¬≥дпов≥д≥ з пол≥тичноњ економ≥њ

1.ѕол≥тична економ≥¤† в систем≥ наук про сусп≥льство.

—усп≥льство Ц матер≥альн≥ блага створен≥ ними, люди ≥ сукупн≥сть в≥дносин м≥ж ними. ¬оно може вивчатись в р≥зних площинах Ц ≥сторичн≥й, культуро-лог≥чн≥й, нац≥ональн≥й тощо. ќдна з найважлив≥ших стор≥н† сусп≥льства Ц економ≥чна.

Ћюди здавна ц≥кавилис¤ тими законом≥рност¤ми, ¤к≥ управл¤ють господар-ською д≥¤льн≥стю. ѕерш≥ письмов≥ св≥дченн¤ на¤вност≥ спроб дати теоре-тичне узагальненн¤ економ≥чних взаЇмозвТ¤зк≥в в≥дом≥ з† ≤V ст. до н.е.† ƒрев-ньогрецький ф≥лософ јристотель давав по¤сненн¤ ц≥ни, кап≥талу, грошей.

† ѕри досл≥джен≥ економ≥чних властивостей сусп≥льства вивчаютьс¤ матер≥-альн≥ блага, вт¤гнут≥ в економ≥чний оборот, люди, ¤к≥ њх використовують ≥ економ≥чн≥ в≥дносини, що виникають м≥ж ними. ¬ивченню того, що досл≥д-жуЇ економ≥чна теор≥¤ ≥ присв¤чена ц¤ тема.

2. ≤стор≥¤ розвитку пол≥тичноњ економ≥њ.

ѕерш≥ пол≥теконом≥чн≥ теор≥њ

—тановленн¤ ≥ розвиток економ≥чноњ науки т≥сно повТ¤зан≥ з прогресом кап≥тал≥стичного способу виробництва. ÷ей сусп≥льний лад з самого початку (епоха перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу) порушував перед молодою економ≥чною наукою проблему за проблемою. —аме тод≥ починаЇтьс¤ формуванн¤ фундаментальноњ пол≥тичноњ економ≥њ ¤к самост≥йноњ науки. ѕершими г≥дний внесок у розвиток пол≥тичноњ економ≥њ зробили меркантил≥сти (в≥д ≥тал. merkante Ч торговець, купець), ¤к≥ вважали, що сусп≥льне багатство нарощуЇтьс¤ у сфер≥ об≥гу Ч торг≥вл≥. ћеркантил≥сти визначили з цих позиц≥й дв≥ економ≥чн≥ проблеми, ¤к≥ необх≥дно було вир≥шити: 1) розвиток зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ≥ встановленн¤ торгового балансу крањни; 2) визначенн¤ природи грошей ≥ р≥вн¤ в≥дсотка. Ќа њх думку, багатство крањни повТ¤зано з максимальним нагромадженн¤м золота ≥ ср≥бла (дорогоц≥нних метал≥в) за допомогою ефективноњ зовн≥шньоњ торг≥вл≥, тобто перевищенн¤ вивезенн¤ товар≥в з крањни над њх ввезенн¤м. ћеркантил≥сти вважали природною властив≥стю дорогоц≥нних метал≥в бути грошима. «в≥дси Ч њх помилкове у¤вленн¤ про те, що товари мають варт≥сть таку, ск≥льки за них можна обм≥н¤ти золота ≥ ср≥бла. ќтже, розм≥р вартост≥ товару залежить в≥д того, ск≥льки зазначених метал≥в можуть дати за нього.

3. ѕредмет пол≥тичноњ економ≥њ.

—учасне розум≥нн¤ зах≥дними економ≥стами пол≥тичноњ економ≥њ нерозривно повТ¤зано з пон¤тт¤м Ђеконом≥ксї, що перекладаЇтьс¤ ¤к Ђеконом≥каї. ѕредметом економ≥кс Ї повед≥нка людей у процес≥ виробництва р≥зних благ за умов обмеженост≥ ресурс≥в та управл≥нн¤ ними.

ѕредметом пол≥тичноњ економ≥њ Ї вивченн¤ виробничих в≥дносин у њх Їдност≥ з про-

дуктивними силами, а також вивченн¤ д≥њ економ≥чних закон≥в.

ѕредметом економ≥чноњ теор≥њ Ї система економ≥чних в≥дносин ¤к≥ виника-ють м≥ж людьми в ход≥ господарськоњ д≥¤льност≥ сусп≥льства та економ≥чн≥ закони формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ ц≥Їњ системи.

≈коном≥чн≥ в≥дносини мають своЇ† вираженн¤ в таких пон¤тт¤х ¤к варт≥сть, грош≥, ц≥на, прибуток та багато ≥нших.

ƒл¤ економ≥чноњ теор≥њ суттЇвим Ї не т≥льки визначенн¤ того, що ¤вл¤Ї со-бою, наприклад, ц≥на, але ≥ встановленн¤ закон≥в п≥д впливом ¤ких в≥дбува-Їтьс¤ формуванн¤ ц≥н. “ому економ≥чн≥ закони також Ї предметом економ≥чноњ теор≥њ.

4. —утн≥сть господарськоњ д≥¤льност≥. ¬иробництво, розпод≥л, обм≥н та споживанн¤ ¤к складов≥ господарськоњ д≥¤льност≥.

¬ основ≥ ≥снуванн¤ ≥ розвитку сусп≥льства лежить† виробництво. ўоб жити люди повинн≥ мати њжу, од¤г, житло, транспортн≥ засоби тощо. Ћюди стал膆†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† людьми коли навчилис¤ виробл¤ти необх≥дн≥ њм блага.

¬иробництво Ц процес взаЇмод≥њ людини з природою та з ≥ншими людьми в ход≥ ¤кого речовина природи пристосовуЇтьс¤ до потреб людини або д≥њ од-них ос≥б задовольн¤ють потреби (духовн≥ або матер≥альн≥) ≥нших ос≥б.

–озр≥зн¤ють:

†- матер≥альне виробництво Ц виготовленн¤ певних товар≥в з речовини природи† ( од¤гу, автомоб≥л≥в, продукт≥в харчуванн¤, житла тощо);

- нематер≥альне виробництво Ц наданн¤ одними особами послуг ≥ншим особам ( прибиранн¤ житла, л≥куванн¤, вихованн¤ д≥тей, обробка ≥ доставка ≥нформац≥њ ≥ багато ≥нших).†††

Ѕудь-¤ке виробництво вимагаЇ на¤вност≥ таких чинник≥в:

1. ѕрац¤ людини

2. ѕредмети прац≥

3. «асоби прац≥.

ѕрац¤ людини Ц св≥дома д≥¤льн≥сть людини в ход≥ ¤коњ людини перетворюЇ речовину природи ≥ надаЇ њй форми, придатноњ дл¤ споживанн¤. ѕрацюючи людина використовуЇ набут≥ знанн¤ та нагромаджуЇ нов≥, використовуЇ засо-би прац≥ та удосконалюЇ њх. ќдночасно розвиваЇтьс¤ ≥ удосконалюЇтьс¤† сама людина.

ѕредмети прац≥ Ц речовина природи на ¤ку спр¤мована прац¤ людини з метою пристосуванн¤ дл¤ своњх потреб ( метал з ¤кого виробл¤Їтьс¤ ¤кась деталь, руда з ¤коњ виплавл¤ть метал, детал≥ з ¤ких збирають автомоб≥ль тощо).

«асоби прац≥ Ц окрем≥ реч≥ або њх системи з допомогою ¤ких людина д≥Ї на предмети прац≥ ≥ надаЇ њм потр≥бних властивостей. ¬ир≥шальна роль серед† ≥снуючих засоб≥в прац≥ поки що належить механ≥чним засобам (машини, устаткуванн¤). ƒо засоб≥в прац≥ в≥днос¤ть ≥ так≥ обТЇкти ¤к зал≥зниц≥, канали, порти, дороги ≥ тому под≥бне.

¬ процес≥ виробництва орган≥чно поЇднуютьс¤ прац¤, предмети прац≥ ≥ засо-би прац≥. ѕредмети прац≥ ≥ засоби прац≥ становл¤ть засоби виробництва. —у-купн≥сть людей (¤к джерело прац≥) ≥ засоб≥в виробництва утворюють продук-тивн≥ сили сусп≥льства. ќсновною складовою продуктивних сил Ї людина.†

¬ сучасних† умовах до продуктивних сил також в≥днос¤ть науку, форми уп-равл≥нн¤ виробництвом, масиви ≥нформац≥њ.

ѕродуктивн≥ сили Ц вс≥ фактори, ¤к≥ забезпечують пристосуванн¤† речовини природи до потреб людини. —аме продуктивн≥ сили створюють матер≥альн≥ ≥ духовн≥ блага ≥ визначають зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ в сусп≥льств≥.

¬ ход≥ веденн¤ виробництва люди взаЇмод≥ють (вступають в певн≥ в≥дносини) по-перше, з природою, по-друге, - м≥ж собою.

5. “ипи ≥ модел≥ господарськоњ д≥¤льност≥.†  омандна та ринкова економ≥чн≥ системи

† ≈коном≥чн≥ системи.

≈коном≥чна система Ц вс¤ сукупн≥сть економ≥чних в≥дносин, характерна певному сусп≥льству на певн≥й стад≥њ його розвитку ¤ка п≥дпор¤дкована певн≥й законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ ≥ розвитку.

≤снуЇ к≥льки метод≥в визначенн¤ ≥ класиф≥кац≥њ економ≥чних систем.

якщо за основу класиф≥кац≥њ брати типи власност≥ ≥ р≥вень розвитку товарно-грошових в≥дносин то розр≥зн¤ють так≥ економ≥чн≥ системи:

1. “радиц≥йну (¤к правило базуЇтьс¤ на натуральному виробництв≥).

2. †–инкову в ¤к≥й вид≥л¤ють:

†† - в≥льну ринкову економ≥ку

-† регульовану ринкову економ≥ку

- соц≥ально-ор≥Їнтовану ринкову економ≥ку.

3. јдм≥н≥стративно Ц командну ( базуЇтьс¤ на державн≥й власност≥)

6.‘актори сусп≥льного виробництва

—усп≥льне виробництво завжди передбачаЇ функц≥онуванн¤ двох фактор≥в: особистого й речового. ќсобистий фактор виробництва представл¤ють трудов≥ колективи, люди, зайн¤т≥ сусп≥льне корисною працею в галуз¤х матер≥ального ≥ нематер≥ального виробництва.

ƒругим фактором виробництва Ї засоби виробництва: предмети й засоби прац≥. ÷е - речов≥ елементи виробництва, за допомогою ¤ких люди створюють матер≥альн≥ й духовн≥ блага.

¬иробництво Ц процес взаЇмод≥њ людини з природою та з ≥ншими людьми в ход≥ ¤кого речовина природи пристосовуЇтьс¤ до потреб людини або д≥њ од-них ос≥б задовольн¤ють потреби (духовн≥ або матер≥альн≥) ≥нших ос≥б.

–озр≥зн¤ють:

†- матер≥альне виробництво Ц виготовленн¤ певних товар≥в з речовини природи† ( од¤гу, автомоб≥л≥в, продукт≥в харчуванн¤, житла тощо);

- нематер≥альне виробництво Ц наданн¤ одними особами послуг ≥ншим особам ( прибиранн¤ житла, л≥куванн¤, вихованн¤ д≥тей, обробка ≥ доставка ≥нформац≥њ ≥ багато ≥нших).†††

7. Ќатуральний ≥ товарний тип орган≥зац≥њ сусп≥льного виробництва.

Ќатуральне виробництво Ц це тип орган≥зац≥њ виробництва при ¤кому вироблений продукт споживаЇтьс¤ самим виробником ≥ членами його с≥мТњ.

Ќатуральне господарство ≥снуЇ† на† основ≥ самост≥йного забезпеченн¤ вс≥х своњх потреб.† –≥зн≥ потреби член≥в с≥мТњ задовольн¤ютьс¤, виход¤чи з† при-родних ≥ виробничих можливостей.

Ќатуральне виробництво зародилос¤ з зародженн¤м людства, ≥снувало сотн≥ ≥ тис¤ч≥ рок≥в. ¬оно було характерним дл¤ перв≥снообщинного ладу, рабовлас-ництва, феодал≥зму. « переходом до кап≥тал≥зму було вит≥снене товарним ви-робництвом. ¬ сучасному св≥т≥ широко розповсюджене (перепл≥таючись в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ з товарним виробництвом) в мало розвинутих крањнах јфрики, јз≥њ, Ћатинськоњ јмерики.

¬ нашому сусп≥льств≥ пережитки натурального господарства ≥снують в вигл¤д≥ веденн¤ п≥дсобних господарств з метою отриманн¤ продукц≥њ (¤к правило с≥льськогосподарськоњ) дл¤ власного споживанн¤.

ќсновн≥ риси натурального господарства:

1. ѕоЇднанн¤ землеробства ≥ домашньоњ промисловост≥.

2.  ожна господарська одиниц¤ була в≥докремлена в≥д ≥ншоњ,†††† обм≥ну њх не було, або був випадковим.

ƒл¤ натурального виробництва характерне:

- низький р≥вень розвитку продуктивних сил;

- прим≥тивний р≥вень† розпод≥лу прац≥;

- низька ¤к≥сть продукц≥њ;

- економ≥чна замкнут≥сть, в≥дособлен≥сть господарств;

- вузький спектр продукц≥њ, ¤ка виробл¤лась;

- пов≥льн≥ темпи удосконаленн¤ ≥ розширенн¤ виробництва.

“оварне виробництво Ц це тип орган≥зац≥њ виробництва при ¤кому продукт виробл¤вс¤ не дл¤ власного споживанн¤, а дл¤ обм≥ну(продажу) на ринку.

¬ товарному виробництв≥ координац≥¤† економ≥чних ≥нтерес≥в р≥зних вироб-ник≥в в≥дбувалос¤ не пр¤мо, а опосередковано, через куп≥влю-продаж.

8. ќбТЇктивн≥† умови виникненн¤ товарного виробництва.

”мови виникненн¤ товарного виробництва:

1. –озвинутий сусп≥льний под≥л прац≥.

2. Ќа¤вн≥сть† приватноњ власност≥.

3. ѕовна економ≥чна в≥дособлен≥сть виробник≥в.

4. –озвинутий обм≥ну продуктами м≥ж виробниками.

5.ƒостатн≥й р≥вень економ≥чноњ свободи.

9.ѕроста ≥ розвинута форми товарного виробництва.

ѕросте товарне виробництво Ц таке, ¤ке базуЇтьс¤ на прац≥ самого виробни-ка (член≥в його с≥мТњ ). як правило Ц др≥бне виробництво, ¤ке ведетьс¤ з ме-тою отриманн¤ доходу в≥д продажу продукц≥њ на ринку.†

 ап≥тал≥стичне товарне виробництво Ц ведетьс¤ з використанн¤м прац≥ найманих роб≥тник≥в. ћетою д≥¤льност≥ Ї отриманн¤ прибутку.

10. —утн≥сть товару та його властивост≥.

“овар Ц це продукт прац≥, ¤кий вироблено не дл¤ власного споживанн¤ ви-робником, а дл¤ продажу (обм≥ну) цього продукту на ринку. “овар маЇ дв≥ основн≥ економ≥чн≥ властивост≥ Ц споживчу варт≥сть ≥ м≥нову варт≥сть.

—поживча варт≥сть Ц здатн≥сть товару задовольн¤ти потреби (матер≥альн≥ або духовн≥) людини. Ќаприклад, хл≥б задовольн¤Ї потребу людини в хар-чуванн≥ (споживанн≥ б≥лк≥в, м≥кроелемент≥в, в≥там≥н≥в, необх≥дних дл¤ ≥сну-ванн¤ орган≥зму). ѕродукт прац≥, ¤кий не задовольн¤Ї потреб людини, ¤кий† не маЇ† споживчоњ вартост≥ (корисност≥) не Ї товаром.†††

ћ≥нова варт≥сть Ц здатн≥сть товару обм≥нюватись на ринку в певн≥й пропор-ц≥њ на ≥нш≥ товари. 10 кг. ¤блук = 20 кг. картопл≥

11. ¬арт≥сть товару. “рудова теор≥¤ вартост≥.

¬арт≥сть товару Ц вт≥лен≥ в товар≥ затрати робочоњ сили (життЇвоњ енерг≥њ людини), необх≥дн≥ дл¤ його виробництва.

“рудовоњ теор≥њ вартост≥ (закладеноњ представниками класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ) в основ≥ м≥новоњ вартост≥ лежить варт≥сть товар≥в.††

12.¬иникненн¤ ≥ розвиток грошей.

1. ѕроста або випадкова.

†10 кг. ¤блук = 20 кг. картопл≥

ѕростою ц¤ форма обм≥ну називаЇтьс¤ тому, що в н≥й ф≥гурують всього два товари.

2.–озгорнута форма м≥новоњ вартост≥.

–озвиток товарного виробництва вимагав удосконаленн¤ форм обм≥ну ≥ на ринку виникаЇ розгорнута форма м≥новоњ вартост≥, ¤ка маЇ наступний вид:

†10 кг. ¤блук =†† 20 кг. картопл≥ = 3 кг. цукру =† 1м. тканини = ...

3. «агальна форма м≥новоњ вартост≥.

10 кг. ¤блуꆆ† =

20 кг. ¤блуꆆ†† =††† 3 кг. цукр󆆆†††††††††

1 м. тканин膆† =

.......................††† =

4. √рошова форма м≥новоњ вартост≥

10 кг. ¤блуꆆ† =

20 кг. ¤блуꆆ†† =††† 3 грама золота††††††††††††

1 м. тканин膆† =

3 кг. цукр󆆆 =

ќтже, золото, ¤ке використовують в ¤кост≥ загального екв≥валенту† це ≥ Ї грош≥.

13. —утн≥сть грошей та њх види. ќсобливост≥ сучасних грошей.

√рош≥ Ч категор≥¤ товарного виробництва. “ому вони мають дещо властиве такому виробництву взагал≥, незалежно в≥д ≥снуючоњ його форми. ќдночасно вони набувають специф≥чних ≥сторичних рис, зумовлених тим або ≥ншим способом виробництва. Ѕуде помилкою вважати незм≥нними соц≥ально-економ≥чну природу грошей та њх функц≥й дл¤ вс≥х етап≥в розвитку товарного виробництва ≥ дл¤ вс≥х економ≥чних формац≥й. ѕроте нев≥рно й стверджувати, що м≥ж природою ≥ функц≥¤ми грошей на згаданих етапах немаЇ н≥чого сп≥льного.

√рош≥: сутн≥сть, теор≥њ

„≥ткого й такого, щоб визнавалос¤ економ≥стами вс≥х теоретичних шк≥л ≥ на пр¤м≥в, визначенн¤ сутност≥ грошей не ≥снуЇ. –ац≥онал≥стична концепц≥¤ по¤снюЇ походженн¤ грошей ¤к результат угоди м≥ж людьми, ¤к≥ переконалис¤ в тому, що дл¤ пересуванн¤ вартостей в обм≥н≥ товар≥в необх≥дн≥ спец≥альн≥ ≥нструменти. ÷¤ ≥де¤ щодо грошей ¤к угоди безрозд≥льно панувала аж до к≥нц¤ XVIII ст. —убТЇктивно-психолог≥чний п≥дх≥д до походженн¤ грошей Ї присутн≥м у погл¤дах ≥ багатьох сучасних зах≥дних економ≥ст≥в. “ак, ѕ. —амуельсон визначаЇ грош≥ ¤к штучну соц≥альну умовн≥сть. јмериканський економ≥ст ƒж.  . √елбрейт вважаЇ, що Ђзакр≥пленн¤ грошових функц≥й за благородними металами та ≥ншими предметами Ч продукт угоди м≥ж людьмиї.

¬≥дпов≥дно до еволюц≥йноњ концепц≥њ походженн¤ грошей, ≥стор≥¤ њх виникненн¤ Ї результатом розвитку сусп≥льного под≥лу прац≥, обм≥ну, товарного виробництва. јнал≥з ≥сторичного процесу розвитку обм≥ну ≥ форм вартост≥ даЇ можлив≥сть зрозум≥ти, ¤к ≥з загальноњ маси товар≥в виокремивс¤ один товар, що почав виконувати роль грошей ≥ спец≥альним призначенн¤м ¤кого стала роль загального екв≥валента.

Ѕ≥льш≥сть зах≥дних економ≥ст≥в Ч досл≥дник≥в питанн¤ теор≥њ грошей Ч вивод¤ть њх сутн≥сть з того, ¤к≥ функц≥њ виконують грош≥. ѕри цьому констатують: грошима може бути все, що визнаЇтьс¤ людьми за грош≥ ≥ виконуЇ њх функц≥њ.

—тосовно сутност≥ грошей економ≥чн≥ теор≥њ можна под≥лити за р¤дом напр¤м≥в.

ћетал≥стична теор≥¤ грошей (набула розвитку ще на зор≥ кап≥тал≥зму Ч у XVIЧXVII ст.) ототожнюЇ њх ≥з благородними металами. ѕрихильники ц≥Їњ теор≥њ визнають лише т≥ функц≥њ грошей, дл¤ виготовленн¤ ¤ких потр≥бн≥ металев≥ грош≥: м≥ра вартост≥, засоби створенн¤ багатства ≥ св≥тов≥ грош≥.

ќсновна ≥де¤ ном≥нал≥стичноњ теор≥њ грошей пол¤гаЇ в тому, що вони не мають товарноњ природи, а Ї умовним знаком, ц≥нн≥сть ¤кого визначаЇтьс¤ державою (або назвою) ≥ не залежить в≥д металевоњ субстанц≥њ.

 ≥льк≥сна теор≥¤ грошей (заснована ще XVII ст. в јнгл≥њ ≥ ‘ранц≥њ) стверджуЇ, що варт≥сть грошей обернено пропорц≥йна до њх к≥лькост≥; за грошима визнаЇтьс¤ лише функц≥¤ засоб≥в об≥гу.

¬≥дпов≥дно до марксистськоњ концепц≥њ грош≥ Ї товар, що стих≥йно вид≥ливс¤ з маси вс≥х ≥нших товар≥в ≥ виконуЇ роль загального екв≥валента. ÷е особливий товар, в ¤кому вс≥ ≥нш≥ товари виражають свою варт≥сть. √рош≥, таким чином, Ї сусп≥льною формою обл≥ку затрат прац≥ товаровиробник≥в. ѕод≥бний обл≥к зд≥йснюЇтьс¤ в безупинному, щоденному стих≥йно-ринковому процес≥, в ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н товар≥в.

14. «акони грошового об≥гу.

«акони об≥гу грошей

ќб≥г грошей п≥дпор¤дкований певним економ≥чним законам. Ќ≥ окрем≥ особи, н≥ њх обТЇднанн¤, н≥ держава не можуть уникнути впливу цих закон≥в ≥ повинн≥ узгоджувати свою д≥¤льн≥сть з њх вимогами.

ќдним з основних† серед цих закон≥в Ї закон к≥лькост≥ грошей. ¬ формал≥зо-ваному вид≥ в≥н виражаЇтьс¤ такою формулою:

†††††††††††† †††††††††††††††††††††††÷

†††††††††††††††††††††††††   = -----†

††††††††††††††††††††††††††††††††††† ќ

де:

  Ц к≥льк≥сть грошей необх≥дних дл¤ забезпеченн¤ товарного об≥гу† в певний пер≥од (¤к правило за р≥к);

÷ Ц сума ц≥н товар≥в ≥ послуг, представлених на ринку за певний пер≥од часу;

ќ Ц число оборот≥в грошовоњ маси, ¤ка представлена на ринку, за р≥к.

¬ б≥льш розвинут≥й форм≥ цей закон† може мати такий вигл¤д:

†††††††††††††††††††††††††††† ÷ Ц — + ѕ - ¬¬††††

††††††††††††††††††††   = ---------------------- ††††††††

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ќ

де:

  Ц к≥льк≥сть грошей необх≥дних дл¤ забезпеченн¤ товарного об≥гу в певний пер≥од (¤к правило за р≥к);

÷ Ц сума ц≥н товар≥в ≥ послуг, представлених на ринку за певний пер≥од часу;

— Ц сума товар≥в, проданих в кредит;

ѕ Ц сума платеж≥в, ¤к≥ над≥йшли за товари, ран≥ше продан≥ в кредит;

¬¬ Ц сума зустр≥чних поставок, що взаЇмно зараховуютьс¤;††

ќ Ц число оборот≥в грошовоњ маси, ¤ка представлена на ринку, за р≥к.

15. ≤нфл¤ц≥¤ Ц сутн≥сть, причини, види, соц≥ально-економ≥чн≥ насл≥дки.

≤нфл¤ц≥¤ -† надм≥рна к≥льк≥сть грошових знак≥в в сфер≥ об≥гу. Ќа¤вн≥сть ≥нфл¤ц≥њ про¤вл¤Їтьс¤, перш за все в зростанн≥ ц≥н.

¬ залежност≥ в≥д темп≥в зростанн¤ ц≥н† вид≥л¤ють наступн≥ види ≥нфл¤ц≥њ:

1. ѕовзуча ≥нфл¤ц≥¤ Ц темпи зростанн¤ ц≥н - 4-8 % на р≥к. Ќа¤вна практично у вс≥х крањнах.

2. √алопуюча ≥нфл¤ц≥¤ Ц темпи зростанн¤ ц≥н 10-20 %† з тенденц≥Їю до зростанн¤. ’арактерна багатьом крањнам.

3. √≥пер≥нфл¤ц≥¤ Ц темпи зростанн¤ ц≥н - понад 100 % на р≥к.

Ќасл≥дки ≥нфл¤ц≥њ:

1. «ростанн¤ ц≥н на товари. –езультат Ц пад≥нн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤.

2. «нец≥ненн¤ грошових заощаджень, що також робить населенн¤ б≥дн≥шим.

3. ѕри високих р≥вн¤х ≥нфл¤ц≥њ починаютьс¤ кризов≥ ¤вища у виробництв≥ Ц пад≥нн¤ обс¤г≥в випуску продукц≥њ, зменшенн¤ зайн¤тост≥ тощо.

†ѕричини ≥нфл¤ц≥њ.

ѕовноњ одностайност≥ серед економ≥ст≥в щодо причин ≥нфл¤ц≥њ немаЇ.

Ќазивають так≥ причини:

1. ¬ипуск державою надм≥рноњ к≥лькост≥ паперових грошей дл¤ покритт¤ витрат бюджету. ƒо цього п≥дштовхують так≥ чинники:

- надм≥рн≥ виплати на соц≥ально-економ≥чн≥ заходи, до ¤ких ур¤д вдаЇтьс¤ з пол≥тичних мотив≥в (завоювати попул¤рн≥сть перед виборами, заспокоњти населенн¤, невдоволене р≥внем житт¤ тощо);

- утриманн¤ надм≥рно роздутого ≥ неефективного державного апарату;

- неефективна робота податковоњ системи;

- низька ¤к≥сть управл≥нн¤ державою нац≥ональним господарством.

2. «начне зростанн¤ ц≥н на базов≥ продукти (енергонос≥њ, харчов≥ продукти, житлов≥ та транспортн≥ послуги). ѕричиною цього може бути:

- високий р≥вень монопол≥зму в базових галуз¤х нац≥ональноњ економ≥ки.††

††  рупн≥ п≥дприЇмства встановлюють таЇмн≥ угоди ≥ починають одночасн†

†† п≥двищувати ц≥ни в п≥дконтрольних њм сферах. ¬≥дсутн≥сть конкуренц≥њ†††

†† дозвол¤Ї† проводити таку пол≥тику, що викликаЇ ланцюгову реакц≥ю

†† зростанн¤ ц≥н.

- пог≥ршенн¤ умов виробництва (природн≥ катакл≥зми, вичерпанн¤ ресурс≥в,

† неспри¤тливий вплив св≥тового економ≥чного середовища)

16. јнти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика держави.

ћета анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики держави пол¤гаЇ у встановленн≥† контролю† за ≥нфл¤ц≥Їю ≥ дос¤гненн≥ прийн¤тних дл¤ на≠родного господарства темп≥в њњ зростанн¤. —проби впоратись з ≥нфл¤ц≥Їю шл¤хом гро≠шовоњ рестриктивноњ пол≥тики в наших умо≠вах мають значно б≥льш≥ негативн≥ насл≥дки, н≥ж сама ≥нфл¤ц≥¤, оск≥льки призвод¤ть до скороченн¤ виробництва, зростанн¤ непла≠теж≥в у вс≥х секторах економ≥ки, в≥дкладанн¤ виплат† за† державни솆 зовн≥шн≥솆 ≥ внутр≥шн≥м† боргами.

≈фективна анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика маЇ базуватись на об'Їктивних, економ≥чно обірун≠тованих системних прогнозах.

—истемне прогнозуванн¤ ≥нфл¤ц≥йних про≠цес≥в передбачаЇ визначенн¤ тенденц≥й у ди≠нам≥ц≥ ≥ндексу ≥нфл¤ц≥њ за допомогою анал≥тичних тренд≥в, а також оц≥нки, з одного боку, - ступен¤ впливу причинно зумовлюва≠них монетарних, ф≥нансових та ≥нших макро-показник≥в на ≥ндекс ≥нфл¤ц≥њ, з другого, -оц≥нки впливу ≥нфл¤ц≥њ на динам≥ку реально≠го валового внутр≥шнього продукту.

17. –инкова економ≥ка. ѕринципи ринковоњ економ≥ки. ‘ункц≥њ ринку.

ѕ≥д ринковою розум≥ють таку економ≥ку, ¤ка базуЇтьс¤ на приватн≥й влас-ност≥, в ¤к≥й економ≥чн≥ р≥шенн¤ приймаютьс¤ самост≥йно господарюючими субТЇктами маючи на мет≥ отриманн¤ найб≥льшоњ вигоди (прибутку).

ƒос¤гненн¤ ц≥Їњ мети† зд≥йснюЇтьс¤ на ринку, в процес≥ реал≥зац≥њ товар≥в та послуг.††

ќсновн≥ функц≥њ ринку.

1.† «д≥йсненн¤ остаточного визначенн¤ вартост≥ товар≥в ≥ послуг, њх≠н≥х ц≥нн≥сних екв≥валент≥в у процес≥ реал≥зац≥њ, перетворенн¤ продукту прац≥ на товар, вт≥леноњ у продукт≥ ц≥нност≥ Ч на варт≥сть.

2.† ќстаточне узгодженн¤ (початкове узгодженн¤ в≥дбулос¤ при зд≥йсненн≥ маркетинговоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств) обс¤г≥в виробництва ≥ споживанн¤, а отже, пропозиц≥њ ≥ платоспроможного попиту ¤к щодо загального обс¤гу, так ≥ стосовно асортименту товар≥в ≥ послуг.

3. —понуканн¤ виробник≥в товар≥в ≥ послуг знижувати ≥ндив≥дуальн≥ витрати виробництва (тобто витрати на окремому п≥дприЇмств≥) пор≥вн¤≠но з сусп≥льне необх≥дними витратами, п≥двищувати сусп≥льну корисн≥сть товар≥в ≥ послуг, њхн≥х ¤костей та споживних властивостей, що на макрор≥вн≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у стимулюванн≥ науково-техн≥чного прогресу, ефек≠тивност≥ сусп≥льного виробництва.

4.† «абезпеченн¤ безперервност≥ вс≥х сфер сусп≥льного в≥дтворенн¤ (зокрема пр¤мого та опосередкованого зв'¤зку м≥ж виробництвом споживанн¤м) ≥ внасл≥док цього Ч спри¤нн¤ формуванню ц≥л≥сност≥ нац≥ональноњ економ≥чноњ системи, а також њњ взаЇмозв'¤зку з ≥ншими рац≥ональними економ≥ками у масштаб≥ св≥тового ринку.

5. —при¤нн¤ контролю споживач≥в над виробництвом, посиленню економ≥чност≥ споживанн¤ шл¤хом з≥ставленн¤ грошових доход≥в ≥з ц≥нами.

6.† ѕосиленн¤ конкуренц≥њ м≥ж виробниками товар≥в ≥ послуг ≥ в межах окремих крањн св≥тового господарства, а отже, руш≥йних сил роз≠витку економ≥ки.

7.† ‘ункц≥¤ санац≥њ, тобто очищенн¤ економ≥чноњ системи в≥д неефективних ≥ нежиттЇздатних п≥дприЇмств через механ≥зм конкуренц≥њ.

8. ≤нформац≥йна функц≥¤, тобто пост≥йна на¤вн≥сть таких ринкових сигнал≥в, ¤к ц≥ни, ставки за кредит тощо, з допомогою ¤ких можна оперативно вносити зм≥ни у плани господарськоњ д≥¤льност≥.

18. —труктура та ≥нфраструктура ринку.

—труктура ринку Ч це орган≥зац≥йна будова, що характеризуЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж його елементами з њх власним пор¤дком, способами звТ¤зку та законом≥рност¤ми свого розвитку. ќзнаками будь-¤коњ структури Ї: т≥сний звТ¤зок елемент≥в; визначена устален≥сть цих звТ¤зк≥в; ц≥л≥сн≥сть, сполучн≥сть даних елемент≥в. —укупн≥сть ус≥х ринк≥в, незалежно в≥д критер≥њв, що досить р≥зноман≥тн≥, утворюЇ систему ринк≥в.

≤нфраструктура ринку Ц це сукупн≥сть повТ¤заних м≥ж собою ≥нститут≥в (спе-ц≥ал≥зованих заклад≥в, установ), що д≥ють в межах особливих ринк≥в ≥ забез-печують њх нормальне функц≥онуванн¤.†

ƒо згаданих ≥нститут≥в в≥днос¤тьс¤ банки, товарн≥ та фондов≥ б≥рж≥, ≥нвес-тиц≥йн≥ фонди, страхов≥ компан≥њ тощо.

≤нфраструктура (в≥д лат. infra Ч п≥д) Ч це обовТ¤зковий компонент будь-¤коњ ц≥л≥сноњ економ≥чноњ системи. ўодо ринку ¤к самост≥йноњ п≥дсистеми, ≥нфраструктура Ч це сукупн≥сть ≥нститут≥в, що обслуговують ринок ≥ виконують визначен≥ функц≥њ по забезпеченню нормального режиму його функц≥онуванн¤. ≤нфраструктура покликана забезпечити цив≥л≥зований характер д≥¤льност≥ ринкових субТЇкт≥в, њњ елементи не повТ¤зан≥ субТЇктами ззовн≥, а породжен≥ самими ринковими в≥дносинами.

19. ќсновн≥ субТЇкти ринкового господарства.

ƒо основних субТЇкт≥в ринковоњ системи належать:

1. ƒомогосподарства Ц група людей, ¤к≥ обТЇднують своњ доходи, мають сп≥льну власн≥сть та разом приймають економ≥чне р≥шенн¤. Ќайхарактер-н≥ший приклад домогосподарства Ц с≥мТ¤.†

–оль домогосподарства у м≥кросистем≥ подв≥йна. « одного боку, воно Ї спо-живачем к≥нцевих товар≥в та нос≥¤ми к≥нцевих потреб. ƒл¤ задоволенн¤ цих потреб ≥ функц≥онуЇ економ≥чна система. « ≥ншого, ƒомогосподарства Ц вла-сники ресурс≥в, ¤к≥ воно поставл¤Ї† дл¤ виробничих ц≥лей (ф≥нансов≥ ресурси, робоча сила). ¬они:

- забезпечують в≥дтворенн¤ робочоњ сили;

- самост≥йно приймають р≥шенн¤ щодо використанн¤ своњх ресурс≥в;

- прагнуть до найб≥льш повного задоволенн¤ своњх потреб.

2. ѕ≥дприЇмства Ц будь-¤к≥ господарююч≥ субТЇкти, що займаютьс¤ виробни-чим споживанн¤м ресурс≥в та виробл¤ють товари чи послуги заради отри-манн¤ прибутку. ѕ≥дприЇмство Ц субТЇкт, ¤кий самост≥йно приймаЇ р≥шенн¤ про випуск продукц≥њ, придбанн¤ ресурс≥в, ц≥ни та ринки збуту ≥ керуЇтьс¤ метою максим≥зац≥њ прибутку.

3.ƒержава. ” м≥кросистем≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к сукупн≥сть орган≥в влади, що Ї координатором та регул¤тором економ≥чного житт¤. ќргани влади прийма-ють р≥шенн¤, ¤к≥ стосуютьс¤ вс≥Їњ економ≥ки, розпор¤джаютьс¤ державною власн≥стю.

4.ќкрем≥ ≥ндив≥ди Ц особи, ¤к≥ Ї споживачами благ, власниками ресурс≥в ≥ робочоњ сили.

20. –инковий попит ≥ пропозиц≥¤. «акон попиту ≥ пропозиц≥њ.

ѕопит Ч це виражена в грошов≥й форм≥ сусп≥льна потреба.

ѕропозиц≥¤ Ч сукупн≥сть представлених до продажу товар≥в. ÷≥на Ч грошовий вираз вартост≥.

ѕлат≥жний попит Ч це платоспроможна потреба.

—уть закону попиту пол¤гаЇ в тому, що зниженн¤ ц≥н на товари ≥ послуги призводить до п≥двищенн¤ попиту на них, а при рост≥ ц≥н попит зменшуЇтьс¤. –еакц≥¤ попиту на зм≥ну ц≥ни визначаЇ еластичн≥сть попиту. ≈ластичним в≥н буваЇ, коли розм≥р попиту зм≥нюЇтьс¤ на б≥льший процент, н≥ж ц≥на; нееластичним Ч коли платоспроможна потреба покупц≥в не реагуЇ на зм≥ну ц≥н.  р≥м ц≥ни, на динам≥ку попиту впливають так≥ нец≥нов≥ фактори: зм≥на смак≥в та уподобань споживач≥в, зм≥на числа покупц≥в, зм≥на доход≥в споживач≥в та њх оч≥кувань щодо ц≥н ≥ доход≥в та ≥н.

—утн≥сть закону пропозиц≥њ пол¤гаЇ в тому, що п≥двищенн¤ ц≥н за ≥нших р≥вних умов зб≥льшуЇ пропозиц≥ю товар≥в. ¬ища ц≥на призводить до зростанн¤ норми прибутку, що створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку ≥ вдосконаленн¤ виробництва. «ниженн¤ ц≥н д≥Ї в зворотному напр¤м≥ Ч веде до зменшенн¤ пропозиц≥њ. ѕропозиц≥¤ еластична, коли вона зм≥нюЇтьс¤ б≥льшою м≥рою, н≥ж ц≥на. ѕропозиц≥¤ нееластична, ¤кщо ступ≥нь њњ зм≥ни (в процентах) менше за р≥вень зм≥ни ц≥ни. ƒо нец≥нових фактор≥в, що впливають на динам≥ку пропозиц≥њ, належать зм≥ни: ц≥н на ресурси; податк≥в ≥ субсид≥й; ц≥н на ≥нш≥ товари; числа виробник≥в; структури пропозиц≥њ.

21. Ќорма амортизац≥њ основного кап≥талу.

„астка вартост≥ основного кап≥талу, ¤ка переноситьс¤ на новий кап≥тал† вз¤та в процентному† вираз≥ називаЇтьс¤ нормою амортизац≥њ. Ќорма амортизац≥њ у вс≥х крањнах встановлюЇтьс¤ ур¤дами ≥ жорстко контролюЇтьс¤.

¬ ”крањн≥ в 1997 р. встановлен≥ так≥ норми амортизац≥њ:

- дл¤ буд≥вель, споруд Ц 5%;

- дл¤ транспортних засоб≥в, ≥нформац≥йних систем Ц 25%;

- дл¤ ≥нших основних фонд≥в Ц 15%.

« 01.01.2004р ц≥ норми були зб≥льшен≥ в 1,6 рази.

22. ѕоказники ефективност≥ економ≥чноњ д≥¤льност≥.

23. —утн≥сть конкуренц≥њ та њњ значенн¤ в ринковому господарств≥.

 онкуренц≥¤ (в≥д лат. сoncurrentia Ч змаганн¤, супер-

ництво) означаЇ боротьбу, суперництво м≥ж окремими субТЇктами

ринкового господарства за найвиг≥дн≥ш≥ умови виробництва ≥ реал≥-

зац≥њ (куп≥вл≥ ≥ продажу) товар≥в.

ѕроцес≥ конкуренц≥њ ≥снують ст≥йк≥ причинно-насл≥дков≥ звТ¤з-

ки, ¤к≥ св≥дчать, що це ¤вище не випадкове, а маЇ силу обТЇктивного

економ≥чного закону. ≈коном≥чною основою конкуренц≥њ Ї р≥зниц¤

м≥ж альтернативною варт≥стю товару ≥ витратами виробництва, а та-

кож можлив≥сть одержанн¤ сталого доходу (прибутку). ‘ормами

ви¤ву економ≥чного закону конкуренц≥њ Ї боротьба за виживанн¤,

приверненн¤ уваги споживача до свого товару, захопленн¤ певного

сегменту ринку. ћетодами ц≥Їњ боротьби Ї вдосконаленн¤ виробниц-

тва завд¤ки дос¤гненн¤м науково-техн≥чного прогресу, зниженн¤

витрат виробництва й отриманн¤ високоњ норми прибутку.

24.¬иди конкуренц≥њ.

 онкуренц≥¤ Ч змаганн¤ м≥ж ринковими субТЇктами.

ƒосконала ≥ недосконала конкуренц≥¤

ƒосконала або чиста конкуренц≥¤Ч це ситуац≥¤ на ринку, де пред-

ставлено велику к≥льк≥сть продавц≥в ≥ покупц≥в ≥дентичного (стан-

дартизованого) товарного продукту, тобто практично однор≥дного

продукту з однаковими споживчими властивост¤ми.

Ќедосконала конкуренц≥¤ ≥снуЇ тод≥, коли лише к≥лька великих

ф≥рм виробл¤ють основну масу певного товару ≥ мають можлив≥сть

впливати на встановленн¤ ц≥ни. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤ у форм≥ монопол≥њ

≥ монопсон≥њ. ћонопол≥¤ Ч це виключне право на виробництво, тор-

г≥влю тощо, ¤ке належить одн≥й особ≥, груп≥ ос≥б або держав≥.

÷≥нова конкуренц≥¤ Ч це вид конкурентноњ боротьби за допомо-

гою зм≥ни ц≥н на товари.

«а нец≥новоњ конкуренц≥њ продавц≥ привертають увагу ≥ грош≥ по-

купц≥в, не зм≥нюючи ц≥ни.

Ќедобросов≥сна конкуренц≥¤Ч це д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в ринку, спр¤-

мована на забезпеченн¤ дом≥нуючого становища на ринку й одер-

жанн¤ максимальноњ вигоди за допомогою обману споживач≥в ≥ пар-

тнер≥в.

¬нутр≥шньогалузева конкуренц≥¤Ч це суперництво м≥ж окремими

п≥дприЇмц¤ми ≥ ф≥рмами одн≥Їњ галуз≥ щодо одержанн¤ прибутку.

ћ≥жгалузева конкуренц≥¤ Ї специф≥чною формою конкуренц≥њ ка-

п≥тал≥в у боротьб≥ за њх прибутков≥ше застосуванн¤.

25. –инкова економ≥ка. ѕринципи ринковоњ економ≥ки. ‘ункц≥њ ринку.

ќтже, ринок Ц це сукупн≥сть операц≥й куп≥вл≥-продажу товар≥в ≥ послуг.

2. ‘ункц≥њ ринку.

Ќа сьогодн≥ ринок виконуЇ так≥ функц≥њ: ц≥ноутворююча, регулююча, сануюча, посередницька та ≥нформац≥йна.

÷≥ноутворююча. ‘ормуванн¤ на основ≥ попиту та прпозиц≥њ ринкових ц≥н, ¤к≥ в≥дображають корисн≥сть товару ≥ витрати на його виробництво. ќсновна мета виробника Ц отримати максимально високий прибуток.

–егулююча. Ќа ринку встановлюЇтьс¤ оптимальна к≥льк≥сть виробник≥в та продавц≥в. ѕроте ринок не може регулювати ус≥ економ≥чн≥ процеси, оск≥льки виникаЇ безроб≥тт¤, ≥нфл¤ц≥¤, що усуваютьс¤ лише завд¤ки втручанню держави.

—ануюча. ¬≥дбуваЇтьс¤ пост≥йне очищенн¤ ринку в≥д неефективно функц≥онуючих п≥дприЇмств. ÷е спри¤Ї зб≥льшенню ефективност≥ ≥снуючих п≥дприЇмств.

ѕосередницька. –инок спри¤Ї зближенню покупц≥в ≥ продавц≥в.

≤нформац≥йна. —поживач≥ та продавц≥ пост≥йно отримують ≥нформац≥ю про на¤вн≥сть товар≥в на ринку, њх к≥льк≥сть та ц≥ну

≤нституц≥йн≥ механ≥зми (принципи) ринковоњ економ≥ки.

ƒл¤ розум≥нн¤ роботи ринковоњ економ≥≠ки треба ознайомитис¤ передус≥м з њњ ≥нституц≥йними механ≥змами (принципами). ≤нституц≥йний механ≥зм - це практика, традиц≥¤ або звичай, що Ї матер≥альним ≥ ст≥йким елементом у житт≥ чи культур≥ ¤коњсь орган≥зованоњ групи. Ќайважлив≥шими ≥ типовими дл¤ ринковоњ економ≥ки Ї так≥ ≥нституц≥йн≥ механ≥зми (принципи): приватна власн≥сть; еконо≠м≥чна свобода; особиста за≥нтересован≥сть, конкуренц≥¤; обмежене управл≥нн¤.

26. ћонопол≥њ та њх вплив на економ≥ку. јнтимонопольна пол≥тика держави.

ћонопол≥Їю в економ≥чн≥й теор≥њ називають такий тип будови ринку, в ¤кому ≥снуЇ один ≥ т≥льки один продавець певного товару.

—уть та значенн¤ антимонопольноњ пол≥тики.
ѕроцес монопол≥зац≥њ економ≥ки маЇ так≥ негативн≥ насл≥дки:
Ј по-перше, монопол≥њ придушують конкуренц≥ю - важливу руш≥йну силу економ≥чного прогресу;
Ј по-друге, вони здатн≥ зб≥льшувати прибутки, зменшуючи обс¤г випуску продукц≥њ i п≥двищуючи њњ ц≥ну;
Ј по-третЇ, схильн≥ до упов≥льненн¤ науково-техн≥чного прогресу;
Ј по-четверте, схильн≥ до хижацького використанн¤ природних ресурс≥в та забрудненн¤ довк≥лл¤;
Ј по-п'¤те, розорюють малий та середн≥й б≥знес;
Ј по-шосте, монопол≥зують засоби масовоњ ≥нформац≥њ (пресу, paдio, телебаченн¤), за допомогою ¤ких впливають на свiдомiсть населенн¤ у необх≥дному њм напр¤мку;
Ј по-сьоме, зд≥йснюють тиск на ур¤д у пошуках неправом≥рних п≥льг та прив≥лењв тощо.
ќднак монопол≥њ мають i суттЇв≥ позитивн≥ риси. 3авд¤ки привласненню високих прибутк≥в монопольн≥ структури мають б≥льше можливостей ф≥нансувати науковоЦдосл≥дн≥ роботи, впроваджувати нов≥тню техн≥ку i технолог≥ю, зд≥йснювати переквал≥ф≥кац≥ю прац≥вник≥в.  р≥м того, ефект "масштабу виробництва" великих п≥дприЇмств даЇ змогу њм виробл¤ти дешеву i ¤к≥сну продукц≥ю. ¬елик≥ п≥дприЇмства б≥льш стiйкi в умовах криз, що зменшуЇ р≥вень безроб≥тт¤ i соц≥альну напругу у суспiльствi

27.јграрн≥ в≥дносини. ‘орми власност≥ на землю ≥ форми господарюванн¤ на земл≥.

28. «емельна рента. ÷≥на земл≥.

«емельна рента Ц плата оренда𤆠власнику земл≥ за певну д≥л¤нку земл≥, вз¤ту в оренду.

ћожна дати ≥нше визначенн¤ земельноњ ренти. «емельна рента Ц це доход, ¤кий отримуЇ власник земл≥ за наданн¤ права користуватис¤ нею ≥нш≥й особ≥

÷≥на земл≥.

¬† б≥льшост≥† крањн з† ринковою економ≥кою основна частина земель с≥льсь-когосподарського призначенн¤ знаходитьс¤ в приватн≥й власност≥.

¬ св≥т≥ всього к≥лька крањн, де в≥дсутн¤ приватна власн≥сть на земл≥ с≥льгосппризначенн¤ (√олланд≥¤,  итай, ≤зрањль). ѕроте в розвинутих крањнах нав≥ть при на¤вност≥ приватноњ власност≥ на цю категор≥ю земель встановлено жорсткий режим контролю за њх вико-ристанн¤м.††

Ќа¤вн≥сть приватноњ власност≥ на землю створюЇ ринок земл≥ на ¤кому вона продаЇтьс¤ ≥ купуЇтьс¤. “обто, земл¤ перетворюЇтьс¤ в товар. ¬≥дпов≥дно, во-на маЇ ринкову ц≥ну. ѕроте, земл¤ не Ї продукт прац≥. ¬она створена приро-дою отже, не маЇ вартост≥. “ому ц≥на на землю формуЇтьс¤ на ≥нших принци-пах, н≥ж† ц≥ни товар≥в, ¤к≥ Ї продуктами прац≥.

††††††††††††††† †††††††††††††††††††††††††††††††«р

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ÷з† = ----------- х 100 %

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† Ѕ %

ƒе:

†÷з Ц ринкова ц≥на земл≥

«р† - земельна рента†

Ѕ% - величина банк≥вського в≥дсотку, ¤кий виплачують на депозит.

29. ≈коном≥чна в≥дпов≥дальн≥сть.

30.ѕон¤тт¤ п≥дприЇмництва. ÷≥л≥ ≥ функц≥њ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

ѕ≥дприЇмництво Ц особлива форма про¤ву творчих зд≥бностей† людин≥ в сфер≥ економ≥чноњ д≥¤льност≥. ’арактеризуЇтьс¤ зд≥бн≥стю до новаторства в виробництв≥, що про¤вл¤Їтьс¤ в: в≥дкритт¤ нових† орган≥зац≥йних форм ви-робництва, ринк≥в збуту ≥ фактор≥в виробництва, застосуванн¤ нових тех.-нолог≥й тощо.

¬ теор≥њ виокремлюють так≥ основн≥ завданн¤ (функц≥њ) п≥дприЇмництва: но-ваторську, орган≥зац≥йну,господарську, соц≥альну та особист≥сну.

Ќоваторська Ц спри¤нн¤ генерац≥њ ≥ просуванню нових ≥дей(техн≥чних, еко-ном≥чних, управл≥нських тощо).

ќрган≥зац≥йна Ц впровадженн¤ нових форм орган≥зац≥њ виробництва.

√осподарська Ц найб≥льш рац≥ональне використанн¤† вс≥х на¤вних ресурс≥в.

—оц≥альна Ц спри¤нн¤ вир≥шенню проблем, ¤к≥ пр¤мо не торкаютьс¤ вироб-ництва, але Ї важливими ¤к дл¤ член≥в колективу п≥дприЇмства, так ≥ оточую-чих.

ќсобист≥сна Ц реал≥зац≥¤ п≥дприЇмцем своњх нам≥р≥в, дос¤гненн¤ мети, ¤ка вид≥л¤ла його ¤к ун≥кальну особу.†

31 ќсновний та оборотний кап≥тал. јмортизац≥¤ основного кап≥талу.

ќборотний кап≥тал Ц та частина авансованого кап≥талу, ¤ка витрачаЇтьс¤ на придбанн¤ тих засоб≥в виробництва, що повн≥стю споживаютьс¤ в ход≥ одно-го виробничого циклу (сировина, матер≥али, енерг≥¤ тощо), а свою варт≥сть повн≥стю перенос¤ть на новий товар.††

ќсновний кап≥тал - та частина авансованого кап≥талу, ¤ка витрачаЇтьс¤ на придбанн¤ тих засоб≥в виробництва, що функц≥онують на прот¤з≥ багатьох† виробничих цикл≥в, ≥† свою варт≥сть перенос¤ть на новий товар по частинах, пропорц≥йно моральному та ф≥зичному зносу. —юди в≥днос¤ть буд≥вл≥, спору-ди, устаткуванн¤, р≥зного роду машини

ѕроцес поступового перенесенн¤ вартост≥ основного кап≥талу на новий про-дукт пропорц≥йно зносу називають амортизац≥Їю. ¬насл≥док амортизац≥њ основний кап≥тал знец≥нюЇтьс¤.

≤снуЇ два види зносу Ц моральний та ф≥зичний. ћоральний знос Ц знец≥нен-н¤ основного кап≥талу зумовлене по¤вою нових, б≥льш прогресивних засоб≥в виробництва. ‘≥зичний знос Ц поступова( ≥ наростаюча) втрата здатност≥ ос-новного кап≥талу виконувати своњ функц≥њ.

Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших складових кап≥талу робоча сила не переносить свою варт≥сть на нову продукц≥ю, а створюЇ нову варт≥сть, при цьому б≥льшу н≥ж та, ¤ку було потрачено на њњ найм.

«асоби виробництва в ход≥ виробничого споживанн¤ перенос¤ть свою вар-т≥сть на новий товар, але р≥зн≥ складов≥ цих засоб≥ виробництва робл¤ть це по-р≥зному. ¬ залежност≥ в≥д способу переносу вартост≥ вид≥л¤ють основний та оборотний кап≥тал.

32. —утн≥сть кап≥талу. «агальна формула кап≥талу.

—утн≥сть кап≥талу. ѕол≥теконом≥чний аспект.

 ап≥тал Ц система економ≥чних в≥дносин м≥ж власником кап≥талу ≥ найма-ною робочою силою в ход≥ функц≥онуванн¤ ¤коњ власник кап≥талу привлас-нюЇ новостворену додаткову варт≥сть

грош≥ Ч товар Ч грош≥ (√Ч“Ч√)

÷е можна виразити так:

√Ч“Ч√1,

де √1 = √ + D прир≥ст (наприклад, 100 гр. од. Ч “ Ч 110 гр. од., де прир≥ст 10 гр. од).

33.¬иди кап≥талу. ќсобливост≥ функц≥онуванн¤ промислового, торгового та позичкового кап≥талу.

1. “орговий кап≥тал Ц грош≥ (або товари), ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ придб-анн¤ ≥ продажу товар≥в з метою отриманн¤ прибутку. –ух цього кап≥талу в формал≥зованому вигл¤д≥ подаЇтьс¤ таким чином:

†††††††† √†††† -††††† “†††† -†††† √ (√ + D)††††

де:

√ Ц грош≥ пущен≥ в оборот ( на придбанн¤ товару з метою його продажу).

“ Ц товар придбаний дл¤ продажу (обм≥ну).

√ Ц грош≥ отриман≥ внасл≥док продажу придбаного товару.

D Ц додатков≥ грош≥, отриман≥ в ход≥ зд≥йсненн¤ торговоњ операц≥њ

†† “орговий кап≥тал Ц ≥сторично перша форма кап≥талу, в≥дома з до≥сторичних час≥в.

2. ѕозичковий кап≥тал Ц грош≥, ¤к≥ в≥ддаютьс¤ в борг на певний час з умовою поверненн¤ њх в визначений терм≥н ≥ виплати певноњ суми у вигл¤д≥ позичко-вого в≥дсотку. –ух грошей в цьому випадку набуваЇ такоњ форми:

††††††††† †††††††††††††√† -† √(√ + D)

де:

√ Ц грош≥ надан≥ в позику.

√ Ц грош≥, ¤к≥ повертають п≥сл¤ зак≥нченн¤ терм≥ну позики.

D Ц сума позичкового проценту, ¤ка виплачуЇтьс¤ за користуванн¤ грошима.

†† ѕочатково позичковий кап≥тал виступав в форм≥ лихварського кап≥талу, коли в≥дсотки становили 30 Ц 50 %, а в де¤ких умовах доходили до 300 % р≥чних. Ћихварський кап≥тал завжди викликав осудженн¤ сусп≥льства. ¬с≥ св≥тов≥ рел≥г≥њ заборон¤ли займатис¤ лихвар-ством. ѕодолане лихварство промисловим кап≥талом , коли в≥н зайн¤в дом≥нуюче становище.

¬ сучасних умовах† позичковий кап≥тал виступаЇ в форм≥ банк≥вського кап≥талу.

3. ѕромисловий кап≥тал Ц форма кап≥талу, ¤к≥й властиве веденн¤ виробниц-тва† з використанн¤м найманоњ робочоњ сили з метою отриманн¤ прибутку. –ух кошт≥в в цьому випадку маЇ таку форму:

†††††††††††† «в

√† - “†††††††† - ¬.......¬ Ц “ Ц √ (√ + D)

†††††††††† –с

ƒе:

√ Ц грош≥ пущен≥ в оборот

“ Ц товари придбан≥ дл¤ веденн¤ виробництва Ц засоби виробництва («в) та робоча сила (–с).

“ Ц новий продукт, вироблений дл¤ продажу.

√† - сума кошт≥в, отриманих в≥д продажу продукц≥њ.

D Ц додатков≥ грош≥ (прибуток), отриман≥ в≥д веденн¤ виробничоњ д≥¤льност≥.

34.  ругооб≥г ≥ оборот кап≥талу п≥дприЇмства.

ќборот кап≥талу.

«д≥йснюючи рух в≥д початковоњ форми до отриманн¤ прибутку промисловий кап≥тал проходить три стад≥њ:

≤ стад≥¤. «д≥йснюЇтьс¤ в сфер≥ об≥гу.

†††††††††††† «в

√† - “††††††††

†††††††††† –с

≤≤ стад≥¤. —фера безпосереднього виробництва:

†††††††††††††† «в

††††††† “†††††††† - ¬.......¬ Ц “

†††††††††† –с

≤≤≤ стад≥¤. «д≥йснюЇтьс¤ в сфер≥ об≥гу. Ќовий товар реал≥зуЇтьс¤ ≥ в результа-т≥ отримують суму грошей б≥льшу, н≥ж була авансована.

††

††††††††††††††††††††††††††††††† “ Ц √ (√ + D)

¬ результат≥ завершальноњ стад≥њ отримують авансован≥ кошти Ц √ Ц ≥ прибуток Ц D, заради ¤кого зд≥йснювались вс≥ операц≥њ.

ƒжерело D. ƒл¤ того, щоб зрозум≥ти джерело прибутку треба розгл¤нути структуру вартост≥ новоствореного товару. ¬ трудов≥й теор≥њ вартост≥ вона представлена в такому вигл¤д≥:††††††

†††††††††††††††††††††††††††††† †††††††W =† C + N = C + ( v + m)

ƒе:

W Ц варт≥сть новоствореного товару “.

C† - варт≥сть засоб≥в виробництва, перенесених на новий товар.

N Ц новостворена варт≥сть,† нова варт≥сть створена робочою силою в ход≥ виготовленн¤† товару “, ¤ка дор≥внюЇ ††v + m.

v Ц варт≥сть робочоњ сили.

m Ц додаткова варт≥сть.

ƒодаткова варт≥сть створена† робочою силою† ≥ Ї основою прибутку Ц D.

35. ¬итрати виробництва.

36. ѕоказники ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

37. –обоча сила та† њњ властивост≥. ”мови перетворенн¤ робочоњ сили в товар.

–обоча сила Ц нев≥дТЇмний ≥ вир≥шальний фактор будь-¤кого виробництва.

–обоча сила Ц сукупн≥сть ф≥зичних, ≥нтелектуальних ≥ орган≥заторських зд≥б-ностей, ¤кими волод≥Ї людина ≥ використовуЇ њх в ход≥ виробничоњ д≥¤льност≥.

¬ процес≥ д≥¤льност≥ робоча сила пост≥йно вдосконалюЇтьс¤ Ц набираЇтьс¤ досв≥ду, знань, отримуЇ осв≥ту тощо.

„им б≥льш розвинуте виробництво, тим б≥льш≥ вимоги до ¤кост≥ робочоњ си-ли Ц њњ дисципл≥нованост≥, в≥дпов≥дальност≥, р≥вн¤ осв≥ти. ÷е про¤вл¤Їтьс¤, наприклад, в пост≥йному зростанн≥ к≥лькост≥ рок≥в навчанн¤ молод≥, ¤к≥ необ- х≥дн≥ дл¤ того, щоб вона була придатна до використанн¤ в виробництв≥.

”мови перетворенн¤ робочоњ сили в товар:

1. Ќос≥й робочоњ сили (людина) Ц повинен бути юридично в≥льною особою.

2. ¬ласник робочоњ сили повинен бути позбавленим засоб≥в виробництва ≥ ≥снуванн¤.†

38. ÷≥на товару робоча сила.

«ароб≥тна плата - це ц≥на (грошовий вираз вартост≥) товару робоча сила.†

як ≥ вс¤кий товар робоча сила маЇ споживчу варт≥сть† ≥ варт≥сть

—поживча варт≥сть робочоњ сили Ц здатн≥сть людини своЇю працею (завд¤-ки своњм знанн¤м, квал≥ф≥кац≥њ тощо) Ц створювати новий продукт ≥ нову вар-т≥сть величина ¤коњ б≥льша, н≥ж варт≥сть самоњ робочоњ сили.

¬арт≥сть робочоњ сили Ц затрати сусп≥льно необх≥дного робочого часу,†† по-тр≥бн≥ дл¤ в≥дтворенн¤ робочоњ сили. ¬изначаЇтьс¤ варт≥стю товар≥в та пос-луг, необх≥дних дл¤ забезпеченн¤ нормального ≥снуванн¤ людини в певних соц≥ально-економ≥чних умовах.

¬еличина вартост≥ робочоњ сили значною м≥рою залежить в≥д соц≥альних та ≥сторичних умов. –озвиток товарного виробництва веде до зростанн¤ асорти-менту товар≥в ≥ послуг, ¤к≥ стають ДнормоюФ сусп≥льного житт¤. ÷е веде до зростанн¤ вартост≥ робочоњ сили. ѕ≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ спри¤Ї зменшенню вартост≥ робочоњ сили.††

†Ќа ринку варт≥сть робочоњ сили про¤вл¤Їтьс¤ в вигл¤д≥ зароб≥тноњ плати.

39. –инок прац≥ ¤к економ≥чна категор≥¤ ≥ економ≥чне ¤вище.

40. ≈волюц≥¤ становища найманого прац≥вника в ринков≥й економ≥ц≥ ’’ стол≥тт¤.

41. ѕодаткова система та њњ вплив на економ≥ку

≈фективн≥сть державного регулюванн¤ за допомогою податк≥в вир≥шальною м≥рою залежить в≥д вибору податковоњ системи, висоти податкових ставок, вир≥в ≥ розм≥р≥в бюджетних п≥льг. ѕодатки, зд≥йснюючи свою регулюючу функц≥ю, завжди пр¤мо або опосередковано впливають на економ≥чну д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в господарюванн¤.

ѕодаткова система повинна будуватис¤ з урахуванн¤м багатьох чинник≥в, ¤к≥ т≥Їю чи ≥ншою м≥рою можуть впливати на результати њњ функц≥онуванн¤. —творенн¤ податковоњ системи ≥ розробка податковоњ пол≥тики не можуть вестис¤ спонтанно.

ќсновне завданн¤ державних орган≥в пол¤гаЇ в тому, щоб створити тонконастроюваний податковий механ≥зм впливу на гомподарську повед≥нку юридичних та ф≥зичних ос≥б.

42. Ѕезроб≥тт¤, його види, соц≥ально-економ≥чн≥ насл≥дки.

Ѕезроб≥тт¤ -† такий стан використанн¤ на¤вноњ робочоњ сили в сусп≥льств≥, коли частина працездатного населенн¤ не знаходить роботи. Ѕезроб≥тним вважаЇтьс¤ той, хто шукаЇ ро-боту ≥ не знаходить њњ. Ћюдина, ¤ка не маЇ роботи, але не шукаЇ њњ статистикою до числа безроб≥тних не в≥дноситьс¤.

≤снуЇ к≥лька форм безроб≥тт¤ :

1. ÷икл≥чне безроб≥тт¤ Ц породжуЇтьс¤ конТюнктурним коливанн¤м† ≥ найб≥льш пошире-не на стад≥њ депрес≥њ.

2. —труктурне Ц повТ¤зане з структурними зм≥нами в нац≥ональн≥й економ≥ц≥, занепадом окремих галузей. Ќайчаст≥ше повТ¤зане з Ќ“ѕ.

3. ‘рикц≥йне Ц повТ¤зане† з тим, що покинувши роботу в одному м≥сц≥ (зм≥на профес≥њ, м≥сц¤ проживанн¤)† людина не може в≥дразу приступити до роботи в ≥ншому м≥сц≥ ≥ ¤кийсь час не працюЇ.

 р≥м цих трьох основних форм ≥снують ще наступн≥: сезонне, молод≥жне, технолог≥чне, рег≥ональне, ≥нституц≥ональне(повТ¤зане з законодавством по регулюванню зароб≥тноњ плати та њњ оподаткуванн¤м).

Ќасл≥дки безроб≥тт¤. Ѕезроб≥тт¤ Ц один з найб≥льших недол≥к≥в ринковоњ системи, ¤кий призводить до ц≥лоњ низки негативних насл≥дк≥в, де¤к≥ з ¤ких перерахован≥ нижче.

1. «меншенн¤ обс¤г≥в ¬¬ѕ.† Ќезайн¤т≥ в виробництв≥ не створюють товар≥в ≥ послуг. ¬ кожному безроб≥тному сусп≥льство втрачаЇ джерело ¬¬ѕ. Ѕагато економ≥ст≥в досл≥джу-ють вплив безроб≥тт¤ на стан сусп≥льства. ќдин з в≥домих -† ƒж. ќукен (1926-1976рр.) Ц американський економ≥ст. ƒосл≥джував залежн≥сть м≥ж безроб≥тт¤м ≥ ¬¬ѕ.

«акон ќукена:† кожен 1% безроб≥тних понад природну к≥льк≥сть безроб≥тт¤, зменшуЇ прир≥ст ¬¬ѕ на 2,5 % (розраховано по умовах† економ≥ки —Ўј).

¬трати ”крањни в≥д безроб≥тт¤ (т≥льки до 2003 р.) Ц понад 200 млрд. гривень.

2. ѕад≥нн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤.

3. ¬трата квал≥ф≥кац≥њ непрацюючими.

4. ѕад≥нн¤ сукупного попиту населенн¤.

 р≥м економ≥чних насл≥дк≥в ≥снують ≥ соц≥альн≥:

- зростаЇ злочинн≥сть;

- загострюютьс¤ хрон≥чн≥ хвороби;

- поширюютьс¤ с≥мейн≥ розлади;

- розповсюджуЇтьс¤ алкогол≥зм ≥ наркоман≥¤.

- в≥дбуваЇтьс¤ деградац≥¤ особи.

43. ƒержавне регулюванн¤ ринку прац≥.

–инок прац≥ Ч це передус≥м система сусп≥льних в≥дносин, повТ¤заних ≥з куп≥влею ≥ продажем товару Уробоча силаФ.  р≥м того, ринок прац≥ Ї сферою працевлаштуванн¤, формуванн¤ попиту й пропозиц≥њ на робочу силу

ƒержавна пол≥тика зайн¤тост≥ населенн¤ залежить в≥д темпу ≥ характеру ринкових перетворень. ¬она передбачаЇ систему адаптац≥њ р≥зних категор≥й незайн¤того населенн¤ до вимог ринку прац≥, а також систему соц≥ального захисту безроб≥тних та ос≥б з обмеженою конкурентоспроможн≥стю.

ƒержавне регулюванн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ маЇ грунтуватис¤ на:

Х забезпеченн≥ соц≥ального партнерства суб'Їкт≥в ринку прац≥, тобто створенн≥ р≥вних можливостей ус≥м громад¤нам незалежно в≥д њхнього походженн¤, соц≥ального ≥ майнового стану, расовоњ ≥ нац≥ональноњ належност≥, стат≥, в≥ку, пол≥тичних переконань, ставленн¤ до рел≥г≥њ, реал≥зац≥њ права на в≥льний виб≥р виду д≥¤льност≥ в≥дпов≥дно до своњх зд≥бностей та профес≥йноњ п≥дготовки з урахуванн¤м особистих ≥нтерес≥в та сусп≥льних потреб;

Х спри¤нн≥ забезпеченню ефективноњ зайн¤тост≥, запоб≥ганн≥ безроб≥ттю, створенн≥ нових робочих м≥сць та умов дл¤ розвитку п≥дприЇмництва;

Х добров≥льност≥ й в≥дсутност≥ примушуванн¤ громад¤н щодо вибору сфери д≥¤льност≥ й робочого м≥сц¤;

Х гласност≥ на основ≥ всеб≥чного ≥нформуванн¤ населенн¤ про на¤вн≥сть вакантних робочих м≥сць;

Х дотриманн≥ комплексност≥ заход≥в щодо регулюванн¤ зайн¤тост≥ вселенн¤;

Х п≥дтримц≥ працездатних громад¤н у працездатному в≥ц≥, ¤к≥ поребують соц≥ального захисту;

Х забезпеченн≥ заход≥в запоб≥жного характеру щодо регулюванн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ та в≥дтворенн¤ робочих м≥сць;

Х певноњ гарант≥њ зайн¤тост≥, тобто гарант≥њ збереженн¤ робочих ћ≥сць ≥ профес≥њ, гарант≥њ одержанн¤ доход≥в. «алежно в≥д стану економ≥ки та ринку прац≥ передбачаЇтьс¤ ƒ≥йсненн¤ активних та пасивних заход≥в регулюванн¤ зайн¤тост≥.

44. «ароб≥тна плата ¤к ц≥на робочоњ сили. ‘орми ≥ системи зароб≥тноњ плати. ћ≥н≥мальна зароб≥тна плата.

«ароб≥тна плата ¤к показник, залежний безпосередньо в≥д ефективност≥ виробництва, продуктивност≥ прац≥, конкурентоспроможност≥ продукц≥њ, Ї не лише ≥ндикатором, що визначаЇ загальний життЇвий р≥вень прац≥вник≥в.

«ароб≥тна плата виступаЇ ¤к один ≥з основних регулювальник≥в ринку прац≥.

«ароб≥тна плата ≥снуЇ у двох основних формах: почасов≥й ≥ в≥др¤дн≥й.

ѕочасова зароб≥тна плата Ц це оплата вартост≥ та ц≥ни робочоњ сили за њњ функц≥онуванн¤ прот¤гом певного робочого часу. ƒл¤ визначенн¤ р≥вн¤ оплати робочоњ сили зТ¤совують погодинну ставку зароб≥тноњ плати, ¤ку називають ц≥ною прац≥.

÷≥на робочоњ сили = денна варт≥сть робочоњ сили

середн¤ тривал≥сть робочого дн¤

ѕогодинна оплата прац≥ ¤к р≥зновид почасовоњ використовуЇтьс¤ дл¤ подовженн¤ тривалост≥ робочого дн¤. ѕ≥д час економ≥чноњ кризи п≥дприЇмц≥ скорочують робочий час з одночасним зниженн¤м погодинноњ зароб≥тноњ плати, що призводить до зниженн¤ зароб≥тноњ плати нижче в≥д вартост≥ робочоњ сили.

¬≥др¤дна або поштучна зароб≥тна плата Ц це оплата вартост≥ й ц≥ни товару робоча сила залежно в≥д розм≥р≥в вироботку за одиницю часу

45. —утн≥сть доход≥в в ринков≥й економ≥ц≥. ƒжерела формуванн¤ доход≥в.

46. Ќом≥нальн≥ ≥ реальн≥ доходи.

Ќом≥нальний ≥ реальний ¬¬ѕ.

” будь-¤к≥й економ≥ц≥ обс¤ги ¬¬ѕ кожного року зм≥нюютьс¤. ÷≥ зм≥ни повТ¤зан≥ з двома основними чинниками :

†1. «м≥нами ф≥зичних обс¤г≥в виробленоњ продукц≥њ

† 2. «м≥ни ц≥н на продукц≥ю

†ƒл¤ вим≥ру потокових показник≥в можна використовувати ц≥ни поточного року(фактичн≥) ≥ ц≥ни базового (пор≥вн¤льного) року . ¬ звТ¤зку з тим, що внасл≥док р≥зних чинник≥в фак-тичн≥ ц≥ни пост≥йно зм≥нюютьс¤ д뤆 пор≥вн¤нн¤ ¬¬ѕ, виробленого в р≥зн≥ роки необх≥дно його вим≥рювати в ц≥нах† ¤когось певного пер≥оду (базового року).

“аким чином можлив≥ два види вим≥рюванн¤ потокових макроеконом≥чних показник≥в Ц реальний ≥ ном≥нальний.

–еальний вим≥р макроеконом≥чних показник≥в Ц вим≥р в ц≥нах базового пер≥оду.

Ќом≥нальний вим≥р - в ц≥нах поточного року.

†ƒл¤ очистки впливу ≥нфл¤ц≥њ на обс¤ги ¬¬ѕ використовують особливий коеф≥ц≥Їнт Ц де-фл¤тор.

ƒефл¤тор = (–≥вень ц≥н поточного року/–≥вень ц≥н базового року)† ’† 100%

47. —утн≥сть сусп≥льного в≥дтворенн¤. ≤ його значенн¤ дл¤ розвитку економ≥ки.

48. ¬иди сусп≥льного в≥дтворенн¤: просте, розширене.

ќтже, пост≥йне повторенн¤ процесу виробництва називаЇтьс¤ в≥дтворенн¤м.

ћатер≥альним насл≥дком процесу сусп≥льного виробництва Ї сукупний сусп≥льний продукт (——ѕ). ¬≥дтворенн¤ сукупного сусп≥льного продукту за розм≥рами под≥л¤Їтьс¤ на

- просте в≥дтворенн¤ ——ѕ в розм≥рах попередн≥х рок≥в. ѕритаманне головним чином натуральному господарству;

- звужене - в≥дтворенн¤ ——ѕ в розм≥рах, менших, н≥ж ——ѕ минулих рок≥в. ’арактерно дл¤ пер≥оду економ≥чних криз та ≥нших негаразд≥в, коли сусп≥льство змушене споживати не лише новостворену варт≥сть;

- розширене - в≥дтворенн¤ ——ѕ у масштаб≥, ¤кий зб≥льшуЇтьс¤. Ќайб≥льш ц≥кавий тип в≥дтворенн¤, що забезпечуЇ всеб≥чний розвиток сусп≥льства

≤снують два типи розширеного в≥дтворенн¤ : екстенсивний та ≥нтенсивний.

≈кстенсивний тип розширеного сусп≥льного в≥дтворенн¤ передбачаЇ зростанн¤ виробництва за рахунок залученн¤ все нових трудових, матер≥альних та ф≥нансових ресурс≥в без пол≥пшенн¤ та вдосконаленн¤ техн≥чноњ основи виробництва та орган≥зац≥њ прац≥.

49. —утн≥сть ≥ значенн¤ економ≥чного зростанн¤. “ипи економ≥чного зростанн¤.

50. ÷икл≥чн≥сть сусп≥льного в≥дтворенн¤. ≈коном≥чн≥ цикли - причини виникненн¤ ≥ види.

≈коном≥чний цикл Ц це ≥нтервал в процес≥ розвитку економ≥ки на прот¤з≥† ¤кого вона проходить еволюц≥ю в≥д одного п≥дйому до наступного ≥ включаЇ чотири фази Ц п≥дйом, економ≥чну кризу, депрес≥ю, пожвавленн¤.

†ѕричини цикл≥чност≥ розвитку. ¬иди цикл≥в

¬ реальн≥й економ≥ц≥† цикл≥чн≥сть виробництва маЇ дуже складний характер оск≥льки на нењ впливають багато чинник≥в серед ¤ких вид≥л¤ють:

≤. Ќееконом≥чн≥ фактори:

- пол≥тична ситуац≥¤ (стаб≥льн≥сть-нестаб≥льн≥сть);

- стан психолог≥њ населенн¤ крањни;

- кл≥матичн≥ коливанн¤ (к≥льк≥сть опад≥в, урожайн≥сть, температурний режим);

¬плив нееконом≥чних фактор≥в нами розгл¤датис¤ не буде.

≤≤. ≈коном≥чн≥ фактори

†¬ економ≥чн≥й теор≥њ не ≥снуЇ Їдиного по¤сненн¤ цикл≥чност≥ виробництва. «а останн≥ 200 рок≥в було запропоновано понад 200 концепц≥й, ¤к≥ дають тлумаченн¤ цього процесу.

ќсновна частина економ≥чних причини, ¤к≥ викликають цикл≥чн≥сть виробництва з≥брана в чотири групи:

1. ѕротир≥чч¤ м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м. ¬оно пол¤гаЇ в тому, що кожне п≥дпри-Їмство в умовах конкуренц≥њ, намагаючись вижити ≥ отримати максимальний прибуток пост≥йно нарощуЇ обс¤ги випуску продукц≥њ. ќдночасно,† кожне п≥дприЇмство проводить жорстку економ≥ю витрат, в тому числ≥ зароб≥тноњ плати. ¬насл≥док цього виникаЇ роз-б≥жн≥сть м≥ж обс¤гами продукц≥њ на ринку ≥ обс¤гами доход≥в найманого персоналу, ¤к≥ можуть бути витрачен≥ на придбанн¤ товар≥в. „астина продукц≥њ залишаЇтьс¤ не реал≥-зованою. ѕочинаЇтьс¤ спад виробництва або фаза кризи.

2. ѕротир≥чч¤ м≥ж високим р≥внем орган≥зац≥њ виробництва на кожному окремо вз¤тому п≥дприЇмств≥ ≥ в≥дсутн≥стю централ≥зованого регулюванн¤ вс≥Їњ нац≥ональноњ економ≥ки. ∆одне п≥дприЇмство не знаЇ ск≥льки його продукц≥њ потр≥бно на ринку в даний момент.

3. ¬исокий р≥вень кредитуванн¤ процесу споживанн¤.

†ѕопит, створений вз¤тими в борг коштами породжуЇ у¤ву про високий р≥вень доход≥в ≥ п≥дштовхуЇ до надм≥рного випуску.

4. Ќеобх≥дн≥сть пер≥одичноњ† зам≥ни основного кап≥талу(повТ¤зана з тим, що внасл≥док Ќ“ѕ формуЇтьс¤ можлив≥сть ≥ доц≥льн≥сть зам≥ни основного кап≥талу).

51. —утн≥сть ф≥нанс≥в, њх структура ≥ функц≥њ.

‘≥нанси Ц сукупн≥сть економ≥чних† в≥дносин, повТ¤заних з формуванн¤м та використанн¤м грошових фонд≥в.

‘≥нанси Ц одна з найважлив≥ших ≥ нев≥дТЇмних п≥дсистем ц≥л≥сноњ системи економ≥чних в≥дносин, ¤к≥ представл¤ють нац≥ональну економ≥ку. Ѕез них неможливе функц≥онуванн¤ орган≥в державного управл≥нн¤, юридичних та ф≥зичних ос≥б.

‘≥нанси забезпечують рух ¬¬ѕ в варт≥сн≥й форм≥ ≥ в≥дображають широкий спектр в≥дносин, ¤к≥ виникають при цьому. √оловне призначенн¤ ф≥нанс≥в Ц забезпеченн¤ кожноњ ф≥зичноњ особи, кожного субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥-¤льност≥, кожного органа державного управл≥нн¤ достатн≥ми дл¤ њх функц≥о-нуванн¤ грошовими коштами.

‘≥нанси мають зовн≥шню форму ви¤ву ≥ внутр≥шн≥й зм≥ст. ‘орма про¤вл¤-Їтьс¤ у грошових потоках м≥ж субТЇктами† ф≥нансових в≥дносин. ÷≥ потоки Ц предмет практичних ф≥нансових досл≥джень ≥ операц≥й. «м≥ст ф≥нанс≥в Ц еко-ном≥чн≥ обм≥нн≥ та розпод≥льч≥ в≥дносини ≥ Ї предметом ф≥нансовоњ науки ≥ економ≥чноњ теор≥њ.

‘≥нансов≥ в≥дносини в≥дображають рух вартост≥ (грошових кошт≥в) в≥д од-ного субТЇкта до ≥ншого, характеризують обм≥нн≥, розпод≥льч≥ та перероз-под≥льч≥ в≥дносини.††

‘≥нансова д≥¤льн≥сть будь-¤кого субТЇкта ви¤вл¤Їтьс¤ у формуванн¤ доход≥в ≥ зд≥йсненн≥ витрат. ÷е двополюсний процес: формуванн¤ доход≥в одного субТЇкта Ї водночас витрати ≥ншого. ‘≥нансова д≥¤льн≥сть не може зд≥йсню-ватись окремим, в≥дособленим субТЇктом - доходи поступають в≥д когось, ви-трати сплачуютьс¤ комусь.

’арактерними рисами ф≥нанс≥в Ї:

1. √рошова форми в≥дносин м≥ж субТЇктами виробничого процесу.

2. –егламентован≥сть в≥дносин.†††††

3. –ух вартост≥ в≥д одного субТЇкта до ≥ншого.

4. ќбм≥нно-розпод≥льчий характер в≥дносин.

5.‘ормуванн¤ доход≥в ≥ витрат.

6. ≈кв≥валентний характер обм≥ну та розпод≥лу ≥ неекв≥валентний перерозпо-

††† д≥лу.

‘≥нанси виконують дв≥ основн≥ функц≥њ Ц розпод≥льчу та контрольну.

–озпод≥льча функц≥¤ пол¤гаЇ у тому, що ф≥нанси Ї основним ц≥льовим ≥н-струментом розпод≥лу ≥ перерозпод≥лу ¬¬ѕ.

 онтрольна функц≥¤ ф≥нанс≥в про¤вл¤Їтьс¤ у тому, що ф≥нанси Ї засобом контролю за д≥¤льн≥стю обм≥нно-розпод≥льчих в≥дносин. –ух грошових† пото- к≥в в≥дображаЇ обм≥н, розпод≥л ≥ перерозпод≥л вартост≥ ≥ тому вимагаЇ котро-лю.†

—л≥д окремо п≥дкреслити, що рух грошових кошт≥в маЇ дв≥ сторони:

1. ѕол≥теконом≥чна Ц в≥дображаЇ в≥дносини власност≥. Ќаприклад, сплачуючи податки субТЇкти господарськоњ д≥¤льност≥ в≥ддають частину своЇњ власност≥ у розпор¤дженн¤ держави; отримуючи виплати в≥д держави вони зб≥льшують обс¤ги своЇњ власност≥.

2. —уто ф≥нансова Ц зб≥льшенн¤ грошових ресурс≥в у одних субТЇкт≥в ≥ змен шенн¤ у ≥нших.

52. ѕон¤тт¤ ф≥нансовоњ системи. ≈коном≥чне значенн¤ ф≥нансовоњ системи дл¤ сусп≥льства.

‘≥нансова система Ц сукупн≥сть ф≥нансових орган≥в та економ≥чних† в≥дно-син, повТ¤заних з формуванн¤м та використанн¤м грошових фонд≥в. ћаЇ внутр≥шню структуру та орган≥зац≥йну будову.†

ќрган≥зац≥йна структура ф≥нансовоњ системи Ц сукупн≥сть ф≥нансових орган≥в та ≥нституц≥й, через ¤к≥ проход¤ть ф≥нансов≥ потоки.

¬нутр≥шн¤ структура ф≥нансовоњ системи -† система в≥дносин, ¤ка форму-Їтьс¤ в ход≥ створенн¤ грошових фонд≥в ≥ руху грошових поток≥в.

‘≥нансова система охоплюЇ:

1. ‘≥нанси субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ Ц сукупн≥сть грошових ресур-с≥в та в≥дносин, повТ¤заних з њх формуванн¤м та використанн¤м в ход≥ еконо-м≥чного в≥дтворенн¤ в межах окремих п≥дприЇмств.†

2.‘≥нанси держави Ц сукупн≥сть економ≥чних в≥дносин через ¤к≥ формуютьс¤† та споживаютьс¤ державн≥ грошов≥ фонди - державний бюджет, державний кредит, державн≥† ц≥льов≥ фонди, ф≥нанси державних п≥дприЇмств.†

3.‘≥нанси домогосподарств (населенн¤) Ц грошов≥ ресурси, ¤к≥ формуютьс¤ у населенн¤ у вигл¤д≥ доход≥в в≥д трудовоњ та господарськоњ д≥¤льност≥, виплат в≥д держави, страхових фонд≥в тощо.†

4. ћ≥жнародн≥ ф≥нанси Ц валютний ринок, ф≥нанси м≥жнародних орган≥зац≥й.

5. ‘≥нансовий ринок Ц ринок грошей ≥ кап≥тал≥в.

6. —истему страхуванн¤.

–ух грошових кошт≥в в≥дбуваЇтьс¤ не сам по соб≥, а спр¤мовуЇтьс¤ певними управл≥нськими структурами, юридичними ≥ ф≥зичними особами. «агальне кер≥вництво ф≥нансами в будь-¤к≥й крањн≥ зд≥йснюють органи державноњ вла-ди. ƒо орган≥зац≥йноњ структури ф≥нансовоњ системи ”крањни вход¤ть:

≤. ќргани управл≥нн¤:†††

ћ≥н≥стерство ф≥нанс≥в, ƒержавна податкова адм≥н≥страц≥¤, ƒержавна контрольно-рев≥з≥йна служба, ƒержавне казначейство, ƒержавна ком≥с≥¤ з ц≥нних папер≥в, –ахункова палата, јудиторська палата, ѕенс≥йний фонд, ‘онд соц≥ального страхуванн¤, ”крањнська державна ≥нновац≥йна компан≥¤.

≤≤. ‘≥нансов≥ ≥нституц≥њ: Ќац≥ональний банк ”крањни, комерц≥йн≥ банки, страхов≥ компан≥њ, небанк≥вськ≥† кредитн≥ установи (кредитн≥ сп≥лки, ≥нвестиц≥йн≥ фонди), м≥жбанк≥вська валютна б≥ржа, фондов≥ б≥рж≥.

53. ƒержавний бюджет ¤к складова ф≥нансовоњ системи.

ƒержавний бюджет(ƒЅ) Ц централ≥зований грошовий фонд крањни та си-стема в≥дносин м≥ж державою, з одного боку, ≥ ф≥зичними та юридичними ос-бами† з ≥ншого, ¤к≥ виникають при формуванн≥ та використанн¤ цього грошо-вого фонду. —кладова частина державних ф≥нанс≥в.

54. —труктура ≥ функц≥њ держбюджету.

ƒержавний бюджет виконуЇ багато† функц≥й, але головн≥ три:

1. –озпод≥льча (перерозпод≥льча).

2.  онтрольна.

3. –егул¤торна.

Ќеобх≥дн≥сть перерозпод≥лу нац≥онального доходу обумовлена тим, що:

1. Ќадм≥рна диференц≥ац≥¤ доходу р≥зних соц≥альних доход≥в загрожуЇ соц≥альн≥й стаб≥льност≥ крањни, гальмуЇ стимули до прац≥.

2. Ѕез перерозпод≥лу неможливе проведенн¤ швидких структурних зм≥н в економ≥ц≥, розвиток фундаментальних наук, формуванн¤ робочоњ сили висо-коњ ¤кост≥ (високий загальноосв≥тн≥й р≥вень, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, соц≥-альне страхуванн¤).

3. ≤снуЇ потреба в п≥дтримц≥ малого б≥знесу, нац≥онального виробника.

4. Ќеобх≥дне проведенн¤ громадських роб≥т, створенн¤ та розвиток еконо-м≥чноњ ≥ соц≥альноњ ≥нфраструктури.

5. Ќеобх≥дне забезпеченн¤ розвитку кап≥талом≥стких, низькорентабельних галузей.

6. Ќеобх≥дне утриманн¤ збройних сил.

„астка ¬¬ѕ, ¤ка перерозпод≥л¤Їтьс¤ через бюджет в останн≥ дес¤тир≥чч¤, маЇ тенденц≥ю до зростанн¤. ¬ розвинутих крањнах вона зросла з 12-15 % на початку ’’ ст. до майже 50 % на початку ’’≤ ст.

«агальн≥ витрати крањн, ¤к≥ вход¤ть в ќ—≈–,† в 1870 р. становили близко 8% ¬¬ѕ. Ќапередодн≥ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни вони зросли до 10 - 12%. Ќа початку 20-х рок≥в - до 15%. ¬ 1937р† витрати держави вже перевищили 21%. « другоњ половини 50-х рок≥в вони стали зменшуватись (в≥дносно) ≥ в 1960р. скотились до 18%.ѕроте† незабаром почалос¤ нове, ≥ досить швидке зростанн¤ ≥ в1980 р. державн≥ витрати перевищили 43%. ÷¤ тенденц≥¤ з р≥зними темпами продовжувалась п≥д к≥нець 90-х рок≥в бюджет крањн ќ≈—– акумулював 48- 49% ¬¬ѕ. ¬ —Ўј державн≥ витрати у 1930 роц≥ становили 11% ¬Ќѕ. « другоњ половини† 80 Цх Ц 35%.

¬ ”крањн≥ ц¤ загальна тенденц≥¤ про¤вл¤Їтьс¤, але з певними особливост¤ми.

—тан держбюджету.

Ќормальний, коли видаткова частина ƒержбюджету дор≥внюЇ доходн≥й.

ƒеф≥цитний, коли видатки перевищують доходи.

ѕричини деф≥циту:

- пад≥нн¤ доход≥в в умовах кризового стану економ≥ки;

- зменшенн¤ приросту нац≥онального доходу;

- зб≥льшенн¤ деф≥цитних витрат;

- непосл≥довна ф≥нансово-економ≥чна пол≥тика;

- надм≥рний розм≥р державного сектору:

- зростанн¤ витрат по обслуговуванню внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього держав-

†† ного боргу

- дом≥нуючу пол≥тика державного патернал≥зму.

«аходи по зменшенню деф≥циту:

- перех≥д в≥д ф≥нансуванн¤ до кредитуванн¤;

- л≥кв≥дац≥¤ дотац≥й збитковим п≥дприЇмствам;

- скороченн¤ витрат на управл≥нн¤ державою;

- реформуванн¤ системи оподаткуванн¤;

- п≥двищенн¤ рол≥ м≥сцевих бюджет≥в.

†«алученн¤ зовн≥шн≥х ресурс≥в дл¤ покритт¤ бюджетного деф≥циту призводить до зростанн¤ платеж≥в по в≥дсотках закордонним кредиторам, але може бути рац≥ональним, ¤кщо вказан≥ в≥дсотки нижч≥, н≥ж у внутр≥шн≥х кредитор≥в.

55. ќсновн≥ джерела надходжень до бюджету.

ќсновн≥ джерела доход≥в держави.

†ƒержавн≥ доходи Ц це грошов≥ в≥дносини, ¤к≥ складаютьс¤ м≥ж державою, юридичними ≥ ф≥зичними особами в процес≥ вилученн¤ ≥ акумул¤ц≥њ частини вартост≥ ¬¬ѕ у загальнодержавному фонд≥ з метою њх подальшого використанн¤ дл¤ зд≥йсненн¤† державних функц≥й.

ƒо основних джерел доход≥в належать:

- податки

- власн≥ доходи держави в≥д виробничоњ та ≥нших форм д≥¤льност≥

- платеж≥ за ресурси, ¤к≥ зг≥дно з д≥ючим законодавством належать держав≥

- оф≥ц≥йн≥ трансферти тощо.

ќбТЇктами оподаткуванн¤ Ї:

- доходи п≥дприЇмств та населенн¤;

- майно (нерухоме ≥ рухоме);

- певн≥ операц≥њ (продаж, перетин кордону тощо).

«а механ≥змами формуванн¤ податки под≥л¤ютьс¤ на дв≥ основн≥ групи: пр¤м≥ та непр¤м≥.

ѕр¤м≥ податки Ц вилучаютьс¤ безпосередньо у власник≥в майна, одержува-ч≥в доход≥в (податок з прибутку, податок на доход).

Ќепр¤м≥ податки Ц вилучаютьс¤ у сфер≥ реал≥зац≥њ або споживанн¤ товар≥в та послуг, тобто перекладаютьс¤ на споживача продукц≥њ (акцизи, ѕƒ¬).

56. —истема оподаткуванн¤ ≥ њњ економ≥чне значенн¤.

ѕодатки за економ≥чним зм≥стом це ф≥нансов≥ в≥дносини м≥ж державою та платником податк≥в, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ в сплат≥ останн≥м частини своњх доход≥в в державний бюджет.† ћета - створенн¤ загальнодержавного централ≥зованого фонду грошових кошт≥в, необх≥дних дл¤ виконанн¤ державою њњ функц≥й.

‘ункц≥њ податк≥в:

1. –озпод≥льча Ц перерозпод≥л вартост≥ створеного ¬¬ѕ м≥ж державою ≥ юридичними та ф≥зичними особами.

2. ‘≥скальна Ц централ≥зац≥¤ частини ¬Ќѕ у бюджет≥ на загальносусп≥льн≥ потреби.

3. –егулююча Ц вплив податк≥в (актив≥зуючи або гальмуюча) на р≥зн≥ сторони д≥¤льност≥ њхн≥х платник≥в

ѕодаткова пол≥тика Ц це д≥¤льн≥сть держави у сферах запровадженн¤ право-воњ регламентац≥њ та орган≥зац≥њ справл¤нн¤ податк≥в ≥ податкових платеж≥в до централ≥зованих фонд≥в держави.

ќсновн≥ принципи побудови оптимальноњ податковоњ системи

1. ќхопленн¤ податками вс≥х економ≥чних субТЇкт≥в, ¤к≥ отримують доходи незалежно в≥д орган≥зац≥йно-правовоњ форми.

2. јдм≥н≥стративна простота Ц справл¤нн¤ податк≥в повинно бути простим ≥ в≥дносно недорогим.

3.√нучк≥сть Ц податкова система повинна бути здатною швидко в≥дпов≥дати на зм≥ни економ≥чних обставин.

4. —таб≥льн≥сть Ц високий р≥вень гарант≥й того, що податки, податков≥ ставки та умови њх сплати не будуть п≥дл¤гати невпор¤дкованому перегл¤ду, а передбачен≥ законом про бюджет доходи будуть отриман≥ у повному обс¤з≥.

5.ќбов'¤зков≥сть Ц примусов≥сть податку, неминуч≥сть його сплати, самост≥йн≥сть субТЇкта в його обчисленн≥ та сплат≥.

6. —оц≥альна справедлив≥сть Ц встановленн¤ податкових ставок ≥ податкових п≥льг, ¤к≥ ставл¤ть вс≥х субТЇкт≥в у приблизно р≥вн≥ умови ≥ ¤к≥ помТ¤кшують податковий т¤гар на низькодоходн≥ п≥дприЇмства та групи населенн¤.

7. ≈коном≥чна ефективн≥сть Ц податкова система не повинна перешкоджати ефективному розпод≥лу ресурс≥в:

- не повинна обмежувати можливостей заощаджень ≥ стимул≥в до прац≥;

- не повинна негативно впливати на економ≥чну повед≥нку субТЇкта

†† господарськоњ д≥¤льност≥;

- маЇ бути неспотворюючою, тобто не повинна надавати можливостей

†† ≥ндив≥ду зм≥нити своњ податков≥ зобовТ¤занн¤ або перекласти њх на ≥нших.

—труктура джерел ф≥нансових ресурс≥в держави.

ќбТЇкт оподаткуванн¤ Ц це к≥льк≥сно визначений економ≥чний феномен (прибуток, доход, обс¤г виробленоњ продукц≥њ, майно тощо), ¤кий служить базою дл¤ нарахуванн¤ податк≥в.

ќсновн≥ джерела доход≥в держави.

†ƒержавн≥ доходи Ц це грошов≥ в≥дносини, ¤к≥ складаютьс¤ м≥ж державою, юридичними ≥ ф≥зичними особами в процес≥ вилученн¤ ≥ акумул¤ц≥њ частини вартост≥ ¬¬ѕ у загальнодержавному фонд≥ з метою њх подальшого використанн¤ дл¤ зд≥йсненн¤† державних функц≥й.

ƒо основних джерел доход≥в належать:

- податки

- власн≥ доходи держави в≥д виробничоњ та ≥нших форм д≥¤льност≥

- платеж≥ за ресурси, ¤к≥ зг≥дно з д≥ючим законодавством належать держав≥

- оф≥ц≥йн≥ трансферти тощо.

ќбТЇктами оподаткуванн¤ Ї:

- доходи п≥дприЇмств та населенн¤;

- майно (нерухоме ≥ рухоме);

- певн≥ операц≥њ (продаж, перетин кордону тощо).

«а механ≥змами формуванн¤ податки под≥л¤ютьс¤ на дв≥ основн≥ групи: пр¤м≥ та непр¤м≥.

ѕр¤м≥ податки Ц вилучаютьс¤ безпосередньо у власник≥в майна, одержува-ч≥в доход≥в (податок з прибутку, податок на доход).

Ќепр¤м≥ податки Ц вилучаютьс¤ у сфер≥ реал≥зац≥њ або споживанн¤ товар≥в та послуг, тобто перекладаютьс¤ на споживача продукц≥њ (акцизи, ѕƒ¬).

ѕор¤д з обТЇктами в систем≥ оподаткуванн¤ не меншу роль в≥д≥грають подат-ков≥ ставки ≥ податков≥ п≥льги.

ѕодаткова ставка Ц це законодавчо встановлений розм≥р податку на одини-цю оподаткуванн¤ (ставка подоходного податку на доходи ф≥зичних ос≥б в ”крањн≥ в 2007р. Ц 15%).

57. ƒержавн≥ видатки. ѓх головн≥ напр¤мки.

ƒержавн≥ видатки ¤к економ≥чна категор≥¤† - це грошов≥ в≥дносини з приво-ду розпод≥лу ≥ використанн¤ централ≥зованих та децентрал≥зованих фонд≥в грошових ресурс≥в держави з метою ф≥нансуванн¤ загальнодержавних потреб та потреб соц≥ально Цеконом≥чного розвитку.

ƒержавн≥ видатки включають:

- видатки на товари та послуги, ¤к≥ купуютьс¤ дл¤ держави;

- оплату прац≥ сп≥вроб≥тник≥в бюджетних установ;

- нарахуванн¤ на зароб≥тну плату вищеназваноњ категор≥њ прац≥вник≥в;

- витрати на в≥др¤дженн¤;

- оплату послуг бюджетних установ;

- трансфертн≥ платеж≥ органом державного управл≥нн¤ тощо.

 ап≥тальн≥ видатки (видатки розвитку) Ц це видатки бюджету на ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥йноњ та ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ держави, а саме:

- кап≥тальних вкладень виробничого ≥ невиробничого призначенн¤;

- ф≥нансуванн¤ структурноњ перебудови народного господарства;

- субвенц≥њ та ≥нш≥ видатки, повТ¤зан≥ з розширеним в≥дтворенн¤м.

58. Ѕюджетний деф≥цит, державний борг та њх соц≥ально-економ≥чн≥ насл≥дки.

59.  редит ¤к економ≥чна категор≥¤. Ќеобх≥дн≥сть ≥ сутн≥сть кредиту.

60. ‘орми ≥ функц≥њ кредиту

ќсновн≥ форми кредиту: комерц≥йний, банк≥вський, споживчий, ≥потечний, ≥нвестиц≥йний, державний.

1.  омерц≥йний кредит Ц надаЇтьс¤ одним п≥дприЇмством ≥ншому (¤к правило в форм≥ в≥дпуску товар≥в з в≥дтерм≥нуванн¤м платежу)

2. Ѕанк≥вський Ц надаЇтьс¤ банками ф≥зичним або юридичним особам.

3. —поживчий Ц надаЇтьс¤ банками (або торг≥вельними установами) населен-

†††† ню на придбанн¤ товар≥в довготерм≥нового користуванн¤.

4. ≤потечний Ц надаЇтьс¤ банками п≥д заставу (¤к правило) земл≥.

5. ƒержавний Ц надаЇтьс¤ держав≥ населенн¤м або юридичними особами шл¤хом придбанн¤ державних обл≥гац≥й.

¬ залежност≥ в≥д сфери поширенн¤ розр≥зн¤ють кредити нац≥ональн≥ та м≥жнародн≥.

61.  редитна система сусп≥льства.

 редитна система Ц сукупн≥сть† банк≥вських та небанк≥вських кредитно-ф≥-нансових† ≥нститут≥в (ощадн≥ каси, страхов≥ компан≥њ, ≥нвестиц≥йн≥ компан≥њ, пенс≥йн≥ фонди та ≥н.) ≥† економ≥чних в≥дносин, що виникають м≥ж ними в ход≥ виконанн¤ ними своњх функц≥й.

¬ залежност≥ в≥д форми власност≥ вид≥л¤ють державн≥ кредитн≥ ≥нститути та приватн≥ (≥ндив≥дуальн≥, колективн≥).

ƒо державних в≥днос¤ть центральн≥ банки крањни та де¤к≥ спец≥ал≥зован≥.†

Ќа р≥вн≥ св≥товоњ економ≥ки† в кредитну систему вход¤ть м≥ждержавн≥ ф≥нансово-кредитн≥ установи на зразок ћЅ––, ћ¬‘

62. ÷ентральний банк, його функц≥њ та завданн¤.

ƒержавний банк Ц центральний банк крањни (банк банк≥в).  онтролюЇ д≥¤льн≥сть ≥нших банк≥в, надаЇ њх кредити, збер≥гаЇ њхн≥ резерви та депозити.

ћоже мати р≥зн≥ назви. ¬ —Ўј Ц‘едеральна резервна система, в јнгл≥њ Ц Ћондонський банк, в ”крањн≥ Ц Ќац≥ональний банк ”крањни(ЌЅ”).

ЌЅ”- головний субТЇкт грошово-кредитноњ пол≥тики.

‘ункц≥њ ЌЅ”:

- ем≥с≥¤ гот≥вки та орган≥зац≥¤ грошового об≥гу;†

- Дбанк банк≥вФ Ц надаЇ кредити комерц≥йним банкам;

- збер≥гаЇ кошти державного бюджету та центральних орган≥в влади;

- регулюЇ банк≥вську в≥дсоткову ставку;

- визначаЇ( по узгодженн≥ з ≥ншими державними банками) курс нац≥ональноњ

† валюти.

- збер≥гаЇ золотовалютн≥ резерви держави.

ЌЅ” Ї самост≥йною юридичною особою, в≥н не в≥дпов≥даЇ за зобовТ¤занн¤ орган≥в державноњ влади,† п≥дзв≥тний ѕрезиденту та ¬ерховн≥й –ад≥.

ЌЅ” не маЇ права видавати пр¤м≥ кредити ур¤ду та ф≥нансувати деф≥цит державного бюджету.†

63.  омерц≥йн≥ банки Ц сутн≥сть, функц≥њ, операц≥њ.

Ѕанк Ц ф≥нансово-кредитне п≥дприЇмство базовою функц≥Їю ¤кого Ї акумул¤ц≥¤ в≥льних грошових кошт≥в та наданн¤ њх в кредит (позику) з метою отриманн¤ прибутку.

ѕасивн≥ операц≥њ† - заходи банку по акумул¤ц≥њ тимчасово в≥льних кошт≥в (нагромадженн¤ домогосподарств та ≥ндив≥д≥в, нерозпод≥лений прибуток п≥дприЇмств, вклади пенс≥йних та ≥нвестиц≥йних фонд≥в, страхових компан≥й тощо).

јктивн≥ операц≥њ Ц розм≥щенн¤ банком акумульованих кошт≥в шл¤хом наданн¤ њх в кредит.

64. ћ≥жнародн≥ кредитн≥ орган≥зац≥њ.

ћ≥жнародний валютний фонд та √рупа —в≥тового банку.

ћ≥жнародний валютний фонд (ћ¬‘) - м≥жнародна†† валютно - кредитна орган≥зац≥¤, функц≥онуЇ з 1947 року.

√оловн≥ функц≥њ ћ¬‘:

- нагл¤д за валютними курсами та макроеконом≥чною пол≥тикою крањн - член≥в та розвитком м≥жнародноњ еконмо≥ки вц≥лому;

- наданн¤ тимчасовоњ ф≥нансовоњ допомоги крањнам, ¤к≥ мають труднощ≥ з виплатою своњх борг≥в;

- наданн¤ техн≥чноњ допомоги ур¤дам крањн - учасниць в сфер≥ державних ф≥нанс≥в, статистики, банк≥вського регулюванн¤ та плат≥жного балансу.

–есурси ћ¬‘ складаютьс¤ з внеск≥в крањн Ц член≥в.  вота кожноњ крањни залежить в≥д њњ частки в св≥тов≥й торг≥вл≥.  вота перегл¤даЇтьс¤ кожн≥ 5 рок≥в. ”крањна Ї членом ћ¬‘ з 27 кв≥тн¤ 1992 року. ¬ступний внесок ”крањни дл¤ ”крањни був визначений в сум≥ 900 млн.дол.

†Ќа той час †”крањна не мала таких кошт≥в ≥ скористалас¤ ‘ондом запозиченн¤ при ћ¬‘. ƒаний ‘онд створений дл¤ крањн - учасниць, ¤к≥ переживають ф≥нансов≥ труднощ≥.† ÷ей борг Ї безстроковий та безпроцентний ≥ його сл≥д виплатити в майбутньому.

¬ ћ¬‘ ”крањна маЇ крањну - оп≥куна - Ќ≥дерланди. Ќа 2000 р≥к ”крањна отримала в≥д ћ¬‘ 2,7 млрд.дол.—Ўј. „им б≥льше зб≥льшуЇтьс¤ розм≥р вступноњ квоти, тим б≥льше зб≥льшуЇтьс¤ можлив≥сть виплати б≥льших кредит≥в.

—в≥товий банк та його складов≥.

ћЅ–– до складу ¤кого входить ћ≥жнародна асоц≥ац≥¤ розвитку ( ћј–), ћ≥жнародна ф≥нансова корпорац≥¤ (ћ‘ ), ЅагатостороннЇ агенство з гарант≥й ≥нвестиц≥й (Ѕј√≤), ћ≥жнародний центр ≥з врегулюванн¤ ≥нвестиц≥йних суперечок (ћ÷¬≤—).

65. Ќеобх≥дн≥сть економ≥чноњ д≥¤льност≥ держави в ринковому господарств≥.

66. “еоретичн≥ концепц≥њ економ≥чноњ рол≥ держави.

67. ≈коном≥чн≥ функц≥њ держави.

68. ƒержавне регулюванн¤ економ≥ки ≥ його види.

69. ‘≥скальна пол≥тика. √рошова кредитна пол≥тика держави.

‘≥скальна пол≥тика держави - це сукупн≥сть заход≥в держави у сфер≥† оподаткуванн¤ та державних витрат, направлених на забезпеченн¤ повноњ зайн¤тост≥, р≥вноважного плат≥жного балансу та економ≥чного зростанн¤.

–озр≥зн¤ють стимулюючу та стримуючу ф≥скальну пол≥тику.

—тимулююча† ф≥скальна пол≥тика (ф≥скальна експанс≥¤)розпод≥л¤Їтьс¤ на:

- короткостроковий пер≥од Ц маЇ за мету актив≥зац≥ю економ≥ки з метою виходу з цикл≥чноњ кризи шл¤хом зростанн¤ державних витрат, зниженн¤ податк≥в або комб≥нуЇ ц≥ заходи;

- довгостроковий пер≥од Ц пол≥тика зниженн¤ податк≥в з метою розширенн¤ пропозиц≥њ фактор≥в виробництва ≥ зростанн¤ економ≥чного потенц≥алу.

†—тримуюча ф≥скальна пол≥тика (ф≥скальна рестрикц≥¤) маЇ за мету обмеженн¤ надм≥рного цикл≥чного зростанн¤ (перегр≥ву)† економ≥ки ≥ передбачаЇ зниженн¤ державних витрат, зб≥льшенн¤ податк≥в або комб≥нуванн¤ цих заход≥в на фаз≥ п≥дйому економ≥чного циклу.

¬ короткотерм≥новому пер≥од≥ заходи стримуючоњ ф≥скальноњ пол≥тики дозвол¤ють знизити темпи ≥нфл¤ц≥њ† ц≥ною зростанн¤ безроб≥тт¤ ≥ скороченн¤ витрат на зароб≥тну плату ≥ соц≥альне страхуванн¤.

¬ довгостроковому пер≥од≥ зб≥льшенн¤ податкового тиску може викликати ст≥йке скороченн¤ сукупноњ пропозиц≥њ† ≥ актив≥зац≥ю стагфл¤ц≥њ, особливо за умов пропорц≥йного скороченн¤ державних витрат за вс≥ма статт¤ми бюджету, що призводить до значного скороченн¤ державних ≥нвестиц≥й в ≥нфраструктуру ринку прац≥.

70. ≈коном≥чне програмуванн¤ ≥ прогнозуванн¤.

71. —утн≥сть св≥тового господарства, характерн≥ риси ≥ структура.

72. ћ≥жнародний под≥л прац≥. ≤нтернац≥онал≥зац≥¤ виробництва ≥ њњ основн≥ форми.

73. “ранснац≥ональн≥ корпорац≥њ та њх роль у св≥товому господарств≥.

“ранснац≥ональн≥ корпорац≥њ -- це нац≥ональн≥ монопол≥њ ≥з закордонними активами.

Ќайб≥льш загальною причиною виникненн¤ транснац≥ональних корпорац≥й Ї ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ виробництва ≥ кап≥талу на основ≥ розвитку продуктивних сил, що переростають нац≥онально-державн≥ меж≥. ≤нтернац≥онал≥зац≥¤ виробництва ≥ кап≥талу набуваЇ характеру експанс≥њ господарських зв'¤зк≥в через створенн¤ найб≥льшими компан≥¤ми численних в≥дд≥лень за кордоном ≥ перетворенн¤ нац≥ональних корпорац≥й на транснац≥ональн≥. ¬ив≥з кап≥талу стаЇ найважлив≥шим чинником у формуванн≥ ≥ розвитку м≥жнародних корпорац≥й. ƒо конкретних причин виникненн¤ “Ќ  сл≥д в≥днести њх економ≥чну ефективн≥сть, обумовлену великими масштабами виробництва у низц≥ галузей. ∆орстка конкуренц≥¤, необх≥дн≥сть висто¤ти в конкурентн≥й боротьб≥ спри¤ють концентрац≥њ виробництва ≥ кап≥талу в м≥жнародному масштаб≥. ¬ результат≥ стаЇ виправданою д≥¤льн≥сть в глобальних масштабах, з'¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть понизити витрати виробництва ≥ отримати надприбуток.

74. ≈коном≥чна ≥нтеграц≥¤. ќсновн≥ ≥нтеграц≥йн≥ обТЇднанн¤.

≈коном≥чна ≥нтеграц≥¤ Ї насл≥дком поглибленн¤ м≥жнародного територ≥ального под≥лу прац≥ ≥ ¤вл¤Ї собою процес зближенн¤ нац≥ональних економ≥к шл¤хом утворенн¤ Їдиного економ≥чного простору дл¤ в≥льного перем≥щенн¤ товар≥в, послуг, кап≥тал≥в та робочоњ сили через нац≥ональн≥ кордони.

Ќайв≥дом≥ш≥ угрупуванн¤ (™ј¬“ 1960) Ц ™вропейська јсоц≥ац≥¤ в≥льноњ торг≥вл≥., Ќј‘“ј 1994р. - ѕ≥вн≥чно - јмериканська асоц≥ац≥¤ в≥льно торг≥вл≥ м≥ж —Ўј,  анадою, ћексикою

75. √лобал≥зац≥¤ економ≥чних процес≥в. ќбТЇктивна необх≥дн≥сть ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тове господарство.

ѕричини глобал≥зац≥њ (перетворенн¤ в глобальн≥) вищевказаних проблем:

≤. ѕрогресуючий розпод≥л прац≥ у св≥товому масштаб≥, що веде до зростанн¤

† масштаб≥в та л≥берал≥зац≥њ м≥жнародноњ торг≥вл≥.

≤≤. «ростанн¤ обс¤г≥в виробництва, ¤ке штовхаЇ п≥дприЇмства до пошуку нових ринк≥в збуту та ресурс≥в за межами нац≥ональноњ територ≥њ.

≤≤≤.–озвиток звТ¤зку та† транспорту, що призводить до здешевленн¤ перевезень† та прискоренн¤ обм≥ну ≥нформац≥Їю