–озд≥л 2. ќ—Ќќ¬» ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷№ ќѓ ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

 

 лючов≥ пон¤тт¤ ≥ терм≥ни:

п≥дприЇмництво;

види п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥;

типи п≥дприЇмництва;

франчайзинг;

п≥дприЇмницький догов≥р (контракт, угода);

партнерськ≥ звТ¤зки;

м≥жнародний б≥знес;

сп≥льн≥ п≥дприЇмства.

 

 

2.1. ѕ≥дприЇмництво ¤к сучасна форма господарюванн¤

 

як в≥домо, у минулому виокремлювали землю, працю й кап≥тал ¤к ключов≥ чинники виробництва; нин≥ до них додають новий чинник Ч п≥дприЇмницький потенц≥ал (потенц≥йну можлив≥сть максимально ефективного використанн¤ сукупност≥ кадрових, матер≥альних ≥ нематер≥альних ресурс≥в). ‘ормуванн¤ й використанн¤ цього потенц≥алу Ч це практично ≥ Ї суттю пон¤тт¤ Ђп≥дприЇмництвої, ¤ке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарськоњ або ≥ншоњ д≥¤льност≥ з метою одержанн¤ певного зиску.

ѕ≥дприЇмництвом, ¤к правило, називають розум≥ти ≥н≥ц≥ативно-самост≥йну господарсько-комерц≥йну д≥¤льн≥сть окремих ф≥зичних та юридичних ос≥б, що њњ ц≥лком зор≥Їнтовано на одержанн¤ прибутку (доходу). “ака д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ в≥д свого ≥мен≥, на власний ризик ≥ п≥д особисту майнову в≥дпов≥дальн≥сть окремоњ ф≥зичноњ особи Ч п≥дприЇмц¤ або юридичноњ особи Ч п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).

ќсновними функц≥¤ми п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ заведено вважати: 1) творчу Ч генеруванн¤ й активне використанн¤ новаторських ≥дей ≥ п≥лотних проект≥в, готовн≥сть до виправданого ризику та вм≥нн¤ ризикувати в б≥знес≥ (п≥дприЇмництв≥); 2) ресурсну Ч формуванн¤ ≥ продуктивне використанн¤ власного кап≥талу, а також ≥нформац≥йних, матер≥альних ≥ трудових ресурс≥в; 3) орган≥зац≥йно-супров≥дну Ч практична орган≥зац≥¤ маркетингу, виробництва, продажу, реклами та ≥нших господарських справ. ѕ≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть може зд≥йснюватис¤ без використанн¤ ≥ з використанн¤м найманоњ прац≥, без утворенн¤ або з утворенн¤м юридичноњ особи.

¬ажливо усв≥домлювати, що п≥дприЇмництво (б≥знес) завжди маЇ зд≥йснюватис¤ за науково обгрунтованими принципами. ƒо цих принцип≥в належать: 1) в≥льний виб≥р б≥знесовоњ д≥¤льност≥; 2) залученн¤ на добров≥льних засадах ресурс≥в (грошових кошт≥в ≥ майна) ≥ндив≥дуальних п≥дприЇмц≥в та юридичних ос≥б дл¤ започаткуванн¤ й розгортанн¤ такоњ д≥¤льност≥; 3) самост≥йне формуванн¤ програми д≥¤льност≥, виб≥р постачальник≥в ресурс≥в ≥ споживач≥в продукц≥њ, встановленн¤ ц≥н на товари та послуги, найманн¤ прац≥вник≥в; 4) в≥льне розпор¤джанн¤ прибутком (доходом), що залишаЇтьс¤ п≥сл¤ внесенн¤ обовТ¤зкових платеж≥в до в≥дпов≥дних бюджет≥в; 5) самост≥йне зд≥йсненн¤ п≥дприЇмц¤ми Ч юридичними особами зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.

ѕ≥дприЇмництво ¤к форма переважно ≥н≥ц≥ативноњ д≥¤льност≥ може започатковуватис¤ ≥ функц≥онувати у вигл¤д≥ будь-¤ких њњ вид≥в (вироб≠ничоњ та торговельноњ д≥¤льност≥, посередництва, наданн¤ послуг тощо). ѕор¤д з цим завжди виокремлюютьс¤ ≥ндив≥дуальна й колективна форми п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, тобто так≥ можлив≥ види останньоњ, ¤к: а) малий б≥знес (мале п≥дприЇмництво), що базуЇтьс¤ на особист≥й власност≥ або оренд≥ майна; б) сп≥льне п≥дприЇмництво (партнерство), засноване на колективн≥й власност≥; в) корпоративне п≥дприЇмництво, матер≥альною п≥двалиною ¤кого слугуЇ акц≥онерна власн≥сть.

“радиц≥йно ≥снують класична та ≥нновац≥йна модел≥ п≥дприЇмництва з альтернативним вар≥антом њхнього поЇднанн¤.  ласична модель п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ незм≥нно ор≥ЇнтуЇтьс¤ на найефективн≥ше використанн¤ на¤вних ресурс≥в п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). «а такоњ модел≥ д≥њ п≥дприЇмц¤ ч≥тко окреслено: анал≥тична оц≥нка на¤вних ресурс≥в; ви¤вленн¤ реальних можливостей дос¤гненн¤ поставленоњ мети б≥знесовоњ д≥¤льност≥; використанн¤ саме т≥Їњ реальноњ можливост≥, ¤ка здатна забезпечити максимально ефективну в≥ддачу в≥д на¤вних ф≥нансових, матер≥альних ≥ нематер≥альних ресурс≥в. ≤нновац≥йна модель п≥дприЇмництва передбачаЇ активне використанн¤ переважно ≥нновац≥йних орган≥зац≥йно-управл≥нських, техн≥ко-технолог≥ч≠них ≥ соц≥ально-економ≥чних р≥шень у сфер≥ р≥зномасштабного б≥знесу. “ому практична реал≥зац≥¤ ц≥Їњ п≥дприЇмницькоњ модел≥ маЇ спиратис¤ на таку посл≥довно зд≥йснювану систему д≥й: 1) науково обгрунтоване формулюванн¤ головноњ п≥дприЇмницькоњ мети; 2) усеб≥чна оц≥нка зовн≥шнього ринкового середовища з погл¤ду пошуку альтернативних можливостей реал≥зац≥њ запропонованоњ п≥дприЇмницькоњ ≥дењ; 3) неупе≠реджена пор≥вн¤льна оц≥нка власних матер≥ально-ф≥нансових ресурс≥в ≥ спрогнозованих можливостей; 4) конструктивний пошук зовн≥шн≥х додаткових джерел в≥дпов≥дних вид≥в ресурс≥в (за потреби);
5) грунтовний анал≥з потенц≥йних можливостей конкурент≥в у в≥дпов≥дн≥й н≥ш≥ ринку; 6) практична реал≥зац≥¤ завдань ≥нновац≥йного характеру зг≥дно з прийн¤тою концепц≥Їю п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

ѕравильне розум≥нн¤ сутност≥ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ впливаЇ також ≥з визначенн¤ њњ значенн¤ дл¤ функц≥онуванн¤ ефективноњ системи господарюванн¤. ¬оно (значенн¤) пол¤гаЇ насамперед у т≥м, що п≥дприЇмництво: по-перше, служить головним фактором структурних зм≥н у систем≥ господарюванн¤; по-друге, створюЇ живильне середовище дл¤ конкуренц≥њ ≥ завд¤ки цьому стаЇ своЇр≥дним катал≥затором соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни в ц≥лому; по-третЇ, спри¤Ї найефективн≥шому використанню ≥нвестиц≥йних, матер≥альних ≥ нематер≥альних ресурс≥в; по-четверте, забезпечуЇ належну мотивац≥ю високопродуктивноњ прац≥.

¬ ”крањн≥ правове забезпеченн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ гарантуЇтьс¤ насамперед «аконом ”крањни Ђѕро п≥дприЇмництвої, ухваленим ¬ерховною –адою ”крањни 1991 року.  лючовими його розд≥лами Ї: 1) загальн≥ положенн¤ щодо п≥дприЇмництва (субТЇкти, свобода, обмеженн¤, принципи та орган≥зац≥йн≥ форми); 2) умови зд≥йсненн¤ п≥дприЇмництва (державна реЇстрац≥¤, право найманн¤ прац≥вник≥в ≥ соц≥альн≥ гарант≥њ, в≥дпов≥дальн≥сть субТЇкт≥в, припиненн¤ д≥¤льност≥); 3) стосунки п≥дприЇмц¤ ≥ держави (гарант≥њ прав, державн≥ п≥дтримка та регулюванн¤, д≥¤льн≥сть ≥ноземних п≥дприЇмств, м≥жнародн≥ договори). ƒл¤ дальшого розвитку п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в ”крањн≥ важливе значенн¤ маЇ також ”каз ѕрезидента ”крањни Ђѕро державну п≥дтримку малого п≥дприЇмництваї в≥д 12 травн¤ 1998 року є 456/98. «г≥дно з указом п≥дтримка малого п≥дприЇмництва маЇ зд≥йснюватис¤ за такими напр¤мами:

● формуванн¤ ≥нфраструктури п≥дтримки й розвитку малого п≥дприЇмництва;

● створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ використанн¤ субТЇктами малого п≥дприЇмництва державних ф≥нансових, матер≥ально-техн≥чних та ≥нформац≥йних ресурс≥в, а також науково-техн≥чних розробок ≥ технолог≥й;

● запровадженн¤ спрощеноњ системи оподаткуванн¤, обл≥ку та зв≥тност≥;

● удосконаленн¤ п≥дготовки, переп≥дготовки та п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ кадр≥в дл¤ субТЇкт≥в малого п≥дприЇмництва;

● ф≥нансова п≥дтримка ≥нновац≥йних проект≥в.

 р≥м того,  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни розроблено та ¬ерховною –адою ”крањни схвалено ƒержавну програму п≥дтримки малого п≥дприЇмництва на 1999Ч2000 роки.

¬ажливою передумовою усп≥шноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ треба вважати виб≥р орган≥зац≥йно-правовоњ форми њњ зд≥йсненн¤, ¤кий зазвичай обумовлюЇтьс¤ низкою чинник≥в (м≥рою в≥дпов≥дальност≥, системою оподаткуванн¤, потребою у ф≥нансових коштах, можлив≥стю зм≥ни власника, управл≥нськими зд≥бност¤ми п≥дприЇмц¤ тощо). ¬ ”крањн≥ поширено здеб≥льшого три основн≥ орган≥зац≥йно-правов≥ форми п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥: 1) одноос≥бна власн≥сть; 2) товариства (партнерства); 3) корпорац≥њ (акц≥онерн≥ товариства). —утн≥сн≥ характеристики, переваги та недол≥ки окремих орган≥зац≥йних утворень наведено в табл. 2.1.

“аблиц¤ 2.1.

«ћ≤—“ќ¬ј ≤ ѕќ–≤¬ЌяЋ№Ќј ’ј–ј “≈–»—“» ј ќ–√јЌ≤«ј÷≤…Ќќ-ѕ–ј¬ќ¬»’ ‘ќ–ћ
ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷№ ќѓ ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

ќрган≥зац≥йно- правова форма	—утн≥сно-зм≥стова характеристика	ќрган≥зац≥йно-економ≥чн≥ та соц≥альн≥
		переваги	недол≥ки (вади)
ќдноос≥бне волод≥нн¤	ѕ≥дприЇмство, власником ¤кого Ї ф≥зична особа або с≥мТ¤	Ј ѕростота заснуванн¤ Ј ѕовна самост≥йн≥сть, свобода та оперативн≥сть д≥й п≥дприЇмц¤ Ј ћаксимально можлив≥ спонукальн≥ мотиви до ефективного господарюванн¤ Ј √арантоване збереженн¤ комерц≥йних таЇмниць	Ј “руднощ≥ ≥з залученн¤м великих ≥нвестиц≥й та одержанн¤м кредит≥в Ј ѕовна в≥дпов≥дальн≥сть за борги Ј ¬≥дсутн≥сть спец≥ал≥зованого менеджменту Ј Ќевизначен≥сть терм≥ну функц≥онуванн¤
√осподарське товариство (партнерство)	ќбТЇднанн¤ власних кап≥тал≥в к≥лькох ф≥зичних або юридичних ос≥б за умов: однакового розпод≥лу ризику ≥ прибутку; сп≥льного контролю результат≥в б≥знесу; безпосередньоњ участ≥ у зд≥йсненн≥ д≥¤льност≥	Ј Ўирок≥ можливост≥ виробничоњ та комерц≥йноњ д≥¤льност≥ Ј «б≥льшенн¤ ф≥нансовоњ незалежност≥ й д≥Їздатност≥ Ј ¬елика свобода д≥й та б≥льша виважен≥сть управл≥нських р≥шень Ј ћожлив≥сть залученн¤ до управл≥нн¤ товариством профес≥йних менеджер≥в	Ј «агроза окремим партнерам через сол≥дарну в≥дпов≥дальн≥сть; тобто можлив≥сть банкрутства через профес≥йну некомпетентн≥сть одного з партнер≥в Ј «б≥льшенн¤ ймов≥рност≥ господарського ризику через недостатню передба≠чуван≥сть процесу та результат≥в д≥¤ль≠ност≥
орпорац≥¤ (акц≥онерне товариство)	ѕ≥дприЇмство, власниками ¤кого Ї акц≥онери, ¤к≥ мають обмежену в≥дпов≥дальн≥сть (у розм≥р≥ свого внеску в акц≥онерний кап≥тал) ≥ розпор¤джаютьс¤ прибутком	Ј –еальна можлив≥сть залученн¤ необх≥дних ≥нвестиц≥й Ј Ѕ≥льша можлив≥сть пост≥йного щодо нарощуванн¤ обс¤г≥в виробництва чи послуг Ј ≤снуванн¤ т≥льки обмеженоњ в≥дпов≥дальност≥ акц≥онер≥в Ј ѕост≥йний (тривалий) характер функц≥онуванн¤	Ј Ќа¤вн≥сть розб≥жностей м≥ж правом власност≥ ≥ функц≥Їю контролю д≥¤льност≥ Ј —плата б≥льших податк≥в через оподаткуванн¤ спочатку прибутку, а пот≥м одержуваних див≥денд≥в Ј ≤снуванн¤ потенц≥йноњ можливост≥ посадових ос≥б, впливати на д≥¤льн≥сть корпорац≥њ у власних ≥нтересах

¬ажливою формою п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ї франчайзинг, ¤кий у широкому розум≥нн≥ цього терм≥на означаЇ наданн¤ права на виробництво та (або) збут продукц≥њ (зд≥йсненн¤ послуг), а також практичноњ допомоги у справ≥ орган≥зац≥њ б≥знесу. ‘ранчайзинг ¤к особлива форма господарюванн¤ пол¤гаЇ у такому: незалежна ф≥рма (франчайзодавець), ¤ка виробл¤Ї продукц≥ю (надаЇ послуги), передаЇ право використовувати св≥й товарний знак ≥ншому п≥дприЇмству (франчайзоотримувачу) в обм≥н на зобовТ¤занн¤ виготовл¤ти або продавати продукц≥ю ц≥Їњ незалежноњ ф≥рми (надавати так≥ сам≥ послуги). «а право господарювати в≥д ≥мен≥ ≥ п≥д торговельною маркою франчайзодавц¤ франчайзоотримувач виплачуЇ певний в≥дсоток в≥д свого доходу ¤к матер≥альну (грошову) винагороду.

 

ѕрактика господарюванн¤ п≥дтверджуЇ можлив≥сть зд≥йсненн¤ двох основних вид≥в (тип≥в) п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч виробничоњ та посередницькоњ. ¬иробнича п≥дпри≠Їмницька д≥¤льн≥сть вважаЇтьс¤ визначальною, оск≥льки вона найб≥льше впливаЇ на ефективн≥сть системи господарюванн¤ та ¤к≥сть сусп≥льного житт¤. «агальну типолог≥ю виробничоњ та посередницькоњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, тобто њњ розчленуванн¤ на окрем≥ структурн≥ елементи та њх групуванн¤ у певн≥ блоки, показано на рис. 2.1.

ѕ≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть у сфер≥ безпосереднього виробництва товар≥в маЇ ор≥Їнтуватис¤ на продукуванн¤ ≥ просуванн¤ на ринок традиц≥йних або ≥нновац≥йних вид≥в цих товар≥в. “ака д≥¤льн≥сть буде ефективн≥шою, ¤кщо зд≥йснюватиметьс¤ з використанн¤м техн≥ко-технолог≥чних новац≥й, б≥льш ¤к≥сних характеристик продукт≥в прац≥, нових елемент≥в орган≥зац≥њ виробничих процес≥в тощо. ” цьому раз≥ йдетьс¤ про виробництво традиц≥йних вид≥в продукц≥њ ≥з застосуванн¤м часткових ≥нновац≥й.  оли ж виробництво повн≥стю базуЇтьс¤ на ≥нновац≥¤х, то результатом такоњ його орган≥зац≥њ Ї по¤ва продукту з принципово новими властивост¤ми чи нав≥ть сферами використанн¤.

¬иробнича п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть може мати основний чи допом≥жний характер. ƒо основних належать види п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, у процес≥ ¤коњ створюютьс¤ ≥ реал≥зуютьс¤ готов≥ до к≥нцевого споживанн¤ вироби. ƒопом≥жними вважаютьс¤ види п≥дприЇмництва, що мають не т≥льки уречевлений, а й неуречевлений характер, тобто ≥нжин≥рингова, консалтингова, л≥зингова, маркетингова, проектувальна, факторингова та ≥нша под≥бна д≥¤льн≥сть.

–ис. 2.1. “иполог≥¤ виробничоњ та посередницькоњ п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥.

 

‘≥зичн≥ чи юридичн≥ особи, ¤к≥ репрезентують ≥нтереси виробник≥в або споживач≥в заведено називати посередниками. ¬иход¤чи з цього основною метою посередницькоњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ї ≥нтеграц≥¤ економ≥чних виробник≥в ≥ споживач≥в.

ќдн≥Їю з поширених форм посередництва Ї агентуванн¤, тобто форма господарюванн¤, за ¤коњ агент (посередник) д≥Ї в≥д ≥мен≥ ≥ на користь в≥дпов≥дно виробника або споживача (принципала). –озр≥зн¤ють к≥лька тип≥в агент≥в. јгенти (представники) виробник≥в уособлюють ≥нтереси к≥лькох виробник≥в однотипних товар≥в. ѕовноважн≥ агенти з≥ збуту (збутовики) взаЇмод≥ють з виробниками на догов≥рних засадах. јгенти з≥ закуп≥вель зазвичай займаютьс¤ п≥дбором потр≥бного споживачам асортименту товар≥в. ѕричому вс≥ агенти сп≥впрацюють з принципалами на довгостроков≥й (пост≥йн≥й) основ≥.

ѕосередницьк≥ функц≥њ одноразового агента зд≥йснюЇ брокер Ч посередник за укладанн¤ угоди, головним завданн¤м ¤кого Ї звести продавц¤ з покупцем ≥ допомогти в дос¤гненн≥ потр≥бноњ домовленост≥. јгенти можуть працювати ¤к оптовики-ком≥с≥онери, котр≥ самост≥йно розпор¤джаютьс¤ товаром, приймаючи його на ком≥с≥ю в≥д ком≥тента (власника товару), ƒо ком≥с≥йних в≥днос¤ть також операц≥њ консигнац≥њ, за ¤ких посередник-консигнант реал≥зуЇ товар з≥ власного складу на п≥дстав≥ договору дорученн¤.

як субТЇкти торгово-комерц≥йноњ д≥¤льност≥, котр≥ виконують спец≥ал≥зован≥ функц≥њ, виступають: 1) оптово-роздр≥бна ф≥рма (база) Ч безпосередн¤ реал≥зац≥¤ продукц≥њ виробничого ≥ споживчого призначенн¤ з використанн¤м традиц≥йних форм продажу товар≥в; 2) торговий д≥м Ч зд≥йсненн¤ експортно-≥мпортних операц≥й, включаючи орган≥зац≥ю виставок ≥ реклами, ≥з заснуванн¤м своњх представництв в ≥нших крањнах; 3) дистрибТютор Ч придбанн¤ безпосередньо у виробник≥в та реал≥зац≥¤ (розпод≥л) товар≥в своњм пост≥йним кл≥Їнтам; 4) дилер Ч перепродаж товар≥в в≥д свого ≥мен≥ та за власний рахунок; 5) ком≥во¤жер Ч продаж товар≥в ≥з доставкою покупц¤м.

јукц≥они провод¤тьс¤ у форм≥ прилюдного торгу з попередн≥м оголошенн¤м стартовоњ ц≥ни (початковоњ ц≥ни, з р≥вн¤ ¤коњ розпочина≠Їтьс¤ торг) ≥ лоту (непод≥льноњ парт≥њ товару). ¬нутр≥шньодержавна аукц≥онна торг≥вл¤ зд≥йснюЇтьс¤ пост≥йно стосовно промислових товар≥в ≥ нерухомост≥, а м≥ждержавна Ч пер≥одично ≥ стосуЇтьс¤ т≥льки специф≥чних товар≥в (наприклад, скакових коней, хутровоњ сировини, предмет≥в антиквар≥ату, тютюну, чаю, пр¤нощ≥в тощо).

ќсновою б≥ржового п≥дприЇмництва Ї б≥рж≥ (форма пост≥йно д≥ючого оптового ринку), що виконують спец≥ал≥зован≥ функц≥њ: 1) товарн≥ Ч оптова торг≥вл¤ масовими товарами з≥ ст≥йкими ¤к≥сними параметрами; 2) фондов≥ Ч куп≥вл¤-продаж ц≥нних папер≥в; 3) валютн≥ Ч куп≥вл¤-продаж золота та ≥нших дорогоц≥нних метал≥в, ≥ноземноњ валюти; 4) прац≥ (переважно у вигл¤д≥ центр≥в зайн¤тост≥ населенн¤) Ч обл≥к потреби ≥ пропонуванн¤ робочоњ сили, спри¤нн¤ працевлаштуванню з орган≥зац≥Їю перенавчанн¤. —пециф≥чними операц≥¤ми, що њх виконуЇ б≥ржове п≥дприЇмництво, Ї: а) фТючерс≠ний контракт Ч контракт на поставку обумовленоњ к≥лькост≥ певного товару за ф≥ксованою ц≥ною прот¤гом зазначеного у договор≥ терм≥ну; б) опц≥он Ч догов≥рне зобовТ¤занн¤ купити або продати товар (ф≥нансов≥ права) за наперед визначеною ц≥ною в межах узгодженого пер≥оду. ќпц≥они зд≥йснюютьс¤ стосовно конкретних товар≥в, ц≥нних папер≥в, фТючерсних контракт≥в.

 р≥м двох основних тип≥в п≥дприЇмництва (виробничого й посередницького), ≥снуЇ п≥дприЇмництво ф≥нансових ≥нституц≥й. як субТЇкти п≥дприЇмництва ф≥нансового спр¤муванн¤, що, з одного боку, Ї посередниками, а з ≥ншого Ч надавачами послуг, виступають спец≥ал≥зован≥ банки та ≥нвестиц≥йн≥ компан≥њ (фонди). —пец≥ал≥зован≥ державн≥ й комерц≥йн≥ банки акумулюють внески тимчасово в≥льних грошових кошт≥в ф≥зичних та юридичних ос≥б, надають кредити, стають посередниками у взаЇмних платежах ≥ розрахунках м≥ж п≥дприЇмствами (орган≥зац≥¤ми) та окремими ф≥зичними особами. ≤нвестиц≥йн≥ компан≥њ та фонди зд≥йснюють пост≥йний кругооб≥г власного й позичкового кап≥талу у форм≥ ≥нвестуванн¤ ≥снуючих виробництв, нових техн≥чних та орган≥зац≥йних проект≥в на галузевому чи рег≥ональному р≥вн¤х.

‘ормуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ соц≥ально ор≥Їнтованого та економ≥чно ефективного п≥дприЇмництва можлив≥ за умови створенн¤ належного п≥дприЇмницького середовища, що маЇ ≥нтегрувати в соб≥ спри¤тливу сусп≥льно-економ≥чну ситуац≥ю в крањн≥ (рег≥он≥), спиратис¤ на розвинену ринкову економ≥ку з в≥дпов≥дними активними правовими й соц≥ально-економ≥чними регул¤торами та ринковою ≥нфраструктурою. ќсновними параметрами належного б≥знесового середовища треба вважати: 1) стаб≥льн≥сть нац≥ональноњ кредитно-грошовоњ системи; 2) п≥льгово-стимулюючу систему оподаткуванн¤ п≥дприЇмницьких структур (окремих п≥дприЇмц≥в); 3) державну ф≥нансову та ≥нфраструктурну п≥дтримку р≥зномасштабного ≥ насамперед малого п≥дприЇмництва; 4) ефективний правовий захист ≥нтелектуальноњ ≥ промисловоњ власност≥; 5) науково обгрунтоване й ринково спр¤моване ц≥ноутворенн¤; 6) сформован≥сть колективних та ≥ндив≥дуальних матер≥альних стимул≥в; 7) ≥нтеграц≥ю п≥дприЇмництва у св≥товий економ≥чний прост≥р; 8) достатню приваблив≥сть ≥м≥джу п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

¬ ”крањн≥ (з урахуванн¤м окреслених параметр≥в ефективно функц≥онуючого п≥дприЇмництва) першочерговим Ї створенн¤ орган≥зац≥йно-економ≥чних передумов актив≥зац≥њ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. «аруб≥жний досв≥д та анал≥з в≥тчизн¤ноњ практики господарюванн¤ дають змогу стверджувати, що державна пол≥тика щодо актив≥зац≥њ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ маЇ передбачати:

● створенн¤ економ≥чних, правових ≥ соц≥альних передумов, що забезпечували б розвиток ефективного б≥знесу (прискоренн¤ виходу в≥тчизн¤ноњ економ≥ки з кризового стану, стаб≥л≥зац≥њ економ≥чноњ та пол≥тичноњ ситуац≥њ; швидке завершенн¤ реальноњ трансформац≥њ в≥дносин власност≥; забезпеченн¤ державних гарант≥й свободи п≥дприЇмництва; зм≥цненн¤ нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥; зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ до м≥н≥мальних меж);

● практичну реал≥зац≥ю державноњ системи п≥дтримки вс≥х напр¤м≥в п≥дприЇмництва (завершенн¤ формуванн¤ належноњ ринковоњ ≥нфраструктури; реал≥зац≥¤ системи ф≥нансовоњ п≥дтримки п≥дприЇмництва, включаючи формуванн¤ стартового кап≥талу; створенн¤ умов дл¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥; започаткуванн¤ прогресивноњ системи п≥дготовки кадр≥в дл¤ сучасного б≥знесу; максимально можлива актив≥зац≥¤ малого п≥дприЇмництва).

 

 

2.2. ƒогов≥рн≥ взаЇмов≥дносини ≥ партнерськ≥ звТ¤зки
в п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥

 

” вс≥х сферах господарюванн¤ на ринкових засадах орган≥зац≥¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤ль≠ност≥ базуЇтьс¤ виключно на догов≥рних взаЇмов≥дносинах. ÷е п≥дтверджуЇ незапе≠речну ≥стину, що саме договори Ї визначальною ≥ по сут≥ Їдиною правовою формою партнерських взаЇмин.

ƒогов≥р (контракт, угода) Ч це форма документального закр≥пленн¤ партнерських звТ¤зк≥в (предмета договору, взаЇмних прав та обовТ¤зк≥в, насл≥дк≥в порушенн¤ домовленостей). ¬≥н опосередковуЇ взаЇмини у процес≥ прац≥, виробництва й реал≥зац≥њ продукц≥њ чи наданн¤ р≥зноман≥тних послуг.

” ринков≥й систем≥ господарюванн¤ застосовуютьс¤ два види договор≥в: установчий та п≥дприЇмницький. ”становчий догов≥р Ї письмовим документом, що засв≥дчуЇ волеви¤вленн¤ ф≥зичних чи юридичних ос≥б щодо заснуванн¤ нового орган≥зац≥йно-правового утворенн¤ дл¤ реал≥зац≥њ конкретноњ п≥дприЇмницькоњ ≥дењ. ѕ≥дприЇмницький догов≥р в≥дображаЇ згоду стор≥н (партнер≥в) стосовно безпосереднього зд≥йсненн¤ вибраноњ п≥дприЇмницькоњ (б≥знесовоњ) д≥¤льност≥ у певн≥й орган≥зац≥йно-правов≥й форм≥.

“еоретично ≥ практично заведено виокремлювати к≥лька груп п≥дприЇмницьких договор≥в за сферами д≥¤льност≥ (табл. 2.2). ѕереважну б≥льш≥сть документально оформлених взаЇмов≥дносин у п≥дприЇмництв≥ становл¤ть договори щодо внутр≥шньогосподарськоњ та зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥. –ешта господарських чи ≥нших взаЇмин оформл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ договор≥в (контракт≥в, угод) щодо п≥др¤дних послуг, трудових в≥дносин, страхуванн¤, розрахунк≥в ≥ кредитуванн¤.

“аблиц¤ 2.2.

 Ћј—»‘≤ ј÷≤я ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷№ »’ ƒќ√ќ¬ќ–≤¬
«ј —‘≈–јћ» ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

—фера д≥¤льност≥	ƒоговори
1.  уп≥вл¤-продаж оренда й л≥зинг	1.1. ƒогов≥р куп≥вл≥-продажу продукц≥њ п≥дприЇмства
	1.2. ƒогов≥р на поставку товар≥в через посередника
	1.3. ƒогов≥р про:
	Ј аукц≥онний продаж товар≥в
	Ј виготовленн¤ продукц≥њ ≥з сировини та матер≥ал≥в замовника
	1.4. ƒогов≥р продажу майна ≥ншим юридичним особам
	1.5. ƒержавний контракт (державне замовленн¤)
	1.6. ƒогов≥р оренди майна
	1.7. Ћ≥зингова угода
2. ѕ≥др¤дн≥ послуги	2.1. ƒогов≥р про:
	Ј консалтинг (≥нформац≥йне обслуговуванн¤)
	Ј наданн¤ юридичних послуг
	Ј наданн¤ аудиторських послуг
	Ј наданн¤ брокерських послуг
	Ј рекламн≥ послуги
	2.2. ƒогов≥р на виконанн¤ науково-досл≥дних роб≥т
3. “рудов≥ в≥дносини	3.1. “арифна угода
	3.2.  олективний догов≥р
	3.3.  онтракт (догов≥р) про найманн¤:
	Ј кер≥вника
	Ј прац≥вника (спец≥ал≥ста, службовц¤)
4. —трахуванн¤	4.1. ƒогов≥р:
	Ј особистого страхуванн¤ в≥д нещасних випадк≥в
	Ј страхуванн¤ майна п≥дприЇмств ≥ громад¤н
	Ј обовТ¤зкового (добров≥льного) медичного страхуванн¤
5. –озрахунки ≥ кредитуванн¤	5.1. ƒогов≥р на розрахункове й касове обслуговуванн¤
	5.2. ƒогов≥р позики п≥д заставу майна
	5.3. ƒогов≥р поручительства
	5.4.  редитний догов≥р
6. «овн≥шньоеконо≠м≥чна д≥¤льн≥сть	6.1. јгентський догов≥р
	6.2. ƒогов≥р на:
	Ј декларуванн¤ товар≥в дл¤ митного контролю
	Ј транспортно-експедиц≥йне обслуговуванн¤ зовн≥шньоторговельних вантаж≥в
	6.3. ƒогов≥р консигнац≥њ
	6.4. ƒогов≥р на закуп≥влю товар≥в за ≥мпортом
	6.5. ƒогов≥р постановки товар≥в за експортом
	6.6. Ћ≥ценз≥йний догов≥р
7. ≤нш≥ договори	7.1. ƒогов≥р:
	Ј дорученн¤
	Ј ком≥с≥њ
	Ј про сп≥льну д≥¤льн≥сть

 

ќск≥льки сутн≥сть переважноњ б≥льшост≥ договор≥в (контракт≥в, угод) Ї зрозум≥лою з њхньоњ назви, буде доц≥льним детальн≥ше по¤снити суть лише де¤ких з них).

● ƒогов≥р на поставку товар≥в через посередника укладаЇтьс¤ на поставку ф≥рмою-посередником певних вид≥в продукц≥њ покупц¤м (споживачам) ≥з наперед обумовленою формою њњ оплати.

● ƒогов≥р про аукц≥онний продаж товар≥в Ї документальним оформленн¤м угоди щодо прилюдного продажу виставленого на аукц≥он товару (лотами чи поштучно) за найвищу ц≥ну, оголошену покупцем.

● ƒержавний контракт Ї письмовим документом, що передбачаЇ забезпеченн¤ потреб споживач≥в, ¤к≥ ф≥нансуютьс¤ за рахунок державного бюджету, ≥ поповненн¤ державного резерву в≥дпов≥дними видами продукц≥њ.

● Ћ≥зингова угода Ч це догов≥р м≥ж виробником ≥ споживачем стосовно довгостроковоњ оренди машин, устаткуванн¤, складних прилад≥в, транспортних та ≥нших техн≥чних засоб≥в прац≥.

● ƒогов≥р обовТ¤зкового медичного страхуванн¤ в≥дображаЇ документально оформлен≥ в≥дносини м≥ж страховиком (страховою медичною установою) ≥ страхувальником (п≥дприЇмством чи орган≥зац≥Їю в особ≥ њхн≥х кер≥вник≥в), що передбачаЇ страхуванн¤ персоналу (трудового колективу). «м≥ст такого договору зводитьс¤ до оплати страховиком медичних послуг прац≥вникам страхувальника та сплати останн≥м певних грошових внеск≥в в обумовлен≥ договором терм≥ни.

● ƒогов≥р поручительства Ч документально оформлена домовлен≥сть м≥ж трьома сторонами (поручителем, кредитором ≥ боржником), в≥дпов≥дно до ¤коњ поручитель у раз≥ неплатоспроможност≥ бор≠жника зобовТ¤зуЇтьс¤ прот¤гом наперед обумовленого терм≥ну з моменту настанн¤ строку платежу в≥дшкодувати позичену боржником суму.

● Ћ≥ценз≥йний догов≥р в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д звичайноњ л≥ценз≥њ (дозволу) на зд≥йсненн¤ певного виду п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ¬≥н укладаЇтьс¤ м≥ж власником конкретноњ ≥нновац≥њ (л≥ценз≥аром) та особою, ¤ка бажаЇ набути право на њњ використанн¤ (л≥ценз≥атом) ≥ передбачаЇ наданн¤ виключноњ л≥ценз≥њ на використанн¤ винаход≥в чи Ђноу-хауї за певну винагороду у вигл¤д≥ пашуального платежу або ро¤лт≥.

● ƒогов≥р про сп≥льну д≥¤льн≥сть належить до документ≥в господарського призначенн¤, що передбачаЇ започаткуванн¤ сп≥льноњ д≥¤льност≥ без створенн¤ юридичноњ особи (без заснуванн¤ товариства). ќсновною його умовою Ї сплата учасниками (партнерами) майнових або грошових внеск≥в, ¤к≥ в дальшому стають загальною пайовою власн≥стю.

як в≥домо, укладенню договор≥в (контракт≥в, угод) завжди передують переговори, п≥д час ¤ких в усн≥й або письмов≥й форм≥ висловлюютьс¤ нам≥ри (пропозиц≥њ) щодо встановленн¤ догов≥рних взаЇмин дл¤ наступноњ сп≥впрац≥. “акий нам≥р (пропозиц≥ю) у письмов≥й форм≥ називають офертою. ѕри цьому варто знати р≥зницю м≥ж пон¤тт¤ми Ђтвердоњї ≥ Ђв≥льноњї оферти.

“верда оферта завжди надсилаЇтьс¤ т≥льки одному потенц≥йному партнеру ≥ може перетворитис¤ на реальний догов≥р за умови, коли: 1) оферту п≥дписано (схвалено) ≥ншою стороною (покупцем); 2) п≥сл¤ п≥дписанн¤ цей оф≥ц≥йний документ над≥слано оференту (автору оферти); 3) письмовий документ отримано останн≥м. ќферта маЇ певний терм≥н чинност≥ (зазвичай один м≥с¤ць в≥д дн¤ њњ в≥дправленн¤).

¬≥льну оферту надсилають однозначно к≥льком адресатам (потенц≥йним партнерам). ѕри цьому в≥льна оферта може стати договором за дотриманн¤ не т≥льки трьох названих умов, а ще й додатковоњ четвертоњ Ч потенц≥йний партнер (покупець) маЇ п≥дписати одержаний документ й повернути його оференту, а останн≥й Ч пов≥домити вибраного ним покупц¤ про згоду вважати п≥дписану ним оферту за чинний догов≥р. якщо покупець не отримаЇ п≥дтвердженн¤ в≥д оферента прот¤гом короткого терм≥ну (¤к правило, трьох дн≥в з моменту зак≥нченн¤ д≥њ оферти), то в≥н може вважати себе в≥льним в≥д зобовТ¤зань.

Ѕудь-¤кий догов≥р складаЇтьс¤ з преамбули (вступу до договору), основноњ ≥ заключноњ частин. ѕреамбула маЇ м≥стити: ч≥тку назву договору; м≥сце ≥ час (дату) укладенн¤ договору; зазначенн¤ факту укладенн¤ договору зг≥дно з умовами, викладеними в його текст≥; юридичну назву стор≥н договору (партнер≥в).

ќсновна частина договору неодм≥нно охоплюЇ специф≥чн≥ (характерн≥ дл¤ конкретноњ угоди) ≥ загальн≥ (стандартн≥) умови. ƒо специф≥чних умов договору належать: 1) предмет договору й к≥льк≥сть товару; 2) ¤к≥сть товару; 3) ц≥на товару; знижки або нац≥нки, ¤кщо те чи те застосовуЇтьс¤; 4) засадн≥ умови поставки; 5) форма оплати; 6) терм≥н поставки; 7) маркуванн¤, упаковка, тара; 8) пор¤док здаванн¤-прийманн¤ товару; 9) в≥дпов≥дальн≥сть стор≥н; 10) додатков≥ застереженн¤, ¤кщо так≥ Ї. «агальн≥ умови включаютьс¤ до вс≥х договор≥в незалежно в≥д њхньоњ специф≥ки. “акими умовами Ї арб≥тражн≥ приписи (застереженн¤), ≥ перел≥к форс-мажорних обставин, з настанн¤м ¤ких виконанн¤ догов≥рних зобовТ¤зань припин¤Їтьс¤ на час њхньоњ д≥њ.

ќбовТ¤зковими атрибутами заключноњ частини договору вважаютьс¤: ус≥ необх≥дн≥ додатки (еск≥зи, зразки товару); юридичн≥ адреси стор≥н (партнер≥в); п≥дписи вповноважених сторонами (партнерами) ос≥б.

¬заЇмини м≥ж п≥дприЇмц¤ми, ¤к≥ оформлен≥ догов≥рними в≥дносинами, характеризують партнерськ≥ звТ¤зки. —понукальним мотивом встановленн¤ партнерських звТ¤зк≥в Ї реальний пор¤док д≥й дл¤ практичноњ реал≥зац≥њ б≥знес-проекту. ‘орму партнерських звТ¤зк≥в завжди пропонуЇ один з б≥знесмен≥в-партнер≥в, а конкретна форма таких звТ¤зк≥в залежить в≥д специф≥чних особливостей даного б≥знесу.

Ќайважлив≥ форми сп≥вроб≥тництва (партнерських звТ¤зк≥в) за окремими напр¤мами зображено на рис. 2.2.

 

–ис. 2.2. ‘орми сп≥вроб≥тництва партнер≥в за окремими напр¤мами
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

 

—утн≥сно-зм≥стова характеристика окремих форм сп≥вроб≥тництва зводитьс¤ до такого.

¬иробнича кооперац≥¤ Ч зд≥йсненн¤ замкнутого виробничого циклу готового до споживанн¤ продукту вс≥ма партнерами сп≥льно, причому кожний з них виконуЇ свою частку роб≥т у рамках Їдиного (≥нтегрованого) виробничого процесу.

ѕроектне ф≥нансуванн¤ Ч форма п≥дприЇмницького сп≥вроб≥тництва, за ¤коњ: а) один з партнер≥в зобовТ¤зуЇтьс¤ ф≥нансувати реал≥зац≥ю п≥дприЇмницького проекту ≥ншого партнера; б) партнер-розробник пропонуЇ ≥ншому партнеров≥ зд≥йснювати практичну його реал≥зац≥ю ≥ зобовТ¤зуЇтьс¤ ф≥нансувати вс≥ необх≥дн≥ роботи. ѕри цьому в обох випадках одержаний кредит маЇ бути повернутий у товарн≥й форм≥, тобто за рахунок виготовленоњ п≥сл¤ реал≥зац≥њ б≥знес-проекту продукц≥њ.

”правл≥нн¤ за контрактом Ч форма партнерських звТ¤зк≥в, зд≥йснюваних через передачу одним п≥дприЇмцем ≥ншому Ђноу-хауї управл≥нського характеру ≥ забезпеченн¤ тим ≥ншим ≥нвестуванн¤ процесу практичного його використанн¤; за своЇю сутн≥стю њњ можна вважати експортом управл≥нських послуг.

ѕ≥др¤дне виробництво характеризуЇ форму юридично оформлених взаЇмин м≥ж п≥дприЇмц¤ми, в≥дпов≥дно до ¤коњ один з них зд≥йснюЇ ц≥льове виробництво продукц≥њ на пр¤му вказ≥вку ≥ншого.

—п≥льне п≥дприЇмництво означаЇ функц≥онуванн¤ орган≥зац≥йного утворенн¤ (п≥дприЇмства, ≥ншого субТЇкта господарюванн¤), статутний фонд ¤кого формуЇтьс¤ за рахунок пайових внеск≥в партнер≥в-засновник≥в, котр≥ уособлюють р≥зн≥ форми власност≥, або один з них Ї ≥ноземною ф≥зичною чи юридичною особою.

Ѕартерн≥ операц≥њ (бартер) Ч форма реал≥зац≥њ укладеноњ угоди в натуральн≥й форм≥ зг≥дно з попередньо узгодженою номенклатурою ≥ обм≥нюваних товар≥в, а також узгодженими строками взаЇмних поставок продукц≥њ. ћасштаби таких партнерських звТ¤зк≥в мають бути виправданими конкретними економ≥чними умовами; за ринкових умов господарюванн¤ надм≥рн≥ обс¤ги бартеру не п≥дтримуютьс¤ ≥ не заохочуютьс¤ державою.

«устр≥чна поставка Ї р≥зновидом бартеру, але передбачаЇ дещо ≥нш≥ умови виконанн¤. ѕартнери визначають, ¤кий товар маЇ бути поставлений, а конкретний асортимент визначаЇтьс¤ згодом ≥ оформл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ додатку до договору (угоди).

 омерц≥йна тр≥ангул¤ц≥¤ пол¤гаЇ в т≥м, що до бартерних операц≥й залучаЇтьс¤ ще й трет≥й партнер (чи б≥льше), ¤кщо цього потребуЇ пошук необх≥дного продукту (товару).

«вичайна угода Ч це загальновизнана ун≥версальна угода про куп≥влю-продаж, за ¤коњ партнерськ≥ взаЇмини оформл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ договору поставки певного товару.

‘орвардн≥ угоди Ї документально оформленими догов≥рними взаЇмов≥дносинами, що потребують терм≥новоњ практичноњ реал≥зац≥њ.

”годи про передачу ≥нформац≥њ у вигл¤д≥ Ђноу-хауї реал≥зуютьс¤ обовТ¤зково за певну матер≥альну винагороду, умови ≥ розм≥ри ¤коњ визначаютьс¤ цими угодами.

”годи про встановленн¤ пр¤мих звТ¤зк≥в Ч партнерськ≥ звТ¤зки субТЇкт≥в господарюванн¤, що базуютьс¤ на безпосередн≥й сп≥впрац≥ в конкретн≥й сфер≥ д≥¤льност≥.

”годи про експорт Ч це юридично оформлен≥ догов≥рн≥ в≥дносини, спр¤мован≥ на поставку конкурентоспроможноњ продукц≥њ конкретним споживачам в ≥нших крањнах. ”годи про реекспорт характеризують виробничо-економ≥чн≥ в≥дносини, що передбачають куп≥влю тим чи тим партнером в≥дпов≥дних вид≥в товар≥в за кордоном з метою наступноњ њх поставки (перепродажу) партнерам з третьоњ крањни.

”годи про ≥мпорт товар≥в Ч форма партнерських звТ¤зк≥в дл¤ орган≥зац≥њ завезенн¤ потр≥бних товар≥в з ≥ншоњ крањни.

‘акторинг в≥дображаЇ ф≥нансово-економ≥чн≥ взаЇмов≥дносини м≥ж п≥дприЇмц¤ми ≥ так званими фактор-ф≥рмами (найчаст≥ше банками), ¤к≥ за певну винагороду беруть на себе орган≥зац≥ю одержанн¤ деб≥торськоњ заборгованост≥ субТЇктам господарюванн¤ з боку ≥нших ф≥рм, або просто купують у них документи (рахунки-фактури), що дають право вимагати в боржник≥в уплати боргу.

 омерц≥йний трансферт застосовуЇтьс¤ в систем≥ м≥жбанк≥вських звТ¤зк≥в ≥ м≥ждержавних в≥дносин. ¬≥н означаЇ взаЇмне придбанн¤ партнерами кап≥талу в нац≥ональн≥й валют≥ у визначених розм≥рах за догов≥рного ц≥ною з наступним њњ зарахуванн¤м на рахунок покупц¤ в нац≥ональному банку крањни-продавц¤.

ќтже, у ринков≥й систем≥ господарюванн¤ партнерськ≥ звТ¤зки зд≥йснюютьс¤ за к≥лькома основними напр¤мами (виробництво, товарообм≥н, торг≥вл¤, ф≥нансов≥ в≥дносини). “≥льки таке комплексне зд≥йсненн¤ партнерських може забезпечити належний розвиток та ефективн≥сть п≥дприЇмництва в ”крањн≥.

 

 

2.3. ћ≥жнародна п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть

 

—учасний етап розвитку св≥товоњ економ≥ки характеризуЇтьс¤ ≥нтенсивним розширенн¤м м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, тобто д≥¤льност≥, що зд≥йснюЇтьс¤ через науково-техн≥чну, виробничу, торговельну, серв≥сну та ≥ншу взаЇмокорисну сп≥впрацю субТЇкт≥в господарюванн¤ двох чи б≥льше крањн (м≥жнародних партнер≥в). ќсновним спонукальним мотивом актив≥зац≥њ ≥ розширенн¤ участ≥ партнер≥в у м≥жнародному б≥знес≥ Ї можлив≥сть зб≥льшенн¤ масштаб≥в та ефективност≥ п≥дприЇмництва за рахунок ≥нтернац≥онал≥зац≥њ певних сегмент≥в ринку, використанн¤ нових додаткових джерел необх≥дних матер≥альних (≥нвестиц≥йних) ресурс≥в, диверсиф≥кац≥њ виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥.

—убТЇктами м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ї њњ учасники, ¤к≥ спроможн≥ ефективно працювати задл¤ реал≥зац≥њ власних б≥знесових ≥нтерес≥в. «аконом ”крањни Ђѕро зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥стьї субТЇктами такоњ д≥¤льност≥ визнаютьс¤:

1) ф≥зичн≥ особи Ч громад¤ни ”крањни, ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства, що мають д≥Ї Ч ≥ правоздатн≥сть;

2) юридичн≥ особи, що зареЇстрован≥ в ”крањн≥ та пост≥йно перебувають на њњ територ≥њ;

3) структурн≥ одиниц≥ субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ ≥ноземних держав (доч≥рн≥ ф≥рми, ф≥л≥њ, в≥дд≥ленн¤, представництва);

4) сп≥льн≥ п≥дприЇмства, що мають пост≥йне м≥сцезнаходженн¤ в ”крањн≥.

“еор≥¤ ≥ практика м≥жнародного б≥знесу передбачають певн≥ р≥вн≥ та форми ≥нтернац≥онал≥зац≥њ р≥зних субТЇкт≥в зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ (рис. 2.3).

 

 

–ис. 2.3. –≥вн≥ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ та форми м≥жнародноњ
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

 

ƒо першоњ ≥ найнижчоњ за р≥внем ≥нтернац≥онал≥зац≥њ форми п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ належить виконанн¤ окремих зовн≥шньоеконом≥чних операц≥й Ч експортно-≥мпортних, л≥зингових, посередницьких, а також консультац≥йних ≥ маркетингових послуг.

ƒруга форма п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ м≥жнародного характеру охоплюЇ р≥зноман≥тну промислову кооперац≥ю Ч науково-техн≥чну (науково-досл≥дн≥, проектно-конструкторськ≥ й випробувальн≥ роботи), виробничу, збутову, серв≥сну (п≥сл¤продажне техн≥чне обслуговуванн¤ ≥ ремонт вироб≥в тривалого користуванн¤). ¬она також характеризуЇтьс¤ пор≥вн¤но невисоким р≥внем ≥нтернац≥онал≥зац≥њ п≥дприЇмств та орган≥зац≥й.

¬≥дносно високий р≥вень ≥нтернац≥онал≥зац≥њ субТЇкт≥в господарюванн¤ репрезентуЇ сп≥льне п≥дприЇмництво, що зд≥йснюЇтьс¤ через створенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ сп≥льних п≥дприЇмств, л≥цензуванн¤ та управл≥нн¤ за контрактом.

„етвертою формою м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ з найвищим р≥внем ≥нтернац≥онал≥зац≥њ субТЇкт≥в господарюванн¤ Ї комплекси територ≥ально-виробничих ≥ багатосторонн≥х економ≥чних звТ¤зк≥в (прикордонна та прибережна торг≥вл¤, формуванн¤ консорц≥ум≥в, реал≥зац≥¤ концес≥йних договор≥в тощо).

ѕрактична реал≥зац≥¤ окремих форм м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ дос¤гаЇтьс¤ двома способами: перший Ч без створенн¤ новоњ юридичноњ особи Ч т≥льки на п≥дстав≥ економ≥чноњ угоди (контракту); другий Ч ≥з заснуванн¤м нового сп≥льного п≥дприЇмства чи заруб≥жноњ ф≥л≥њ (представництва) ¤к субТЇкта м≥жнародного б≥знесу.

 

ћ≥жнародним сп≥льним п≥дприЇмством (ћ—ѕ) вважаЇтьс¤ орган≥зац≥йно-правова форма поЇднанн¤ зусиль р≥знонац≥ональних партнер≥в у сферах ≥нвестуванн¤, управл≥нн¤, виробництва продукц≥њ чи наданн¤ послуг, торг≥вл≥, використанн¤ доход≥в, розпод≥лу п≥дприЇмницьких ризик≥в тощо. ћотивац≥йний механ≥зм заснуванн¤ ћ—ѕ створюЇтьс¤ на макро- та м≥крор≥вн≥ нац≥ональноњ системи господарюванн¤.

ћотивац≥¤ формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ ћ—ѕ ¤к форми реал≥зац≥њ стратег≥њ виходу на внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й ринки обумовлюЇтьс¤: 1) зниженн¤м питомих ≥нвестиц≥йних ресурс≥в ≥ п≥дприЇмницького ризику; 2) розвитком п≥дприЇмницького потенц≥алу конкретного субТЇкта господарюванн¤; 3) реал≥зац≥Їю переваг меншоњ вартост≥ основних чинник≥в виробництва ≥ насамперед можлив≥стю актив≥зац≥њ маркетингу та започаткуванн¤м нових канал≥в збуту товар≥в, можлив≥стю проникненн¤ на новий територ≥альний сегмент в≥тчизн¤ного ≥ св≥тового ринк≥в. ћотивац≥¤ безпосередн≥х партнер≥в базу≠Їтьс¤ на узгодженн≥ њхн≥х виробничо-економ≥чних, маркетингових, еколог≥чних та ≥м≥джевих ≥нтерес≥в.

ѕопередн≥ переговори щодо створенн¤ ћ—ѕ, ¤к правило, завершуютьс¤ п≥дписанн¤м партнерами протоколу про нам≥ри, в ¤кому мають бути зазначен≥: а) загальн≥ обс¤ги виробництва ≥ поставок продукц≥њ на внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й ринки; б) розм≥р статутного фонду з виокремленн¤м часток партнер≥в у ньому; сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж власними й позиченими коштами; можливий банк-кредитор; в) на¤вн≥сть м≥сцевоњ квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили та потреба в залученн≥ ≥ноземного персоналу; г) орган≥зац≥¤ продажу вироб≥в, п≥сл¤продажного техн≥чного обслуговуванн¤ та тривал≥сть останнього; д) трансферт (репатр≥ац≥¤) прибутку ≥ноземного партнера.

ƒомовлен≥сть партнер≥в про заснуванн¤ ћ—ѕ обовТ¤зково детал≥зуЇтьс¤ у процес≥ складанн¤ техн≥ко-економ≥чного обгрунтуванн¤, типову схему ¤кого наведено у табл. 2.3.

“аблиц¤ 2.3

“»ѕќ¬ј —’≈ћј “≈’Ќ≤ ќ-≈ ќЌќћ≤„Ќќ√ќ ќЅ√–”Ќ“”¬јЌЌя
—“¬ќ–≈ЌЌя ћ—ѕ

Ќазва розд≥лу		ќбгрунтуванн¤ можливост≥ сп≥впрац≥
1	Ј Ќазва ћ—ѕ Ј Ќазва ф≥рми-партнера	оротка характеристика: ≥ноземного партнера, досв≥ду сп≥впрац≥ з ним, основних ф≥рм-конкурент≥в
2	Ќоменклатура продукц≥њ Ј  ≥льк≥сть Ј ¬арт≥сть	≥льк≥сна та ¤к≥сна характеристика продукц≥њ, конТюнктура на ринку, оч≥куван≥ ц≥ни, прогноз обс¤гу продажу
3	“ехнолог≥¤ Ј “ип Ј —утн≥сть	ќц≥нка ≥снуючих у св≥т≥ технолог≥й виготовленн¤ аналог≥чних товар≥в, вибраноњ технолог≥њ дл¤ продукц≥њ ћ—ѕ
4	Ј ”статкуванн¤ Ј ќрган≥зац≥¤ виробництва	¬иб≥р ≥ розрахунки вартост≥ необх≥дного устаткуванн¤, виб≥р форм ≥ метод≥в орган≥зац≥њ виробництва
5	ћатер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤	ќбгрунтуванн¤ вибору форм матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤, постачальник≥в ресурс≥в, транспортних засоб≥в
6	ѕерсонал: Ј к≥льк≥сть Ј оплата прац≥	Ќеобх≥дна к≥льк≥сть м≥сцевих та ≥ноземних прац≥вник≥в, форми й розм≥р оплати прац≥, прем≥юванн¤, соц≥альн≥ виплати
7	—татутний фонд: Ј загальна величина Ј частка партнер≥в	«агальна величина статутного фонду, частки учасник≥в у ньому, частки власних ≥ позичених кошт≥в
8	–еклама: Ј вид膆†† Ј витрати Ј канали розповсюдженн¤	јналоги реклами на дану продукц≥ю, вибран≥ види ≥ ф≥нансов≥ можливост≥ зд≥йсненн¤ реклами ћ—ѕ
9	—истема збуту продукц≥њ	ѕрактика збуту аналог≥чноњ продукц≥њ ≥ншими ф≥рмами, вид ≥ способи доставки, обс¤г збуту всередин≥ крањни ≥ за рубежем
10	ќч≥куван≥ виручка та прибуток	ƒинам≥ка р≥вн¤ ц≥н за стад≥¤ми життЇвого циклу продукту, оч≥куван≥ виручка ≥ прибуток, розпод≥л прибутку м≥ж партнерами
11	‘ормуванн¤ фонд≥в ћ—ѕ	«аруб≥жний досв≥д формуванн¤ фонд≥в ћ—ѕ, розрахунки вибраних фонд≥в (техн≥чного й соц≥ального розвитку, резервного)
12	≈фективн≥сть створенн¤ ≥ функц≥онуванн¤	–озрахунки та оц≥нка економ≥чноњ ефективност≥ створенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ ћ—ѕ за в≥дпов≥дною методикою

 

ќсновним установчим документом дл¤ створенн¤ ћ—ѕ служить його статут, що маЇ визначати: предмет ≥ ц≥л≥ д≥¤льност≥, м≥сцезнаходженн¤, склад засновник≥в; розм≥р статутного фонду ≥ часток партнер≥в у ньому, пор¤док його формуванн¤; склад ≥ компетенц≥ю орган≥в управл≥нн¤, пор¤док прийн¤тт¤ р≥шень; процедуру припиненн¤ д≥¤льност≥ (л≥кв≥дац≥њ).

ѕ≥сл¤ завершенн¤ переговор≥в ≥ п≥дписанн¤ установчих документ≥в зд≥йснюЇтьс¤ реЇстрац≥¤ ћ—ѕ у в≥дпов≥дному орган≥ загальнодержавного управл≥нн¤. ƒл¤ реЇстрац≥њ ћ—ѕ подаютьс¤ так≥ документи: 1) письмова за¤ва встановленого зразка; 2) згода обласноњ (м≥ськоњ) держадм≥н≥страц≥њ ≥ кер≥вного органу в≥тчизн¤ного учасника на створенн¤ ћ—ѕ; 3) нотар≥ально засв≥дчен≥ коп≥њ установчих документ≥в; 4) обгрунтуванн¤ ефективност≥ й валютноњ окупност≥ д≥¤льност≥ нового ћ—ѕ; 5) документи, що п≥дтверджують реЇстрац≥ю ≥ноземного партнера ¤к юридичноњ особи.

¬ ”крањн≥ вже нам≥тилис¤ певн≥ тенденц≥њ щодо розвитку ћ—ѕ. ќсновними з них треба вважати:

● актив≥зац≥ю, що пост≥йно зростаЇ, к≥льк≥сного розвитку р≥зно-
проф≥льних сп≥льних п≥дприЇмств з частковим чи повним ≥ноземним кап≥талом;

● переважанн¤ партнер≥в з промислово розвинених крањн, що по¤снюЇтьс¤ передовс≥м стратег≥чною ор≥Їнтац≥Їю таких держав, а також достатн≥стю ≥ моб≥льн≥стю њхнього кап≥талу експортного спр¤муванн¤;

● створенн¤ ћ—ѕ переважно на двосторонн≥й основ≥ ≥ дл¤ зд≥йсненн¤ промисловоњ д≥¤льност≥;

● надто обережне ставленн¤ ≥ноземних партнер≥в до вкладанн¤ великих за обс¤гом ≥нвестиц≥й у сп≥льне п≥дприЇмництво за браком над≥йних гарант≥й њхнього правового захисту;

● в≥дносно активн≥ша участь у заснуванн≥ ћ—ѕ малих заруб≥жних ф≥рм (компан≥й), що в≥ддають перевагу швидк≥й в≥ддач≥ невеликих ≥нвестиц≥й або комерц≥йному зиску в≥д разових операц≥й;

● зосередженн¤ ћ—ѕ передовс≥м у науково-техн≥чних ≥ виробничо-промислових центрах (рег≥онах) ”крањни.

 

–егулюванн¤ м≥жнародного п≥дприЇмництва, зд≥йснюване переважно через належну орган≥зац≥ю зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ су≠бТЇкт≥в господарюванн¤, маЇ таку множинну мету: 1) стимулюванн¤ прогресивних структурних зм≥н в економ≥ц≥, зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥; 2) створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ ≥нтеграц≥њ економ≥ки ”крањни в систему св≥тового под≥лу прац≥ та њњ максимально можливе наближенн¤ до ринкових структур розвинутих крањн; 3) зд≥йсненн¤ захисту економ≥чних ≥нтерес≥в ”крањни в ц≥лому ≥ конкретних субТЇкт≥в зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ зокрема; 4) наданн¤ однакових можливостей дл¤ ефективного госпо≠дарюванн¤ вс≥м субТЇктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

ќкрем≥ функц≥њ регулюванн¤ м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ практично зд≥йснюють державн≥ органи законодавчоњ та виконавчоњ влади. ¬ерховна –ада ”крањни ухвалюЇ закони стосовно зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤, затверджуЇ законодавчо-нормативн≥ акти щодо регулюванн¤ окремих напр¤м≥в зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, ратиф≥куЇ м≥жнародн≥ договори ”крањни.

 аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни:

● координуЇ зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дних м≥н≥стерств ≥ державних ком≥тет≥в, узгоджуЇ роботу торговельних представництв ”крањни за кордоном;

● проводить переговори та п≥дписуЇ м≥жур¤дов≥ договори (угоди) з питань зовн≥шньоеконом≥чноњ ≥ сп≥льноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, забезпечуЇ њхнЇ виконанн¤;

● орган≥зуЇ реЇстрац≥ю м≥жнародних сп≥льних п≥дприЇмств, складанн¤ плат≥жного балансу та рац≥ональне використанн¤ державного валютного фонду ”крањни.

Ќац≥ональний банк ”крањни маЇ повноваженн¤: 1) забезпечувати збереженн¤ та рац≥ональне використанн¤ в м≥жнародн≥й п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥ золотовалютного резерву ”крањни; 2) репрезенту≠вати ≥нтереси ”крањни у в≥дносинах з центральними банками ≥нших держав та укладати в≥дпов≥дн≥ м≥жбанк≥вськ≥ угоди; 3) продавати обл≥к ≥ розрахунки кредитних ресурс≥в, операц≥њ з валютними ресурсами, що надаютьс¤ йому ƒержавним валютним фондом ”крањни. ћ≥н≥стерство зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в ≥ торг≥вл≥ ”крањни виконуЇ функц≥њ щодо: проведенн¤ Їдиноњ зовн≥шньоеконом≥чноњ пол≥тики у процес≥ виходу субТЇкт≥в господарюванн¤ на зовн≥шн≥й ринок, координац≥њ њхньоњ д≥¤льност≥ у сфер≥ м≥жнародного б≥знесу; контролю виконанн¤ вс≥ма субТЇктами зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ в≥дпов≥дних закон≥в ≥ м≥жнародних договор≥в ”крањни; нетарифного регулюванн¤ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в сп≥льного п≥дприЇмництва.

ѕроцес ≥нтернац≥онал≥зац≥њ п≥дприЇмств ≥ крањн в≥дбуваЇтьс¤ за участю р≥зних м≥жнародних орган≥зац≥й. ƒо основних м≥жнародних орган≥зац≥й ф≥нансово-економ≥чного спр¤муванн¤, що зд≥йснюють певну сукупн≥сть функц≥й стосовно регулюванн¤ сп≥льноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, належать:

● Ѕанк м≥жнародних розрахунк≥в Ч Ѕћ– (спри¤нн¤ сп≥впрац≥ центральних банк≥в крањн св≥ту ≥ зд≥йсненн¤ м≥жнародних ф≥нансових операц≥й);

● ћ≥жнародний банк реконструкц≥њ та розвитку Ч ћЅ–– (спец≥ал≥зована установа ќќЌ, основною метою д≥¤льност≥ ¤коњ Ї наданн¤ позик ≥ кредит≥в крањнам-членам ќќЌ);

● ћ≥жнародний валютний фонд Ч ћ¬‘ (спри¤нн¤ розвитку м≥жнародноњ торг≥вл≥ й валютних операц≥й, наданн¤ кошт≥в у ≥ноземн≥й валют≥);

● ћ≥жнародна ф≥нансова корпорац≥¤ Ч ћ‘  (ф≥л≥¤ ћ≥жнародного банку реконструкц≥њ ≥ розвитку дл¤ ≥нвестуванн¤ приватного сектора економ≥ки);

● –ада ќќЌ з промислового розвитку Ч ёЌ≤ƒќ (спри¤нн¤ всеб≥чному розвитку виробничоњ сфери крањн-член≥в ќќЌ);

● ™вропейський банк реконструкц≥њ та розвитку Ч ™Ѕ–– (ф≥л≥¤ ћЅ–– з обслуговуванн¤ крањн ™вропи).

–егулюванн¤ м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ зд≥йснюЇтьс¤ на трьох р≥вн¤х: нац≥ональному, м≥жнародному ≥ наднац≥ональному.

—истема регулюванн¤ м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ на нац≥ональному р≥вн≥ охоплюЇ так≥ складов≥: 1) форми ≥ноземних ≥нвестиц≥й (грошов≥ кошти в ≥ноземн≥й валют≥, р≥зноман≥тн≥ майнов≥ та ≥нтелектуальн≥ ц≥нност≥, ц≥нн≥ папери, торгов≥ марки тощо); 2) вимоги до результат≥в д≥¤льност≥ ≥ноземного партнера (масштаби д≥¤льност≥, частка ринку, р≥вень ≥мпортноњ технолог≥њ, профес≥йна п≥дготовка кадр≥в); 3) трансферт прибутку ≥ноземного ≥нвестора (обовТ¤зкове створенн¤ резервного фонду з≥ збер≥ганн¤м його в банку крањни, що приймаЇ; ф≥ксац≥¤ розм≥ру трансфертного кап≥талу ≥ прибутку в≥дпов≥дно до правил валютного регулюванн¤ та угод про валютне сп≥вроб≥тництво); 4) ≥нвестиц≥йн≥ п≥льги та обмеженн¤ (субсид≥њ, п≥льгов≥ позики, зв≥льненн¤ в≥д податк≥в та њхнЇ часткове поверненн¤, застосуванн¤ прискореноњ амортизац≥њ); 5) гарант≥њ дотриманн¤ прав ≥ноземного партнера (залученн¤ у в≥тчизн¤не правове поле; збереженн¤ ≥снуючих п≥льг прот¤гом ≥нвестиц≥йного циклу; в≥дмова в≥д заход≥в конф≥скац≥йного характеру).

«азвичай на м≥жнародному р≥вн≥ регулюютьс¤: 1) ≥дентиф≥кац≥¤ ≥нвестиц≥й та ≥нвестор≥в (визначенн¤ не т≥льки усталених форм ≥нвестиц≥й, а й тих, що можуть зТ¤витис¤ п≥сл¤ укладанн¤ угоди або п≥дписанн¤ договору; зазначенн¤ тих юридичних ос≥б, ¤к≥ вважаютьс¤ нац≥ональними субТЇктами господарюванн¤ крањни-учасниц≥ в≥дпов≥дноњ угоди); 2) умови ≥мпорту й заохоченн¤ ≥ноземного кап≥талу (пол≥тика Ђв≥дкритих дверейї держав-партнер≥в у сп≥льн≥й п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥; зобовТ¤занн¤ крањни, що приймаЇ, стосовно стимулюванн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й); 3) переказуванн¤ кошт≥в (ф≥ксац≥¤ крањною базуванн¤ достатн≥х гарант≥й щодо безперешкодного переказуванн¤ кошт≥в у встановлен≥ терм≥ни); 4) розвТ¤занн¤ суперечок господарського та ф≥нансового характеру (др≥бних Ч компетентним судовим чи адм≥н≥стративним органам крањни, що приймаЇ; складн≥ших Ч ћ≥жнародним центром урегулюванн¤ ≥нвестиц≥йних суперечок); 5) норми повед≥нки ≥ноземних партнер≥в (загальн≥ пон¤тт¤, принципи й норми, ¤ких мають дотримувати ≥ноземн≥ п≥дприЇмц≥ та ¤к≥ спри¤ють створенню позитивного ≥м≥джу заруб≥жного партнера).

Ќа наднац≥ональному р≥вн≥ в рамках ≥нтеграц≥йних утворень регулюванн¤ м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до угод (договор≥в), що ф≥ксують взаЇмов≥дносини м≥ж багатьма крањнами. “аке поточне регулюванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ у т≥м раз≥, коли забезпечуютьс¤ в≥льний рух кап≥тал≥в ≥ гармон≥зац≥¤ економ≥чноњ пол≥тики крањн-учасниць.

 

ѕитанн¤ дл¤ самост≥йного поглибленого вивченн¤

 

1. ўо Ї сп≥льного у визначенн≥ положенн¤ сутност≥ п≥дприЇмництва й б≥знесу; ознаки, за ¤кими розр≥зн¤ють п≥дприЇмництво та б≥знес.

2. ≈коном≥чне й соц≥альне значенн¤ розвитку п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ дл¤ формуванн¤ ефективноњ системи господарюванн¤.

3. ¬иб≥р орган≥зац≥йно-правовоњ форми п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ з урахуванн¤м њњ переваг ≥ недол≥к≥в.

4. ќсновн≥ параметри формуванн¤ належного п≥дприЇмницького середовища в ”крањн≥.

5. —учасн≥ проблеми актив≥зац≥њ п≥дприЇмництва в ”крањн≥.

6.  ласиф≥кац≥¤ та сутн≥сно-зм≥стова характеристика р≥зних п≥дприЇмницьких договор≥в.

7.  онкретн≥ форми партнерських звТ¤зк≥в за окремими напр¤мами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

8. –≥вн≥ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ ≥ форми м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

9. ѕроблеми створенн¤ та ефективного функц≥онуванн¤ м≥жнародних сп≥льних п≥дприЇмств в ”крањн≥.

10. Ќац≥ональний, м≥жнародний ≥ наднац≥ональний р≥вн≥ регулюванн¤ м≥жнародноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.