1. ‘орми ≥ р≥вн≥ пол≥тичноњ св≥домост≥

—в≥дом≥сть Ч це вища, властива лишелюдин≥, форма в≥дображенн¤ об'Їктивноњ д≥йсност≥. “аке в≥дображенн¤ в≥дбуваЇтьс¤ у форм≥ погл¤д≥в, ≥дей, у¤влень, переконань, в≥рувань тощо, ¤к≥ в≥дображають об'Їктивне становище ≥ндив≥да, соц≥альних сп≥льностей, сусп≥льства в ц≥лому. ѕол≥тична св≥дом≥сть Ї одн≥Їю з найважлив≥ших форм сусп≥льноњ св≥домост≥.

¬она в≥дображаЇ пол≥тичне бутт¤ людей ≥ може бути визначена ¤к сукупн≥сть знань, ≥дей, погл¤д≥в, ор≥Їнтац≥й та установок ≥ндив≥д≥в ≥ соц≥альних сп≥льностей стосовно пол≥тичноњ системи та њхнього м≥сц¤ в н≥й.

” пол≥тичн≥й св≥домост≥ розр≥зн¤ютьтакож два р≥вн≥ Ч буденну й теоретичну св≥дом≥сть.

Ѕуденна пол≥тична св≥дом≥сть Ч це несистематизован≥ масов≥ у¤вленн¤ про пол≥тику.

†¬она виникаЇ стих≥йно, безпосередньо з повс¤кденноњ практики й в≥дображаЇ пол≥тичн≥ ¤вища ≥ процеси поверхово, не проникаючи у њх суть. јле й на цьому р≥вн≥ св≥дом≥сть маЇ п≥знавальну ц≥нн≥сть, Ї одним ≥з джерел теоретичноњ св≥домост≥. Ѕ≥льш≥сть людей сприймаЇ пол≥тику саме на р≥вн≥ буденноњ св≥домост≥.

Ѕуденна пол≥тична св≥дом≥сть т≥сно пов'¤зана з пол≥тичною психолог≥Їю. ¬она маЇ так≥ ¤скраво виражен≥ соц≥ально-психолог≥чн≥ риси, ¤к почутт¤, настроњ, емоц≥њ тощо.

Ѕезпосередн≥й зв'¤зок з практикою ≥ соц≥ально-психолог≥чна оформлен≥сть надають пол≥тичн≥й св≥домост≥ особливоњ гнучкост≥ й динам≥зму. —аме на р≥вн≥ буденноњ св≥домост≥ в≥дбуваЇтьс¤ швидка реакц≥¤ людей на пол≥тичн≥ под≥њ, а њхнЇ ставленн¤ до пол≥тичноњ влади формуЇтьс¤ насамперед через факти повс¤кденного житт¤.

ќск≥льки головним джерелом формуванн¤ буденноњ пол≥тичноњ св≥домост≥ Ї повс¤кденна практична д≥¤льн≥сть, то нер≥дко њњ називають ще емп≥ричною пол≥тичною св≥дом≥стю. ѕроте буденна св≥дом≥сть не зводитьс¤ до емп≥ричноњ, бо, кр≥м набутих у практичн≥й д≥¤льност≥ знань, до њњ складу вход¤ть такорк елементи знань ≥деолог≥чних ≥ теоретичних.

“еоретична пол≥тична св≥дом≥сть Ч це сукупн≥сть ≥дей, погл¤д≥в, учень, ¤к≥ виникають на основ≥ наукового досл≥дженн¤ пол≥тичних ¤вищ ≥ процес≥в.

“еоретична пол≥тична св≥дом≥сть маЇ багато сп≥льного з пол≥тичною ≥деолог≥Їю, проте вони не Ї тотожними. —истематизован≥, теоретичн≥ знанн¤ складають основний зм≥ст ≥деолог≥њ, але кр≥м цих знань ≥деолог≥¤ м≥стить ще й ц≥нн≥сний аспект, пов'¤заний з вираженн¤м нею класових ≥нтерес≥в. якщо теоретичне знанн¤ грунтуЇтьс¤ передус≥м на фактах, то ≥деолог≥¤ Ч на ц≥нност¤х, що в≥дбивають ≥нтереси того чи ≥ншого класу.

÷≥нност≥ ¤к один ≥з найважлив≥ших елемент≥в пол≥тичноњ культури Ч це так≥ пол≥тичн≥ знанн¤ та у¤вленн¤, що розгл¤даютьс¤ суб'Їктами пол≥тики ¤к нев≥д'Їмн≥ в≥д њхнього ≥снуванн¤, ор≥Їнтують њхн≥ пол≥тичн≥ д≥њ. ÷≥нност≥ Ї мотивац≥йним базисом пол≥тичноњ культури, вони зумовлюють в≥дпов≥дн≥ пол≥тичн≥ ор≥Їнтац≥њ ≥ повед≥нку, а њх втрата означаЇ руйнуванн¤ самоњ пол≥тичноњ культури.

¬ираженн¤ ≥деолог≥Їю ≥нтерес≥в сусп≥льних клас≥в, њњ ц≥нн≥сний аспект породжують критичне ставленн¤ до нењ ¤к до не≥стинного, спотвореного знанн¤. ¬ ≥деолог≥њ вбачають опозиц≥ю рац≥ональному, науковому ос¤гненню соц≥альноњ д≥йсност≥. ўе  . ћаркс називав њњ Ђспотвореною св≥дом≥стюї. ѕод≥бн≥ оц≥нки ≥деолог≥њ п≥зн≥ше давали ≥тал≥йський соц≥олог ¬. ѕарето (Ђкристал≥зац≥¤ хибноњ св≥домост≥ї), н≥мецький ф≥лософ  . ћанхейм (Ђдобров≥льна м≥стиф≥кац≥¤ї), американський соц≥олог ƒ. Ѕелл (Ђсекул¤ризована рел≥г≥¤ї), французький ф≥лософ Ѕ.-ј. Ћев≥ (Ђневп≥знана брехн¤ї) та ≥н.

ѕроте на¤вн≥сть в ≥деолог≥њ ц≥нн≥сного аспекту не принижуЇ, а, навпаки, п≥двищуЇ њњ роль у житт≥ сусп≥льства.

—аме цей аспект робить ≥деолог≥ю не лише прийн¤тною, а й необх≥дною дл¤ того чи ≥ншого сусп≥льного класу. ≤де¤ Ђк≥нц¤ ≥деолог≥њї, що стала основою впливовоњ в 60-т≥ роки XX ст. концепц≥њ де≥деолог≥зац≥њ, себе не виправдала. ≤деолог≥¤ ви¤вилась необх≥дною. «рештою, в будь-¤кому пол≥тичному документ≥ на¤вн≥ терм≥ни ≥деолог≥чного пор¤дку, ¤к≥ не Ї власне науковими пон¤тт¤ми, наприклад Ђсвободаї, Ђр≥вн≥стьї, Ђсправедлив≥стьї, Ђбратерствої, Ђр≥вн≥сть можливостейї, Ђзагальний добробутї тощо.

 ожна з р≥зних форм пол≥тичноњ ≥деолог≥њ претендуЇ на ≥стинне ≥ найповн≥ше в≥дображенн¤ д≥йсност≥, хоча наближен≥ вони до ≥стинного, наукового знанн¤ неоднаковою м≥рою. «-пом≥ж ≥нших систематизованих погл¤д≥в та ≥дей Ч рел≥г≥йних, ф≥лософських, естетичних тощо Ч пол≥тична ≥деолог≥¤ найб≥льшою м≥рою ор≥Їнтована на практику.

ќсновн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж буденною ≥ теоретичною св≥дом≥стю пол¤гають у њхн≥х п≥знавальних можливост¤х. «а сприйн¤тт¤ пол≥тики на науковому р≥вн≥ розширюЇтьс¤ сфера достов≥рних пол≥тичних знань, науковий анал≥з даЇ можлив≥сть з'¤сувати глибинн≥ причини пол≥тичних ¤вищ ≥ процес≥в, законом≥рностей њхнього розвитку. Ѕуденна ж св≥дом≥сть сприймаЇ пол≥тику поверхово, набут≥ нею знанн¤ мають кон'юнктурне, особист≥сне забарвленн¤. Ѕагато з ор≥Їнтац≥й, ¤к≥ складають пол≥тичну культуру, закладен≥ в люд¤х п≥дсв≥домо ≥ часто ви¤вл¤ютьс¤ в них мимовол≥, без попередн≥х роздум≥в. «бер≥гаючись у п≥дсв≥домост≥, ц≥ ор≥Їнтац≥њ ≥стотно впливають на повед≥нку людей ≥ зм≥ст пол≥тичноњ д≥¤льност≥. ѕор¤д з неусв≥домленими реакц≥¤ми ор≥Їнтац≥йного пор¤дку пол≥тична повед≥нка м≥стить ≥ суто ≥мпульсивн≥ д≥њ.

ѕол≥тична повед≥нка б≥льшост≥ громад¤н будь-¤коњ крањни визначаЇтьс¤ не ст≥льки теоретичною, ск≥льки буденною пол≥тичною св≥дом≥стю, а то й п≥дсв≥домими мотивами, що негативно в≥дбиваЇтьс¤ ¤к на пол≥тиц≥, так ≥ на дол≥ самих громад¤н ≥ робить особливо важливими пол≥тичну осв≥ту мас, формуванн¤ високого р≥вн¤ њхньоњ пол≥тичноњ культури.

2.ќсновн≥ елементи ≥ндив≥дуальноњ та масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥

«алежно в≥д суб'Їкта пол≥тичноњ св≥домост≥ виокремлюютьс¤ ≥ндив≥дуальна, групова й масова пол≥тична св≥дом≥сть.

≤ндив≥дуальна пол≥тична св≥дом≥сть Ч це св≥дом≥сть кожного окремого ≥ндив≥да ¤к учасника пол≥тичного процесу. √рупова пол≥тична св≥дом≥сть Ч це св≥дом≥сть р≥зних соц≥альних сп≥льностей людей (соц≥ально-класових, етн≥чних, демограф≥чних, профес≥йних, територ≥альних).

—оц≥альну базу масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ складаЇ маса ¤к сукупн≥сть ≥ндив≥д≥в, котр≥ належать до р≥зних соц≥альних сп≥льностей ≥ беруть участь у конкретних пол≥тичних процесах. «а своњм зм≥стом масова пол≥тична св≥дом≥сть Ї сукупн≥стю ≥дей, погл¤д≥в, у¤влень, почутт≥в, настроњв, що в≥дображають доступн≥ й в≥дом≥ масам пол≥тичн≥ ¤вища ≥ процеси. ћасова пол≥тична св≥дом≥сть формуЇтьс¤ п≥д впливом не лише соц≥ально-економ≥чних ≥ пол≥тичних чинник≥в, а й за допомогою ≥деолог≥чних засоб≥в. ќдн≥Їю з ≥стотних рис масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ Ї ѓѓ динам≥зм Ч здатн≥сть до швидких зм≥н залежно в≥д д≥њ р≥зноман≥тних чинник≥в, особливо аг≥тац≥њ ≥ пропаганди. ÷¤ особлив≥сть слугуЇ п≥дставою дл¤ ман≥пулюванн¤ масовою пол≥тичною св≥дом≥стю, ¤ке досить поширене в пол≥тиц≥.

ћасова св≥дом≥сть про¤вл¤Їтьс¤ у громадськ≥й думц≥. ќсновними каналами з'¤суванн¤ ≥ ви¤ву громадськоњ думки Ї опитуванн¤ населенн¤, референдуми, збори, ман≥фестац≥њ, всенародн≥ обговоренн¤ важливих сусп≥льно-пол≥тичних проблем, зверненн¤ населенн¤ з листами, скаргами ≥ пропозиц≥¤ми до орган≥в державноњ влади, громадських орган≥зац≥й, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ тощо.

ѕол≥тична св≥дом≥сть Ї найважлив≥шою складовою пол≥тичноњ культури. ќднак не вс≥ њњ ви¤ви належать до пол≥тичноњ культури. ѕол≥тична св≥дом≥сть в≥дображаЇ всю багатоман≥тн≥сть пол≥тичних в≥дносин, до складу пол≥тичноњ культури вход¤ть лише дом≥нуюч≥ в сусп≥льств≥ або найб≥льш характерн≥ дл¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ соц≥альноњ сп≥льност≥ типов≥, укор≥нен≥ ≥дењ, погл¤ди, у¤вленн¤ тощо про р≥зн≥ аспекти пол≥тичного житт¤. Ќасамперед це стосуЇтьс¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, ¤к≥ Ї визначальними щодо св≥тогл¤дних позиц≥й ≥ пол≥тичноњ повед≥нки.

3.≤деолог≥¤: њњ роль у пол≥тиц≥

≤деолог≥¤† - ( в≥д греч. idea - ≥де¤ й logos - навчанн¤: вченн¤ про ≥дењ) - у простор≥ промисловоњ культури осмисленн¤ пол≥тичноњ й ≥ншоњ соц≥альноњ структури з позиц≥й в≥дособленого суб'Їкта п≥знанн¤. –озвиток науки в «ах≥дн≥й культур≥ привело до пануванн¤ "об'Їктного" усв≥домленн¤ предмета. ќб'Їкт ≥ суб'Їкт п≥знанн¤ в ц≥й парадигм≥ жорстко протипоставлен≥ й розд≥лен≥, завданн¤ людини - осмислити предмет так, ¤к в≥н Ї в соб≥. ” сусп≥льств≥ таке п≥знанн¤ утруднене й проблематично, оск≥льки люди осмислюють св≥й внутр≥шн≥й досв≥д, а в≥н завжди частичен. ƒо частковост≥ досв≥ду приЇднуютьс¤ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ й мети д≥¤льност≥ людей ≥ њх р≥зних корпорац≥й, ¤к≥ модиф≥кують утримуванн¤ знанн¤ про сусп≥льства. –озвиток вол≥ в «ах≥дн≥й пол≥тиц≥ привело до виникненн¤ л≥беральноњ св≥домост≥, ¤ка стаЇ опозиц≥йним стосовно пануючоњ державноњ ментальност≥, ¤ка до цього моменту була дом≥нуючою. ¬иникаЇ дихотом≥¤ оф≥ц≥йноњ й опозиц≥йноњ ≥деолог≥њ, ¤к≥ взаЇмод≥ють складним образом, залежно в≥д в≥дпов≥дност≥ сусп≥льства й держави. ќсобливо жорстко ц¤ диференц≥ац≥¤ ≥деолог≥й про¤вл¤Їтьс¤ з по¤вою радикал≥зму, особливо, пролетарського, зокрема, марксизму. ≤деолог≥¤ одержуЇ розвиток у трьох основних формах, ¤к≥ виражали аспекти основи й тенденц≥њ еволюц≥њ промисловоњ культури. ƒо цих форм ≥деолог≥њ ставл¤тьс¤ консерватизм, л≥берал≥зм ≥ радикал≥зм. ƒо консерватизму т¤ж≥ють традиц≥йн≥ пол≥тичн≥ сили, що виражають ≥нтереси на¤вноњ культури. Ћ≥беральна ≥деолог≥¤ виразила втримуванн¤ розвиненоњ промисловоњ культури. –адикал≥зм, критично осмислюючи реальн≥сть, нац≥лював опозиц≥онер≥в у в≥дношенн≥ до на¤вноњ культури на революц≥йно-реформац≥йн≥ д≥њ по кардинальн≥м перетворенню сусп≥льства. ѕол≥тична й ≥деолог≥чна ≥стор≥¤ промисловоњ ™вропи ¤вл¤Ї собою, по сут≥ справи, ≥стор≥ю взаЇмод≥њ, боротьби пол≥тичних суб'Їкт≥в консервативноњ, л≥беральноњ й радикальноњ ор≥Їнтац≥њ. ѕроблема ≥деолог≥њ т≥сно пов'¤зана з керуванн¤м сусп≥льством, ≥з проблемою насильства й, в≥дпов≥дно, з дол¤ми практично вс≥х людей планети. “ому в сучасн≥м сусп≥льств≥ робл¤тьс¤ спроби розд≥лити ≥деолог≥ю й утоп≥ю ( .ясперс,  .ћангейм ≥ ≥н.). ≤деолог≥¤ дозвол¤Ї обірунтувати пануванн¤ в пол≥тику й сусп≥льств≥ ≥сторично актуал≥зованих суб'Їкт≥в, спри¤ти њхньому перетворенню в пол≥тичну ел≥ту. ”топ≥¤ ор≥Їнтована на псевдоисторию, дозвол¤Ї актуал≥зуватис¤ у¤вним пол≥тичним ≥ соц≥альним суб'Їктам. ” реальност≥ соц≥ал≥зац≥¤ утоп≥њ ¤к консервативноњ, так ≥ радикальноњ, приводить до соц≥альних деструкц≥й ≥ до росту насильства. ” сучасному св≥т≥ насильство придбало форму јпокал≥псиса, тому проблема утоп≥чност≥ пол≥тичноњ д≥¤льност≥ стаЇ одн≥Їњ ≥з самих актуальних проблем. ” той же час розд≥лити ≥деолог≥ю й утоп≥ю принципово неможливо, це протир≥чч¤ дозвол¤Їтьс¤ в практичн≥й сфер≥. “ому можна констатувати, що м≥ць людства, ¤ка створена в пост≥ндустр≥альн≥м сусп≥льств≥, затребуЇ нову ≥деолог≥ю й нову орган≥зац≥ю планетарного сп≥втовариства. Ќегативн≥ сторони ≥деолог≥њ привели до виникненн¤ спроб в≥дмовитис¤ в≥д ц≥Їњ "нестрогоњ й суб'Їктивованоњ" форми осмисленн¤ сусп≥льства й обірунтуванн¤ форм д≥¤льност≥ в ньому. ÷¤ "≥деолог≥¤" одержала назву "де≥деолог≥зац≥њ" (ƒ.Ѕелл). јле практика показала утоп≥чн≥сть ц≥Їњ ≥дењ, оск≥льки принципово неможливо створити альтернативне "неидеологичное" усв≥домленн¤ сусп≥льства. ќчевидно, що зниженн¤ р≥вн¤ корпоративност≥ й спекул¤тивност≥ ≥деолог≥чноњ св≥домост≥ пов'¤зане з розвитком пол≥тичноњ й загальнолюдськоњ культури. ” постмодерн≥стському ментальному й плюралистичном пол≥тичному просторах ≥деолог≥чна актуал≥зац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок безцензурного в≥дкритого взаЇмод≥њ безл≥ч≥ культурно-пол≥тичних суб'Їкт≥в. ќдержуЇ затребуван≥сть ≥нтегративна ≥деолог≥¤, в основ≥ ¤коњ заф≥ксована ≥де¤ сп≥вроб≥тництва, а не протиборства р≥зних ≥деолог≥чних ≥ пол≥тичних суб'Їкт≥в. ƒл¤ сучасноњ –ос≥њ характерна найвищою м≥рою невизначена й спекул¤тивна ≥деолог≥¤.

4.—утн≥сть, структура ≥ функц≥њ пол≥тичноњ св≥домост≥

—в≥дом≥сть пол≥тична† - усв≥домленн¤ соц≥окультурноњ ц≥л≥сност≥ частковим, ≥деолог≥чним образом, спр¤моване на збереженн¤ й захист нац≥онально-державного утвору з урахуванн¤м ≥нтерес≥в пан≥вних соц≥альних клас≥в або верств. ѕол≥тична св≥дом≥сть Ї моментом ц≥л≥сноњ загальнокультурноњ св≥домост≥, воно в≥дображаЇ вс≥ практичн≥ й духовн≥ особливост≥ на¤вноњ соц≥альност≥. ѕол≥тична св≥дом≥сть в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д св≥домост≥ загального характеру тим, що воно прагне до осмисленн¤ ц≥лого на основ≥ системи ц≥нностей, до ¤ких ставл¤тьс¤ ≥нтереси держави, пол≥тичноњ ел≥ти верств, що панують, населенн¤ ≥ т.д. «алежно в≥д специф≥ки культурно-технолог≥чноњ й пол≥тичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства, ц≥ ц≥нност≥ можуть коливатис¤ в границ¤х пр≥оритет≥в пол≥тичного простору. ” той же час пол≥тична св≥дом≥сть не може не бути ≥деолог≥зованим, воно маЇ акцентоване практичносвладне значенн¤ й виконуЇ властиву њй функц≥ю осмисленн¤ сусп≥льства з позиц≥й пол≥тичноњ орган≥зац≥њ й влади. ѕроблема ≥стинност≥ актуальна й дл¤ пол≥тичноњ св≥домост≥, незважаючи на те, що воно завжди м≥стить ≥деолог≥чно-спекул¤тивний момент. ћомент ≥стинност≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ перебуваЇ в границ¤х його адекватност≥ усв≥домлюваноњ соц≥ально-пол≥тичноњ ситуац≥њ. ќсобливо актуальна адекватн≥сть даноњ форми св≥домост≥ в критичн≥, кризов≥ моменти ≥стор≥њ значною м≥рою залежить спр¤мован≥сть ≥ ступ≥нь концентрац≥њ соц≥альноњ енерг≥њ, економ≥чноњ, дипломатичноњ або в≥йськовоњ чинност≥, а отже, дол¤ держав ≥ народ≥в. јдекватн≥сть, в≥дпов≥дн≥сть св≥домост≥ соц≥ально-пол≥тичноњ ситуац≥њ й здатн≥сть ц¤ св≥дом≥сть за рахунок орган≥зац≥њ перетворити в реальну соц≥альну чинн≥сть може подолати кризу в сусп≥льств≥. Ќеадекватн≥сть пол≥тичноњ св≥домост≥, що виражаЇтьс¤ в ≥люзорност≥, утоп≥чност≥ або суб'Їктивност≥, що виходить за меж≥ пол≥тичного простору руйнуЇ сусп≥льну м≥ць, приводить до наростанн¤ криз ≥ загибел≥ нац≥онально-державних утвор≥в (крањн). ” той же час пол≥тична св≥дом≥сть ¤к таке може спри¤ти зм'¤кшенню кризових ситуац≥й. Ѕезкризисний розвиток ≥стор≥њ можна вважати критер≥Їм ≥стинност≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ й в≥дпов≥дност≥ пол≥тичноњ структури й пол≥тичноњ ел≥ти реальним сусп≥льно-пол≥тичним в≥дносинам. ѕод≥бне в≥дношенн¤ до пол≥тичноњ св≥домост≥ пов'¤зане з тим, що вс¤ка пол≥тика починаЇтьс¤ з усв≥домленн¤ ≥снуючого сусп≥льства, постановки тих або ≥нших управл≥нських, пол≥тичних ц≥лей. ѕол≥тичн≥ ц≥л≥ Ї безпосередньою основою орган≥зац≥њ пол≥тичноњ д≥¤льност≥. “ому в≥д того, наск≥льки ¤сно й адекватно представники пол≥тичноњ ел≥ти розум≥ють своњ завданн¤ й можливост≥ њх р≥шенн¤, залежить ефективн≥сть пол≥тичного керуванн¤, ≥, отже, стан реального житт¤ держави й населенн¤. ” самому загальному план≥ пол≥тична св≥дом≥сть складаЇтьс¤ в певн≥й культурн≥й ситуац≥њ й визначаЇтьс¤ нею. “ак, у вс≥х культурах, кр≥м зах≥дноњ, пол≥тична св≥дом≥сть носить ≥ррац≥ональний, Ђненауковийї характер. ѕол≥тична св≥дом≥сть маЇ форми традиц≥й, рел≥г≥йних принцип≥в, св¤щенних ≥ ≥ндив≥дуальних ос¤¤нь, гадань ≥ пророкувань, тлумаченн¤ сн≥в ≥ бачень, одкровень мудрост≥, визначенн¤ дол≥ людей ≥ держав по св¤щенних книгах, гороскопах, сп≥лкуванн¤ з парфумами предк≥в ≥ великих попередник≥в, ≥ т.д. ≤стор≥¤ розвитку пол≥тичноњ св≥домост≥ бере початок у м≥фолог≥њ в крањнах —ходу. ѕол≥тична св≥дом≥сть у ™вроп≥ спочатку мало т≥ ж форми, що й на —ход≥. ¬ищою його формою була мудр≥сть великих законодавц≥в. ¬они видавали закони, по ¤ких люди повинн≥ були жити стол≥тт¤ми. « античноњ стародавност≥ до нас д≥йшли м≥фи про с≥м мудрец≥в. ” њхнЇ число входили р≥зн≥ люди. ” реальност≥ њх було набагато б≥льше. ѓм вдавалос¤ краще ≥нших осмислити соц≥альну д≥йсн≥сть ≥ виразити њњ в загальних формах закон≥в, виконанн¤ ¤ких у рамках пол≥тичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства гарантувало максимальну усп≥шн≥сть усього сусп≥льного ≥снуванн¤, в≥дтворенн¤. —учасн≥ психологи ( . ёнг) д≥йшли висновку, що в результат≥ соц≥ального досв≥ду створюЇтьс¤ поле несв≥домого, у ¤к≥м Ђвитаютьї ≥дењ. Ќайб≥льш здатн≥ до цього люди вловлюють, осмислюють ц≥ Ђфлюњдиї, образи й перетворюють њх в ≥дењ, пол≥тичн≥ програми, закони ≥ т.д. «начна частина усв≥домленн¤ зд≥йснювалас¤ в рел≥г≥йн≥й форм≥. ” ц≥й форм≥ св≥дом≥сть ≥шла в≥д пророк≥в, ¤к≥ мислили, ¤к уважаЇтьс¤ в рамках рел≥г≥йного св≥тогл¤ду, не сам≥, а виражали волю Ѕога.  р≥м цих ≥ррац≥ональних момент≥в, починаючи ≥з час≥в античноњ √рец≥њ, до масиву пол≥тичноњ св≥домост≥ приЇднуютьс¤ принципи, вироблен≥ в русл≥ ф≥лософ≥њ, метаф≥зичноњ св≥домост≥. ¬елик≥ ф≥лософи стародавност≥ √еракл≥т, ѕифагор, —ократ, ѕлатон, јристотель ≥ ≥нш≥ намагалис¤ створити ун≥версальн≥ пол≥тичн≥ системи, ¤к≥ були б заснован≥ на ун≥версальних принципах добра, справедливост≥, гармон≥њ, сусп≥льного блага ≥ т.д. Ќаприклад, јристотель був духовним наставником ќлександра ћакедонського, пол≥тична св≥дом≥сть ¤кого, у сукупност≥ з орган≥заторським ген≥Їм, ви¤вив вир≥шальний вплив на пол≥тичну орган≥зац≥ю елл≥нського миру. ≈поха нового часу перетворюЇтьс¤ в культуру науково-техн≥чного прогресу, що народжуЇтьс¤. ÷¤ культура викликаЇ до житт¤ небувале в колишн≥й ≥стор≥њ розвиток рац≥ональноњ св≥домост≥, в основ≥ ¤кого лежить метод лог≥ки. Ћог≥ка концентруЇ в соб≥ весь минулий досв≥д людства, а в≥н, у свою чергу, ц≥леспр¤мовано проектуЇ на предмет наукового, рац≥онального знанн¤. ” результат≥ св≥дом≥сть ухвалюЇ форму закону. ѕредмет п≥знаЇтьс¤ об'Їктивно, однаково дл¤ вс≥х людей. “аке знанн¤ може технолог≥чно в≥дтворюватис¤ в будь-¤ких умовах, що необх≥дно дл¤ промислового виробництва. Ћюдство влаштоване так, що пануюча св≥дом≥сть епохи здобуваЇ загальний характер. ¬≥дбулос¤ це й з пол≥тичною св≥дом≥стю. ≈мп≥рична спр¤мован≥сть св≥домост≥, сформульована ‘. Ѕэконом, зм≥нюЇ й эпистемологическую, п≥знавальну спр¤мован≥сть ≥деолог≥њ.  ращ≥ розуми ™вропи намагаютьс¤ пол≥тичну структуру осмислити рац≥онально, науково. ƒл¤ цього, ¤к видалос¤, досить п≥знати закони розвитку сусп≥льства, сутн≥сть пол≥тичноњ орган≥зац≥њ, об'Їднати њх ≥ показати люд¤м, ¤к потр≥бно жити в умовах оптимальноњ пол≥тико-соц≥альноњ системи. ¬ищою крапкою домагань рац≥ональноњ ≥деолог≥њ можна вважати марксистську теор≥ю. ћаркс ≥ Ёнгельс, виход¤чи ≥з принципу матер≥ал≥стичного розум≥нн¤ ≥стор≥њ, покритикували сусп≥льство буржуазних в≥дносин. ¬они д≥йшли висновку, що дл¤ створенн¤ сусп≥льства справедливост≥ необх≥дно подолати приватну власн≥сть на засоби виробництва й створити безкласове сусп≥льство. ” цьому сусп≥льств≥ вс≥ повинн≥ трудитис¤ в сфер≥ проведенн¤ матер≥альних благ, займатис¤ вс≥ма ≥ншими соц≥альними функц≥¤ми, включаючи й сферу пол≥тики. Ќа думку ћаркса, це створило б можлив≥сть гармон≥йно розвиватис¤ вс≥м люд¤м, що у свою чергу розвило такий процес у сусп≥льств≥, ¤кий дозволив би об≥йтис¤ без пол≥тики. ” комун≥стичн≥м сусп≥льств≥, по ц≥й теор≥њ, керуванн¤ речами перем≥нить керуванн¤ людьми, а це допоможе подолати пол≥тичну орган≥зац≥ю сусп≥льства. ÷¤ теор≥¤ була так приваблива, що м≥льйони людей стали њњ посл≥довниками. ” –ос≥њ к≥нц¤ ’I’ стол≥тт¤ кризовий стан сусп≥льства виступав спонукальним мотивом дл¤ ≥деолог≥чних пошук≥в шл¤х≥в реформуванн¤. “еор≥¤ ћаркса, створена дл¤ розвиненого промислового сусп≥льства, була сприйн¤та ¤к наукова соц≥олог≥¤ радикального характеру й була пристосована до рос≥йськоњ д≥йсност≥ Ћен≥ним. ѕ≥сл¤ революц≥њ 1917 р. парт≥¤ б≥льшовик≥в зд≥йснила зухвалу спробу створенн¤ сусп≥льства на основ≥ марксистсько-лен≥нськоњ ≥деолог≥њ. ” результат≥ в —–—– було за найкоротш≥ строки створене промислове сусп≥льство, крањна була перетворена в наймогутн≥шу м≥л≥таризовану наддержаву. ” той же час н≥¤кого комун≥зму не вийшло, а експлуатац≥¤, з ¤коњ повинн≥ були боротис¤ комун≥сти, перетворилас¤ у сверхэксплуатацию. ѕол≥тичний режим зам≥сть вол≥ прин≥с терор тотал≥таризму, а через с≥м дес¤тил≥ть система звалилас¤. ћожна констатувати, що з моменту по¤ви пол≥тичноњ св≥домост≥ до самого останнього часу, пол≥тичн≥ ц≥л≥, ¤к≥ ставл¤тьс¤ у всеос¤жних радикальних програмах, реал≥зуютьс¤ не так, ¤к вони замислювалис¤. «'¤вл¤ютьс¤ так≥ обставини, ¤к≥ не дозвол¤ють вт≥лити в житт¤ ≥деальн≥ модел≥ пол≥тичноњ св≥домост≥. ÷е приводить багатьох мислител≥в до висновку, що ми ще дуже мало знаЇмо про самих соб≥, про те, що таке сусп≥льство. —аме ≥з ц≥Їњ причини в сх≥дних деспот≥¤х практично немаЇ в≥льних людей. √армон≥зац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ в них за рахунок загального обмеженн¤. ¬ античност≥ достатньою волею мали т≥льки в≥льн≥ громад¤ни. –аби прир≥внювалис¤ до св≥йських тварина. ¬ умовах феодал≥зму в≥льними були вищ≥ стани. “≥льки демократ≥¤ робить людей формально р≥вними стосовно прав, до закону. ѕол≥тична св≥дом≥сть не в змоз≥ створити гармон≥чних умов житт¤ дл¤ вс≥х член≥в сусп≥льства нав≥ть у форм≥ утоп≥њ - ус≥ утоп≥њ м≥ст¤ть внутр≥шн≥ протир≥чч¤, ¤к≥ неможливо дозволити в њхн≥х рамках. ѕол≥тична св≥дом≥сть виступаЇ у форм≥ ≥деолог≥њ, тому завжди идеологично. »деологичность ц≥Їњ форми св≥домост≥ укладаЇтьс¤ в тому, що воно усв≥домлюЇ сусп≥льство в ц≥лому з позиц≥й ¤коњ-небудь його частини - класу, шаруючи, корпорац≥њ ≥ т.д. ќф≥ц≥йна пол≥тична св≥дом≥сть виражаЇ ≥нтереси пануючих соц≥альних чинностей ≥ ел≥ти, а опозиц≥йне - ≥нтереси ¤кий-небудь ≥нш, що народжуЇтьс¤ або в≥дмираЇ, частини соц≥альноњ структури. ѕол≥тичн≥ реал≥њ стали основою дл¤ висновку, зг≥дно з ¤ким будь-¤ка пол≥тична св≥дом≥сть идеологично, частково й утоп≥чно ( . ћангейм). ÷е пов'¤зане з в≥чним обмеженн¤м пол≥тики - виражати приватний ≥нтерес у ¤кост≥ загального. ќбмежувати практично вс≥х людей заради в≥дтворенн¤ ц≥лого - держави - ¤к велич, так ≥ прокл≥н пол≥тики. ” сучасн≥м сусп≥льств≥ з ¤скраво вираженими приватними ≥нтересами й засилл¤м бюрократ≥њ сформувати загальну пол≥тичну св≥дом≥сть п≥д чинн≥сть т≥льки Ђпозакласовимї, Ђбезпарт≥йнимї ≥нтел≥гентам. ѕроблема де≥деолог≥зац≥њ пол≥тичноњ св≥домост≥, доданн¤ йому статусу загального, включенн¤ в нього ≥нтерес≥в ус≥х верств населенн¤ сучасного сусп≥льства актуальна, але дотепер нереал≥зована. ѓњ принципове р≥шенн¤ пов'¤зане з подальшою гуман≥зац≥Їю сусп≥льства, його дем≥л≥таризац≥Їю, экологизацией, деэлитизацией ≥ багатьма ≥ншими процесами, що зач≥пають ≥нтереси практично всього населенн¤ «емл≥.  р≥м де≥деолог≥зац≥њ перед пол≥тичною св≥дом≥стю сучасност≥ коштуЇ завданн¤ можливост≥ вт≥ленн¤ його висновк≥в у реальну пол≥тичну практику. ƒана проблема може бути вир≥шена, ¤кщо пол≥тична св≥дом≥сть кр≥м адекватност≥ ц≥нн≥сноњ реальност≥ придбаЇ статус технолог≥чност≥. ѕол≥тична св≥дом≥сть реал≥зуЇтьс¤ через д≥¤льн≥сть держави й пол≥тичних парт≥й, р≥зн≥ форми орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥ ≥ т.д. ¬≥д зр≥лост≥ й адекватност≥ св≥домост≥ залежить багато в чому усп≥шн≥сть ус≥Їњ пол≥тики.

¬изначальна функц≥¤ пол≥тичноњ культури Ч вираженн¤ й реал≥зац≥¤ соц≥альних ≥нтерес≥в. ” пол≥тичн≥й св≥домост≥, передус≥м у њњ найважлив≥ш≥й складов≥й Ч пол≥тичн≥й ≥деолог≥њ, в≥дтворюютьс¤ кор≥нн≥ ≥нтереси соц≥альних сп≥льностей, ¤к≥ стосуютьс¤ влади в сусп≥льств≥. ”св≥домленн¤ цих ≥нтерес≥в зумовлюЇ в≥дпов≥дну пол≥тичну повед≥нку соц≥альних сп≥льностей та окремих њх представник≥в. ƒл¤ завоюванн¤ й використанн¤ державноњ влади, зд≥йсненн¤ впливу на нењ вони створюють пол≥тичн≥ парт≥њ, об'Їднуютьс¤ в громадськ≥ орган≥зац≥њ, тим чи ≥ншим чином ведуть себе у виборчих кампан≥¤х, ≥нших пол≥тичних процесах.

ѕризначенн¤ пол≥тики в ц≥лому, пол≥тичноњ культури зокрема, Ч узгодженн¤ багатоман≥тних соц≥альних ≥нтерес≥в, забезпеченн¤ Їдност≥ й ц≥л≥сност≥ сусп≥льства. ¬ узгодженн≥ соц≥альних ≥нтерес≥в, забезпеченн≥ ст≥йкого, злагодженого ≥ динам≥чного функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ системи знаходить св≥й ви¤в нормативно-регулююча функц≥¤ пол≥тичноњ культури. –еал≥зуЇтьс¤ вона за допомогою формуванн¤ ≥ закр≥пленн¤ в сусп≥льн≥й св≥домост≥ необх≥дних пол≥тичних ц≥нностей, установок, ц≥лей, мотив≥в ≥ норм повед≥нки. як правило, вони вт≥люютьс¤ в нормативних пол≥тичних р≥шенн¤х держави ≥ надають можлив≥сть ефективно регулювати в≥дносини в межах пол≥тичноњ системи з боку ¤к держави, так ≥ громад¤нського сусп≥льства. «авд¤ки нормативно-регулююч≥й функц≥њ пол≥тичноњ культури дос¤гаЇтьс¤ соц≥альний ≥ в ц≥лому Ч сусп≥льний консенсус.

¬иховна функц≥¤ пол≥тичноњ культури, або функц≥¤ пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ, спр¤мована на формуванн¤ й розвиток ≥ндив≥да ¤к суб'Їкта пол≥тичних в≥дносин. ¬≥дбуваЇтьс¤ це на основ≥ тих пол≥тичних ц≥нностей ≥ норм повед≥нки, ¤к≥ переважають у сусп≥льств≥ в ц≥лому або в≥дпов≥дають ≥нтересам ≥ ц≥л¤м тих чи ≥нших соц≥альних сп≥льностей. «асвоюючи пол≥тичну культуру, ≥ндив≥д набуваЇ знань про пол≥тичну систему, своњ права та обов'¤зки ¤к громад¤нина, стаЇ активним учасником пол≥тичного процесу. ¬иховна функц≥¤ пол≥тичноњ культури, отже, спр¤мована на розвиток пол≥тичноњ активност≥ людей.

—уть комун≥кативноњ функц≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що пол≥тична культура виступаЇ засобом ≥дейно-пол≥тичного ≥ правового зв'¤зку громад¤н з пол≥тичними ≥нститутами та м≥ж собою. ÷¤ функц≥¤ забезпечуЇ взаЇмод≥ю вс≥х учасник≥в пол≥тичного процесу на баз≥ використанн¤ загальноприйн¤тих терм≥н≥в, символ≥в, стереотип≥в мисленн¤ й повед≥нки. ¬она даЇ змогу встановити зв'¤зки м≥ж учасниками пол≥тичного процесу ¤к у простор≥, тобто в межах ≥снуючоњ пол≥тичноњ системи, так ≥ в час≥ Ч транслюючи надбанн¤ пол≥тичноњ культури в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ ≥ тим самим забезпечуючи спадков≥сть пол≥тичного досв≥ду р≥зних покол≥нь.

ѕрогностична функц≥¤ пол≥тичноњ культури пол¤гаЇ в тому, що на основ≥ знанн¤ особливостей ≥ стану пол≥тичноњ культури р≥зних соц≥альних сп≥льностей, притаманних њм ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й та оц≥нок пол≥тичних ¤вищ ≥ процес≥в можна передбачити можлив≥ вар≥анти њхньоњ повед≥нки в тих чи ≥нших конкретних соц≥ально-пол≥тичних ситуац≥¤х. –еал≥зац≥¤ ц≥Їњ функц≥њ потребуЇ пост≥йного вивченн¤ ≥ врахуванн¤ в д≥¤льност≥ вс≥х владних структур стану пол≥тичноњ св≥домост≥ р≥зних соц≥альних сп≥льностей, притаманних њм ≥нтерес≥в ≥ прагнень. ” зах≥дн≥й пол≥толог≥њ ц≥нн≥сть вивченн¤ пол≥тичноњ культури вбачаЇтьс¤ саме у њњ здатност≥ передбачати пол≥тичну повед≥нку людей.

ѕерел≥чен≥ функц≥њ пол≥тичноњ культури в р≥зних ≥сторичних умовах про¤вл¤ютьс¤ неоднаковою м≥рою. “ак, у перех≥дних сусп≥льствах, особливо в процес≥ зд≥йсненн¤ соц≥ально-економ≥чних перетворень в ≥нтересах лише окремих соц≥альних сп≥льностей, значною м≥рою послаблюЇтьс¤ комун≥кативна функц≥¤ пол≥тичноњ культури. ¬ результат≥ загострюютьс¤ соц≥альн≥ суперечност≥, втрачаютьс¤ взаЇморозум≥нн¤ м≥ж окремими сп≥льност¤ми, дов≥ра до пол≥тичних ≥нститут≥в, насамперед орган≥в державноњ влади. ќсобливо небезпечною дл¤ сусп≥льноњ злагоди Ї однозначно негативна оц≥нка минулого сусп≥льства, хоч би ¤ким воно було. “ака оц≥нка призводить, зокрема, до втрати порозум≥нн¤ м≥ж старшим ≥ молодшим покол≥нн¤ми, породжуЇ в середовищ≥ останнього неповагу до старших, апат≥ю ≥ н≥г≥л≥зм. ≤ навпаки, абсолютизац≥¤ значенн¤ минулого, ≥сторичного досв≥ду робить пров≥дним елементом пол≥тичноњ культури ритуал, коли пол≥тика перетворюЇтьс¤ на систему суворо регламентованих д≥й ≥з малозрозум≥лим дл¤ основноњ маси людей сенсом.

ќдним ≥з основних канал≥в впливу культури на пол≥тику Ї пол≥тична соц≥ал≥зац≥¤ особи, ¤ка даЇ можлив≥сть участ≥ в пол≥тичному житт≥. ѕол≥тична соц≥ал≥зац≥¤ в≥д≥граЇ важливу роль у подоланн≥ фрагментарност≥ пол≥тичноњ культури, забезпеченн≥ наступност≥ пол≥тичноњ культури покол≥нь.

5. ƒинам≥ка пол≥тичноњ культури, њњ типи ≥ особливост≥

” пол≥толог≥њ ≥снують р≥зн≥ п≥дходи до розум≥нн¤ сутност≥ пол≥тичноњ культури та њњ визначенн¤. ÷≥ в≥дм≥нност≥ пов'¤зан≥ передус≥м з неоднозначн≥стю самого пон¤тт¤ Ђкультураї. як зазначаЇтьс¤ в енциклопедичному словнику, культура (в≥д лат. cultura Ч оброб≥ток, вихованн¤, осв≥та, шануванн¤) Ч ≥сторично визначений р≥вень розвитку сусп≥льства, творчих сил ≥ зд≥бностей людини, виражений в типах ≥ формах орган≥зац≥њ житт¤ ≥ д≥¤льност≥ людей, а також у створюваних ними матер≥альних ≥ духовних ц≥нност¤х; пон¤тт¤ Ђкультураї вживаЇтьс¤ дл¤ характеристики певних ≥сторичних епох (антична культура), конкретних сусп≥льств, народностей ≥ нац≥й (культура май¤), а також специф≥чних сфер д≥¤льност≥ або житт¤ (культура прац≥, побуту, художн¤ культура); у б≥льш вузькому розум≥нн≥ Ч сфера духовного житт¤ людей1.

як видно з наведеного визначенн¤, культуру можна розум≥ти ¤к феномен матер≥ального й духовного житт¤ сусп≥льства ≥ ¤к ви¤в лише його духовного житт¤. ÷¤ в≥дм≥нн≥сть даЇтьс¤ взнаки ≥ в розум≥нн≥ пол≥тичноњ культури. ¬ одних випадках њњ трактують лише ¤к феномен св≥домост≥, духовного житт¤ сусп≥льства, соц≥альних сп≥льностей, ≥ндив≥д≥в, в ≥нших Ч розум≥ють ширше. –озгл¤немо ц≥ в≥дм≥нност≥ детальн≥ше.

“ерм≥н Ђпол≥тична культураї вперше ув≥в до наукового вжитку н≥мецький ф≥лософ-просв≥титель ≤оганн √отфр≥д √ердер (1744Ч1803).  онцептуальне осмисленн¤ пол≥тичноњ культури ¤к складовоњ пол≥тичного житт¤ та об'Їкта вивченн¤ пол≥толог≥њ було зд≥йснено лише в 50Ч60-т≥ роки XX ст. ≤нтерес до пол≥тичноњ культури був зумовлений передус≥м усв≥домленн¤м зах≥дними досл≥дниками необх≥дност≥ з'¤суванн¤ впливу глибинних, емоц≥йних ≥ соц≥ально-психолог≥чних чинник≥в на стаб≥льн≥сть пол≥тичних систем. «начний внесок у становленн¤ й розвиток теор≥њ пол≥тичноњ культури зробили американськ≥ пол≥тологи √. јлмонд ≥ —. ¬ерба. ¬они ж започаткували п≥дх≥д до розум≥нн¤ пол≥тичноњ культури ¤к сукупност≥ ор≥Їнтац≥й ≥ндив≥д≥в стосовно пол≥тичних об'Їкт≥в. “ак≥ ор≥Їнтац≥њ ви¤вл¤ютьс¤ на трьох р≥вн¤х. ÷е, по-перше, п≥знавальн≥ ор≥Їнтац≥њ, ¤к≥ охоплюють знанн¤ про пол≥тичну систему та њњ функц≥онуванн¤. ѕо-друге, емоц≥йн≥ ор≥Їнтац≥њ, ¤к≥ виражають почутт¤ шодо пол≥тичноњ системи, учасник≥в пол≥тичного процесу. ѕо-третЇ, це Ч оц≥ночн≥ ор≥Їнтац≥њ, ¤к≥ виражають особисте ставленн¤ до пол≥тичноњ системи, њњ учасник≥в та њхн≥х д≥й. Ђѕон¤тт¤ Ђпол≥тична культураї, Ч писали √. јлмонд ≥ — ¬ерба у прац≥ Ђ√ромад¤нська культураї (1965), Ч вказуЇ на специф≥чн≥ пол≥тичн≥ ор≥Їнтац≥њ Ч установки стосовно пол≥тичноњ системи ≥ њњ окремих частин та установки щодо власноњ рол≥ в систем≥. ÷е сукупн≥сть ор≥Їнтац≥й стосовно особливоњ сукупност≥ об'Їкт≥в ≥ процес≥в.  оли ми говоримо про пол≥тичну культуру сусп≥льства, ми маЇмо на уваз≥ пол≥тичну систему, ≥нтер≥оризовану в знанн¤х, почутт¤х та оц≥нках його член≥вї2.

ќтже, автори обмежили пол≥тичну культуру лише сферою пол≥тичноњ св≥домост≥. ѕор¤д з цим, традиц≥йним, п≥дходом до розум≥нн¤ пол≥тичноњ культури ≥снуЇ ≥нший п≥дх≥д, ¤кий розгл¤даЇ пол≥тичну культуру ¤к орган≥чну Їдн≥сть пол≥тичноњ св≥домост≥ й пол≥тичноњ повед≥нки. “ак, на думку польського пол≥толога ™. ¬¤тра, Ђпол≥тична культура Ч це сукупн≥сть позиц≥й, ц≥нностей ≥ зразк≥в повед≥нки, ¤к≥ стосуютьс¤ взаЇмов≥дносин влади ≥ громад¤нї3. “акий п≥дх≥д, шо грунтуЇтьс¤ на визнанн≥ орган≥чноњ Їдност≥ в пол≥тичн≥й культур≥ двох стор≥н Ч духовноњ, ≥деолог≥чноњ ≥ практичноњ, д≥¤льноњ, досить поширений. ќчевидно, в≥н дещо повн≥ше розкриваЇ сутн≥сть пол≥тичноњ культури, н≥ж попередн≥й, бо повед≥нка Ч це спос≥б ≥снуванн¤ культури, без ¤кого вона неможлива.

« наведеного вище визначенн¤ культури взагал≥ видно, що вона охоплюЇ не всю багатоман≥тн≥сть ви¤в≥в матер≥ального ≥ духовного житт¤ сусп≥льства, а лише типи ≥ форми орган≥зац≥њ житт¤ й д≥¤льност≥ людей, створюван≥ ними матер≥альн≥ й духовн≥ ц≥нност≥. ÷е саме стосуЇтьс¤ й пол≥тичноњ культури. ¬она охоплюЇ не вс≥ ви¤ви пол≥тичноњ св≥домост≥ й пол≥тичноњ повед≥нки, а лише те в Ќ»’, ўќ Ї найб≥льш поширеним, типовим дл¤ сусп≥льства, соц≥альноњ сп≥льност≥ чи ≥ндив≥да. –ос≥йський пол≥толог ћ. X. ‘арук-шин визначаЇ пол≥тичну культуру ¤к Ђсукупн≥сть стереотип≥в пол≥тичноњ св≥домост≥ й повед≥нки, властивих дан≥й соц≥альн≥й сп≥льност≥ї4.

“рет≥й п≥дх≥д до розум≥нн¤ пол≥тичноњ культури близький до другого. ¬≥дпов≥дно до цього п≥дходу пор¤д з пол≥тичною св≥дом≥стю й повед≥нкою до пол≥тичноњ культури долучаютьс¤ також способи функц≥онуванн¤ пол≥тичних ≥нститут≥в.

ќтже, пол≥тична культура в широкому розум≥нн≥ Ч це [b]сукупн≥сть ст≥йких форм пол≥тичноњ св≥домост≥ й повед≥нки, а також характеру ≥ способ≥в функц≥онуванн¤ пол≥тичних ≥нститут≥в у межах певноњ пол≥тичноњ системи.

3 наведених визначень пол≥тичноњ культури видно, що основними елементами њњ структури Ї пол≥тична св≥дом≥сть ≥ пол≥тична повед≥нка (д≥¤льн≥сть) у найб≥льш поширених, типових њх ви¤вах. √оловним елементом пол≥тичноњ культури Ї пол≥тична св≥дом≥сть. њњ складають пол≥тичн≥ ≥нтереси, знанн¤, ≥дењ, погл¤ди, у¤вленн¤, переконанн¤, ц≥нност≥, оц≥нки, ор≥Їнтац≥њ, почутт¤, настроњ, традиц≥њ тощо. —истемоутворюючими в пол≥тичн≥й культур≥, тобто такими, що визначають њњ ¤к орган≥чну ц≥л≥сн≥сть, систему, Ї пол≥тичн≥ знанн¤, пол≥тична ≥деолог≥¤ ≥ переконанн¤.

¬ин¤тково важливим Ї д≥¤льн≥сний аспект пол≥тичноњ культури. …ого складають визнан≥ в сусп≥льств≥ норми пол≥тичноњ повед≥нки, навики ≥ способи пол≥тичноњ д≥¤льност≥, вм≥нн¤ ≥ досв≥д тощо. ” реальн≥й д≥йсност≥ пол≥тична культура ви¤вл¤Їтьс¤ передус≥м у вигл¤д≥ стереотип≥в пол≥тичноњ повед≥нки ≥ способ≥в функц≥онуванн¤ пол≥тичних ≥нститут≥в.

«алежно в≥д суб'Їкта пол≥тики розр≥зн¤ють пол≥тичну культуру сусп≥льства, соц≥альноњ сп≥льност≥ (сусп≥льного класу, соц≥альноњ групи, нац≥њ, народност≥, територ≥альноњ, демограф≥чноњ сп≥льност≥ тощо) та ≥ндив≥да. ѕол≥тична культура ≥ндив≥да Ч це поЇднанн¤ пол≥тичних знань, погл¤д≥в, у¤влень, переконань, оц≥нок, ор≥Їнтац≥й ≥ повед≥нки окремоњ людини. ¬она формуЇтьс¤ п≥д впливом ¤к пол≥тичноњ культури сусп≥льства в ц≥лому, так ≥ т≥Їњ соц≥альноњ сп≥льност≥, до ¤коњ належить ≥ндив≥д. ѕол≥тична культура сусп≥льства Ї синтезом пол≥тичних культур ус≥х на¤вних у ньому соц≥альних сп≥льностей за дом≥нуючоњ рол≥ одн≥Їњ з них Ч т≥Їњ, що пос≥даЇ пан≥вне м≥сце в систем≥ сусп≥льних, насамперед економ≥чних, в≥дносин. «агальнолюдськ≥ пол≥тичн≥ ≥дењ ≥ ц≥нност≥, так≥, наприклад, ¤к свобода, р≥вн≥сть, справедлив≥сть, демократ≥¤ тощо, Ї елементами загальнолюдськоњ пол≥тичноњ культури.

 

 

6.—уперечност≥ становленн¤ ≥ формуванн¤ сучасноњ пол≥тичноњ культури украњнського сусп≥льства

ѕроцес формуванн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ завжди Ї складним ≥ суперечливим, оск≥льки таким Ї пол≥тичне житт¤ сусп≥льства.

«начно зростаЇ роль пол≥тичноњ св≥домост≥ в умовах трансформац≥њ сусп≥льно-пол≥тичних в≥дносин, коли в≥дбуваютьс¤ значн≥ зм≥ни вс≥х сфер сусп≥льного житт¤, руйнуютьс¤ попередн≥ св≥тогл¤дн≥ стереотипи сприйманн¤ усталених соц≥альних норм ≥ ц≥нностей, ¤к≥ в нових умовах нездатн≥ виконувати своњ св≥тогл¤дн≥ функц≥њ. «а таких обставин виникаЇ потреба розробити адекватн≥ новим умовам пол≥тико-≥деолог≥чн≥ концепц≥њ й теор≥њ, ¤к≥ могли б спри¤ти формуванню у громад¤н в≥дпов≥дних моделей св≥тосприйманн¤ й життЇд≥¤льност≥.

«м≥ст процесу формуванн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ в сучасному украњнському сусп≥льств≥ пов'¤заний ≥з складними питанн¤ми реформуванн¤ ≥ трансформац≥њ сусп≥льного житт¤. “ут акумулювалис¤ попередн≥ у¤вленн¤ ≥ пол≥тичн≥ ц≥нност≥ з≥ своњми ор≥Їнтац≥¤ми на етатизм, пасивн≥сть, ≥ндиферентн≥сть та ≥нерц≥йн≥сть ≥з сучасними суперечливими у¤вленн¤ми про демократ≥ю, ринков≥ в≥дносини, соц≥альний захист. —еред найб≥льш загальних характеристик пол≥тичноњ св≥домост≥ громад¤н сучасного украњнського сусп≥льства досл≥дники в≥дзначають амб≥валентн≥сть (двоњст≥сть, протилежн≥сть пол≥тичних ц≥нностей), збереженн¤ певних стереотип≥в тотал≥тарноњ св≥домост≥, недостатнЇ розум≥нн¤ ≥ сприйн¤тт¤ основних принцип≥в демократ≥њ, невизначен≥сть з питань соц≥ально-пол≥тичного розвитку сусп≥льства значноњ частини громад¤н тощо. ƒо того ж суперечливий процес реформ, кризов≥ ¤вища сусп≥льно-економ≥чного житт¤, вестернизац≥¤ масовоњ культури значно ускладнюють процеси пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ.