–озд≥л
11. ќ–√јЌ≤«ј÷≤я ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј
лючов≥
терм≥ни ≥ пон¤тт¤:
виробничий
процес;
технолог≥чний
процес;
операц≥¤;
тип
виробництва;
виробничий
цикл;
способи
поЇднанн¤ операц≥й;
непотокове
виробництво;
потокове
виробництво;
потокова
л≥н≥¤;
концентрац≥¤
виробництва;
спец≥ал≥зац≥¤
виробництва;
кооперуванн¤
д≥¤льност≥;
комб≥нуванн¤;
диверсиф≥кац≥¤;
конверс≥¤.
11.1.
—труктура ≥ принципи орган≥зац≥њ виробничого процесу
|
—труктура |
¬иробничий процес
Ч це сукупн≥сть взаЇмозвТ¤заних д≥й людей, засоб≥в прац≥ та природи, потр≥бних
дл¤ виготовленн¤ продукц≥њ. ќсновними елементами виробничого процесу Ї процес
прац≥ ¤к св≥дома д≥¤льн≥сть людини, предмети та засоби прац≥ (рис. 11.1). ÷е
ресурсн≥ складов≥ виробничого процесу, ¤к≥ потребують певноњ витрати кошт≥в.
ѕор¤д з цим у багатьох виробництвах
використовуютьс¤ природн≥ процеси (б≥олог≥чн≥, х≥м≥чн≥ процеси в
аграрних та аграрно-промислових виробництвах, суш≥нн¤, остуджуванн¤ деталей
п≥сл¤ терм≥чноњ обробки тощо). ѕриродн≥ процеси потребують витрат часу, а
ресурси витрачаютьс¤ т≥льки у раз≥ њхньоњ штучноњ ≥нтенсиф≥кац≥њ.
√оловною
складовою виробничого процесу Ї технолог≥чний
процес Ч сукупн≥сть д≥й з≥ зм≥ни та визначенн¤ стану предмета прац≥. Ќа
п≥дприЇмствах зд≥йснюютьс¤ р≥зноман≥тн≥ виробнич≥ процеси. ѓх под≥л¤ють передус≥м за такими ознаками:
призначенн¤, переб≥г у час≥, ступ≥нь автоматизац≥њ.
–ис.
11.1. —хема виробничого процесу.
«а
призначенн¤м виробнич≥ процеси под≥л¤ютьс¤ на основн≥, допом≥жн≥ та обслуговуюч≥.
ќсновн≥ процеси Ч це процеси безпосереднього
виготовленн¤ основноњ продукц≥њ п≥дприЇмства, ¤ка визначаЇ його виробничий проф≥ль,
спец≥ал≥зац≥ю ≥ поступаЇ на ринок ¤к товар дл¤ продажу. ќсновн≥ процеси у низц≥
виробництв под≥л¤ютьс¤ на стад≥њ: загот≥вельну, обробну, випускну (складальну).
–азом вони утворюють основне виробництво. ƒо допом≥жних належать процеси виготовленн¤ продукц≥њ, ¤ка
використовуЇтьс¤ на самому п≥дприЇмств≥ дл¤ забезпеченн¤ нормального переб≥гу
основних процес≥в. ƒопом≥жн≥ процеси групуютьс¤ за њхн≥м призначенн¤м, утворюючи так≥ допом≥жн≥
виробництва, ¤к ремонтне, ≥нструментальне, енергетичне та ≥н. ќбслуговуюч≥ процеси забезпечують
нормальн≥ умови зд≥йсненн¤ основних ≥ допом≥жних процес≥в. ƒо них належать
складськ≥, транспортн≥ процеси.
«а
переб≥гом у час≥ виробнич≥ процеси под≥л¤ють на дискретн≥ (перервн≥) та безперервн≥. ƒискретним процесам притаманна цикл≥чн≥сть, звТ¤зана з виготовленн¤м вироб≥в
певноњ форми, ¤к≥ обчислюютьс¤ в штуках (машини, прилади, од¤г тощо). Ѕезперервн≥ процеси властив≥ виробництву
продукц≥њ, ¤ка не маЇ сталого обТЇму й форми (сипк≥, р≥дк≥, газопод≥бн≥ речовини),
тому њхн≥й переб≥г не потребуЇ технолог≥чноњ цикл≥чност≥.
«а ступенем автоматизац≥њ розр≥зн¤ють ручн≥,
механ≥зован≥, автоматизован≥ та автоматичн≥
процеси. –учн≥ процеси зд≥йснюютьс¤
безпосередньо роб≥тником, ф≥зична сила ¤кого Ї основним джерелом енерг≥њ. ћехан≥зован≥ процеси виконуютьс¤
роб≥тником за допомогою машин. –об≥тник керуЇ машинами, а безпосередньо виконуЇ
т≥льки допом≥жн≥ операц≥њ. јвтоматизован≥
процеси виконуютьс¤ машинами п≥д нагл¤дом роб≥тника. «а останн≥м можуть
залишатис¤ де¤к≥ допом≥жн≥ операц≥њ. јвтоматичн≥ процеси зд≥йснюютьс¤ машинами
без участ≥ роб≥тника за попередньо розробленою програмою.
ќсновною структурною одиницею виробничого процесу Ї
операц≥¤. ќперац≥¤ Ч це зак≥нчена частина виробничого
процесу, ¤ка викону-
Їтьс¤ на одному робочому м≥сц≥, над тим самим предметом прац≥ без
переналагоджуванн¤ устаткуванн¤. « ус≥х операц≥й спец≥ально вид≥л¤ють
технолог≥чн≥, сукупн≥сть ¤ких утворюЇ технолог≥чний процес.
|
ѕринципи |
¬иробничий
процес та окрем≥ його операц≥њ мають бути рац≥онально орган≥зован≥ у простор≥ й
час≥. ƒл¤ цього при проектуванн≥ та орган≥зац≥њ виробничого процесу сл≥д дотримуватис¤
певних принцип≥в. ƒо таких принцип≥в належать: спец≥ал≥зац≥¤, пропорц≥йн≥сть,
паралельн≥сть, пр¤моточн≥сть, безперервн≥сть, ритм≥чн≥сть, автоматичн≥сть,
гнучк≥сть, гомеостатичн≥сть.
● ѕринцип спец≥ал≥зац≥њ означаЇ обмеженн¤
р≥зноман≥тност≥ елемент≥в виробничого процесу, передус≥м зменшенн¤ номенклатури
продукц≥њ, ¤ка виготовл¤ютьс¤ на кожн≥й д≥л¤нц≥ п≥дприЇмства, а також
р≥зновид≥в виробничих операц≥й, що виконуЇтьс¤ на робочих м≥сц¤х. ѕ≥двищуючи
однор≥дн≥сть виробництва, спец≥ал≥зац≥¤ спрощуЇ його орган≥зац≥ю, створюЇ
передумови дл¤ автоматизац≥њ, унасл≥док чого пол≥пшуЇтьс¤ використанн¤ ресурс≥в
п≥дприЇмства, п≥двищуЇтьс¤ ¤к≥сть продукц≥њ, знижуЇтьс¤† њњ соб≥варт≥сть.
–≥вень
внутр≥шньозаводськоњ спец≥ал≥зац≥њ ≥стотно залежить в≥д конструктивноњ,
технолог≥чноњ та орган≥зац≥йноњ ун≥ф≥кац≥њ. ”н≥ф≥кац≥¤ Ч це зведенн¤ продукц≥њ,
метод≥в њњ виробництва або њхн≥х елемент≥в до Їдиних форм, розм≥р≥в, структури,
складу. ”н≥ф≥кац≥¤ даЇ змогу зменшити номенклатуру деталей ≥ вузл≥в, розумно
обмежити р≥зноман≥тн≥сть метод≥в виробництва, типи й марки устаткуванн¤, маршрути
виготовленн¤ деталей тощо.
ƒодержанн¤
принципу спец≥ал≥зац≥њ ≥стотно впливаЇ на зд≥йсненн¤ ≥нших принцип≥в
рац≥ональноњ орган≥зац≥њ виробничого процесу.
● ѕринцип пропорц≥йност≥ потребуЇ
узгодженн¤ пропускноњ спроможност≥ процесу, ус≥Їњ взаЇмозвТ¤заноњ системи
п≥дрозд≥л≥в ≥ машин. ѕропорц≥йн≥сть дос¤гаЇтьс¤ тод≥, коли сукупна продуктивн≥сть
технолог≥чно звТ¤заних ланок виробництва пропорц≥йна обс¤гу роб≥т, що
виконуютьс¤. ÷е в≥дпов≥даЇ умов≥:
†††††††††††††††††††††††††††††† 
,††††††††††††††††††† (11.1)
де† n Ч к≥льк≥сть
технолог≥чно взаЇмоповТ¤заних п≥дрозд≥л≥в;
ѕ,
¬, ћ Ч у кожному п≥дрозд≥л≥ в≥дпов≥дно обс¤г роб≥т, продуктивн≥сть одного
робочого м≥сц¤, к≥льк≥сть робочих м≥сць.
ѕорушенн¤
цього принципу призводить до виникненн¤ Ђвузьких м≥сцьї або неповного
завантаженн¤ окремих п≥дрозд≥л≥в. Ќа п≥дприЇмствах ≥з складною структурою
виробництва важко дос¤гти повноњ пропорц≥йност≥ потужностей окремих п≥дрозд≥л≥в
(бригад, д≥льниць, цех≥в, виробництв). ¬она пер≥одично порушуЇтьс¤ внасл≥док освоЇнн¤
нових вироб≥в, неоднакових темп≥в зниженн¤ њхньоњ трудом≥сткост≥ в р≥зних п≥дрозд≥лах тощо. ¬иникненн¤
диспропорц≥й Ч законом≥рний результат розвитку виробництва та його
функц≥онуванн¤ в динам≥чному середовищ≥. ѕроте њх потр≥бно передбачати й планом≥рно
м≥н≥м≥зувати.
● ѕринцип паралельност≥ передбачаЇ
одночасне виконанн¤ окремих операц≥й ≥
процес≥в. ƒодержанн¤ цього принципу Ї особливо важливим у виготовленн≥
складних вироб≥в, що компонуютьс¤ з багатьох деталей, вузл≥в, агрегат≥в,
посл≥довне виробництво, ¤ких потребувало тривалого часу. ѕаралельн≥сть
дос¤гаЇтьс¤ рац≥ональним розчленуванн¤м вироб≥в на складов≥ частини, сум≥щенн¤м
часу виконанн¤ р≥зних операц≥й над ними, одночасним виготовленн¤м р≥зних
вироб≥в. ѕаралельне виконанн¤ роб≥т на робочому м≥сц≥ забезпечуЇтьс¤ багато≥нструментальною
обробкою загот≥вок, сум≥щенн¤м часу виконанн¤ основних ≥ допом≥жних операц≥й.
● ѕринцип пр¤моточност≥ означаЇ, що
предмети прац≥ в процес≥ обробки повинн≥ пересуватис¤ найкоротшим шл¤хом на
вс≥х стад≥¤х ≥ операц≥¤х виробничого процесу, без зустр≥чних ≥ зворотних перем≥щень.
ƒл¤ дотриманн¤ цього принципу цехи, д≥льниц≥, робоч≥ м≥сц¤ (наск≥льки це
можливо) розм≥щують за ходом технолог≥чного процесу. ƒопом≥жн≥ виробництва,
служби, склади, у свою чергу, тримають ¤кнайближче до тих п≥дрозд≥л≥в, котр≥
вони обслуговують.
● ѕринцип безперервност≥ потребуЇ, щоб
перерви м≥ж сум≥жними технолог≥чними операц≥¤ми були м≥н≥мальними або њх зовс≥м
було л≥кв≥довано. Ќайб≥льшою м≥рою цей принцип реал≥зуЇтьс¤ в безперервних
виробництвах Ч х≥м≥чному, металург≥йному, енергетич≠ному та ≥н. ” дискретному
виробництв≥, де технолог≥чний процес маЇ широку диференц≥ац≥ю, повн≥стю
л≥кв≥дувати перерви неможливо ¤к з технолог≥чних, так ≥ з орган≥зац≥йних
причин. «а таких умов важливим завданн¤м Ї м≥н≥м≥зац≥¤ перерв у структур≥
виробничого циклу через синхрон≥зац≥ю операц≥й, застосуванн¤ прогресивних
метод≥в оперативного управл≥нн¤ виробництвом. Ѕезперервн≥сть виробничого
процесу треба доповнювати безперервн≥стю роботи устаткуванн¤ й роб≥тник≥в.
● ѕринцип ритм≥чност≥ пол¤гаЇ в т≥м, що
робота вс≥х п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства ≥
випуск продукц≥њ мають зд≥йснюватис¤ за певним ритмом, планом≥рною
повторюван≥стю. «а додержанн¤ цього принципу в однаков≥ пром≥жки часу
виготовл¤ють однакову або таку, що р≥вном≥рно зростаЇ, к≥льк≥сть продукц≥њ,
забезпечуючи р≥вном≥рне завантаженн¤ робочих м≥сць. –итм≥чна робота даЇ
змогу ¤кнайповн≥ше використати виробничу потужн≥сть п≥дприЇмства та його
п≥дрозд≥л≥в.
● ѕринцип автоматичност≥ передбачаЇ
економ≥чно обгрунтоване зв≥льненн¤ людини в≥д безпосередньоњ участ≥ у виконанн≥
операц≥й виробничого процесу. ќсобливо актуальною Ї реал≥зац≥¤ цього принципу у
виробництвах ≥з важкими та шк≥дливими умовами прац≥. јвтоматизуютьс¤ не т≥льки
виробнич≥ процеси, а й ≥нш≥ сфери д≥¤льност≥ людини, у т≥м числ≥ управл≥нн¤.
● ѕринцип
гнучкост≥ означаЇ, що виробничий процес маЇ оперативно адаптуватис¤ до зм≥ни орган≥зац≥йно-техн≥чних умов, звТ¤заних
≥з переходом на виготовленн¤ ≥ншоњ продукц≥њ або з њњ модиф≥кац≥Їю. √нучк≥сть
виробничого процесу уможливлюЇ освоЇнн¤ новоњ продукц≥њ в короткий терм≥н ≥ з
меншими витратами. «наченн¤ принципу гнучкост≥ особливо зростаЇ за умов
прискорених темп≥в науково-техн≥чного прогресу, коли обТЇкти виробництва часто
зм≥нюютьс¤.
√нучке
виробництво швидко адаптуЇтьс¤ до зм≥ни конТюнктури ринку, що п≥двищуЇ його
конкурентоспроможн≥сть. √нучк≥сть виробничого процесу дос¤гаЇтьс¤
ун≥версал≥зац≥Їю знар¤дь прац≥, засоб≥в автоматизац≥њ та метод≥в обробки,
запровадженн¤м верстат≥в ≥з „ѕ , гнучких виробничих систем.
● ѕринцип гомеостатичност≥ пол¤гаЇ в т≥м,
щоб виробнича система була здатною стаб≥льно виконувати своњ функц≥њ в межах
допустимих в≥дхилень ≥ протисто¤ти дисфункц≥ональним впливам. ÷е дос¤гаЇтьс¤
створенн¤м техн≥чних та орган≥зац≥йних механ≥зм≥в саморегулюванн¤ ≥ стаб≥л≥зац≥њ.
ƒо стаб≥л≥зац≥йних орган≥зац≥йних систем належать системи оперативного
плануванн¤ й регулюванн¤ виробництва, планово-запоб≥жного ремонту устаткуванн¤,
резервних запас≥в та низка ≥нших заход≥в.
–озгл¤нут≥ принципи рац≥ональноњ орган≥зац≥њ виробничого
процесу т≥сно м≥ж собою звТ¤зан≥, доповнюють один одного ≥ р≥зною м≥рою реал≥зуютьс¤
на практиц≥. ѕроектуючи виробничий процес, його орган≥зац≥ю треба враховувати
ц≥ принципи, але оптимальн≥ орган≥зац≥йно-техн≥чн≥ р≥шенн¤ вибирати за
критер≥Їм економ≥чноњ ефективност≥.
11.2.
ќрган≥зац≥йн≥ типи виробництва
ќсобливост≥
д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, специф≥ка конкретних техн≥чних та орган≥зац≥йних
р≥шень ≥стотно залежать в≥д типу виробництва. “ип виробництва Ч це класиф≥кац≥йна категор≥¤ виробництва, ¤ка враховуЇ
так≥ його властивост≥, ¤к широта номенклатури, регул¤рн≥сть, стаб≥льн≥сть ≥
обс¤г випуску продукц≥њ. ™ три типи виробництва: одиничне, сер≥йне й масове.
ќдиничне виробництво характеризуЇтьс¤ широкою номенклатурою продукц≥њ, малим обс¤гом випуску
одинакових вироб≥в, повторне виготовленн¤ ¤ких здеб≥льшого не передбачаЇтьс¤. —ер≥йне виробництво маЇ обмежену
номенклатуру продукц≥њ, виготовленн¤ окремих вироб≥в пер≥одично повторюЇтьс¤
певними парт≥¤ми (сер≥¤ми) ≥ сумарний њхн≥й
випуск може бути досить значним. ћасове
виробництво
характеризуЇтьс¤ вузькою номенклатурою продукц≥њ, великим обс¤гом безперервного
≥ тривалого виготовленн¤ окремих вироб≥в.
ќкремо
вид≥л¤ють досл≥дне виробництво, що в
ньому виготовл¤ютьс¤ зразки або парт≥њ (сер≥њ) вироб≥в дл¤ проведенн¤ досл≥дних
роб≥т, випробувань, доопрацюванн¤ конструкц≥й. «а досл≥дними зразками
розробл¤Їтьс¤ конструкторська та технолог≥чна документац≥¤ дл¤ сер≥йного або
масового виробництва. «а своњми характеристиками досл≥дне виробництво близьке
до одиничного.
«а
ознаками типу виробництва можна характеризувати виробнич≥ п≥дрозд≥ли: в≥д
робочого м≥сц¤ до п≥дприЇмства взагал≥. ѕри цьому важливою к≥льк≥сною
характеристикою Ї р≥вень спец≥ал≥зац≥њ робочих м≥сць, ¤кий обчислюЇтьс¤ за
допомогою коеф≥ц≥Їнта закр≥пленн¤ операц≥й. оеф≥ц≥Їнт
закр≥пленн¤ операц≥й Ч це середн¤ к≥льк≥сть технолог≥чних операц≥й, ¤ка
припадаЇ на одне робоче м≥сце за м≥с¤ць. ¬≥н обчислюЇтьс¤ за формулою
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,†††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.2)
де 
†Ч коеф≥ц≥Їнт
закр≥пленн¤ операц≥й;
†Ч к≥льк≥сть
найменувань предмет≥в, ¤к≥ обробл¤ютьс¤ на дан≥й груп≥ робочих м≥сць (на
д≥льниц≥, в цеху) за м≥с¤ць;
†Ч к≥льк≥сть операц≥й,
що њх проходить ≥-й предмет в процес≥
обробки на дан≥й груп≥ робочих м≥сць;
ћ
Ч к≥льк≥сть робочих м≥сць, дл¤ ¤ких обчислюЇтьс¤
–обоч≥ м≥сц¤
одиничного виробництва
характеризуютьс¤ виконанн¤м р≥зноман≥тних операц≥й над р≥зними детал¤ми в межах
технолог≥чних можливостей устаткуванн¤. ќстаннЇ Ї ун≥версальним, розм≥щуЇтьс¤ однотипними
технолог≥чними групами. „ерез часту зм≥ну предмет≥в прац≥ багато часу
витрачаЇтьс¤ на переналагоджуванн¤ устаткуванн¤. ¬иконанн¤ р≥зноман≥тних
операц≥й за умов недостатньо опрацьованих
унасл≥док частоњ зм≥ни обТЇкт≥в виробництва технолог≥чних процес≥в
потребуЇ висококвал≥ф≥кованих роб≥тник≥в-ун≥версал≥в. ќр≥Їнтовно дл¤ одиничного
виробництва kз.о.
>
40.
Ќа робочих м≥сц¤х сер≥йного виробництва виконуютьс¤ операц≥њ над обмеженою номенклатурою
деталей, ¤к≥ обробл¤ютьс¤ пер≥одично парт≥¤ми. «астосовуЇтьс¤ ун≥версальне та
спец≥альне устаткуванн¤, що розм≥щуЇтьс¤ ¤к технолог≥чними групами, так ≥ за
предметним принципом. вал≥ф≥кац≥¤ роб≥тник≥в у ц≥лому може бути середньою, але
висока, за вин¤тком тих високвал≥ф≥кованих спец≥ал≥ст≥в, ¤к≥ працюватимуть на
машинах з „ѕ та на гнучких автоматизованих л≥н≥¤х.
«алежно
в≥д широти номенклатури, величини парт≥й, пер≥одичност≥ њхньоњ обробки сер≥йне
виробництво под≥л¤Їтьс¤ на др≥бносер≥йне, середньосер≥йне ≥ великосер≥йне.
–обоч≥ м≥сц¤ др≥бносер≥йного виробництва за своњми характеристиками близьк≥ до
робочих м≥сць одиничного виробництва з дещо меншою к≥льк≥стю операц≥й, ¤к≥ на
них виконуютьс¤, оск≥льки предмети обробл¤ютьс¤ малими парт≥¤ми. оеф≥ц≥Їнт
закр≥пленн¤ операц≥й ор≥Їнтовно в межах
20 < kз.о.
≤ 40. ƒл¤ робочих м≥сць середньосер≥йного виробництва характерне ще
б≥льше обмеженн¤ к≥лькост≥ виконуваних операц≥й, оск≥льки парт≥њ вироб≥в
стаб≥льно повторюютьс¤. ”статкуванн¤ маЇ б≥льш високий р≥вень спец≥ал≥зац≥њ, 10
< kз.о.
≤ 20. Ќа робочих м≥сц¤х великосер≥йного виробництва предмети обробл¤ютьс¤
великими парт≥¤ми, устаткуванн¤ спец≥ал≥зоване, 1 < kз.о.
≤ 10.
–обоч≥ м≥сц¤
масового виробництва
характеризуютьс¤ пост≥йним виконанн¤м одн≥Їњ операц≥њ над одним предметом
прац≥, тобто kз.о. = 1. ”статкуванн¤ Ї вузько спец≥ал≥зованим, застосовуЇтьс¤
спец≥альне оснащенн¤. ѕринцип розм≥щенн¤ устаткуванн¤ Ч предметний.
¬иконанн¤ елементарних операц≥й на потокових л≥н≥¤х не потребуЇ високоњ
квал≥ф≥кац≥њ роб≥тник≥в, але на автоматизованих системах њхн¤ квал≥ф≥кац≥¤ маЇ
бути на р≥вн≥ техн≥ка чи нав≥ть ≥нженера. ’арактеристику р≥зних тип≥в
виробництв наведено в табл. 11.1.
“аблиц¤ 11.1
ѕор≥вн¤льна характеристика
тип≥в виробництв
|
’арактеристика |
“ип виробництва |
||
|
одиничне |
сер≥йне |
масове |
|
|
Ўирота |
Ќеобмежена |
ќбмежена |
ќдин тип |
|
ѕост≥йн≥сть |
Ќе повторюЇтьс¤ |
ѕер≥одично |
ѕост≥йно |
|
–≥вень |
–≥зн≥ операц≥њ kз.о. > 40 |
ќбмежена к≥льк≥сть |
ќдна операц≥¤, |
|
–≥вень |
”н≥версальне |
”н≥версальне |
ѕереважно |
|
ѕринцип |
“ехнолог≥чний |
“ехнолог≥чний |
ѕредметний |
|
–≥вень |
¬исокий |
—ередн≥й, високий |
Ќевисокий на простих операц≥¤х, високий |
ѕрактично
немаЇ п≥дприЇмств з однор≥дним типом виробництва. “ому тип виробництва
д≥льниц≥, цеху, п≥дприЇмства визначаЇтьс¤ типом виробництва, що переважаЇ на
робочих м≥сц¤х.
ѕ≥дприЇмства
одиничного виробництва виготовл¤ють продукц≥ю в одиничних екземпл¤рах, що не
повторюютьс¤ взагал≥ або повторюютьс¤ нерегул¤рно. Ќа д≥льниц¤х ≥ в цехах переважають
одиничн≥ процеси, але Ї робоч≥ м≥сц¤ ≥ ц≥л≥ п≥дрозд≥ли ≥з сер≥йним виробництвом
ун≥ф≥кованих деталей ≥ вузл≥в дл¤ р≥зних вироб≥в (шестерн≥, валики, кр≥пильн≥
детал≥, ручки, контрольн≥ прилади тощо). ƒо п≥дприЇмств одиничного виробництва
належать заводи важкого, енергетичного машинобудуванн¤, суднобудуванн¤ та ≥н.
ѕ≥дприЇмства
сер≥йного виробництва випускають сер≥њ вироб≥в обмеженоњ номенклатури, ¤к≥
пер≥одично повторюютьс¤. —ер≥¤ Ч це певна к≥льк≥сть вироб≥в одного типорозм≥ру,
що виготовл¤Їтьс¤ за незм≥нною техн≥чною документац≥Їю. Ќа сер≥йних
п≥дприЇмствах робоч≥ м≥сц¤ переважно сер≥йного типу виробництва. ¬одночас можуть
використовуватис¤ ≥ процеси масового виробництва ун≥ф≥кованих деталей на
потокових л≥н≥¤х. “иповими прикладами п≥дприЇмств
сер≥йного виробництва Ї верстатобуд≥вн≥, л≥такобуд≥вн≥ заводи,
п≥дприЇмства з виробництва с≥льськогосподарськоњ техн≥ки, електровоз≥в тощо.
ѕ≥дприЇмства
масового виробництва безперервно випускають один або к≥лька вироб≥в прот¤гом
тривалого часу за умов високоњ внутр≥шньозаводськоњ спец≥ал≥зац≥њ. Ќа робочих
м≥сц¤х переважають масов≥ процеси, проте в окремих випадках за низькоњ
трудом≥сткост≥ операц≥й використовуютьс¤ сер≥йн≥ типи виробництва, наприклад,
на загот≥вельних процесах. ƒо таких п≥дприЇмств належать автомоб≥льн≥,
тракторн≥ заводи, п≥дприЇмства з виготовленн¤ годинник≥в, телерад≥оапаратури та
≥н.
“ип
виробництва ≥стотно впливаЇ на його орган≥зац≥йно-техн≥чну побудову й
ефективн≥сть. ¬≥д типу виробництва залежить виробнича структура п≥дприЇмства ≥
його п≥дрозд≥л≥в, виб≥р технолог≥чних процес≥в, устаткуванн¤ ≥ оснащенн¤,
метод≥в орган≥зац≥њ виробництва та управл≥нн¤. Ќайб≥льш ефективним Ї масове
виробництво, де легко застосовувати високопродуктивне спец≥альне устаткуванн¤ й
максимально реал≥зувати принципи рац≥ональноњ орган≥зац≥њ виробничого процесу.
“ехн≥чно та орган≥зац≥йно складним ≥ найменш ефективним Ї одиничне виробництво. “ому важливою передумовою п≥двищенн¤
ефективност≥ виробництва Ї зб≥льшенн¤ його сер≥йност≥, перех≥д за можливост≥
в≥д одиничного до сер≥йного, а в≥д сер≥йного до масового виробництва.
ƒос¤гаЇтьс¤ це р≥зними способами, зокрема розширенн¤м ринку збуту ≥ зб≥льшенн¤м
сер≥й вироб≥в, ун≥ф≥кац≥Їю деталей ≥ агрегат≥в особливо складних машин ≥
прилад≥в, запровадженн¤м групових метод≥в обробки тощо.
11.3.
ќрган≥зац≥¤ виробничого процесу в час≥
|
¬иробничий цикл |
ќрган≥зац≥¤
виробничого процесу в час≥ характеризуЇтьс¤ способами поЇднанн¤ операц≥й
технолог≥чного процесу, структурою ≥ тривал≥стю виробничого циклу.
¬иробничий
цикл Ч це ≥нтервал в≥д початку до зак≥нченн¤
процесу виготовленн¤ продукц≥њ, тобто час, прот¤гом ¤кого запущен≥ у
виробництво предмети прац≥ перетворюютьс¤ на готову продукц≥ю. ¬≥н обчислюЇтьс¤
дл¤ одного виробу або дл¤ певноњ њх к≥лькост≥ вироб≥в, що виготовл¤ютьс¤
одночасно. ¬иробничий цикл Ї важливим календарно-плановим нормативом
орган≥зац≥њ виробничого процесу в час≥. ¬иход¤чи з його тривалост≥, визначають
терм≥н запуску продукц≥њ у виробництво, складають календарн≥ плани њњ виготовленн¤
на вс≥х стад≥¤х виробничого процесу, узгоджують роботу сум≥жних п≥дрозд≥л≥в
(д≥льниць, цех≥в). Ќа основ≥ виробничого циклу обчислюЇтьс¤ величина
незавершеного виробництва -важливого елемента оборотних кошт≥в п≥дприЇмства.
—труктуру
виробничого циклу показано на рис. 11.2. « нього видно, що виробничий цикл складаЇтьс¤
з власне виробничого часу ≥ перерв. „ас виробництва особливих по¤снень не потребуЇ.
„ас перерв включаЇ перерви в робочий час, тобто тод≥, коли п≥дприЇмство працюЇ,
≥ неробочий час, ¤кий визначаЇтьс¤ режимом роботи (вих≥дн≥, св¤тков≥ дн≥,
перерви м≥ж робочими зм≥нами).
ѕерерви в робочий час под≥л¤ютьс¤ на перерви
парт≥онност≥ та чеканн¤. ѕерерви парт≥онност≥ виникають тод≥, коли предмети
прац≥ обробл¤ютьс¤ парт≥¤ми. ѕарт≥¤ предмет≥в Ч це певна к≥льк≥сть однакових
предмет≥в, ¤к≥ обробл¤ютьс¤ на кожн≥й операц≥њ безперервно з одноразовою
витратою п≥дготовчо-заключного часу. ѕредмети парт≥њ обробл¤ютьс¤ не одночасно,
а по одному або к≥лька одразу. ожний предмет прац≥ чекаЇ спочатку своЇњ черги
на обробку, а пот≥м Ч к≥нц¤ обробки вс≥Їњ парт≥њ. ѕерерви парт≥онност≥ обчислюютьс¤
не окремо, а разом ≥з тривал≥стю технолог≥чних операц≥й, утворюючи
технолог≥чний цикл. ѕерерви чеканн¤ виникають унасл≥док несинхронност≥ операц≥й
виробничого процесу: предмети прац≥ нема де обробл¤ти, бо робоч≥ м≥сц¤ зайн¤то
≥ншими операц≥¤ми. ѕерерви чеканн¤ виникають також тод≥, коли детал≥, що
вход¤ть до одного комплекту, виготовл¤ютьс¤ в р≥зний час.
–ис.
11.2. —труктура виробничого циклу.
онкретна
структура виробничого циклу залежить в≥д особливостей продукц≥њ, технолог≥чних
процес≥в њњ виготовленн¤, типу виробництва та де¤ких ≥нших фактор≥в. ”
безперервних виробництвах (х≥м≥чному, металург≥йному ≥ т. п.) найб≥льшу частку
у виробничому цикл≥ займаЇ час виробництва. ” дискретних виробництвах ≥стотну
частку виробничого циклу становл¤ть перерви. ќсобливо тривалими Ї перерви в
одиничному виробництв≥, меншими Ч в сер≥йному й м≥н≥мальними Ч у масовому.
|
ћетоди |
¬иробничий
цикл можна обчислювати ¤к дл¤ окремих предмет≥в (деталей, вузл≥в, вироб≥в), так
≥ дл¤ ц≥лих парт≥й. ¬изначенн¤ циклу зд≥йснюЇтьс¤ за складовими його елементами.
ƒл¤ вироб≥в ≥з тривалим циклом величина останнього обчислюЇтьс¤ в календарних
дн¤х, у цьому раз≥ враховуютьс¤ вс≥ перерви. оротк≥ цикли (до 5 дн≥в)
обчислюютьс¤ в робочих дн¤х без урахуванн¤ вих≥дних.
”
багатьох випадках виконанн¤ допом≥жних операц≥й зб≥гаЇтьс¤ ≥з часом перерв, особливо
перерв чеканн¤. “од≥ величина циклу Ї меншою за суму його складових. ÷е треба
враховувати за обчисленн¤ загальноњ тривалост≥ циклу.
ќсновною
складовою виробничого циклу Ї тривал≥сть технолог≥чних операц≥й, ¤ка становить технолог≥чний цикл. “ехнолог≥чний цикл
обробки парт≥њ предмет≥в на одн≥й операц≥њ дор≥внюЇ
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,†††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.3)
де
“m Ч
технолог≥чний цикл в одиниц¤х часу, ¤к правило, хвилинах;
†Ч к≥льк≥сть предмет≥в
у парт≥њ;
†Ч тривал≥сть обробки
одного предмета;
ћ
Ч к≥льк≥сть робочих м≥сць, на ¤ких виконуЇтьс¤ операц≥¤.
“ехнолог≥чний
цикл парт≥њ предмет≥в, ¤к≥ обробл¤ютьс¤ на к≥лькох операц≥¤х, залежить також
в≥д того, ¤к поЇднуЇтьс¤ виконанн¤ операц≥й над предметами парт≥њ. ≤снують три
способи поЇднанн¤ операц≥й технолог≥чного процесу (три способи передач≥
предмет≥в): посл≥довний, паралельний, паралельно-посл≥довний.
ѕосл≥довне
поЇднанн¤ операц≥й пол¤гаЇ в т≥м, що наступна операц≥¤
починаЇтьс¤ т≥льки п≥сл¤ зак≥нченн¤ обробки вс≥х предмет≥в парт≥њ на попередн≥й
операц≥њ. ѕарт≥¤ предмет≥в передаЇтьс¤ з операц≥њ на операц≥ю повн≥стю. “ехнолог≥чний
цикл за такого поЇднанн¤ операц≥й, ¤к це видно ≥з граф≥ка рис. 11.3,
обчислюЇтьс¤ за формулою
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,††††††††††††††††††††††††††††††† (11.4)
де
†Ч к≥льк≥сть операц≥й
технолог≥чного процесу (
).
«а
даними граф≥ка “m-посл. = 4(2 + 1 +1,5 +0,5) = 20 хв.
ѕосл≥довне
поЇднанн¤ операц≥й Ї досить простим за своЇю орган≥зац≥Їю, полегшуЇ оперативне
плануванн¤ та обл≥к. јле воно потребуЇ тривалого циклу, бо кожний предмет
лежить, чекаючи обробки вс≥Їњ парт≥њ. ѕосл≥довне поЇднанн¤ операц≥й
застосовуЇтьс¤ в одиничному та сер≥йному виробництвах.
–ис.
11.3. √раф≥ки поЇднанн¤ операц≥й.
ѕаралельне
поЇднанн¤ операц≥й характеризуЇтьс¤ тим, що кожний
предмет прац≥ п≥сл¤ зак≥нченн¤ попередньоњ операц≥њ в≥дразу передаЇтьс¤ на
наступну операц≥ю й обробл¤Їтьс¤. ¬≥дтак предмети одн≥Їњ парт≥њ виготовл¤ютьс¤
паралельно на вс≥х операц≥¤х. ћалогабаритн≥ нетрудом≥стк≥ предмети можуть
передаватис¤ не поштучно, а транспортними (передаточними) парт≥¤ми Ч nm. «а поштучного
передаванн¤ nm = 1.
Ќа граф≥ку рис. 11.3
видно, що технолог≥чний цикл у цьому раз≥ дор≥внюЇ тривалост≥ обробки парт≥њ
предмет≥в на максимально трудом≥стк≥й операц≥њ ≥ транспортноњ парт≥њ Ч на решт≥
операц≥й:
††††††††††††††††††††††††††† 
.†††††††††††††††††††† (11.5)
«а
даними граф≥ка “m-пар. = (2 + 1 +1,5 +0,5) + (4 Ц 1) ´ = 11 хв.
«а
паралельного поЇднанн¤ операц≥й ≥стотно скорочуЇтьс¤ технолог≥чний цикл проти
посл≥довного. ѕроте, ¤кщо при цьому тривал≥сть операц≥й не однакова ≥ не
кратна, тобто, коли вони не синхрон≥зован≥, то на вс≥х операц≥¤х, кр≥м операц≥њ
з максимальною тривал≥стю (опер. 2, 3, 4), виникають перерви в робот≥. ѕерерви
л≥кв≥дуютьс¤ за умови синхрон≥зац≥њ операц≥њ, коли
††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
.†††††††††††††††††††††††††††††††† (11.6)
ѕаралельне
поЇднанн¤ операц≥й застосовуЇтьс¤ у масовому та великосер≥йному виробництвах.
ѕаралельно-посл≥довне
поЇднанн¤ операц≥й, ¤ке ще називають зм≥шаним, в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що обробка предмет≥в
прац≥ на наступн≥й операц≥њ починаЇтьс¤ до зак≥нченн¤ обробки вс≥Їњ парт≥њ на попередн≥й,
але за умови, щоб парт≥¤ обробл¤лась на кожн≥й операц≥њ безперервно. « граф≥ка
на рис. 11.3 видно, що технолог≥чний цикл за паралельно-посл≥довного
поЇднанн¤ операц≥й коротший за цикл посл≥довного поЇднанн¤ на час паралельного
виконанн¤ сум≥жних операц≥й τ, тобто
††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
.††††††††††††††††††††††††††††† (11.7)
„ас
паралельного виконанн¤ сум≥жних операц≥й дор≥внюЇ добутку к≥лькост≥ деталей без
одн≥Їњ транспортноњ парт≥њ та тривалост≥ меншоњ операц≥њ. якщо останню
позначити 
, то в загальному вигл¤д≥ дл¤ будь-¤коњ пари сум≥жних
операц≥й
††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
.††††††††††††††††††††††††††††††† (11.8)
ƒл¤
m операц≥й
таких сум≥щень буде m Ц 1. “од≥ можна
остаточно записати:
††††††††††††††††††††††††††† 
.†††††††††††††††††† (11.9)
«а
даними граф≥ка “m.пЦп = 20 Ц (4 Ц 1)(1 + 1 + 0,5) = 12,5
хв.
«а
паралельно-посл≥довного поЇднанн¤ операц≥й технолог≥чний цикл тривал≥ший циклу
за паралельного ≥ менший н≥ж цикл за посл≥довного поЇднанн¤ операц≥й.
«астосовуЇтьс¤ цей метод, коли предмети обробл¤ють великими парт≥¤ми, що
в≥дпов≥даЇ умовам великосер≥йного виробництва.
ƒл¤
обчисленн¤ виробничого циклу обробки парт≥њ предмет≥в пор¤д з технолог≥чним
циклом треба визначити ≥нш≥ його елементи. “ривал≥сть природних процес≥в
беретьс¤ зг≥дно з вимогами технолог≥њ, час виконанн¤ допом≥жних операц≥й та
м≥жоперац≥йних перерв визначаЇтьс¤ за певними нормативами або з досв≥ду. “од≥
виробничий цикл обробки парт≥њ предмет≥в у календарних дн¤х може бути
обчислений, наприклад, дл¤ посл≥довного поЇднанн¤ операц≥й за формулою
††††††††††††††††††††††††† 
,†††††††† (11.10)
де
kкал.
Ч коеф≥ц≥Їнт календарност≥;
kзм
Ч к≥льк≥сть зм≥н за добу;
tзм
Ч тривал≥сть зм≥ни в годинах;
tпр.,
tg Ч тривал≥сть
природних, допом≥жних операц≥й, що не перекриваютьс¤, хв;
tm.o
Ч тривал≥сть середньоњ м≥жоперац≥йноњ
перерви (чеканн¤), хв.
оеф≥ц≥Їнт
календарност≥ Ч це в≥дношенн¤ к≥лькост≥ календарних дн≥в до к≥лькост≥ робочих
дн≥в у певному пер≥од≥ (м≥с¤ц≥, квартал≥, роц≥).
|
ќсобливост≥ |
¬икладена
методика обчисленн¤ виробничого циклу виходить з того, що готовий вир≥б
одержують унасл≥док посл≥довного виконанн¤ операц≥й над тим самим предметом
прац≥. ѕроте б≥льш≥сть вироб≥в у дискретному виробництв≥ складаЇтьс¤ з багатьох
деталей, вузл≥в, агрегат≥в (автомоб≥л≥, верстати, телев≥зори ≥ т. д.), ¤к≥
виготовл¤ютьс¤ певною м≥рою паралельно. ƒл¤ такоњ продукц≥њ виробничий цикл
обчислюЇтьс¤ графоанал≥тичним методом. —початку обчислюютьс¤ виробнич≥ цикли
обробки окремих деталей, складанн¤ вузл≥в, агрегат≥в ≥ виробу в ц≥лому за
методикою, розгл¤нутою вище. ѕ≥сл¤ цього будуЇтьс¤ цикловий граф≥к (стр≥чковий
або с≥тковий) виготовленн¤ виробу з урахуванн¤м паралельност≥ окремих процес≥в
(рис. 11.4).
–ис.
11.4. ÷икловий граф≥к виготовленн¤ виробу.
¬иробничий
цикл складного виробу дор≥внюЇ найб≥льш≥й сум≥ цикл≥в взаЇмоповТ¤заних
посл≥довних процес≥в. Ќа рис. 11.4 це цикли виготовленн¤ детал≥ ƒЦ3,
складальноњ одиниц≥ —0Ц2 ≥ загального складанн¤ —3.
|
≈коном≥чне
|
¬иробничий
цикл Ї важливим показником р≥вн¤ орган≥зац≥њ виробничого процесу, що ≥стотно
впливаЇ на його ефективн≥сть. —короченн¤ виробничого циклу зменшуЇ незавершене
виробництво ≥ в≥дпов≥дно оборотн≥ кошти п≥дприЇмства. ”насл≥док зменшенн¤ незавершеного
виробництва економитьс¤ площа, зайн¤та збер≥ганн¤м предмет≥в прац≥, а це
забезпечуЇ економ≥ю витрат. р≥м того, скороченн¤ виробничого циклу зб≥льшуЇ виробничу
потужн≥сть в≥дпов≥дних п≥дрозд≥л≥в ≥ п≥дприЇмства взагал≥.
ƒл¤
скороченн¤ виробничого циклу треба зменшувати час виробництва ≥ перерв. „ас
виробництва за конкретних умов може зменшуватис¤ п≥д впливом р≥зних фактор≥в.
ѕередус≥м це механ≥зац≥¤ ≥ автоматизац≥¤ технолог≥чних процес≥в, допом≥жних
операц≥й, ≥нтенсиф≥кац≥¤ природних процес≥в, ретельне опрацюванн¤ техн≥чноњ документац≥њ
на стад≥њ п≥дготовки виробництва, паралельне виконанн¤ роб≥т за виготовленн¤
складних вироб≥в та ≥н. „ас перерв зводитьс¤ до м≥н≥муму застосуванн¤м
передових метод≥в орган≥зац≥њ виробництва та систем оперативно-календарного управл≥нн¤.
11.4. ћетоди
орган≥зац≥њ виробництва
¬иробничий
процес зд≥йснюЇтьс¤ в час≥ ≥ простор≥. ќрган≥зац≥ю виробничого процесу в час≥
було вже розгл¤нуто вище. ѕросторова орган≥зац≥¤ виробничого процесу передбачаЇ
розм≥щенн¤ робочих м≥сць ≥ њхн≥х груп (д≥льниць, цех≥в) на територ≥њ
п≥дприЇмства та забезпеченн¤ пересуванн¤ предмет≥в прац≥ по операц≥¤х за найкоротшими
маршрутами. ѕоЇднанн¤ цих двох аспект≥в побудови виробничого процесу
зд≥йснюЇтьс¤ застосуванн¤м в≥дпов≥дного методу орган≥зац≥њ виробництва. ™ два
методи орган≥зац≥њ виробництва: непотоковий ≥ потоковий.
|
ќрган≥зац≥¤
|
Ќепотоковому
виробництву властив≥ так≥ ознаки: на робочих м≥сц¤х обробл¤ютьс¤ р≥зн≥ за
конструкц≥Їю ≥ технолог≥Їю виготовленн¤ предмети прац≥, бо к≥льк≥сть кожного з
таких Ї невеликою й недостатньою дл¤ нормального завантаженн¤ устаткуванн¤;
робоч≥ м≥сц¤ розм≥щуютьс¤ за однотипними технолог≥чними групами без певного
звТ¤зку з посл≥довн≥стю виконанн¤ операц≥й, наприклад групи токарних,
фрезерних, свердлильних та ≥нших верстат≥в; предмети прац≥ перем≥щуютьс¤ у
процес≥ обробки за складними маршрутами, унасл≥док чого Ї велик≥ перерви м≥ж
операц≥¤ми. ѕ≥сл¤ окремих операц≥й предмети прац≥ часто поступають на пром≥жн≥
склади ≥ чекають зв≥льненн¤ робочого м≥сц¤ дл¤ виконанн¤ наступноњ операц≥њ.
Ќепотоковий
метод застосовуЇтьс¤ переважно в одиничному ≥ сер≥йному виробництвах. «алежно
в≥д номенклатури вироб≥в ≥ њхньоњ к≥лькост≥
в≥н може мати р≥зн≥ модиф≥кац≥њ. «а умов одиничного виробництва непотоковий
метод зд≥йснюЇтьс¤ переважно у форм≥ одинично-технолог≥чного,
коли окрем≥ предмети прац≥ одиниц¤ми або невеликими парт≥¤ми, ¤к≥ не повторюютьс¤,
проход¤ть обробку зг≥дно з наведеним вище пор¤дком. ” сер≥йному виробництв≥ цей
метод набираЇ форми парт≥онно-технолог≥чного або предметно-групового.
ѕарт≥онно-технолог≥чний
метод в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д одинично-технолог≥чного
тим, що предмети прац≥ проход¤ть обробку парт≥¤ми, ¤к≥ пер≥одично повторюютьс¤.
ѕарт≥¤ предмет≥в прац≥ Ї важливим календарно-плановим нормативом орган≥зац≥њ
парт≥онного виробництва ≥ њњ величина ≥стотно впливаЇ на його ефективн≥сть,
причому цей вплив не однозначний. « одного боку, зб≥льшенн¤ величини парт≥њ
забезпечуЇ зменшенн¤ к≥лькост≥ переналагоджувань устаткуванн¤, унасл≥док чого
пол≥пшуЇтьс¤ його використанн¤, зменшуютьс¤ витрати на п≥дготовчо-заключн≥
роботи (переналагоджуванн¤, одержанн¤ ≥ здача роботи, ознайомленн¤ з техн≥чною
документац≥Їю ≥ т. п.). р≥м цього, спрощуЇтьс¤ оперативне плануванн¤ ≥ обл≥к
виробництва. « ≥ншого боку, обробка предмет≥в великими парт≥¤ми зб≥льшуЇ обс¤г
незавершеного виробництва, потребуЇ б≥льших складських прим≥щень, а це
призводить до додаткових витрат. «меншенн¤ величини парт≥њ предмет≥в справл¤Ї
на ефективн≥сть виробництва протилежний вплив. ¬≥дтак дуже важливо визначити
величину оптимальноњ парт≥њ. ќптимальною Ї така парт≥¤ предмет≥в, коли загальн≥
витрати на њњ виготовленн¤ будуть м≥н≥мальними. ¬она обчислюЇтьс¤ у процес≥
оперативного управл≥нн¤ виробництвом.
ќдинично- ≥ парт≥онно-технолог≥чн≥ методи
виробництва орган≥зац≥йно Ї досить складними. ѓхн≥ недол≥ки трохи послаблюютьс¤
застосуванн¤м предметно-групового методу.
—уть останнього пол¤гаЇ в т≥м, що вс¤ сукупн≥сть предмет≥в прац≥ розпод≥л¤Їтьс¤
на технолог≥чно под≥бн≥ групи. ќбробка предмет≥в кожноњ групи зд≥йснюЇтьс¤ за
приблизно однаковою технолог≥Їю ≥ потребуЇ однакового устаткуванн¤. ÷е даЇ
змогу створювати дл¤ обробки предмет≥в групи предметно спец≥ал≥зован≥ д≥льниц≥,
п≥двищувати р≥вень механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ виробництва. ѕредметно-групов≥
методи створюють передумови дл¤ переходу до потокового виробництва.
≥льк≥сть
устаткуванн¤ в непотоковому виробництв≥ обчислюЇтьс¤ окремо дл¤ кожноњ групи
однотипних, технолог≥чно взаЇмозам≥нних верстат≥в:
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,†††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.11)
де
ћ Ч к≥льк≥сть верстат≥в (машин) у технолог≥чн≥й груп≥;
n Ч к≥льк≥сть найменувань
предмет≥в, ¤к≥ обробл¤ютьс¤ на даному устаткуванн≥;
Ni Ч к≥льк≥сть
предмет≥в ≥-го найменуванн¤, ¤к≥
обробл¤ютьс¤ за розрахунковий пер≥од (звичайно р≥к);
ti Ч норма часу
на обробку i-го предметa, год;
Tp Ч
плановий фонд часу роботи одиниц≥ устаткуванн¤ за розрахунковий пер≥од, год;
kн
Ч коеф≥ц≥Їнт виконанн¤ норм часу.
”статкуванн¤ в непотоковому виробництв≥ Ї переважно ун≥версальним, а
роб≥тники Ч ун≥версалами високоњ квал≥ф≥кац≥њ. ¬ищий р≥вень спец≥ал≥зац≥њ
устаткуванн¤, ¤к зазначалос¤, використовуЇтьс¤ за застосуванн¤ предметно-групових метод≥в, оск≥льки за певною предметно
спец≥ал≥зованою д≥льницею закр≥плюЇтьс¤ менша к≥льк≥сть предмето-операц≥й. ƒл¤
непотокових метод≥в характерне посл≥довне (р≥дкопосл≥довно-паралельне) поЇднанн¤
операц≥й, що пор¤д з≥ складними маршрутами обробки зб≥льшуЇ тривал≥сть
виробничого циклу. ѕроте непотокове виробництво маЇ свою сферу застосуванн¤,
воно широко використовуЇтьс¤ у промислових дискретних процесах. «а невеликих обс¤г≥в виготовленн¤ окремих вироб≥в
непотоковий метод забезпечуЇ л≥пше
використанн¤ устаткуванн¤, б≥льш повне його завантаженн¤ в час≥ та за
потужн≥стю, оск≥льки обробку предмет≥в можна розпод≥л¤ти м≥ж верстатами групи з
урахуванн¤м њхн≥х параметр≥в.
|
«агальна |
ѕотокове виробництво
Ч високоефективний метод орган≥зац≥њ виробничого процесу. «а умов потоку
виробничий процес зд≥йснюЇтьс¤ в максимальн≥й в≥дпов≥дност≥ до принцип≥в його
рац≥ональноњ орган≥зац≥њ. ѕотокове виробництво маЇ так≥ ознаки:
Ч за
групою робочих м≥сць закр≥плюЇтьс¤ обробка або складанн¤ предмета одного
найменуванн¤ або обмеженоњ к≥лькост≥ найменувань конструктивно та технолог≥чно
под≥бних предмет≥в;
Ч робоч≥
м≥сц¤ розм≥щуютьс¤ посл≥довно за ходом технолог≥чного процесу;
Ч технолог≥чний
процес маЇ високу пооперац≥йну диференц≥ац≥ю, на кожному робочому м≥сц≥
виконуЇтьс¤ одна або к≥лька схожих операц≥й;
Ч предмети
прац≥ передаютьс¤ з операц≥њ на операц≥ю поштучно або невеликими транспортними
парт≥¤ми зг≥дно з ритмом роботи, що забезпечуЇ високий ступ≥нь паралельност≥ та
безперервност≥ процесу. Ўироко застосовуЇтьс¤ спец≥альний м≥жоперац≥йний транспорт
(конвеЇри), ¤кий виконуЇ не т≥льки функц≥њ перем≥щенн¤ предмет≥в, але й
завданн¤ ритму роботи.
ѕотоков≥
методи застосовуютьс¤ дл¤ виготовленн¤ продукц≥њ у значних обс¤гах ≥ прот¤гом
тривалого часу, тобто у масовому й великосер≥йному виробництв≥.
ќсновною
структурною ланкою потокового виробництва Ї потокова
л≥н≥¤ Ч технолог≥чно та орган≥зац≥йно виокремлена група робочих м≥сць, ¤ка
виготовл¤Ї один або к≥лька под≥бних типорозм≥р≥в вироб≥в. ѕотоков≥ л≥н≥њ бувають
р≥зними, тому њх класиф≥кують за певними ознаками.
«а
номенклатурою вироб≥в потоков≥ л≥н≥њ под≥л¤ють на одно- ≥ багатопредметн≥. ќднопредметною називаЇтьс¤ л≥н≥¤, на
¤к≥й обробл¤Їтьс¤ або складаЇтьс¤ вир≥б одного типорозм≥ру прот¤гом тривалого часу. ƒл¤ переходу на виготовленн¤ виробу
≥ншого типорозм≥ру потр≥бна перебудова л≥н≥њ (перестановка устаткуванн¤,
його зам≥на тощо). «астосовуютьс¤ ц≥ л≥н≥њ в
масовому виробництв≥. Ѕагатопредметною Ї потокова л≥н≥¤, на ¤к≥й
одночасно або посл≥довно виготовл¤Їтьс¤ к≥лька
типорозм≥р≥в вироб≥в, схожих за конструкц≥Їю й технолог≥Їю виробництва. —фера
застосуванн¤ Ч сер≥йне виробництво.
«а
ступенем безперервност≥ процесу потоков≥ л≥н≥њ под≥л¤ютьс¤ на безперервн≥ та
перервн≥. Ѕезперервною Ї л≥н≥¤, на
¤к≥й предмети прац≥ перем≥щуютьс¤ по операц≥¤х безперервно, тобто без м≥жоперац≥йного
чеканн¤ (паралельне поЇднанн¤ операц≥й). ѕерервною, або пр¤моточною, вважаЇтьс¤
л≥н≥¤, що не може забезпечити безперервноњ обробки предмет≥в через несинхронн≥сть
операц≥й. ћ≥ж операц≥¤ми з р≥зною продуктивн≥стю предмети прац≥ чекають своЇњ
черги на обробку, утворюючи пер≥одично оборотн≥ запаси.
«а способом п≥дтримуванн¤ ритму в≥др≥зн¤ють л≥н≥њ з
регламентованим ≥ в≥льним ритмом. Ќа
л≥н≥њ з регламентованим ритмом предмети прац≥ передаютьс¤ з операц≥њ на
операц≥ю через точно ф≥ксований час, тобто за заданим ритмом, ¤кий
п≥дтримуЇтьс¤ за допомогою спец≥альних засоб≥в (переважно конвеЇра). –егламентований
ритм застосовуЇтьс¤ на безперервних л≥н≥¤х. Ќа л≥н≥¤х з в≥льним ритмом предмети
з операц≥њ на операц≥ю можуть передаватис¤ з в≥дхиленн¤м в≥д розрахункового
ритму. «агальний ритм у цьому раз≥ забезпечуЇтьс¤ стаб≥льною продуктивн≥стю
роб≥тника на перш≥й операц≥њ л≥н≥њ або ритм≥чною сигнал≥зац≥Їю (звуковою, св≥тловою).
«алежно
в≥д м≥сц¤ виконанн¤ операц≥й л≥н≥њ под≥л¤ють на л≥н≥њ з робочим конвеЇром ≥
конвеЇром з≥ зн¤тт¤м предмет≥в дл¤ њхньоњ обробки.
–обочий конвеЇр, кр≥м транспортуванн¤ й п≥дтримуванн¤ ритму Ї
безпосередн≥м м≥сцем виконанн¤ операц≥й. ÷е передус≥м складальн≥ конвеЇри. онвеЇри з≥ зн¤тт¤м предмет≥в
характерн≥ дл¤ процес≥в, операц≥њ ¤ких виконуютьс¤ на технолог≥чному устаткуванн≥.
«а способом перем≥щенн¤ виокремлюють конвеЇри з безперервним
та пульсуючим рухом. онвеЇр з безперервним
рухом маЇ пост≥йну швидк≥сть
≥ п≥д час роботи не зупин¤Їтьс¤. онвеЇр
з пульсуючим рухом п≥д час виконанн¤ операц≥й стоњть нерухомо. ¬≥н
приводитьс¤ в д≥ю пер≥одично через пром≥жок часу, що дор≥внюЇ такту л≥н≥њ. “ак≥
конвеЇри застосовуютьс¤ тод≥, коли за технолог≥чними умовами виконанн¤ операц≥њ
потребуЇ нерухомого стану предмета прац≥.
ѕерем≥щувати
сам≥ предмети не завжди можливо й доц≥льно (наприклад
за складанн¤ великогабаритних машин). ” цьому раз≥ орган≥зуЇтьс¤ так званий
стац≥онарний пот≥к, коли вироби встановлюютьс¤ нерухомо на складальних стендах,
а перем≥щуютьс¤ спец≥ал≥зован≥ групи (бригади) роб≥тник≥в, ¤к≥ виконують
певн≥ операц≥њ. ≥льк≥сть груп (бригад) роб≥тник≥в дор≥внюЇ к≥лькост≥ стенд≥в.
|
ќсобливост≥
|
«апровадженн¤
потокового виробництва потребуЇ певних умов. ќсновн≥ з них так≥:
Ч достатн≥й
за обс¤гом ≥ тривал≥стю випуск продукц≥њ;
Ч висока
стаб≥льн≥сть ≥ технолог≥чн≥сть конструкц≥њ виробу;
Ч можлив≥сть
рац≥онального розм≥щенн¤ робочих м≥сць ≥ ч≥тка орган≥зац≥¤ њхнього обслуговуванн¤;
Ч застосуванн¤
прогресивноњ технолог≥њ, механ≥зац≥¤ та автоматизац≥¤ процес≥в.
Ќа
п≥дстав≥ анал≥зу продукц≥њ, њњ обс¤гу, стану технолог≥чного процесу,
можливостей його вдосконаленн¤, маси та габарит≥в виробу вибираЇтьс¤ певний
р≥зновид потоковоњ л≥н≥њ та обчислюютьс¤ основн≥ њњ параметри: такт, ритм,
к≥льк≥сть робочих м≥сць, довжина робочих зон, швидк≥сть руху конвеЇра.
“акт потоковоњ
л≥н≥њ Ч це ≥нтервал часу, за ¤кий сход¤ть з
л≥н≥њ вироби, що пересуваютьс¤ один за одним:
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.12)
де
r Ч такт потоковоњ л≥н≥њ, хв.;
Tp
Ч плановий фонд часу роботи л≥н≥њ за
розрахунковий пер≥од, хв.;
N
Ч обс¤г виробництва продукц≥њ за той самий пер≥од у натуральному вим≥р≥.
«а
обчисленн¤ часу роботи безперервних потокових л≥н≥й треба передбачати
пер≥одичн≥ короткочасн≥ перерви в робот≥ конвеЇра дл¤ в≥дпочинку роб≥тник≥в.
якщо
предмети прац≥ передаютьс¤ не поштучно, а транспортними парт≥¤ми (nm), то вони
сход¤ть з л≥н≥њ за ≥нтервал часу, що називаЇтьс¤ ритмом л≥н≥њ:
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,†††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.13)
де
R Ч ритм л≥н≥њ,
хв.
”
раз≥, коли орган≥зуЇтьс¤ безперервна потокова л≥н≥¤, п≥сл¤ обчисленн¤ такту
провод¤ть синхрон≥зац≥ю операц≥й.
ќперац≥њ вважають синхрон≥зованими, коли тривал≥сть кожноњ з них дор≥внюЇ або Ї
кратною такту л≥н≥њ. —инхрон≥зац≥¤ операц≥й дос¤гаЇтьс¤ вживанн¤м низки
технолог≥чних ≥ орган≥зац≥йних заход≥в: диференц≥ац≥Їю, концентрац≥Їю операц≥й,
скороченн¤м њхньоњ тривалост≥ за рахунок певних удосконалень тощо.
≥льк≥сть
робочих м≥сць обчислюЇтьс¤ дл¤ кожноњ операц≥њ
за формулою
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,††††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.14)
де
ћр≥ Ч розрахункова
к≥льк≥сть робочих м≥сць на ≥-й
операц≥њ. ¬она заокруглюЇтьс¤ до б≥льшого ц≥лого числа ћ, п≥сл¤ чого обчислюЇтьс¤
коеф≥ц≥Їнт завантаженн¤ робочих м≥сць (kз)
дл¤ кожноњ операц≥њ:
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
.††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.15)
Ўвидк≥сть руху
конвеЇра залежить в≥д його такту й
в≥дстан≥ м≥ж виробами:
††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,†††††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.16)
де
V Ч швидк≥сть
руху конвеЇра, м/хв.;
l Ч в≥дстань м≥ж центрами двох
сум≥жних вироб≥в на конвеЇр≥, м.
Ўвидк≥сть
конвеЇра, що рухаЇтьс¤ безперервно, обмежуЇтьс¤ рац≥ональним режимом прац≥. Ќа
пульсуючому конвеЇр≥, ¤кий включаЇтьс¤ пер≥одично, вона встановлюЇтьс¤ максимальною
з урахуванн¤м правил безпеки прац≥.
Ќа
робочому конвеЇр≥ з безперервним рухом за виконанн¤ операц≥њ роб≥тник
пересуваЇтьс¤ за ходом конвеЇра в межах в≥дведеноњ йому робочоњ зони. ѕ≥сл¤
зак≥нченн¤ операц≥њ роб≥тник повертаЇтьс¤ до початку зони ≥ виконуЇ операц≥ю
над наступним виробом, ¤кий на цей момент маЇ п≥д≥йти до нењ. ƒовжина робочоњ
зони обчислюЇтьс¤ за формулою
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 
,†††††††††††††††††††††††††††††††††††† (11.17)
де
α≥ Ч довжина робочоњ
зони на ≥-й операц≥њ, м.
«а
обробки або складанн¤ невеликих вироб≥в ≥ малоњ швидкост≥ руху конвеЇра
роб≥тник може перебувати (сид≥ти) на одному м≥сц≥. Ќаприклад, складанн¤
годинник≥в, монтаж рад≥оапаратури та ≥н.
ѕросторове
розм≥щенн¤ потокових л≥н≥й може бути р≥зним залежно в≥д к≥лькост≥ робочих
м≥сць, типу транспортних засоб≥в, площ≥ д≥льниц≥ (цеху). Ќайпрост≥шим ≥
найпоширен≥шим Ї пр¤мол≥н≥йне розм≥щенн¤
робочих м≥сць за ходом технолог≥чного процесу. јле це не завжди можливо,
тому буваЇ двор¤дне, к≥льцеве, зигзагопод≥бне њхнЇ розм≥щенн¤. —ум≥жн≥ потоков≥
л≥н≥њ треба розм≥щувати так, щоб було зручно транспортувати предмети прац≥ м≥ж
ними. «а орган≥зац≥њ потоковоњ обробки ≥ складанн¤ вироб≥в допом≥жн≥ л≥н≥њ, що
забезпечують складальний конвеЇр, розм≥щують перпендикул¤рно до нього.
|
“енденц≥њ |
ѕотокове
виробництво внасл≥док високоњ спец≥ал≥зац≥њ, механ≥зац≥њ та ч≥ткоњ орган≥зац≥њ
виробничого процесу Ї високоефективним. …ого ефективн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ у висок≥й
продуктивност≥ прац≥, скороченн≥ виробничого циклу ≥ незавершеного виробництва,
л≥пшому використанн≥ основних фонд≥в. ”се це
забезпечуЇ зменшенн¤ витрат на виробництво. ¬одночас потокове
виробництво маЇ й пом≥тн≥ недол≥ки.
Ќайб≥льшим
недол≥ком потокового виробництва Ї прим≥тив≥зац≥¤ прац≥ роб≥тник≥в, обмеженн¤
њњ виконанн¤м елементарних механ≥чних операц≥й, що Ї насл≥дком високоњ
диференц≥ац≥њ технолог≥чного процесу. ÷е робить працю на потоков≥й л≥н≥њ
малозм≥стовною, суперечить загальн≥й тенденц≥њ п≥двищенн¤ осв≥тнього ≥ квал≥ф≥кац≥йного
р≥вн¤ прац≥вник≥в. р≥м того, Ї непривабливими дл¤ людини жорсткий ритм роботи
на потокових л≥н≥¤х, брак будь-¤ких творчих елемент≥в у прац≥. ÷ей недол≥к
потокового виробництва усуваЇтьс¤ його автоматизац≥Їю ≥ створенн¤м автоматичних
потокових л≥н≥й, коли вс≥ технолог≥чн≥ операц≥њ ≥ транспортуванн¤ предмет≥в
прац≥ зд≥йснюютьс¤ автоматично. јвтоматичн≥ л≥н≥њ широко застосовуютьс¤ в
масовому виробництв≥.
≤стотним
недол≥ком потокового виробництва в його традиц≥йн≥й вузькоспец≥ал≥зован≥й форм≥
Ї суперечн≥сть м≥ж його т¤ж≥нн¤м до конструктивно-технолог≥чноњ стаб≥льност≥
(тобто м≥ж його консервативн≥стю) ≥ вимогою динам≥чност≥ виробництва,
пост≥йного оновленн¤ продукц≥њ в≥дпов≥дно до науково-техн≥чного прогресу ≥
потреб ринку. ¬узька спец≥ал≥зац≥¤ робочих м≥сць, њхн¤ жорстка привТ¤зка до
ходу технолог≥чного процесу створюють труднощ≥ за переходу на випуск новоњ
продукц≥њ. ¬иникаЇ необх≥дн≥сть у зам≥н≥ устаткуванн¤, його перем≥щенн≥,
створенн≥ нового оснащенн¤, переквал≥ф≥кац≥њ роб≥тник≥в, що звТ¤зано з великими
витратами часу й кошт≥в. ÷¤ негативна сторона потокового виробництва поступово
нейтрал≥зуЇтьс¤ п≥двищенн¤м гнучкост≥ технолог≥чних систем, застосуванн¤м машин
≥з числовим програмним керуванн¤м („ѕ ), запровадженн¤м автоматичних багатофункц≥ональних
ман≥пул¤тор≥в-робот≥в.
ќбТЇднанн¤
верстат≥в з „ѕ , робот≥в,
автоматичних транспортних засоб≥в ≥ склад≥в п≥д загальним керуванн¤м ≈ќћ даЇ
можлив≥сть створювати гнучк≥ автоматизован≥ системи (√ј—) з дальшим залученн¤м
до них автоматизованого проектуванн¤ продукц≥њ. “ак≥ системи поЇднують переваги
потокового (висока продуктивн≥сть) ≥ непотокового (гнучк≥сть) виробництва,
можуть застосовуватись в ус≥х його типах, ≥ Ї особливо ефективними в сер≥йному
виробництв≥. ¬они швидко ≥ без ≥стотних витрат часу й кошт≥в переналагоджуютьс¤
на випуск ≥ншоњ продукц≥њ (в межах техн≥чних можливостей). ƒл¤ цього потр≥бно
зм≥нити програму виробничого процесу, записану на машинному нос≥њ. √нучк≥
автоматизован≥ системи Ч це стратег≥чний напр¤мок розвитку техн≥ки та орган≥зац≥њ
виробництва.
11.5. ѕ≥дготовка
виробництва
¬иробничий процес ¤к сукупн≥сть
певних операц≥й ≥ засоб≥в њхнього зд≥йсненн¤ залежить в≥д особливостей
продукц≥њ та обс¤г≥в њњ виготовленн¤. “ому зм≥на вид≥в чи типорозм≥р≥в продукц≥њ,
њњ модерн≥зац≥¤ зумовлюють в≥дпов≥дн≥ зм≥ни у виробничому процес≥. ¬загал≥
виробництву новоњ (модиф≥кованоњ староњ) продукц≥њ передуЇ комплекс роб≥т, ¤кий
називають п≥дготовкою (техн≥чною
п≥дготовкою) виробництва. «а виготовленн¤ складних вироб≥в до таких роб≥т належать:
● науково-досл≥дн≥
роботи, у процес≥ ¤ких зТ¤совуютьс¤ можливост≥, принципи та методи
створенн¤ новоњ або модерн≥зац≥њ староњ продукц≥њ. ÷е зд≥йснюЇтьс¤ в т≥сному
звТ¤зку з маркетинговими досл≥дженн¤ми;
● конструкторська п≥дготовка виробництва
Ч створенн¤ новоњ або вдосконаленн¤ продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤, в≥дпов≥дно до вимог науково-техн≥чного прогресу ≥ перспектив ринковоњ
конТюнктури. ” процес≥ конструкторськоњ п≥дготовки виробництва
створюЇтьс¤ комплект конструкторськоњ документац≥њ, необх≥дноњ дл¤ виготовленн¤
та експлуатац≥њ виробу (вироб≥в);
● технолог≥чна
п≥дготовка виробництва, ¤ка охоплюЇ сукупн≥сть роб≥т ≥з забезпеченн¤
технолог≥чноњ готовност≥ п≥дприЇмства до виготовленн¤ продукц≥њ належноњ ¤кост≥
≥ в належному обс¤з≥;
● орган≥зац≥йно-планова
п≥дготовка виробництва, а саме: адаптац≥¤ виробничоњ та орган≥зац≥йноњ
структур п≥дприЇмства до умов виготовленн¤ новоњ продукц≥њ, забезпеченн¤ потр≥бним
обладнанн¤м, переплануванн¤ технолог≥чних схем ≥ розм≥щенн¤ устаткуванн¤ в
п≥дрозд≥лах, розробка календарно-планових норматив≥в (сер≥й вироб≥в, парт≥й
деталей, виробничих цикл≥в тощо), обгрунтуванн¤ методу переходу на випуск нових
вироб≥в.
ѕ≥дготовку виробництва новоњ продукц≥њ за наведеним
перел≥ком у повному обс¤з≥ можуть самост≥йно зд≥йснити лише велик≥ п≥дприЇмства
з розвинутою науковo-досл≥дною та конструкторською базою. Ќа б≥льшост≥ п≥дприЇмств основними складовими Ї технолог≥чна
й орган≥зац≥йно-планова п≥дготовка виробництва.
ƒл¤ орган≥зац≥њ
виробничого процесу визначальною можна вважати технолог≥чну п≥дготовку
виробництва. √оловне њњ завданн¤ Ч розробка технолог≥чних процес≥в, що забезпечують
м≥н≥мальн≥ витрати на виготовленн¤ певного обс¤гу продукц≥њ належноњ ¤кост≥.
«а своњм зм≥стом технолог≥чна п≥дготовка виробництва
включаЇ комплекс роб≥т такого
функц≥онального призначенн¤: а) забезпеченн¤ технолог≥чност≥
конструкц≥њ виробу; б) розробка технолог≥чних процес≥в ≥ метод≥в контролю;
в) проектуванн¤ та виготовленн¤ чи куп≥вл¤ технолог≥чного оснащенн¤;
г) наладка ≥ впровадженн¤ запроектованих технолог≥чних процес≥в.
“ехнолог≥чн≥сть
конструкц≥њ виробу Ч це така њњ властив≥сть, ¤ка даЇ змогу виготовл¤ти, монтувати, обслуговувати
та ремонтувати вир≥б з оптимальними витратами часу й кошт≥в. ƒл¤ цього в процес≥
конструюванн¤ враховуютьс¤ технолог≥чн≥ вимоги до конструкц≥њ виробу,
проводитьс¤ технолог≥чний контроль конструкторськоњ документац≥њ, що передбачаЇ
в≥дпов≥дну участь технолог≥в у процес≥ конструюванн¤ нових вироб≥в.
–озробка
технолог≥чних процес≥в починаЇтьс¤ з визначенн¤ технолог≥чних маршрут≥в
деталей ≥ складальних одиниць у процес≥ њхнього виготовленн¤. ѕ≥сл¤ цього
опрацьовуютьс¤ технолог≥чн≥ процеси виготовленн¤ загот≥вок, обробки деталей,
складанн¤ вузл≥в ≥ виробу в ц≥лому, а також обчислюютьс¤ норми витрат часу на
вс≥ види технолог≥чних операц≥й.
«алежно в≥д типу виробництва розробка технолог≥чного
процесу маЇ р≥зну детал≥зац≥ю. “ак, в одиничному виробництв≥ детальне
опрацюванн¤ технолог≥чного процесу Ї економ≥чно недоц≥льним унасл≥док високоњ
трудом≥сткост≥ цих роб≥т. «а таких умов здеб≥льшого обмежуютьс¤ розробкою маршрутноњ технолог≥њ, що в н≥й зазначають
основн≥ операц≥њ без њхнього под≥лу на окрем≥ складов≥. ” маршрутн≥й карт≥, що
Ї основним технолог≥чним документом в одиничному та др≥бносер≥йному
виробництвах, м≥ститьс¤ перел≥к технолог≥чних операц≥й ≥з зазначенн¤м
устаткуванн¤, технолог≥чного оснащенн¤, розр¤ду роботи й норми часу.
” великосер≥йному та масовому виробництвах технолог≥чний процес опрацьовуЇтьс¤ ретельно з под≥лом його не т≥льки на операц≥њ, а й на окрем≥ њхн≥ частини Ч переходи. Ќа кожну операц≥ю розробл¤Їтьс¤ операц≥йна карта, в ¤к≥й пор¤д ≥з зазначенн¤м устаткуванн¤, оснащенн¤, розр¤ду роботи та норми часу м≥ст¤тьс¤ характеристики способ≥в ≥ режим≥в обробки за елементами операц≥њ (переходами).
ќдночасно з розробкою технолог≥чного процесу
визначаютьс¤ методи орган≥зац≥њ виробництва, а також обчислюютьс¤ норми витрат
матер≥ал≥в на детал≥, вузли ≥ вир≥б в ц≥лому.
¬ажливим етапом технолог≥чноњ
п≥дготовки виробництва Ї проектуванн¤ й
виготовленн¤ (куп≥вл¤) технолог≥чного оснащенн¤ Ч технолог≥чного
устаткуванн¤, пристосувань, ≥нструменту, засоб≥в механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ
виробничих процес≥в. ќбс¤г ц≥Їњ роботи залежить в≥д конструктивно-технолог≥чних
особливостей виробу, типу виробництва, обс¤гу випуску новоњ продукц≥њ.
ќпрацюванн¤ ≥
впровадженн¤ запроектованих технолог≥чних процес≥в на великих п≥дприЇмствах
масового виробництва зд≥йснюЇтьс¤ поетапно в технолог≥чних лаборатор≥¤х, експериментальних
цехах, а остаточно Ч в цехах основного виробництва в м≥ру готовност≥ технолог≥чноњ
документац≥њ ≥ спец≥ального оснащенн¤. “ехнолог≥чний процес уважають запровадженим
(освоЇним), коли виготовленн¤ деталей, складанн¤ вузл≥в ≥ виробу в ц≥лому
зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до встановлених регламенту ≥ вимог.
—учасна техн≥ко-технолог≥чна база п≥дприЇмства даЇ
змогу виготовл¤ти ту саму продукц≥ю р≥зними способами. ѕроектуючи технолог≥чний
процес, сл≥д оц≥нити можлив≥ вар≥анти технолог≥њ ≥ вибрати з них оптимальний,
тобто найекономн≥ший вар≥ант за даних виробничих умов. “аке завданн¤ зд≥йснюЇтьс¤
за типовою методикою визначенн¤ економ≥чноњ ефективност≥ техн≥чних нововведень
та ≥нвестиц≥й.
11.6. —усп≥льн≥
форми орган≥зац≥њ виробництва
Ќа р≥зногалузевих п≥дприЇмствах п≥д впливом
науково-техн≥ч≠ного прогресу в≥дбуваютьс¤ складн≥ й суперечлив≥ процеси дальшого
усусп≥льненн¤ й сусп≥льного под≥лу прац≥. ÷≥ процеси про¤вл¤ютьс¤ в
еволюц≥йному розвитку низки сусп≥льних форм орган≥зац≥њ виробництва. —еред них
пров≥дна роль належить концентрац≥њ виробництва, на засад≥ ¤коњ створюютьс¤ й
розвиваютьс¤ ≥нш≥ форми його орган≥зац≥њ Ч деконцентрац≥¤, спец≥ал≥зац≥¤,
конверс≥¤, кооперуванн¤, комб≥нуванн¤ ≥ диверсиф≥кац≥¤, кожна з ¤ких маЇ своњ
обТЇктн≥ види та показники р≥вн¤ розвитку (табл. 11.2).
“аблиц¤ 11.2
ќЅТ™ “Ќ≤ ¬»ƒ» … ѕќ ј«Ќ» » –≤¬Ќя –ќ«¬»“ ”
—”—ѕ≤Ћ№Ќ»’ ‘ќ–ћ ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј
|
‘орми |
ќбТЇктн≥ види |
ѕоказники р≥вн¤ розвитку |
|
онцентрац≥¤
|
n јгрегатна n “ехнолог≥чна n «аводська (фабрична) |
Ј —ередн≥й розм≥р п≥дприЇмства Ј „астка великих п≥дприЇмств Ј „астка др≥бних ≥ середн≥х п≥дприЇмств |
|
—пец≥ал≥зац≥¤ |
n ѕредметна n ѕодетальна
(повузлова) n “ехнолог≥чна (стад≥йна) n ‘ункц≥ональна |
Ј „астка основноњ (проф≥льноњ)
продукц≥њ в загальному њњ обс¤з≥ Ј ≥льк≥сть вид≥в технолог≥чно
однор≥д≠них вироб≥в Ј „астка продукц≥њ подетально
(техно≠лог≥чно) спец≥ал≥зованих п≥дприЇмств ≥ цех≥в у загальному њњ обс¤з≥ |
|
онверс≥¤ |
n ѕредметно-функц≥ональна |
Ј „астка цив≥льноњ продукц≥њ
(продукц≥њ перепроф≥льованих виробничих ланок) у загальному обс¤з≥
виробництва |
|
ооперуванн¤ |
n ѕредметне
(технолог≥чне) n √алузеве
(м≥жгалузеве) n –ег≥ональне n ћ≥ждержавне |
Ј „астка покупних
нап≥вфабрикат≥в ≥ комплектуючих вироб≥в у загальному обс¤з≥ продукц≥њ Ј оеф≥ц≥Їнт кооперуванн¤
(к≥льк≥сть п≥дприЇмств-сум≥жник≥в у розрахунку на один вид к≥нцевоњ
продукц≥њ) Ј „астка окремих вид≥в
кооперованих поставок у загальному њхньому обс¤з≥ |
|
омб≥нуванн¤ |
n ¬ертикальне (поЇднанн¤ посл≥довних стад≥й обробки
сировини) n √оризонтальне (на баз≥ n «м≥шане |
Ј „астка виду продукц≥њ,
виробл¤Їтьс¤ Ј „астка нап≥вфабрикат≥в, що
переробл¤Їтьс¤ на ≥нший продукт за посл≥довною технолог≥Їю Ј оеф≥ц≥Їнт комб≥нуванн¤
(сп≥вв≥дно≠шенн¤ валового обороту й товарноњ продукц≥њ) |
|
ƒиверсиф≥кац≥¤ |
n –≥зногалузева техноло- |
Ј „астка продукц≥њ ≥нших
галузей (непроф≥льних вид≥в) у загальному њњ обс¤з≥ |
|
онцентрац≥¤ |
онцентрац≥¤ виробництва означаЇ його
усусп≥льненн¤ через зб≥льшенн¤ розм≥р≥в п≥дприЇмств, зосередженн¤ процес≥в виробництва,
робочоњ сили, засоб≥в виробництва й випуску продукц≥њ на все б≥льш великих
п≥дприЇмствах.
” господарськ≥й практиц≥ виокремлюють три основн≥
види концентрац≥њ: агрегатну Ч
зб≥льшенн¤ одиничноњ потужност≥ або продуктивност≥ технолог≥чних установок,
агрегат≥в, устаткуванн¤; технолог≥чну
Ч укрупненн¤ виробничих одиниць (цех≥в, в≥дд≥л≥в, виробництв) п≥дприЇмства; заводську (фабричну) Ч процес зб≥льшенн¤
розм≥ру самост≥йних п≥дприЇмств (завод≥в, фабрик, комб≥нат≥в, виробничих та
≥нших обТЇднань); що зд≥йснюЇтьс¤ на засад≥ агрегатноњ та технолог≥чноњ
концентрац≥њ виробництва.
«аведено розр≥зн¤ти абсолютний ≥ в≥дносний р≥вн≥ концентрац≥њ виробництва. ѕерший
характеризуЇтьс¤ середн≥м розм≥ром п≥дприЇмств т≥Їњ чи т≥Їњ галуз≥ народного
господарства, другий Ч часткою великих п≥дприЇмств за певним показником. ƒл¤
визначенн¤ в≥дносного р≥вн¤ концентрац≥њ виробництва вс≥ п≥дприЇмства групують
за њхн≥ми розм≥рами. √рупувальною ознакою може бути чисельн≥сть персоналу,
варт≥сть основних фонд≥в, обс¤г продукц≥њ. ќднак треба усв≥домлювати, що чисельн≥сть персоналу (особливо за умови високомехан≥зованого й автоматизованого виробництва)
не спроможна дати в≥рог≥дну характеристику р≥вн¤ концентрац≥њ, а
варт≥сть основних фонд≥в лише опосередковано характеризуЇ розм≥р п≥дприЇмства. ≤накше кажучи, т≥льки обс¤г чистоњ продукц≥њ
найб≥льш точно й повно в≥дображаЇ р≥вень концентрац≥њ виробництва. ”
монопродуктових галуз¤х розм≥р п≥дприЇмств доц≥льно визначати за обс¤гом
продукц≥њ в натуральному вираз≥, а в галуз¤х з однор≥дним устаткуванн¤м, але
широким асортиментом продукц≥њ, Ч за к≥льк≥стю встановленого устаткуванн¤
(наприклад, у текстильн≥й промисловост≥ Ч за к≥льк≥стю ткацьких верстат≥в або
веретен). ” сезонних галуз¤х (наприклад цукров≥й промисловост≥) розм≥р
п≥дприЇмств обчислюють за показником середньодобовоњ переробки сировини.
ѕ≥двищенн¤ р≥вн¤ концентрац≥њ виробництва маЇ
забезпечувати зростанн¤ його внутр≥шньоњ ефективност≥. «≥ зб≥льшенн¤м розм≥р≥в
п≥дприЇмств пол≥пшуютьс¤, ¤к правило, ус≥ техн≥ко-економ≥чн≥ њхн≥ показники:
зменшуютьс¤ питом≥ кап≥тальн≥ вкладенн¤, зростають фондов≥ддача й
продуктивн≥сть прац≥, л≥пше використовуютьс¤ матер≥альн≥ ресурси, знижуЇтьс¤
соб≥варт≥сть продукц≥њ, зростаЇ рентабельн≥сть. ÷е зумовлюЇтьс¤ тим, що варт≥сть
сконцентрованих засоб≥в виробництва зростаЇ пов≥льн≥ше, н≥ж економ≥чний ефект
в≥д њхнього сп≥льного використанн¤.
ѕроте р≥вень концентрац≥њ маЇ верхню економ≥чну
межу, перевищенн¤ ¤коњ унеможливлюЇ дальше зростанн¤ ефективност≥ виробництва.
—творенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ надм≥ру великих п≥дприЇмств Ї часто недоц≥льним не
лише з економ≥чних, а й з еколог≥чних та соц≥альних м≥ркувань; воно призводить
до посиленн¤ монопол≥зму ≥ через це заважаЇ розвитку конкуренц≥њ продуцент≥в на
св≥товому й нац≥ональному ринках. “ому в пер≥од переходу до ринкових в≥дносин
м≥ж виробниками ≥ споживачами б≥льш важливим стаЇ зворотний процес Ч деконцентрац≥¤ виробництва. “акий процес
повинен зд≥йснюватись завд¤ки утворенню широкоњ мереж≥ малих та середн≥х
п≥дприЇмств ≥ под≥лу ≥снуючих великих п≥дприЇмств.
—в≥товий досв≥д св≥дчить про те, що мал≥
п≥дприЇмства (ф≥рми) Ї техн≥чно (технолог≥чно) передовими, спец≥ал≥зованими,
моб≥льними та економ≥чно ефективними
виробництвами, ¤к≥ дом≥нують передовс≥м у науково-виробнич≥й сфер≥ д≥¤льност≥.
Ќаприклад, у —Ўј в науково-досл≥дно-конструкторськ≥й сфер≥ близько 90% ус≥х
компан≥й Ч це мал≥ ф≥рми, так зван≥ венчурн≥ (ризиков≥) орган≥зац≥њ, ¤к≥
на одиницю витрат створюють новин ≥
реал≥зують нововведень у к≥лька раз≥в б≥льше, н≥ж велик≥ концерни; понад 80%
нес≥льськогосподарських п≥дприЇмств належать до др≥бних ≥ середн≥х (з
чисельн≥стю роб≥тник≥в менше 500 ос≥б, а на б≥льшост≥ з них Ч нав≥ть менше 50
ос≥б). ѓх част≠ка в загальн≥й к≥лькост≥ робочих м≥сць становить понад
45%.
|
—пец≥ал≥зац≥¤ |
÷¤, добре розвинута в ус≥х галуз¤х економ≥ки,
сусп≥льна форма орган≥зац≥њ виробництва в≥дображаЇ процес
зосередженн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства на виготовленн≥ певноњ продукц≥њ або
виконанн≥ окремих вид≥в роб≥т. «аведено виокремлювати к≥лька њњ обТЇктних вид≥в
(див. табл. 11.2).
ƒо предметно
спец≥ал≥зованих в≥днос¤ть п≥дприЇмства, що випускають к≥нцеву, готову до
споживанн¤ продукц≥ю (тракторний завод, взуттЇва чи кондитерська фабрика тощо);
подетально спец≥ал≥зованих Ч п≥дприЇмства
з виготовленн¤ окремих деталей (реду≠ктор≥в, гумотехн≥чних вироб≥в,
≥нтегральних схем тощо) та агрегат≥в ≥ вузл≥в дл¤ комплектуванн¤ готовоњ продукц≥њ
(двигуни, електроустаткуванн¤, буд≥вельн≥ конструкц≥њ); технолог≥чно (стад≥йно) спец≥ал≥зованих Ч самост≥йн≥ виробництва з
виконанн¤ окремих стад≥й технолог≥чного процесу (ливарн≥,
ковальсько-штампувальн≥, складальн≥ заводи в машинобудуванн≥, пр¤дильн≥ та
чаЇрозважувальн≥ фабрики у легк≥й ≥ харчов≥й промисловост≥ тощо); функц≥онально спец≥ал≥зованих Ч ремонтн≥
заводи, п≥дприЇмства ≥з виготовленн¤ стандартноњ тари, машиносерв≥сн≥
орган≥зац≥њ.
—пец≥ал≥зац≥¤ п≥дприЇмств Ї
важливою передумовою неухильного п≥двищенн¤ ефективност≥ њхньоњ господарськоњ
д≥¤льност≥. ѕоглибленн¤ й розвиток ус≥х вид≥в спец≥ал≥зац≥њ п≥дприЇмств
звичайно супроводжуютьс¤ б≥льш широким застосуванн¤м прогресивноњ технолог≥њ ≥
високопродуктивного спец≥ал≥зованого устаткуванн¤, запро≠вадженн¤м комплексноњ
механ≥зац≥њ ≥ автоматизац≥њ взаЇмозвТ¤заних виробничих ланок. ”се це спри¤Ї
л≥пшому використанню вс≥х елемент≥в процесу виробництва, про що св≥дчать так≥
приклади: кожний в≥дсоток п≥двищенн¤ р≥вн¤ предметноњ спец≥ал≥зац≥њ п≥дприЇмств
забезпечуЇ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ на 0,4Ч0,5%; на п≥дприЇмствах
подетальноњ спец≥ал≥зац≥њ фондов≥ддача у 3Ч5 раз≥в вища, н≥ж на великих предметно
спец≥ал≥зованих заводах ≥ фабриках; питом≥
витрати металу на одну тонну кр≥пильних вироб≥в (гайок, болт≥в, гвинт≥в
тощо) на спец≥ал≥зованих заводах у 2,5Ч3 рази менш≥, н≥ж на п≥дприЇмствах, що
виготовл¤ють таку продукц≥ю у невеликих обс¤гах (лише дл¤ власних потреб) ≥
використовують дл¤ цього ун≥версальне устаткуванн¤.
|
онверс≥¤ |
онверс≥¤ ¤к форма орган≥зац≥њ
виробництва характеризуЇ ≥стотне (≥нод≥ повне) перепроф≥люванн¤ частини або
всього виробничого потенц≥алу п≥дприЇмства на виробництво ≥ншоњ продукц≥њ п≥д
впливом докор≥нноњ зм≥ни ринкового середовища або глобальних чинник≥в розвитку
економ≥ки. «а сучасних умов в ”крањн≥ йдетьс¤ передовс≥м про необх≥дн≥сть
прискореного перепроф≥люванн¤ п≥дприЇмств в≥йськово-промислового комплексу у
звТ¤зку з р≥зким скороченн¤м народногосподарськоњ потреби в його продукц≥њ.
онверс≥¤ п≥дприЇмств цього комплексу маЇ зд≥йснюватись за нац≥ональними програмами
(в ”крањн≥ таких програм розроблено понад 500) з вид≥ленн¤м трьох узагальнених
пр≥оритет≥в: перший Ч устаткуванн¤ дл¤ виробництва продукт≥в харчуванн¤; другий
Ч медична та ≥нша техн≥ка дл¤ охорони здоровТ¤ людини; трет≥й Ч товари широкого
споживанн¤. ѕри цьому передбачаЇтьс¤ орган≥зувати виробництво також ≥нших вид≥в
цив≥льноњ продукц≥њ з урахуванн¤м потреби в н≥й та реальних можливостей комплексу.
|
ооперуванн¤ |
ооперуванн¤ Ї формою виробничих
звТ¤зк≥в м≥ж п≥дприЇмствами, що сп≥льно виготовл¤ють певний вид к≥нцевоњ
продукц≥њ. ¬оно орган≥чно звТ¤зане з розвитком спец≥ал≥зац≥њ виробництва, характеризуЇтьс¤
в≥дносною стал≥стю ≥ ст≥йк≥стю звТ¤зк≥в м≥ж продуцентами, необх≥дн≥стю дотриманн¤
п≥дприЇмствами-сум≥жниками в≥дпов≥дних техн≥ко-технолог≥чних вимог головних
п≥дприЇмств з випуску готових до споживанн¤ вироб≥в. ќкр≥м наведених у
таблиц≥ 11.2 обТЇктних вид≥в кооперуванн¤, у практиц≥ господарюванн¤ ≥снуЇ
ще один специф≥чний р≥зновид виробничих звТ¤зк≥в, побудований на використанн≥
тимчасово в≥льних (недовантажених) виробничих потужностей п≥дприЇмств; в≥н,
однак не зумовлюЇтьс¤ спец≥ал≥зац≥Їю виробництва ≥ тому часто маЇ випадковий
характер. ≈коном≥чне значенн¤ цього виду виробничого кооперуванн¤ пол¤гаЇ в
т≥м, що воно служить важливим чинником пол≥пшенн¤ використанн¤ потужностей ≥
персоналу на одних п≥дприЇмствах ≥ л≥кв≥дац≥њ вузьких м≥сць на ≥нших.
|
омб≥нуванн¤ |
омб≥нуванн¤ ¤к специф≥чна сусп≥льна
форма орган≥зац≥њ виробництва Ч це процес орган≥чного
поЇднанн¤ в одному п≥дприЇмств≥ (комб≥нат≥) багатьох виробництв, що належать до
р≥зних галузей промисловост≥ чи народного господарства в ц≥лому. омб≥нати
в≥др≥зн¤ютьс¤ к≥лькома характерними ознаками: виробничо-технолог≥чною,
економ≥чною й територ≥альною Їдн≥стю; Їдн≥стю сировинноњ, паливно-енергетичноњ
≥ транспортноњ бази, а також системи управл≥нн¤. Ќайважлив≥шими Ї
виробничо-технолог≥чна та економ≥чна Їдн≥сть, що означаЇ пропорц≥йн≥сть
потужностей ≥ обс¤гу випуску в≥дпов≥дних вид≥в продукц≥њ, узгоджен≥сть
виробництва в час≥. ¬иробництва у склад≥ комб≥нат≥в Ї технолог≥чно њй
орган≥зац≥йно взаЇмозвТ¤≠заними, наст≥льки т≥сно, що кожне з них не може
функц≥онувати самост≥йно, хоч ≥ маЇ ч≥тку виробничу спец≥ал≥зац≥ю.
Ќа п≥дприЇмствах металург≥йноњ, х≥м≥чноњ,
нафтох≥м≥чноњ ≥ деревообробноњ промисловост≥ комб≥нуванн¤ стало основною формою
сусп≥льноњ орган≥зац≥њ виробництва. „астка продукц≥њ комб≥нат≥в дос¤гаЇ 65Ч90%
загального обс¤гу виробництва в названих галуз¤х. ѕроте в ”крањн≥ комб≥нуванн¤
ще недостатньо розвиваЇтьс¤ на баз≥, наприклад, комплексного використанн¤
окремих вид≥в сировини та утил≥зац≥њ в≥дход≥в виробництва.
–ац≥ональн≥ форми та схеми комб≥нуванн¤ виробництва
забезпечують ≥стотну економ≥ю витрат сусп≥льноњ прац≥. «окрема в процес≥
комб≥нуванн¤ х≥м≥чних виробництв економ≥¤ кап≥тальних вкладень становить
20Ч30%, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ Ч 15Ч35%, зниженн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ
Ч 15Ч30% ¤к пор≥вн¤ти з виготовленн¤м в≥дпов≥дних вид≥в продукт≥в на окремих
(автономних) п≥дприЇмствах.
|
ƒиверсиф≥кац≥¤ |
ƒиверсиф≥кац≥¤ будь-¤кого виробництва Ї одн≥Їю з
поширених форм його орган≥зац≥њ за умов розвиненоњ ринковоњ економ≥ки ≥ гостроњ
конкуренц≥њ продуцент≥в на ринку. —утн≥сть диверсиф≥кац≥њ пол¤гаЇ в одночасному
розвитку багатьох технолог≥чно не звТ¤заних м≥ж собою вид≥в виробництва, у
значному розширенн≥ номенклатури й асортименту вироб≥в, що њх виготовл¤Ї
п≥дприЇмство. ¬очевидь диверсиф≥кац≥ю можна вважати своЇр≥дним видом стратег≥њ
маркетингу того чи того п≥дприЇмства, стратег≥њ, спр¤мованоњ на розширенн¤ сфер
д≥¤льност≥ на ринку нових продукт≥в, виготовленн¤ ¤ких не звТ¤зане з основним
виробництвом. “ака господарська д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства даЇ йому можлив≥сть
л≥пше маневрувати своњми матер≥альними й людськими ресурсами, ≥стотно
зменшувати економ≥чний ризик, звТ¤заний з виробництвом ≥ реал≥зац≥Їю на ринку
нових вид≥в власноњ продукц≥њ, п≥дтримувати на належному р≥вн≥ свою ф≥нансову
стаб≥льн≥сть.
ѕитанн¤ дл¤ самост≥йного
поглибленого вивченн¤
1. ƒ≥алектичний
звТ¤зок побудови виробничого процесу зг≥дно з принципами його рац≥ональноњ
орган≥зац≥њ та загальноњ ефективност≥ виробництва.
2. ¬плив типу виробництва на методи його орган≥зац≥њ та виробничо-орган≥зац≥йну структуру.
3. Ќапр¤мки п≥двищенн¤ сер≥йност≥ (масовост≥) виробництва.
4. ¬иб≥р та економ≥чне обгрунтуванн¤ способу поЇднанн¤ операц≥й технолог≥чного процесу за конкретних умов виробництва.
5. ≈фективн≥сть предметно-групових метод≥в обробки деталей у непо-токовому виробництв≥, умови застосуванн¤ цих метод≥в ≥ орган≥зац≥йно-техн≥чн≥ заходи дл¤ њхнього створенн¤.
6. ”мови застосуванн¤ потокового виробництва, п≥дготовч≥ роботи з його впровадженн¤.
7. ¬нутр≥шн≥ суперечност≥ потокового виробництва й сучасн≥ тенденц≥њ його розвитку.
8. √нучк≥ виробнич≥ системи, умови њхнього застосуванн¤ й ефективн≥сть.
9. ѕерспективи застосуванн¤ р≥зних метод≥в орган≥зац≥њ виробництва на п≥дприЇмствах ”крањни.
10. ќбТЇктивна необх≥дн≥сть та соц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть деконцентрац≥њ виробництва ¤к форми розвитку малого й середнього б≥знесу.
11. —учасн≥ проблеми конверс≥њ п≥дприЇмств та орган≥зац≥й в≥йськово-промислового комплексу ”крањни.
12. ƒиверсиф≥кац≥¤ виробництва ¤к стратег≥¤ розширенн¤ присутност≥ п≥дприЇмства на ринку та його ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ.
