–озд≥л
16. ¬»“–ј“» … ÷≤Ќ» Ќј ѕ–ќƒ” ÷≤ё
лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤:
поточн≥ (операц≥йн≥) витрати;
соб≥варт≥сть продукц≥њ;
зм≥нн≥ та пост≥йн≥ витрати;
пропорц≥йн≥ й непропорц≥йн≥ витрати;
пр¤м≥ та непр¤м≥ витрати;
управл≥нн¤ витратами;
критичний обс¤г виробництва;
валов≥ витрати;
кошторис виробництва;
елементи витрат;
калькул¤ц≥¤;
калькул¤ц≥йн≥ статт≥ витрат;
ц≥на;
елементи ц≥ни;
види ц≥н ≥ тариф≥в;
ц≥ноутворенн¤;
чинники ц≥ноутворенн¤;
методи ц≥ноутворенн¤.
16.1. «агальна характеристика витрат на
виробництво
продукц≥њ (наданн¤ послуг)
|
¬итрати |
¬итрати утворюютьс¤ в процес≥ формуванн¤
та використанн¤ ресурс≥в дл¤ дос¤гненн¤ певноњ мети. ¬они мають р≥зне
спр¤муванн¤, але найб≥льш загальним ≥ принциповим Ї под≥л на ≥нвестиц≥йн≥ та поточн≥
(операц≥йн≥) витрати, звТ¤зан≥ з безпосередн≥м виконанн¤м п≥дприЇмством своЇњ
основноњ функц≥њ Ч виготовленн¤ продукц≥њ (наданн¤ послуг).
ѕоточн≥ витрати чинник≥в
виробництва бувають цикл≥чними та безперервними. ѕерш≥ повторюютьс¤ з кожним
циклом виготовленн¤ продукту (витрати на матер≥али, зароб≥тну плату
виробничник≥в, ≥нструмент та ≥н.), друг≥ ≥снують пост≥йно ≥ незалежно в≥д
виробництва (утриманн¤ прим≥щень, споруд, устаткуванн¤, управл≥нського
персоналу тощо).
¬итрати мають натуральну та грошову
форми. ѕлануванн¤ й обл≥к витрат фактор≥в виробництва в натуральн≥й форм≥
(к≥льк≥сть, маса, обТЇм, довжина тощо) маЇ важливе значенн¤ дл¤ орган≥зац≥њ д≥¤льност≥
п≥дприЇмства. ѕроте дл¤ оц≥нюванн¤ результат≥в ц≥Їњ д≥¤льност≥ вир≥шальною Ї
грошова оц≥нка витрат, оск≥льки вона виражаЇ варт≥сть продукц≥њ (послуг).
—л≥д в≥др≥зн¤ти витрати, ¤к≥
утворюють варт≥сть продукц≥њ в певному пер≥од≥ (списуютьс¤ на нењ), ≥ реальн≥
грошов≥ виплати. ѕерш≥ витрати звТ¤зан≥ з виготовленн¤м продукц≥њ незалежно в≥д
того, коли куплено в≥дпов≥дн≥ матер≥альн≥ ресурси чи найн¤то робочу силу. ƒруг≥
Ч це виплати за придбан≥ чинники виробництва без урахуванн¤ часу њхнього використанн¤.
–еальн≥ грошов≥ виплати обслуговують зовн≥шн≥й оборот п≥дприЇмства та оплату
прац≥.
ясна р≥ч, що будь-¤к≥ витрати
ор≥Їнтовано на певний результат. “≥льки це виправдовуЇ њхню доц≥льн≥сть.
—тосовно виробничого п≥дприЇмства цей загальний принцип д≥¤льност≥ виражаЇтьс¤
формулою Ђ¬итрати Ч ¬ипускї (ЂInput Ч Outputї), що його покладено в основу
визначенн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ.
—об≥варт≥сть
продукц≥њ Ч це грошова форма витрат на
п≥дготовку виробництва, виготовленн¤ та збут продукц≥њ. ¬≥дображаючи р≥вень
витрат на виробництво, соб≥варт≥сть комплексно характеризуЇ ступ≥нь використанн¤
вс≥х ресурс≥в п≥дприЇмства, а отже, ≥ р≥вень техн≥ки, технолог≥њ та орган≥зац≥њ
виробництва. ўо л≥пше працюЇ п≥дприЇмство (≥нтенсивн≥ше використовуЇ виробнич≥
ресурси, усп≥шн≥ше вдосконалюЇ техн≥ку, технолог≥ю та орган≥зац≥ю виробництва),
то нижчою Ї соб≥варт≥сть продукц≥њ. “ому соб≥варт≥сть Ї одним ≥з важливих
показник≥в ефективност≥ виробництва. —об≥варт≥сть продукц≥њ маЇ т≥сний звТ¤зок
з њњ ц≥ною. ÷е про¤вл¤Їтьс¤ в т≥м, що соб≥варт≥сть Ї базою ц≥ни товару ≥
водночас обмежником дл¤ виробництва (н≥хто не випускатиме продукц≥њ, ринкова
ц≥на ¤коњ Ї нижчою за соб≥варт≥сть).
ѕ≥д час обчисленн¤ соб≥вартост≥
продукц≥њ важливе значенн¤ маЇ визначенн¤ складу витрат, ¤к≥ в нењ включають.
як в≥домо, витрати п≥дприЇмства в≥дшкодовуютьс¤ за рахунок двох власних джерел:
соб≥вартост≥ й прибутку. “ому питанн¤ про склад витрат, ¤к≥ включаютьс¤ в
соб≥варт≥сть, Ї питанн¤м њхнього розпод≥лу м≥ж зазначеними джерелами
в≥дшкодуванн¤. «агальний принцип цього розпод≥лу пол¤гаЇ в т≥м, що через
соб≥варт≥сть мають в≥дшкодовуватис¤ т≥ витрати п≥дприЇмства, ¤к≥ забезпечують
просте в≥дтворенн¤ вс≥х фактор≥в виробництва: предмет≥в, засоб≥в прац≥, робочоњ
сили та природних ресурс≥в. ¬≥дпов≥дно до цього в соб≥варт≥сть продукц≥њ
включають витрати на:
Ц досл≥дженн¤ ринку та
ви¤вленн¤ потреби в продукц≥њ;
Ц п≥дготовку й освоЇнн¤
новоњ продукц≥њ;
Ц виробництво, включаючи
витрати на сировину, матер≥али, енерг≥ю, амортизац≥ю основних фонд≥в ≥ нематер≥альних
актив≥в, оплату прац≥ персоналу;
Ц обслуговуванн¤ виробничого
процесу та управл≥нн¤ ним;
Ц збут продукц≥њ (пакуванн¤,
транспортуванн¤, реклама, ком≥с≥йн≥ витрати ≥ т.п.);
Ц розв≥дку, використанн¤ й
охорону природних ресурс≥в (витрати на геологорозв≥дувальн≥ роботи, плата за
воду, деревину, витрати на рекультивац≥ю земель, охорону пов≥тр¤ного, водного
басейн≥в);
Ц наб≥р ≥ п≥дготовку кадр≥в;
Ц поточну рац≥онал≥зац≥ю
виробництва (удосконаленн¤ технолог≥њ, орган≥зац≥њ виробництва, прац≥, п≥двищенн¤
¤кост≥ продукц≥њ), кр≥м кап≥тальних витрат.
“реба мати на уваз≥, що з р≥зних
причин на практиц≥ немаЇ повноњ в≥дпов≥дност≥ м≥ж д≥йсними витратами на
виробництво й соб≥варт≥стю продукц≥њ. “ак, зг≥дно з чинним пор¤дком не
включаютьс¤ в соб≥варт≥сть продукц≥њ, а в≥дшкодовуютьс¤ за рахунок прибутку або
≥нших джерел витрати на п≥дготовку та освоЇнн¤ новоњ продукц≥њ сер≥йного й
масового виробництва. ¬одночас Ї й так≥ витрати, ¤к≥ включаютьс¤ в соб≥варт≥сть
продукц≥њ, але не мають пр¤мого звТ¤зку з виробництвом: оплата часу виконанн¤
державних обовТ¤зк≥в прац≥вниками п≥дприЇмства, скороченн¤ робочого дн¤
п≥дл≥тк≥в, матер≥в, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до одного року, та ≥н.
Ќепродуктивн≥ витрати
п≥дприЇмства, звТ¤зан≥ з виробничою д≥¤льн≥стю (втрата в≥д браку, недостач ≥
псуванн¤ матер≥ал≥в, в≥д простоњв тощо), у межах встановлених норм включаютьс¤
у фактичну соб≥варт≥сть продукц≥њ, а втрати в≥д порушенн¤ вимог (умов) договор≥в
з ≥ншими п≥дприЇмствами та орган≥зац≥¤ми (штрафн≥ санкц≥њ) в≥дшкодовуютьс¤ за
рахунок прибутку.
—клад витрат, ¤к≥ включаютьс¤ в
соб≥варт≥сть продукц≥њ (послуг), може дещо зм≥нюватис¤ з р≥зних практичних
м≥ркувань. јле загальною тенденц≥Їю таких зм≥н маЇ бути ¤комога б≥льш повне
в≥дображенн¤ в соб≥вартост≥ д≥йсних витрат на виробництво продукц≥њ. ÷≥
м≥ркуванн¤ стосуютьс¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ за умов повного калькулюванн¤
витрат. “аке уточненн¤ (по¤сненн¤) необх≥дне з огл¤ду на те, що на практиц≥
част≥ше трпал¤Їтьс¤ калькулюванн¤ одиниц≥ продукц≥њ за неповними витратами.
|
ласиф≥кац≥¤ |
«аведено розр≥зн¤ти витрати загальн≥
(сукупн≥) та витрати на одиницю продукц≥њ. «агальн≥
витрати Ч це витрати на весь обс¤г продукц≥њ за певний пер≥од. ѓхн¤ сума
залежить в≥д тривалост≥ пер≥оду й к≥лькост≥ виготовленоњ продукц≥њ. ¬итрати на одиницю продукц≥њ обчислюютьс¤
¤к середн≥ за певний пер≥од, ¤кщо продукц≥¤ виготовл¤Їтьс¤ пост≥йно або
сер≥¤ми. ¬ одиничному виробництв≥ витрати на вир≥б формуютьс¤ ¤к ≥ндив≥дуальн≥.
ќск≥льки витрати Ї функц≥Їю
обс¤гу виробництва з певною еластичн≥стю, ≥снуЇ пон¤тт¤ граничних витрат. √раничн≥ витрати характеризують њхн≥й
прир≥ст на одиницю приросту обс¤гу виробництва, тобто
,††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (16.1)
де 
†Ч граничн≥ витрати; 
†Ч прир≥ст загальних витрат; 
Ч прир≥ст обс¤гу продукц≥њ на одиницю його натурального
вим≥ру.
якщо загальн≥ витрати виразити
через певну функц≥ю обс¤гу продукц≥њ, то граничний њхн≥й р≥вень буде першою
пох≥дною ц≥Їњ функц≥њ. ÷е витрати на останню за часом виготовленн¤ одиницю
продукц≥њ. ѕоказник граничних витрат використовуЇтьс¤ за анал≥зу доц≥льност≥
зм≥ни обс¤гу виробництва.
«а плануванн¤, обл≥ку тп анал≥зу
витрати класиф≥куютьс¤ за певними ознаками. ќсновними з них Ї ступ≥нь
однор≥дност≥ витрат, спос≥б обчисленн¤ дл¤ окремих р≥зновид≥в продукц≥њ,
звТ¤зок з обс¤гом виробництва (рис. 16.1).
–ис. 16.1. “ипова класиф≥кац≥¤ витрат п≥дприЇмства
(орган≥зац≥њ)
за окремими ознаками.
«а ступенем однор≥дност≥ витрати
под≥л¤ютьс¤ на елементн≥ й комплексн≥. ≈лементн≥
витрати однор≥дн≥ за складом, мають Їдиний економ≥чний зм≥ст ≥ Ї
первинними. ƒо них належать матер≥альн≥ витрати, оплата прац≥, в≥драхуванн¤ на
соц≥альн≥ потреби, амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤, ≥нш≥ витрати. омплексн≥ витрати р≥знор≥дн≥ за
складом, охоплюють к≥лька елемент≥в витрат. ѓх групують за економ≥чним
призначенн¤м у процес≥ калькулюванн¤ та орган≥зац≥њ внутр≥шнього економ≥чного
управл≥нн¤. Ќаприклад, витрати на утриманн¤ й експлуатац≥ю устаткуванн¤,
загальновиробнич≥, загально≠господарськ≥ витрати, втрати в≥д браку та ≥н.
«а способом обчисленн¤ на окрем≥
р≥зновиди продукц≥њ витрати под≥л¤ютьс¤ на пр¤м≥ й непр¤м≥. ѕр¤м≥ витрати безпосередньо звТ¤зан≥ з
виготовленн¤м певного р≥зновиду продукц≥њ ≥ можуть бути пр¤мо обчислен≥ на њњ
одиницю пр¤мо. якщо виготовл¤Їтьс¤ один р≥зновид продукц≥њ, ус≥ витрати Ч
пр¤м≥. Ќепр¤м≥ витрати не можна
безпосередньо обчислити дл¤ окремих р≥зновид≥в продукц≥њ, бо вони звТ¤зан≥ не з
виготовленн¤м конкретних вироб≥в, а з процесом виробництва в ц≥лому: зарплата
обслуговуючого й управл≥нського персоналу, утриманн¤ та експлуатац≥¤
буд≥вель, споруд, машин тощо. ѕод≥л витрат на пр¤м≥ та непр¤м≥ залежить в≥д
р≥вн¤ спец≥ал≥зац≥њ виробництва, його орган≥зац≥йноњ структури, метод≥в нормуванн¤
й обл≥ку. «ростанн¤ частки пр¤мих витрат у загальн≥й сум≥ витрат п≥двищуЇ
точн≥сть обчисленн¤ соб≥вартост≥ одиниц≥ продукц≥њ, зм≥цнюЇ економ≥чн≥ основи
управл≥нн¤.
Ќа п≥дстав≥ звТ¤зку з обс¤гом
виробництва витрати под≥л¤ють на пост≥йн≥ та зм≥нн≥.
ѕост≥йн≥
витрати Ї функц≥Їю часу, а не обс¤гу
продукц≥њ. ѓхн¤ загальна сума не залежить в≥д к≥лькост≥ виготовленоњ продукц≥њ
(зрозум≥ло у певних межах). Ћише за ≥стотних зм≥н обс¤гу виробництва, насл≥дком
¤ких Ї зм≥ни виробничоњ та орган≥зац≥йноњ структури п≥дприЇмства,
стрибкопод≥бно м≥н¤Їтьс¤ величина пост≥йних витрат, п≥сл¤ чого вона знову
залишаЇтьс¤ пост≥йною. ƒо пост≥йних належать витрати на утриманн¤ та експлуатац≥ю
буд≥вель ≥ споруд, орган≥зац≥ю виробництва, управл≥нн¤. Ќа практиц≥ до групи
пост≥йних в≥днос¤ть також витрати, ¤к≥ хоч ≥ зм≥нюютьс¤ внасл≥док зм≥ни обс¤гу
виробництва, але не ≥стотно. ѓх називають умовно-пост≥йними.
«м≥нн≥
витрати Ч це витрати, загальна сума ¤ких
за певний час залежить в≥д обс¤гу виготовленоњ продукц≥њ. ” свою чергу, њх
можна розд≥лити на пропорц≥йн≥ та непропорц≥йн≥.
ѕропорц≥йн≥
витрати зм≥нюютьс¤ пр¤мо
пропорц≥йно обс¤гу виробництва. ƒл¤ них коеф≥ц≥Їнт пропорц≥йност≥ 
= 1. ƒо пропорц≥йних належать переважно витрати на
сировину, основн≥ матер≥али, комплектуюч≥ вироби, в≥др¤дну зарплату роб≥тник≥в.
Ќепропорц≥йн≥
витрати под≥л¤ютьс¤ на
прогресуюч≥ та дегресуюч≥. ѕрогресуюч≥ витрати зростають у б≥льш≥й м≥р≥, н≥ж
обс¤г виробництва, > 1. ¬они виникають тод≥, коли зб≥льшенн¤
обс¤гу виробництва потребуЇ б≥льших витрат на одиницю продукц≥њ. ÷е, наприклад,
витрати на в≥др¤дно-прогресивну оплату прац≥, додатков≥ рекламн≥ та торгов≥
витрати та ≥н. ƒегресуюч≥ витрати зростають менше н≥ж обс¤г виробництва, < 1. ƒо них належить широке коло витрат на
експлуатац≥ю машин ≥ устаткуванн¤, на ремонт, на ≥нструменти тощо.
Ќа рис. 16.2 граф≥чно показано
динам≥ку загальних пост≥йних ≥ зм≥нних витрат. ƒинам≥ка витрат на одиницю продукц≥њ
Ї ≥ншою ≥ легко може бути побудована, виход¤чи з наведеноњ законом≥рност≥. “ак,
зм≥нн≥ пропорц≥йн≥ витрати на одиницю продукц≥њ залишаютьс¤ на одному р≥вн≥
незалежно в≥д обс¤гу виробництва. Ќа граф≥ку њхн¤ л≥н≥¤ буде паралельною ос≥
абсцис. ѕост≥йн≥ витрати зменшуютьс¤ на одиницю продукц≥њ з≥ зростанн¤м њњ
обс¤гу за парабол≥чною кривою. ƒл¤ дегресуючих ≥ прогресуючих витрат
залишаЇтьс¤ та сама динам≥ка, т≥льки виражена пом≥тн≥ше.
” практичних обчисленн¤х загальну
динам≥ку зм≥нних витрат спрощують, уважаючи всю њхню сукупн≥сть пропорц≥йною.
÷е значно полегшуЇ анал≥з ≥ прогнозуванн¤ витрат.
–ис. 16.2. ƒинам≥ка витрат (—) залежно в≥д обс¤гу виробництва (V):
а) пост≥йних; б) дегресуючих; в) пропорц≥йних;
г) прогресуючих.
16.2. ”правл≥нн¤
витратами на п≥дприЇмств≥
|
—истема |
”правл≥нн¤
витратами Ч це процес ц≥леспр¤мованого
формуванн¤ витрат щодо њхн≥х вид≥в, м≥сць та нос≥њв за пост≥йного контролю
р≥вн¤ витрат ≥ стимулюванн¤ њхнього зниженн¤. ¬оно Ї важливою функц≥Їю економ≥чного
механ≥зму будь-¤кого п≥дприЇмства.
—истема
управл≥нн¤ витратами маЇ
функц≥ональний та орган≥зац≥йний аспекти. ¬она включаЇ так≥ орган≥зац≥йн≥
п≥дсистеми: пошук ≥ ви¤вленн¤ чинник≥в економ≥њ ресурс≥в; нормуванн¤ витрат ресурс≥в;
плануванн¤ витрат за њхн≥ми видами; обл≥к та анал≥з витрат; стимулюванн¤
економ≥њ ресурс≥в ≥ зниженн¤ витрат. “акими п≥дсистемами керують в≥дпов≥дн≥
структурн≥ одиниц≥ п≥дприЇмства залежно в≥д його розм≥ру (в≥дд≥ли, бюро, окрем≥
виконавц≥).
¬и¤вленн¤ й використанн¤ чинник≥в
економ≥њ ресурс≥в, зниженн¤ витрат Ї обовТ¤зком кожного прац≥вника п≥дприЇмства,
передус≥м спец≥ал≥ст≥в ≥ кер≥вник≥в ус≥х р≥вн≥в. «г≥дно з певними
орган≥зац≥йно-техн≥чними р≥шенн¤ми та умовами розробл¤ютьс¤ норми витрат ус≥х
вид≥в ресурс≥в: сировини, основних ≥ допом≥жних матер≥ал≥в, енерг≥њ, трудових
ресурс≥в тощо. ”становлен≥ норми витрат Ч це граничн≥ витрати окремих вид≥в
ресурс≥в за даних орган≥зац≥йно-техн≥чних умов виробництва. ¬они Ї важливим
чинником забезпеченн¤ режиму жорсткоњ економ≥њ ≥ в≥дпов≥дно конкурентоспроможност≥
п≥дприЇмства. ” процес≥ плануванн¤ встановлюютьс¤ граничн≥ (допустим≥) загальн≥
витрати в п≥дрозд≥лах ≥ в ц≥лому по п≥дприЇмству (кошториси) та на одиницю
продукц≥њ. ‘актичний р≥вень витрат обчислюЇтьс¤ за даними поточного обл≥ку.
ѕор≥вн¤нн¤ фактичних витрат з плановими (нормативними) даЇ змогу в процес≥
анал≥зу оц≥нювати роботу п≥дрозд≥л≥в з використанн¤ ресурс≥в, зТ¤совувати
причини в≥дхилень фактичних витрат в≥д планових ≥ в≥дпов≥дно стимулювати
прац≥вник≥в п≥дприЇмства до њхнього зниженн¤.
|
‘ормуванн¤ ≥ контроль витрат за м≥сц¤ми |
”правл≥нн¤ витратами на п≥дприЇмств≥ передбачаЇ
њхню диференц≥ац≥ю за м≥сц¤ми та центрами в≥дпов≥дальност≥. ћ≥сце витрат Ч це м≥сце њхнього
формуванн¤ (робоче м≥сце, група робочих м≥сць, участок, цех). ѕ≥д центром в≥дпов≥дальност≥ розум≥ють орган≥зац≥йну
Їдн≥сть м≥сць витрат з центром, в≥дпов≥дальнимн≥й за њх р≥вень.
Ќа практиц≥ вважають, що центр
в≥дпов≥дальност≥ зб≥гаЇтьс¤ з м≥сцем витрат, хоча це не обовТ¤зково. ‘ормуванн¤
м≥сць витрат ≥ центр≥в в≥дпов≥дальност≥ зд≥йснюЇтьс¤ за функц≥ональною та територ≥альною
ознаками. ” першому випадку витрати локал≥зуютьс¤ в певн≥й функц≥ональн≥й сфер≥
д≥¤льност≥ (маркетинг, досл≥дженн¤ й п≥дготовка виробництва, матер≥ально-техн≥чне
забезпеченн¤, виробництво, техн≥чне обслуговуванн¤ виробництва, управл≥нн¤).
“еритор≥альн≥ м≥сц¤ витрат ≥ центри в≥дпов≥дальност≥ включають орган≥зац≥йн≥
п≥дрозд≥ли п≥дприЇмства (в≥дд≥ли, д≥льниц≥, цехи), ¤к≥ виокремлен≥ просторово.
«а центрами в≥дпов≥дальност≥
складаютьс¤ кошториси (планов≥ витрати), обчислюютьс¤ фактичн≥ витрати ≥ дл¤
виробничих п≥дрозд≥л≥в визначаЇтьс¤ соб≥варт≥сть одиниц≥ продукц≥њ (послуг). ÷е
уможливлюЇ ефективний контроль за витрачанн¤м ресурс≥в. ѕри цьому важливе значенн¤
маЇ под≥л витрат стосовно кожного центру в≥дпов≥дальност≥ на пр¤м≥ й непр¤м≥,
зм≥нн≥ та пост≥йн≥. ѕерший под≥л маЇ ≥стотне
значенн¤ дл¤ визначенн¤ соб≥вартост≥ окремих вироб≥в (калькулюванн¤). ѕр¤м≥
витрати безпосередньо в≥днос¤ть на продукц≥ю центр≥в в≥дпов≥дальност≥ (м≥сць
витрат), а непр¤м≥ Ч формуютьс¤ по цих центрах, а пот≥м розпод≥л¤ютьс¤ м≥ж
окремими видами продукц≥њ. ѕод≥л витрат на зм≥нн≥ та пост≥йн≥ стосовно центр≥в
в≥дпов≥дальност≥ (м≥сць витрат) важливий дл¤ складанн¤ так званих
гнучких кошторис≥в та оц≥нки д≥¤льност≥. “аке розмежуванн¤ витрат даЇ змогу
оперативно обчислювати кошториси дл¤ р≥зних вар≥ант≥в обс¤гу виробництва, а
також перераховувати планов≥ витрати на фактичний обс¤г продукц≥њ п≥д час
анал≥зу та оц≥нки роботи п≥дрозд≥л≥в.
|
јнал≥тичн≥ |
ѕод≥л витрат на зм≥нн≥ (пропорц≥йн≥) та
пост≥йн≥ уможливлюЇ визначенн¤ њхньоњ загальноњ суми за певний пер≥од за
формулою
,(16.2)
де 
†Ч загальн≥ (сукупн≥)
витрати; 
†Ч зм≥нн≥ витрати на
одиницю продукц≥њ; 
†Ч обс¤г виробництва продукц≥њ
у натуральному вираз≥; 
†Ч пост≥йн≥ витрати за
даний пер≥од.
«г≥дно з формулою (16.2) загальн≥
витрати на одиницю продукц≥њ (
) становитимуть
.†††††††††††††††††††††††††††††††† (16.3)
« формули (16.3) видно, що з≥ зростанн¤м
обс¤гу виробництва продукц≥њ њњ соб≥варт≥сть знижуЇтьс¤ за рахунок пост≥йних
витрат. “ому зб≥льшенн¤ обс¤гу виробництва Ї важливим чинником зниженн¤
соб≥вартост≥ продукц≥њ. ÷¤ законом≥рн≥сть покладено в основу анал≥зу залежност≥
витрат ≥ прибутку в≥д обс¤гу виробництва, коли треба вибрати найл≥пш≥ вар≥анти
проектних ≥ планових р≥шень. ” цьому раз≥ доц≥льно користуватис¤ граф≥чним
зображенн¤м процесу. Ќа рис. 16.3 показано л≥н≥йн≥ функц≥њ динам≥ки витрат
≥ виручки в≥д продажу продукц≥њ. ”насл≥док на¤вност≥ пост≥йних витрат виробництво
продукц≥њ до певного, критичного обс¤гу
(Nкр) Ї збитковим Ч заштрихована площа 1. ритичний
обс¤г виробництва називаЇтьс¤ ще й ≥накше Ч точкою
беззбитковост≥. «а зростанн¤ обс¤гу виробництва частка пост≥йних витрат в њхн≥й загальн≥й (сукупн≥й) величин≥
знижуЇтьс¤, зменшуютьс¤ збитки ≥ п≥сл¤ дос¤гненн¤ критичного обс¤гу Nкр виробництво
продукц≥њ стаЇ рентабельним Ч заштрихована площа 2.
–ис. 16.3. «алежн≥сть витрат ≥ прибутку п≥дприЇмства
в≥д обс¤гу
виробництва: 1 Ч збитки; 2 Ч прибуток.
ритичний
обс¤г випуску певноњ продукц≥њ в натуральному вим≥р≥,
починаючи з ¤кого виробництво стаЇ рентабельним, можна обчислити анал≥тично. як
видно з граф≥ка на рис. 16.3, за критичноњ програми виробництва витрати ≥
виручка в≥д продажу продукц≥њ однаков≥, тобто
.†††††††††††††††††††††† (16.4)
«в≥дси
,††††††††††††††††††††††††††††† (16.5)
де 
†Ч ц≥на одиниц≥
продукц≥њ.
ритичний
обс¤г виробництва (точку беззбитковост≥) можна визначити ≥ в грошовому вим≥р≥,
що Ї б≥льш прийн¤тним дл¤ багатопродуктного виробництва. ” цьому раз≥
,††††††††††††††††††††††††††† (16.6)
де 
†Ч критичний обс¤г виробництва
у грошовому вим≥р≥; 
†Ч загальна (сукупна)
величина зм≥нних витрат.
«м≥нну величину †зобразимо ¤к функц≥ю
обс¤гу виробництва 
†за допомогою
коеф≥ц≥Їнта маржинального прибутку 
, ¤кий визначаЇтьс¤ за формулою
.†††††††††††††††††††††††††††††† (16.7)
ќтже,
,
а зв≥дси
;††††††††††††††††††† (16.8)
.†††††††††††††††††††††††††††† (16.9)
ўо б≥льшим Ї обс¤г виробництва
надкритичну його величину (точку беззбитковост≥), то вищою Ї економ≥чна безпека
виробництва, ¤ка вим≥рюЇтьс¤ в≥дпов≥дним коеф≥ц≥Їнтом (kб),
обчислюваним за допомогою формули
,††††††††††††††††††††††††† (16.10)
де kб
Ч коеф≥ц≥Їнт безпеки виробництва; N Ч фактичний
або плановий обс¤г виробництва у натуральному вираз≥.
÷ей показник можна розрахувати ≥
на п≥дстав≥ варт≥сного вим≥ру обс¤гу виробництва продукц≥њ ().
”мовний
приклад.
ѕ≥дприЇмство виготовл¤Ї ≥ продаЇ за р≥к продукц≥њ на 200 тис. грн.
¬итрати на њњ виготовленн¤ ≥ продаж становл¤ть 180 тис. грн., у т≥м
числ≥ зм≥нн≥ витрати Ч 120 тис. грн., пост≥йн≥ Ч
60 тис. грн. ќбчислимо розгл¤нут≥ вище три показники: коеф≥ц≥Їнт маржинального
прибутку, критичну програму виробництва, коеф≥ц≥Їнт безпеки виробництва. ¬они
становитимуть:
1) коеф≥ц≥Їнт
маржинального прибутку
;
2) критична
програма виробництва (точка беззбитковост≥)
тис. грн.;
3) коеф≥ц≥Їнт
безпеки виробництва
.
ќстанн≥й показник (
) св≥дчить про те, що зменшенн¤ фактичного обс¤гу виробництва
на 25% зр≥вн¤Ї його з критичною величиною ≥ в цьому раз≥ п≥дприЇмство не матиме
жодного зиску. ƒальше зменшенн¤ обс¤гу виробництва призведе до пр¤мих збитк≥в.
16.3. —укупн≥
витрати ≥ соб≥варт≥сть продукц≥њ (послуг)
—укупн≥ витрати п≥дприЇмства
залежно в≥д њхнього призначенн¤ виражаютьс¤ к≥лькома показниками. «г≥дно з
чинним законодавством та ≥нструктивними матер≥алами виокремлюють: валов≥
витрати; кошторис виробництва; соб≥варт≥сть валовоњ, товарноњ ≥ реал≥зованоњ
(проданоњ) продукц≥њ.
ѕоказник валових витрат уведено в
систему економ≥чних обчислень та обл≥ку на п≥дприЇмствах дл¤ визначенн¤
оподатковуваного прибутку зг≥дно ≥з «аконом ”крањни Ђѕро оподаткуванн¤ прибутку
п≥дприЇмствї, що був схвалений ¬ерховною –адою ”крањни у травн≥ 1997 року. ¬≥н
Ї синтетичним показником ≥ включаЇ не т≥льки т≥ витрати, що формують
соб≥варт≥сть продукц≥њ, але й ≥нш≥. “ому цей показник не входить достатньо
орган≥чно в систему показник≥в соб≥вартост≥ продукц≥њ ≥ тут не розгл¤даЇтьс¤
(див. розд≥л 17).
|
ошторис |
ошторис
виробництва Ч це витрати п≥дприЇмства,
звТ¤зан≥ з основною його д≥¤льн≥стю за певний пер≥од, незалежно в≥д того, в≥днос¤ть
њх на соб≥варт≥сть продукц≥њ в цьому пер≥од≥ чи н≥. ќтже, кошторис виробництва
≥ соб≥варт≥сть загального обс¤гу продукц≥њ, ¤к правило, не зб≥гаютьс¤. ошторис
виробництва складають за економ≥чними елементами (у табл. 16.1, р¤дки 1Ч5).
“аблиц¤ 16.1
ќЎ“ќ–»— ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј Ќј ___________ р≥к
|
≈лементи витрат |
—ума, тис. грн. |
|
|
зв≥т |
план |
|
|
1. ћатер≥альн≥ витрати |
5210 |
5400 |
|
2. «ароб≥тна плата |
2050 |
2300 |
|
3. ¬≥драхуванн¤ на соц≥альн≥ потреби |
890 |
1000 |
|
4. јмортизац≥¤ основних фонд≥в ≥ нематер≥альних
актив≥в |
800 |
800 |
|
5. ≤нш≥ витрати |
450 |
500 |
|
6. ¬итрати на виробництво Ч всього |
9400 |
10000 |
|
7. ¬итрати, ¤к≥ не включаютьс¤ у виробничу соб≥варт≥сть
продукц≥њ |
400 |
450 |
|
8. «м≥на залишк≥в витрат майбутн≥х пер≥од≥в
(прир≥ст в≥дн≥маЇтьс¤, зменшенн¤ додаЇтьс¤) |
Ц |
+ 300 |
|
9. «м≥на залишк≥в резерву майбутн≥х платеж≥в
(прир≥ст додаЇтьс¤, зменшенн¤ в≥дн≥маЇтьс¤) |
+ 10 |
Ц |
|
10. —об≥варт≥сть валовоњ продукц≥њ |
9010 |
9250 |
|
11. «м≥на залишк≥в незавершеного виробництва
(прир≥ст в≥дн≥маЇтьс¤, зменшенн¤ додаЇтьс¤) |
+ 50 |
Ц 200 |
|
12. ¬иробнича соб≥варт≥сть товарноњ
продукц≥њ |
8960 |
9450 |
|
13. ѕозавиробнич≥ (комерц≥йн≥) витрати |
340 |
350 |
|
14. ѕовна соб≥варт≥сть товарноњ продукц≥њ |
9300 |
9800 |
ћатер≥альн≥
витрати ¤к елемент кошторису складаютьс¤
з витрат на:
● сировину
й основн≥ матер≥али, ¤к≥ Ї матер≥альною субстанц≥Їю продукц≥њ;
● вироби, що њх треба
купити дл¤ укомплектуванн¤ продукц≥њ (двигуни, прилади тощо);
● покупн≥
нап≥вфабрикати (штамповки, в≥дливки, поковки та ≥н.);
● виробнич≥ послуги
сторонн≥х п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, необх≥дн≥ дл¤ виготовленн¤ продукц≥њ;
● допом≥жн≥ матер≥али,
¤к≥ використовуютьс¤ у технолог≥чному процес≥ (кр≥пильн≥ детал≥, фарби,
≥нструмент ≥ т.п.) або потр≥бн≥ дл¤ його обслуговуванн¤ (ремонту, експлуатац≥њ
устаткуванн¤ та ≥н.), на господарськ≥ та управл≥нськ≥ потреби (утримуванн¤
буд≥вель, канцел¤рськ≥ товари тощо);
● паливо та енерг≥ю з≥
сторони (електроенерг≥ю, пар, газ тощо). ¬итрати на власне виробництво енерг≥њ
включаютьс¤ в кошторис за окремими елементами;
● пошук ≥ використанн¤
природноњ сировини (в≥драхуванн¤ на геологорозв≥дувальн≥ роботи, рекультивац≥ю
земл≥, плата за деревину та ≥н.).
¬итрати
на матер≥али обчислюютьс¤ на п≥дстав≥ норм
њхнього витрачанн¤ ≥ ц≥н з урахуванн¤м транспортно-загот≥вельних витрат, ¤к≥ не
Ї складовими ≥нших елемент≥в кошторису (плата за транспортуванн¤,
вантажно-розвантажувальн≥ роботи, ком≥с≥йн≥ загот≥вельним орган≥зац≥¤м та ≥н.).
≤з вартост≥ матер≥ал≥в в≥дн≥мають варт≥сть в≥дход≥в за ц≥ною використанн¤ чи
продажу.
«ароб≥тна
плата включаЇ вс≥ форми оплати прац≥ штатного
й позаштатного виробничого персоналу п≥дприЇмства, тобто персоналу, що зайн¤тий
виробництвом продукц≥њ, обслуговуванн¤м виробничого процесу та управл≥нн¤м. Ќе
включаютьс¤ в соб≥варт≥сть виплати прац≥вникам, що ф≥нансуютьс¤ ≥з прибутку або
з ≥нших джерел спец≥ального призначенн¤.
¬≥драхуванн¤
на соц≥альн≥ потреби м≥ст¤ть
в≥драхуванн¤ на соц≥альне страхуванн¤, у ѕенс≥йний фонд та на ≥нш≥ под≥бн≥
заходи. ¬еличина в≥драхуванн¤ обчислюЇтьс¤ в установлених нормах в≥д витрат на
оплату прац≥ незалежно в≥д джерел
њњ ф≥нансуванн¤.
јмортизац≥¤
основних фонд≥в у вигл¤д≥ амортизац≥йних в≥драхувань
на повне њхнЇ в≥дтворенн¤ обчислюЇтьс¤ за встановленими нормами в≥д балансовоњ
вартост≥. јмортизац≥¤ нематер≥альних актив≥в зд≥йснюЇтьс¤ за р≥вном≥рно-л≥н≥йним
методом, виход¤чи з терм≥ну функц≥онуванн¤ цих актив≥в у межах до 10 рок≥в.
ƒо ≥нших витрат включають т≥ з них, ¤к≥ за зм≥стом не можна в≥днести
до щойно перел≥чених. ƒо них належить широке коло витрат р≥зного призначенн¤, а
саме: оплата послуг звТ¤зку, обчислювальних центр≥в, охорони, витрати на
в≥др¤дженн¤, страхуванн¤ майна, винагорода за винаходи й рац≥онал≥заторськ≥
пропозиц≥њ, оплата роб≥т ≥з сертиф≥кац≥њ продукц≥њ, витрати на гарант≥йний ремонт,
орендна плата за окрем≥ обТЇкти основних фонд≥в та ≥н.
ошторис виробництва,
узагальнюючи поелементн≥ витрати п≥дприЇмства, показуЇ њхню ресурсну структуру
(витрати на матер≥али, персонал, основн≥ фонди), що надзвичайно важливо дл¤
анал≥зу фактор≥в формуванн¤ ≥ зниженн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ.
ѕор¤док розробки кошторису
виробництва може бути р≥зним залежно в≥д стад≥њ плануванн¤, стану ≥нформац≥йноњ
бази та розм≥ру п≥дприЇмства. Ќа стад≥њ прогнозних оц≥нок величини витрат кошторис
виробництва можна складати коригуванн¤м фактичних витрат за минулий пер≥од.
≈лементи фактичних витрат коригуютьс¤ на прогнозн≥ коеф≥ц≥Їнти зм≥ни обс¤гу виробництва,
к≥лькост≥ персоналу та вартост≥ основних фонд≥в з урахуванн¤м законом≥рност≥
динам≥ки витрат, ≥мов≥рноњ зм≥ни норм ≥ ц≥н (тариф≥в). Ѕ≥льш обірунтовано
кошторис виробництва обчислюЇтьс¤ за кожним елементом на п≥дстав≥ планових
обс¤г≥в продукц≥њ (послуг), норм ≥ ц≥н (тариф≥в). ѕричому на малих п≥дприЇмствах
таке обчисленн¤ Ї в≥дразу узагальнюючим. Ќа середн≥х ≥ великих п≥дприЇмствах кошторис виробництва складають,
п≥дсумовуючи кошториси м≥сць витрат (цех≥в, служб, загальногосподарських
витрат).
|
—об≥варт≥сть |
Ќа п≥дприЇмствах обчислюЇтьс¤
соб≥варт≥сть валовоњ, товарноњ ≥ реал≥зованоњ продукц≥њ. —об≥варт≥сть валовоњ продукц≥њ ¤к показник застосовуЇтьс¤ дл¤
внутр≥шн≥х потреб п≥дприЇмств, на ¤ких не Ї стаб≥льною величина залишк≥в
незавершеного виробництва.
—об≥варт≥сть
товарноњ продукц≥њ п≥дприЇмства обчислюЇтьс¤ двома
основними способами. ѕерший з них, синтетичний, ірунтуЇтьс¤ на кошторис≥
виробництва. ќстанн≥й коригують у такий спос≥б:
● з кошторису
в≥дн≥маютьс¤ витрати, ¤к≥ з р≥зних причин не включають у виробничу соб≥варт≥сть
продукц≥њ (витрати на п≥дготовку та освоЇнн¤ новоњ продукц≥њ, ¤кщо вони
ф≥нансуютьс¤ з прибутку чи ≥нших джерел, позавиробнич≥ витрати, в≥дшкодуванн¤
втрат в≥д браку).
● в≥дн≥маЇтьс¤
прир≥ст, додаЇтьс¤ зменшенн¤ залишк≥в витрат майбутн≥х пер≥од≥в;
● додаЇтьс¤ прир≥ст,
в≥дн≥маЇтьс¤ зменшенн¤ залишк≥в майбутн≥х платеж≥в (в≥дпускних, винагороди за
стаж роботи, за п≥дготовч≥ роботи в сезонних виробництвах тощо).
ќдержана
сума Ї соб≥варт≥стю валовоњ продукц≥њ. ѕ≥сл¤
њњ коригуванн¤ на зм≥ну залишк≥в незавершеного виробництва за соб≥варт≥стю
(прир≥ст в≥дн≥маЇтьс¤, зменшенн¤ додаЇтьс¤) одержуЇмо виробничу соб≥варт≥сть товарноњ продукц≥њ. якщо до останньоњ додати
позавиробнич≥ (комерц≥йн≥) витрати, то одержимо повну соб≥варт≥сть товарноњ продукц≥њ.
≤нший спос≥б обчисленн¤
соб≥вартост≥ товарноњ продукц≥њ пол¤гаЇ в п≥дсумовуванн≥ попередньо визначеноњ
соб≥вартост≥ окремих вироб≥в, тобто
,††††††††††††††††††††††††††††† (16.11)
де 
†Ч соб≥варт≥сть
товарноњ продукц≥њ; 
†Ч к≥льк≥сть найменувань
продукц≥њ (послуг); 
†Ч соб≥варт≥сть одиниц≥
-оњ продукц≥њ (послуги); 
†Ч виробництво -оњ продукц≥њ (послуг) у натуральному вим≥р≥.
≤снуЇ ще один метод обчисленн¤
соб≥вартост≥ товарноњ продукц≥њ Ч факторний.
…ого непогано опрацьовано методично ≥ в≥н ц≥лком може бути застосований ¤к
допом≥жний. «г≥дно з цим методом
,†††††††††††††††††††††††††††††††† (16.12)
де 
†Ч соб≥варт≥сть
планового обс¤гу товарноњ продукц≥њ за р≥внем витрат базового (минулого)
пер≥оду (розрахункова соб≥варт≥сть); 
†Ч к≥льк≥сть чинник≥в
впливу на соб≥варт≥сть продукц≥њ в плановому пер≥од≥; 
†Ч зм≥на соб≥вартост≥ у
плановому (прогнозному) пер≥од≥ п≥д впливом 
-го фактора.
«м≥на соб≥вартост≥ п≥д впливом
орган≥зац≥йно-техн≥чних фактор≥в 
†обчислюЇтьс¤ на
плановий обс¤г виробництва ¤к р≥зниц¤ витрат до ≥ п≥сл¤ впровадженн¤
заходу:
,†††††††††††††††††††††††† (16.13)
де 
, 
†Ч витрати на одиницю
продукц≥њ до ≥ п≥сл¤ впровадженн¤ заходу; 
†Ч обс¤г виробництва
даноњ продукц≥њ п≥сл¤ впровадженн¤ заходу в плановому пер≥од≥.
ќск≥льки в розрахунков≥й соб≥вартост≥ †умовно-пост≥йн≥ витрати
вз¤то на р≥вн≥ базового пер≥оду, а в плановому пер≥од≥ обс¤г виробництва може
зм≥нитис¤, що в≥дпов≥дно вплине на соб≥варт≥сть продукц≥њ, то це треба
врахувати ¤к окремий фактор:
,††††††††††††††††††††† (16.14)
де 
†Ч в≥дносна зм≥на
умовно-пост≥йних витрат у плановому пер≥од≥; 
†Ч абсолютна сума
умовно-пост≥йних витрат у базовому пер≥од≥; 
, 
†Ч зм≥на у плановому
пер≥од≥ в≥дпов≥дно обс¤гу виробництва та умовно-пост≥йних витрат, %.
”мовний
приклад.
ќбс¤г товарноњ продукц≥њ у зв≥тному роц≥ становив 10200 тис. грн., а
витрати на 1 грн. ц≥Їњ продукц≥њ Ч 0,91 грн. ” плановому роц≥
передбачено зб≥льшити обс¤г виробництва продукц≥њ на 10%. ”насл≥док
запровадженн¤ новоњ техн≥ки буде зекономлено 260 тис. грн.
”мовно-пост≥йн≥ витрати у зв≥тному роц≥ дос¤гли 2500 тис. грн., а у
звТ¤зку з≥ зростанн¤м обс¤гу виробництва вони зб≥льшатьс¤ в плановому роц≥ на
4%.
«а таких вих≥дних
умов розрахунков≥ показники становитимуть:
1) плановий
обс¤г товарноњ продукц≥њ:
†тис. грн.;
2) соб≥варт≥сть
товарноњ продукц≥њ за р≥внем витрат зв≥тного року:
†тис. грн.;
3) в≥дносна
економ≥¤ умовно-пост≥йних витрат унасл≥док зростанн¤ обс¤гу виробництва
продукц≥њ становитиме:
†тис. грн.;
4) соб≥варт≥сть
товарноњ продукц≥њ:
†тис. грн.
” практиц≥ господарюванн¤ визначають ≥
регулюють також загальний р≥вень витрат на одиницю обс¤гу товарноњ продукц≥њ. ”
наведеному приклад≥ планов≥ витрати на 1 грн. товарноњ продукц≥њ становл¤ть
0,87 грн. 
†≥ зменшатьс¤ пор≥вн¤но
з≥ зв≥тним роком на 4,4% 
. ѕроте треба мати на уваз≥, що цей показник обТЇктивно
характеризуЇ динам≥ку витрат лише за умови незм≥нних ц≥н ≥ структури випуску
продукц≥њ.
—об≥варт≥сть
реал≥зованоњ продукц≥њ обчислюЇтьс¤
коригуванн¤м соб≥вартост≥ товарноњ продукц≥њ на зм≥ну залишк≥в нереал≥зованоњ
продукц≥њ.
,††††††††††††††††††††††† (16.15)
де 
†Ч соб≥варт≥сть
реал≥зованоњ продукц≥њ; 
, 
†Ч соб≥варт≥сть
залишк≥в товарноњ продукц≥њ на склад≥ на початок ≥ к≥нець розрахункового
пер≥оду.
16.4. —об≥варт≥сть окремих вироб≥в
|
—утн≥сть ≥ методи |
” систем≥ техн≥ко-економ≥чних
розрахунк≥в на п≥дприЇмств≥ важливе м≥сце займаЇ калькулюванн¤ Ч обчисленн¤
соб≥вартост≥ окремих вироб≥в. алькулюванн¤ потр≥бне дл¤ вир≥шенн¤ низки
економ≥чних завдань: обірунтуванн¤ ц≥н на вироби, обчисленн¤ рентабельност≥
виробництва, анал≥зу витрат на виробництво однакових вироб≥в на р≥зних
п≥дприЇмствах, визначенн¤ економ≥чноњ ефективност≥ р≥зних
орган≥зац≥йно-техн≥чних заход≥в тощо.
Ќа п≥дприЇмствах, ¤к правило,
складають (обчислюють) планов≥ та фактичн≥ калькул¤ц≥њ. ѕерш≥ обчислюютьс¤ за
плановими нормами витрат, друг≥ Ч за њхн≥м фактичним р≥внем. –≥зновидом
планових калькул¤ц≥й Ї так зван≥ проектно-кошторисн≥ калькул¤ц≥њ, ¤к≥ розробл¤ютьс¤
на разов≥ замовленн¤, нов≥ вироби на стад≥њ њхнього проектуванн¤. ќсоблив≥сть
цих калькул¤ц≥й у т≥м, що обчисленн¤ Ї приблизним за браком детальноњ нормативноњ
бази.
Ќезалежно в≥д конкретних
особливостей виробництва ≥ продукц≥њ калькулюванн¤ передбачаЇ розвТ¤зуванн¤
таких методичних завдань: визначенн¤ обТЇкта калькулюванн¤ ≥ виб≥р калькул¤ц≥йних
одиниць, визначенн¤ калькул¤ц≥йних статей витрат та методики њхнього
обчисленн¤.
ќбТЇкт
калькулюванн¤ Ч це та продукц≥¤ чи роботи
(послуги), соб≥варт≥сть ¤ких обчислюЇтьс¤. ƒо обТЇкт≥в калькулюванн¤ на п≥дприЇмств≥
належать: основна, допом≥жна продукц≥¤ (≥нструмент, енерг≥¤, запчастини та
≥н.); послуги та роботи (ремонт, транспортуванн¤ ≥ т. п.). √оловний обТЇкт
калькулюванн¤ Ч готов≥ вироби, ¤к≥ поставл¤ютьс¤ за меж≥ п≥дприЇмства (на
ринок). алькулюванн¤ ≥ншоњ продукц≥њ маЇ допом≥жне значенн¤.
ƒл¤ кожного обТЇкта калькулюванн¤
вибираЇтьс¤ калькул¤ц≥йна одиниц¤ Ч
одиниц¤ його к≥льк≥сного вим≥ру (к≥льк≥сть у штуках, маса, площа, обТЇм).
Ќаприклад, обТЇкт калькулюванн¤ Ч трактори, калькул¤ц≥йна одиниц¤ Ч один
трактор, в≥дпов≥дно вуг≥лл¤ Ч одна тонна, електроенерг≥њ Ч одна к≥ловат-година
≥ т. д.
” св≥тов≥й практиц≥
господарюванн¤ застосовуютьс¤ р≥зн≥ методи калькулюванн¤, що зумовлено р≥зним
призначенн¤м калькул¤ц≥й, типом виробництва та традиц≥¤ми внутр≥шньоф≥рмового
управл≥нн¤. Ќайчаст≥ше використовуЇтьс¤ калькулюванн¤ за повними й неповними
витратами.
«а використанн¤ методу калькулюванн¤ за повними витратами вс≥
види витрат, що стосуютьс¤ виробництва й продажу продукц≥њ, включають у
калькул¤ц≥ю. “акий метод Ї традиц≥йним дл¤ в≥тчизн¤них виробничих п≥дприЇмств.
¬ ≥нших крањнах пор≥вн¤но широко
застосовуЇтьс¤ метод калькулюванн¤ за
неповними витратами, тобто в калькул¤ц≥њ включають не вс≥ витрати на
виробництво ≥ збут продукц≥њ. „астину непр¤мих витрат не в≥днос¤ть на
соб≥варт≥сть окремих вироб≥в, а безпосередньо в≥дн≥мають в≥д виручки за певний
пер≥од п≥д час визначенн¤ прибутку. ласичним методом калькулюванн¤ за
неповними витратами Ї так званий метод Ђdirect-costї, коли на соб≥варт≥сть
окремих вироб≥в в≥днос¤ть лише пр¤м≥
витрати, а непр¤м≥ Ч на певний пер≥од.
≤стотно впливають на методи
калькулюванн¤ широта номенклатури продукц≥њ п≥дприЇмства та специф≥ка виробництва.
Ќайб≥льш точним ≥ методично простим Ї калькулюванн¤ в однопродуктному виробництв≥.
—об≥варт≥сть одиниц≥ продукц≥њ тут обчислюЇтьс¤ д≥ленн¤м сукупних витрат за
певний пер≥од на к≥льк≥сть виготовленоњ продукц≥њ. ѕроте у в≥тчизн¤них виробничих
галуз¤х економ≥ки переважаЇ багатопродуктне виробництво. «а цих умов
калькулюванн¤ пом≥тно ускладнюЇтьс¤ ≥ Ї менш точним, оск≥льки виникаЇ проблема
правильного розпод≥лу непр¤мих витрат.
ѕ≥д час калькулюванн¤ витрати
групують за калькул¤ц≥йними статт¤ми,
номенклатура ¤ких залежить в≥д особливостей виробництва. ”становлюючи статт≥ витрат, необх≥дно дотримуватись
таких вимог:
● максимальну частку
витрат, ¤к≥ включаютьс¤ в соб≥варт≥сть, треба обчислювати пр¤мо на окрем≥
вироби;
● статт≥ непр¤мих
витрат необх≥дно формувати так, щоб њх можна було ц≥лком обірунтовано
розпод≥лити м≥ж виробами.
ќр≥Їнтовна номенклатура
калькул¤ц≥йних статей витрат дл¤ б≥льшост≥ п≥дприЇмств р≥зних галузей вигл¤датиме
так:
♦ сировина та
матер≥али;
♦ енерг≥¤
технолог≥чна;
♦ основна зароб≥тна
плата виробник≥в;
♦ додаткова зароб≥тна
плата виробник≥в;
♦ в≥драхуванн¤ на
соц≥альн≥ потреби виробник≥в;
♦ утриманн¤ та
експлуатац≥¤ машин ≥ устаткуванн¤;
♦ загальновиробнич≥
витрати;
♦ загальногосподарськ≥
витрати;
♦ п≥дготовка та
освоЇнн¤ виробництва;
♦ позавиробнич≥
витрати (витрати на маркетинг).
—ума перших семи статей становить
цехову, девТ¤ти Ч виробничу ≥ вс≥х статей Ч повну соб≥варт≥сть.
¬ окремих галуз¤х економ≥ки (≥
передус≥м у промисловост≥) номенклатура калькул¤ц≥йних статей в≥дхил¤Їтьс¤ в≥д
наведеноњ. “ак, дл¤ машинобудуванн¤ специф≥чними Ї статт≥ Ђ«акуплен≥ вироби,
нап≥вфабрикати, виробнич≥ послуги сторонн≥х п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥йї,
Ђ—працьовуванн¤ ≥нструмент≥в ≥ пристроњв спец≥ального призначенн¤ї, Ђ¬трати в≥д
бракуї, у де¤ких галуз¤х промисловост≥ виокремлюЇтьс¤ статт¤ ЂЌап≥вфабрикати
власного виробництваї (чорна й кольорова металург≥¤) та ≥н.
|
ћетодика |
«а калькулюванн¤
пр¤м≥ витрати обчислюютьс¤ безпосередньо на калькул¤ц≥йну одиницю зг≥дно з
чинними нормами й ц≥нами. Ќа непр¤м≥ витрати спочатку складають кошторис на
певний пер≥од, п≥сл¤ чого витрати розпод≥л¤ють м≥ж р≥зними виробами за в≥домою
методикою.
—татт¤
Ђ—ировина ≥ матер≥алиї м≥стить
витрати на сировину, основн≥, допом≥жн≥ матер≥али, закуплен≥ вироби та
нап≥вфабрикати, тобто витрат, ¤к≥ можна безпосередньо обчислити на одиницю продукц≥њ
на п≥дстав≥ витратних норм ≥ ц≥н. р≥м ц≥ни матер≥ал≥в, ураховуютьс¤ транспортно-загот≥вельн≥ витрати (плата за
транспортуванн¤, вантажно-розвантажувальн≥ роботи, ком≥с≥йн≥ витрати
загот≥вельним орган≥зац≥¤м та ≥н.). ≤з вартост≥ сировини й матер≥ал≥в в≥дн≥мають
варт≥сть в≥дход≥в за ц≥ною њхнього можливого використанн¤ чи продажу.
—татт¤
Ђ≈нерг≥¤ технолог≥чнаї включаЇ
витрати на енерг≥ю (паливо, електроенерг≥ю, пару, газ та ≥н.), ¤ка
безпосередньо використовуЇтьс¤ в технолог≥чному процес≥ дл¤ зм≥ни стану або
форми предмет≥в прац≥ (плавленн¤, нагр≥ванн¤, зварюванн¤, суш≥нн¤ ≥ т. п.).
ќбчислюЇтьс¤ за нормами витрат ≥ тарифами на енерг≥ю.
—татт¤
Ђќсновна зароб≥тна плата виробник≥вї
м≥стить витрати на оплату прац≥ роб≥тник≥в, безпосередньо зайн¤тих виготовленн¤м
основноњ продукц≥њ. ќбчислюЇтьс¤ зг≥дно з нормами витрат часу на виконанн¤
технолог≥чних операц≥й ≥ тарифними ставками або в≥др¤дними розц≥нками на
операц≥њ, детал≥, вузли.
ƒодаткова
зарплата (оплата в≥дпусток, часу
виконанн¤ державних обовТ¤зк≥в, доплати за виконанн¤ додаткових функц≥й та ≥н.)
обчислюЇтьс¤ у в≥дсотках в≥д основноњ, а в≥драхуванн¤
на соц≥альн≥ потреби виробник≥в у
в≥дсотках в≥д суми основноњ та додатковоњ зарплати.
—татт¤
Ђ”триманн¤ та експлуатац≥¤ машин ≥ устаткуванн¤ї
Ї комплексною та охоплюЇ так≥ витрати, ¤к амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ стосовно
машин та устаткуванн¤, котр≥ належать до основних фонд≥в, витрати на
електроенерг≥ю, пальне дл¤ приведенн¤ њх у д≥ю, стиснуте пов≥тр¤, технолог≥чний
≥нструмент, ремонт, оплату прац≥ з в≥дпов≥дними в≥драхуванн¤ми на соц≥альн≥
потреби роб≥тник≥в, ¤к≥ обслуговують машини (наладчики, електрики, слюсар≥ та
≥н.). Ќа ц≥ витрати складаЇтьс¤ кошторис дл¤ кожного цеху (виробництва) на р≥к
(квартал). Ќа одиницю кожного р≥зновиду продукц≥њ витрати на утриманн¤ та
експлуатац≥ю машин ≥ устаткуванн¤ обчислюютьс¤ методом розпод≥лу.
Ќайб≥льш поширеним на наших
п≥дприЇмствах Ї розпод≥л цих витрат пропорц≥йно основн≥й зарплат≥ виробничих
роб≥тник≥в, тобто
,††††††††††††††††††††††††††††††††††† (16.16)
де 
†Ч витрати на утриманн¤
та експлуатац≥ю машин ≥ устаткуванн¤ на одиницю продукц≥њ, грн.; 
†Ч основна зароб≥тна
плата виробник≥в на одиницю продукц≥њ, грн.; 
†Ч в≥дношенн¤ витрат на
утриманн¤ та експлуатац≥ю машин ≥ устаткуванн¤ до основноњ зарплати виробник≥в
(по цеху, виробництву), %.
ѕеревага цього методу пол¤гаЇ в
його простот≥, але вади його надто велик≥. ѕо-перше, за такого розпод≥лу
витрати на кожний вир≥б обчислюютьс¤ ¤к середн≥ по цеху незалежно в≥д того, на
¤кому устаткуванн≥ його обробл¤ють; по-друге, зарплата не може бути точною
базою розпод≥лу витрат на утриманн¤ та експлуатац≥ю устаткуванн¤, бо за умов
р≥зного р≥вн¤ механ≥зац≥њ прац≥ не в≥дображаЇ адекватно витрат машинного часу;
по-третЇ, за комплексноњ механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ виробництва функц≥њ
роб≥тник≥в зм≥нюютьс¤ у напр¤м≥ зростанн¤ значенн¤ функц≥й контролю й
регулюванн¤ роботи виробничих систем. ¬≥дтак зарплату вже не можна нормувати
пооперац≥йно, а отже, вона не може бути базою розпод≥лу ≥нших витрат.
Ќайобірунтован≥шим Ї обчисленн¤
витрат на утриманн¤ та експлуатац≥ю машин ≥ устаткуванн¤ на один вир≥б залежно
в≥д часу його обробки ≥ нормативних витрат на одиницю часу за формулою
,†††††††††††††††††††††††††††††† (16.17)
де †Ч к≥льк≥сть машин
(технолог≥чних груп машин), на ¤ких обробл¤Їтьс¤ вир≥б; 
†Ч витрати на утриманн¤
та експлуатац≥ю ≥-њ машини за одну
годину, грн.; 
†Ч тривал≥сть обробки
на ≥-й машин≥, годин.
—татт≥
Ђ«агальновиробнич≥ витратиї, Ђ«агальногосподарськ≥ витратиї
близьк≥ за зм≥стом ≥ р≥зн¤ть т≥льки за р≥внем узагальненн¤ витрат.
«агальновиробнич≥ Ч це витрати на управл≥нн¤, виробниче й господарське обслуговуванн¤
в межах цеху (виробництва). —юди вход¤ть витрати на зарплату з в≥драхуванн¤ми
на соц≥альн≥ потреби прац≥вник≥в управл≥нн¤ цеху, спец≥ал≥ст≥в, обслуговуючого
персоналу, амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ стосовно будовель ≥ споруд, кошти на њхнЇ
утриманн¤, ремонт, охорону прац≥ та ≥н. «агальногосподарськ≥
витрати Ї такими самими, т≥льки на р≥вн≥ п≥дприЇмства ¤к Їдиноњ системи.
ƒодатково в них включають витрати на наб≥р ≥ п≥дготовку кадр≥в, в≥др¤дженн¤,
обовТ¤зков≥ платеж≥ (страхуванн¤ майна, платеж≥ за забрудненн¤ довк≥лл¤ тощо),
виплату в≥дсотк≥в за кредити ≥ т. п. Ќа невеликих п≥дприЇмствах з безцеховою
структурою ц≥ дв≥ статт≥ обТЇднуютьс¤ в одну.
–озпод≥л¤ютьс¤ загальновиробнич≥
та загальногосподарськ≥ витрати здеб≥льшого однаково Ч пропорц≥йно основн≥й
зарплат≥ виробник≥в. “очн≥шим Ї њхн≥й розпод≥л пропорц≥йно сум≥ основноњ
зарплати й витрат на утриманн¤ та експлуатац≥ю машин ≥ устаткуванн¤ за умови,
що останн≥ обчислено на одиницю продукц≥њ достатньо обірунтованим способом.
—татт¤
Ђѕ≥дготовка та освоЇнн¤ виробництваї може
м≥стити три р≥зновиди витрат на: освоЇнн¤ нових п≥дприЇмств, виробництв, цех≥в,
агрегат≥в (пусков≥ витрати); п≥дготовку та освоЇнн¤ новоњ продукц≥њ; п≥дготовч≥
роботи у добувн≥й промисловост≥. ÷≥ витрати списуютьс¤ на продукц≥ю р≥вними
частками за встановлений пер≥од њхнього в≥дшкодуванн¤. ¬итрати на п≥дготовку та
освоЇнн¤ новоњ продукц≥њ в сер≥йному ≥ масовому виробництв≥ зг≥дно з прийн¤тим
пор¤дком ф≥нансуютьс¤ ≥з прибутку або з позабюджетних фонд≥в ф≥нансуванн¤ науки
≥ техн≥ки.
—татт¤
Ђѕозавиробнич≥ витратиї м≥стить
витрати на вивченн¤ ринку, на рекламу та продаж продукц≥њ. ƒе¤к≥ з цих витрат Ї
пр¤мими ≥ њх можна обчислити безпосередньо дл¤ окремих вироб≥в (витрати на
тару, пакуванн¤, рекламу, транспортуванн¤ у певний район ринку). Ќепр¤м≥
витрати (на анал≥з ринку, ком≥с≥йн≥ виплати орган≥зац≥¤м збуту, проведенн¤
¤рмарк≥в тощо) розпод≥л¤ютьс¤ м≥ж виробами пропорц≥йно њхн≥й виробнич≥й соб≥вартост≥.
|
ѕрогнозуванн¤ соб≥вартост≥ на етапах розробки та
освоЇнн¤ |
Ќа етапах розробки новоњ продукц≥њ, коли
немаЇ комплекту техн≥чноњ документац≥њ ≥ нормативноњ бази, њњ соб≥варт≥сть
обчислюЇтьс¤ т≥льки ¤к ≥мов≥рн≥сть прогнозна величина. ѕри цьому користуютьс¤
р≥зними методами прогнозних оц≥нок, з-пом≥ж ¤ких основними Ї параметричн≥
методи. ѕараметричними вони називаютьс¤ тому, що іунтуютьс¤ на залежност≥
соб≥вартост≥ продукц≥њ в≥д њњ параметр≥в Ч техн≥чних ≥ експлуатац≥йних показник≥в.
ƒо параметричних метод≥в обчисленн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ належать методи: питомих
витрат, баловий, корел¤ц≥йний, агрегатний.
ћетод
питомих витрат Ї найпрост≥шим,
але найменш точним. «г≥дно з ним соб≥варт≥сть нового виробу (
), обчислюЇтьс¤ так:
,††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (16.18)
де 
†Ч питома соб≥варт≥сть
аналог≥чного (базового) виробу, ¤кий освоЇний виробництвом, грн.; 
†Ч параметр нового
виробу.
ѕитома соб≥варт≥сть обчислюЇтьс¤
на одиницю головного параметра виробу, тобто такого, що ¤кнайб≥льше впливаЇ на
соб≥варт≥сть (потужн≥сть двигун≥в, вантажоп≥дйомн≥сть автомоб≥лей, кран≥в,
обТЇм холодильник≥в тощо). “очн≥шими Ї методи, ¤к≥ враховують не один, а к≥лька
параметр≥в. ƒо них належать баловий ≥ корел¤ц≥йний методи.
Ѕаловий
метод ірунтуЇтьс¤ на
експертн≥й оц≥нц≥ впливу головних параметр≥в виробу на його соб≥варт≥сть.
ожний параметр виробу оц≥нюЇтьс¤ певною к≥льк≥стю бал≥в. —об≥варт≥сть базового
виробу д≥литьс¤ на суму бал≥в ус≥х параметр≥в ≥ в такий спос≥б визначаЇтьс¤
соб≥варт≥сть одного бала (
). ѕ≥сл¤ цього соб≥варт≥сть нового виробу обчислюЇтьс¤ за
формулою
,†††††††††††††††††††††††††††††† (16.19)
де †Ч к≥льк≥сть
параметр≥в, ¤к≥ впливають на соб≥варт≥сть виробу; 
†Ч к≥льк≥сть бал≥в за ≥-м параметром нового виробу.
орел¤ц≥йний
метод даЇ змогу встановити залежн≥сть
соб≥вартост≥ виробу в≥д його параметр≥в у вигл¤д≥ емп≥ричних формул, виведених
на п≥дстав≥ анал≥зу фактичних даних дл¤ групи аналог≥чних вироб≥в. ” процес≥
анал≥зу зТ¤совуЇтьс¤ форма звТ¤зку (л≥н≥йна, степенева) соб≥вартост≥ та
основних параметр≥в виробу, а також його щ≥льн≥сть. орел¤ц≥йний метод прогнозуванн¤
соб≥вартост≥ Ї найб≥льш точним ≥ поширеним.
јгрегатний метод не Ї самост≥йним параметричним
методом. «г≥дно з ним соб≥варт≥сть виробу визначаЇтьс¤ ¤к сума соб≥вартост≥
конструктивних його частин Ч агрегат≥в. ¬арт≥сть ун≥ф≥кованих агрегат≥в беретьс¤ за ≥снуючими ц≥нами, ориг≥нальних
Ч обчислюЇтьс¤ за одним ≥з розгл¤нутих вище метод≥в або визначаЇтьс¤ експертно.
—об≥варт≥сть продукц≥њ,
особливо новоњ Ч динам≥чний показник, ¤кий
≥стотно залежить в≥д ступен¤ освоЇнн¤ виробництва, а останн≥й Ч в≥д к≥лькост≥
виготовлених вироб≥в ≥з початку виробництва. « урахуванн¤м цього емп≥рично
встановлено залежн≥сть соб≥вартост≥ нових вироб≥в в≥д њхньоњ к≥лькост≥, тобто
в≥д пор¤дкового номера виробу з початку освоЇнн¤. ÷¤ залежн≥сть маЇ форму степеневоњ
функц≥њ.
,††††††††††††††††††††††††††††††††††† (16.20)
де 
†Ч соб≥варт≥сть ≥-го виробу з початку випуску; †Ч соб≥варт≥сть першого
виробу; †Ч пор¤дковий номер
виробу з початку освоЇнн¤; 
†Ч показник степен¤,
¤кий характеризуЇ темп зниженн¤ соб≥вартост≥ в пер≥од освоЇнн¤ (визначаЇтьс¤
емп≥рично з анал≥зу кривих освоЇнн¤).
”мовний приклад. ќсвоюЇтьс¤ виробництво новоњ складноњ машини.
ѕер≥од освоЇнн¤ Ч 2 роки. —об≥варт≥сть машини на початковому етап≥
освоЇнн¤ (першого зразка) Ч 320 тис. грн. «а перший р≥к освоЇнн¤ передбачаЇтьс¤
виготовити дв≥ машини, за другий Ч чотири. оеф≥ц≥Їнт освоЇнн¤, ¤кий
характеризуЇ темп зниженн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ, Ч 0,8, а показник степен¤ в≥дпов≥дно
Ч 0,322 (
). Ќеобх≥дно обчислити прогнозну соб≥варт≥сть виробу на
к≥нець другого року освоЇнн¤ виробництва, тобто соб≥варт≥сть шостоњ машини.
¬она становитиме за формулою (16.20)
тис. грн.
«нанн¤ законом≥рностей зм≥ни
соб≥вартост≥ продукц≥њ, особливо складних машин, у процес≥ освоЇнн¤ виробництва
даЇ змогу обірунтовано управл¤ти формуванн¤м витрат, прогнозувати њхн≥й р≥вень
на р≥зних етапах освоЇнн¤.
16.5.
÷≥ни на продукц≥ю (послуги): сутн≥сна характеристика,
види, методи встановленн¤ та регулюванн¤
|
«агальна |
«а ринкових умов господарюванн¤ ключовим економ≥чним
важелем, що активно впливаЇ на розвиток сусп≥льного виробництва та р≥вень житт¤
населенн¤, Ї ц≥на. ÷≥на Ч це грошовий
вираз вартост≥ товару (продукц≥њ, послуги). ¬она завжди коливаЇтьс¤ навколо
ц≥ни виробництва (перетвореноњ форми вартост≥ одиниц≥ товару, що дор≥внюЇ сум≥
витрат виробництва ≥ середнього прибутку) та в≥дображаЇ р≥вень сусп≥льно
необх≥дних витрат прац≥.
«астосовуван≥ в ринков≥й
економ≥ц≥ ц≥ни виконують три основн≥ функц≥њ: обл≥ково-вим≥рювальну,
розпод≥льчу та стимулюючу. ќбл≥ково-вим≥рювальна
функц≥¤ ц≥ни пол¤гаЇ в т≥м, що вона Ї засобом обл≥ку й вим≥рюванн¤ витрат
сусп≥льноњ прац≥ на виробництво окремих вид≥в продукц≥њ або наданн¤
р≥зноман≥тних послуг. –озпод≥льча функц≥¤
зводитьс¤ до того, що за допомогою ц≥н, ¤к≥ в≥дхил¤ютьс¤ в≥д вартост≥,
зд≥йснюЇтьс¤ перерозпод≥л частини доход≥в первинних субТЇкт≥в господарюванн¤ й
населенн¤. —тимулююча функц≥¤ ц≥ни
використовуЇтьс¤ дл¤ мотивац≥њ п≥двищенн¤ ефективност≥ господарюванн¤,
забезпеченн¤ необх≥дноњ прибутковост≥ (дох≥дност≥) кожному нормально працюючому
продуценту, посереднику ≥ безпосередньому продавцю товар≥в виробничого та
споживчого призначенн¤.
÷≥на одиниц≥ продукц≥њ (окремоњ
послуги) формуЇтьс¤ з в≥дпов≥дних складових, що в≥дображають структуру
в≥дпов≥дних вид≥в ц≥н, використовуваних р≥зними субТЇктами господарюванн¤.
“ипов≥ складов≥ ц≥ни показано на рис. 16.4.
–ис. 16.4. “ипов≥ структурн≥ елементи ц≥ни
одиниц≥ продукц≥њ (роботи, послуги).
” систем≥ господарюванн¤
застосовуЇтьс¤ багато вид≥в ц≥н, ¤к≥ виокремлюютьс¤ за р≥зними класиф≥кац≥йними
ознаками (або без таких ознак). ќсновн≥ види ц≥н ≥ тариф≥в, виокремлюваних за
певними класиф≥кац≥йними ознаками, показано на рис. 16.5.
«а класиф≥кац≥йною ознакою
р≥вн¤ встановленн¤ та регулюванн¤ застосовують централ≥зовано-ф≥ксован≥ й
регульован≥, догов≥рн≥ та в≥льн≥ ц≥ни. ÷ентрал≥зовано-ф≥ксован≥
ц≥ни встановлюЇ держава на ресурси, що впливають на загальний р≥вень ≥
динам≥ку ц≥н; на товари ≥ послуги, ¤к≥ мають вир≥шальне соц≥альне значенн¤, а
також на продукц≥ю (послуги), виробництво (наданн¤) ¤коњ зосереджено на
п≥дприЇмствах (в орган≥зац≥¤х), що займають монопольне становище на ринку.
–≥вень догов≥рних ц≥н формуЇтьс¤ на
засад≥ домовленост≥ м≥ж виробником (продавцем) ≥ споживачем (покупцем) ≥
стосуЇтьс¤ конкретноњ парт≥њ товару. ¬≥льн≥
ц≥ни Ч це ц≥ни, що њх визначаЇ п≥дприЇмство (орган≥зац≥¤) самост≥йно. ѕроте
держава певною м≥рою впливаЇ на догов≥рн≥ та в≥льн≥ ц≥ни, провод¤чи
антимонопольну пол≥тику, регулюючи умови оподаткуванн¤ й кредитуванн¤ дл¤ окремих
груп субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥.
«алежно в≥д особливостей
куп≥вл≥-продажу ≥ сфери економ≥ки ≥снують св≥тов≥, оптов≥, закуп≥вельн≥ та
роздр≥бн≥ ц≥ни, а також тарифи на перевезенн¤ вантаж≥в ≥ пасажир≥в, наданн¤ р≥зноман≥тних
платних послуг.
–ис. 16.5.
ќсновн≥ види ц≥н ≥ тариф≥в
за окремими класиф≥кац≥йними ознаками.
—в≥тов≥ ц≥ни Ч це грошовий вираз м≥жнародноњ вартост≥ товар≥в,
що реал≥зуютьс¤ (продаютьс¤) на св≥товому ринку. ¬они визначаютьс¤: дл¤ одних
товар≥в Ч р≥внем ц≥н крањни-експортера; дл¤ ≥нших Ч ц≥нами б≥рж та аукц≥он≥в;
дл¤ багатьох готових вироб≥в Ч ц≥нами пров≥дних ф≥рм св≥ту.
ќптов≥ (в≥дпускн≥) ц≥ни на продукц≥ю
виробничо-техн≥чного призначенн¤, товари народного споживанн¤ ≥ закуп≥вельн≥
ц≥ни на с≥льськогосподарську продукц≥ю встановлюютьс¤ виход¤чи з: фактичних
витрат на виробництво (≥з соб≥вартост≥) продукц≥њ; прибутку п≥дприЇмства (з
урахуванн¤м конТюнктури ринку, ¤кост≥ продукц≥њ); величини податку на додану
варт≥сть; суми акциз≥в (дл¤ товар≥в, що обкладаютьс¤ акцизним збором); суми л≥ценз≥йного
збору (дл¤ алкогольноњ продукц≥њ). «акуп≥вельн≥
ц≥ни застосовуютьс¤ постачально-збутовими, загот≥вельними орган≥зац≥¤ми,
оптово-посередницькими ф≥рмами, п≥дприЇмствами (орган≥зац≥¤ми) оптовоњ торг≥вл≥
та ≥ншими юридичними особами, ¤к≥ зд≥йснюють торговельну д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дно
до свого статуту. ¬они включають оптову (в≥дпускну) ц≥ну п≥дприЇмства-виробника,
податок на додану варт≥сть, акцизний та л≥ценз≥йний збори, а також витрати
зазначених п≥дприЇмств (орган≥зац≥й) дл¤ закуп≥вл≥, збереженн¤, фасуванн¤,
транспортуванн¤ ≥ реал≥зац≥њ продукц≥њ та прибуток, необх≥дний дл¤ нормальноњ
д≥¤льност≥. –оздр≥бн≥ ц≥ни
визначаютьс¤ самост≥йно торговельними п≥дприЇмствами, п≥дприЇмствами
громадського харчуванн¤ та ≥ншими юридичними особами, ¤к≥ зд≥йснюють продаж
товар≥в чи надають послуги населенню, зг≥дно з конТюнктурою ринку, ¤к≥стю товару
(послуг), виход¤чи з в≥льноњ ц≥ни закуп≥вл≥.
ќкрему групу ц≥н становл¤ть
р≥зноман≥тн≥ тарифи. “арифи вантажного та
пасажирського транспорту в≥дображають плату за перевезенн¤ вантаж≥в ≥
пасажир≥в, ¤ку справл¤ють транспортн≥ п≥дприЇмства з в≥дправник≥в ≥ населенн¤. “арифи на платн≥ послуги характеризують
розм≥р оплати послуг по побутовому обслуговуванню населенн¤, послуг банк≥в ≥
звТ¤зку, юридичних, консультац≥йних та ≥нших послуг, що надаютьс¤ ф≥зичним та
юридичним особам.
” сучасн≥й практиц≥
господарюванн¤ застосовуютьс¤ також ринков≥
ц≥ни, ¤к≥ виокремлюютьс¤ без певноњ класиф≥кац≥йноњ ознаки. ќсновн≥ з них
(з короткою сутн≥сною характеристикою) показано на рис. 16.6.
—учасне ц≥ноутворенн¤
передбачаЇ систему франкуванн¤ ц≥н. ‘ранко (≥тал. franco, букв. Ч в≥льний)
Ч вид зовн≥шньоторговельноњ угоди куп≥вл≥-продажу, коли в ц≥ну товару включаютьс¤
витрати на його страхуванн¤ ≥ доставку в м≥сце, зазначене в договор≥.
«аведено розр≥зн¤ти ц≥ни
Ђфранко-станц≥¤ в≥дправленн¤ї та Ђфранко-станц≥¤ призначенн¤ї. «а умови встановленн¤
оптовоњ ц≥ни Ђфранко-станц≥¤
в≥дправленн¤ї витрати на доставку продукц≥њ в≥д станц≥њ в≥дправленн¤ до
м≥сц¤ споживанн¤ несе покупець товару, а в≥дтак транспортн≥ витрати продавець
не включаЇ в ц≥ну. ќптова ц≥на
Ђфранко-станц≥¤ призначенн¤ї включаЇ транспортн≥ витрати, ¤к≥ в≥дшкодовуЇ
оптово-збутова орган≥зац≥¤ чи виробник продукц≥њ.
|
«агальн≥ чинники |
”с¤ сукупн≥сть
чинник≥в, що так чи так м≥р≥ впливають на процес ц≥ноутворенн¤ на р≥зногалузеву
продукц≥ю (послуги), под≥л¤Їтьс¤ на дв≥ групи: загальн≥ та специф≥чн≥.
«агальними чинниками, що визначають ц≥ни на товари
(продукц≥ю, послуги), переважно Ї:
–ис. 16.6. ќсновн≥ види ринкових ц≥н, виокремлюваних без певноњ класиф≥кац≥йноњ ознаки
І гнучк≥сть попиту: зростанн¤ ц≥н зумовлюЇ зменшенн¤ попиту й навпаки;
І висок≥ техн≥чн≥ параметри та
низька варт≥сть експлуатац≥њ: вони важлив≥ дл¤ потенц≥йного
покупц¤ не менше, н≥ж ц≥на;
І ор≥Їнтац≥¤ на одержанн¤
прибутку та оц≥нка потенц≥йних покупок з огл¤ду на њхню ефективн≥сть: чинники, що впливають на виб≥р товару покупцем, за ступенем њхньоњ важливост≥
розм≥щуютьс¤ в так≥й посл≥довност≥: ¤к≥сть, техн≥чне обслуговуванн¤, ц≥на;
І здатн≥сть надавати готовому
виробу б≥льшоњ привабливост≥ дл¤ покупц≥в:
зрозум≥ло, що доступн≥ ц≥ни, узгоджен≥ з показниками ¤кост≥ товару, Ї
приваблив≥шими дл¤ потенц≥йних покупц≥в.
ќбТЇктивно д≥ють ≥ специф≥чн≥ чинники ц≥ноутворенн¤ на основн≥
види продукц≥њ виробничо-техн≥чного призначенн¤ (сировину, основн≥ й
допом≥жн≥ матер≥али, вузли та агрегати, основне й допом≥жне устаткуванн¤). ѓх варто
розгл¤нути детальн≥ше.
Ј —ировина п≥дл¤гаЇ лише т≥й обробц≥, ¤ка
полегшуЇ њњ використанн¤ чи транспортуванн¤ або приводить њњ у в≥дпов≥дн≥сть ≥з
чинними стандартами. «а реал≥зац≥њ сировинних товар≥в на ринку ц≥ни на них
встановлюютьс¤ з урахуванн¤м вимог стандарт≥в, обс¤гу попиту ≥ продажу.
Ј ќсновн≥ матер≥али, ¤к правило, купують
в≥дпов≥дно до специф≥кац≥њ, опрацьованоњ на баз≥ чинних стандарт≥в. —аме
на¤вн≥сть затверджених у встановленому пор¤дку стандарт≥в Ї головним чинником
ц≥ноутворенн¤ на основн≥ матер≥али.
Ј ƒопом≥жн≥ матер≥али виконують на
р≥зногалузевих п≥дприЇмствах майже однаков≥ функц≥њ ≥ у звТ¤зку з цим мають
ст≥йкий попит. “ому на встановленн¤ ц≥ни на так≥ матер≥али впливають ≥снуючий
попит, њхн≥ ¤к≥сн≥ показники та обс¤ги виробництва.
Ј ” звТ¤зку з
природним прагненн¤м покупц≥в максимально обмежити к≥льк≥сть постачальник≥в вузл≥в та агрегат≥в, останн≥ звичайно
придбають безпосередньо у виробник≥в, ¤к≥ встановлюють ц≥ну на них з
урахуванн¤м ≥м≥джу своЇњ продукц≥њ на ринку. ≤нод≥ де¤к≥ вузли та агрегати Ї
досить пом≥тними в готовому вироб≥, що даЇ змогу покупц¤м використовувати
в≥дом≥ на ринку марки (типорозм≥ри) таких вироб≥в дл¤ стимулюванн¤ збуту
власноњ продукц≥њ за виг≥дною дл¤ них ц≥ною.
Ј «а встановленн¤
ц≥н на основне устаткуванн¤
враховуЇтьс¤ його ун≥версальн≥сть або навпаки Ч спец≥ал≥зац≥¤. ўо вища спец≥ал≥зац≥¤
устаткуванн¤, то сувор≥ш≥ вимоги ¤к до експлуатац≥йних параметр≥в, так ≥ до
ц≥ни. «а ринкових умов господарюванн¤ виробники основного устаткуванн¤ можуть
кредитувати своњх покупц≥в, включаючи продаж на виплат та л≥зинг.
Ј ÷≥на одиниц≥ допом≥жного устаткуванн¤
завжди Ї пом≥тно нижчою за ц≥ну на основне устаткуванн¤. «а умови зростанн¤ обс¤г≥в
виробництва ≥ збуту такого устаткуванн¤ зТ¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть дальшого
зниженн¤ ц≥ни.
|
ћетоди |
«а ринкових умов
господарюванн¤ можуть застосовуватис¤ р≥зноман≥тн≥ методи ц≥ноутворенн¤.
ќсновн≥ з них показано на рис. 16.7. ¬арто звернути увагу на њхню зм≥стову
характеристику.
1. –озрахунок ц≥ни за методом Ђсередн≥ витрати плюс прибутокї Ї
найпрост≥шим ≥ широко застосовуваним. «г≥дно з ним ц≥на (÷) визначаЇтьс¤ за
формулою
,†††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (16.21)
де —¬ Ч середн≥ витрати (соб≥варт≥сть); ѕ Ч величина
прибутку в ц≥н≥, ¤ка встановлюЇтьс¤ самим п≥дприЇмством (орган≥зац≥Їю) або
обмежуЇтьс¤ державою ¤к граничний р≥вень рентабельност≥ продукц≥њ (послуг).
2. –озрахунок ц≥ни на п≥дстав≥ ц≥льового (ф≥ксованого) прибутку
вважаЇтьс¤ р≥зновидом методики визначенн¤ ц≥ни на засад≥ середн≥х витрат
(соб≥вартост≥). ќсоблив≥сть його пол¤гаЇ в т≥м, що ц≥ну поставлено в жорстку
залежн≥сть в≥д загального розм≥ру прибутку, ¤кий п≥дприЇмство передбачаЇ
одержати в≥д продажу певноњ к≥лькост≥ продукц≥њ. «а умови пр¤мол≥н≥йноњ
динам≥ки залежних величин ц≥на встановлюЇтьс¤ з використанн¤м формули
,†††††††††††††††††††††††† (16.22)
де †Ч зм≥нн≥ витрати на
одиницю продукц≥њ (послуги);
†Ч пост≥йн≥ витрати на
дану продукц≥ю (послугу) за певний пер≥од (квартал, р≥к);
†Ч загальна сума
прибутку, ¤ку можна одержати в≥д продажу продукц≥њ (наданн¤ послуги) за той
самий пер≥од;
†Ч обс¤г продажу
продукц≥њ (наданоњ послуги) в натуральному вим≥р≥.
3. ”становленн¤ ц≥ни на засад≥ субТЇктивноњ
ц≥нност≥ товару зд≥йснюЇтьс¤ з
урахуванн¤м потенц≥йного (реально ви¤вленого) попиту.
4. ћетод ц≥ноутворенн¤ Ђза р≥внем
поточних ц≥нї (Ђза р≥внем конкуренц≥њї)
пол¤гаЇ в т≥м, що ц≥ну розгл¤дають та встановлюють ¤к функц≥ю ц≥н на аналог≥чну
продукц≥ю в конкурент≥в. «алежно в≥д особливостей продукц≥њ ≥ типу ринку
(монопол≥¤, ол≥гопол≥¤) цей метод ц≥ноутворенн¤ маЇ р≥зн≥ модиф≥кац≥њ
(установленн¤ ц≥ни на р≥вн≥ поточноњ ринковоњ ц≥ни або трохи нижче за нењ;
установленн¤ ц≥ни на конкретний вир≥б з урахуванн¤м ц≥н на аналог≥чну продукц≥ю
та сп≥вв≥дношенн¤ параметр≥в цих вироб≥в).
–ис. 16.7. ќсновн≥ методи ц≥ноутворенн¤
за ринкових умов господарюванн¤.
5. ”становленн¤ ц≥ни на п≥дстав≥ результат≥в закритих торг≥в Ї
р≥зновидом методу Ђза р≥внем поточних ц≥нї ≥ застосовуЇтьс¤ з метою одержанн¤
замовленн¤ на виготовленн¤ певноњ продукц≥њ (торг за виг≥дний контракт).
6. ћетод ц≥ноутворенн¤ Ђза р≥внем попитуї передбачаЇ встановленн¤ ц≥ни
за допомогою пробного продажу товару в р≥зних сегментах ринку. ѕри цьому
враховуютьс¤ умови продажу, конТюнктура ринку, супутн≥ послуги. «а використанн¤
цього методу в р≥зних м≥сц¤х (сегментах) ринку на т≥ сам≥ товари ц≥ни можуть
бути р≥зними.
7. ћетод установленн¤ ц≥ни за м≥сцем походженн¤
товару пол¤гаЇ в т≥м, що товар передаЇтьс¤ транспортн≥й орган≥зац≥њ за
умови Ђфранко-вагонї; п≥сл¤ цього вс≥ права на товар ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за
нього переход¤ть до покупц¤ (замовника).
8. ћетод установленн¤ Їдиноњ ц≥ни ≥з включенн¤м у нењ витрат на доставку
означаЇ в≥дпов≥дн≥ д≥њ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) дл¤ включенн¤ в ц≥ну
ф≥ксованоњ суми транспортних витрат незалежно в≥д в≥ддаленост≥ покупц¤ (кл≥Їнта).
9. «астосуванн¤ методу встановленн¤ зональних ц≥н пол¤гаЇ в т≥м, що
п≥дприЇмство (ф≥рма) виокремлюЇ к≥лька зон, у межах ¤ких встановлюютьс¤ Їдин≥
ц≥ни залежно в≥д р≥вн¤ транспортних витрат.
10. ћетод установленн¤ ц≥ни стосовно базисного пункту характеризуЇтьс¤
тим, що продавець (ф≥рма) вибираЇ конкретний район (м≥сто, область) за базисний
≥ збираЇ з ус≥х замовник≥в (кл≥Їнт≥в) транспортн≥ витрати в сум≥, що дор≥внюЇ
вартост≥ поставки з цього району (м≥ста, област≥) незалежно в≥д того, зв≥дки
насправд≥ зд≥йснюЇтьс¤ в≥двантаженн¤ товару.
11. ћетод встановленн¤ ц≥н ≥з прийн¤тт¤м на себе витрат на поставку
означаЇ, що п≥дприЇмство (орган≥зац≥¤) частково чи повн≥стю бере на себе
фактичн≥ витрати на доставку товару з метою стимулюванн¤ надходженн¤ замовлень
в≥д покупц≥в (кл≥Їнт≥в).
12. «а встановленн¤ ц≥н з≥ знижками п≥дприЇмство-продавець зм≥нюЇ свою
вих≥дну ц≥ну та встановлюЇ певну знижку з нењ, ураховуючи дострокову оплату
рахунк≥в, закуп≥влю великого обс¤гу продукц≥њ
або позасезонну њњ закуп≥влю тощо. ÷е даЇ змогу п≥дприЇмству п≥дтримувати б≥льш
стаб≥льний р≥вень виробництва прот¤гом року.
¬иб≥р методу ц≥ноутворенн¤ ≥
встановленн¤ в≥дпов≥дно до нього певного р≥вн¤ ц≥ни Ї початковим етапом розробки
ц≥новоњ стратег≥њ та тактики п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). Ќадал≥ ц≥ни пост≥йно
коригуютьс¤ (регулюютьс¤) п≥дприЇмством (орган≥зац≥Їю) ≥ державою, зг≥дно з м≥нливою
конТюнктурою ринку та необх≥дними уточненн¤ми заздалег≥дь розробленоњ стратег≥њ
ц≥ноутворенн¤ стосовно р≥зних вид≥в продукц≥њ.
ѕитанн¤ дл¤
самост≥йного поглибленого вивченн¤
1. ћетодолог≥чн≥ аспекти визначенн¤ складу витрат, ¤к≥ включають у
соб≥варт≥сть продукц≥њ.
2. «алежн≥сть загальних витрат ≥ соб≥вартост≥ одиниц≥ продукц≥њ в≥д обс¤гу
виробництва.
3. ћетодика експрес-анал≥зу за системою Ђвитрати Ч обс¤г продукц≥њ Ч
прибутокї.
4. Ћокал≥зац≥¤
витрат за м≥сц¤ми њхнього виникненн¤ й центрами в≥дпов≥дальност≥.
5. ћетоди складанн¤ кошторису виробництва залежно в≥д стад≥њ плануванн¤
та величини п≥дприЇмства.
6. ѕофакторне обчисленн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ ≥ сфера його застосуванн¤
за умов ринку.
7. ”досконаленн¤ складу калькул¤ц≥йних статей витрат за обчисленн¤
соб≥вартост≥ продукц≥њ у промисловост≥.
8. Ќапр¤мки вдосконаленн¤ розпод≥лу непр¤мих витрат за калькулюванн¤.
9. ѕрогнозуванн¤ соб≥вартост≥ нових вироб≥в на етапах њхньоњ розробки
та освоЇнн¤ виробництва.
10. ÷≥на ¤к економ≥чно-ф≥нансовий важ≥ль управл≥нн¤ виробництвом
(д≥¤льн≥стю) за ринкових умов господарюванн¤.
11. ќбТЇктивн≥сть застосуванн¤ р≥зноман≥тних вид≥в ц≥н (тариф≥в) на
продукц≥ю (послуги) в сучасн≥й систем≥ господарюванн¤.
12. ћожлив≥ методи ц≥ноутворенн¤ в ринков≥й економ≥ц≥. ќбірунтуванн¤ ≥
виб≥р метод≥в встановленн¤ ц≥н на продукц≥ю (послуги).
