1. ќбТЇктивн≥ умови
формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ пол≥тичних парт≥й та громадсько-пол≥тичних
обТЇднань
ѕол≥тична парт≥¤ - це
орган≥зована група громад¤н, що виражаЇ ≥нтереси тих чи ≥нших соц≥альних верств
≥ прагне до реал≥зац≥њ своЇњ мети шл¤хом боротьби за державну владу ≥ њњ
використанн¤.
ўо в≥др≥зн¤Ї парт≥ю в≥д ≥нших
сусп≥льно-пол≥тичних орган≥зац≥й ≥ груп тиску?
†ќрган≥зац≥йна оформлен≥сть: ст≥йк≥
внутр≥шньопарт≥йн≥ в≥дносини ≥ на¤вн≥сть розгалуженоњ структури на
загальнонац≥ональному, рег≥ональному ≥ м≥сцевому р≥вн¤х (виборн≥ центральн≥
органи ≥ с≥тка рег≥ональних в≥дд≥лень).
†¬≥дкрита налаштован≥сть на владу. ÷¤ ознака
в≥др≥зн¤Ї парт≥њ не т≥льки в≥д сусп≥льних рух≥в, але й в≥д груп тиску. ќстанн≥
часом волод≥ють реальною владою, але не аф≥шують цього, в≥ддаючи перевагу
озвученню своњх ≥нтерес≥в через парт≥йних л≥дер≥в.
†ѕошук масовоњ опори: безпосередньо активних
член≥в ≥ виборц≥в. ÷е вимагаЇ в≥д парт≥й проведенн¤ аг≥тац≥йноњ роботи,
пропаганди своњх доктрин.
†≤деолог≥чн≥сть парт≥йних доктрин. ѕравда, у
сучасн≥й практиц≥ поширений феномен електоральних парт≥й, в ¤ких ≥деолог≥¤
виступаЇ на задн≥й план, а головними функц≥¤ми стаЇ висуванн¤ кандидат≥в:
моб≥л≥зац≥¤ виборц≥в на п≥дтримку кандидата. Ќа думку в≥домого французького
пол≥толога ћ.ƒюверше, такими Ї демократична ≥ республ≥канська парт≥њ —Ўј -
свого роду команди спец≥ал≥ст≥в з завоюванн¤ голос≥в ≥ адм≥н≥стративних посад.
јле в будь-¤кому випадку парт≥¤ пропонуЇ своњм посл≥довникам певну систему
ор≥Їнтац≥й стосовно стратег≥њ розвитку сусп≥льства.
†Ќа¤вн≥сть програмноњ мети - певного проекту
розвитку сусп≥льства. ѕрограма в≥дображаЇ ≥нтереси окремоњ соц≥альноњ групи або
претендуЇ на вираженн¤ ≥нтерес≥в б≥льш широких мас.
÷≥ риси в≥др≥зн¤ють реальну
парт≥ю не т≥льки в≥д сусп≥льних рух≥в, але й в≥д карликових парт≥й,
"одноденних" парт≥й, характерних дл¤ крањн, ¤к≥ зд≥йснюють перех≥д до
демократ≥њ.
Ќе дивл¤чись на на¤вн≥сть
значноњ л≥тератури, присв¤ченоњ парт≥¤м, Їдност≥ в розум≥нн≥ њх сутност≥ немаЇ.
Ќайб≥льш поширеними Ї так≥
п≥дходи:
ласовий. —тановленн¤ парт≥й
пов'¤зуЇтьс¤ з вид≥ленн¤м великих соц≥альних груп (клас≥в), а сам≥ парт≥њ Ї
найб≥льш активною ≥ орган≥зованою частиною ¤кого-небудь класу, що виражаЇ його
≥нтереси. ÷ей погл¤д на парт≥ю отримав обірунтуванн¤ у роботах .ћаркса,
‘.≈нгельса ≥ ¬.Ћен≥на. —ьогодн≥ класовий п≥дх≥д зустр≥чаЇ все б≥льше критики,
що пов'¤зано з розмиванн¤м самих клас≥в;
≤деолог≥чний. —тановленн¤
парт≥й пов'¤зуЇтьс¤ з вид≥ленн¤м груп, основних не ст≥льки на сп≥льност≥
соц≥ально-економ≥чного становища, ск≥льки на сп≥льност≥ погл¤д≥в. —ама ж
парт≥¤, ¤к писав Ѕ. онстан, Ї групою людей, ¤к≥ визнають одну ≥ ту ж пол≥тичну
доктрину.
≤нституц≥ональний. ѕарт≥¤
розум≥Їтьс¤ ¤к орган≥зац≥¤, д≥юча в систем≥ держави (ћ.ƒюверже).
‘ункц≥онально-прагматичний.
—тановленн¤ парт≥й пов'¤зуЇтьс¤ з метою завоюванн¤ влади, сам≥ вони трактуютьс¤
¤к групи людей, що ставл¤ть перед собою завданн¤ приходу до влади. —аме даний
п≥дх≥д дом≥нуЇ у сучасн≥й пол≥толог≥њ.
ѕарт≥њ покликан≥ виражати ≥
захищати специф≥чн≥ ≥нтереси певних груп ≥ верств сусп≥льства. ¬ цьому
розум≥нн≥ парт≥йн≥ утворенн¤ ≥снували уже в —тародавньому св≥т≥. «окрема, про
них згадуЇ јристотель, ¤кий вид≥л¤Ї серед громад¤н јф≥нськоњ держави парт≥њ
жител≥в гори, р≥внини ≥ узбережж¤. јналог≥чн≥ угрупованн¤ ≥снували ≥ в –им≥. ¬
–им≥ вперше виникаЇ ≥ сам терм≥н "парт≥¤", що в переклад≥ з
латинськоњ означаЇ "частина" - частина ¤коњсь великоњ сп≥льноти. ƒл¤
вс≥х парт≥й вказаного пер≥оду були характерн≥ так≥ риси: становий характер,
нечисленн≥сть, нест≥йк≥сть (будь-¤ка зм≥на ситуац≥њ вела до розпаду групи),
орган≥зац≥йна неоформлен≥сть, слабкий зв'¤зок з масами (угрупованн¤ носили
ел≥тарний характер). јналог≥чн≥ аморфн≥ угрупованн¤ виникали ≥ в пер≥од
Ївропейського —ередньов≥чч¤, наприклад, в≥дома боротьба парт≥й
"чорних" (феодал≥в-ноб≥лей) ≥ "б≥лих" (багатих м≥щан) у
‘лоренц≥њ в XI ст. Ѕуржуазн≥ революц≥њ дали ≥мпульс дл¤ по¤ви багатьох парт≥й у
форм≥ пол≥тичних клуб≥в. ¬они в≥др≥зн¤лис¤ в≥д аристократичних угруповань
б≥льшою орган≥зованою оформлен≥стю й ≥деолог≥чними ор≥Їнтац≥¤ми. “ак,
французька революц≥¤ 1789 р. призвела до формуванн¤ пол≥тичних клуб≥в фель¤н≥в,
жирондист≥в ≥ ¤коб≥нц≥в.
—уттЇвий вплив парт≥й на
пол≥тику став в≥дчуватис¤ лише з першоњ чверт≥ XIX ст. ” цей час формуютьс¤
перш≥ масов≥ парт≥њ в таких крањнах, ¤к —Ўј (1828 р. - ƒемократична парт≥¤,
1854 р. - –еспубл≥канська парт≥¤) ≥ ¬еликобритан≥¤ (1850 р. - л≥беральна
парт≥¤, 1867 р. - онсервативна парт≥¤). ¬ ≥нших крањнах парт≥њ з'¤вл¤ютьс¤
п≥зн≥ше. «агальною тенденц≥Їю розвитку парт≥й у ™вроп≥ ≥ —Ўј було формуванн¤ спочатку
буржуазних ≥ лише пот≥м роб≥тничих парт≥й.
≤накша ситуац≥¤ складалас¤ в
–ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ. “ут першою виникаЇ роб≥тнича парт≥¤ (–—ƒ–ѕ). ¬она була
утворена у 1898 р. Ѕуржуазн≥ парт≥њ з'¤вл¤ютьс¤ лише п≥сл¤ царського ман≥фесту
в≥д 17 жовтн¤ 1905 p., що легал≥зував громадськ≥ орган≥зац≥њ.
ѕосиленню рол≥ парт≥й у
пол≥тичному процес≥ в XIX-XX ст. спри¤ло дек≥лька причин:
†формуванн¤ елемент≥в демократизму у сфер≥
сусп≥льного управл≥нн¤, т≥льки система, що допускаЇ р≥зн≥ думки (≥деолог≥чний
плюрал≥зм), могла стати основою дл¤ пол≥тичних парт≥й;
†усв≥домленн¤ великими соц≥альними групами
(буржуаз≥¤, пролетар≥ат, сел¤нство, ≥нтел≥генц≥¤, жител≥ колон≥й, нац≥њ тощо)
сп≥льност≥ своњх внутр≥шн≥х ≥нтерес≥в ≥ бажанн¤ њх реал≥зувати;
†розширенн¤ виборчих прав громад¤н, оформленн¤
пол≥тичного плюрал≥зму, а також необх≥дн≥сть проведенн¤ виборчих кампан≥й ≥
аг≥тац≥њ за конкретних кандидат≥в.
¬загал≥ фактори спри¤ли тому,
що парт≥њ, набувши абсолютно нових рис (вв≥вши управл≥нський апарат, м≥сцев≥
орган≥зац≥њ, ≥нститут ф≥ксованого членства, статут ≥ програми), перетворилис¤ з
другор¤дних допом≥жних орган≥зац≥й в один ≥з значущих елемент≥в пол≥тичних
в≥дносин. ¬они займають центральне м≥сце в орган≥зац≥њ виборчих кампан≥й, в
моб≥л≥зац≥њ електорату на п≥дтримку конкретних л≥дер≥в ≥ програм.
« XIX ст. про¤вилис¤ й основн≥
способи формуванн¤ парт≥й.
ѕарт≥њ можуть виникнути:
†з електоральних структур: асоц≥ац≥й з
реЇстрац≥њ виборц≥в (Ћ≥беральна ≥ онсервативна парт≥њ ¬еликобритан≥њ),
ком≥тет≥в на п≥дтримку конкурентних кандидат≥в (–еспубл≥канська ≥ ƒемократична
парт≥њ —Ўј);
†з парламентських фракц≥й;
†з ≥н≥ц≥ативи сусп≥льних орган≥зац≥й:
профсп≥лок, еколог≥чних, молод≥жних рух≥в тощо; типова в цьому план≥ ≥стор≥¤
британськоњ лейбористськоњ парт≥њ, створена за ≥н≥ц≥ативою онгресу
тред-юн≥он≥в (профсп≥лок) у 1899 р. ” створенн≥ власних парт≥й бувають зац≥кавлен≥
й ≥нш≥ орган≥зован≥ корпоративн≥ групи ≥нтерес≥в - союзи п≥дприЇмств, аграрн≥
об'Їднанн¤, рел≥г≥йн≥ етн≥чн≥ общини.
р≥м того, в л≥тератур≥
вид≥л¤ють й ≥нш≥ способи формуванн¤ парт≥й. «алежно в≥д того, ¤к ≥н≥ц≥юЇтьс¤
створенн¤ парт≥њ, вид≥л¤ють:
шл¤х "зверху" - це
коли члени парт≥њ рекрутуютьс¤ з чиновник≥в державного апарату, член≥в
пол≥тичноњ ел≥ти, з парламентських груп або парт≥йних функц≥онер≥в п≥сл¤
розколу ¤коњ-небудь парт≥њ;
шл¤х "знизу" -
суттЇву роль в≥д≥грають маси, ¤к≥ ор≥Їнтуютьс¤ на ту чи ≥ншу доктрину або
л≥дера;
комб≥нований шл¤х, ¤кий поЇднуЇ
риси двох перших способ≥в.
«начущ≥сть парт≥й дл¤
пол≥тичного житт¤ розкриваЇтьс¤ у функц≥¤х, ¤к≥ вони виконують стосовно
сусп≥льства ≥ держави. ¬ њх числ≥:
†актив≥зац≥¤ ≥ ≥нтеграц≥¤ великих сусп≥льних
верств;
†артикул¤ц≥¤, тобто перетворенн¤ розмитих думок
людей у конкретн≥ пакети вимог ≥ њх озвученн¤ та агрегац≥¤ ≥нтерес≥в, тобто
погодженн¤ вимог певних верств населенн¤, њх оформленн¤ у пол≥тичн≥ програми;
†пол≥тична соц≥ал≥зац≥¤ ≥ формуванн¤ сусп≥льноњ
думки;
†розробка пол≥тичноњ ≥деолог≥њ ≥ програм
розвитку сусп≥льства;
†рекрутуванн¤ у пол≥тичну ел≥ту ≥ висуванн¤
л≥дер≥в; у багатьох державах ур¤ди ≥ представницьк≥ органи формуютьс¤ з член≥в
великих пол≥тичних парт≥й, а президенти ≥ прем'Їр м≥н≥стри, ¤к правило,
очолюють правл¤ч≥ парт≥њ;
†моб≥л≥зац≥¤ виборц≥в на виборах;
†участь у боротьб≥ за державну владу через
вибори;
†зд≥йсненн¤ державного управл≥нн¤ з приходом до
влади або контроль за д≥¤льн≥стю влади;
†рекрутуванн¤ нових член≥в парт≥њ.
√овор¤чи про наст≥льки значну
роль парт≥й у пол≥тичному житт≥ сусп≥льства, необх≥дно в≥дзначити, що частина
зах≥дних досл≥дник≥в уже з початку 70-х pp. порушуЇ питанн¤ про кризу парт≥й.
ѕ≥д кризою розум≥Їтьс¤ зниженн¤ впливу на сусп≥льство, що про¤вл¤Їтьс¤ у
скороченн≥ њх чисельност≥ ≥ у втрат≥ виборц≥в, ¤к≥ традиц≥йно голосували за ц≥
парт≥њ.
ѕад≥нню рол≥ парт≥й спри¤Ї р¤д
фактор≥в:
†зниженн¤ напруги соц≥альних конфл≥кт≥в;
†послабленн¤ класового розколу сусп≥льства;
†зростаюча соц≥альна ≥ географ≥чна моб≥льн≥сть
≥, ¤к насл≥док, фрагментац≥¤ клас≥в та послабленн¤ груповоњ сол≥дарност≥;
†конкуренц≥¤ з боку «ћ≤, ¤к≥ сильно в≥дтиснули
у зд≥йсненн≥ таких функц≥й, ¤к моб≥л≥зац≥¤ електорату у пер≥од виборчих
кампан≥й, пол≥тична соц≥ал≥зац≥¤ ≥ формуванн¤ сусп≥льноњ думки;
†пад≥нн¤ ц≥кавост≥ до традиц≥йних ≥деолог≥й;
люди часто голосують за ≥м≥дж л≥дера, а не за ≥деолог≥чну доктрину парт≥њ;
†конкуренц≥¤ з боку нових рух≥в ≥ корпоративних
структур, ор≥Їнтованих на вир≥шенн¤ окремих проблем, завд¤ки ¤ким людина
намагаЇтьс¤ висловити актуальн≥ дл¤ нењ культурн≥, естетичн≥, профес≥йн≥,
в≥ков≥, ≥нш≥ ≥нтереси.
јле ставити питанн¤ про
зникненн¤ парт≥й з пол≥тичного простору було б передчасно. ћожна сказати, що
≥стор≥¤ њх буде продовжена, хоча сам≥ парт≥њ втратили монопольне становище на
цьому простор≥. —уттЇвий вплив на визначенн¤ парт≥й у пол≥тиц≥ робить держава.
¬она може або п≥дн≥мати, або принижувати статус парт≥й, тим самим спрощуючи або
ускладнюючи њх д≥¤льн≥сть. ¬≥дносини парт≥й ≥ держави, ¤к правило, регулюютьс¤
законом, що гарантуЇ њх права ≥ обов'¤зки.
” найб≥льш загальному вигл¤д≥
до прав парт≥й в≥днос¤ть:
†право висувати кандидат≥в на виборн≥ посади;
†право на критику ур¤ду;
†право в≥льно поширювати ≥нформац≥ю про свою
д≥¤льн≥сть;
†право на свободу внутр≥шньопарт≥йного житт¤;
†право на державн≥ дотац≥њ ≥ компенсац≥њ у
пер≥од виборчих кампан≥й;
†право на волод≥нн¤ майном.
Ќайб≥льш загальними обов'¤зками
парт≥й Ї:
†обов'¤зок визнавати легальн≥сть ≥снуючого
ладу;
†обов'¤зок дотримуватись правил, що
регламентують д≥¤льн≥сть парт≥й.
” структурному план≥ парт≥¤ Ї
складним орган≥змом, що складаЇтьс¤ з таких компонент≥в:
вищий л≥дер ≥ штаб, ¤к≥
виконують кер≥вну роль: приймають важлив≥ р≥шенн¤; концентрують у своњх руках
всю ≥нформац≥ю про д≥¤льн≥сть парт≥й; ман≥пулюють св≥дом≥стю ≥ повед≥нкою
парт≥йних мас;
бюрократичний апарат, що
зд≥йснюЇ зв'¤зки м≥ж вище- ≥ нижчесто¤щими парт≥йними структурами ≥ виконуЇ
накази кер≥вництва.
≤нколи бюрократичний апарат
може в≥дособлюватис¤ в≥д ≥нших ланок парт≥њ ≥ нав≥ть брати парт≥йне кер≥вництво
у своњ руки.
ласичний приклад: висуненн¤ в
20-≥ pp. в – ѕ (б) секретар≥ату ÷ на чол≥ з …. —тал≥ним на перше м≥сце у
структур≥ парт≥њ.
активн≥ члени парт≥њ, що беруть
участь у њњ житт≥ ≥ спри¤ють реал≥зац≥њ парт≥йноњ програми, пропагують њњ ≥дењ,
але не вход¤ть до складу бюрократ≥њ;
пасивн≥ члени парт≥њ, ¤к≥,
вход¤чи до њњ складу, практично не беруть участ≥ у житт≥ орган≥зац≥њ, не
спри¤ють реал≥зац≥њ парт≥йноњ програми;
соц≥альна база парт≥њ, тобто т≥
верстви населенн¤, ¤к≥ ор≥Їнтуютьс¤ на нењ ≥ можуть п≥дтримувати њњ у
ф≥нансовому план≥. „астина соц≥альноњ бази парт≥њ, ¤ка не т≥льки п≥дтримуЇ њњ
програму, але й пост≥йно голосуЇ за нењ на виборах, називаЇтьс¤ електоратом
даноњ парт≥њ.
√ромадсько-пол≥тичн≥
орган≥зац≥њ та рухи - це добров≥льн≥ об'Їднанн¤ громад¤н, ¤к≥ виникають зг≥дно з видами
д≥¤льност≥, соц≥альноњ активност≥ й самод≥¤льност≥ дл¤ задоволенн¤ й захисту
њхн≥х багатогранних ≥нтерес≥в ≥ запит≥в, д≥ють в≥дпов≥дно до завдань ≥ ц≥лей,
закр≥плених у њхн≥х статутах.
ќстанн≥м часом значно
актив≥зувавс¤ процес утворенн¤ масових орган≥зац≥й ≥ рух≥в, пожвавилась ≥ њх
д≥¤льн≥сть. ѕричини активност≥ зумовлен≥ такими обставинами:
†наростанн¤м ¤вищ ≥ процес≥в у р≥зних сферах
людського житт¤;
†загрозою в≥йни з застосуванн¤м зброњ масового
знищенн¤;
†дедал≥ б≥льшим руйнуванн¤м життЇвого
середовища людини - виникненн¤м еколог≥чноњ катастрофи;
†реакц≥Їю-в≥дпов≥ддю на наступ консервативних
сил у р≥зних крањнах сучасного св≥ту, ¤к≥ намагаютьс¤ ущемити права, свободи
людини, життЇвий р≥вень людей;
†актуал≥зац≥Їю гуман≥стичних ц≥нностей та
≥деал≥в у сусп≥льн≥й св≥домост≥ й боротьбою за њхнЇ практичне вт≥ленн¤ в житт¤;
†зростаючим культурним р≥внем широких верств
населенн¤;
†стр≥мким розвитком ус≥х вид≥в комун≥кац≥й, ¤к≥
полегшують сп≥лкуванн¤ людей та спри¤ють њхньому об'Їднанню.
√ромадськ≥ орган≥зац≥њ та рухи
виникають ≥з природноњ потреби сучасноњ людини бути сп≥вучасником у справах
сусп≥льства. ќск≥льки в повс¤кденному житт≥ людина не може займатис¤ справами
сусп≥льства, це за нењ робл¤ть громадськ≥ об'Їднанн¤. ¬они зв≥льн¤ють людину
в≥д необх≥дност≥ бути пост≥йним учасником сусп≥льно-пол≥тичного житт¤,
самост≥йно вир≥шувати безл≥ч проблем. ÷≥на, ¤ку платить людина за краще
в≥дображенн¤ й задоволенн¤ власних потреб та ≥нтерес≥в орган≥зац≥Їю, пол¤гаЇ в
обов'¤зку коритис¤ встановленим у н≥й правилам. „ленам орган≥зац≥њ визначено
р≥зн≥ рол≥, що њх вони повинн≥ виконувати, аби спри¤ти усп≥шному виконанню
ц≥лей ус≥Їњ орган≥зац≥њ. ¬ такий спос≥б обмежуЇтьс¤ дов≥льний характер повед≥нки
людини. оли виникаЇ потреба, орган≥зац≥¤ може вимагати п≥дпор¤дкуванн¤ власних
≥нтерес≥в громадським; зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥, в доц≥льност≥ ¤коњ окремий член
орган≥зац≥њ не зовс≥м упевнений; пристосовуватис¤ до звичањв ≥ традиц≥й,
властивих орган≥зац≥њ (це, зокрема, можуть бути загальноприйн¤т≥ зразки
повед≥нки).
¬≥дзначають, що громадськ≥
об'Їднанн¤ виникають здеб≥льшого знизу, але ≥нод≥ й за ≥н≥ц≥ативою згори,
створюютьс¤ дл¤ реал≥зац≥њ р≥зних потреб ≥ сусп≥льних ≥нтерес≥в та д≥ють в
≥нтересах своњх член≥в. √ромадськ≥ орган≥зац≥њ та рухи - це сп≥льна
життЇд≥¤льн≥сть людей, що передбачаЇ њхню взаЇмну залежн≥сть ≥ потребу одне в
одному та забезпечуЇ збереженн¤ й розвиток соц≥ального орган≥зму. ÷е
перебуванн¤ людей безпосередньо в колектив≥, соц≥альн≥й груп≥, де зд≥йснюютьс¤
сп≥льна д≥¤льн≥сть, сп≥лкуванн¤, обм≥н послугами, користуванн¤ сп≥льними речами
й ц≥нност¤ми.
—в≥дченн¤м колектив≥стського
характеру д≥¤льност≥ громадських орган≥зац≥й ≥ рух≥в Ї њхн¤ масов≥сть, характер
внутр≥шньоњ структури. √ромадськ≥ орган≥зац≥њ та рухи надають широк≥ можливост≥
дл¤ сусп≥льноњ ≥н≥ц≥ативи мас, ви¤вленн¤ њхнього самовр¤дуванн¤ завд¤ки
демократичним принципам њхнього устрою, ¤к≥, до реч≥, властив≥ б≥льшою чи
меншою м≥рою вс≥м громадсько-пол≥тичним об'Їднанн¤м громад¤н - пол≥тичним
парт≥¤м, громадським орган≥зац≥¤м ≥ рухам. “акими принципами Ї: добров≥льн≥сть
членства, виборн≥сть ус≥х кер≥вних орган≥в, п≥дзв≥тн≥сть ≥ п≥дконтрольн≥сть
кер≥вництва членам орган≥зац≥й, гласн≥сть у робот≥, колег≥альн≥сть.
√ромадськ≥ об'Їднанн¤
найчаст≥ше реал≥зують себе у вигл¤д≥ формальних ≥ неформальних громадських
орган≥зац≥й ≥ громадських рух≥в. ‘ормальн≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ в≥дзначаютьс¤
своЇю масов≥стю. ¬они створюютьс¤ дл¤ реал≥зац≥њ довгострокових ц≥лей ¤к за
≥н≥ц≥ативою громад¤н, так ≥ державних орган≥в. ѓм притаманн≥ так≥ риси: ч≥тка
структура; св≥й статут; оф≥ц≥йна реЇстрац≥¤ в органах влади; д≥¤льн≥сть в
≥нтересах сусп≥льства (держави) ≥ в межах чинноњ законност≥; власний
адм≥н≥стративний апарат.
Ќа баз≥ формальних громадських
орган≥зац≥й часто виникають неформальн≥. Ќеформальн≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ
можуть бути ¤к масовими, так ≥ локальними. ≤нод≥ њх важко в≥др≥знити в≥д
господарських об'Їднань, кооператив≥в, хоча вс≥м њм властиве соц≥альне
спр¤муванн¤, а також в≥дсутн≥сть оф≥ц≥йноњ реЇстрац≥њ та ч≥ткоњ програми;
незалежн≥сть в≥д оф≥ц≥йних державних орган≥в; д≥¤льн≥сть на принципах самовр¤дуванн¤;
нетипов≥ програми й нетипова д≥¤льн≥сть. ƒо неформальних орган≥зац≥й можна
в≥днести, наприклад, р≥зн≥ аматорськ≥ об'Їднанн¤, клуби авторськоњ та
аматорськоњ п≥сн≥, молод≥жн≥ орган≥зац≥њ, групи оздоровчо-духовних систем.
√ромадськ≥ орган≥зац≥њ та рухи
мають р≥зноман≥тн≥ функц≥њ, њх можна под≥лити на дв≥ групи: функц≥њ, що њх
громадськ≥ орган≥зац≥њ та рухи виконують в≥дносно системи влади в держав≥;
функц≥њ, виконуван≥ щодо ≥нтерес≥в член≥в цих орган≥зац≥й та рух≥в. ” перш≥й
груп≥ можна виокремити дв≥ основн≥ функц≥њ: опозиц≥йну ≥ творчу, що т≥сно
взаЇмопов'¤зан≥. ƒ≥¤льн≥сть громадських орган≥зац≥й та рух≥в утримуЇ сучасн≥
демократичн≥ держави в≥д надм≥рноњ централ≥зац≥њ, в≥д≥граЇ вир≥шальну роль у
тому, щоб держава поставала ¤к оптимальна орган≥зац≥¤ життЇд≥¤льност≥
сусп≥льства. ≤з другоњ групи функц≥й, виконуваних громадськими орган≥зац≥¤ми та
рухами щодо своњх член≥в, можна виокремити захисну й допом≥жну. √ромадськ≥
орган≥зац≥њ та рухи захищають своњх член≥в в≥д державних структур. ÷е особливо
важливо тод≥, коли законодавчий демократичний процес перебуваЇ у стад≥њ
формуванн¤ ≥ коли ≥снуЇ негативна традиц≥¤ невиконанн¤ закон≥в ≥ нешанобливого
ставленн¤ до особистост≥ в державних структурах. ƒопом≥жна функц≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤
в наданн≥ громадськими орган≥зац≥¤ми та рухами через власн≥ структури
можливостей своњм членам вир≥шувати особист≥ проблеми.
ўоб роз≥братис¤ в широкому
спектр≥ громадських об'Їднань, треба зупинитись на њхн≥й тополог≥њ. Ќасамперед,
громадськ≥ орган≥зац≥њ та рухи можна под≥лити на традиц≥йн≥ та нов≥. ƒо
традиц≥йних громадських орган≥зац≥й ≥ рух≥в в≥днос¤ть: профсп≥лков≥, ж≥ноч≥,
молод≥жн≥, економ≥чн≥, осв≥ти й культури, науков≥ й науково-техн≥чн≥, творч≥,
оборонн≥, спортивн≥, туристськ≥ та ≥н. ƒо нових соц≥альних орган≥зац≥й ≥ рух≥в
належать: еколог≥чн≥; альтернативн≥; громадськоњ ≥н≥ц≥ативи; нац≥ональн≥.
√ромадськ≥ орган≥зац≥њ та рухи
можна класиф≥кувати за ≥нтересами чи д≥¤льн≥стю:
за економ≥чними ≥нтересами,
зокрема, можна вир≥знити орган≥зац≥њ п≥дприЇмц≥в, що працюють за наймом, сел¤н,
представник≥в в≥льних профес≥й, кооперативи, споживч≥ сп≥лки;
за сусп≥льно-пол≥тичними
≥нтересами розр≥зн¤ють орган≥зац≥њ культурного, гуман≥тарного напр¤м≥в,
рел≥г≥йн≥;
за методами д≥¤льност≥ та
правового-статусу: легальн≥ та оф≥ц≥йн≥, нап≥влегальн≥ та неформальн≥
(наприклад, масонська ложа);
за м≥сцем д≥¤льност≥, за м≥сцем
докладанн¤ сил у структур≥ пол≥тичноњ влади: лоб≥, самовр¤дн≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥
добиваютьс¤ ур¤дових дотац≥й;
за видами д≥¤льност≥:
економ≥чн≥, осв≥ти й культури, науков≥ й науково-техн≥чн≥, оп≥кунськ≥, охорони
здоров'¤, природи, нац≥ональн≥, конфес≥йн≥, оборонн≥, спортивн≥ й туристськ≥.
¬ ”крањн≥ станом на 2003 р.
було зареЇстровано майже 600 громадських орган≥зац≥й. Ѕеручи за основу дещо
≥нш≥ критер≥њ, њх можна класиф≥кувати так:
соц≥ально усв≥домлен≥ - ж≥ноч≥
(—оюз украњнок, —оюз ж≥нок ”крањни та ≥н.), молод≥жн≥ (—п≥лка украњнських
студент≥в, —п≥лка незалежноњ украњнськоњ молод≥ та ≥н.), економ≥чн≥
(”крањнський союз промисловц≥в ≥ п≥дприЇмц≥в, «агальноукрањнське об'Їднанн¤ приватних
п≥дприЇмц≥в та ≥н.);
ц≥нн≥сно ор≥Їнтован≥:
“овариство украњнськоњ мови ≥м. “.√.Ўевченка, "ѕросв≥та",
"«нанн¤" та ≥н.;
соц≥ально ц≥нн≥сн≥: ‘едерац≥¤
профсп≥лок ”крањни, Ќац≥ональна конференц≥¤ профсп≥лок, ¬сеукрањнське
об'Їднанн¤ сол≥дарност≥ труд¤щих, профсп≥лка "™днанн¤", —п≥лка
оф≥цер≥в ”крањни та ≥н.;
асоц≥альн≥ - маф≥озн≥
орган≥зац≥њ та под≥бн≥ до них;
пол≥тизован≥ орган≥зац≥њ:
онгрес нац≥онально-демократичних сил, ”крањнська л≥га христи¤нськоњ молод≥,
ћолод≥жний рух ”крањни та ≥н.;
пол≥тизован≥ опозиц≥йн≥: ‘ронт
труд¤щих ”крањни, “рудова ”крањна, √ромад¤нський конгрес ”крањни,
¬сеукрањнський роб≥тничий союз, —оц≥ал≥стичний конгрес молод≥ ”крањни та ≥н.
ƒруга половина XX ст.
ознаменувалас¤ справжн≥м сплеском, потоком масових рух≥в. ¬≥д громадських
орган≥зац≥й рухи в≥др≥зн¤ютьс¤ такими особливост¤ми: в≥дсутн≥сть ч≥ткоњ
орган≥зац≥йноњ структури; сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в громад¤н, що приЇднуютьс¤ до
рух≥в; на¤вн≥сть у них груп ≥ теч≥й неоднакових пол≥тичних погл¤д≥в,
св≥тогл¤ду, в≥рувань; в≥дсутн≥сть ≥ндив≥дуального членства.
√ромадсько-пол≥тичн≥ рухи можна
под≥лити на дв≥ велик≥ групи: з ч≥тко вираженим пол≥тичним зм≥стом ≥ з
переважно загальнодемократичним зм≥стом. ƒл¤ пол≥тичних громадських рух≥в
характерн≥ так≥ риси: вони користуютьс¤ пол≥тичними засобами; беруть участь у
боротьб≥ за владу; беруть участь або справл¤ють вплив на засоби зд≥йсненн¤
влади.
ѕол≥тичн≥ рухи можна под≥лити
на так≥ типи:
†рухи, ¤к≥ виникли на класов≥й основ≥, -
роб≥тничий, сел¤нський, др≥бнобуржуазний;
†рухи, ¤к≥ виникли на класопод≥бн≥й основ≥, -
≥нтел≥генц≥њ, в≥йськових, докласових елемент≥в;
†м≥жкласов≥ рухи - нац≥онально-визвольн≥,
антифашистськ≥ й т.≥н.;
†пол≥тичн≥ рухи, ¤к≥ виражають ставленн¤ до
на¤вного пол≥тичного та економ≥чного устрою, - консервативн≥, реформаторськ≥,
революц≥йн≥, контрреволюц≥йн≥ й т.≥н.;
†пол≥тичн≥ рухи, що в≥дзначаютьс¤ ступенем ≥
формою њхньоњ орган≥зованост≥, - високоорган≥зован≥, слабоорган≥зован≥,
стих≥йн≥.
ќсновними р≥зновидами масових
демократичних рух≥в Ї: антивоЇнн≥ - проти загрози руйн≥вноњ в≥йни; еколог≥чн≥ -
на захист навколишньоњ природи та умов ≥снуванн¤ людей; на захист демократ≥њ,
прав ≥ свобод особи; статево-в≥ков≥ - ж≥ноч≥, молод≥жн≥, дит¤ч≥, ветеранськ≥
тощо; профес≥йн≥ - вчених, л≥кар≥в, ≥нженер≥в, письменник≥в ≥ т.≥н.;
альтернативн≥.
√ромадськ≥ орган≥зац≥њ та рухи
виконують важливу роль у пол≥тичн≥й систем≥, в сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ в
ц≥лому. ¬они Ї своЇр≥дною з'Їднувальною ланкою м≥ж функц≥онуванн¤м державних
орган≥в ≥ в≥дпов≥дними д≥¤ми населенн¤ крањни.
√ромадськ≥ об'Їднанн¤ надають
велику допомогу владним структурам у виконанн≥ функц≥й управл≥нн¤. √ромадськ≥
орган≥зац≥њ та рухи привертають увагу широких мас населенн¤ до гострих проблем,
пропонують способи вир≥шенн¤ проблем.
2.“иполог≥¤ та
класиф≥кац≥¤ пол≥тичних парт≥й
—в≥т парт≥й багатогранний, вони в≥др≥зн¤ютьс¤ не т≥льки
назвами, але й б≥льш суттЇвими ознаками, що дозвол¤Ї вид≥лити р≥зн≥ њх типи.
«алежно в≥д соц≥альноњ бази розр≥зн¤ють:
парт≥њ моносередовищн≥, що складаютьс¤ виключно з
представник≥в ¤кихось окремих груп, верств, клас≥в (наприклад, парт≥њ ж≥ноч≥,
нац≥онал≥стичн≥, роб≥тнич≥, буржуазн≥);
парт≥њ пром≥жн≥, ¤к≥ включають у себе представник≥в
к≥лькох соц≥альних груп, верств, клас≥в;
парт≥њ ун≥версальн≥, ¤к≥ об'Їднують все сусп≥льство незалежно
в≥д на¤вност≥ групових ≥ класових перешкод;
корпоративн≥ парт≥њ, що виражають б≥льш вузьк≥ групов≥
≥нтереси (окремих верств б≥знесу, роб≥тничого класу тощо). «агальною тенденц≥Їю
розвитку парт≥й Ї розмиванн¤ моносередовищних парт≥й ≥ перетворенн¤ њх або в
ун≥версальн≥, або в б≥льш вузьк≥, корпоративн≥.
¬≥дом≥ й ≥нш≥ типолог≥њ пол≥тичних парт≥й, найпопул¤рн≥ша
з них була розроблена ћ.ƒюверже, ¤кий звернув увагу на особливост≥
≥нфраструктури парт≥њ ≥ характер членства. «начною м≥рою спираючись на його пор≥вн¤льний
анал≥з парт≥й, пол≥тологи вид≥л¤ють так≥ њх типи:
ѕр¤м≥ ≥ непр¤м≥ парт≥њ. ” перших (б≥льш≥сть
соц≥ал≥стичних ≥ комун≥стичних парт≥й) ≥ндив≥д безпосередньо пов'¤заний з
парт≥йною сп≥льнотою, платить внески, бере участь у зборах м≥сцевоњ орган≥зац≥њ.
” других (британськ≥ лейбористи) ≥ндив≥д входить у парт≥ю ¤к учасник ≥ншоњ
орган≥зац≥њ (профсп≥лки, кооперативу).
ѕарт≥њ з≥ слабкою ≥ сильною структурою. —татути перших
парт≥й не регламентують принципи реал≥зац≥њ первинних осередк≥в ≥ способи њх ≥нтеграц≥њ
(б≥льш≥сть консервативних парт≥й). ¬ ≥ншому випадку - структура базових
елемент≥в ч≥тко регламентована. «а цим принципом побудовано б≥льш≥сть
соц≥ал≥стичних, комун≥стичних, христи¤нсько-демократичних парт≥й. ÷ентрал≥зм ≥
жорстк≥сть структури часто Ї причиною ол≥гарх≥зац≥њ парт≥њ, зм≥цненн¤ пануванн¤
вожд≥в над р¤довими членами парт≥њ.
÷ентрал≥зован≥ ≥ децентрал≥зован≥. ” централ≥зованих
парт≥¤х вс≥ р≥шенн¤ приймаютьс¤ центральним кер≥вництвом, компетенц≥¤ низових
орган≥зац≥й суттЇво обмежена (британська онсервативна парт≥¤),
децентрал≥зован≥ парт≥њ, навпаки, передбачають б≥льш широк≥ повноваженн¤
м≥сцевих орган≥зац≥й ≥ нав≥ть допускають на¤вн≥сть фракц≥й у власних р¤дах.
¬исокий р≥вень децентрал≥зац≥њ характерний ≥ дл¤ демократ≥в, ≥ дл¤ республ≥канц≥в
у —Ўј. ƒл¤ них притаманне б≥льш терпиме ставленн¤ до про¤ву р≥зних погл¤д≥в у
своњх р¤дах, а рег≥ональн≥ орган≥зац≥њ незалежн≥ в≥д нац≥ональних парт≥йних
ком≥тет≥в при орган≥зац≥њ вибор≥в член≥в онгресу.
"ћ'¤к≥" ≥ "жорстк≥" парт≥њ. ѕод≥бна
типолог≥¤ в≥дноситьс¤ до парламентських парт≥й ≥ характеризуЇ, наск≥льки
депутат може д≥¤ти незалежно в≥д парт≥йноњ парламентськоњ фракц≥њ, наприклад,
демократи ≥ республ≥канц≥ в онгрес≥ —Ўј можуть голосувати на власний розсуд.
јмериканський президент не завжди може бути впевненим, що за його програми
члени його парт≥њ, котр≥ зас≥дають у онгрес≥, будуть голосувати ¤к один.
онсервативна парт≥¤ ¬еликобритан≥њ "™дн≥сть" ≥ Ќародна парт≥¤ –ос≥њ,
навпаки, - приклад "жорстких" парт≥й, ¤к≥ вимагають дотриманн¤
дисципл≥ни голосуванн¤.
«алежно в≥д орган≥зац≥йноњ структури, к≥лькост≥ ≥
характеру членства парт≥њ можуть бути под≥лен≥ на так≥:
адров≥ парт≥њ, ¤к≥ Ї об'Їднанн¤м невеликоњ за к≥льк≥стю
групи значних людей (пол≥ттехнолог≥в, ф≥нансист≥в, попул¤рних особистостей) навколо
конкретних пол≥тик≥в, дл¤ такого типу парт≥й характерне в≥льне членство (немаЇ
системи реЇстрац≥њ член≥в), в≥дсутн≥сть регул¤рних внеск≥в ≥ нестаб≥льн≥сть
складу. јктивн≥сть кадрових парт≥й про¤вл¤Їтьс¤ переважно п≥д час вибор≥в ≥
направлена на орган≥зац≥ю п≥дтримки виборц¤ми своњх кандидат≥в. ѕрикладом
под≥бних парт≥й, ¤к правило, навод¤ть –еспубл≥канську ≥ ƒемократичну парт≥њ —Ўј
(правда, сам ћ.ƒюверже в≥дносив њх до нап≥вмасових). ожна з цих парт≥й
нараховуЇ дв≥-три тис¤ч≥ профес≥йних парт≥йних функц≥онер≥в.
ћасов≥ парт≥њ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д кадрових набагато б≥льшою
к≥льк≥стю член≥в; б≥льш високим ступенем орган≥зованост≥; на¤вн≥стю певноњ
парт≥йноњ дисципл≥ни й ≥деолог≥њ; ф≥ксованим членством. ÷≥ парт≥њ, що працюють
на пост≥йн≥й основ≥, мають розгалужений управл≥нський апарат ≥ численну мережу
м≥сцевих орган≥зац≥й, парт≥¤ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на рекрутуванн¤ нових член≥в,
вир≥шуючи тим самим ф≥нансов≥ (внески) ≥ пол≥тичн≥ проблеми, демонструючи п≥д
час вибор≥в свою незалежн≥сть в≥л грошових м≥шк≥в.
¬≥дкрит≥ ≥ закрит≥ парт≥њ. ѕод≥бний под≥л акцентуЇ увагу
на р≥зних способах рекрутуванн¤ нових член≥в. ” перших парт≥¤х вступ до нењ
н≥чим не регламентуЇтьс¤, у других - передбачаЇтьс¤ дотриманн¤ певних умов ≥
формальностей: рекомендац≥њ, анкети, к≥нцев≥ р≥шенн¤ м≥сцевого п≥дрозд≥лу
парт≥њ. ” минулому жорстка регламентац≥¤ прийому була характерна дл¤ ѕ–—, а
також ≥нших комун≥стичних ≥ соц≥ал≥стичних парт≥й, але сьогодн≥, коли парт≥њ
з≥ткнулис¤ з проблемами звуженн¤ своЇњ соц≥альноњ бази, б≥льш≥сть парт≥й стали в≥дкритими.
«а ступенем причетност≥ ≥ндив≥да до парт≥њ. ћ.ƒюверже
запропонував розр≥зн¤ти тотал≥тарн≥ ≥ спец≥ал≥зован≥ парт≥њ. ” перших
(фашистськ≥ парт≥њ, ѕ–—) парт≥йн≥сть стаЇ своЇр≥дним способом житт¤, все житт¤
людини ставитьс¤ на службу парт≥њ, сама ж вона виходить за меж≥ власне
пол≥тичноњ сфери ≥ поширюЇ св≥й вплив на с≥мейне житт¤ ≥ дозв≥лл¤ ≥ндив≥да.
“отал≥тарн≥ парт≥њ завжди нос¤ть закритий характер, заборон¤ють фракц≥йн≥сть.
—пец≥ал≥зован≥ парт≥њ не передбачають такого ступен¤ злитт¤ ≥ндив≥да з парт≥Їю.
¬ них можлив≥ р≥зноман≥тн≥ погл¤ди, ¤к≥ оформлен≥ у фракц≥њ ≥ теч≥њ.
«алежно в≥д м≥сц¤, ¤ке займаЇ парт≥¤ в пол≥тичн≥й
систем≥, вид≥л¤ють:
ѕравл¤ч≥ парт≥њ - парт≥њ, що отримали в результат≥
вибор≥в у законодавчий орган крањни право формувати ур¤д ≥ реал≥зувати
пол≥тичну програму розвитку сусп≥льства в≥дпов≥дно до своњх завдань. ѕравл¤чих
парт≥й може бути одна або дек≥лька. ¬ останньому випадку вони об'Їднан≥ в
коал≥ц≥ю.
ќпозиц≥йн≥ парт≥њ - парт≥њ, що потерп≥ли поразку на
виборах, або так≥, ¤к≥ не допускалис¤ до вибор≥в правл¤чим режимом ≥ через це
зосередили свою д≥¤льн≥сть на критиц≥ оф≥ц≥йного ур¤дового курсу ≥ на розробц≥
альтернативних програм. ќпозиц≥йн≥ парт≥њ, у свою чергу, можуть бути под≥лен≥
на так≥, що в≥д≥грають суттЇву роль у сусп≥льств≥ ≥ не в≥д≥грають. Ќаприклад,
п≥сл¤ президентських вибор≥в 7 листопада 2001 р. в —Ўј республ≥канц≥ стали
правл¤чою парт≥Їю, демократи -опозиц≥йною парт≥Їю, ¤ка в≥д≥граЇ суттЇву роль, а
б≥льше 20 ≥нших парт≥й залишаютьс¤ опозиц≥йними ≥ не в≥д≥грають суттЇвоњ рол≥,
кр≥м цього, опозиц≥йн≥ парт≥њ можуть бути легальними, тобто зареЇстрованими ≥
д≥ючими в межах закону; не зареЇстрованими, але й не забороненими;
нелегальними.
Ќарешт≥, залежно в≥д ставленн¤ до ≥деолог≥њ ≥ њњ
спр¤муванн¤ вид≥л¤ють так≥ типи парт≥й:
≥дейно-пол≥тичн≥, ¤к≥ будуютьс¤ на баз≥ ≥деолог≥њ:
комун≥стичн≥, соц≥ал≥стичн≥, соц≥ал-демократичн≥, л≥беральн≥, консервативн≥,
фашистськ≥;
проблемно ор≥Їнтован≥ парт≥њ, сконцентрован≥ навколо
одн≥Їњ проблеми або групи проблем (парт≥њ "зелених", ж≥ноч≥ парт≥њ);
електоральн≥ парт≥њ: мегн≥деолог≥чн≥ ≥ нав≥ть
поза≥деолог≥чн≥ орган≥зац≥њ, що висувають ц≥лий наб≥р завдань, ор≥Їнтованих на
широк≥ маси населенн¤.
«а певними критер≥¤ми можна класиф≥кувати ≥ пол≥тичн≥
парт≥њ в ”крањн≥, такими критер≥¤ми можуть бути: ставленн¤ до державного
суверен≥тету, соц≥ально-економ≥чн≥ пр≥оритети, ≥дейно-пол≥тичн≥ засади тощо. «а
≥дейно-пол≥тичним спр¤муванн¤м в ”крањн≥ можна вир≥знити так≥ типи парт≥й:
нац≥онально-радикальн≥, нац≥онал-демократичн≥, загальнодемократичн≥,
соц≥ал≥стичного спр¤муванн¤, нац≥ональних меншин.
ѕарт≥њ виступають нос≥¤ми р≥зних ≥деолог≥й.
ѕол≥тична ≥деолог≥¤ - це система погл¤д≥в, теор≥й,
доктрин, що виражають ≥нтереси ≥ владн≥ прагненн¤ певних соц≥альних груп.
≤деолог≥¤ м≥стить у соб≥ три компоненти:
†по¤сненн¤ ≥снуючоњ
д≥йсност≥ (що слушно, а що н≥);
†система ц≥нностей
(того, до чого сл≥д прагнути ≥ чому надаЇтьс¤ особливе значенн¤);
†у¤вленн¤ про мету
≥ тактику њх дос¤гненн¤.
≤деолог≥чна доктрина в≥д≥граЇ суттЇву роль в ≥нтеграц≥њ
самих парт≥й, згуртовуючи навколо них людей з≥ сп≥льними погл¤дами на д≥йсн≥сть
≥ пол≥тичними нам≥рами, нарешт≥, ≥деолог≥¤ - це ≥ канал зв'¤зку м≥ж парт≥Їю ≥
масами њњ приб≥чник≥в.
Ќайб≥льш значущ≥ ≥деолог≥њ, що под≥л¤ютьс¤ сучасними
парт≥¤ми, так≥: консервативна, л≥беральна, соц≥ал-демократична ≥ комун≥стична.
¬ основ≥ консерватизму лежить ≥де¤ недосконалост≥
людськоњ природи, що служить обгрунтуванн¤м таких положень:
†нев≥дворотност≥
соц≥альноњ нер≥вност≥ ≥ ≥Їрарх≥чност≥ сусп≥льних в≥дносин;
†потреби у
п≥дтримц≥ морал≥, рел≥г≥њ, традиц≥њ ¤к регул¤тор≥в повед≥нки людини;
†розум≥нн¤
соц≥ального пор¤дку ¤к насл≥дуванн¤ модел¤м влади, що встановилис¤, ≥
традиц≥йним зразкам взаЇмов≥дносин;
†потреба у сильн≥й
держав≥, функц≥¤ ¤коњ - захист власност≥ ≥ житт¤ громад¤н, традиц≥йних
соц≥окультурних норм, а в ц≥лому - соц≥ального пор¤дку ≥ законност≥;
†пр¤ма демократ≥¤
недосконала; ¤кост¤ми л≥дера над≥л¤ютьс¤ далеко не вс≥, тому т≥льки окрем≥
можуть вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть щодо кер≥вництва ≥ншими.
” пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими ≥деолог≥¤ми консерватизм на перше
м≥сце ставить соц≥альний пор¤док, надаючи перевагу йому перед свободою ≥
р≥вн≥стю. Ќе заперечуючи можливост≥ соц≥альних зм≥н, консерватори вважають, що
вони можуть бути усп≥шними, ¤кщо будуть дос¤гати цього еволюц≥йним, а не
революц≥йним шл¤хом. ≈лементи консерватизму можна побачити в програмах багатьох
Ївропейських парт≥й (наприклад, британська онсервативна парт≥¤), а в —Ўј - в
за¤вах пол≥тик≥в-республ≥канц≥в. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ класичний консерватизм
трансформувавс¤ в неоконсерватизм, ¤кий, з одного боку, в≥дстоюЇ традиц≥йн≥
консервативн≥ ц≥нност≥ (с≥м'¤, рел≥г≥¤, мораль, пор¤док, законн≥сть), а з
≥ншого - звертаЇтьс¤ до л≥беральних ц≥нностей (права людини, свобода
особистост≥), сучасний консерватизм повн≥стю не заперечуЇ ≥ необх≥дност≥
державного регулюванн¤, в той же час вважаючи, що держава не повинна заважати
розвитку ринку ≥ обмежувати конкуренц≥ю.
” л≥берал≥зм≥ на першому м≥сц≥ стоњть принцип
≥ндив≥дуал≥зму: автономн≥сть особистост≥, в≥льний про¤в особистоњ ≥н≥ц≥ативи.
як пол≥тична ≥деолог≥¤, л≥берал≥зм включаЇ в себе так≥
принципи:
†≥ндив≥дуальна
свобода, кор≥нн¤ ¤коњ лежать поза пол≥тикою - в приватному житт≥, в
п≥дприЇмництв≥;
†конституц≥йний
пор¤док, ¤кий закр≥плюЇ ≥ гарантуЇ свободи особистост≥;
†народний
суверен≥тет: ур¤д формуЇтьс¤ з≥ згоди народу, а кожен громад¤нин маЇ право
впливати на прийн¤тт¤ пол≥тичних р≥шень.
” межах теор≥њ л≥берал≥зму отримали розвиток ≥дењ
правовоњ держави ≥ под≥лу влади.
ласичний л≥берал≥зм свободу особистост≥ ≥ р≥вн≥сть
можливостей вважаЇ б≥льш пр≥оритетними, н≥ж соц≥альна р≥вн≥сть. –инок ≥ в≥льна
конкуренц≥¤ розгл¤даютьс¤ ¤к умови реал≥зац≥њ р≥вних можливостей в економ≥чн≥й
сфер≥. јле в друг≥й половин≥ XX ст. класична л≥беральн≥ ≥деолог≥¤ зазнала
певних зм≥н. Ѕ≥льш демократичний вар≥ант л≥берал≥зму перегл¤нув формулу
класичного л≥берал≥зму "м≥н≥мум держави - максимум ринку" ≥ не
заперечуЇ ¤к необх≥дност≥ державного регулюванн¤ економ≥ки (регулюванн¤
монопол≥й, ринку прац≥ тощо), так ≥ соц≥альних програм, покликаних пом'¤кшити
крайнощ≥ соц≥альноњ нер≥вност≥. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ на зм≥ну соц≥альному л≥берал≥зму
прийшов неол≥берал≥зм, ¤кий робить наголос не ст≥льки на пр¤м≥ програми
допомоги, ск≥льки на створенн¤ умов дл¤ його профес≥йноњ п≥дготовки ≥
переп≥дготовки ¤к реального вт≥ленн¤ ≥дењ р≥вностей можливостей. ” —Ўј ≥дењ
неол≥берал≥зму отримали практичне вт≥ленн¤ в д≥¤льност≥ адм≥н≥страц≥њ
президента Ѕ. л≥нтона.
†ќдночасно Ї
приб≥чники ≥ б≥льш радикальних вар≥ант≥в л≥берал≥зму:
Ћ≥бертар≥анство, ¤ке включаЇ в себе установку на
"нульову державу" (обмеженн¤ д≥й держави, ¤к≥ можуть принести шкоду
ринку) ≥ виступаЇ за розширенн¤ в≥льноњ конкуренц≥њ. ƒержава повинна охорон¤ти
лише фундаментальн≥ права людини, в≥ддавати перевагу р≥вност≥ можливостей перед
соц≥альною р≥вн≥стю.
Ћ≥бертаризм, що виходить з ≥дењ терпимост≥ ≥ наданн¤
повноњ свободи ≥ндив≥дам у вибор≥ стил≥в житт¤ ≥ моделей повед≥нки. « њх точки
зору, будь-¤ка д≥¤ допустима, ¤кщо вона не приносить шкоди ≥ншим. ” —Ўј ц≥ ≥дењ
в≥дстоюЇ Ћ≥бертаристська парт≥¤.
—оц≥ал-демократична ≥деолог≥¤ стверджуЇ ц≥нност≥ свободи,
справедливост≥ (р≥вност≥) ≥ сол≥дарност≥. ƒос¤гненн¤ цих ц≥нностей зд≥йснюЇтьс¤
через еволюц≥йне перетворенн¤ кап≥тал≥стичного сусп≥льства у новий стан -
демократичний соц≥ал≥зм.
Ўл¤х до останнього лежить через ствердженн¤ пол≥тичноњ,
економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ демократ≥њ. ѕол≥тична демократ≥¤ передбачаЇ розвиток
правовоњ держави, ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства, м≥сцевого
самоуправл≥нн¤. ѕ≥д економ≥чною демократ≥Їю розум≥Їтьс¤ сп≥вучасть роб≥тник≥в в
управл≥нн≥ п≥дприЇмствами, сп≥в≥снуванн¤ форм власност≥ ("зм≥шана
економ≥ка", обмеженн¤ стих≥њ ринку ≥ великого приватного кап≥талу
державним регулюванн¤м ≥ антимонопольним законодавством. —оц≥альна демократ≥¤
розгл¤даЇтьс¤ ¤к тенденц≥¤ вир≥внюванн¤ добробуту ≥ статус≥в людей через
механ≥зм перерозпод≥лу доход≥в на користь малозабезпечених верств населенн¤. Ќа
в≥дм≥ну в≥д анарх≥зму ≥ комун≥зму соц≥ал-демократ≥¤ розгл¤даЇ державу не ¤к
негативу силу, а ¤к ≥нструмент дос¤гненн¤ справедливост≥ ≥ р≥вност≥. —правд≥,
забезпеченн¤ гарант≥й соц≥альних ≥ економ≥чних прав (право на роботу, житло,
медичне обслуговуванн¤ тощо) вимагаЇ б≥льш активноњ ур¤довоњ пол≥тики. ”¤вленн¤
соц≥ал-демократ≥њ про класову боротьбу в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д традиц≥йного
марксистського п≥дходу. " ласова боротьба" обмежена спектром
конвенц≥ональних форм повед≥нки, головна з ¤ких - участь у виборах. ѕ≥сл¤
ƒругоњ св≥товоњ в≥йни соц≥ал-демократ≥¤ стала одн≥Їю з головних пол≥тичних сил
у багатьох крањнах св≥ту, але перш за все у ™вроп≥.
« 80-х pp. XX ст. глибоку ≥дейно-теоретичну кризу
переживаЇ комун≥стична ≥деолог≥¤. ƒл¤ нењ характерна ≥де¤ кор≥нноњ перебудови
сусп≥льства: усуненн¤ приватноњ власност≥ ¤к засобу дос¤гненн¤ економ≥чноњ,
соц≥альноњ ≥ пол≥тичноњ р≥вност≥, справжнього народовладд¤, розум≥нн¤
справедливост≥ ¤к в≥дсутн≥сть експлуатац≥њ, ≥де¤ побудови спочатку
соц≥ал≥стичного, а пот≥м безкласового комун≥стичного сусп≥льства. Ќе дивл¤чись
на р≥зке скороченн¤ чисельност≥ комун≥стичних парт≥й, у багатьох
постсоц≥ал≥стичних крањнах, зокрема в ”крањн≥, ц≥ парт≥њ зберегли св≥й вплив на
частину населенн¤. —учасн≥ комун≥сти пом'¤кшили свою негативну оц≥нку ринку,
за¤вл¤ючи про необх≥дн≥сть формуванн¤ планово-ринковоњ, соц≥ально ор≥Їнтованоњ
економ≥ки.
ƒл¤ характеристики ≥дейно-пол≥тичного спектра парт≥й
використовуЇтьс¤ ≥нша система координат, що позначаЇтьс¤ терм≥нами:
"л≥в≥", "прав≥", "центристи". ѕриналежн≥сть
парт≥њ до того чи ≥ншого флангу визначаЇтьс¤ њњ ставленн¤м до обс¤гу державного
втручанн¤ в економ≥чн≥ процеси, до ринку ≥ соц≥альних програм. ƒо правих
в≥днос¤ть парт≥њ, ¤к≥ ор≥Їнтован≥ на дос¤гненн¤ економ≥чноњ ефективност≥ шл¤хом
стимулюванн¤ "в≥льноњ гри" суб'Їкт≥в ринку при м≥н≥мальному втручанн≥
держави в економ≥ку, на б≥льш економну державу, що може бути дос¤гнуто методом
упор¤дкуванн¤ соц≥альних виплат ≥ допомоги, обмеженн¤м к≥лькост≥ отримувач≥в
соц≥альноњ допомоги (т≥льки найб≥льш слабк≥ ≥ знедолен≥ групи населенн¤). ƒл¤
правих парт≥й також характерне п≥дозр≥ле ставленн¤ до будь-¤ких альтернативних
форм колективного управл≥нн¤.
Ћ≥в≥ парт≥њ, навпаки, робл¤ть акцент на
"соц≥альн≥й" ефективност≥, шл¤х дос¤гненн¤ ¤коњ вони бачать в
обмеженн≥ стих≥йних про¤в≥в ринку, в активному державному регулюванн≥
економ≥чних процес≥в, в зменшенн≥ соц≥альноњ нер≥вност≥ через розширенн¤ соц≥альних
програм. ” сфер≥ влади л≥в≥ притримуютьс¤ моделей колективного самоуправл≥нн¤
на виробництв≥ ≥ демократ≥њ участ≥. ƒо л≥вого флангу традиц≥йно в≥днос¤ть
парт≥њ соц≥ал-демократичн≥ ≥ пом≥рних комун≥ст≥в. ƒо центру належать парт≥њ,
чињ переваги стосовно ринку ≥ державного регулюванн¤ ч≥тко не визначен≥ або
нос¤ть компром≥сний характер. ” крањнах «аходу цей спектр пол≥тичного простору
част≥ше за все займають л≥берали.
ѕор¤д з под≥бним под≥лом у пол≥толог≥њ ≥снуЇ у¤вленн¤ про
крайньо л≥вий ≥ крайньо правий фланги, до ¤ких в≥днос¤ть парт≥њ, ¤к≥ мають
особлив≥ радикальн≥ програми. «ах≥дноЇвропейська традиц≥¤ в≥дносить до крайньо
л≥вого флангу радикал≥в, комун≥ст≥в ≥ анарх≥ст≥в. ѕ≥д крайньо правими, ¤к
правило, розум≥ють нац≥онал≥ст≥в ≥ рел≥г≥йних фундаментал≥ст≥в.
3.“ипи парт≥йних
систем, њх роль у пол≥тичному житт≥ сусп≥льства
«д≥йснюючи взаЇмозв'¤зок м≥ж
громад¤нами ≥ державою, парт≥њ вступають у контакт не т≥льки з органами влади,
але й одна з одною. ƒл¤ позначенн¤ способу цього взаЇмозв'¤зку парт≥й
використовуЇтьс¤ терм≥н "парт≥йна система". ” найб≥льш загальному вигл¤д≥
парт≥йна система - це сукупн≥сть зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин м≥ж парт≥¤ми, ¤к≥
претендують на волод≥нн¤ владою в крањн≥. ƒл¤ визначенн¤ типу парт≥йноњ системи
нер≥дко використовуЇтьс¤ к≥льк≥сний критер≥й (одно-, дво- ≥ багатопарт≥йн≥
системи). ƒо к≥льк≥сного критер≥ю часто додають так≥ показники, ¤к на¤вн≥сть
або в≥дсутн≥сть дом≥нуючоњ парт≥њ або здатн≥сть до укладенн¤ союз≥в, р≥вень
загальност≥ м≥ж парт≥¤ми.
«алежно в≥д к≥лькост≥ парт≥й,
що реально претендують на владу, вид≥л¤ють так≥ типи парт≥йних систем.
ќднопарт≥йн≥ системи виключають
можлив≥сть ≥снуванн¤ ¤кихось ≥нших парт≥й ≥ передбачають злитт¤ парт≥йного ≥
державного кер≥вництва. ѕод≥бна модель характерна дл¤ тотал≥тарних ≥ частково
авторитарних режим≥в.
"”¤вна"
багатопарт≥йн≥сть (кваз≥багатопарт≥йн≥сть). ÷е означаЇ, що реальна влада
зосереджена в руках одн≥Їњ парт≥њ при формальному дозвол≥ д≥¤льност≥ ≥нших
парт≥й. “ак, не дивл¤чись на те, що в итањ, кр≥м комун≥стичноњ парт≥њ, ≥снуЇ
ще в≥с≥м парт≥й, вс≥ вони визнають кер≥вну роль ѕ . ≤нша назва ц≥Їњ системи -
"система з парт≥Їю-гегемоном".
Ѕ≥партизм або двопарт≥йна
система (—Ўј, ¬еликобритан≥¤). ƒл¤ нењ характерна на¤вн≥сть двох парт≥й,
пост≥йних л≥дер≥в виборчих кампан≥й, з ¤кими не в стан≥ конкурувати ≥нш≥
парт≥њ. ѕарт≥¤, що перемогла на виборах (наприклад, президентських у —Ўј ≥
парламентських у Ѕритан≥њ), отримуЇ право формувати св≥й каб≥нет м≥н≥стр≥в. ѕри
цьому можливе виникненн¤ ситуац≥њ (таке часто спостер≥гаЇтьс¤ у —Ўј), коли
виконавчу владу виражаЇ одна парт≥¤, а парламентську б≥льш≥сть виражено ≥ншою
парт≥Їю. —ам≥ американц≥ розгл¤дають цю ситуац≥ю ¤к додатковий под≥л влади.
—истема "двох з половиною
парт≥й". ¬≥д попередньоњ вона в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що одна з двох пров≥дних
парт≥й крањни, перем≥гши на виборах, може сформувати ур¤д, лише блокуючись з
третьою, менш сильною парт≥Їю. “ака модель ≥снуЇ в Ќ≥меччин≥. √оловними
конкурентами на виборах Ї ’ристи¤нсько-демократичний союз ≥ соц≥ал≥сти (—ƒѕ√).
ƒовгий час у рол≥ третьоњ парт≥њ виступали в≥льн≥ демократи, ¤к≥ об'Їднувалис¤
то з —ƒѕ√ (1969-1982), то з ’ƒ— (1982-1998). ѕ≥сл¤ 1998 р. —оц≥ал≥сти стали
правл¤чою парт≥Їю, вступивши в коал≥ц≥ю з "зеленими" ("—оюз до
зелен≥").
Ѕагатопарт≥йн≥ системи з
обс¤гом чотирьох ≥ б≥льше парт≥й.
«алежно в≥д характеру
суперництва м≥ж парт≥¤ми багатопарт≥йн≥ системи, в свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на
так≥:
пом≥рно багатопарт≥йн≥ системи
(Ѕельг≥¤, Ќ≥дерланди), ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших ор≥Їнтован≥стю вс≥х ≥снуючюс
парт≥й на сп≥вроб≥тництво, невеликими ≥деолог≥чними в≥дм≥нност¤ми м≥ж парт≥¤ми;
пол¤ризован≥ багатопарт≥йн≥ системи,
дл¤ ¤ких характерно значне ≥деолог≥чне розмежуванн¤ м≥ж парт≥¤ми за шкалою
"л≥в≥ - прав≥", в≥дсутн≥сть сильних центристських парт≥й, а також
прагненн¤ до укладенн¤ недовгов≥чних парт≥йних союз≥в, ¤к≥ дозвол¤ють формувати
ур¤д;
атом≥зован≥ системи (Ѕол≥в≥¤,
ћалайз≥¤), ¤к≥ передбачають на¤вн≥сть значноњ к≥лькост≥ слабо пов'¤заних м≥ж
собою ≥ з населенн¤м парт≥й (в≥д тридц¤ти до двохсот), ≥зольован≥сть парт≥й в≥д
влади ≥ в≥дсутн≥сть у них важел≥в впливу на владу.
р≥м того, залежно в≥д
характеру союз≥в, що укладаютьс¤ м≥ж парт≥¤ми, багатопарт≥йн≥сть може бути:
Ѕлоковою, коли близьк≥ за
≥деолог≥Їю парт≥њ об'Їднуютьс¤ в блоки ≥ йдуть на вибори з≥ сп≥льними
кандидатами ≥ сп≥льною програмою. Ќаприклад, дл¤ ‘ранц≥њ характерна
двоблоков≥сть, коли на президентськ≥ вибори парт≥њ йдуть двома блоками - л≥вим
≥ правим.
оал≥ц≥йною, близькоњ до
пол¤ризованоњ багатопарт≥йност≥. Ќ≥ одна з парт≥й не маЇ б≥льшост≥ в
парламент≥, достатньоњ дл¤ того, щоб самост≥йно впливати на склад каб≥нету
м≥н≥стр≥в, що формуЇтьс¤. “≥льки союз з ≥ншим парт≥йними фракц≥¤ми дозвол¤Ї
сформувати коал≥ц≥йний ур¤д.
Ќарешт≥, залежно в≥д реальноњ
пол≥тичноњ ваги парт≥њ ≥ к≥лькост≥ депутатських м≥сць, отриманих нею на
виборах, прийн¤то вид≥л¤ти так≥ парт≥йн≥ системи:
системи, заснован≥ на парт≥¤х з
мажоритарним покликанн¤м, под≥бна модель парт≥йноњ системи характеризуЇтьс¤
тим, що при р≥вних можливост¤х, ¤к≥ створюютьс¤ державою дл¤ ус≥х парт≥й,
населенн¤ прот¤гом довгого часу в≥ддаЇ перевагу лише одн≥й парт≥њ (наприклад,
парт≥¤ ≤нд≥йського нац≥онального конгресу, л≥берально-демократична парт≥¤
япон≥њ, соц≥ал-демократична у Ўвец≥њ);
система з дом≥нуючою парт≥Їю,
¤ка намагаЇтьс¤ набрати не менше 30% голос≥в на виборах, але вимушена шукати
союзник≥в дл¤ формуванн¤ ур¤ду;
система, що опираЇтьс¤ на
коал≥ц≥ю м≥норитарних парт≥й, ¤ка функц≥онуЇ, ¤к ≥ описана вище коал≥ц≥йна
багатопарт≥йн≥сть.
” демократичних крањнах
дом≥нують дво- ≥ багатопарт≥йн≥ системи. ”вагу пол≥толог≥в прит¤гуЇ питанн¤ про
переваги ≥ недол≥ки кожноњ з системи.
« одного боку, багатопарт≥йна
система в≥дображаЇ широкий пол≥тичний спектр сусп≥льства, демонструЇ реальн≥
в≥дносини змагальност≥, але з ≥ншого - дл¤ нењ притаманн≥ суттЇв≥ м≥нуси:
†призводить до надм≥рноњ сегментац≥њ
електорального пол¤ п≥д час вибор≥в. ¬елика к≥льк≥сть парт≥й ≥ блок≥в, що
беруть участь у виборах, ще не Ї гарант≥Їю б≥льш широкого представництва
≥нтерес≥в р≥зних груп у парламент≥. “ак, наприклад, результати вибор≥в до
¬ерховноњ –ади показують зворотну залежн≥сть: чим б≥льше парт≥й ≥ блок≥в було
подано дл¤ голосуванн¤, тим менша њх к≥льк≥сть зум≥ла перебороти виборчий
пор≥г, необх≥дний дл¤ отриманн¤ депутатських м≥сць;
†надм≥рна фрагментац≥¤ пол≥тичних сил у
парламент≥ ускладнюЇ проблему формуванн¤ стаб≥льного ≥ ефективного каб≥нету
м≥н≥стр≥в;
†спри¤Ї по¤в≥ феномену "безв≥дпов≥дальноњ
опозиц≥њ", не маючи можливост≥ прийти в законодавчий орган, др≥бн≥ парт≥њ
можуть роздавати попул≥стськ≥ об≥ц¤нки, знаючи, що в≥дпов≥дати за них не
прийдетьс¤. “им самим под≥бн≥ парт≥њ спри¤ють радикал≥зац≥њ настроњв у
сусп≥льств≥.
” свою чергу двопарт≥йна
система забезпечуЇ велику ст≥йк≥сть пол≥тичного житт¤: стаб≥льний однопарт≥йний
ур¤д, дом≥нуванн¤ прот¤гом довгого часу Їдиного пол≥тичного курсу. јле й
практика функц≥онуванн¤ ц≥Їњ системи викликаЇ критику з боку громадськост≥ тих
крањн, де вона поширена. ѓњ негативними моментами Ї практично монопольне
становище двох парт≥й на пол≥тичному простор≥ (в структурах влади, у виборч≥й
пол≥тиц≥), робл¤чи практично неможливими серйозн≥ претенз≥њ на владу з боку
третьоњ парт≥њ. Ќаприклад, починаючи з 1856 р. вс≥ президенти —Ўј були
республ≥канц≥ або демократи; п≥сл¤ 1998 р. в онгрес≥ був т≥льки один депутат,
¤кий вибиравс¤ ¤к незалежний кандидат. ѕров≥дн≥ парт≥њ можуть спри¤ти прийн¤ттю
таких виборчих правил, ¤к≥ б "працювали" т≥льки на ц≥ парт≥њ.
—еред фактор≥в, ¤к≥ визначають
тип парт≥йноњ системи (≥сторичн≥ традиц≥њ, особливост≥ соц≥альноњ структури,
ступ≥нь фрагментарност≥ пол≥тичних ор≥Їнтац≥й, законодавство, що регламентуЇ
реЇстрац≥ю ≥ д≥¤льн≥сть парт≥й, президентська або парламентська форма
правл≥нн¤) найб≥льше значенн¤ маЇ виборча система. ¬плив мажоритарноњ ≥
пропорц≥йноњ виборчих систем на характер парт≥йноњ системи буде розгл¤нуто в
лекц≥њ "¬иборч≥ системи".
4. ласиф≥кац≥¤ сучасних пол≥тичних парт≥й ”крањни: за ≥дейним спр¤муванн¤м
(нац≥онально-демократичн≥, л≥берально-демократичн≥, соц≥ал≥стичн≥, тощо), за
типами пол≥тичноњ д≥¤льност≥ (прав≥, л≥в≥, центристськ≥).
Ѕагатопарт≥йн≥сть в ”крањн≥ в≥дтворюЇ весь
≥дейно-пол≥тичний спектр парт≥й, ¤кий ≥снуЇ у св≥т≥. “ак, за ≥деолог≥чним
спр¤муванн¤м в ”крањн≥ д≥ють комун≥стичн≥, соц≥ал-демократичн≥,
л≥берально-демократичн≥, консервативн≥, христи¤нськ≥, нац≥онал≥стичн≥ парт≥њ.
«а пол≥тичним спр¤муванн¤м Ч л≥в≥, центристськ≥, прав≥.
ѕарт≥њ комун≥стично-соц≥ал≥стичного спр¤муванн¤. ƒо них
належать ѕарт≥¤ комун≥ст≥в (б≥льшовик≥в) ”крањни (≤≤ (б)”), омун≥стична парт≥¤
”крањни ( ѕ”), омун≥стична парт≥¤ (труд¤щих) ( ѕ(т), омун≥стична парт≥¤
”крањни (оновлена) ( ѕ”(о), —оц≥ал≥стична парт≥¤ ”крањни (—ѕ”), ѕрогресивна
соц≥ал≥стична парт≥¤ ”крањни (ѕ—ѕ”), ѕарт≥¤ ¬сеукрањнське об'Їднанн¤ л≥вих
Ђ—праведлив≥стьї. ÷≥ парт≥њ в≥др≥зн¤ютьс¤ своњм чисельним складом, впливом на
пол≥тичне житт¤, пол≥тичним зм≥стом програм. јле вс≥ вони спов≥дують марксизм,
Ї приб≥чниками соц≥ал≥зму, сусп≥льноњ власност≥, влади труд¤щих, соц≥ал≥стичноњ
системи господарюванн¤ ≥ розпод≥лу, загалом негативно ставл¤тьс¤ до приватноњ
власност≥, ринкових в≥дносин, виступають проти сп≥вроб≥тництва ”крањни з ћ¬‘ ≥
ћЅ––, Ќј“ќ.
ѕарт≥њ соц≥ал-демократичного спр¤муванн¤. ƒо них належать
соц≥ал-демократична парт≥¤ ”крањни (об'Їднана) (—ƒѕ”(о), —оц≥ал-демократична
парт≥¤ ”крањни (—ƒѕ”), ”крањнська соц≥ал-демократична парт≥¤ (”—ƒѕ), ѕарт≥¤
прац≥ (ѕѕ), ¬сеукрањнська парт≥¤ труд¤щих (¬ѕ“). ¬они, попри певн≥ в≥дм≥нност≥
в програмах, висловлюють свою прихильн≥сть до ц≥нностей демократичного
соц≥ал≥зму, Ї приб≥чниками багатоукладноњ соц≥аль-но ор≥Їнтованоњ ринковоњ
економ≥ки, сильноњ соц≥альноњ пол≥тики держави, соц≥альноњ справедливост≥,
сол≥дарност≥, багатопарт≥йност≥, пол≥тичного плюрал≥зму, обстоюють ринков≥
перетворенн¤ в ”крањн≥, зм≥цненн¤ ≥ розвиток ”крањнськоњ держави, в≥дродженн¤ ≥
розвиток украњнськоњ нац≥њ, њњ культури, мови, входженн¤ ”крањни в Ївропейське
≥ св≥тове сп≥втовариство.
ѕарт≥њ л≥берально-демократичного спектру. ¬они становл¤ть
б≥льш≥сть, серед них: Ћ≥беральна парт≥¤ ”крањни (Ћѕ”), Ћ≥берально-демократична
парт≥¤ ”крањни (Ћƒѕ”), ƒемократична парт≥¤ ”крањни (ƒѕ”), Ќародно-демократична
парт≥¤ (Ќƒѕ), ƒемократичний —оюз (ƒ—), ”крањнська парт≥¤ промисловц≥в ≥
п≥дприЇмц≥в (”ѕ≤Ў), ѕарт≥¤ рег≥он≥в ”крањни (ѕ–”), ѕарт≥¤ Ђяблукої, ѕарт≥¤
«елених ”крањни (ѕ«”), јграрна парт≥¤ ”крањни (јѕ”), ћ≥жрег≥ональний блок
реформ (ћЅ–), ѕарт≥¤ Ђ–еформи ≥ пор¤докї (ѕ–ѕ). ¬они спов≥дують л≥беральн≥,
демократичн≥ ц≥нност≥, виступають за дом≥нуванн¤ приватноњ власност≥, в≥льний
ринок, р≥шуче прискоренн¤ ринкових реформ, прозору приватизац≥ю з ч≥тко
визначеним приватним власником, розвиток м≥сцевого самовр¤дуванн¤, розширенн¤
прав рег≥он≥в, в≥льний розвиток культури ≥ мови украњнського ≥ вс≥х ≥нших
народ≥в ”крањни, свободу особи, входженн¤ ”крањни в Ївропейськ≥ ≥ св≥тов≥
структури.
онсервативн≥ парт≥њ ”крањни. ƒо них належать Ќародний
–ух ”крањни (Ќ–”), ”крањнський Ќародний –ух (”Ќ–), Ќародний –ух ”крањни Ђ«а
Їдн≥стьї, ”крањнська консервативна республ≥канська парт≥¤ (” –ѕ), ”крањнська
нац≥ональна консервативна парт≥¤ (”Ќ ѕ), ”крањнська республ≥канська парт≥¤
(”–ѕ). њх об'ЇднуЇ боротьба за розвиток ”крањнськоњ держави, традиц≥й
украњнського народу, його культури, мови; за дотриманн¤ нац≥онально-культурних
прав ус≥х ≥нших етн≥чних груп, що вход¤ть до складу украњнського народу, за
зм≥цненн¤ с≥м'њ, моральних норм. ¬они Ї приб≥чниками ринкових перетворень,
приватноњ власност≥, пол≥тики добросус≥дства ≥ взаЇмноњ вигоди з ус≥ма державами.
’ристи¤нськ≥ парт≥њ. ƒо них належать
’ристи¤нсько-демократична парт≥¤ ”крањни (’ƒѕ”), ”крањнська
христи¤нсько-демократична парт≥¤ (”’ƒѕ), ’ристи¤нсько-л≥беральний союз (’Ћ—),
ѕарт≥¤ Ђ’ристи¤нсько-народний союзї (ѕ’Ќ—), –еспубл≥канська христи¤нська парт≥¤
(–’ѕ), ¬сеукрањнське об'Їднанн¤ христи¤н (BOX). ¬они обстоюють ц≥нност≥
христи¤нськоњ морал≥ в сусп≥льному й особистому житт≥ людей, пр≥оритет духовних
начал, п≥дпор¤дкован≥сть пол≥тичноњ д≥¤льност≥ моральним нормам, повагу
людськоњ г≥дност≥, Ї приб≥чниками ринковоњ економ≥ки, приватноњ власност≥,
створенн¤ системи соц≥ального захисту. ¬иступають за м≥жконфес≥йний мир, за
створенн¤ в ”крањн≥ Їдиноњ православноњ пом≥сноњ церкви. –озгл¤дають рел≥г≥йн≥
орган≥зац≥њ ¤к повноправн≥ суб'Їкти сусп≥льного житт¤, виступають за участь
церков у сусп≥льне значущих акц≥¤х.
ѕарт≥њ нац≥онального спр¤муванн¤. ÷е онгрес ”крањнських
Ќац≥онал≥ст≥в ( ”Ќ), ќрган≥зац≥¤ украњнських на-ц≥онал≥ст≥в-державник≥в
(ќ”Ќ(д), ¬сеукрањнське пол≥тичне об'Їднанн¤ Ђƒержавна самост≥йн≥сть ”крањниї
(ƒ—”), ”крањнська нац≥ональна асамбле¤ (”Ќј), —оц≥ал-нац≥о-нальна парт≥¤
”крањни (—Ќѕ”). ќсновним дл¤ них Ї вт≥ленн¤ нац≥ональноњ ≥дењ в ус≥х сферах
життЇд≥¤льност≥ украњнськоњ нац≥њ. ¬иступають за розвиток нац≥ональноњ
св≥домост≥ украњнц≥в, за ринков≥ реформи, приватну власн≥сть, могутню
”крањнську державу, вт≥ленн¤ в житт¤ ≥дењ велич≥ украњнськоњ нац≥њ, утвердженн¤
њњ слави, багатства ≥ добробуту в умовах державного житт¤; за пл≥дне њњ
сп≥вжитт¤ в кол≥ волелюбних народ≥в св≥ту, за вир≥шенн¤ соц≥альних проблем.
ƒе¤к≥ з них висловлюютьс¤ за забезпеченн¤ украњнц¤м пр≥оритетних прав, зокрема,
щоб безпосередн≥ми кер≥вниками украњнськоњ держави були украњнц≥.
«алежно в≥д обставин та ≥нтерес≥в пол≥тичноњ боротьби
д≥¤льн≥сть де¤ких парт≥й не ц≥лком адекватна ≥дейно-пол≥тичн≥й сут≥,
заф≥ксован≥й у њхн≥х назвах ≥ програмних документах. “рапл¤ютьс¤ розходженн¤
м≥ж проголошуваними сусп≥льно-пол≥тичними ц≥л¤ми парт≥њ та конкретними
поточними ≥нтересами њњ л≥дер≥в.
јктуальною сусп≥льно-державною проблемою в ”крањн≥ Ї
формуванн¤ парт≥йноњ системи. ¬ажливим кроком щодо цього стали вибори до
¬ерховноњ –ади ”крањни 1998 р. ” результат≥ вибор≥в 9 парт≥й провели своњх
представник≥в до ¬ерховноњ –ади ”крањни й утворили в н≥й своњ фракц≥њ: ѕ”,
Ќ–”, —ѕ”, —елѕ”, Ќƒѕ, ѕ«”, Ђ√ромадаї, —ƒѕ”(о), ѕ—ѕ”. ∆одна з них не здобула
такоњ к≥лькост≥ депутатських м≥сць, щоб могла сформувати ур¤д. Ќе утворивс¤ дл¤
сформуванн¤ ур¤ду ≥ блок парт≥й, що не даЇ п≥дстав стверджувати про утворенн¤
парт≥йноњ системи.
¬ ”крањн≥ спостер≥гаютьс¤ ознаки атом≥зованоњ парт≥йноњ
системи та ознаки парт≥йноњ системи пол¤ризованого плюрал≥зму. јле в≥рог≥дн≥сть
того, що невдовз≥ в ”крањн≥ сформуЇтьс¤ парт≥йна система пол¤ризованого
плюрал≥зму, достатньо очевидна.
Ѕагатопарт≥йн≥сть в ”крањн≥ стала реальн≥стю ≥ виводить
њњ на шл¤х сучасного демократичного цив≥л≥зованого розвитку. Ќин≥ украњнська
багатопарт≥йн≥сть Ї передумовою утворенн¤ парт≥йноњ системи, що спри¤тиме
утвердженню м≥цноњ, стаб≥льноњ, демократичноњ системи влади в держав≥.
ѕарт≥њ ¤к сусп≥льний ≥нститут, конкуруючи м≥ж собою,
шукачи нових р≥шень ≥ п≥дтримки нових прихильник≥в, розвиваютьс¤, в тому числ≥
≥ шл¤хом об'Їднанн¤ на основ≥ к≥лькох парт≥йних структур (Ђѕарт≥¤ –ег≥он≥вї).
«м≥нюютьс¤ њхн≥ орган≥зац≥йн≥ форми, внутр≥шньопарт≥йне житт¤, характер зв'¤зк≥в
з масами, методи д≥¤льност≥. —при¤ючи розвитку плюрал≥зму ≥ демократ≥њ в
сусп≥льств≥, парт≥њ також демократизуютьс¤. ¬заЇмод≥ючи м≥ж собою, вони,
залежно в≥д влади, участ≥ в н≥й або неучаст≥, утворюють р≥зн≥ типи парт≥йних
систем. —учасне плюрал≥стичне, демократичне сусп≥льство, що формувалось к
багатопарт≥йне, демонструЇ свою життЇздатн≥сть. ќчевидно, парт≥њ ¤к нев≥д'Їмний
елемент сучасного цив≥л≥зованого сусп≥льства мають майбутнЇ.