствах ”крањни.
–ис. 20.1. ќсновн≥ причини банкрутства п≥дприЇмств (орган≥зац≥й).
–ух до кризового стану починаЇтьс¤ в момент виникненн¤ кумул¤тивного
зростанн¤ величини в≥дхиленн¤ тих чи тих показник≥в, ¤к≥ характеризують стан
зовн≥шнього та внутр≥шнього середовища функц≥онуванн¤ ф≥рми, в≥д довгострокових
тенденц≥й динам≥ки цих показник≥в. Ќаприклад, ¤кщо обс¤г продажу товару
коливавс¤ в межах ±3% середньом≥с¤чноњ величини в≥д середньоквартальноњ, а
наступного м≥с¤ц¤ впав на 10% ≥ негативна тенденц≥¤ наростаЇ, то маЇмо вже
певн≥ симптоми кризового стану.
≤снують ≥ ц≥лком конкретн≥ симптоми настанн¤ тотальноњ заборгованост≥ ≥
повноњ неплатоспроможност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). Ќайб≥льш характерн≥ з
них показано на рис. 20.2.
ѕроцес зростанн¤ процентних ставок ≥ ц≥н зумовлюЇ подорожчанн¤
сировини, матер≥ал≥в, комплектуючих вироб≥в, ¤ке випереджаЇ п≥двищенн¤ ц≥н на
готову продукц≥ю, зб≥льшуЇ за ≥нших однакових умов кредиторську заборгован≥сть
п≥дприЇмства. ”се це потребуЇ додаткових кредитних ресурс≥в ≥, ¤к насл≥док,
призводить до негативних зм≥н у структур≥ зобовТ¤зань п≥дприЇмства через п≥двищенн¤
середньоњ вартост≥ пасив≥в.
” дальшому наростають кризов≥ ¤вища (б≥льш ¤вн≥ ознаки банкрутства),
¤к≥ зумовлено р≥зкими зм≥нами структури балансу п≥дприЇмства, а саме: труднощ≥
з гот≥вкою та р≥зке зменшенн¤ грошових кошт≥в на рахунках; зб≥льшенн¤
деб≥торськоњ заборгованост≥ (р≥зке зниженн¤ њњ теж може бути негативним ¤вищем,
бо св≥дчитиме про труднощ≥ з≥ збутом, зростанн¤ запас≥в готовоњ продукц≥њ);
зб≥льшенн¤ кредиторськоњ заборгованост≥; зниженн¤ обс¤г≥в продажу (хоча перед
л≥кв≥дац≥Їю п≥дприЇмства можливий повний розпродаж його продукц≥њ). р≥м того,
характерною Ї затримка з поданн¤м зв≥тност≥, на¤вн≥сть конфл≥ктних ситуац≥й на
п≥дприЇмств≥.
Ѕанкрутство може виникнути
на кожному з етап≥в життЇвого циклу конкурентноњ переваги ф≥рми (∆÷ ѕ‘).
ƒосл≥дники називають так≥ основн≥ фактори, що спри¤ють банкрутству ф≥рми.
ѕершим детерм≥нантом Ї параметри фактор≥в виробництва. ¬плив цих фактор≥в спостер≥гаЇтьс¤
на вс≥х стад≥¤х (етапах) життЇвого циклу ѕ‘, але особливо важлив≥ вони на
стад≥њ зародженн¤. Ќа дан≥й стад≥њ Ї с≥м причин, унасл≥док д≥њ ¤ких ф≥рма може
зазнати банкрутства:
Ч неправильне визначенн¤ м≥с≥њ ф≥рми та њњ
виробничого проф≥лю;
Ч низьк≥ п≥дприЇмницьк≥ зд≥бност≥ власника (власник≥в) ф≥рми;
Ч низька квал≥ф≥кац≥¤ управл≥нського персоналу ф≥рми;
Ч неадекватний маркетинг;
Ч велика частка позикового кап≥талу;
Ч низька квал≥ф≥кац≥¤ виконавц≥в (роб≥тник≥в, ≥нженер≥в ≥ т. п.);
Ч неадекватн≥сть трансакц≥йних витрат.
Ќаступним етапом життЇвого циклу ѕ‘ Ї прискоренн¤ зростанн¤. ƒаний
етап характеризуЇтьс¤ тим, що ф≥рма маЇ добрий попит на свою продукц≥ю, сильну
маркетингову стратег≥ю, високу квал≥ф≥кац≥ю управл≥нського персоналу, що даЇ
змогу њй процв≥тати та зб≥льшувати виробництво. ” ц≥й ситуац≥њ дл¤ ф≥рми Ї
небезпечною т≥льки велика частка позикових кошт≥в у загальн≥й мас≥ кап≥талу, що
використовуЇтьс¤. ‘≥рма може своЇчасно не забезпечити виплат своњм кредиторам ≥
збанкрут≥ти.
–ис. 20.2.
—утн≥сть можливих симптом≥в банкрутства п≥дприЇмств.
Ќа етап≥
упов≥льненн¤ зростанн¤ загрозу банкрутства створюють: погане використанн¤
оборотного кап≥талу, втрата гнучкост≥ в управл≥нн≥, неадекватний маркетинг,
неадекватн≥сть трансакц≥йних витрат. –≥вень використанн¤ кап≥талу можна
визначити, анал≥зуючи коеф≥ц≥Їнти л≥кв≥дност≥ актив≥в. Ўвидк≥сть обороту
кошт≥в, тобто швидк≥сть перетворенн¤ њх на грош≥, безпосередньо впливаЇ на платоспроможн≥сть
п≥дприЇмства. Ѕрак гнучкост≥ в управл≥нн≥ призводить до неефективних
управл≥нських р≥шень, несвоЇчасного прийн¤тт¤ таких ≥, ¤к насл≥док, до
зб≥льшенн¤ витрат на управл≥нн¤ та до втрат прибутку в≥д неадекватного й
несвоЇчасного реагуванн¤ на зовн≥шн≥ та внутр≥шн≥ в≥дхиленн¤.
≈тап зр≥лост≥ характеризуЇтьс¤
стаб≥льним станом ф≥рми, стаб≥льним прибутком, насиченн¤м ус≥ма виробничими
ресурсами. Ќа цьому етап≥ небезпечною Ї низка таких фактор≥в: високий ступ≥нь
нел≥кв≥дност≥ оборотного кап≥талу, стар≥нн¤ основного кап≥талу, неадекватний
маркетинг, неадекватн≥сть трансакц≥йних витрат. “ак, ф≥зичне спрацюванн¤ та
техн≥ко-економ≥чне стар≥нн¤ основного кап≥талу призводить до зниженн¤
продуктивност≥ прац≥, ¤к пор≥вн¤ти з ≥ншими ф≥рмами, до втрати конкурентноњ
переваги ф≥рми, а внасл≥док цього Ч до банкрутства.
Ќа етап≥ спаду
виробництва д≥ють т≥ сам≥ фактори, що й на етап≥ зр≥лост≥. јле стан пог≥ршуЇтьс¤
загальним незадов≥льним ф≥нансовим становищем субТЇкта господарюванн¤. ¬≥н
втрачаЇ споживач≥в, а негативна д≥¤ внутр≥шн≥х фактор≥в може призвести до
прискореного його банкрутства.
≤ншим важливим детерм≥нантом слугують параметри попиту. јнал≥з св≥дчить, що ц≥ параметри д≥ють на вс≥х
стад≥¤х ∆÷ ѕ‘ ≥, ¤к правило, Ї однаковими дл¤ вс≥х етап≥в. –≥зке зниженн¤
сукупного попиту негативно впливаЇ на вс≥ види д≥¤льност≥: скорочуютьс¤ обс¤ги
виробництва, зб≥льшуютьс¤ витрати на одиницю продукц≥њ, зменшуЇтьс¤ прибуток на
одиницю продукц≥њ та загальний обс¤г прибутку.
” раз≥ розвитку виробництва товар≥в-зам≥нник≥в настаЇ процес витисканн¤
товар≥в, що њх виробл¤Ї ф≥рма, з ринк≥в, зменшенн¤ попиту на цю продукц≥ю ≥, ¤к
можливий насл≥док, утрата ф≥рмою прибутку та банкрутство.
јналог≥чно д≥ють ≥ ≥нш≥ фактори параметр≥в попиту,
але њхн≥й вплив р≥зний на р≥зних етапах ∆÷ ѕ‘. “ак, на етап≥ прискоренн¤
зростанн¤ до банкрутства може призвести т≥льки один фактор Ч р≥зке зниженн¤ сукупного
попиту. ≤нш≥ фактори не мають вир≥шального значенн¤, оск≥льки ф≥рма
перебуваЇ на стад≥њ ≥нтенсивного зростанн¤.
Ќаступним детерм≥нантом Ї р≥вень галузевоњ
конкуренц≥њ. «б≥льшенн¤ конкурентних переваг ≥нших ф≥рм галуз≥ може бути
катал≥затором банкрутства ф≥рми на будь-¤кому етап≥ ∆÷ ѕ‘. ÷ей процес св≥дчить
про те, що ≥нш≥ ф≥рми використовують л≥пш≥ технолог≥њ, маркетингову стратег≥ю
та управл≥нськ≥ кадри. ¬≥дставанн¤ ф≥рми пог≥ршуЇ њњ становище на ринку ≥ також
може призвести до банкрутства.
¬плив державноњ пол≥тики Ї важливим фактором, що впливаЇ на розвиток та
функц≥онуванн¤ ф≥рми через ф≥скальну та кредитно-грошову системи.
|
≈тапи |
”мови
та механ≥зм визнанн¤ юридичних ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю,
субТЇктами банкрутства (банкрутами) ≥ пор¤док задоволенн¤ претенз≥й кредитор≥в
визначено законодавчо. ќсновн≥ етапи порушенн¤ справи про банкрутство того чи
того субТЇкта господарюванн¤ показано на рис. 20.3.
«г≥дно ≥з законом ”крањни Ђѕро банкрутствої субТЇктом банкрутства може
бути будь-¤ка юридична особа, що не спроможна своЇчасно задовольнити вимоги
кредитор≥в та сплатити податки. ÷¤ юридична особа маЇ бути зареЇстрованою ¤к
субТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. Ѕоржником Ї юридична особа, проти ¤коњ порушено
справу про банкрутство, а банкрут Ч це боржник, що перебуваЇ у процес≥
л≥кв≥дац≥њ.
як кредитор може виступати будь-¤ка украњнська або ≥ноземна юридична чи
ф≥зична особа, що маЇ вимоги (претенз≥њ) до боржника на п≥дстав≥ ¤к майнових,
так ≥ немайнових зобовТ¤зань останнього. ¬арт≥сть
вимоги визначаЇтьс¤ залежно в≥д њњ сутност≥: варт≥сть негро≠шового
зобовТ¤занн¤ Ч за ринковою ц≥ною на день поданн¤ за¤ви про банкрутство (до
поданн¤ такоњ за¤ви сума будь-¤коњ вимоги включаЇ лише в≥дсотки та штрафи),
варт≥сть вимоги за контрактом Ч за варт≥стю збитк≥в запод≥¤них кредитору
боржником у звТ¤зку з невиконанн¤м умов контракту.
«а¤ву про банкрутство можуть подати кредитори (кр≥м кредитор≥в, майнов≥
вимоги ¤ких повн≥стю забезпечено заставою), органи державноњ податковоњ служби,
органи державноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби, сам боржник. якщо до одного
боржника мають майнов≥ вимоги два або б≥льше кредитор≥в, останн≥ утворюють так
зван≥ збори кредитор≥в. «а¤ва про банкрутство подаЇтьс¤ до јрб≥тражного суду за
м≥сцем знаходженн¤ боржника.
–ис. 20.3. ќсновн≥ етапи
порушенн¤ справи про банкрутство
п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).
ѕисьмова за¤ва кредитора (боржника, орган≥в податковоњ служби або
державноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби) до арб≥тражного суду ≥ Ї п≥дставою дл¤
порушенн¤ справи про банкрутство. ƒо за¤ви кредитора додаютьс¤ список ≥нших
кредитор≥в, ¤ких знаЇ за¤вник; список п≥дписаних боржником контракт≥в; список
арб≥тражних чи ≥нших судових справ боржника чи проти боржника. якщо боржник у
раз≥ його ф≥нансовоњ неспроможност≥ або загрози такоњ неспроможност≥, з власноњ ≥н≥ц≥ативи звернувс¤ до
арб≥тражного суду, то до його за¤ви додаютьс¤ список боржник≥в ≥
кредитор≥в, суми њхн≥х вимог, забезпечених або незабезпечених заставою (¤кщо
вимоги забезпечено заставою, то вказуЇтьс¤ варт≥сть застави); список майна та
його варт≥сть.
«а¤ву кредитора може бути в≥дкликано за¤вником до прийн¤тт¤ арб≥тражним
судом р≥шенн¤ про визнанн¤ боржника банкрутом. ¬≥дкликанн¤ за¤ви боржником
можливе т≥льки за згодою кредитора.
ѕ≥сл¤ прийн¤тт¤ за¤ви проводитьс¤ попереднЇ зас≥данн¤ јрб≥тражного
суду, на ¤кому розгл¤даютьс¤ подан≥ документи, заслуховуЇтьс¤ по¤сненн¤ стор≥н
≥, в раз≥ необх≥дност≥, призначаЇтьс¤ розпор¤дник майна боржника. якщо суд
вир≥шуЇ, що вс≥х процедурних вимог дотримано, то в≥н призначаЇ судовий розгл¤д
справи, надсилаЇ пов≥домленн¤ вс≥м сторонам судового процесу ≥ публ≥куЇ пов≥домленн¤
про р≥шенн¤ суду в оф≥ц≥йному друкованому орган≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни чи
аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни.
” м≥с¤чний строк (в≥д дн¤ опубл≥куванн¤ пов≥домленн¤) јрб≥тражний суд
виносить ухвалу, в ¤к≥й зобовТ¤зуЇ вс≥х ос≥б, що подали за¤ви з майновими
вимогами до боржника, скликати збори кредитор≥в, а ¤кщо к≥льк≥сть кредитор≥в
перевищуЇ дес¤ть ос≥б Ч створити повноважний ком≥тет. ѕовноваженн¤ ком≥тету
визначаютьс¤ зборами кредитор≥в.
Ѕудь-¤ка ф≥зична чи юридична особа (у т≥м числ≥ ≥ сам боржник чи
кредитор), ¤к≥ бажають вз¤ти участь у реструктуризац≥њ або санац≥њ боржника, у
той самий строк повинн≥ подати до јрб≥тражного суду за¤ви з письмовим
зобовТ¤занн¤м про переведенн¤ на них боргу, а також указати умови проведенн¤
процесу реструктуризац≥њ або санац≥њ.
” даному раз≥ санац≥¤ Ї процедурою, що включаЇ угоду м≥ж санатором та
кредиторами, спр¤мовану на врегулюванн¤ борг≥в та ф≥нансове оздоровленн¤ юридичноњ
особи боржника.
ќтже, першим етапом санац≥њ Ї перех≥д до санатора
борг≥в боржника; другим Ч узгодженн¤ умов реструктуризац≥њ юридичноњ особи
боржника; трет≥м Ч узгодженн¤ м≥ж санатором та кредиторами умов виплати боргу.
ѕрактика показуЇ, що реструктуризац≥¤ може зд≥йснюватись у р≥зних
формах через придбанн¤ санатором та/або ф≥зичною чи юридичною особами, ним
визначеними, усього чи частки статутного фонду боржника дл¤ виплати борг≥в
боржника зг≥дно з умовами плану реорган≥зац≥њ; усього чи частки майна боржника
(включаючи частину або вс≥ його угоди) з метою одержанн¤ кошт≥в дл¤ погашенн¤
борг≥в; здаванн¤ в оренду (л≥зинг) ус≥Їњ або частини власност≥ боржника з метою
розпод≥лу орендних платеж≥в м≥ж кредиторами; передач≥ п≥дприЇмства в оренду
трудовому колективу, ¤кщо боржник Ч державне п≥дприЇмство.
–еструктуризац≥¤ може бути ≥нструментом приватизац≥њ ц≥л≥сного
майнового комплексу державного п≥дприЇмства або часток (пањв, акц≥й) держави в
господарських товариствах у таких випадках: ¤кщо боржником Ї державне
п≥дприЇмство; боржник сам порушив справу про банкрутство; план реструктуризац≥њ
передбачаЇ процес приватизац≥њ боржника.
Ѕудь-¤кий план санац≥њ маЇ включати чергов≥сть
задоволенн¤ претенз≥й (вимог) до боржника в≥дпов≥дно до умов пропозиц≥њ про
санац≥ю. «а браком в≥дсутност≥ пропозиц≥й щодо проведенн¤ санац≥њ або в раз≥
незгоди кредитор≥в з умовами проведенн¤ санац≥њ боржника јрб≥тражний суд визнаЇ
боржника банкрутом ≥ з цього приводу ухвалюЇ в≥дпов≥дну постанову.
20.2. ћетодичн≥
основи визначенн¤ ймов≥рност≥ банкрутства
субТЇкт≥в господарюванн¤
ƒл¤ усп≥шного господарюванн¤ на ринкових засадах суттЇво важливим Ї
можлив≥сть оц≥нки ймов≥рност≥ банкрутства субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ та ≥ншоњ
д≥¤льност≥. ¬ ”крањн≥, де прот¤гом багатьох дес¤тир≥ч панувала позаринкова
система господарюванн¤, що виключала оф≥ц≥йне визнанн¤ банкрутства ¤к
економ≥чного ¤вища, нема загальновизнаноњ в≥тчизн¤ноњ методики визначенн¤
ймов≥рност≥ банкрутства субТЇкт≥в господарюванн¤. ” звТ¤зку з цим доводитьс¤
користуватис¤ заруб≥жними методичними п≥дходами, в основу ¤ких покладено факторн≥
модел≥ прогнозуванн¤ банкрутства п≥дприЇмств та орган≥зац≥й.
Ќайпрост≥шою Ї двофакторна модель
оц≥нки ймов≥рност≥ банкрутства п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). ¬она передбачаЇ
обчисленн¤ спец≥ального коеф≥ц≥Їнта Z ≥ маЇ такий формал≥зований
вигл¤д:
††††††††††††††††††††††† 
,†††††††††††††††††††††† (20.1)
де kзл Ч коеф≥ц≥Їнт
загальноњ л≥кв≥дност≥; qпк Ч частка позикових кошт≥в у загальн≥й величин≥ пасиву балансу.
«а двофакторною моделлю ймов≥рн≥сть банкрутства будь-¤кого субТЇкта
господарюванн¤ Ї дуже малою за будь-¤кого в≥дТЇмного значенн¤ коеф≥ц≥Їнта Z, ≥ великою Ч за Z > 1.
Ѕ≥льш обірунтованою ≥ б≥льш поширеною Ї пТ¤тифакторна модель јльтмана. ѕрофесор Ќью-…оркського ун≥верситету
≈двард јльтман розробив алгоритм розрахунку ≥ндексу кредитоспроможнос≥, ¤кий
одержав назву ≥ндексу (модел≥) јльтмана. ÷ей ≥ндекс даЇ змогу з достатньою
в≥рог≥дн≥стю розпод≥лити субТЇкти господарюванн¤ на тих, що працюють стаб≥льно,
≥ на потенц≥йних банкрут≥в. —вою модель ≈. јльтман побудував на п≥дстав≥
досл≥дженн¤ ф≥нансового стану та результат≥в господарськоњ д≥¤льност≥ 66
компан≥й, розрахувавши 22 ф≥нансов≥ коеф≥ц≥Їнти ≥ скориставшис¤ дл¤ своЇњ
модел≥ лише пТ¤тьма найб≥льш вагомими. ÷≥ коеф≥ц≥Їнти характеризують з р≥зних
стор≥н (усеб≥чно) прибутков≥сть кап≥талу та його структуру.
≤ндекс јльтмана ЂZї розраховуЇтьс¤ за формулою
†††††††††††††††††† Z = 3,3 1
+ 0,99 2 + 0,6 3 + 1,4 4 + 1,2 5, ††††††† (20.2)
де
3,3; 0,99; 0,6; 1,4 ≥ 1,2 Ч коеф≥ц≥Їнти регрес≥њ, що характеризують м≥ру впливу
на ≥ндекс ЂZї; 1 Ч
характеризуЇ прибутков≥сть основного та оборотного кап≥талу; визначаЇтьс¤ д≥ленн¤м
суми балансового прибутку на загальну варт≥сть актив≥в; з певною часткою умовност≥
його можна назвати показником рентабельност≥ виробництва; 2 Ч
в≥дображаЇ дох≥дн≥сть субТЇкта господарюванн¤ ≥ розраховуЇтьс¤ ¤к
сп≥вв≥дношенн¤ чистоњ виручки в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ ≥ загальноњ вартост≥ актив≥в
п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ); 3 Ч визначаЇ структуру кап≥талу ф≥рми;
обчислюЇтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ власного кап≥талу (за ринковою варт≥стю) до
позикового кап≥талу (суми коротко- ≥ довгострокових пасив≥в); 4 Ч
в≥дображаЇ р≥вень чистоњ прибутковост≥ виробництва (д≥¤льност≥); розраховуЇтьс¤
д≥ленн¤м обс¤гу ре≥нвестованого прибутку (суми резерву, фонд≥в соц≥ального
призначенн¤ та ц≥льового ф≥нансуванн¤, нерозпод≥леного прибутку) на загальну
варт≥сть актив≥в ф≥рми; 5 Ч характеризуЇ структуру кап≥талу й визначаЇтьс¤
¤к в≥дношенн¤ власного оборотного кап≥талу до загальноњ вартост≥ актив≥в
субТЇкта господарюванн¤.
ƒл¤ визначенн¤ ймов≥рност≥ банкрутства того чи того субТЇкта
господарюванн¤ розрахунковий ≥ндекс ЂZї необх≥дно пор≥вн¤ти з критичним його значенн¤м. ƒл¤ точн≥шого
визначенн¤ ступен¤ ймов≥рност≥ банкрутства п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ)
рекомендуЇтьс¤ користуватис¤ таблицею 20.1. «розум≥ло, що в процес≥ ранжуванн¤
(розпод≥лу) п≥дприЇмств та ≥нших субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ часто
виникаЇ потреба врахувати специф≥ку в≥дпов≥дноњ галуз≥ (сфери д≥¤льност≥), а
в≥дтак визначити ≥ншу шкалу градац≥њ ≥ндекс≥в.
“аблиц¤
20.1
—“”ѕ≤Ќ№ ≤ћќ¬≤–Ќќ—“≤ ЅјЌ –”“—“¬ј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј (ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ),
ўќ ¬»«Ќј„ј™“№—я «ј ≤Ќƒ≈ —ќћ ≈. јЋ№“ћјЌј
|
«наченн¤ ≥ндексу ЂZї |
—туп≥нь ≥мов≥рност≥ банкрутства |
|
1,8 ≥ нижче в≥д
1,81 до 2,6 в≥д
2,61 до 2,9 в≥д 2,91 до 3,0 ≥ вище |
ƒуже висока ¬исока ƒостатньо
ймов≥рна ƒуже
низька |
” в≥тчизн¤н≥й практиц≥ господарюванн¤ застосуванн¤ модел≥
≈. јльтмана звТ¤зане з певними труднощами. ѕо-перше, коеф≥ц≥Їнти регрес≥њ
1Ч 5 розраховувалис¤ автором за результатами д≥¤льност≥
компан≥й, що функц≥онували у зовс≥м ≥ншому конкурентному ринковому середовищ≥.
ѕо-друге, у шкал≥ јльтмана не враховано галузевих особливост≥ господарюванн¤.
ѕо-третЇ, в≥тчизн¤ним спец≥ал≥стам бракуЇ ≥нформац≥њ дл¤ розрахунку коеф≥ц≥Їнта
3 через недорозвинут≥сть ринку ц≥нних папер≥в. “ому запропонован≥
≈. јльтманом методичн≥ принципи визначенн¤ ймов≥рност≥ банкрутства можна
використовувати у в≥тчизн¤н≥й практиц≥ господарюванн¤ за такоњ умови:
коеф≥ц≥Їнти регрес≥њ та критичн≥ значенн¤ ≥ндексу ЂZї треба обовТ¤зково розраховувати дл¤ конкретних
галузей (сфер д≥¤льност≥) з використанн¤м оптимальних критер≥њв, ¤к≥ в≥дображали
б специф≥чн≥ умови господарюванн¤ в≥тчизн¤них п≥дприЇмств (орган≥зац≥й).
20.3. Ћ≥кв≥дац≥њ
збанкрут≥лих п≥дприЇмств (орган≥зац≥й)
|
ѕричини |
ѕричини
л≥кв≥дац≥њ (припиненн¤ д≥¤льност≥) п≥дприЇмств та орган≥зац≥й можуть бути р≥зними.
√оловними Ї так≥:
1) варт≥сть майна
боржника продовжуЇ знец≥нюватис¤ ≥ бракуЇ будь-¤коњ можливост≥ њњ в≥дновленн¤;
2) жодна юридична чи
ф≥зична особа не звернулас¤ до в≥дпов≥дного органу ≥з за¤вою про проведенн¤ реструктуризац≥њ
або санац≥њ боржника;
3) жодний з поданих
реструктуризац≥йних чи санац≥йних план≥в не було схвалено кредиторами;
4) запропонований план
виходу п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо
реал≥зувати.
–≥шенн¤ про л≥кв≥дац≥ю боржника може прийн¤ти суд з≥ своЇњ ≥н≥ц≥ативи
чи на клопотанн¤ розпор¤дника майна, кредитора, збор≥в чи ком≥тету кредитор≥в.
ѕро визнанн¤ боржника банкрутом јрб≥тражний суд ухвалюЇ в≥дпов≥дну постанову,
¤ка надсилаЇтьс¤ вс≥м учасникам, причетним до цього процесу (засновнику визнаноњ
банкрутом юридичноњ особи; власнику майна банкрута або вповноваженому ним
органу; банку, кл≥Їнтом ¤кого Ї банкрут; органу, що зареЇстрував банкрута ¤к
субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥; ус≥м кредиторам; ус≥м учасникам угод, що в
них боржник бере участь; ус≥м учасникам арб≥тражного процесу; державн≥й служб≥
зайн¤тост≥; в≥дпов≥дним профсп≥лковим органам). ÷≥Їю постановою призначаютьс¤
також л≥кв≥датори з представник≥в збор≥в кредитор≥в, банк≥в, ф≥нансових
орган≥в, а також з ‘онду державного майна, ¤кщо банкрутом визнано державне
п≥дприЇмство або орган≥зац≥ю.
ѕризначен≥ арб≥тражним судом л≥кв≥датори утворюють л≥кв≥дац≥йну
ком≥с≥ю, ¤к≥й надаютьс¤ певн≥ повноваженн¤. ƒо л≥кв≥дац≥йноњ ком≥с≥њ переходить
право розпор¤дженн¤ майном банкрута ≥ вс≥ його майнов≥ права та обовТ¤зки.
Ћ≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤: управл¤Ї майном банкрута; зд≥йснюЇ ≥нвентаризац≥ю та
оц≥нку майна; визначаЇ л≥кв≥дац≥йну масу ≥ розпор¤джаЇтьс¤ нею; вживаЇ заход≥в
дл¤ ст¤гненн¤ деб≥торськоњ заборгованост≥; реал≥зуЇ майно збанкрут≥лого п≥дприЇмства
(орган≥зац≥њ) ≥ зд≥йснюЇ ≥нш≥ заходи, спр¤мован≥ на задоволенн¤ вимог кредитор≥в.
Ћ≥кв≥дац≥йною масою Ї майнов≥ активи банкрута, на ¤к≥, з метою погашенн¤ боргу, може бути звернене ст¤гненн¤ на
вимогу кредитор≥в. ћаЇтьс¤ на уваз≥ все майно боржника, що належить йому на
прав≥ власност≥ або повного господарського в≥данн¤. якщо субТЇкт банкрутства Ї засновником або учасником
господарського товариства та в≥дпов≥дно власником частки у статутному фонд≥
товариства, зазначена частка п≥дл¤гаЇ викупу або вилученню з≥ статутного фонду
через його зменшенн¤; одержан≥ кошти включаютьс¤ до складу л≥кв≥дац≥йноњ маси.
ќрендоване майно виключаЇтьс¤ з л≥кв≥дац≥йноњ маси.
ќц≥нка л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥ збанкрут≥лого п≥дприЇмства маЇ певн≥
особливост≥, зумовлен≥ характером незвичайноњ ситуац≥њ. √оловна особлив≥сть
пол¤гаЇ в т≥м, що це активний вид оц≥нки, на п≥дстав≥ ¤коњ приймаютьс¤ певн≥
управл≥нськ≥ р≥шенн¤ ≥ зд≥йснюютьс¤ певн≥ практичн≥ д≥њ. р≥м того, оц≥нка
л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥ п≥дприЇмства безпосередньо впливаЇ на ≥нтереси третьоњ
сторони (кр≥м замовник≥в ≥ оц≥нювач≥в), а саме: кредитор≥в, ≥нвестор≥в, судових
орган≥в. Ќа думку пров≥дного американського оц≥нювача Ў. ѕратта,
л≥кв≥дац≥йна варт≥сть Ч це чиста грошова сума, ¤ку власники (власник)
п≥дприЇмства можуть одержати за л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмства ≥ окремого розпродажу
його актив≥в.
” св≥тов≥й практиц≥ розр≥зн¤ють пон¤тт¤ упор¤дкованоњ та примусовоњ
л≥кв≥дац≥њ, а також в≥дпов≥дно терм≥ни Ђупор¤дкована л≥кв≥дац≥йна варт≥стьї ≥
Ђвимушена л≥кв≥дац≥йна варт≥стьї. «а упор¤дкованоњ л≥кв≥дац≥њ продаж актив≥в зд≥йснюЇтьс¤
прот¤гом визначеного (розумного) строку з тим, щоб одержати за них найвищу
можливу ц≥ну. ƒл¤ найб≥льш нел≥кв≥дних актив≥в цей пер≥од може становити до
двох рок≥в. ¬имушена л≥кв≥дац≥¤ передбачаЇ негайний розпродаж актив≥в, ¤к
правило, ус≥х одночасно (на одному аукц≥он≥). —пец≥ал≥сти розр≥зн¤ють також
л≥кв≥дац≥йну варт≥сть припиненн¤ функц≥онуванн¤ актив≥в п≥дприЇмства. ” цьому
раз≥ активи списуютьс¤.
¬еличина л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥ в≥д продажу актив≥в,
очищена в≥д супутн≥х витрат, дисконтуЇтьс¤†
на дату оц≥нки за ставкою дисконту, ¤ка враховуЇ ризик, звТ¤заний ≥з цим
продажем. Ћ≥пше, уважаЇ Ў. ѕратт, продавати окремо активи, н≥ж ц≥ле
п≥дприЇмство. “од≥ сума виручки Ї, ¤к правило, вищою.
«аруб≥жна практика виокремлюЇ певн≥ етапи технолог≥чноњ посл≥довност≥
процесу розрахунку впор¤дкованоњ л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥ п≥дприЇмства:
● перший етап Ч розробка календарного граф≥ка л≥кв≥дац≥њ актив≥в
п≥дприЇмства;
● другий етап Ч оц≥нка поточноњ вартост≥ актив≥в з
урахуванн¤м витрат на њхню л≥кв≥дац≥ю;
● трет≥й етап Ч обчисленн¤ обс¤г≥в зобовТ¤зань п≥дприЇмства;
● четвертий етап Ч визначенн¤ р≥зниц≥ м≥ж поточною (скоригованою) варт≥стю актив≥в ≥ величиною зобовТ¤зань
п≥дприЇмства.
«а визначенн¤ л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥ актив≥в використовуютьс¤ дан≥
балансу п≥дприЇмства, розраховуЇтьс¤ ринкова варт≥сть земельних д≥л¤нок,
варт≥сть ≥нших актив≥в за р≥зними методами оц≥нки (акумул¤ц≥њ актив≥в, пор≥вн¤льним
або ринковим, дох≥дним).
¬изначенн¤ л≥кв≥дац≥йноњ маси зд≥йснюЇтьс¤ з метою
реал≥зац≥њ актив≥в банкрута ≥ за необх≥дност≥ майна ≥нших ос≥б, ¤к≥ в≥дпов≥дають
за його зобовТ¤занн¤ми, дл¤ розпод≥лу виручених кошт≥в м≥ж кредиторами.
|
Ќасл≥дки |
¬изнанн¤
в установленому пор¤дку боржника банкрутом маЇ певн≥ юридичн≥ насл≥дки: по-перше,
припин¤Їтьс¤ п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть такого боржника (п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ);
по-друге, до л≥кв≥дац≥йноњ ком≥с≥њ переходить право розпор¤джанн¤ майном
банкрута ≥ вс≥ його майнов≥ права та обовТ¤зки; по-третЇ, вважаютьс¤ такими, що
минули, строки вс≥х боргових зобовТ¤зань банкрута; по-четверте, припин¤Їтьс¤
нарахуванн¤ пен≥ ≥ в≥дсотк≥в на вс≥ види заборгованост≥ п≥дприЇмства-банкрута
(орган≥зац≥њ).
–≥шенн¤ про продаж майна банкрута за погодженн¤м з≥ зборами (ком≥тетом)
кредитор≥в приймаЇ л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤, ¤ка визначаЇ пор¤док продажу майна банкрута
(склад, умови ≥ строки придбанн¤ майна). –еал≥зац≥¤ майнових актив≥в банкрута
провадитьс¤ через викуп у раз≥ надходженн¤ лише одн≥Їњ пропозиц≥њ; ¤кщо пропозиц≥й
надходить дв≥ або б≥льше, то призначаЇтьс¤ проведенн¤ конкурсу чи аукц≥ону.
” св≥тов≥й практиц≥ загальновживаними способами реал≥зац≥њ Ї так≥:
продаж одному чи к≥льком покупц¤м; продаж на аукц≥он≥ або з допомогою тендера;
наданн¤ в оренду одному чи к≥льком орендар¤м ус≥х або частини майнових актив≥в
банкрута з дальшим розпод≥лом кошт≥в, виручених в≥д оренди, м≥ж кредиторами;
переданн¤ заставленого майна заставодержателю; залишенн¤ боржников≥ збиткового
майна або такого, що маЇ незначну ц≥нн≥сть ≥ не впливаЇ на зб≥льшенн¤ майнових
актив≥в. ћожна використовувати й будь-¤к≥ ≥нш≥ способи реал≥зац≥њ, затверджен≥
в судовому пор¤дку.
” раз≥, коли субТЇктом банкрутства Ї ун≥тарне державне п≥дприЇмство або
господарське товариство, у статутному фонд≥ ¤кого переважна частка майна
належить держав≥, проведенн¤ аукц≥ону (конкурсу) зд≥йснюЇтьс¤ органом
приватизац≥њ. ” раз≥, коли субТЇктом банкрутства Ї юридична особа, заснована на
недержавн≥й форм≥ власност≥, л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤ може або безпосередньо
проводити аукц≥он, або доручити його проведенн¤ спец≥ал≥зованому л≥цензованому
п≥дприЇмству (установ≥).
”с≥ форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукц≥он≥, за
конкурсом) оформл¤ютьс¤ договорами куп≥вл≥-продажу, ¤кий укладаЇтьс¤ м≥ж л≥кв≥дац≥йною ком≥с≥Їю в≥д ≥мен≥ п≥дприЇмства-банкрута та
покупцем.
Ћ≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤ за погодженн¤м з≥ зборами (ком≥тетом) кредитор≥в
визначаЇ посл≥довн≥сть реал≥зац≥њ обТЇкт≥в л≥кв≥дац≥йноњ маси та критер≥њ
њхнього в≥дбору дл¤ продажу, оск≥льки допускаЇтьс¤ продаж ¤к ц≥л≥сних майнових
комплекс≥в, так ≥ окремого ≥ндив≥дуально визначеного майна, обТЇкт≥в
незавершеного буд≥вництва або законсервованих обТЇкт≥в.
|
„ергов≥сть
|
ошти,
виручен≥ в≥д продажу майна банкрута, спр¤мовуютьс¤ на задоволенн¤ претенз≥й
кредитор≥в (рис. 20.4). ¬имоги кожноњ наступноњ черги задовольн¤ютьс¤
п≥сл¤ повного задоволенн¤ вимог попередньоњ. «а браком майна дл¤ повного
задоволенн¤ вс≥х вимог одн≥Їњ черги претенз≥њ задовольн¤ютьс¤ пропорц≥йно
належн≥й кожному кредиторов≥ суми. ¬имоги, не задоволен≥ за браком майна, вважаютьс¤
погашеними. Ќе розгл¤даютьс¤ ≥ вважаютьс¤ погашеними також вимоги, за¤влен≥
п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку, встановленого дл¤ њхнього предТ¤вленн¤. ћайно (кр≥м кошт≥в
державних п≥дприЇмств-банкрут≥в), що залишилос¤ п≥сл¤ задоволенн¤ вимог
кредитор≥в ≥ член≥в трудового колективу, передаЇтьс¤ власников≥ або
в≥дпов≥дному органу приватизац≥њ дл¤ реал≥зац≥њ, ¤кщо арб≥тражний суд прийн¤в
ухвалу про л≥кв≥дац≥ю юридичноњ особи-боржника. ошти, що залишилис¤ п≥сл¤
задоволенн¤ державним п≥дприЇмством-банкрутом вимог кредитор≥в ≥ член≥в
трудового колективу, зараховуютьс¤ до в≥дпов≥дного позабюджетного фонду приватизац≥њ.
–ис. 20.4.
„ергов≥сть задоволенн¤ претенз≥й кредитор≥в.
ѕ≥сл¤ завершенн¤ реал≥зац≥њ майнових обТЇкт≥в, що вход¤ть до складу
л≥кв≥дац≥йноњ маси Ї необх≥дними дл¤ повного задоволенн¤ вс≥х вимог кредитор≥в,
та розпод≥лу виручених сум м≥ж
кредиторами л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤ складаЇ та подаЇ в јрб≥тражний суд л≥кв≥дац≥йний
баланс. ” л≥кв≥дац≥йному баланс≥ мають бути в≥дображен≥ показники обс¤гу
майнових актив≥в (л≥кв≥дац≥йноњ маси), дан≥ њхньоњ ≥нвентаризац≥њ, в≥домост≥
про реал≥зац≥ю обТЇкт≥в л≥кв≥дац≥йноњ маси з посиланн¤м на укладен≥ договори
куп≥вл≥-продажу, а також суми розпод≥лу виручених кошт≥в пом≥ж кредиторами.
–езультати розгл¤ду арб≥тражним судом л≥кв≥дац≥йного балансу становл¤ть
к≥нцевий етап л≥кв≥дац≥йноњ процедури. јрб≥тражний суд виносить ухвалу про
затвердженн¤ л≥кв≥дац≥йного балансу у раз≥, коли л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤ належним
чином зд≥йснила заходи дл¤ ви¤вленн¤ й реал≥зац≥њ вс≥х майнових актив≥в, що
п≥дл¤гали включенню до л≥кв≥дац≥йноњ маси, та у встановленому пор¤дку
розпод≥лила виручен≥ суми м≥ж кредиторами. якщо за результатами л≥кв≥дац≥йного
балансу не залишилос¤ майна п≥сл¤ задоволенн¤ вимог кредитор≥в ≥ не над≥йшло
будь-¤ких заперечень, арб≥тражний суд виносить ухвалу про л≥кв≥дац≥ю ц≥Їњ
юридичноњ особи.
” раз≥, коли јрб≥тражний суд доходить висновку, що л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤
не ви¤вила або не реал≥зувала вс≥х на¤вних майнових актив≥в, необх≥дних дл¤
повного задоволенн¤ кредитор≥в, в≥н виносить ухвалу про призначенн¤ нових
л≥кв≥датор≥в. Ќова л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤ знову зд≥йснюЇ вс≥ етапи л≥кв≥дац≥њ
п≥дприЇмства.
ом≥тет кредитор≥в (за браком такого Ч збори кредитор≥в) або будь-¤кий
окремий кредитор можуть опротестувати л≥кв≥дац≥йний баланс. ѕ≥сл¤ розгл¤ду
заперечень јрб≥тражний суд приймаЇ р≥шенн¤ щодо затвердженн¤ (не затвердженн¤)
балансу.
ѕ≥сл¤ затвердженн¤ л≥кв≥дац≥йного балансу: 1) суд виносить ухвалу
про л≥кв≥дац≥ю юридичноњ особи боржника; 2) оприлюднюЇ цю ухвалу;
3) зв≥льн¤Ї л≥кв≥датор≥в в≥д виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в. ” раз≥ незатвердженн¤ зв≥ту суд може
висунути вимогу про виправленн¤ ви¤влених недол≥к≥в або, ¤к уже було сказано,
призначити нових л≥кв≥датор≥в.
ќтже, справа про банкрутство вважаЇтьс¤ закритою т≥льки п≥сл¤
затвердженн¤ плану реструктуризац≥њ або санац≥њ майна боржника або п≥сл¤ затвердженн¤
л≥кв≥дац≥йного балансу.
«г≥дно з чинним законодавством, ¤кщо майна банкрута
вистачило, щоб задовольнити вс≥ вимоги кредитор≥в, в≥н вважаЇтьс¤ в≥льним в≥д борг≥в
≥ може продовжити свою п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть. јрб≥тражний суд маЇ право
винести ухвалу про реорган≥зац≥ю (л≥кв≥дац≥ю) юридичноњ особи т≥льки тод≥, коли
в нењ залишилось майнових актив≥в менше, н≥ж потр≥бно дл¤ њњ функц≥онуванн¤
зг≥дно ≥з законодавством, або на клопотанн¤ власник≥в њњ майна.
ѕитанн¤ дл¤
самост≥йного поглибленого вивченн¤
1. —утн≥сна багатоаспектна характеристика банкрутства п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).
2. —истема ознак настанн¤ банкрутства п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) ¤к економ≥чного ¤вища.
3. ¬и¤вленн¤ та анал≥з причин (чинник≥в) банкрутства субТЇкт≥в господарюванн¤.
4. ѕосл≥довн≥ етапи порушенн¤ справи про банкрутство п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).
5. «агальновживан≥ у св≥тов≥й практиц≥ господарюванн¤ методи визначенн¤ ймов≥рност≥ банкрутства п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).
6. ќрган≥зац≥йн≥ аспекти процесу порушенн¤ справи про банкрутство окремих субТЇкт≥в господарюванн¤.
7. ћожлив≥ насл≥дки визнанн¤ банкрутами тих чи ≥нших юридичних ос≥б.
8. ѕроцедура л≥кв≥дац≥њ (припиненн¤ д≥¤льност≥) збанкрут≥лих п≥дприЇмств та орган≥зац≥й.
