–озд≥л 12. ¬»–ќЅЌ»„ј “ј —ќ÷≤јЋ№Ќј ≤Ќ‘–ј—“–” “”–ј

 

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤:

≥нфраструктура п≥дприЇмства;

виробнича ≥нфраструктура;

соц≥альна ≥нфраструктура;

техн≥чне обслуговуванн¤ виробництва;

ремонтне господарство;

≥нструментальне господарство;

транспортне господарство;

енергетичне господарство;

складське господарство;

соц≥альна д≥¤льн≥сть;

кап≥тальне буд≥вництво;

проектуванн¤ обТЇкт≥в.

 

 

12.1. ѕон¤тт¤, види ≥ значенн¤ ≥нфраструктури

 

–езультативн≥сть господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства визначаЇтьс¤ р≥внем орган≥зац≥њ не т≥льки основних виробничих процес≥в. «а умов пост≥йного вдосконаленн¤ техн≥чноњ бази виробництва все б≥льшого значенн¤ набувають проблеми рац≥ональноњ орган≥зац≥њ допом≥жних та обслуговуючих процес≥в, тобто розвитку ≥нфраструктури п≥дприЇмства.

≤нфраструктура (в≥д лат. infra Ч нижче, п≥д та structura Ч побудова, розм≥щенн¤) Ч це сукупн≥сть складових частин будь-¤кого обТЇкта, що мають п≥дпор¤дкований (допом≥жний) характер ≥ забезпечують умови дл¤ нормальноњ роботи обТЇкта в ц≥лому.

≤нфраструктура п≥дприЇмства Ч це комплекс цех≥в, господарств ≥ служб п≥дприЇмства, ¤к≥ забезпечують необх≥дн≥ умови дл¤ функц≥онуванн¤ п≥дприЇмства в ц≥лому. ≤нфраструктура Ч це своЇр≥дний Ђтил виробництваї, без ¤кого неможлива його нормальна робота. –озр≥зн¤ють виробничу та соц≥альну ≥нфраструктури (рис. 12.1).

ƒо виробничоњ ≥нфраструктури п≥дприЇмства належать п≥дрозд≥ли, ¤к≥ не беруть безпосередньоњ участ≥ у створенн≥ проф≥льноњ продукц≥њ, але своЇю д≥¤льн≥стю створюють умови, необх≥дн≥ дл¤ роботи основних виробничих цех≥в. —оц≥альна ≥нфраструктура забезпечуЇ задоволенн¤ соц≥ально-побутових ≥ культурних потреб прац≥вник≥в п≥дприЇмства.

 

–ис. 12.1. ≈лементи ≥нфраструктури п≥дприЇмства.

 

¬иробнича ≥нфраструктура суттЇво впливаЇ на економ≥ку п≥дприЇмства. «а сучасних умов господарюванн¤ у сфер≥ техн≥чного обслуговуванн¤ виробництва на р≥зногалузевих п≥дприЇмствах працюЇ 45Ч50% загальноњ к≥лькост≥ персоналу. ÷е зумовлено не т≥льки великими обс¤гами роб≥т ≥з обслуговуванн¤ основного виробництва: багато допом≥жних та обслуговуючих операц≥й мають такий характер, що њх дуже складно механ≥зувати.

«ростанн¤ рол≥ та значенн¤ виробничоњ ≥нфраструктури по¤снюЇтьс¤ тим, що:

1) п≥двищенн¤ р≥вн¤ механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ виробничих процес≥в зб≥льшуЇ обс¤ги ≥ складн≥сть роб≥т з ремонту й налагоджуванн¤ устаткуванн¤, потребуЇ розширенн¤ номенклатури ≥нструменту, оснастки та пристосувань;

2) перех≥д до нових технолог≥й та ≥нтенсиф≥кац≥¤ технолог≥чних режим≥в роботи устаткуванн¤ п≥двищуЇ вимоги до ¤кост≥ та зб≥льшуЇ потребу в р≥зних видах енерг≥њ;

3) ускладненн¤ виробничих процес≥в ≥ поглибленн¤ внутр≥шньовиробничих звТ¤зк≥в м≥ж п≥дрозд≥лами зб≥льшують обс¤ги роб≥т ≥з транспортуванн¤ вантаж≥в;

4)  навантаженн¤ на комун≥кац≥йн≥ мереж≥ ≥ природоохоронн≥ споруди пост≥йно зростають.

ƒл¤ дос¤гненн¤ високих виробничо-господарських результат≥в важливо створити комфортне соц≥альне середовище, спри¤тливий психолог≥чний кл≥мат у трудовому колектив≥ й соц≥альну мотивац≥ю прац≥, тобто сформувати активно функц≥онуючу соц≥альну ≥нфраструктуру. ”се це безпосередньо впливаЇ на р≥вень продуктивност≥ прац≥ та к≥нцев≥ результати д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

” ц≥лому усп≥шне господарюванн¤ в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку ¤к основного виробництва, так ≥ виробничоњ та соц≥альноњ ≥нфраструктур п≥дприЇмства.

 

 

12.2. —истема техн≥чного обслуговуванн¤

 

Ќеобх≥дними умовами нормального переб≥гу виробничих процес≥в на п≥дприЇмств≥ Ї: пост≥йне п≥дтримуванн¤ в робочому стан≥ машин та устаткуванн¤, ≥нших засоб≥в прац≥; своЇчасне забезпеченн¤ робочих м≥сць сировиною, матер≥алами, ≥нструментом, енерг≥Їю; виконанн¤ транспортних операц≥й та ≥нших звТ¤заних з ними роб≥т. ”се це маЇ зд≥йснювати ефективно д≥юча система техн≥чного обслуговуванн¤ виробництва.

” межах системи техн≥чного обслуговуванн¤ виробництва виконуютьс¤ так≥ функц≥њ:

● ремонт технолог≥чного, енергетичного, транспортного та ≥ншого устаткуванн¤, догл¤д за ним ≥ налагоджуванн¤;

● забезпеченн¤ робочих м≥сць ≥нструментом ≥ пристосуванн¤ми ¤к власного виробництва, так ≥ придбаними (купленими) у спец≥ал≥зованих виробник≥в;

● перем≥щенн¤ вантаж≥в, виконанн¤ вантажно-розвантажувальних роб≥т;

● забезпеченн¤ п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства електричною й тепловою енерг≥Їю, паром, газом, стиснутим пов≥тр¤м тощо;

● своЇчасне забезпеченн¤ виробничих цех≥в (д≥льниць, окремих виробництв) сировиною, основними та допом≥жними матер≥алами, паливом;

● складуванн¤ ≥ збер≥ганн¤ завезених (придбаних) матер≥альних ресурс≥в, а також нап≥вфабрикат≥в, окремих складальних одиниць, готових вироб≥в.

ƒо системи техн≥чного обслуговуванн¤ виробництва вход¤ть в≥дпов≥дн≥ структурн≥ п≥дрозд≥ли п≥дприЇмства, що зд≥йснюють перел≥чен≥ функц≥њ (рис. 12.2).

–ис. 12.2. —труктурн≥ елементи системи техн≥чного
обслуговуванн¤ п≥дприЇмства.

ћашини та устаткуванн¤ складаютьс¤ ≥з багатьох конструктивних елемент≥в, ¤к≥ в процес≥ експлуатац≥њ зазнають р≥зних навантажень ≥ тому зношуютьс¤ нер≥вном≥рно. ¬иникаЇ необх≥дн≥сть в≥дновленн¤ та зам≥ни зношених частин устаткуванн¤, ¤ке ще придатне дл¤ дальшого використанн¤.

–емонт Ч це процес в≥дновленн¤ початковоњ д≥Їспроможност≥ устаткуванн¤, ¤ку було втрачено в результат≥ виробничого використанн¤. ѕ≥дрозд≥ли, що вход¤ть до складу ремонтного господарства, зд≥йснюють техн≥чне обслуговуванн¤ та ремонт засоб≥в прац≥, монтаж ≥ введенн¤ в д≥ю нового устаткуванн¤, виготовленн¤ запасних частин ≥ нестандартного обладнанн¤, модерн≥зац≥ю д≥ючих машин та устаткуванн¤.

Ќа практиц≥ застосовують три форми орган≥зац≥њ ремонтно-проф≥лактичних роб≥т залежно в≥д масштаб≥в виробництва. «а централ≥зованоњ форми весь ремонтний персонал п≥дприЇмства п≥дпор¤дковано головному механ≥ку. ƒецентрал≥зована форма, навпаки, передбачаЇ, що вс≥ види ремонтних роб≥т виконуютьс¤ персоналом цехових ремонтних баз, що њх п≥дпор¤дковано начальникам цех≥в. «м≥шана форма орган≥зац≥њ ремонту поЇднуЇ в соб≥ централ≥зац≥ю й децентрал≥зац≥ю: техн≥чне обслуговуванн¤ та поточний ремонт зд≥йснюЇ ремонтний персонал виробничих цех≥в, а кап≥тальний ремонт, модерн≥зац≥ю, виготовленн¤ запасних частин ≥ нестандартного устаткуванн¤ Ч персонал ремонтно-механ≥чного цеху.

«алежно в≥д того, ¤к визначаютьс¤ потреби в ремонтних роботах, розр≥зн¤ють систему планово-запоб≥жного ремонту (систему ѕ«–) ≥ систему ремонту за результатами техн≥чноњ д≥агностики.

—уть системи ѕ«– пол¤гаЇ в т≥м, що вс≥ запоб≥жн≥ заходи та ремонти зд≥йснюютьс¤ в≥дпов≥дно до встановлених заздалег≥дь норматив≥в. ѕ≥сл¤ в≥дпрацюванн¤ кожною ф≥зичною одиницею устаткуванн¤ (одиницею транспортного засобу) певноњ, визначеноњ норма≠тивами к≥лькост≥ годин провод¤ть його огл¤ди та планов≥ ремонти, чергов≥сть ≥ посл≥довн≥сть ¤ких залежить в≥д призначенн¤ засобу прац≥, його конструктивних особливостей, умов експлуатац≥њ.

¬изначенн¤ обс¤г≥в ≥ вид≥в ремонтних роб≥т у систем≥ ремонту за результатами техн≥чноњ д≥агностики зд≥йснюЇтьс¤ залежно в≥д фактичноњ потреби в них п≥сл¤ обТЇктивного контролю техн≥чного стану того чи того виду засоб≥в прац≥.

ѕерша з наведених систем забезпечуЇ б≥льшу над≥йн≥сть, безпереб≥йну експлуатац≥ю устаткуванн¤ та ≥нших засоб≥в прац≥, натом≥сть друга Ї значно дешевшою.

Ќа в≥тчизн¤них п≥дприЇмствах найб≥льш поширеною Ї система ѕ«–. ¬она передбачаЇ проведенн¤ техн≥чного (м≥жремонтного) обслуговуванн¤ конкретних засоб≥в прац≥, њхн≥х пер≥одичних планових ремонт≥в ≥ модерн≥зац≥њ. ” процес≥ техн≥чного обслуговуванн¤ усуваютьс¤ др≥бн≥ несправност≥ засоб≥в прац≥, провод¤тьс¤ огл¤ди стану окремих вузл≥в та агрегат≥в, зд≥йснюЇтьс¤ зам≥на мастила та регулюванн¤ певних механ≥зм≥в. ѕланов≥ ремонти залежно в≥д обс¤гу, складност≥ й терм≥ну проведенн¤ роб≥т под≥л¤ютьс¤ на поточн≥ та кап≥тальн≥.

ѕоточний ремонт зд≥йснюЇтьс¤ дл¤ гарантованого забезпеченн¤ нормального функц≥онуванн¤ устаткуванн¤ та ≥нших засоб≥в прац≥. ” процес≥ поточного ремонту зам≥нюютьс¤ або в≥дновлюютьс¤ окрем≥ детал≥ (вузли) засоб≥в прац≥, провод¤тьс¤ регулювальн≥ операц≥њ.

ѕ≥д час проведенн¤ кап≥тального ремонту обладнанн¤ ≥ транспортних засоб≥в зд≥йснюЇтьс¤: повне њх розбиранн¤; ремонт спрацьованих деталей та вузл≥в (в т≥м числ≥ базових); зам≥на тих, що не п≥дл¤гають ремонту; регулюванн¤ й випробовуванн¤ п≥д навантаженн¤м. ћодерн≥зац≥¤ засоб≥в прац≥ (передовс≥м технолог≥чного устаткуванн¤) проводитьс¤ з метою п≥двищенн¤ њхнього техн≥чного р≥вн¤ (розширенн¤ технолог≥чних можливостей, зростанн¤ продуктивност≥) способом часткових зм≥н конструкц≥њ.

” систем≥ ѕ«– регламентац≥¤ ремонтних роб≥т зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою к≥лькох норматив≥в. √оловними з них Ї:

● ремонтний цикл Ч пром≥жок часу м≥ж двома кап≥тальними ремонтами або м≥ж початком експлуатац≥њ та першим кап≥тальним ремонтом;

● м≥жремонтний пер≥од Ч пром≥жок часу роботи устаткуванн¤ чи ≥ншого засобу прац≥ м≥ж двома сум≥жними (черговими) ремонтами;

● структура ремонтного циклу Ч перел≥к ≥ посл≥довн≥сть планових ремонт≥в, процес≥в техн≥чного обслуговуванн¤ в межах одного ремонтного циклу;

● категор≥¤ складност≥ ремонту Ч показник, ¤кий визначаЇ трудом≥стк≥сть планового ремонту того чи того виду технолог≥чного устаткуванн¤ проти трудом≥сткост≥ ремонту еталонноњ ф≥зичноњ одиниц≥.

 

≤нструментальне господарство Ч це сукупн≥сть внутр≥шньовиробничих п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства, що зайн¤т≥ придбанн¤м, проектуванн¤м, виготовленн¤м, в≥дновленн¤м ≥ ремонтом технолог≥чноњ оснастки, њњ обл≥ком, збер≥ганн¤м ≥ видачею на робоч≥ м≥сц¤. ѕон¤тт¤ технолог≥чноњ остнастки (≥нструменту) поширюЇтьс¤ на вс≥ види р≥зального, вим≥рювального та складального ≥нструменту, а також на штампи, пресформи, р≥зноман≥тн≥ пристроњ.

≤нструментальне господарство Ї одним з найважлив≥ших елемент≥в системи техн≥чного обслуговуванн¤ виробництва. ¬итрати на ≥нструмент у масовому виробництв≥ дос¤гають 25Ч30%, у сер≥йному Ч 10Ч15%, а в др≥бносер≥йному та одиничному Ч близько 5% вартост≥ устаткуванн¤.

ѕ≥дрозд≥ли, ¤к≥ вход¤ть до складу ≥нструментального господарства п≥дприЇмства, виконують в≥дпов≥дн≥ конкретн≥ функц≥њ. ≤нструментальний в≥дд≥л займаЇтьс¤ постачанн¤м ≥нструмент≥в ≥ пристроњв, що виготовл¤ютьс¤ на спец≥ал≥зованих ≥нструментальних заводах, а також проектуванн¤м технолог≥чноњ оснастки дл¤ власних потреб. ≤нструментальний цех зд≥йснюЇ виготовленн¤, ремонт ≥ в≥дновленн¤ спец≥альноњ оснастки (≥нструменту) загального користуванн¤. ”весь придбаний, виготовлений ≥ в≥дремонтований (в≥дновлений) ≥нструмент надходить до центрального ≥нструментального складу. “ут зд≥йснюЇтьс¤ його прийманн¤, обл≥к, збер≥ганн¤ та видача цехам (д≥льниц¤м, виробництвам)-споживачам. ЅезпосереднЇ обслуговуванн¤ робочих м≥сць технолог≥чною оснасткою забезпечують цехов≥ ≥нструментально-роздавальн≥ комори. ¬они одержують в≥д центрального ≥нструментального складу технолог≥чну оснастку, збер≥гають њњ оборотний фонд, збирають ≥ передають до центрального складу зношений ≥нструмент.

 ер≥вництво ≥нструментальним господарством зд≥йснюЇ головний технолог п≥дприЇмства, ¤кому п≥дпор¤дковано ≥нструментальний в≥дд≥л (бюро), ≥нструментальний цех ≥ центральний ≥нструментальний склад. ÷ехов≥ ≥нструментально-роздавальн≥ комори п≥дпор¤дковано начальнику в≥дпов≥дного цеху.

Ѕезпосередн≥й процес управл≥нн¤ ≥нструментальним господарством передбачаЇ: визначенн¤ потреби в ≥нструмент≥; орган≥зац≥ю власного виробництва оснастки; придбанн¤ необх≥дного ≥нструменту в спец≥ал≥зованих виробник≥в (продавц≥в); орган≥зац≥ю належноњ експлуатац≥њ ≥нструменту виробничими п≥дрозд≥лами п≥дприЇмства.

–озрахунки р≥чноњ потреби в ≥нструмент≥ зд≥йснюють, виход¤чи ≥з запланованих обс¤г≥в виробництва продукц≥њ, номенклатури потр≥бноњ дл¤ цього оснастки ≥ норм витрат ≥нструменту. Ќорму витрат ≥нструменту встановлюють залежно в≥д типу виробництва. ” масовому виробництв≥ њњ розраховують на операц≥ю, деталь або вир≥б. ¬ одиничному та др≥бносер≥йному виробництв≥ норма витрати ≥нструменту встановлюЇтьс¤ в узагальненому вигл¤д≥ (наприклад, на 100 годин роботи того чи того виду технолог≥чного устаткуванн¤).

ќбс¤ги власного виробництва технолог≥чноњ оснастки обумовлюютьс¤ загальною р≥чною потребою в ≥нструмент≥ та можливост¤ми придбанн¤ певноњ його частини на ринку (розм≥щенн¤ замовленн¤ на виготовленн¤ ≥нструменту на сторон≥). ѕри цьому враховуЇтьс¤, що потреба п≥дприЇмства в ≥нструмент≥ частково покриваЇтьс¤ за рахунок його в≥дновленн¤ власними силами.

” комплекс роб≥т з експлуатац≥њ технолог≥чноњ оснастки включаютьс¤: орган≥зац≥¤ надходженн¤, збер≥ганн¤, видач≥ та обл≥ку руху; орган≥зац≥¤ заточуванн¤, ремонту та оновленн¤; нагл¤д за станом ≥ дотриманн¤м встановлених правил експлуатац≥њ.

 

ѕроцес виготовленн¤ продукц≥њ на п≥дприЇмств≥ супроводжуЇтьс¤ перем≥щенн¤м певноњ к≥лькост≥ р≥зноман≥тних вантаж≥в (сировини, матер≥ал≥в, палива, в≥дход≥в виробництва, готовоњ продукц≥њ), що потребуЇ значних витрат на транспортне обслуговуванн¤ виробництва, ч≥тка орган≥зац≥¤ ¤кого забезпечуЇ поЇднанн¤ вс≥х елемент≥в виробничого процесу.

 омплекс п≥дрозд≥л≥в, що займаЇтьс¤ вантажно-розвантажуваль≠ними роботами та перем≥щенн¤м вантаж≥в, утворюЇь транспортне господарство. …ого склад залежить в≥д характеру продукц≥њ, типу та обс¤г≥в виробництва. Ќа п≥дприЇмствах з великими обс¤гами перевезень вантаж≥в орган≥зовуютьс¤ спец≥ал≥зован≥ цехи зал≥зничного, автомоб≥льного та ≥нших вид≥в транспорту. Ќа середн≥х ≥ невеликих п≥дприЇмствах створюЇтьс¤ Їдиний транспортний цех. ” будь-¤кому раз≥ транспортне господарство п≥дприЇмства очолюЇ начальник транспортно-технолог≥чного в≥дд≥лу, до складу ¤кого здеб≥льшого вход¤ть техн≥чне бюро, бюро орган≥зац≥њ перевезень, диспетчерська служба, бюро тари.

”с¤ сукупн≥сть транспортних операц≥й на п≥дприЇмств≥ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою трьох взаЇмозвТ¤заних вид≥в транспорту. «овн≥шн≥й транспорт забезпечуЇ звТ¤зок п≥дприЇмства з приймальними пунктами транспорту загального користуванн¤ (зал≥зничними станц≥¤ми, водними та аеропортами), а також з≥ складами м≥сцевих контрагент≥в. ћ≥жцеховий транспорт використовуЇтьс¤ дл¤ перевезень вантаж≥в по територ≥њ п≥дприЇмства (м≥ж цехами, службами, складами). ”правл≥нн¤ зовн≥шн≥м ≥ м≥жцеховим транспортом покладаЇтьс¤ на начальника транспортного в≥дд≥лу чи начальника транспортного цеху. ¬нутр≥шньоцеховий транспорт виконуЇ транспортн≥ операц≥њ в межах окремого цеху. ¬≥н, у свою чергу, под≥л¤Їтьс¤ на загальноцеховий (перевезенн¤ вантаж≥в м≥ж цеховими складами, д≥льниц¤ми, технолог≥чними л≥н≥¤ми) ≥ м≥жоперац≥йний (звТ¤зок м≥ж окремими робочими м≥сц¤ми). ”правл≥нн¤ ним зд≥йснюють кер≥вники в≥дпов≥дних цех≥в.

” процес≥ управл≥нн¤ транспортним господарством визначаютьс¤ потоки вантаж≥в та обс¤ги перевезень вантаж≥в, зд≥йснюЇтьс¤ виб≥р ≥ встановлюЇтьс¤ необх≥дна к≥льк≥сть транспортних засоб≥в, складаютьс¤ плани перевезень вантаж≥в, виконуЇтьс¤ оперативне регулюванн¤ транспортного обслуговуванн¤ виробництва.

¬ основу плануванн¤ транспортного господарства беруть визначенн¤ вантажопоток≥в, тобто к≥лькост≥ вантаж≥в (у тоннах, кубометрах, штуках), що перем≥щуютьс¤ в заданому напр¤мку на певну в≥дстань за конкретний пром≥жок часу. –озм≥ри ≥ маршрути окремих поток≥в вантаж≥в розраховуютьс¤ на баз≥ виробничоњ програми п≥дприЇмства, норм витрати матер≥альних ресурс≥в ≥ в≥дстан≥ перевезень. —ума вс≥х вантажопоток≥в, зд≥йснюваних ус≥ма видами транспорту, становить р≥чний загальний обс¤г перевезень вантаж≥в.

¬иб≥р вид≥в транспортних засоб≥в залежить в≥д обс¤г≥в перевезень, габарит≥в ≥ ф≥зико-х≥м≥чних властивостей вантаж≥в, в≥дстан≥ та напр¤мк≥в њх перем≥щенн¤. –озрахунки необх≥дноњ к≥лькост≥ транспортних засоб≥в кожного виду зд≥йснюютьс¤ з урахуванн¤м добового обс¤гу перевезень вантаж≥в, вантажоп≥дйомност≥ транспортних засоб≥в ≥ к≥лькост≥ рейс≥в за добу.

ѕлануванн¤ роботи транспортного господарства пол¤гаЇ в розробц≥ р≥чних (квартальних) ≥ календарних (м≥с¤чних, добових) план≥в, а також у оперативному регулюванн≥ перевезень. ” р≥чних ≥ квартальних планах розраховуютьс¤ обс¤ги перевезень вантаж≥в, к≥льк≥сть транспортних засоб≥в ≥ механ≥зм≥в, обс¤ги вантажно-розвантажувальних роб≥т та ≥нш≥ показники господарськоњ д≥¤льност≥ транспортного господарства.  алендарн≥ плани м≥ст¤ть завданн¤ на м≥с¤ць (добу, зм≥ну) ≥ складаютьс¤ за окремими транспортними маршрутами. ” них зазначаютьс¤ види вантаж≥в, пункти в≥дправленн¤ та прийн¤тт¤, час початку й зак≥нченн¤ перевезень.

 

”досконаленн¤ техн≥ко-технолог≥чноњ бази виробництва, зб≥льшенн¤ потужност≥ та ≥нтенсиф≥кац≥¤ використанн¤ машин (агрегат≥в) обТЇктивно зб≥льшують споживанн¤ р≥зних вид≥в енерг≥њ. „астка витрат на енерг≥ю в структур≥ соб≥вартост≥ продукц≥њ маЇ тенденц≥ю до зростанн¤. ќск≥льки енерг≥¤ (електроенерг≥¤ насамперед) не може накопичуватис¤, тобто процес њњ виробництва зб≥гаЇтьс¤ з процесом споживанн¤, будь-¤к≥ порушенн¤ енергопостачанн¤ завдають п≥дприЇмству значних збитк≥в. ”се це п≥двищуЇ значенн¤ безперешкодного функц≥онуванн¤ енергетичного господарства п≥дприЇмства.

ƒо складу енергетичного господарства зазвичай вход¤ть так≥ окрем≥ його види:

● електросилове Ч знижувальн≥ п≥дстанц≥њ, генераторн≥ та трансформаторн≥ установки, електричн≥ мереж≥, акумул¤торне господарство;

● теплосилове Ч котельн≥, компресори, теплосилов≥ мереж≥, водопостачанн¤, канал≥зац≥¤;

● газове Ч газогенераторн≥ станц≥њ, газов≥ мереж≥, холодильн≥ та вентил¤ц≥йн≥ установки;

● п≥чне Ч нагр≥вальн≥ й терм≥чн≥ печ≥;

● слабкострумове Ч власна телефонна станц≥¤, р≥зн≥ види звТ¤зку (у т≥м числ≥ диспетчерського та селекторного);

● енергоремонтне Ч техн≥чне обслуговуванн¤, ремонт ≥ модерн≥зац≥¤ р≥зноман≥тного енергообладнанн¤.

 ер≥вництво енергетичним господарством за значних обс¤г≥в споживанн¤ енерг≥њ зд≥йснюЇ головний енергетик п≥дприЇмства. ЅезпосереднЇ виконанн¤ функц≥й енергозабезпеченн¤ виробництва покладаЇтьс¤ на в≥дд≥л головного енергетика, енергоцех ≥ в≥дпов≥дн≥ лаборатор≥њ. Ќа невеликих п≥дприЇмствах енергетичне господарство п≥дпор¤дковуЇтьс¤ головному механ≥ку.

¬ основу орган≥зац≥њ енергогосподарства покладаютьс¤ розрахунки планового ≥ зв≥тного енергетичного баланс≥в п≥дприЇмства. –озробка планового енергетичного балансу зд≥йснюЇтьс¤ з метою: по-перше, визначенн¤ потреби в палив≥ та енерг≥њ з урахуванн¤м допустимих втрат у внутр≥шн≥х мережах (витратна частина балансу); по-друге, обірунтуванн¤ способ≥в забезпеченн¤ цих потреб за рахунок виробництва енерг≥њ власними генеруючими установками, проектуванн¤ оптимальних режим≥в њхньоњ роботи, одержанн¤ енерг≥њ з≥ сторони, використанн¤ вторинних енергоресурс≥в (прибуткова частина балансу).

«в≥тний енергетичний баланс використовуЇтьс¤ дл¤ анал≥зу фактичного стану енергозабезпеченн¤ п≥дприЇмства й контролю використанн¤ енергоресурс≥в. ¬≥н також служить вих≥дною базою дл¤ розробки стратег≥чних та оперативних заход≥в дл¤ обТЇктивно необх≥дноњ економ≥њ паливно-енергетичних ресурс≥в.

 

”мовою безперервного переб≥гу виробничих процес≥в на п≥дприЇмствах Ї створенн¤ певних запас≥в сировини, матер≥ал≥в, палива, комплектувальних вироб≥в, а також м≥жцехових ≥ внутр≥шньоцехових запас≥в нап≥вфабрикат≥в власного виготовленн¤. ”с≥ ц≥ запаси збер≥гаютьс¤ на р≥зних складах п≥дприЇмства, сукупн≥сть ¤ких утворюЇ його складське господарство.

—труктура складського господарства п≥дприЇмства формуЇтьс¤ п≥д впливом низки чинник≥в, головними з ¤ких Ї: номенклатура матер≥ал≥в, що споживаютьс¤; тип, р≥вень спец≥ал≥зац≥њ та обс¤ги виробництва.

ƒосв≥д господарюванн¤ п≥дтверджуЇ доц≥льн≥сть створенн¤ трьох вид≥в склад≥в на п≥дприЇмствах:

● матер≥альних (п≥дпор¤дкованих в≥дд≥лу матер≥ально-техн≥ч≠ного постачанн¤) Ч дл¤ збер≥ганн¤ запас≥в сировини, матер≥ал≥в, палива, комплектувальних вироб≥в та ≥нших матер≥альних ц≥нностей, що надход¤ть на п≥дприЇмство ззовн≥;

● виробничих Ч дл¤ збер≥ганн¤ нап≥вфабрикат≥в власного виготовленн¤; до них включають також центральний ≥нструментальний склад, цехов≥ ≥нструментально-роздавальн≥ комори, склади запасних частин та устаткуванн¤;

● збутових Ч дл¤ збер≥ганн¤ готовоњ продукц≥њ та в≥дход≥в виробництва, що п≥дл¤гають реал≥зац≥њ; њх п≥дпор¤дковано в≥дд≥лу збуту п≥дприЇмства.

ќрган≥зац≥¤ складського господарства передбачаЇ прийманн¤, розм≥щенн¤, збер≥ганн¤, п≥дготовку до виробничого використанн¤, видачу та обл≥к руху матер≥альних ресурс≥в.

«авезенн¤ матер≥ал≥в на склади п≥дприЇмства зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до оперативних план≥в в≥дд≥лу матер≥ально-техн≥чного постачанн¤. ћатер≥али, що надход¤ть, обовТ¤зково п≥дл¤гають к≥льк≥сному та ¤к≥сному прийманню.  ≥льк≥сне прийманн¤ означаЇ перев≥рку в≥дпов≥дност≥ к≥лькост≥, обс¤г≥в ≥ номенклатури матер≥ал≥в записам у супров≥дних документах. як≥сне прийманн¤ проводитьс¤ з метою встановленн¤ в≥дпов≥дност≥ одержаних вантаж≥в стандартам, техн≥чним умовам, зразкам та ≥ншим вимогам, обумовленим у договор≥ поставки.

–озм≥щенн¤ ≥ збер≥ганн¤ матер≥альних ресурс≥в на складах п≥дприЇмства може зд≥йснюватис¤ трьома способами. —ортове розм≥щенн¤ передбачаЇ закр≥пленн¤ за кожним видом матер≥ал≥в пост≥йного м≥сц¤ його збер≥ганн¤. «а парт≥онного способу кожна парт≥¤ матер≥ал≥в, що над≥йшла на п≥дприЇмство, збер≥гаЇтьс¤ окремо.  омплектне розм≥щенн¤ Ї р≥зновидом сортового та означаЇ розм≥щенн¤ матер≥ал≥в комплектами, що в≥дпускаютьс¤ у виробництво.

¬ажливою функц≥Їю складського господарства Ї також п≥дготовка матер≥ал≥в до њх виробничого використанн¤, тобто комплектуванн¤, нар≥зка, розкр≥й тощо. ÷≥ роботи виконують загот≥вельн≥ в≥дд≥ленн¤ (д≥льниц≥) матер≥альних склад≥в п≥дприЇмства.

¬идача матер≥ал≥в з≥ склад≥в зд≥йснюЇтьс¤ в межах л≥м≥ту, що його розраховуЇ в≥дд≥л постачанн¤, виход¤чи з виробничоњ програми та в≥дпов≥дних витрат матер≥альних ресурс≥в.

ќбл≥к руху матер≥альних ресурс≥в ведетьс¤ за допомогою картотеки ¤к на складах п≥дприЇмства (к≥льк≥сно-сортовий обл≥к), так ≥ в бухгалтер≥њ (к≥льк≥сно-варт≥сний обл≥к). ¬ окрем≥й картц≥ зазначаютьс¤ номенклатурний номер матер≥алу, його найменуванн¤, марка, сорт, одиниц¤ вим≥ру ≥ ц≥на, а також ф≥ксуютьс¤ вс≥ надходженн¤ та видач≥ матер≥алу. «а картотекою допомогою розраховуютьс¤ залишки матер≥ал≥в, ¤к≥ пор≥внюютьс¤ з нормами запасу збер≥ганн¤ й л≥м≥тами.

 

 

12.3. —оц≥альна ≥нфраструктура й соц≥альна
д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства

 

¬иробництво Ч це комплексний процес створенн¤ матер≥альних благ, нев≥дТЇмною складовою ¤кого Ї люди ≥ взаЇмов≥дносини м≥ж ними. “ому кожне п≥дприЇмство становить не лише складну виробничо-економ≥чну, а й не менш складну соц≥альну систему. Ќа результативн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмства пом≥тно впливають соц≥ально-культурн≥ чинники зовн≥шнього середовища. “ому сучасн≥ п≥дприЇмства обТЇктивно мус¤ть спр¤мовувати певну частину своњх зусиль ≥ ресурс≥в на вир≥шенн¤ ¤к внутр≥шн≥х, так ≥ зовн≥шн≥х проблем соц≥ального характеру.

 

—оц≥альн≥ потреби прац≥вник≥в п≥дприЇмства охоплюють широке коло питань: пол≥пшенн¤ умов прац≥ та охорони здоровТ¤, побуту прац≥вник≥в ≥ член≥в њх с≥мей, соц≥ально-куль≠турного обслуговуванн¤. «абезпеченн¤ соц≥альних потреб трудових колектив≥в зд≥йснюЇтьс¤ сукупн≥стю певних п≥дрозд≥л≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури п≥дприЇмства, до складу ¤ких можуть входити: 1) њдальн≥, кафе, буфети; 2) л≥карн≥, пол≥кл≥н≥ки, медпункти; 3) власн≥ житлов≥ будинки, заклади побутового обслуговуванн¤; 4) школи, профес≥йно-техн≥чн≥ училища, факультети та курси п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ; 5) дит¤ч≥ дошк≥льн≥ заклади, б≥бл≥отеки, клуби (палаци культури); 6) бази та будинки в≥дпочинку, спортивн≥ споруди тощо.

”триманн¤ вс≥Їњ можливоњ (необх≥дноњ) сукупност≥ обТЇкт≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури кожним п≥дприЇмством потребуЇ чималих кошт≥в. «а умов кризового стану ≥ звТ¤заноњ з цим обмеженост≥ ф≥нансових ресурс≥в багато ¤к≥ п≥дприЇмства змушен≥ передати створен≥ ран≥ше окрем≥ обТЇкти соц≥альноњ ≥нфраструктури в п≥дпор¤дкуванн¤ м≥сцевих орган≥в влади Ч районних, м≥ських та обласних держадм≥н≥страц≥й. ѕроте й нин≥ ≥снують ≥ нав≥ть створюютьс¤ нов≥ заклади осв≥ти, охорони здоровТ¤ та в≥дпочинку галузевого п≥дпор¤дкуванн¤.

”правл≥нн¤ д≥¤льн≥стю п≥дрозд≥л≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури зд≥йснюЇ заступник директора п≥дприЇмства (в≥це-президент ф≥рми) з кадрових ≥ соц≥альних питань. …ому п≥дпор¤дковано в≥дд≥ли: кадр≥в, техн≥чного навчанн¤, адм≥н≥стративно-господарський та житлово-комунальний, ¤к≥ вже безпосередньо керують д≥¤льн≥стю установ соц≥альноњ ≥нфраструктури п≥дприЇмства.

 

¬ир≥шенн¤ питань соц≥ального розвитку колективу п≥дприЇмства належать до найважлив≥ших чинник≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва, високоњ результативност≥ виробничо-господарськоњ та комерц≥йноњ д≥¤льност≥. —учасн≥ умови господарюванн¤ висувають п≥двищен≥ вимоги до персоналу п≥дприЇмства, р≥вн¤ його загальноњ осв≥ти, профес≥йноњ п≥дготовки, творчоњ активност≥. ѕост≥йний розвиток зд≥бностей людини Ї необх≥дною передумовою њњ усп≥шноњ прац≥, ум≥нн¤ використати сучасн≥ техн≥чн≥ засоби, нову техн≥ку й технолог≥ю, нов≥тн≥ дос¤гненн¤.

ƒл¤ задоволенн¤ соц≥альних потреб прац≥вник≥в будь-¤ке п≥дприЇмство маЇ скласти план соц≥ального розвитку, тобто обірунтовану, ф≥нансово та матер≥ально забезпечену систему заход≥в, спр¤мованих на вдосконаленн¤ соц≥альноњ структури кадр≥в, пол≥пшенн¤ умов прац≥ й побуту вс≥х категор≥й прац≥вник≥в, њхнього соц≥ально-куль≠турного обслуговуванн¤, п≥двищенн¤ трудовоњ активност≥.

ќдн≥Їю з передумов ефективного управл≥нн¤ персоналом п≥дприЇмства Ї прогнозуванн¤ зм≥н у соц≥альн≥й структур≥ трудового колективу. “ак, встановленн¤ необх≥дних сп≥вв≥дношень р≥зних категор≥й прац≥вник≥в за статтю ≥ в≥ком маЇ на мет≥ своЇчасне забезпеченн¤ потреб у кадрах сучасного виробництва, адаптованого до ринкових умов господарюванн¤. ’арактер ≥ зм≥ст прац≥, що невпинно й швидко зм≥нюютьс¤ п≥д впливом дос¤гнень науково-техн≥чного та орган≥зац≥йного прогресу, потребують самого динам≥чного пол≥пшенн¤ профес≥йноњ та квал≥ф≥кац≥йноњ структуру персонали, а в≥дтак у план≥ соц≥ального розвитку п≥дприЇмства дуже вагомими мають бути заходи щодо п≥двищенн¤ р≥вн¤ спец≥альноњ осв≥ти прац≥вник≥в, зменшенн¤ плинност≥ кадр≥в.

” план≥ соц≥ального розвитку обовТ¤зково треба передбачити конкретн≥ заходи, спр¤мован≥ на вдосконаленн¤ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥ч≠них умов прац≥ (зниженн¤ р≥вн¤ шуму, в≥брац≥њ, запиленост≥ та загазованост≥ пов≥тр¤ тощо). Ќе менш важливою Ї розробка заход≥в дл¤ збереженн¤ належноњ працездатност≥ прот¤гом тривалого часу ≥ запоб≥ганн¤ швидк≥й стомлюваност≥. ÷≥ заходи спри¤тимуть усуненню надм≥рних ф≥зичних та нервово-психолог≥чних навантажень, установленню оптимальних режим≥в прац≥ й в≥дпочинку, орган≥зац≥њ робочого м≥сц¤, техн≥чного стану знар¤дь прац≥, ≥нтенсивност≥ роботи, належноњ виробничоњ естетики тощо. ќсобливу увагу треба прид≥лити заходам, що п≥двищують безпеку прац≥ та усувають виробничий травматизм, а також запоб≥гають профес≥йним захворюванн¤м.

ƒо плану соц≥ального розвитку трудового колективу обовТ¤зково включають також заходи дл¤ пол≥пшенн¤ житлових ≥ побутових умов прац≥вник≥в п≥дприЇмства, њхнього соц≥ально-культурного обслуговуванн¤, охорони здоровТ¤, а також зм≥цненн¤ матер≥ально-техн≥чноњ бази в≥дпов≥дних обТЇкт≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури.

ѕлан соц≥ального розвитку п≥дприЇмства маЇ передбачати також заходи дл¤ посиленн¤ трудовоњ та творчоњ активност≥, зокрема т≥, що спри¤ють розвитку рац≥онал≥заторства й науково-техн≥чноњ творчост≥ прац≥вник≥в.

√оловн≥ аспекти плану соц≥ального розвитку п≥дприЇмства мають бути узгоджен≥ з в≥дпов≥дними територ≥альними планами. ÷е звТ¤зано з тим, що чимало соц≥альних проблем за своњм значенн¤м ≥ можливост¤ми розвТ¤занн¤ виход¤ть за меж≥ окремого п≥дприЇмства.

12.4. ¬≥дтворенн¤ й розвиток ≥нфраструктури

 

‘ормуванн¤, в≥дтворенн¤ й розвиток виробничих та ≥нфраструктурних обТЇкт≥в зд≥йснюютьс¤ в процес≥ кап≥тального буд≥вництва, ¤ке обТЇктивно вважають специф≥чним елементом ≥нфраструктури п≥дприЇмства.  ап≥тальне буд≥вництво Ч це процес створенн¤ нових, реконструкц≥њ, розширенн¤ й техн≥чного переоснащенн¤ д≥ючих виробничих та ≥нфраструктурних обТЇкт≥в п≥дприЇмств або ≥нших первинних субТЇкт≥в господарюванн¤.

ƒо сфери кап≥тального буд≥вництва в≥днос¤ть:

1) спорудженн¤ буд≥вель та обТЇкт≥в виробничого та невиробничого (соц≥ального) призначенн¤;

2) монтаж виробничого й невиробничого устаткуванн¤ та ≥нших засоб≥в прац≥ й соц≥альноњ д≥¤льност≥;

3) проектно-пошуков≥ та ≥нш≥ п≥дготовч≥ роботи, звТ¤зан≥ з≥ спорудженн¤м нових ≥ реконструкц≥Їю функц≥онуючих обТЇкт≥в виробничого й соц≥ального призначенн¤;

4) кап≥тальний ≥ в≥дновлюваний ремонти буд≥вель ≥ споруд виробничого та соц≥ального призначенн¤.

 

ѕлануванн¤ кап≥тального буд≥вництва обТЇкт≥в виробничого й соц≥ального призначенн¤ маЇ певн≥ особливост≥. ќснову плануванн¤ кап≥тального буд≥вництва виробничих обТЇкт≥в становл¤ть розрахунки введенн¤ в д≥ю виробничих потужностей, основних фонд≥в ≥ кошторисноњ вартост≥ буд≥вництва (реконструкц≥њ, розширенн¤) в≥дпов≥дних обТЇкт≥в. √оловна мета й к≥нцевий результат кап≥тального буд≥вництва Ч введенн¤ в д≥ю нових виробничих потужностей. ѕлануванн¤ його обс¤г≥в на п≥дприЇмств≥ зд≥йснюЇтьс¤ в так≥й посл≥довност≥.

1. ”точнюютьс¤ розрахунки балансу виробничих потужностей п≥дприЇмства за в≥дпов≥дною номенклатурою продукц≥њ. « ц≥Їю метою перев≥р¤ютьс¤: на¤вн≥сть виробничих потужностей на початок планового пер≥оду; розрахунки њхнього використанн¤; строки освоЇнн¤ проектних потужностей обТЇкт≥в, що њх було ран≥ше введено в д≥ю.

2. ќц≥нюютьс¤ можливост≥ приросту виробничих потужностей за рахунок проведенн¤ орган≥зац≥йно-техн≥чних заход≥в, техн≥чного переоснащенн¤ й реконструкц≥њ.

3. ¬изначаютьс¤ необх≥дн≥ обс¤ги введенн¤ в д≥ю нових виробничих потужностей за рахунок розширенн¤ д≥ючих виробничих обТЇкт≥в чи нового буд≥вництва. ¬они розраховуютьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж запланованим зб≥льшенн¤м обс¤г≥в виробництва в≥дпов≥дноњ продукц≥њ та максимально можливим приростом потужностей на д≥ючих виробничих обТЇктах за рахунок њхнього техн≥чного переоснащенн¤ й реконструкц≥њ.

” процес≥ плануванн¤ кап≥тального буд≥вництва важливо визначити не т≥льки обс¤ги введенн¤ в д≥ю виробничих потужностей, а й витрати, що з цим звТ¤зан≥. ÷е необх≥дно дл¤ того, щоб обірунтувати економ≥чну доц≥льн≥сть буд≥вництва (розширенн¤, реконструкц≥њ), вибрати оптимальний вар≥ант зд≥йсненн¤ кап≥тальних вкладень, своЇчасно розраховуватись за виконан≥ буд≥вельно-монтажн≥ роботи, придбане устаткуванн¤ тощо. « ц≥Їю метою визначають кошторисну варт≥сть роб≥т, ¤ка, власне, ≥ буде ц≥ною спорудженн¤ певного обТЇкта.

 ошторисна варт≥сть буд≥вництва Ч це виражен≥ у грошов≥й форм≥ нормативн≥ (проектн≥) витрати на: буд≥вельно-монтажн≥ роботи; придбанн¤ устаткуванн¤, ≥нструменту, ≥нвентарю; проведенн¤ проектно-пошукових роб≥т; покритт¤ ≥нших витрат, звТ¤заних з буд≥вництвом. ”с≥ витрати, що передбачаютьс¤ в кошторисах вартост≥ буд≥вельно-монтажних роб≥т, под≥л¤ютьс¤ на:

● пр¤м≥ витрати (основна зароб≥тна плата буд≥вельних роб≥тник≥в; варт≥сть буд≥вельних матер≥ал≥в, деталей, конструкц≥й; витрати на експлуатац≥ю буд≥вельних машин ≥ механ≥зм≥в);

● накладн≥ витрати (витрати на обслуговуванн¤ та управл≥нн¤ буд≥вництвом);

● планов≥ накопиченн¤ (нормативний прибуток буд≥вельних орган≥зац≥й, що встановлюЇтьс¤ у в≥дсотках до суми пр¤мих ≥ накладних витрат).

«авданн¤ введенн¤ в д≥ю основних фонд≥в визначаютьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж кошторисною варт≥стю буд≥вництва обТЇкт≥в, що њх буде введено в д≥ю в плановому пер≥од≥, та витратами, що не утворюють вартост≥ основних фонд≥в.

 онкретизац≥¤ завдань плану кап≥тального буд≥вництва ≥ доведенн¤ цих завдань до виконавц≥в зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою титульних списк≥в буд≥вель. “итульний список Ч це плановий документ, в ¤кому встановлено строки початку й зак≥нченн¤ буд≥вництва (розширенн¤, реконструкц≥њ) обТЇкт≥в, њхню потужн≥сть, загальн≥ витрати на спорудженн¤, на буд≥вельно-монтажн≥ роботи, щор≥чн≥ розм≥ри введенн¤ в д≥ю основних фонд≥в, названо п≥др¤дн≥ та проектн≥ орган≥зац≥њ, що виконуватимуть в≥дпов≥дн≥ роботи, а також постачальник≥в устаткуванн¤.

«а под≥бною схемою зд≥йснюЇтьс¤ плануванн¤ кап≥тального буд≥вництва й обТЇкт≥в соц≥ального призначенн¤. ѕринциповою його особлив≥стю Ї лише те, що плануванн¤ кап≥тального буд≥вництва обТЇкт≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури зд≥йснюЇтьс¤ з урахуванн¤м њхньоњ так званоњ пропускноњ спроможност≥ (к≥льк≥сть м≥сць в њдальн≥, дит¤чому садку; к≥лькост≥ щоденних в≥дв≥дувань пол≥кл≥н≥ки тощо).

 

ѕочатковим етапом кап≥тального буд≥вництва Ї його проектуванн¤. ѕроект ¤к к≥нцевий результат процесу проектуванн¤ Ч це комплекс документ≥в, в ¤ких обірунтовуЇтьс¤ техн≥чна можлив≥сть та економ≥чна доц≥льн≥сть буд≥вництва (реконструкц≥њ) певного обТЇкта. ѕроцес проектуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤, ¤к правило, спец≥ал≥зованими проектними орган≥зац≥¤ми. ¬≥н охоплюЇ два посл≥довн≥ етапи роб≥т: 1) збиранн¤ й п≥дготовка необх≥дних дл¤ проектуванн¤ матер≥ал≥в; 2) безпосереднЇ опрацюванн¤ проект≥в ≥ розрахунки кошторис≥в (рис. 12.3).

 

 

–ис. 12.3. ≈тапи ≥ стад≥њ проектуванн¤ обТЇкт≥в виробничого
та соц≥ального призначенн¤.

 

Ќа першому етап≥ розробл¤Їтьс¤ техн≥ко-економ≥чне обірунтуванн¤ (“≈ќ) необх≥дност≥ та доц≥льност≥ буд≥вництва (розширенн¤, реконструкц≥њ) в≥дпов≥дного обТЇкта. “иповий зм≥ст “≈ќ складають:

♦ обірунтуванн¤ потреб у продукц≥њ (послугах) обТЇкта, що перед≠бачаЇтьс¤ будувати (розширювати, реконструювати);

♦ характеристика спец≥ал≥зац≥њ (призначенн¤) та структури обТЇкта, його проектноњ потужност≥ (пропускноњ спроможност≥);

♦ характеристика можливих джерел забезпеченн¤ необх≥дними категор≥¤ми персоналу, матер≥альними й ф≥нансовими ресурсами;

♦ виб≥р територ≥ального розм≥щенн¤ обТЇкта (за спорудженн¤ нового обТЇкта);

♦ ор≥Їнтовн≥ розрахунки обс¤г≥в необх≥дних ≥нвестиц≥й та њхньоњ соц≥ально-економ≥чноњ ефективност≥;

♦ найважлив≥ш≥ проектн≥ техн≥ко-економ≥чн≥ й соц≥альн≥ показники д≥¤льност≥ нового (реконструйованого) обТЇкта.

Ќа п≥дстав≥ затвердженого “≈ќ замовник разом з проектною орган≥зац≥Їю складаЇ завданн¤ на розробку техн≥чного проекту, в ¤кому м≥ститьс¤ вс¤ необх≥дна дл¤ проектуванн¤ ≥нформац≥¤, зокрема: показники ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) й кап≥тальних вкладень, вимоги щодо використанн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного та орган≥зац≥йного прогресу тощо.

ƒругий етап Ч безпосереднЇ проектуванн¤. «алежно в≥д розм≥р≥в ≥ складност≥ обТЇкта, що проектуЇтьс¤, цей етап може зд≥йснюватис¤ в одну або дв≥ стад≥њ. ƒл¤ великих ≥ складних обТЇкт≥в процес проектуванн¤ охоплюЇ дв≥ стад≥њ: 1) розробку техн≥чного проекту; 2) опрацюванн¤ робочих креслень.

ƒо складу техн≥чного проекту входить к≥лька розд≥л≥в, найважлив≥шими з ¤ких Ї: економ≥чна частина, генеральний план ≥ транспорт, технолог≥чна частина, буд≥вельна частина, орган≥зац≥¤ буд≥вельних роб≥т, кошторисна документац≥¤. “ехн≥чний проект разом з≥ зведеним кошторисно-ф≥нансовим розрахунком п≥дл¤гаЇ затвердженню замовником. ѕ≥сл¤ цього в≥н стаЇ п≥дставою дл¤ ф≥нансуванн¤ буд≥вництва (розширенн¤, реконструкц≥њ) обТЇкта, замовленн¤ устаткуванн¤ та опрацюванн¤ робочих креслень. «а виготовленими робочими кресленн¤ми безпосередньо зд≥йснюютьс¤ буд≥вельно-монтажн≥ роботи.

ƒл¤ обТЇкт≥в, буд≥вництво ¤ких ведетьс¤ за типовими проектами, або дл¤ невеликих ≥ техн≥чно нескладних обТЇкт≥в проектуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в одну стад≥ю Ч через розробку техно-робочого проекту, тобто техн≥чного проекту з робочими кресленн¤ми.

 

 ап≥тальне буд≥вництво (розширенн¤, реконструкц≥¤) обТЇкт≥в будь-¤кого призначенн¤ може зд≥йснюватис¤ двома способами: п≥др¤дним ≥ господарським.

ѕ≥др¤дний спос≥б буд≥вництва Ч це зд≥йсненн¤ роб≥т пост≥йно д≥ючими буд≥вельними ≥ монтажними орган≥зац≥¤ми (п≥др¤дчиками), ¤к≥ виконують в≥дпов≥дн≥ роботи дл¤ р≥зних замовник≥в за договорами п≥др¤ду. «г≥дно з п≥др¤дним договором п≥др¤дчик бере на себе зобовТ¤занн¤ виконати своњми силами буд≥вництво обТЇкта за проектом ≥з дотриманн¤м буд≥вельних норм ≥ правил. «амовник повинен надати п≥др¤дчику буд≥вельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документац≥ю, забезпечити своЇчасне ф≥нансуванн¤ буд≥вництва ≥ надходженн¤ технолог≥чного устаткуванн¤, а також прийн¤ти завершений обТЇкт ≥ повн≥стю розрахуватис¤ з п≥др¤дчиком за виконан≥ останн≥м роботи.

ƒл¤ виконанн¤ окремих комплекс≥в роб≥т п≥др¤дчик маЇ право залучати ≥нш≥ спец≥ал≥зован≥ орган≥зац≥њ за договором субп≥др¤ду. ѕроте в≥дпов≥дальн≥сть перед замовником за ¤к≥сне ≥ своЇчасне виконанн¤ вс≥х роб≥т несе основний (генеральний) п≥др¤дчик.

√осподарський спос≥б буд≥вництва означаЇ виконанн¤ всього комплексу роб≥т самим забудовником (п≥дприЇмством, орган≥зац≥Їю) власними силами. ” цьому раз≥ п≥дприЇмство (орган≥зац≥¤)-забудов≠ник виступаЇ в рол≥ кер≥вника буд≥вництва й виконавц¤ буд≥вельно-монтажних роб≥т одночасно. « ц≥Їю метою воно (вона) створюЇ на пер≥од буд≥вництва необх≥дний апарат управл≥нн¤ та виробничу базу, зд≥йснюЇ на тимчасов≥й основ≥ найманн¤ необх≥дних прац≥вник≥в ≥ залученн¤ в≥дпов≥дноњ буд≥вельноњ техн≥ки.

 

ѕитанн¤ дл¤ самост≥йного поглибленого вивченн¤

 

1. ¬плив ≥нфраструктури п≥дприЇмства на ефективн≥сть господарюванн¤ (д≥¤льност≥).

2. ѕроблеми забезпеченн¤ достатньоњ збалансованост≥ м≥ж основним виробництвом та його виробничою й соц≥альною ≥нфраструктурою.

3. ƒоц≥льн≥сть та ефективн≥сть р≥зних форм орган≥зац≥њ ремонтно-тех≠н≥чного обслуговуванн¤ на п≥дприЇмствах.

4. —учасн≥ тенденц≥њ розвитку та проблеми функц≥онуванн¤ ≥нструментального господарства на п≥дприЇмствах р≥зних галузей економ≥ки.

5. –ац≥онал≥зац≥¤ та здешевленн¤ транспортних роб≥т на п≥дприЇмствах.

6. ≈коном≥чна ефективн≥сть зменшенн¤ енергоЇмност≥ виробництва та енергозабезпеченн¤ д≥ючих п≥дприЇмств.

7. —учасн≥ напр¤ми м≥н≥м≥зац≥њ складських запас≥в окремих вид≥в матер≥альних ресурс≥в ≥ залишк≥в на складах готовоњ продукц≥њ.

8. —оц≥альна д≥¤льн≥сть та ефективн≥сть виробництва: обірунтуванн¤ й визначенн¤ взаЇмного впливу.

9. —учасн≥ проблеми простого й розширеного в≥дтворенн¤ обТЇкт≥в виробничоњ та соц≥альноњ ≥нфраструктури.

10. “енденц≥њ розвитку обТЇкт≥в соц≥альноњ ≥нфраструктури на п≥дприЇмствах (в орган≥зац≥¤х) за ринкових умов господарюванн¤.