1.ƒержава в пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства.
ƒержава Ч не т≥льки результат розвитку сусп≥льства, а й
чинник формуванн¤ пол≥тичноњ системи сусп≥льства.
ѕол≥тична система сусп≥льства Ч упор¤дкована на засадах
права система вс≥х пол≥тичних ¤вищ, що функц≥онують ≥ взаЇмод≥ють (або
протид≥ють) у сусп≥льств≥ з метою завоюванн¤, утриманн¤ або участ≥ у пол≥тичн≥й
влад≥; це механ≥зм орган≥зац≥њ ≥ функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ влади.
ƒержава хоча й найважлив≥ша, але не одна лише пол≥тична
орган≥зац≥¤ в сусп≥льств≥. ƒо складу пол≥тичноњ системи сусп≥льства вход¤ть
так≥ недержавн≥ громадськ≥ об'Їднанн¤, ¤к парт≥њ, профес≥йн≥ сп≥лки, ж≥ноч≥
орган≥зац≥њ, громадськ≥ рухи (наприклад, Ќародний рух в ”крањн≥), ≥нститути
громадськоњ думки та ≥н.
≈лементи пол≥тичноњ системи сусп≥льства:
Х† суб'Їкти
пол≥тики Ч держава, пол≥тичн≥ парт≥њ, пол≥тичн≥ рухи, громадськ≥ об'Їднанн¤ та
≥н.;
Х† пол≥тичн≥ норми
≥ принципи;
Х† пол≥тичн≥
в≥дносини;
Х† пол≥тична
≥деолог≥¤, св≥дом≥сть, погл¤ди, культура;
Х зв'¤зки м≥ж названими елементами.
¬заЇмод≥¤ елемент≥в (компонент≥в) пол≥тичноњ системи
сусп≥льства дозвол¤Ї вид≥лити п '¤ть п≥дсистем њњ функц≥онуванн¤.
1. ≤нституц≥ональна Ч суб'Їктний склад (народ, соц≥альн≥
верстви, пол≥тичн≥ парт≥њ, громадськ≥ орган≥зац≥њ та ≥нш≥ об'Їднанн¤ громад¤н,
трудов≥ колективи, держава та ≥н.).
2.† Ќормативна
(регул¤тивна) Ч система пол≥тичних (а також правових) норм ≥ принцип≥в, що
регулюють в≥дносини м≥ж народами, соц≥альними групами, парт≥¤ми, пол≥тичними
л≥дерами.
3.† ‘ункц≥ональна Ч
пол≥тичн≥ в≥дносини, пол≥тичний процес, пол≥тичний режим, оск≥льки через них
формуЇтьс¤, зм≥нюЇтьс¤, зд≥йснюЇтьс¤ пол≥тика.
4.† ≤деолог≥чна Ч
пол≥тична ≥деолог≥¤, св≥дом≥сть, погл¤ди, культура, можлив≥сть громад¤нина
оц≥нити пол≥тичне бутт¤ ≥ обрати вар≥ант повед≥нки.
5.† омун≥кативна Ч
интегративн≥ (об'Їднуюч≥) зв'¤зки вс≥х п≥дсистем функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ
системи сусп≥льства в ц≥лому.
ожна ≥з самост≥йних частин Ч ланок пол≥тичноњ системи
сусп≥льства маЇ власну структуру, своњ принципи орган≥зац≥њ та д≥¤льност≥,
самост≥йн≥сть у вир≥шенн≥ питань, що належать до њх внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х
справ.
«азначен≥ елементи ≥ частини об'Їднуютьс¤ в Їдину
пол≥тичну систему категор≥Їю Ђпол≥тична владаї.
ќсобливе м≥сце в пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства належить
держав≥, оск≥льки вона Ї головним засобом дос¤гненн¤ ц≥лей, що постають перед
сусп≥льством, концентруЇ в соб≥ р≥зноман≥тт¤ пол≥тичних ≥нтерес≥в, надаЇ
устален≥сть пол≥тичн≥й систем≥ за допомогою впор¤дкуванн¤ њњ д≥¤льност≥.
ќзнаки держави, що в≥др≥зн¤ють њњ в≥д громадських
об'Їднань:
1)† у кожн≥й
пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства може ≥снувати лише одна держава, а громадських
об'Їднань Ч багато;
2) держава Ч орган≥зац≥¤ всього населенн¤, а громадськ≥
об'Їднанн¤ Ч частини населенн¤;
3) лише держава Ї одноособовою повновладною орган≥зац≥Їю в
масштаб≥ вс≥Їњ крањни, здатною захистити основн≥ права ≥ свободи вс≥х ос≥б, що
перебувають на њњ територ≥њ;
4)† лише держава
маЇ у своЇму розпор¤дженн≥ спец≥альний апарат, ¤кий займаЇтьс¤ управл≥нн¤м
громадськими справами;
5) лише держава маЇ у своЇму розпор¤дженн≥ спец≥альн≥
установи та заклади примусового характеру ≥ маЇ монопольне право застосовувати
примус на своњй територ≥њ; громадськ≥ об'Їднанн¤ позбавлен≥ цих ознак;
6) лише держава маЇ монопольне право видавати юридичн≥
норми, обов'¤зков≥ дл¤ всього населенн¤, ≥ забезпечувати њхню реал≥зац≥ю.
√ромадськ≥ об'Їднанн¤ приймають програми, статути, поточн≥ р≥шенн¤, що мають
внутр≥шньо орган≥зац≥йне значенн¤;
7) лише держава маЇ монопольне право встановлювати ≥
ст¤гувати податки, формувати загальнонац≥ональний бюджет;
8)† лише держава Ї
оф≥ц≥йною особою (представником усього народу) всередин≥ крањни ≥ на
м≥жнародн≥й арен≥ Ч суверенною орган≥зац≥Їю. √ромадським орган≥зац≥¤м так≥
¤кост≥ ≥ функц≥њ не властив≥. ¬они вир≥шують локальн≥ за своњм зм≥стом та
обс¤гом завданн¤ у суворо визначен≥й сфер≥ громадського житт¤.
2.¬нутр≥шн≥ функц≥њ держави соц≥ально-демократичноњ
ор≥Їнтац≥њ:
¬нутр≥шн≥ функц≥њ†
забезпечують внутр≥шню пол≥тику держави: 1) пол≥тична Ч виробленн¤
внутр≥шньоњ пол≥тики держави, регулюванн¤ сфери пол≥тичних в≥дносин,
забезпеченн¤ народовладд¤;
2)† економ≥чна Ч
регулюванн¤ сфери економ≥чних в≥дносин, створенн¤ умов дл¤ розвитку
виробництва; орган≥зац≥¤ виробництва на основ≥ визнанн¤ ≥ захисту р≥зних форм
власност≥, п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥; прогнозуванн¤ розвитку економ≥ки;
3)† оподаткуванн¤ ≥
ф≥нансового контролю Ч орган≥зац≥¤ ≥ забезпеченн¤ системи оподаткуванн¤ ≥
контролю за легальн≥стю прибутк≥в громад¤н та њх об'Їднань, а також за витратою
податк≥в;
4) соц≥альна Ч забезпеченн¤ соц≥альноњ безпеки громад¤н,
створенн¤ умов дл¤ повного зд≥йсненн¤ њх права на працю, життЇвий достатн≥й
р≥вень; зн¤тт¤ ≥ пом'¤кшенн¤ соц≥альних суперечностей шл¤хом гуманноњ та
справедливоњ соц≥альноњ пол≥тики;
5)† еколог≥чна Ч
забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки ≥ п≥дтриманн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги на
територ≥њ держави; охорона ≥ рац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в;
збереженн¤ генофонду народу;
6) культурна (духовна) Ч консол≥дац≥¤ нац≥њ, розвиток
нац≥ональноњ самосв≥домост≥; спри¤нн¤ розвитку самобутност≥ ус≥х кор≥нних
народ≥в ≥ нац≥ональних меншин; орган≥зац≥¤ осв≥ти; спри¤нн¤ розвитку культури,
науки; охорона культурноњ спадщини;
7)† ≥нформац≥йна Ч
орган≥зац≥¤ ≥ забезпеченн¤ системи одержанн¤, використанн¤, поширенн¤ ≥
збереженн¤ ≥нформац≥њ;
8)† правоохоронна Ч
забезпеченн¤ охорони конституц≥йного ладу, прав ≥ свобод громад¤н, законност≥ ≥
правопор¤дку, довк≥лл¤, встановлених ≥ регульованих правом ус≥х сусп≥льних
в≥дносин.
¬нутр≥шн≥ функц≥њ держави можна под≥лити ще на дв≥
основн≥ групи: регул¤тивн≥ та правоохоронн≥.
3.«овн≥шн≥ функц≥њ держави:
1)† пол≥тична
(дипломатична) Ч встановленн¤ ≥ п≥дтриманн¤ дипломатичних зносин з ≥ноземними
державами в≥дпов≥дно до загальновизнаних норм ≥ принцип≥в м≥жнародного права;
2) економ≥чна Ч встановленн¤ ≥ п≥дтриманн¤
торгово-економ≥чних в≥дносин з ≥ноземними державами; розвиток д≥лового
партнерства ≥ сп≥вроб≥тництва в економ≥чн≥й сфер≥ з ус≥ма державами, незалежно
в≥д њх соц≥ального ладу та р≥вн¤ розвитку; ≥нтеграц≥¤ до св≥товоњ економ≥ки;
3) еколог≥чна Ч п≥дтриманн¤ еколог≥чного виживанн¤ на
планет≥;
4) культурна (гуман≥тарна) Ч п≥дтриманн¤ ≥ розвиток
культурних ≥ наукових зв'¤зк≥в з ≥ноземними державами; забезпеченн¤ збереженн¤
≥сторичних пам'¤тник≥в та ≥нших об'Їкт≥в, що мають культурну ц≥нн≥сть; вжитт¤
заход≥в щодо поверненн¤ культурних ц≥нностей свого народу, ¤к≥ знаход¤тьс¤ за
кордоном;
5)† ≥нформац≥йна Ч
участь у розвитку св≥тового ≥нформац≥йного простору, встановленн¤ режиму
використанн¤ ≥нформац≥йних ресурс≥в на основ≥ р≥вноправного сп≥вроб≥тництва з
≥ншими державами;
6) оборона держави Ч захист державного суверен≥тету в≥д
зовн≥шн≥х пос¤гань ¤к економ≥чними, дипломатичними, так ≥ воЇнними засобами;
7)† п≥дтриманн¤
св≥тового правопор¤дку -- участь у врегулюванн≥ м≥жнац≥ональних ≥ м≥ждержавних
конфл≥кт≥в; боротьба з м≥жнародними злочинами.
” зовн≥шн≥х функц≥¤х держави можна вид≥лити два основн≥
напр¤мки: зовн≥шньопол≥тична д≥¤льн≥сть (тут особливе значенн¤ маЇ функц≥¤
оборони крањни) ≥ зовн≥шньоеконом≥чна д≥¤льн≥сть.
Ќе можна ототожнювати функц≥њ держави з формами њх
реал≥зац≥њ Ч правовими та орган≥зац≥йними, а також ≥з методами њх реал≥зац≥њ
(переконанн¤, заохоченн¤, державний примус, придушенн¤).
ќсновн≥ правов≥ форми зд≥йсненн¤ функц≥й держави:
правотворча, правозастосовна, правоохоронна, установча, контрольно-нагл¤дова.
онкретна функц≥¤ держави ¤вл¤Ї собою Їдн≥сть зм≥сту,
форм ≥ метод≥в зд≥йсненн¤ державноњ влади у певн≥й сфер≥ д≥¤льност≥ держави;
характеризуЇтьс¤ в≥домою самост≥йн≥стю, однор≥дн≥стю, повторюван≥стю.
«м≥ст внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х функц≥й держави зм≥нюЇтьс¤
на р≥зних етапах њњ розвитку. Ќаприклад, прот¤гом пер≥оду становленн¤
буржуазноњ держави економ≥чна функц≥¤ була слабко розвинутою. « середини XIX
ст., особливо у XX ст. з к≥нц¤ 50-х рок≥в, у крањнах «ах≥дноњ ™вропи ≥
ѕ≥вн≥чноњ јмерики њњ роль значно зросла ¤к за значущ≥стю, так ≥ за обс¤гом.
ƒержавно-правове регулюванн¤ соц≥ально-економ≥чноњ сфери сусп≥льних в≥дносин
спр¤моване на забезпеченн¤ пол≥тики Ђповноњ зайн¤тост≥ї населенн¤ ≥ запоб≥ганн¤
економ≥чним кризам. «ах≥дн≥ крањни вдаютьс¤ до допомоги системи плануванн¤ (у
тому числ≥ довгострокового), створенн¤ спец≥альних в≥домств з прогнозуванн¤
розвитку економ≥ки ≥ соц≥ального розвитку. «р≥с вплив на приватний сектор
шл¤хом р≥зних засоб≥в регулюванн¤ ≥ контролю Ч пол≥тики ц≥н, податк≥в,
≥нвестиц≥й, експорту, ≥мпорту, державних замовлень, кредитноњ пол≥тики тощо.
јле це не означаЇ, що держава поглинаЇ д≥¤льн≥сть приватного сектора в
економ≥ц≥, не створюЇ умов дл¤ його розвитку.
Ќа в≥дм≥ну в≥д зах≥дних буржуазних крањн у —–—–, до складу
¤кого входила рад¤нська ”крањна, приватний сектор був дозволений прот¤гом дуже
обмеженого часу (неп). ƒержавне регулюванн¤ економ≥чних в≥дносин в≥д≥гравало
пануючу роль. ƒержава була монопол≥стом у вс≥х сферах життЇд≥¤льност≥
сусп≥льства, а в економ≥чн≥й сфер≥ перейн¤ла на себе буквально все Ч в≥д
встановленн¤ р≥вн¤ ≥нвестиц≥й у ту чи ≥ншу галузь економ≥ки до найменуванн¤
продукт≥в ≥ ц≥н на них.
” незалежн≥й ”крањн≥ з переходом до ринкових в≥дносин
зм≥ст економ≥чноњ функц≥њ держави (у пор≥вн¤нн≥ з —–—–) ≥стотно зм≥нюЇтьс¤.
’оча сфера державного управл≥нн¤ ≥ не зводитьс¤ до державного сектора
економ≥ки, дл¤ втручанн¤ держави в приватний сектор економ≥ки встановлюютьс¤
меж≥.
4.‘орми сучасного правл≥нн¤:
ј)президентська республ≥ка
ƒуал≥стична (президентська) республ≥ка. ÷¤ форма
правл≥нн¤трохи нагадуЇ дуал≥стичну монарх≥ю, але маЇ дуже суттЇв≥в≥дм≥нност≥
в≥д нењ.
√≥дн≥сть президентськоњ форми правл≥нн¤ пол¤гаЇ
насамперед уте, що всенародно обраний президент ¤вл¤Ї собою
осередокзагальнонац≥ональних устремл≥нь, виступаЇ символом нац≥њ,
символомприналежност≥ громад¤н до Їдин≥й держав≥. ÷¤ форма даЇ
повноваженн¤одн≥й особ≥, ¤ка може зд≥йснювати повноваженн¤ у
надзвичайнихобставин. ѕрезидентська система правл≥нн¤ забезпечуЇ б≥льшуступ≥нь
пол≥тичноњ стаб≥льност≥.
√лава держави в президентськ≥й республ≥ц≥ отримуЇ своњ
повноваженн¤в результат≥ обранн¤ на в≥домих терм≥н. “ерм≥н перебуванн¤ на
посад≥ вр≥зних республ≥ках р≥зний: ст. II розд≥лу 1 онституц≥њ —Ўј
1788передбачаЇ терм≥н повноважень президента 4 роки. —т. 85 онституц≥њ
≤тал≥њ 1947 передбачаЇ, що цей терм≥н дор≥внюЇ семи
рок≥в, також ¤к≥ у ‘ранц≥њ [1].
“ут найб≥льш посл≥довно проведений принцип под≥лу влади,
авзаЇмини м≥ж г≥лками влади сто¤ти на баз≥ принципу такзваних стримувань ≥
противаг. ÷е про¤вл¤Їтьс¤ в наступному.
≤ законодавча, ≥ виконавча влада в президентськ≥й
республ≥ц≥отримуЇ св≥й мандат безпосередньо в≥д народу. √оловою виконавчоњвлади
Ї обраний народом президент, ¤кий поЇднуЇ ц≥ функц≥њз функц≥¤ми глави держави.
”р¤ду ¤к колег≥ального органузвичайно немаЇ, м≥н≥стри кожен окремо
п≥дпор¤дкован≥ президенту. —удд≥, ¤к≥ вищ≥ посадов≥ особи виконавчоњ влади,
призначаютьс¤ президентом ззгодою верхньоњ палати парламенту, ¤ка при цьому
виходить не зпол≥тичного обличч¤ кандидат≥в, а з компетентност≥ та моральних
¤костей.
ћ≥н≥стр≥в та ≥нших призначених ним посадових ос≥б
виконавчоњвлади президент може зв≥льн¤ти самост≥йно: не можна змушувати
йогопрацювати з тими, з ким в≥н працювати не може ≥ не бажаЇ.
√оловна ознака ц≥Їњ форми правл≥нн¤ - в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дальност≥виконавчоњ
влади перед парламентом за проведену пол≥тику. ѕарламентне може зм≥щати њњ
посадових ос≥б, ¤кщо вони не порушили закон. ƒл¤ своЇњд≥¤льност≥ вони не мають
потреби в пол≥тичному дов≥ру парламенту. “им неменше парламент ≥ ур¤д змушен≥ сп≥впрацювати,
тому що жодна зг≥лок влади не може конституц≥йним шл¤хом усунути ≥ншу
(зм≥щенн¤парламентом посадових ос≥б виконавчоњ та судовоњ влади шл¤хом
такзваного ≥мп≥чменту може мати м≥сце лише, ¤кщо з боку цих ос≥бдопущен≥
серйозн≥ правопорушенн¤).
†заборони ≥
противаги про¤вл¤ютьс¤ зокрема, в тому, що президентможе гальмувати законодавчу
д≥¤льн≥сть парламенту, накладаючи наприйн¤т≥ ним закони в≥дкладене
(суспенс≥вное) вето, дл¤ подоланн¤¤кого потр≥бна квал≥ф≥кована б≥льш≥сть
голос≥в в обох палатахпарламенту. ” свою чергу верхн¤ палата парламенту
можеперешкодити призначенню президентом посадових ос≥б, а кр≥м того,ратиф≥куЇ
(≥ може в≥дмовити в цьому) укладен≥ президентомм≥жнародн≥ договори. —удова
влада контролюЇ конституц≥йн≥стьакт≥в ≥ парламенту, ≥ президента, забезпечуючи
тим самим дотриманн¤правопор¤дку ¤к законодавчоњ, так ≥ виконавчою владою.
ƒержавний режим за такоњ форми правл≥нн¤ -
т≥лькидуал≥стичний. «алежно в≥д обставин значенн¤ ≥ роль конкретногопарламенту
або президента можуть бути сильн≥шим чи слабшим, але ¤кост≥державного режиму це
не зм≥нюЇ.
ѕрезидентська форма правл≥нн¤ не Ї бездоганною. ѕо-перше,
вв≥дм≥ну в≥д парламентськоњ форми правл≥нн¤, вона тањть у соб≥ можливост≥терт¤
у взаЇминах виконавчоњ та законодавчоњ г≥лок влади ≥провокуванн¤ конституц≥йноњ
кризи. ≤мов≥рн≥сть останнього особливозростаЇ, ¤кщо президент ≥ парламентська
б≥льш≥сть належить дор≥зних парт≥й або пол≥тичних теч≥й. ѕрипущенн¤, що
президентзавжди знаходитьс¤ над парт≥йною боротьбою ≥ пол≥т≥кантсвом лоб≥ст≥в,
можуть немати п≥д собою вагомих п≥дстав. ≤ншими словами, виб≥р м≥ж
парламентською≥ президентською формами правл≥нн¤ може означати виб≥р м≥ж
Їдиним, аленестаб≥льним кер≥вництвом ≥ кер≥вництвом стаб≥льним, але чреват≥
конфл≥ктомдвох влад.
ѕо-друге, навр¤д чи ≥снуЇ оптимальний спос≥б обранн¤
президента.
Ѕудь-¤кий з них маЇ своњ сильн≥ ≥ слабк≥ сторони. Ќа
перше м≥сце зазначущост≥ виходить метод президентських вибор≥в. ѕр¤м≥
виборипредставл¤ютьс¤ найб≥льш простими ≥ демократичними. јле моделей
пр¤михвибор≥в теж багато, а виб≥р способ≥в не завжди залежить в≥д президента.
ѕрезидентська влада може опинитис¤ у велик≥й залежност≥
в≥дзаконодавчоњ г≥лки, в≥д ¤коњ може залежати багато чого, наприклад
процедурапереобранн¤ президента на другий строк у надзвичайно ускладненому
пор¤дку.
ѕрезидентськ≥ республ≥ки поширен≥ в Ћатинськ≥й јмериц≥.
÷¤форма правл≥нн¤ зустр≥чаЇтьс¤ також в де¤ких крањнах јз≥њ та јфрики.
ўоправда, найчаст≥ше в цих крањнах влада глави держави на
д≥л≥ виходить законституц≥йн≥ рамки. Ћатиноамериканськ≥ республ≥ки досл≥дниками
част≥шеназивалис¤ суперпрезидентськ≥. ¬ останн≥ 15-20 рок≥в ситуац≥¤
сталазм≥нюватис¤, в багатьох крањнах вона наближаЇтьс¤ до конституц≥йного
еталону.
” конкретики пол≥тичному житт≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни, з
урахуванн¤м тогочи ≥ншого сп≥вв≥дношенн¤ пол≥тичних сил, сформованих традиц≥й
або ввод¤тьс¤реформ, можлив≥ зм≥шан≥ або пром≥жн≥ (м≥ж президентською
≥парламентською республ≥кою) форми державного правл≥нн¤
Ѕ)нап≥впрезидентська республ≥ка
«м≥шана (нап≥впрезидентська) республ≥ка. “ака форма
правл≥нн¤поЇднуЇ в соб≥ ознаки ≥ президентськоњ, ≥ парламентськоњ республ≥ки.
јлепоЇднанн¤ це буваЇ р≥зним.
Ќаприклад,, за онституц≥Їю ‘ранцузькоњ республ≥ки 1958
ѕрезидентобираЇтьс¤ громад¤нами ≥ керуЇ ур¤дом, що характерно дл¤президентськоњ
республ≥ки. ” той же час ¤ка призначаЇтьс¤ њм ур¤д повиненкористуватис¤ дов≥рою
нижньоњ палати парламенту - Ќац≥ональних «бор≥в,що характерно дл¤
парламентськоњ республ≥ки. –азом з тим ѕрезидент можерозпускати Ќац≥ональн≥
«бори на св≥й розсуд, що не характерно недл¤ т≥Їњ, н≥ дл¤ ≥ншого р≥зновиду
республ≥канськоњ форми правл≥нн¤.
” ц≥лому р¤д≥ крањн президент обираЇтьс¤ громад¤нами, що
характернодл¤ президентськоњ республ≥ки, ≥ маЇ р¤д повноважень, що дають
йомуможлив≥сть активно втручатис¤ в пол≥тичний процес, проте на практиц≥в≥н
ними не користуЇтьс¤ ( Ђспл¤ч≥ повноваженн¤ї), а ≥снуючий державнийрежим
типовий дл¤ парламентськоњ республ≥ки (парламентаризм абом≥н≥стер≥ал≥зму).
ѕрикладом можуть слугувати јвстр≥¤, ≤рланд≥¤, ≤сланд≥¤, де
ЂЋюдиною є 1ї визнаЇтьс¤ все-таки не глава держави, а
головаур¤ду.
ћожна в≥дзначити, що в б≥льшост≥ крањн, що повалила в
недавньому минуломутотал≥тарн≥ режими (ѕортугал≥¤, ѕольща, ’орват≥¤ ≥ р¤д ≥нших
крањн),встановилас¤ зм≥шана республ≥канська форма правл≥нн¤, при ¤к≥йур¤д
спираЇтьс¤ на парламентську б≥льш≥сть, а всенароднообраний президент, будучи
нер≥дко харизматичним л≥дером нац≥њ, тобтоволод≥ючи загальновизнаною
попул¤рн≥стю ≥ народною дов≥рою, не втручаючись употочне управл≥нн¤, спр¤мовуЇ
пол≥тичний курс. √лава ур¤дучасом виступаЇ в рол≥ Ђхлопчика дл¤ битт¤ї: ¤кщо
щось не виходить, топричина не в пол≥тичному курс≥ президента, а в поганому
проведенн≥ цьогокурсу ур¤дом.
—воЇр≥дна форма правл≥нн¤ в Ўвейцар≥њ. ”р¤д (‘едеральний
–ада) призначаЇтьс¤ парламентом (‘едеральними «борами)
[2] ≥ п≥дзв≥тниййому [3], однак пол≥тична в≥дпов≥дальн≥сть ур¤ду перед
парламентомконституц≥йно не передбачена, ≥ державний режим, отже,швидше за все
дуал≥стичний, а не парламентарний.
Ђ ласичн≥ї форми правл≥нн¤ на рубеж≥ ’’I стол≥тт¤ все
б≥льш рельЇфнови¤вл¤ють недол≥ки, що корен¤тьс¤ в њх конституц≥йно-правовою
природою:тенденц≥ю до авторитаризму, монопол≥зац≥њ влади в президентських
республ≥ках≥ зростаючу ур¤дову нестаб≥льн≥сть а республ≥кахпарламентарних.
¬)парламентська республ≥ка
ѕарламентарна республ≥ка. ƒо ц≥Їњ форми правл≥нн¤
ставитис¤сказане трохи вище про парламентарноњ монарх≥њ, кр≥м, природно,глави
держави.
«ам≥сть слабкого монарха тут Ї слабкий президент,
¤кийобираЇтьс¤ або парламентом, або б≥льш широкою колег≥Їю, що включаЇ нар¤ду з
парламентом зазвичай депутат≥в парламент≥в суб'Їкт≥в федерац≥й аборег≥ональних
представницьких орган≥в самовр¤дуванн¤. ¬елик≥ повноваженн¤,¤кими ≥нод≥
конституц≥¤ над≥л¤Ї президента парламентськоњ республ≥ки,зд≥йснюютьс¤, ¤к
правило, ур¤дом, ¤кий в особ≥ свого головиабо м≥н≥стра констрасс≥гнует акти
президента.
√оловна ознака парламентськоњ республ≥ки, ¤к ≥
парламентарноњмонарх≥њ, - пол≥тична в≥дпов≥дальн≥сть ур¤ду перед парламентом.
¬≥дпов≥дальн≥сть тут часто сол≥дарна: недов≥ра одному
членуур¤ду, особливо його чол≥, т¤гне за собою в≥дставку всього ур¤ду.
«ам≥сть виходу у в≥дставку ур¤д може зажадати в≥д
президентарозпустити парламент (його нижню палату) ≥ призначити нов≥ вибори.
ѕри парламентськ≥й республ≥ц≥ так само можлив≥ два
державн≥режиму - парламентарний ≥ м≥н≥стер≥альний.
„исто парламентських республ≥к не так вже й багато. ƒо
них ставитис¤
Ќ≥меччина, ”горщина, ≤нд≥¤, „ех≥¤ та де¤к≥ ≥нш≥ крањни. ”
тих крањнах,де багатопарт≥йн≥сть обумовлюЇ д≥ю парламентарногодержавного
режиму, насл≥дком цього Ї част≥ ур¤дов≥кризи.
Ќедол≥ки парламентськоњ республ≥ки звод¤тьс¤, по-перше,
до крайньоњфрагментарност≥ парт≥йноњ системи, ¤ка прир≥каЇ парламентську
коал≥ц≥юна аналог≥чну фрагментарн≥сть, а ур¤д на нест≥йк≥сть. ѕринерозвиненост≥
парт≥йноњ системи нав≥ть малочисельн≥ парт≥њ можуть з'¤витис¤частиною
парламентськоњ коал≥ц≥њ б≥льшост≥. ÷е може ви¤витис¤ не меншзгубним, н≥ж глухий
кут у взаЇминах виконавчоњ та законодавчоњвлади.
†ѕо-друге, ц≥лком
реальною може ви¤витис¤ загроза тиран≥њ, ¤ку взмоз≥ створити просте
парламентська б≥льш≥сть, тобто ефективн≥сть≥ стаб≥льн≥сть парламентських форм
правл≥нн¤ залежить в≥д характерупол≥тичних парт≥й, ¤к≥ змагаютьс¤ за м≥сц¤ в
парламент≥. ƒол¤ ж парт≥й≥ структура парт≥йноњ системи значною м≥рою
визначаютьс¤ способомобранн¤ законодавчоњ, тобто мажоритарноњ або
пропорц≥йноњсистемою.
√)парламентська монарх≥¤
ѕарламентарна монарх≥¤. ÷¤ форма правл≥нн¤ ≥снуЇ звичайно
ввисокорозвинених державах, де перех≥д в≥д аграрного сто¤чи до≥ндустр≥альному
супроводжувавс¤ переважно не кор≥нний ламкоњ колишн≥х≥нститут≥в влади, а
поступовим њх перетворенн¤м ≥ пристосуванн¤м донових умов (¬еликобритан≥¤,
япон≥¤, Ќ≥дерланди, Ўвец≥¤, анада,
јвстрал≥¤ та ≥нш≥ держави).
“ут ≥снуЇ розвинене под≥л влади при визнанн≥
принципуверховенство парламенту над виконавчою владою, демократичний або
запринаймн≥ л≥беральний пол≥тичний режим.
¬ерховенство парламенту виражаЇтьс¤ в тому, що ур¤д,
¤кийзвичайно призначаЇтьс¤ монархом, маЇ користуватис¤ дов≥рою парламенту
(абойого нижньоњ палати), а монарх, отже, змушений призначити головоюур¤ду
л≥дера парт≥њ, ¤ка маЇ в парламент≥ (нижн≥й палат≥)б≥льш≥сть м≥сць, або л≥дера
коал≥ц≥њ парт≥й, такою б≥льш≥стюмаЇ в своЇму розпор¤дженн≥.
ћонарх при дан≥й форм≥ правл≥нн¤ царюЇ, але не править.
ѕравомвето щодо закон≥в, ухвалених парламентом, нав≥ть коли воно йомуналежить,
в≥н або на практиц≥ не користуЇтьс¤, або зд≥йснюЇ це правоза вказ≥вкою ур¤ду.
як правило, монарх позбавлений можливост≥д≥¤ти самост≥йно, ≥ вс≥ вих≥дн≥ в≥д
нього акти зазвичайготуютьс¤ ур¤дом ≥ скр≥плюютьс¤ його главою абов≥дпов≥дним
м≥н≥стром, без чого не мають юридичноњ сили. “им самимголова ур¤ду чи м≥н≥стр
беруть на себе в≥дпов≥дальн≥сть за данийакт монарха, бо сам монарх нев≥дпов≥дально
(у ¬еликобритан≥њ цевиражаЇтьс¤ принципом Ђ ороль не може бути неправийї). —т.
4 онституц≥њ
япон≥њ передбачаЇ, що ≤мператор зд≥йснюЇ лише так≥ д≥њ,що
в≥днос¤тьс¤ до справ держави, ¤к≥ передбачен≥ конституц≥Їю.
√оловний в≥дм≥тний ознака парламентарноњ монарх≥њ -
пол≥тичнав≥дпов≥дальн≥сть ур¤ду перед парламентом (нижньою палатою) за
своюд≥¤льн≥сть. якщо парламент висловить ур¤ду недов≥ру або в≥дмовить вдов≥р≥,
ур¤д повинен п≥ти у в≥дставку або повинне бути зв≥льнено ув≥дставку монархом.
ѕроте зазвичай це повноваженн¤ парламенту вр≥вноважуЇтьс¤правом ур¤д≥в
запропонувати монарху розпустити парламент ≥ призначитинов≥ вибори, з тим щоб
конфл≥кт м≥ж законодавчою ≥ виконавчоювладою дозволив народ: ¤кщо в≥н п≥дтримаЇ
ур¤д, то в результат≥вибор≥в в парламент≥ утворюЇтьс¤ б≥льш≥сть з його
прихильник≥в, ¤кщо жвиборц≥ з ур¤дом не згодн≥, то ≥ склад парламенту
ви¤витьс¤в≥дпов≥дним, а ур¤д буде зм≥нено.
¬икладена система в≥дносин м≥ж монархом, парламентом
≥ур¤дом характеризуЇ парламентарний режим, або парламентаризм. ÷ейдержавний
режим д≥Ї за умови, що в парламент≥ жоднапол≥тична парт≥¤ не маЇ абсолютноњ
б≥льшост≥ ≥ не можесформувати однопарт≥йний ур¤д. “ака ситуац≥¤ традиц≥йно≥снуЇ
в ƒан≥њ, Ќ≥дерландах, а в 1993 роц≥ склалас¤ в япон≥њ ст. 41
онституц≥њ передбачаЇ, що парламент Ї вищим
органомдержавноњ влади ≥ Їдиним законодавчим органом держави.
. „им ширша парт≥йна коал≥ц≥¤, ¤ка сформувала ур¤д, то
цеур¤д менш ст≥йко, тому що тим важче дос¤гати згоди м≥жпартнерами по коал≥ц≥њ
в≥дносно р≥зних пол≥тичних питань. ≤нод≥варто будь-¤коњ парт≥њ в≥дкликати своњх
повноважних представник≥в зур¤ду, ¤к воно втрачаЇ необх≥дну б≥льш≥сть в
парламент≥
(нижн≥й палат≥) ≥ часто вимушений п≥ти у в≥дставку.
Ќавпаки, у крањнах, де ≥снуЇ двопалатна система
(¬еликобритан≥¤, анада, јвстрал≥¤) або багатопарт≥йна
система з одногодом≥нуючою парт≥Їю (япон≥¤ 1955-1993 рр..) ≥ ур¤ду в
принцип≥однопарт≥йний, парламентарна модель в≥дносин м≥ж парламентом ≥ур¤дом
практично перетворюЇтьс¤ на свою протилежн≥сть.
ёридично парламент зд≥йснюЇ контроль за ур¤дом, проте
насправ≥ ур¤д, ¤кий складаЇтьс¤ з л≥дер≥в парт≥й, що волод≥Ї апарламент≥
б≥льш≥стю, через цю парт≥йну фракц≥ю повн≥стю контролюЇроботу парламенту. “акий
державний режим отримав назву системикаб≥нету, або м≥н≥стер≥ал≥зму.
ќтже, при одн≥й ≥ т≥й же форм≥ правл≥нн¤ -
парламентарноњмонарх≥њ - можлив≥ два державн≥ режими: парламентаризм
≥м≥н≥стер≥ал≥зму. ÷е залежить в≥д ≥снуючоњ в крањн≥ парт≥йноњ системи.
« розвиваючих крањн до числа парламентарних монарх≥й
в≥дноситьс¤
“ањланд, Ќепал, однак, з огл¤ду на реальний вплив
монарха, тутприходитьс¤ констатувати на¤вн≥сть дуал≥стичного державного режиму.
ƒ)дуал≥стична монарх≥¤
ƒ”јЋ≤—“»„Ќј ћќЌј–’≤я - (в≥д лат. Ч двоњстий) Ч форма
держ. правл≥нн¤, р≥зновид обмеженоњ конст. монарх≥њ. «аг. ознакою ƒ. м. Ї те,
що тут реальн≥ владн≥ повноваженн¤ розд≥лено м≥ж монархом ≥ парламентом, хоча
монарх збер≥гаЇ дом≥нуюч≥ позиц≥њ. ¬ладу монарха обмежено конституц≥Їю, ¤ка,
проте, октроюЇтьс¤ (даруЇтьс¤) самим монархом. ‘актично в ƒ. м. влада глави
д-ви завд¤ки впливу традиц≥й, рол≥ особи монарха тощо Ї ширшою, н≥ж це
передбачено конституц≥¤ми (напр., …ордан≥¤, ћарокко).
ƒерж. механ≥зм у ƒ. м. побудовано на засадах форм,
розмежуванн¤ законод. ≥ викон. влади. ’оча законод. влада належить парламенту,
однак монарх у багатьох випадках маЇ право абсолютного вето. «вичайно у
м≥жсес≥йний пер≥од в≥н уповноважений видавати в межах парлам. компетенц≥њ акти,
що мають силу закону ≥ п≥дл¤гають досить умовному парлам. контролю. ѕри цьому
сл≥д враховувати, що компетенц≥¤ парламент≥в у ƒ. м. досить обмежена. ¬ ƒ. м.
нер≥дко частина депут. корпусу або верхн≥ палати парламент≥в в ц≥лому
призначаютьс¤ монархом (…ордан≥¤, —ваз≥ленд, “онга). ћонарх Ї чи не Їдиним
(кр≥м ур¤ду) суб'Їктом права законод. ≥н≥ц≥ативи у парламент≥. ƒо того ж в≥н
маЇ широк≥ права щодо розпуску парламенту. ¬се це даЇ монархов≥ можлив≥сть
активно впливати на д≥¤льн≥сть колег≥альних представн. орган≥в держ. влади.
¬икон. влада фактично належить монархов≥, ¤кий може
реал≥зовувати њњ або безпосередньо, або, здеб≥льшого, через ур¤д. ƒл¤ ƒ. м. не
Ї характерною пол≥т, в≥дпов≥дальн≥сть ур¤ду (колект. або ≥ндив≥д.) перед
парламентом. ћонарх самост≥йно призначаЇ главу та ≥н. член≥в ур¤ду. ѕарламент
не може в≥дправити ур¤д у в≥дставку або може зробити це лише за на¤вност≥
в≥дпов≥дного р≥шенн¤ монарха.
«а ƒ. м., ¤к правило, в≥дсутн≥й ≥нститут контрасигнуванн¤
(контрасигнатури) акт≥в монарха главою або ≥н. членами ур¤ду. Ќа¤вн≥сть такого
≥нституту не обмежуЇ монарха в прийн¤тт≥ в≥дпов≥дальних пол≥т, р≥шень, ¤к це
маЇ м≥сце за умов парлам. форм держ. правл≥нн¤. ” де¤ких ƒ. м. за монархами
≥нод≥ збер≥гаютьс¤ окрем≥ суд. прерогативи. ƒ. м. ¤к форма держ. правл≥нн¤
прийн¤та в р¤д≥ крањн з в≥дносно невисоким р≥внем екон., соц≥ального ≥ пол≥т,
розвитку. —учасн≥ ƒ. м. характеризуютьс¤ в≥дсутн≥стю багатьох найважлив≥ших
елемент≥в демократ≥њ ≥ громад¤н, сусп-ва. ƒ. м. звичайно вважають ≥сторично
перех≥дною формою в≥д абсолютизму до парламентарноњ монарх≥њ. ѕро це св≥дчить
той факт, що в 19 Ч на поч. 20 ст. вона ≥снувала в багатьох Ївроп. крањнах
(јвстро-”горщина, ≤тал≥¤, ѕрусс≥¤, –умун≥¤ тощо).
5.‘орми держави
ј)за формою правл≥нн¤ (монарх≥¤, республ≥ка)
—труктура форми держави -- ст≥йка Їдн≥сть елемент≥в, њх
зв'¤зк≥в, ц≥л≥сност≥, зв'¤зк≥в елемент≥в ≥з ц≥лим. ¬она включаЇ три взаЇмозалежних
елементи: форму державного правл≥нн¤, форму державного устрою, форму
пол≥тичного (державного) режиму.
ѕрот¤гом ≥стор≥њ виникали р≥зн≥ види монарх≥й:
1)† сх≥дна
деспот≥¤, заснована на аз≥атському засоб≥ провадженн¤;
2)† антична
(рабовласницька);
3) феодальна:
а) ранньофеодальна Ч характеризуЇтьс¤ великим ступенем
децентрал≥зац≥њ,
б) станово-представницька Ч влада монарха поЇднуЇтьс¤ ≥з
на¤вн≥стю станово-представницького органу (≤спан≥¤ -кортеси, ‘ранц≥¤ Ч
генеральн≥ штати, јнгл≥¤ Ч парламент);
в) абсолютна',
4) конституц≥йна.
–озгл¤немо абсолютну та конституц≥йну монарх≥њ, тому що
≥нш≥ практично не ≥снують.
онституц≥йна монарх≥¤ може бути парламентською та
дуал≥стичною. ќстанн¤ форма практично в≥дживаЇ.
” парламентськ≥й монарх≥њ влада монарха в законодавч≥й,
виконавч≥й ≥ судов≥й сферах д≥¤льност≥ символ≥чна. ћонарх лише п≥дписуЇ
законодавч≥ акти, прийн¤т≥ парламентом, ≥ формально збер≥гаЇ статус глави
держави Ч виключно з представницькими повноваженн¤ми. ‘актичним главою держави
(прем'Їр-м≥н≥стром) стаЇ л≥дер парт≥њ, ¤ка волод≥Ї найб≥льшим числом
депутатських м≥сць у парламент≥. ”р¤д формуЇтьс¤ парламентом ≥ лише йому
п≥дзв≥тний.
—учасн≥ монарх≥њ здеб≥льшого Ї парламентськими (япон≥¤,
≤спан≥¤, Ўвец≥¤, ƒан≥¤ та ≥н.).
” дуал≥стичн≥й монарх≥њ юридичне ≥ фактично влада
под≥лена м≥ж ур¤дом, що формуЇтьс¤ монархом (або призначеним њм
прем'Їр-м≥н≥стром), ≥ парламентом. ћонарх вже не маЇ законодавчоњ влади, вона
перейшла до парламенту, але в≥н ще зосереджуЇ у своњх руках виконавчу владу ≥
формуЇ ур¤д, в≥дпов≥дальний перед ним, а не перед парламентом. ћонарх своњми
указами регулюЇ багато сфер сусп≥льних в≥дносин. ¬≥н маЇ право в≥дкладального
вето щодо закон≥в, ¤к≥ видаютьс¤ парламентом, ≥ право розпуску парламенту.
ƒуал≥стична монарх≥¤ характерна дл¤ перех≥дного пер≥оду
в≥д феодал≥зму до кап≥тал≥зму. ¬она Ї своЇр≥дною спробою примирити ≥нтереси
феодал≥в (њх переважно виражаЇ монарх) ≥ ≥нтереси буржуаз≥њ (њх представл¤Ї
парламент). Ќаприклад, дуал≥стична монарх≥¤ була в кайзер≥вськоњ Ќ≥меччин≥ в
1871 Ч 1918 pp. ¬она ≥снувала також у “ун≥с≥, “ањланд≥, Ћ≥в≥њ, ≈ф≥оп≥њ та ≥нших
крањнах. ” де¤ких сучасних крањнах (султанат Ѕруней, корол≥вство “онга)
збереглис¤ окрем≥ риси дуал≥стичноњ монарх≥њ.
¬ ≥стор≥њ держав св≥ту виникали р≥зн≥ види республ≥к:
антична,
середньов≥чна (феодальна);
буржуазна;
соц≥ал≥стична.
”точнимо роль президента в президентськ≥й ≥
парламентськ≥й республ≥ках.
ѕрезидентська республ≥ка характеризуЇтьс¤ насамперед
вагомою роллю глави держави в державному механ≥зм≥. ѕрезидент зазвичай
обираЇтьс¤ незалежно в≥д парламенту (пр¤мим чи непр¤мим голосуванн¤м) ≥ поЇднуЇ
повноваженн¤ глави держави ≥ глави ур¤ду. ”р¤д, ¤к правило, слабко впливаЇ на
парламент, не залежить в≥д парламенту (парламент не може проголосити недов≥ру
ур¤ду або достроково припинити його повноваженн¤). ѕост прем'Їр-м≥н≥стра або
в≥дсутн≥й, або в≥д≥граЇ допом≥жну-координад≥йну роль (так званий
Ђадм≥н≥стративнийї прем'Їр у де¤ких крањнах Ђтретього св≥туї). ѕрезидент
здатний в≥дстоювати ≥нтереси виконавчоњ влади завд¤ки своЇму високому статусу
(зд≥йснювати активну виконавчу пол≥тику, використовувати право на виданн¤
виконавчих акт≥в, ≥н≥ц≥ювати створенн¤ закон≥в, використовувати право вето на
прийн¤тт¤ закон≥в, застосовувати багатоман≥тн≥ засоби впливу на законодавчу
владу) ≥з метою дос¤гненн¤ балансу влад. ѕрезидентом у цих державах стаЇ, ¤к
правило, л≥дер парт≥њ, що перемогла на президентських виборах, ≥з числа член≥в
¤коњ найчаст≥ше й формуЇтьс¤ ур¤д. Ђ ласичноюї моделлю президентськоњ
республ≥ки Ї —Ўј.
ѕрезидент у парламентських республ≥ках, на в≥дм≥ну в≥д
глави держави в президентських республ≥ках, зазвичай не маЇ у своЇму
розпор¤дженн≥ реальноњ виконавчоњ влади, ≥ його правовий статус значною м≥рою
нагадуЇ статус монарха в. парламентськ≥й монарх≥њ. ѕовноваженн¤ глави держави,
за вин¤тком суто церемон≥альних (представницьких), тут зазвичай зд≥йснюютьс¤ за
згодою ≥ з ≥н≥ц≥ативи ур¤ду, створеного на парламентськ≥й основ≥.
якщо в президентських республ≥ках глава держави формуЇ
ур¤д за своњм розсудом, незалежно в≥д розстановки сил у парламент≥, то в
парламентських республ≥ках глава держави найчаст≥ше може призначити такий ур¤д,
¤кий маЇ п≥дтримку парламентськоњ б≥льшост≥. „лени ур¤ду Ї одночасно ≥ членами
парламенту, тобто склад ур¤ду в≥дбиваЇ реальну розстановку сил у парламент≥, що
дозвол¤Ї ур¤ду впливати на прийн¤тт¤ парламентських р≥шень. ѕост
прем'Їр-м≥н≥стра, ¤к правило, автоматично займаЇ л≥дер парт≥њ (блока парт≥й),
¤ка перемогла на виборах. ≤снуЇ парламентська в≥дпов≥дальн≥сть ур¤ду, що
найчаст≥ше носить сол≥дарний характер -- недов≥ра одному члену каб≥нету
спричин¤Ї в≥дставку всього ур¤ду. «ам≥сть виходу у в≥дставку ур¤д може зажадати
розпуску парламенту ≥ призначенн¤ нових вибор≥в. ‘ункц≥¤ глави держави
в≥докремлена в≥д функц≥њ глави ур¤ду.
ѕрезидент у зм≥шан≥й республ≥ц≥, ¤ка поЇднуЇ у соб≥
елементи президентськоњ ≥ парламентськоњ республ≥канських форм правл≥нн¤, Ї
верховним головнокомандувачем, ¤к у президентськ≥й республ≥ц≥, проте не у вс≥х
крањнах над≥лений повноваженн¤ми глави виконавчоњ влади, нер≥дко под≥л¤Ї њњ з
прем'Їр-м≥н≥стром. ¬≥дсутн¤ посада в≥це-президента, ¤к ≥ в парламентськ≥й
республ≥ц≥. Ќаприклад, в ”крањн≥ немаЇ посади в≥це-президента, ¤ка Ї у
Ўвейцар≥њ. ѕрезидент ”крањни маЇ право достроково розпустити парламент, а
депутати парламенту не можуть бути членами аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, ≥ навпаки. ”
р¤д≥ зм≥шаних республ≥к президент не маЇ права законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи, в
”крањн≥ -над≥лений цим правом.
ќдна з особливостей парламентсько-президентськоњ
республ≥ки ”крањни пол¤гаЇ в обмежених повноваженн¤х ур¤ду в законодавчому
процес≥, що њњ в≥др≥зн¤Ї, наприклад, в≥д ‘ранц≥њ, ¤ка також Ї державою з≥
зм≥шаною формою правл≥нн¤. якщо ур¤д ‘ранц≥њ маЇ право вносити поправки до
законопроект≥в, може напол¤гати на голосуванн≥ своњх поправок ≥ в будь-¤кий
момент в≥дкликати законопроект, то ур¤д ”крањни маЇ слабкий вплив на
законодавчий процес ≥ прийн¤тт¤ законодавчих р≥шень (право законодавчоњ
≥н≥ц≥ативи у прем'Їр-м≥н≥стра не забезпечене комплексом правових заход≥в).
”р¤д ”крањни пов'¤заний подв≥йною (б≥цефальною)
залежн≥стю:
Ч† в≥дпов≥дальн≥стю
перед ѕрезидентом;
Ч† п≥дконтрольн≥стю
≥ зв≥тн≥стю перед ¬ерховною –адою.
Ѕ)за пол≥тичним режимом (авторитарна, демократична,
тотал≥тарна)
ќсновою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ державних (пол≥тичних) режим≥в
слугуЇ:
-† ступ≥нь
розвиненост≥ пол≥тичноњ демократ≥њ;
-† реальний
пол≥тико-правовий статус людини.
« урахуванн¤м цих критер≥њв сучасн≥ державн≥ (пол≥тичн≥)
режими под≥л¤ютьс¤ на види: демократичн≥ ≥ антидемократичн≥. ≤снують також
перех≥дн≥ режими.
ƒемократичний режим характерний дл¤ правовоњ держави.
…ого способи ≥ методи зд≥йсненн¤ державноњ влади реально забезпечують в≥льний
розвиток людини; участь у зд≥йсненн≥ державноњ влади; свободу в економ≥чн≥й
д≥¤льност≥; захищен≥сть прав ≥ законних ≥нтерес≥в; врахуванн¤ ≥нтерес≥в
б≥льшост≥ ≥ меншостей (меншин); легальна д≥¤ опозиц≥йних парт≥й; формуванн¤
ур¤ду тими парт≥¤ми, що перемогли на в≥дпов≥дних виборах; дом≥нуванн¤
переконанн¤, узгодженн¤, компром≥су; виборн≥сть ≥ зм≥нюван≥сть центральних ≥
м≥сцевих орган≥в державноњ влади тощо.
ѕри антидемократичному режим≥ в≥дбуваЇтьс¤ потоптанн¤
прав ≥ свобод людини, ѕридушенн¤ опозиц≥њ, не виключаЇтьс¤ скасуванн¤
представницького вищого органу (парламенту) або перетворенн¤ його на
мар≥онеткову установу, формуванн¤ ур¤ду арм≥Їю, що захопила владу, ≥ т. ≥н.
“отал≥тарний режим Ч крайн¤ форма антидемократичного
режиму. ’арактеризуЇтьс¤ повним пануванн¤м держави над людиною ≤ сусп≥льством;
одержавленн¤м ус≥х легальних громадських орган≥зац≥й; не обмеженими законом ≥
закону не п≥двладними повноваженн¤ми влад; забороною демократичних орган≥зац≥й;
фактичною л≥кв≥дац≥Їю формально проголошених конституц≥йних прав ≥ свобод;
усепроникаючим контролем за д≥¤льн≥стю громад¤н ≥ громадських орган≥зац≥й;
пол≥тичною цензурою; в≥дсутн≥стю гласност≥; войовничою тотальною нетерпим≥стю
до ус≥х, хто мислить ≥накше, н≥ж диктують правл¤ча парт≥¤ та њњ ≥деолог≥¤;
репрес≥¤ми в≥дносно опозиц≥њ та ≥накомисл¤чих; м≥л≥таризац≥Їю сусп≥льного
житт¤; прагненн¤м до зовн≥шньоњ експанс≥њ.
≤деолог≥¤ тотал≥тарних режим≥в завжди Ї революц≥йною (або
псевдореволюц≥йною).
јвторитарний режим не Ї наст≥льки р≥зким у крайн≥х,
реакц≥йних про¤вах, ¤к тотал≥тарний режим. обЇднуЇ в соб≥ риси тотал≥тарного ≥
демократичного режим≥в. як ≥ демократичний режим, в≥н збер≥гаЇ автоном≥ю особи
≥,сусп≥льства в сферах, що не належать до пол≥тики; не намагаЇтьс¤ радикально
перебудувати сусп≥льство на ≥деолог≥чних засадах; допускаЇ економ≥чний,
соц≥альний, культурний, а частково й ≥деолог≥чний плюрал≥зм; не прагне ввести
планове управл≥нн¤ економ≥кою ≥ встановити загальний контроль за населенн¤м,
обмежуЇтьс¤ жорстким пол≥тичним контролем; може грунтуватис¤ на прав≥,
моральних засадах.
Ќа в≥дм≥ну в≥д демократичного режиму, при ¤кому джерелом
влади Ї народ, авторитарний режим характеризуЇтьс¤:
(1) необмеженою владою одн≥Їњ особи або групи ос≥б,
неп≥дконтрольноњ народу, ¤ка формуЇтьс¤ головним чином не шл¤хом конкурентноњ
виборноњ боротьби, а за допомогою нав'¤зуванн¤ чиЇњ-небудь вол≥ зверху;
досл≥дженн¤ побачили св≥т у 50-≥ роки XX ст. (X. јрендт,
–.јрон та ≥н.). ’.јрендт у книз≥ Ђѕоходженн¤ тотал≥таризмуї (1951 р.) убачала
в≥дм≥нн≥сть тотал≥таризму в≥д ран≥ших форм абсолютизму, тиран≥њ чи диктатури у:
1) тотальност≥ контролю, що дос¤гаЇтьс¤ за допомогою сучасних технолог≥й: 2)
створенн≥ за допомогою системи терору психолог≥чноњ ситуац≥њ повноњ
незахищеност≥ ≥ безвих≥дност≥ особи, в≥дчутт¤ власноњ незначност≥. –. јрон
зводив зм≥ст тотал≥таризму до трьох компонент≥в: 1) рекламуванн¤ тотал≥тарного
режиму ¤к р¤т≥вника сусп≥льства; 2) перетворенн¤ держави на все-охоплюючий ≥
всемогутн≥й ≥нструмент парт≥њ з необмеженою владою; 3) встановленн¤
загальновизнаноњ та обов'¤зковоњ ≥деолог≥њ, що виправдуЇ ≥ лег≥тим≥зуЇ
тотал≥тарний режим
(2)† на¤вн≥стю
центру, що маЇ владн≥ повноваженн¤ управл≥нн¤ ≥ д≥Ї за своњм розсудом, у тому
числ≥ й з порушенн¤м норм закону;
(3) зд≥йсненн¤м управл≥нн¤, ¤к правило, централ≥зовано;
концентрац≥Їю влади в руках одного або к≥лькох т≥сно взаЇмозалежних орган≥в,
р≥шенн¤ ¤ких повинн≥ виконуватис¤ беззаперечно;
(4)† використанн¤м
насильства ≥ позасудових метод≥в примусу людей;
(5)† спиранн¤м на
пол≥цейський ≥ в≥йськовий апарат;
(6) субординац≥Їю суб'Їкт≥в громадських в≥дносин, д≥Їю
принципу пр≥оритету держави над особою, в≥дсутн≥стю гарант≥й зд≥йсненн¤
конституц≥йне проголошених прав ≥ свобод особи, особливо у взаЇмов≥дносинах
особи з владою.
јвторитарний режим може бути двох вид≥в:
Х† революц≥йний Ч
спр¤мований на зм≥ну типу сусп≥льно-пол≥тичного розвитку;
Х† стаб≥л≥зац≥йний
Ч ор≥Їнтований на збереженн¤ ≥снуючого сусп≥льно-пол≥тичного ладу.
јвторитарний стаб≥л≥зац≥йний режим може мати на мет≥
проведенн¤ моб≥л≥зац≥йних заход≥в на подоланн¤ труднощ≥в, що виникли внасл≥док
надзвичайних обставин, а також у зв'¤зку з:
а)† революц≥йними
рухами (прогресивними, консервативними або реакц≥йними);
б)† рухами, що
прагнуть в≥дновити стар≥, в≥джит≥ пор¤дки;
в)†
загальносоц≥альною крим≥нальною злочинн≥стю;
г)† ≥ноземним
утручанн¤м.
јвторитарний режим встановлюЇтьс¤ в державах, ¤к≥:
- в≥дкидають демократичн≥ принципи орган≥зац≥њ ≥
зд≥йсненн¤ державноњ влади;
- намагаютьс¤ створити передумови дл¤ демократизац≥њ
сусп≥льства, але не встигли в≥дпрацювати механ≥зм демократичноњ влади;
- Ї демократичними, проте змушен≥, з огл¤ду на обставини,
вводити модель надзвичайного функц≥онуванн¤ державноњ влади.
¬лада при авторитарному режим≥ займаЇтьс¤ у першу чергу
питанн¤ми забезпеченн¤ власноњ безпеки, громадського пор¤дку, оборони ≥
зовн≥шньоњ пол≥тики, хоча вона може впливати на стратег≥ю економ≥чного
розвитку, зд≥йснювати структурн≥ перетворенн¤, не руйнуючи при цьому механ≥зм
ринкового саморегулюванн¤, проводити достатньо активну соц≥альну пол≥тику.
јвторитарн≥ режими мають, ¤к правило, консервативний характер.
¬)за устроЇм (ун≥тарна, федеративна, конфедеративна)
ќсновн≥ ознаки ун≥тарноњ держави (”крањна, Ѕолгар≥¤,
ѕольща, ‘ранц≥¤, ¬елика Ѕритан≥¤, ≤тал≥¤, Ўвец≥¤, Ќорвег≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤, √рец≥¤,
≤спан≥¤, Ќ≥дерланди, ѕортугал≥¤, амбоджа, Ћаос, “ањланд, япон≥¤, итай та
≥н.):
1) Їдина конституц≥¤ (конституц≥њ прийн¤т≥ в б≥льшост≥
крањн св≥ту);
2)† Їдина система
вищих орган≥в державноњ влади -- глава держави, ур¤д, парламент, юрисдикц≥¤
¤ких поширюЇтьс¤ на територ≥ю ус≥Їњ крањни;
3)† Їдине
громад¤нство ≥ Їдина державна символ≥ка;
4)† Їдина система
законодавства ≥ Їдина судова система;
5)†
адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ не можуть мати будь-¤ку пол≥тичну
самост≥йн≥сть;
6)† в м≥жнародних
в≥дносинах виступаЇ одноособово. „астини, ун≥тарноњ держави мають р≥зн≥ назви:
в ”крањн≥ -
област≥, у ѕольщ≥ Ч воЇводства, в јнгл≥њ Ч графства, в
≤тал≥њ -пров≥нц≥њ.
ƒе¤к≥ ун≥тарн≥ держави (¬елика Ѕритан≥¤, √руз≥¤, ƒан≥¤,
≤зрањль, ≤спан≥¤, ≤тал≥¤, ѕортугал≥¤, ”крањна, ‘≥нл¤нд≥¤, Ўр≥-Ћанка) включають
автономн≥ утворенн¤ (адм≥н≥стративн≥ автоном≥њ). ¬ ”крањн≥ Ч це јвтономна
–еспубл≥ка рим. “ак≥ держави називають децентрал≥зованими ун≥тарними державами
або ун≥тарними державами з елементами федерал≥зму. ¬они в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д
централ≥зованих ун≥тарних держав, у ¤ких на чол≥ м≥сцевих орган≥в влади
перебувають призначен≥ з центру посадов≥ особи, котр≥ п≥дкор¤ють соб≥ м≥сцев≥
органи самовр¤дуванн¤. ” децентрал≥зованих ун≥тарних державах м≥сцев≥ органи
влади обираютьс¤ населенн¤м ≥ мають право самост≥йно вир≥шувати б≥льш≥сть
питань м≥сцевого житт¤. ” них автоном≥њ мають внутр≥шнЇ самовр¤дуванн¤, ¤к
правило, у сфер≥ адм≥н≥стративноњ д≥¤льност≥. ¬они можуть користуватис¤ певною
самост≥йн≥стю й у сфер≥ законодавства. ” такому раз≥ закони приймаютьс¤
парламентом автоном≥њ в межах своЇњ компетенц≥њ (головним чином у пор¤дку
делегуванн¤ йому законодавчих повноважень центральним законодавчим органом у
випадках, передбачених конституц≥Їю).
ўодо ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки рим, то њњ
участь у сфер≥ законодавч≥й д≥¤льност≥ обмежена п≥дготовкою ≥ прийн¤тт¤м
онституц≥њ (набрала чинност≥ 12 с≥чн¤ 1999 p.).
ќсновн≥ ознаки федерац≥њ (—Ўј, –ос≥¤, јвстр≥¤, Ўвейцар≥¤,
‘–Ќ, анада, ћексика, Ѕразил≥¤, јргентина, ¬енесуела, ≤нд≥¤, ћалайз≥¤,
јвстрал≥¤ та ≥н. Ч разом у св≥т≥ ≥снують 24 федеративн≥ держави. Ќа шл¤ху до
федерац≥њ, зд≥йснюваноњ з 1988 р. у три етапи, перебуваЇ Ѕельг≥¤):
1) на¤вн≥сть Їдиноњ територ≥њ, ¤ка у пол≥тико-адм≥н≥стративному
в≥дношенн≥ не Ї одне ц≥ле, а складаЇтьс¤ ≥з територ≥й суб'Їкт≥в федерац≥њ, що
мають власний адм≥н≥стративно-територ≥альний под≥л;
2), на¤вн≥сть загальноњ конституц≥њ федерац≥њ ≥
конституц≥й њњ суб'Їкт≥в, тобто над≥ленн¤ суб'Їкт≥в федерац≥њ установчою
владою;
3) на¤вн≥сть системи законодавства ус≥Їњ федерац≥њ ≥
системи законодавства њњ суб'Їкт≥в, тобто над≥ленн¤ суб'Їкт≥в федерац≥њ в межах
установленоњ дл¤ них компетенц≥њ правом виданн¤ законодавчих акт≥в, ¤к≥ д≥ють
лише на територ≥њ суб'Їкта федерац≥њ ≥ мають в≥дпов≥дати союзному
законодавству;
4) на¤вн≥сть федерального двопалатного парламенту ≥
парламент≥в суб'Їкт≥в федерац≥њ, федерального ур¤ду ≥ самост≥йних орган≥в
управл≥нн¤ суб'Їкт≥в федерац≥њ;
5)† на¤вн≥сть
громад¤нства ¤к ус≥Їњ федерац≥њ, так ≥ њњ суб'Їкт≥в; у р¤д≥ федерац≥й
допускаЇтьс¤ подв≥йне громад¤нство (‘–Ќ, јвстр≥¤);
6)† можлив≥сть
суб'Їкт≥в федерац≥њ мати власну правову ≥ судову системи (—Ўј);
7) на¤вн≥сть загальнофедеральноњ податковоњ ≥ грошовоњ
системи;
8) суб,'Їкти федерац≥њ не мають суверен≥тету ≥ не Ї
суб'Їктами м≥жнародного права, проте в догов≥рних м≥жнародних в≥дносинах може
виступати ¤к федерац≥¤ в ц≥лому, так ≥ кожний ≥з њњ суб'Їкт≥в.
” типов≥й федерац≥њ оборонна ≥ зовн≥шн¤ пол≥тика належить
федеральному ур¤ду, осв≥та Ч рег≥онам, а право оподатковуванн¤ под≥лене м≥ж
обома. “ому ≥ федерац≥¤, ≥ њњ суб'Їкти можуть мати право видавати закони з
аналог≥чних питань.
‘едерац≥њ багатоман≥тн≥. ласиф≥кувати њх можна за
р≥зними ознаками:
Х† «а способом
створенн¤:
догов≥рн≥ (виникають на основ≥ угоди, договору,
установчого пакту Ч створюютьс¤, ¤к правило, Ђзнизуї);
конституц≥йн≥ (засновуютьс¤ шл¤хом прийн¤тт¤ конституц≥њ
Ч створюютьс¤ головним чином Ђзверхуї, приклад Ч ≤нд≥¤);
догов≥рно-конституц≥йн≥ (њх б≥льш≥сть Ч —Ўј, ‘–Ќ,
Ўвейцар≥¤, –ос≥йська ‘едерац≥¤ та ≥н.).
Х† «а способом
взаЇмов≥дносин федерац≥њ та њњ суб'Їкт≥в:
на основ≥ союзу (—Ўј, “анзан≥¤, ќј≈, —–—– Ч у минулому);
на основ≥ автоном≥њ (Ѕельг≥¤, јвстр≥¤, ≤нд≥¤, ¬енесуела, ѕакистан).
Х† «а способом
розпод≥лу ≥ зд≥йсненн¤ владних повноважень: централ≥зован≥ (≤нд≥¤, ѕакистан,
¬енесуела, ћексика, јргентина, Ѕразил≥¤);
в≥дносно централ≥зован≥ (—Ўј, јвстрал≥¤, ‘–Ќ).
Х «а принципом переваги або поЇднанн¤ нац≥онального ≥
територ≥ального п≥дход≥в:
територ≥альний п≥дх≥д (—Ўј, ≤нд≥¤, ћексика);
нац≥ональний п≥дх≥д (у колишньому —–—–, нин≥ його в
чистому вигл¤д≥ немаЇ);
поЇднанн¤ нац≥онально-територ≥ального ≥ територ≥ального
п≥дход≥в (–ос≥¤).
–озгл¤немо так≥ союзи держав, ¤к конфедерац≥¤ ≥
сп≥вдружн≥сть. ¬они в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д федерац≥њ ¤к форми територ≥ального устрою
тим, що Ї формою м≥ждержавного союзу, тобто об'Їднанн¤м незалежних держав.
онфедерац≥¤ Ч тимчасовий союз суверенних держав, ¤к≥
об'Їдналис¤ дл¤ дос¤гненн¤ певних ц≥лей ≥ сп≥льно зд≥йснюють низку напр¤мк≥в
державноњ д≥¤льност≥ (оборона крањни, зовн≥шн¤ торг≥вл¤, митна справа,
грошово-кредитна система тощо) при збереженн≥ в ≥нших питанн¤х повноњ
самост≥йност≥.
ќсновн≥ ознаки конфедерац≥њ (через етап конфедерац≥њ
пройшли —Ўј, Ќ≥дерланди, Ўвейцар≥¤, останн¤ конфедерац≥¤ Ч —енегамб≥¤,
1981-1989 pp.):
1)† в≥дсутн≥сть
сп≥льноњ дл¤ вс≥Їњ конфедерац≥њ Їдиноњ територ≥њ ≥ державного кордону;
2) в≥дсутн≥сть загальних законодавчих орган≥в ≥ системи
управл≥нн¤;
3)† в≥дсутн≥сть
загальних дл¤ вс≥Їњ конфедерац≥њ конституц≥њ, системи законодавства,
громад¤нства, судовоњ та ф≥нансовоњ систем;
4) в≥дсутн≥сть суверен≥тету конфедерац≥њ, збереженн¤
суверен≥тету ≥ м≥жнародно-правового статусу учасник≥в конфедерац≥њ;
5)† на¤вн≥сть
загального конфедеративного органу, що складаЇтьс¤ з делегат≥в суверенних
держав;
6)† р≥шенн¤
загальних конфедеративних орган≥в, прийн¤те за принципом консенсусу; у раз≥
незгоди з ним член≥в конфедерац≥њ не Ї обов'¤зковим ≥ не спричин¤Ї н≥¤ких
санкц≥й (право нул≥ф≥кац≥њ, тобто в≥дхиленн¤);
7)† на¤вн≥сть права
виходу з≥ складу конфедерац≥њ у кожного з њњ суб'Їкт≥в.
онфедерац≥њ мають нест≥йкий, перех≥дний характер: вони
або розпадаютьс¤, або еволюц≥онують у федерац≥ю.
«аслуговуЇ на увагу особлива форма об'Їднанн¤ держав,
≥менована сп≥вдружн≥стю (—Ќƒ, Ѕританська —п≥вдружн≥сть нац≥й, ™вропейська
—п≥вдружн≥сть у «ах≥дн≥й ™вроп≥). ÷е Ї дуже р≥дк≥сне, ще аморфн≥ше за
конфедерац≥ю, але, однак, орган≥зац≥йно оформлене об'Їднанн¤ держав, ¤к≥
виступають ¤к асоц≥йован≥ учасники при збереженн≥ ними повного суверен≥тету ≥
незалежност≥. ¬ основу сп≥вдружност≥, ¤к ≥ при конфедерац≥њ, покладен≥
м≥ждержавний догов≥р, статут, декларац≥¤, угоди, ≥нш≥ юридичн≥ акти. ÷≥л≥,
висунут≥ при створенн≥ сп≥вдружност≥, можуть бути найр≥зноман≥тн≥† економ≥чн≥, культурн≥ та ≥н.
—п≥вдружн≥сть може мати перех≥дний характер: розвитис¤ в
конфедерац≥ю ≥ нав≥ть у федерац≥ю за на¤вност≥ необх≥дних передумов, або,
навпаки, призвести до дез≥нтеграц≥њ, роз'Їднанн¤.
—Ќƒ (—п≥вдружн≥сть незалежних держав, утворена в 1991 р.)
-це об'Їднанн¤ незалежних держав, що мають на мет≥ зберегти ≥сторичну
сп≥льн≥сть народ≥в ≥ сформован≥ м≥ж ними зв'¤зки шл¤хом координац≥њ пол≥тики,
р≥вноправного ≥ взаЇмовиг≥дного сп≥вроб≥тництва. —Ќƒ заснована трьома державами
Ч ЅЇларуссю, –ос≥Їю, ”крањною. «годом до них приЇдналис¤ дев'¤ть крањн Ч јзербайджан,
¬≥рмен≥¤, √руз≥¤, азахстан, иргизстан, ћолдова, “аджикистан, “уркменистан,
”збекистан.
—Ќƒ зд≥йснюЇ д≥¤льн≥сть через сп≥льн≥ координуюч≥ органи:
–аду глав держав, –аду глав ур¤д≥в, –аду м≥н≥стр≥в закордонних справ,
оординац≥йно-консультативний ком≥тет, √оловне командуванн¤ об'Їднаних збройних
сил, –аду командувач≥в прикордонними в≥йськами, ≈коном≥чний суд, ом≥с≥ю з прав
людини, а також через ≥нститути. —еред ≥нститут≥в —п≥вдружност≥ значне м≥сце
пос≥даЇ ћ≥жпарламентська јсамбле¤, ¤ка складаЇтьс¤ з парламентських делегац≥й Ч
учасник≥в ”годи про ћ≥жпарламентську јсамблею (п≥дписана 27 березн¤ 1992 p.).
–≥шенн¤ ћ≥жпарламентськоњ јсамблењ мають форму акт≥в: за¤в, звернень,
рекомендац≥й, пропозиц≥й. ƒо њњ компетенц≥њ входить розробка рекомендац≥йних законодавчих
акт≥в (модельних) ≥з питань, що знаход¤тьс¤ у сфер≥ сп≥льних ≥нтерес≥в держав
—п≥вдружност≥.
¬≥дносини м≥ж державами в —п≥вдружност≥ будуютьс¤ на
основ≥ норм ≥ принцип≥в м≥жнародного права, оск≥льки вона не Ї держава ≥ не Ї
державне утворенн¤. ѕравову основу —Ќƒ складають низка угод ≥ ≥нших документ≥в
(”года про створенн¤ —п≥вдружност≥ Ќезалежних ƒержав[8] ≥ ѕротокол до нењ,
јлма-атинська декларац≥¤ в≥д 21 грудн¤ 1991 p., ”года з в≥йськових питань,
—татут —Ќƒ в≥д 22 с≥чн¤ 1993 р. та ≥н.)- –азом ≥з членством у —Ќƒ передбачена
така форма, ¤к асоц≥йоване членство. ¬становлено право виходу з —Ќƒ.
6.—п≥вв≥дношенн¤ держави ≥ громад¤нського сусп≥льства (не
уверен)
ќб'Їднанн¤ громад¤н т≥Їю чи ≥ншою м≥рою беруть участь у
пол≥тичному житт≥ сусп≥льства, у пол≥тичних в≥дносинах ≥з державою ≥, в≥дтак,
взаЇмод≥ють (сп≥вроб≥тничають або конфл≥ктують) ≥з нею.
¬заЇмов≥дносини держави ≥ об'Їднань громад¤н мають
правовий характер[7].
ќб'Їднанн¤ громад¤н Ч це добров≥льне громадське
формуванн¤ людей, створене на основ≥ сп≥льност≥ ≥нтерес≥в дл¤ реал≥зац≥њ своњх
прав ≥ свобод.
ќб'Їднанн¤ громад¤н не Ї об'Їктами управл≥нн¤ з боку
державних структур, њх д≥¤льн≥сть визначаЇтьс¤ статутом (положенн¤м), ц≥л¤ми ≥
завданн¤ми њх створенн¤, що не виход¤ть за рамки закону. Ѕеручи участь у
соц≥ально-пол≥тичному ≥ культурному житт≥ сусп≥льства ≥ держави, громадськ≥
орган≥зац≥њ та њх об'Їднанн¤ реал≥зують права, передбачен≥ статутами
(положенн¤ми).
ƒо громадських об'Їднань можна в≥днести пол≥тичн≥ парт≥њ,
соц≥ально-економ≥чн≥ ≥ соц≥ально-культурн≥ об'Їднанн¤, масов≥ громад¤нськ≥
рухи, асоц≥ац≥њ, рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ тощо. ќсновними з них Ї пол≥тична парт≥¤
≥ громадська орган≥зац≥¤.
ѕол≥тична парт≥¤ Ч добров≥льне об'Їднанн¤ людей, що
виражають волю певних соц≥альних груп, ¤к≥ прагнуть домогтис¤ або утримати
державну владу, впливають на пол≥тику держави в≥дпов≥дно до програми ≥ статуту
своЇњ д≥¤льност≥.
¬ ”крањн≥ членами пол≥тичноњ парт≥њ можуть бути лише њњ
громад¤ни. –еЇстрац≥¤ пол≥тичноњ парт≥њ провадитьс¤ ћ≥н≥стерством юстиц≥њ
”крањни.
√ромадська орган≥зац≥¤ Ч добров≥льне об'Їднанн¤ людей,
створене ними дл¤ дос¤гненн¤ особистих ≥ громад¤нських ц≥лей, що д≥Ї на засадах
самоорган≥зац≥њ, самовр¤дуванн¤, самооплати (сп≥лки, товариства, групи,
об'Їднанн¤, не заснован≥ ур¤дом або м≥ждержавною угодою). Ќаприклад, профсп≥лки
- - громадськ≥ орган≥зац≥њ, що об'Їднують громад¤н, пов'¤заних сп≥льними
≥нтересами за родом њх профес≥йноњ д≥¤льност≥. ѕрофсп≥лки створюютьс¤ без
безпосереднього дозволу на засадах в≥льного вибору њх член≥в.
¬ ”крањн≥ громадська орган≥зац≥¤ реЇструЇтьс¤
ћ≥н≥стерством юстиц≥њ, м≥сцевими органами виконавчоњ влади, виконавчими
ком≥тетами с≥льських, селищних, м≥ських –ад народних депутат≥в.
”с≥ громадськ≥ об'Їднанн¤ р≥вн≥ перед законом.
ƒержава (в особ≥ державних орган≥в ≥ посадових ос≥б):
1)† встановлюЇ
юридичн≥ норми, ¤к≥ визначають пор¤док њх оф≥ц≥йного визнанн¤ (легал≥зац≥њ)
шл¤хом реЇстрац≥њ;
2) реЇструЇ об'Їднанн¤ громад¤н ≥ встановлюЇ њх
≥дентиф≥кац≥йний код. ¬ ”крањн≥ д≥ють ”крањнська республ≥канська парт≥¤,
Ќародно-демократична парт≥¤, ѕарт≥¤ зелених, —оц≥ал≥стична парт≥¤ та ≥н.,
—п≥лка адвокат≥в, Ќаукове товариство ≥м. “араса Ўевченка тощо;
3)† забезпечуЇ
дотриманн¤ прав ≥ законних ≥нтерес≥в об'Їднань громад¤н;
4)† зд≥йснюЇ
контроль ≥ нагл¤д за в≥дпов≥дн≥стю д≥¤льност≥ об'Їднань громад¤н
зареЇстрованому статуту:
нагл¤д за виконанн¤м ≥ дотриманн¤м законност≥ зд≥йснюють
органи прокуратури;
контроль над джерелами ≥ розм≥рами надходжень ≥ сплатою
податк≥в зд≥йснюють ф≥нансов≥ органи ≥ органи державноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ;
5)† передбачаЇ
в≥дпов≥дальн≥сть уповноважених ос≥б громадських об'Їднань за порушенн¤
законодавства;
6)† не втручаЇтьс¤
у д≥¤льн≥сть громадських орган≥зац≥й, тому що вони не Ї об'Їктами державного
управл≥нн¤;
7)† створюЇ режим
найб≥льшого спри¤нн¤ дл¤ њх функц≥онуванн¤: над≥л¤Ї певними п≥льгами або зовс≥м
зв≥льн¤Ї в≥д податк≥в, або надаЇ дотац≥њ ≥ кошти.
√ромадськ≥ об'Їднанн¤ можуть:
1) допомагати держав≥ вир≥шувати завданн¤ економ≥чного,
соц≥ального, культурного буд≥вництва шл¤хом прийн¤тт¤ сп≥льних пол≥тичних
р≥шень ≥з державними органами. Ќаприклад, Ђ—п≥лка л≥дер≥в м≥сцевоњ ≥
рег≥ональноњ влади ”крањниї (громадська орган≥зац≥¤, створена в 1999 р.)
п≥дписала разом ≥з ѕрезидентом Ђƒекларац≥ю про державну рег≥ональну пол≥тикуї,
спр¤мовану на реформуванн¤ державного устрою крањни;
2)† брати участь у
р≥зних видах пол≥тичноњ д≥¤льност≥ шл¤хом створенн¤ сп≥льних ком≥с≥й ≥з
державними органами;
3)† брати участь у
формуванн≥ (висувати кандидатуру, провадити передвиборну аг≥тац≥ю тощо) корпусу
депутат≥в представницьких орган≥в державноњ влади, тобто бути суб'Їктами
фундаторськоњ д≥¤льност≥ держави;
4) бути з р¤ду питань суб'Їктами правотворчоњ д≥¤льност≥
держави (наприклад, укладенн¤ колективного договору);
5)† вносити
пропозиц≥њ до орган≥в державноњ влади (наприклад, ≥н≥ц≥ативн≥ законопроекти
через народних депутат≥в до ¬ерховноњ –ади);
6) бути з р¤ду питань суб'Їктами правозастосовноњ
(складанн¤ протоколу про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤) ≥
контрольно-нагл¤довоњ (робота громад¤нських ≥нспектор≥в охорони природи)
д≥¤льност≥ держави;
7)† проводити
масов≥ заходи (демонстрац≥њ, м≥тинги тощо);
8) захищати права член≥в орган≥зац≥њ в державних органах
та ≥н. √ромадськ≥ об'Їднанн¤ не можуть:
1)† втручатис¤ в
д≥¤льн≥сть одне одного;
2) втручатис¤ у д≥¤льн≥сть державних орган≥зац≥й ≥
посадових ос≥б. “ак, орган≥зац≥йн≥ структури пол≥тичних парт≥й не можуть
створюватис¤ ≥ д≥¤ти в органах виконавчоњ та судовоњ влади ≥ виконавчих органах
м≥сцевого самовр¤дуванн¤, в≥йськових формуванн¤х, а також на державних п≥дприЇмствах,
у навчальних закладах та ≥нших державних установах ≥ орган≥зац≥¤х (ст. 37
онституц≥њ ”крањни);
3)† мати
воЇн≥зован≥ формуванн¤ (ст. 37 онституц≥њ ”крањни);
4)† п≥дм≥нювати
д≥¤льн≥сть комерц≥йних (господарських) орган≥зац≥й, ставити перед собою мету
одержанн¤ прибутку або створюватис¤ з ц≥Їю метою ≥ заборон¤ютьс¤: громадськ≥
орган≥зац≥њ ≥ парт≥њ, програмн≥ ц≥л≥ або д≥њ ¤ких спр¤мован≥ на л≥кв≥дац≥ю
незалежност≥ ”крањни, зм≥ну конституц≥йного ладу насильницьким шл¤хом,
порушенн¤ суверен≥тету ≥ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ держави, п≥дрив њњ безпеки,
незаконне захопленн¤ державноњ влади, пропаганду в≥йни, насильства, на
розпалюванн¤ м≥жетн≥чноњ, расовоњ, рел≥г≥йноњ ворожнеч≥, пос¤ганн¤ на права ≥
свободи людини, здоров'¤ населенн¤ (ст. 37 онституц≥њ ”крањни).
«аборона д≥¤льност≥ об'Їднань громад¤н зд≥йснюЇтьс¤ лише
в судовому пор¤дку.
√ромадськ≥ орган≥зац≥њ д≥ють у рамках правового режиму,
встановленому державою.
якщо держава Ч це суверенна пол≥тична орган≥зац≥¤ всього
народу, то парт≥њ, ≥нш≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ Ч лише учасники зд≥йсненн¤
пол≥тичноњ влади. ¬они виражають волю своњх член≥в, груп людей, певних верств
сусп≥льства, д≥ють у рамках закону ≥ не мають державно-владних повноважень.
7.ѕравова держава: тотожн≥сть прав та ≥нтерес≥в особи.
ѕравова держава - це держава, обмежена в своњх д≥¤х
правом, що захищаЇ свободу та ≥нш≥ права особи ≥ що п≥дпор¤дковуЇ владу вол≥
суверенного народу. онституц≥¤, що виступаЇ своЇр≥дним сусп≥льним договором
м≥ж народом ≥ владою, визначаЇ взаЇмов≥дносини м≥ж особист≥стю ≥ владою.
ѕр≥оритет у в≥дносинах м≥ж державою ≥ громад¤нином належить правам людини, що
не можуть бути порушен≥ законами держави ≥ його д≥¤ми. ƒл¤ того, щоб народ м≥г
контролювати державу ≥ держава не перетворилас¤ в монстра, ¤кий пануЇ над
сусп≥льством, ≥снуЇ розпод≥л влади на законодавчу, виконавчу ≥ судову.
ѕр≥оритет права, що волод≥Ї всезагальн≥стю, розповсюджуЇтьс¤ р≥внозначно на
вс≥х ≥ромад¤н, державн≥ ≥ сусп≥льн≥ ≥нститути, захищаЇ ≥ в≥дстоюЇ незалежний
суд. “еор≥¤ розпод≥лу влади створена дек≥лькома досл≥дниками пол≥тики: ƒжоном
Ћокком, Ўарлем ћонтеск'Ї, а в њњ сучасн≥й форм≥ јртуром √ам≥льтоном, ƒжоном
ћед≥соном ≥ ƒжоном ƒжеЇм. ќсновн≥ положенн¤ теор≥њ розпод≥лу влади: по-перше,
законодавча, виконавча ≥ судова влада надаютьс¤ р≥зноман≥тним люд¤м ≥ органам
зг≥дно з конституц≥Їю; по-друге, вс≥ влади р≥вн≥ ≥ автономн≥, жодна з них не
може бути усунена будь-¤кою ≥ншою; по-третЇ, жодна влада не може користуватис¤
правами, наданими конституц≥Їю ≥нш≥й влад≥; по-четверте, судова влада д≥Ї
незалежно в≥д пол≥тичного впливу, судд≥ користуютьс¤ правом тривалого
перебуванн¤ на посад≥. —удова влада може проголосити закон нед≥йсним, ¤кщо
закон суперечить конституц≥њ.
†√ромад¤нське
сусп≥льство у власному значенн≥ Ї оборотна сторона правовоњ держави: ≥ громад¤нське
сусп≥льство, ≥ правова держава не ≥снують одне без одного. √ромад¤нське
сусп≥льство -р≥зноман≥тн≥сть не опосередкованих державою взаЇмов≥дносин в≥льних
≥ р≥вноправних ≥ндив≥д≥в в умовах ринку ≥ демократичноњ правовоњ державност≥.
÷е сфера в≥льноњ гри приватних ≥нтерес≥в ≥ ≥ндив≥дуал≥зму. √ромад¤нське
сусп≥льство - продукт буржуазноњ епохи ≥ формуЇтьс¤ здеб≥льшого знизу,
спонтанно ¤к результат розкр≥паченн¤ ≥ндив≥д≥в, њх перетворенн¤ з п≥дданих
держави у в≥льних громад¤н-власник≥в, ¤к≥ волод≥ють почутт¤м особистоњ г≥дност≥
та готових вз¤ти на себе господарську та пол≥тичну в≥дпов≥дальн≥сть.
√ромад¤нське сусп≥льство маЇ складну структуру, включаЇ економ≥чн≥,
господарськ≥, родинно-спор≥днен≥, етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥, правов≥ в≥дносини, а
також опосередкован≥ державою, пол≥тичн≥ в≥дносини м≥ж ≥ндив≥дами ¤к первинними
суб'Їктами пол≥тичного житт¤ тощо.
†√ромад¤нське
сусп≥льство становить першооснову людськоњ цив≥л≥зац≥њ, а його головн≥ суб'Їкти
- особа, громад¤ни. њм в≥дпов≥дають р≥зноман≥тн≥, ≥нтереси ≥ потреби, що
протисто¤ть або сп≥впадають; задоволенн¤ ¤ких - нев≥д'Їмна передумова њх
власного розвитку ≥ розвитку сусп≥льства. ≤нтереси особи, сп≥льностей людей, њх
потреби реал≥зуютьс¤ через сусп≥льн≥ в≥дносини та ≥нститути, що становл¤ть
структурн≥ елементи громад¤нського сусп≥льства. ƒл¤ задоволенн¤ первинних
потреб люди орган≥зують матер≥альне виробництво. ¬ процес≥ виробництва
складаютьс¤ м≥ж людьми економ≥чн≥ виробнич≥ в≥дносини. ¬иробнич≥ в≥дносини
зумовлюють сферу соц≥альних в≥дносин, певну орган≥зац≥ю стан≥в, етнос≥в, с≥м'њ
та ≥н. ¬ громад¤нському сусп≥льств≥ формуютьс¤ самод≥¤льн≥ асоц≥ац≥њ, об'Їднанн¤,
зокрема рел≥г≥йн≥, виробничо-корпоративн≥, науков≥, пол≥тичн≥ та ≥нш≥,
покликан≥ висловлювати ≥ в≥дстоювати ≥нтереси ≥ права громад¤н, створювати
умови дл¤ самореал≥зац≥њ окремих ≥ндив≥д≥в ≥ колектив≥в. —уттЇва Їдн≥сть
громад¤нського сусп≥льства пол¤гаЇ в одночасному ≥снуванн≥ в його межах
р≥знор≥дних соц≥альних сил, ≥нститут≥в, орган≥зац≥й, зац≥кавлених груп та ≥н.,
об'Їднаних загальним прагненн¤м до сп≥льного житт¤. “а громад¤нське сусп≥льство
- це не арифметична сума вс≥х складових, а ≥нтегральна сукупн≥сть, нерозривний
зв'¤зок окремого ≥ндив≥да з сусп≥льством, з його р≥зноман≥тними ≥нститутами. ¬
структуру громад¤нського сусп≥льства не входить держава. јле ≥нтереси
забезпеченн¤ розумного поЇднанн¤ прав ≥ свобод громад¤н, життЇд≥¤льност≥ та
стаб≥льност≥ сусп≥льства, ¤к системи, вимагають збереженн¤ оптимальноњ
р≥вноваги м≥ж державою ≥ громад¤нським сусп≥льством. √ромад¤нське сусп≥льство -
це сукупн≥сть сусп≥льних в≥дносин (економ≥чних, соц≥альних, пол≥тичних та ≥н.),
формальних ≥ неформальних структур, в межах ¤ких маЇ м≥сце задоволенн¤
р≥зноман≥тних потреб ≥ реал≥зац≥¤ ≥нтерес≥в ≥ндив≥д≥в та њх груп, тотожних
дос¤гнутому р≥вню сусп≥льного розвитку.
¬исокорозвинене громад¤нське сусп≥льство одна з головних
умов 1 стаб≥льност≥ демократичного режиму. „ерез р≥зноман≥тн≥ добров≥льн≥
об'Їднанн¤ громад¤нське сусп≥льство ≥ народ мають можлив≥сть в≥льно
висловлювати своњ ≥нтереси ≥ формувати свою пол≥тичну волю. √рома-д¤нське
сусп≥льство контролюЇ д≥њ пол≥тичноњ влади. ≤накше неминуче г≥пертрофований
вплив держави на сусп≥льне житт¤. —лабк≥сть гро- ! мад¤нського сусп≥льства
п≥дштовхуЇ державу до узурпац≥њ його прав, внасл≥док чого в≥дбуваЇтьс¤ ≥нверс≥¤
функц≥й держави ≥ громад¤нсько-.] го сусп≥льства. ¬ такому випадку держава
окр≥м власних функц≥й присвоюЇ ще й функц≥њ громад¤нського сусп≥льства,
формулюючи за нього його завданн¤, змушуючи сусп≥льство беззаперечно виконувати
≤ державн≥ р≥шенн¤.
≤снуванн¤ ≥ромад¤нського сусп≥льства визначаЇтьс¤ р¤дом
умов: це розвинена соц≥альна структура сусп≥льства, що породжуЇ р≥зноман≥тн≥сть
≥нтерес≥в, в≥дносин, орган≥зац≥й, ≥нститут≥в, вона вимагаЇ в≥льноњ можливост≥
взаЇмозв'¤зку, об'Їднанн¤ ≥ндив≥д≥в в союзи, парт≥њ, рухи на основ≥
гарантованих прав ≥ свобод громад¤н, ≥ свободи вибору. ≤, нарешт≥, на¤вн≥сть у
≥ндив≥д≥в приватноњ власност≥. ƒосв≥д цив≥л≥зованих крањн св≥дчить про те, що
громад¤нське сусп≥льство, основане на сусп≥льному консенсус≥, даЇ своњм
громад¤нам мир, спок≥й ≥ процв≥танн¤. ¬≥зьмемо досв≥д Ўвец≥њ: 90% вс≥Їњ
шведськоњ промисловост≥ складаЇ приватний сектор, 75% с≥льськогосподарськоњ
продукц≥њ йде через закуп≥вельн≥, переробн≥ торгов≥ кооперативи. «
кооперативним рухом зв'¤зан≥ дв≥ з кожних трьох с≥мей Ўвец≥њ.
ѕриватнокап≥тал≥стична основа господарства добре уживаЇтьс¤ з сусп≥льною формою
перерозпод≥лу. “ак, на зарплату та ≥нш≥ виплати (сусп≥льн≥ фонди споживанн¤)
йде 70% валового продукту, кап≥талу залишаЇтьс¤ б≥л¤ 30%. –обоча людина в
середньому заробл¤Ї в дек≥лька раз б≥льше, ан≥ж роб≥тники на ”крањн≥.
Ѕезкоштовна осв≥та. ƒешева, субсидована державою ¤к≥сна медична допомога,
однаково доступна дл¤ вс≥х верств населенн¤; п'¤тиденна оплачувана в≥дпустка;
б≥льш 45 кв. м. житловоњ площ≥ та майже дв≥ к≥мнати на одну людину. Ќа тис¤чу
жител≥в припадаЇ б≥льш 400 автомоб≥л≥в, 590 телефон≥в, 390 телев≥зор≥в тощо. ” Ўвец≥њ
≥снуЇ повна зайн¤т≥сть - в крањн≥ менш 2% безроб≥тних. ≤снують висок≥ допомоги
безроб≥тним тощо.
¬≥дсутн≥сть тривалий пер≥од умов дл¤ ≥снуванн¤
громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥, в –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ, Ѕ≥лорус≥њ та
≥нших державах —п≥вдружност≥ привела до того, що держава заполонила собою весь
сусп≥льний прост≥р. ќдержавленн¤ сусп≥льства, насамперед, торкнулос¤ економ≥ки:
сталос¤ зрощуванн¤ влади ≥ власност≥. ≈татизац≥¤ сусп≥льства, тобто активне
втручанн¤ держави в житт¤ сусп≥льства, привела до згубних насл≥дк≥в у
пол≥тичн≥й сфер≥. ¬≥дбулос¤ одержавленн¤ практично вс≥х механ≥зм≥в, що
в≥дкривають масам доступ до управл≥нн¤ сусп≥льством; зрощуванн¤ парт≥йного
апарату з державним. ¬ духовн≥й сфер≥ сформувавс¤ певний тип масовоњ
св≥домост≥, що охарактеризований ¤к етатистський. —в≥дом≥сть пронизана страхом
перед державою, а страх породжуЇ пасивн≥сть громад¤н та ≥н. “ому не випадково
початок пол≥тичних ≥ економ≥чних реформ в ”крањн≥, ¤к ≥ в ≥нших незалежних
державах —п≥вдружност≥, зв'¤заний з в≥дродженн¤м громад¤нського сусп≥льства,
створенн¤м правовоњ держави. ¬ основ≥ економ≥чних р≥шень лежить програма
переходу до ринкових в≥дносин, що ставить своЇю метою поверненн¤ народу значноњ
частини власност≥. ѕраво на власн≥сть реал≥зуЇтьс¤ шл¤хом роздержавленн¤ ≥
приватизац≥њ, передач≥ державного майна ≥ромад¤нам ≥ трудовим колективам.
≈коном≥чна незалежн≥сть громад¤н -основа нормального функц≥оггувагш¤
громад¤нського сусп≥льства.
†—творенн¤ правовоњ
держави, в≥дпрацюванн¤ ≥ вдосконаленн¤ њњ принцип≥в - результат д≥¤льност≥ не
одного покол≥нн¤, правовоњ держави не одн≥Їњ держави, а дос¤гненн¤ всього
людського сп≥втовариства. ”загальнюючи досв≥д виникненн¤ ≥ розвитку
р≥зноман≥тних правових держав, можна вид≥лити загальн≥ ознаки. ѕо-перше, дл¤
правовоњ держави характерна на¤вн≥сть розвиненого гро4 мад¤нського сусп≥льства.
ѕо-друге, обмеженн¤ сфери д≥¤льност≥ держави охороною прав ≥ свобод
особистост≥, сусп≥льного пор¤дку, створенн¤м спри¤тливих правових умов дл¤
господарськоњ д≥¤льност≥, в≥дпов≥дальн≥ст≥ кожного за власне благополучч¤.
ѕо-третЇ, правова р≥вн≥сть вс≥х громад¤н, пр≥оритет прав людини над правами
держави. ѕо-четверте, всезагальн≥сть права, його розповсюдженн¤ на ус≥х громад¤н,
орган≥зац≥њ ≥ установи, в тому числ≥ органи державноњ влади. —уверен≥тет народу
- конституц≥йно-правова регламентац≥¤ державного суверен≥тету. ÷е означаЇ, що
саме народ - джерело влади, державний суверен≥тет носить представницький
характер. ѕо-п'¤те, розпод≥л законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влад держави,
що не виключаЇ Їдност≥ њх д≥й на основ≥ норм конституц≥њ, а також певного
верховенства законодавчоњ влади, конституц≥йн≥ р≥шенн¤ ¤коњ обов'¤зков≥ дл¤
вс≥х. ѕр≥оритет в державному регулюванн≥ громад¤нських в≥дносин засоба дозволу
над засобом заборони. ÷е означаЇ, що в правов≥й держав≥ д≥Ї принцип",
дозволене все те, що не заборонено законом. «ас≥б дозволу застосовуЇтьс¤ лише у
ставленн≥ до самоњ держави, що зобов'¤зана д≥¤ти в межах дозволеного, повноважень,
що формально заф≥ксован≥. —вобода ≥ права ≥нших людей - Їдиний обмежувач
свободи ≥ндив≥да. ѕравова держава не означаЇ абсолютноњ свободи особи. —вобода
кожного к≥нчаЇтьс¤ там, де порушуЇтьс¤ свобода ≥нших.
†’арактеристика
правовоњ держави розкриваЇтьс¤ через взаЇмов≥дносини з громад¤нським
сусп≥льством, особист≥стю ≥ правом. ” правов≥й держав≥ зм≥нюютьс¤
взаЇмов≥дносини правовоњ держави ≥ громад¤нського сусп≥льства: одне не п≥дм≥н¤Ї
≥нше, а сусп≥льн≥ ≥нститути не п≥дм≥н¤ють державних, владних структур. ўо ж
стосуЇтьс¤ взаЇмов≥дносин держави ≥ особистост≥, то в правов≥й держав≥
особист≥сть захищена, њњ права ≥ свободи гарантован≥. —тановище особи, ступ≥нь
њњ захищеност≥ - головн≥ критер≥њ правовоњ держави. —творенн¤ правовоњ держави
допускаЇ невтручанн¤ держави в соц≥альне житт¤, зв≥льненн¤ њњ в≥д др≥б'¤зковоњ
регламентац≥њ, втручанн¤ державних орган≥в у р≥шенн¤ тих питань, з ¤кими
повн≥стю можуть впоратис¤ р≥зноман≥тн≥ сусп≥льн≥ формуванн¤. ƒл¤ забезпеченн¤
справжнього народовладд¤ держава повн≥стю п≥дпор¤дкована сусп≥льству, стаЇ
виразником його ≥нтерес≥в ≥ в законодавч≥й д≥¤льност≥ керуЇтьс¤
загальнонародною волею, що виражаЇтьс¤ демократично. ¬заЇмов≥дносини держави ≥
права оц≥нюютьс¤ через верховенство закону.
ќтже, правова держава - пол≥тична орган≥зац≥¤, що створюЇ
умови дл¤ життЇд≥¤льност≥ ≥ндив≥д≥в, груп, ≥нститут≥в громад¤нського
сусп≥льства на основ≥ права. «≥ становленн¤м правовоњ держави т≥сно зв'¤зане
громад¤нське сусп≥льство. ‘ормуютьс¤ ≥ громад¤нське сусп≥льство, ≥ правова
держава водночас. ” правов≥й держав≥ виключаЇтьс¤ диктатура ¤когось класу,
пол≥тичноњ парт≥њ, пол≥тичного руху, бюрократ≥њ, в≥дбуваЇтьс¤ в≥льне змаганн¤
сусп≥льно-пол≥тичних орган≥зац≥й в конституц≥йних межах. ” правов≥й держав≥
вищим авторитетом волод≥Ї закон. …ого дотриманн¤ св¤то, а покаранн¤ за зневагу
його - неминуче. ¬с¤ сила державноњ влади, вс¤ могутн≥сть сусп≥льноњ думки, вс≥
можливост≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ спр¤мовуютьс¤ на захист закону,
правопор¤дку. ≤накше неминуч≥ правовий н≥г≥л≥зм, нов≥ вар≥анти свав≥лл¤ владних
або невладних сусп≥льних структур. ¬ умовах правовоњ держави реал≥зуютьс¤
цив≥льн≥ права людини на р≥вн≥ м≥жнародно визнаних норм.