1.
ћ≥жнародн≥ в≥дносини: сутн≥сть ≥ зм≥ст
ћ≥жнародн≥ в≥дносини†
- р≥д сусп≥льних в≥дносин у сфер≥ м≥жнац≥онального й м≥ждержавного
сп≥лкуванн¤. ћ≥жнародн≥ в≥дносини характеризуютьс¤ також сукупн≥стю зв'¤зк≥в ≥
взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж народами, державами й системою держав. “ак, у м≥жнародн≥й
енциклопед≥њ соц≥альних наук м≥жнародн≥ в≥дносини розгл¤даютьс¤ ¤к
"людська д≥¤льн≥сть, у процес≥ ¤коњ ≥ндив≥ди з б≥льш н≥ж одного держави,
≥ндив≥дуально або в групах, взаЇмод≥ють". «ах≥дн≥ пол≥тологи вважають, що
м≥жнародн≥ в≥дносини - це "взаЇмод≥¤ м≥ж двома або б≥льш державами",
а зовн≥шн¤ пол≥тика ¤к зовн≥шн¤ д≥¤ одн≥Їњ нац≥й. –≥зн≥ точки зору на пон¤тт¤
м≥жнародних в≥дносин звод¤тьс¤ по сут≥ до двом способам досл≥дженн¤ цих
в≥дносин. ” першому випадку м≥жнародн≥ в≥дносини розгл¤даютьс¤ ¤к особливий р≥д
сусп≥льних в≥дносин, в ≥ншому - звод¤тьс¤ до взаЇмод≥њ њх учасник≥в. ™ р¤д
трактувань проблеми взаЇмод≥њ м≥жнародноњ й внутр≥шньоњ пол≥тики. ѕерша точка
зору в≥ддаЇ пр≥оритет у ц≥й взаЇмод≥њ м≥жнародним в≥дносинам. ѓњ прихильники
вважають, що внутр≥шн¤ пол≥тика держави визначаЇтьс¤ розвитком зовн≥шн≥х
фактор≥в (географ≥чний детерм≥н≥зм, геопол≥тичн≥ концепц≥њ). ƒруга точка зору
в≥ддаЇ перевагу розгл¤ду м≥жнародних в≥дносин ¤к безпосереднього продовженн¤
внутр≥шньоњ пол≥тики, ¤ка в першу чергу обумовлена певним способом проведенн¤,
що пануЇ економ≥чним базисом. Ќа ц≥й позиц≥њ коштують марксистки ор≥Їнтован≥
теоретики. ¬иход¤чи ≥з третього трактуванн¤, внутр≥шн¤ пол≥тика, зовн≥шн¤
пол≥тика й м≥жнародн≥ в≥дносини взаЇмно вр≥вноважують один одного, вони
р≥вноправн≥. ѕрихильники такого трактуванн¤ виход¤ть ≥з того, що в основ≥
внутр≥шн≥х ≥ м≥жнародних в≥дносин лежать Їдин≥ закони сусп≥льного розвитку.
¬заЇмод≥¤ й взаЇмовплив внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х фактор≥в не Ї исходно заданими,
а залежать у кожному конкретному випадку в≥д конкретних ≥сторичних обставин ≥
ситуац≥њ. ” перерахованих п≥дходах вид≥л¤Їтьс¤ ≥стотна сторона проблеми
взаЇмовпливу й взаЇмод≥њ м≥жнародних ≥ внутр≥шн≥х в≥дносин. ќднак, при
≥гноруванн≥ ≥нших аспект≥в Ї небезпека спрощенн¤ в анал≥з≥ м≥жнародних в≥дносин.
—усп≥льний розвиток сьогодн≥ характеризуЇтьс¤ взаимопереплетением,
взаЇмозв'¤зком зовн≥шньоњ й внутр≥шньоњ пол≥тики при збереженн≥ в≥домих
в≥дм≥нностей м≥ж ними. ” теор≥њ м≥жнародних в≥дносин велика увага прид≥л¤Їтьс¤
проблем≥ багатофакторноњ взаЇмод≥њ учасник≥в м≥жнародних в≥дносин. ƒо ≥стотних
вид≥в зв'¤зк≥в, у ¤к≥ вступають учасники м≥жнародних в≥дносин, ставл¤тьс¤:
дипломатичн≥ (зд≥йснюютьс¤ в рамках оф≥ц≥йних ур¤дових структур); економ≥чн≥
(виступають у ¤кост≥ матер≥альноњ основи вс≥Їњ системи м≥жнародних в≥дносин);
соц≥альн≥ (формуютьс¤ за рахунок м≥жнародних контакт≥в неур¤дових структур -
пол≥тичних парт≥й, профсп≥лкових, наукових, еколог≥чних ≥ ≥нших громадських
орган≥зац≥й ≥ рух≥в); в≥йськов≥, культурн≥ й ≥нш≥. ќсновним учасником системи
м≥жнародних в≥дносин Ї суверенна держава. ƒержава Ц системотворчий елемент, а
м≥ждержавн≥ зв'¤зки Ї структуроутворюючими. ” в≥тчизн¤н≥й ≥ закордонн≥й
пол≥толог≥њ - це загальноприйн¤тий п≥дх≥д. “аким чином, пор¤д ≥з
системотворчими елементами складна система маЇ й несистемотворч≥ елементи. ”
цей час фах≥вц≥ в област≥ м≥жнародних в≥дносин вид≥л¤ють чотири класи
несистемотворчих елемент≥в: пол≥тичн≥ (парт≥њ); сусп≥льно-пол≥тичн≥ (церква,
профсп≥лки ≥ т.д.); культурно-науков≥ й економ≥чн≥ орган≥зац≥њ. р≥м держави ¤к
традиц≥йного суб'Їкта в число активних учасник≥в м≥жнародних в≥дносин вход¤ть
м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥ п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на ур¤дов≥ й неур¤дов≥. ѕрикладом
найб≥льш впливового учасника першого виду в систем≥ м≥жнародних в≥дносин Ї
ќрган≥зац≥¤ ќб'Їднаних Ќац≥й (ќќЌ). ƒо м≥жнародних неур¤дових орган≥зац≥й
ставл¤тьс¤ пол≥тичн≥ й громадськ≥ орган≥зац≥њ типу —оц≥нтерну - м≥жнародного
об'Їднанн¤ соц≥ал-демократичних парт≥й, Ђ√ринписаї - м≥жнародноњ орган≥зац≥њ
еколог≥в ≥ т.д. ћи бачимо, що в систем≥ м≥жнародних в≥дносин розширюЇтьс¤ число
њњ учасник≥в, росте р≥зноман≥тт¤ њх взаЇмод≥й, формуЇтьс¤ новий механ≥зм
п≥дтримки стаб≥льного розвитку в≥дносин на св≥тов≥й арен≥. ¬и¤вл¤ютьс¤ певн≥
законом≥рност≥, що мають р≥зн≥ вектори. « одного боку, можна спостер≥гати максимальну
реал≥зац≥ю державност≥ й суверен≥тету учасник≥в м≥жнародних в≥дносин, коли
нац≥ональн≥ сп≥льност≥ за¤вл¤ють про себе ¤к про р≥вноправних суб'Їкт≥в на
св≥тов≥й арен≥. « ≥ншоњ сторони д≥Ї тенденц≥¤ посиленн¤ ≥нтеграц≥њ все б≥льшого
числа учасник≥в м≥жнародних в≥дносин, зм≥цненн¤ ≥нституц≥ональних форм широкого
гуман≥тарного, економ≥чного й пол≥тичного сп≥вроб≥тництва.
2.ћехан≥зм формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ м≥жнародних
пол≥тичних в≥дносин
¬ажливою сферою про¤ву пол≥тики Ї м≥жнародн≥ в≥дносини.
—аме тут закладаютьс¤ основи стаб≥льност≥ або протир≥ч, що визначають долю
ц≥лих держав ≥ м≥льйон≥в людей.
ƒалеко не вс≥ вчен≥ Їдин≥ стосовно того, що вважати
м≥жнародними в≥дносинами. ѕ≥д ними розум≥ютьс¤ м≥ждержавн≥ або м≥жур¤дов≥
в≥дносини (вузьке трактуванн¤). —аме стосовно держави використовуЇтьс¤ таке
пон¤тт¤, ¤к зовн≥шн¤ пол≥тика. ¬раховуючи, що ц≥ в≥дносини реал≥зуютьс¤ у форм≥
дипломат≥њ або в≥йни, можна сказати, що символами м≥ждержавних в≥дносин у
под≥бному розум≥нн≥ Ї посол ≥ солдат. «г≥дно з широким трактуванн¤м, пон¤тт¤
"м≥жнародн≥ в≥дносини" в≥днос¤тьс¤ до ус≥х форм м≥жнародноњ взаЇмод≥њ
член≥в та ≥нститут≥в окремих сусп≥льств незалежно в≥д того, представл¤ють вони
державу чи н≥. —аме це трактуванн¤ отримало сьогодн≥ найб≥льше визнанн¤, тому
що в≥дображаЇ по¤ву нових суб'Їкт≥в м≥жнародного пол≥тичного процесу.
—л≥д визнати, що на сьогодн≥шн≥й день немаЇ Їдиноњ
теор≥њ, ¤ка б по¤снювала природу ≥ законом≥рност≥ м≥жнародних в≥дносин, але Ї
певн≥ п≥дходи щодо ц≥Їњ проблеми.
¬ пер≥од м≥ж двома св≥товими в≥йнами у —Ўј остаточно
формуЇтьс¤ п≥дх≥д досл≥дженн¤ м≥жнародноњ пол≥тики, ¤кий отримав назву
л≥берал≥зму. ≤нша назва ц≥Їњ школи - ≥деал≥зм. ¬их≥дною ≥деЇю цього напр¤мку Ї
переконанн¤ в тому, що вс≥ м≥жнародн≥ в≥дносини можна регулювати за допомогою
морально-етичних ≥ правових норм. ћетою м≥жнародноњ пол≥тики держав повинно
стати дос¤гненн¤ миру. ¬≥йн ≥ конфл≥кт≥в, зг≥дно з цим п≥дходом, можна уникнути
через поширенн¤ ц≥нностей демократ≥њ, створенн¤ системи колективноњ безпеки,
д≥ючоњ за принципом "один за ус≥х ≥ вс≥ за одного". ¬елика роль при
цьому прид≥л¤Їтьс¤ м≥жнародним орган≥зац≥¤м, ¤к≥ спри¤ють розвитку
взаЇмовиг≥дного сп≥вроб≥тництва та обм≥ну м≥ж крањнами ≥ виконують функц≥њ
миротворництва. ѕ≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни цю модель м≥жнародних в≥дносин намагавс¤
вт≥лити у житт¤ американський президент ¬.¬≥льсон, ¤кий розробив програму
створенн¤ Ћ≥ги нац≥й. ѕ≥зн≥ше ц¤ традиц≥¤ знайшла вт≥ленн¤ у д≥¤льност≥
президента —Ўј ƒж. артера.
ѕроцеси глобал≥зац≥њ в≥дродили ≥нтерес до ≥деал≥зму у
форм≥ неол≥берал≥зму, ¤кий визнаЇ, що пор¤д з державою учасниками св≥товоњ
пол≥тики можуть бути транснац≥ональн≥ корпорац≥њ, ф≥нансов≥ групи ≥ неур¤дов≥
громадськ≥ орган≥зац≥њ. ќсновним опонентом "л≥берал≥зму" виступаЇ
школа пол≥тичного реал≥зму. ¬она стала дом≥нуючим п≥дходом в роки холодноњ
в≥йни ≥ не втратила значенн¤ й сьогодн≥. “еоретичн≥ витоки цього п≥дходу беруть
початок в≥д ≥дей Ќ.ћак≥авелл≥ та “.√оббса, ¤к≥ розгл¤дали пол≥тику ¤к
переважанн¤ сили. јле задовго до них зм≥ст под≥бного розум≥нн¤ взаЇмов≥дносин
м≥ж народами висловив давньогрецький ≥сторик ‘укид≥д у в≥дом≥й формул≥:
"—ильн≥ робл¤ть те, що њм дозвол¤Ї њх сила, а слабк≥ приймають те, що вони
повинн≥ приймати".
ќсновними положенн¤ми пол≥тичного реал≥зму Ї так≥:
†≥де¤ анарх≥чноњ ≥
конфл≥ктноњ природи м≥жнародних в≥дносин. ол≥з≥њ ≥ в≥йни - природний стан
св≥товоњ пол≥тики. ѕричина св≥товоњ нестаб≥льност≥ криЇтьс¤ у в≥дсутност≥
верховного арб≥тру. якщо у пол≥тичних в≥дносинах кожноњ крањни присутн¤
≥Їрарх≥чн≥сть, субординац≥¤, правова регламентац≥¤, то у м≥жнародному
середовищ≥ в≥дсутн¤ будь-¤ка правл¤ча структура, здатна п≥дтримувати пор¤док.
“ому кожна держава, захищаючи своњ ≥нтереси, може розраховувати т≥льки на себе
≥ використовувати будь-¤к≥ засоби;
†головними та Їдино
значущими суб'Їктами м≥жнародних в≥дносин Ї держави, ¤к≥ у своњй пол≥тиц≥
керуютьс¤ власним нац≥ональним ≥нтересом. ≤нтереси одн≥Їњ держави знаход¤тьс¤ у
протир≥чч≥ з ≥нтересами ≥нших, тому що кожна сторона зац≥кавлена у волод≥нн≥
ресурсами, ¤к≥ завжди Ї деф≥цитними;
†держава
намагаЇтьс¤ забезпечити власну безпеку (виживанн¤) ≥ може нав≥ть прагнути до
дом≥нуванн¤. «г≥дно з погл¤дом одного з родоначальник≥в цього напр¤мку
√.ћоргентау, суттю св≥товоњ пол≥тики Ї боротьба за дом≥нуванн¤: бажанн¤ його
зберегти, зм≥цнити або продемонструвати;
†можливост≥
дом≥нуванн¤ залежать в≥д могутност≥ держави, показником ¤коњ Ї здатн≥сть
впливати на повед≥нку ≥нших держав. ожна держава намагаЇтьс¤ здобути максимум
вигоди ≥ переваг ≥з свого становища;
†Їдина реал≥стична
можлив≥сть забезпеченн¤ миру пол¤гаЇ у знаходженн≥ балансу сил, тобто
дос¤гненн≥ р≥вноваги м≥ж державами. “≥льки загроза застосуванн¤ сили, а
найб≥льше - взаЇмного знищенн¤, дозвол¤Ї зберегти стаб≥льн≥сть у св≥т≥.
ѕриб≥чники пол≥тичного реал≥зму скептично ставл¤тьс¤ до можливост≥ регулюванн¤ м≥жнародних
в≥дносин за допомогою норм права та моральних ц≥нностей, хоч ≥ не заперечують
необх≥дност≥ гармон≥зац≥њ цих в≥дносин;
†дос¤гненн¤ балансу
сил передбачаЇ д≥¤льн≥сть держав на нац≥ональному р≥вн≥ (нарощуванн¤ воЇнноњ та
економ≥чноњ могутност≥) ≥ м≥жнародному р≥вн≥ (створенн¤ коал≥ц≥њ союзник≥в,
послабленн¤ супротивник≥в).
ѕриб≥чники цього п≥дходу бачать гарант≥њ збереженн¤
стаб≥льност≥ у п≥дтримц≥ багатопол¤рного балансу сил, в той час ¤к б≥пол¤рний
або однопол¤рний св≥т ховаЇ у соб≥ небезпеку дл¤ збереженн¤ миру. ѕри цьому
однопол¤рн≥сть (дом≥нуванн¤ одн≥Їњ зверхдержави) розгл¤даЇтьс¤ ¤к сама
нестаб≥льна система, оск≥льки змушуЇ ≥нш≥ держави вживати заходи дл¤
в≥дновленн¤ балансу сил.
≈лементи ¤к ≥деал≥зму, так ≥ реал≥зму можна просл≥дкувати
у зовн≥шньопол≥тичних доктринах де¤ких крањн. ѕоЇднанн¤ двох п≥дход≥в
спостер≥гаЇтьс¤ й у концепц≥њ зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањни: визнанн¤
необх≥дност≥ переходу до багатопол¤рного св≥ту у XXI ст. поЇднуЇтьс¤ з ≥де¤ми
≥нтеграц≥њ ≥ регульованоњ системи безпеки, миротворництва ≥ роззброЇнн¤ на
рег≥ональному та глобальному р≥вн¤х.
Ћ≥берал≥зм ≥ реал≥зм Ї традиц≥йними школами вивченн¤
м≥жнародних в≥дносин. ѓм протистоњть неомарксизм, ¤кий розгл¤даЇ характер
м≥жнародного середовища у категор≥¤х пануванн¤ ≥ п≥дпор¤дкуванн¤: економ≥чно
слаборозвинут≥ держави (ѕ≥вдень, що розвиваЇтьс¤) знаход¤тьс¤ у пр¤м≥й
залежност≥ в≥д ≥ндустр≥ально розвинутих (розвинута ѕ≥вн≥ч). ќдне з найц≥кав≥ших
по¤снень сутност≥ м≥жнародних в≥дносин подане у теор≥њ "св≥т
економ≥ки" пров≥дного представника ц≥Їњ школи, американського ≥сторика та
соц≥олога ≈.¬алерштейна.
«г≥дно з ученим, сучасна теор≥¤ "св≥т
економ≥ки" пол¤ризована ≥ виражена трьома елементами:
†"¤дром"
- найб≥льш розвинут≥ крањни, св≥тов≥ л≥дери виробництва, що волод≥ють передовими
технолог≥¤ми;
†"нап≥вперифер≥Їю" - менш розвинут≥
крањни, ¤к≥ поступаютьс¤ в економ≥чному розвитков≥ державам "¤дра";
†"перифер≥Їю" - слабкорозвинут≥
крањни, ¤к≥ експлуатуютьс¤ "¤дром".
÷¤ св≥това система стала складатис¤ з середини XVIII ст.
≥ остаточно стаб≥л≥зувалас¤ до середини XX ст. Ќе погоджуючись з тезою
марксизму про те, що ≥ндустр≥альний розвиток Ївропейських крањн зд≥йснювавс¤
вин¤тково за рахунок експлуатац≥њ власних трудових ≥ господарських ресурс≥в,
≈.¬алерштейн обірунтував ≥нше положенн¤: розвиток крањн "¤дра" ¤к у
минулому, так ≥ у тепер≥шньому зобов'¤заний сировин≥ та експлуатац≥њ дешевоњ
роб≥тничоњ сили "перифер≥њ". ўодо держав "нап≥вперифер≥њ"
св≥товоњ економ≥ки, то њхнЇ становище двоњсте: вони виступають одночасно ¤к
експлуатован≥ ≥ ¤к експлуататори слаборозвинутих крањн. Ќе виключено, що де¤к≥
з цих держав можуть зм≥нити св≥й статус, ув≥йшовши до складу крањн
"¤дра" (приклад тому - япон≥¤), або розчинитис¤ у
"перифер≥њ". ƒержави "¤дра" панують над ≥ншим св≥том
≥нформац≥йно ≥ технолог≥чно. ѓх становище п≥дтримуЇтьс¤ також воЇнно-пол≥тичною
силою. «алежн≥сть в≥д них решти крањн про¤вл¤Їтьс¤ ≥ в необх≥дност≥ отриманн¤
економ≥чноњ допомоги.
¬ ц≥лому, зм≥ст сутност≥ м≥жнародних в≥дносин у
трактуванн≥ неомарксизму розкриваЇтьс¤ у таких положенн¤х:
†посиленн¤ в умовах
глобал≥зац≥њ пол¤ризац≥њ м≥ж багатими ≥ б≥дними крањнами, що передбачаЇ
конфл≥ктний характер взаЇмов≥дносин м≥ж ними. ћайбутнЇ св≥товоњ системи
визначаЇтьс¤ тим, чи зум≥ють крањни перифер≥њ опиратис¤ нав'¤зан≥й њм теч≥њ;
†основними суб'Їктами
у м≥жнародному середовищ≥ Ї держави, в основному це велик≥ держави. —ам≥
держави Ї пров≥дниками ≥нтерес≥в "св≥т економ≥ки", п≥д ¤кими
розум≥Їтьс¤ взаЇмод≥¤ транснац≥ональних корпорац≥й (“Ќ ), ≥нтернац≥онал≥зац≥¤
кап≥тал≥в, координац≥¤ м≥ж виробничими комплексами;
†на¤вн≥сть
дом≥нуючоњ крањни (—Ўј), ¤ка поширюЇ своЇ л≥дерство не т≥льки на крањни
"перифер≥њ", але й на крањни "центру".
« багатьох ≥нших шк≥л можна вид≥лити концепц≥ю
"демократичного миру", ¤ка почала оформлюватис¤ з 60-х рок≥в XX ст. ѕриб≥чники
цього п≥дходу, ¤к ≥ "л≥берали", розвивають ≥дею ≤. анта про
можлив≥сть дос¤гненн¤ в≥чного миру на основ≥ пол≥тичного ≥ морального
удосконаленн¤ людини ≥ сусп≥льства. ƒл¤ н≥мецького ф≥лософа миролюбна зовн≥шн¤
пол≥тика Ї продовженн¤м внутр≥шнього л≥берального курсу республ≥ки. —учасн≥
досл≥дники вивод¤ть пр¤мий зв'¤зок м≥ж демократичним режимом крањни та њњ
пациф≥змом у м≥жнародному середовищ≥. ѕосилаючись на статистику в≥йн, вони
зробили висновок, що став акс≥омою: демократичн≥ держави не воюють одна з
одною. ѕо¤сненн¤ цьому бачитьс¤ у в≥дпов≥дальност≥ ур¤ду перед громадськ≥стю -
у негативному ставленн≥ до насильства; у сум≥сност≥ базових ц≥нностей, що
викликаЇ взаЇмн≥ симпат≥њ народ≥в р≥зних крањн; у демократичн≥й пол≥тичн≥й
культур≥, ¤ка включаЇ в себе установку на дос¤гненн¤ компром≥су, на складн≥сть
процедури прийн¤тт¤ р≥шень про вступ у в≥йну. ¬казуЇтьс¤ на те, що, будучи
вт¤гнутими у збройн≥ конфл≥кти, ц≥ держави прагнуть компром≥сно њх завершити ≥
альтруњстично ведуть себе стосовно переможених. ќпоненти ц≥Їњ теор≥њ, в рол≥
¤ких виступають "реал≥сти", ставл¤ть п≥д сумн≥в њњ висновки ≥
прогнозують можлив≥сть загостренн¤ протир≥ч м≥ж —Ўј та «ах≥дною ™вропою, —Ўј та
япон≥Їю. ¬они посилаютьс¤ на факти про¤ву ворожост≥ щодо авторитарних режим≥в,
навод¤чи приклад силових санкц≥й проти ёгослав≥њ й ≤раку.
3.ћ≥жнародна пол≥тика ≥ глобальн≥ проблеми сучасност≥
—учасний пол≥тичний стан м≥жнародного середовища
визначаЇтьс¤ процесами глобал≥зац≥њ. ’оча у досл≥дник≥в немаЇ Їдиного
визначенн¤ цього ¤вища ≥ однозначноњ оц≥нки його насл≥дк≥в, у л≥тератур≥
дом≥нуЇ у¤вленн¤ про глобал≥зац≥ю ¤к про поширенн¤ економ≥чних, пол≥тичних ≥
культурних процес≥в за меж≥ держав ≥ формуванн¤ на ц≥й основ≥ новоњ ц≥л≥сност≥
св≥тового простору.
√лобал≥зац≥¤ визначаЇтьс¤ к≥лькома факторами:
†процесами
≥нтернац≥онал≥зац≥њ економ≥чного житт¤: в≥льним зм≥шанн¤м кап≥тал≥в, товар≥в,
взаЇмод≥Їю нац≥ональних економ≥к у господарськ≥й д≥¤льност≥. ќсновними
пров≥дниками цього процесу Ї “Ќ , м≥жнародн≥ банки та ≥нш≥ ф≥нансов≥
орган≥зац≥њ;
†проблемами
довк≥лл¤, ¤к≥ вийшли за державн≥ кордони. ¬ той же час вичерпанн¤ ресурс≥в ≥
екосистем народило новий феномен "б≥женц≥в довк≥лл¤" ≥ зробило
в≥рог≥дно можливим з≥ткненн¤ м≥ж державами ≥ народами за джерела пр≥сноњ води,
енергетичн≥ та ≥нш≥ ресурси. ¬ир≥шенн¤ цих проблем вимагаЇ координац≥њ зусиль
св≥тового сп≥втовариства;
†проблемами безпеки
перед загрозою ¤дерноњ в≥йни, м≥жнародного тероризму ≥ злочинност≥;
†революц≥Їю у
засобах комун≥кац≥й: створенн¤м всесв≥тньоњ с≥тки телебаченн¤, ≤нтернету,
розвитком туризму, ≥нформац≥йно-культурних обм≥н≥в. Ќов≥ засоби комун≥кац≥њ
зробили державн≥ кордони прозорими. Ќаприклад, «ћ≤ сформували сп≥льний
≥нформац≥йний прост≥р ≥ зробили надбанн¤м св≥товоњ сп≥льноти под≥њ у будь-¤кому
рег≥он≥ св≥ту. “им самим виникаЇ можлив≥сть прит¤гти до "суду"
громадськоњ думки будь-¤ку крањну, що завинила, або пол≥тичного л≥дера.
Ќасл≥дки глобал≥зац≥њ дуже суперечлив≥. ќсь де¤к≥ з них:
†протир≥чч¤ м≥ж
ун≥версал≥зац≥Їю (гомоген≥зац≥Їю) сусп≥льного житт¤ ≥ прагненн¤м народ≥в зберегти
свою самобутн≥сть. ”твердженн¤ Їдиних ринкових моделей, демократичних
≥нститут≥в та ц≥нностей поширюЇтьс¤ на культуру ≥ стиль житт¤. Ћюди споживають
одн≥ ≥ т≥ сам≥ товари та ≥нформац≥ю. Ќаприклад, в≥домо, що три четвертих
ф≥льм≥в, ¤к≥ дивл¤тьс¤ у р≥зних крањнах св≥ту у к≥нотеатрах та на в≥деокасетах
- американського виробництва. —имволом гомоген≥зац≥њ культури став
"ћакдональдс", ¤кий маЇ ф≥л≥њ б≥льше, н≥ж у ста крањнах. Ќе вс≥
зг≥дн≥ з под≥бною культурною експанс≥Їю «аходу. “ому багато народ≥в, в ц≥лому
прийн¤вши ринкову модель, намагаютьс¤ зберегти свою самобутн≥сть ≥ культурну
≥дентичн≥сть;
†геоеконом≥чне
розмежуванн¤ св≥ту: поглибленн¤ розриву за техн≥ко-економ≥чними показниками ≥
р≥внем житт¤ ѕ≥вноч≥ (розвинут≥ крањни) ≥ ѕ≥вдн¤ (крањни "перифер≥њ")-
ѕро пол¤ризац≥ю св≥тового сп≥втовариства говор¤ть так≥ цифри: у середин≥ 90-х
рок≥в XX ст. 80% св≥тового ¬¬ѕ присвоювалос¤ двадц¤тьма чотирма крањнами, в
¤ких проживало 14,5% населенн¤. якщо багато крањн «аходу ор≥Їнтуютьс¤ на дох≥д
в три тис¤ч≥ долар≥в у р≥к на душу населенн¤, то в ≥нш≥й частин≥ св≥ту цей
дох≥д не перевищуЇ дев'¤тсот п'¤тдес¤ти долар≥в. Ќер≥вн≥сть, ¤ка д≥лить св≥т,
про¤вл¤Їтьс¤ ≥ у сфер≥ осв≥ти, наприклад, 78% населенн¤ ≈ф≥оп≥њ, “анзан≥њ,
Ѕангладеш, онго неграмотн≥ або нап≥вграмотн≥. ƒл¤ де¤ких досл≥дник≥в ≥
пол≥тик≥в крањн, що розвиваютьс¤, под≥бна марг≥нал≥зац≥¤ "перифер≥њ"
св≥товоњ системи Ї безпосередн≥м насл≥дком глобал≥зац≥њ. « њх боку звучать
протести под≥бноњ модел≥ м≥жнародних економ≥чних зв'¤зк≥в ≥ передбаченн¤ конфл≥кту
м≥ж "б≥дним" ѕ≥вднем ≥ "багатою" ѕ≥вн≥ччю. ’оча з такою
радикальною оц≥нкою глобал≥зац≥њ зг≥дн≥ далеко не вс≥, необх≥дно визнати, що
под≥бна економ≥чна пол¤ризац≥¤ небезпечна м≥жнародною нестаб≥льн≥стю ≥
можливими вибухами нац≥онал≥зму;
†складовою частиною
глобал≥зац≥њ Ї м≥грац≥¤, ¤ка маЇ суперечлив≥ насл≥дки ¤к дл¤
"приймаючих", так ≥ дл¤ крањн, що "в≥ддають". «ах≥дний
кап≥тал буваЇ зац≥кавлений у притоц≥ двох груп ≥мм≥грант≥в: високопрофес≥йних
спец≥ал≥ст≥в та низькоквал≥ф≥кованоњ дешевоњ робочоњ сили. рањни, що
"в≥ддають", таким чином вир≥шують проблему зниженн¤ безроб≥тт¤, але в
той же час њх економ≥ка ≥ наука страждають в≥д втрати ≥нтелектуальноњ ел≥ти.
јле й "приймаюч≥" крањни стикаютьс¤ з немалими проблемами. ћ≥грац≥йн≥
процеси трансформують соц≥альну структуру цих сусп≥льств, створюючи нов≥
етн≥чн≥ общини, породжують нов≥ дискус≥њ про громад¤нськ≥ права етн≥чних меншин
≥ про культурну ≥дентичн≥сть народу. ¬ де¤ких крањнах серйозною проблемою став
р≥ст антим≥грац≥йних виступ≥в, що нер≥дко мають п≥д собою расове забарвленн¤,
загостренн¤ протир≥ч м≥ж р≥зними етн≥чними д≥аспорами. ÷е змушуЇ ур¤ди багатьох
крањн зробити б≥льш жорстким ≥мм≥грац≥йний контроль, що суперечить лог≥ц≥
глобал≥зац≥њ, ¤ка передбачаЇ не т≥льки в≥льне пересуванн¤ кап≥тал≥в ≥ товар≥в, але
й робочоњ сили;
†посиленн¤
взаЇмозалежност≥ у св≥т≥ йде паралельно з процесами рег≥онал≥зац≥њ м≥жнародного
простору ≥ дезинтеграц≥њ окремих територ≥й. ѕроцеси рег≥ональноњ господарськоњ
≥ пол≥тичноњ ≥нтеграц≥њ спостер≥гаютьс¤ не т≥льки у ™вроп≥, але й у Ћатинськ≥й
≥ ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ (јндська угода, ѕ≥вн≥чноамериканська зона в≥льноњ торг≥вл≥
- MERCOSUR), в јз≥њ ≥ јфриц≥. ¬ той же час спостер≥гаЇтьс¤ фрагментац≥¤ де¤ких
рег≥он≥в св≥ту: пострад¤нського простору, ёгослав≥њ тощо. Ќа думку
—.’ант≥нгтона, дезинтеграц≥¤ сучасного св≥тового простору зд≥йснюЇтьс¤ не
ст≥льки за економ≥чними, ск≥льки за цив≥л≥зац≥йними кордонами. ћова йде про
вид≥ленн¤ р≥зних культурних суперрег≥он≥в (≥сламського, христи¤нського тощо),
м≥ж ¤кими, зг≥дно з позиц≥Їю ученого, ≥ спостер≥гаютьс¤ головн≥ конфл≥кти
сучасност≥;
†посиленн¤
неконтрольованих процес≥в у м≥жнародн≥й сфер≥, що пов'¤зано з фрагментац≥Їю
св≥ту, ростом рел≥г≥йного фундаментал≥зму та нац≥онал≥зму, поширенн¤м зброњ
масового знищенн¤ ≥ звичайного озброЇнн¤, формуванн¤м центр≥в м≥жнародного
тероризму й орган≥зованоњ злочинност≥. ÷≥ процеси стали "другою стороною
медал≥" процесу глобал≥зац≥њ;
†одним з насл≥дк≥в
сучасних глобальних зм≥н стало формуванн¤ асиметричноњ багатопол¤рност≥. ÷е
свого роду перех≥дний етап в≥д однопол¤рноњ модел≥ з дом≥нуванн¤м —Ўј до нового
перерозпод≥лу влади ≥ можливому формуванню нових центр≥в сили ≥ стратег≥чних
союз≥в, покликаних стримувати цю державу. ƒо традиц≥йного суперництва у
трикутнику —Ўј - «ах≥дна ™вропа - япон≥¤ приЇднуЇтьс¤ суперництво з итаЇм,
≤нд≥Їю та –ос≥Їю, ¤к≥ намагаютьс¤ утвердити св≥й вплив в окремих рег≥онах.
4.”крањна в геопол≥тичних стратег≥¤х к≥нц≥ ’’ стол≥тт¤.
—уперечност≥ т≥ альтернативи геопол≥тичного визнанн¤.
ћ≥сце ”крањни в систем≥ м≥жнароднихв≥дносин визначаЇтьс¤
њњ геопол≥тичнимположенн¤м, економ≥чним потенц≥алом ≥ зовн≥шньою пол≥тикою.
”крањна Ї найб≥льшою за територ≥Їю (603,7 тис. кв. км) суто Ївропейською
державою. «а чисельн≥стю населенн¤ вона пос≥даЇ п'¤те м≥сце в ™вроп≥,
поступаючись ‘–Ќ, ‘ранц≥њ, ¬еликобритан≥њ та ≤тал≥њ. –озташована у центральн≥й
частин≥ ™вропи. ћежуЇ з ћолдовою, –умун≥Їю, ”горщиною, —ловаччиною, ѕольщею,
Ѕ≥лоруссю, –ос≥Їю. ћаЇ вих≥д до „орного мор¤. ¬≥д —–—– ”крањна успадкувала
значний економ≥чний потенц≥ал, б≥льшу частину ¤кого, щоправда, з р≥зних
об'Їктивних ≥ суб'Їктивних причин Ч розрив господарських зв'¤зк≥в з колишн≥ми
рад¤нськими республ≥ками, конверс≥¤, невиважен≥ реформи на догоду заруб≥жним
наставникам, розт¤гуванн¤ загальнонац≥онального надбанн¤ через недолугу
приватизац≥ю ≥ нав≥ть в≥дверте його розкраданн¤ високими посадовими особами
держави, неспри¤тливий ≥нвестиц≥йний кл≥мат тощо Ч вже втрачено. ¬ ц≥лому
географ≥чне розташуванн¤, розм≥ри територ≥њ, чисельн≥сть населенн¤, потенц≥йн≥
економ≥чн≥ можливост≥ ”крањни дають њй змогу мати статус великоњ Ївропейськоњ
держави з власною геостратег≥чною ор≥Їнтац≥Їю.
” склад≥ —–—– ”крањна не була самост≥йним суб'Їктом
зовн≥шньоњ пол≥тики. ’оча формально вона була членом ќќЌ, нав≥ть одн≥Їю з
держав-засновниць ц≥Їњ орган≥зац≥њ, мала власне зовн≥шньопол≥тичне в≥домство,
њњ д≥њ на м≥жнародн≥й арен≥ визначались союзними органами. «≥ здобутт¤м
”крањною незалежност≥ перед нею постала нагальна проблема розбудови власноњ
зовн≥шньоњ пол≥тики, знаходженн¤ свого м≥сц¤ в систем≥ м≥жнародних в≥дносин ¤к
њх повноправного суб'Їкта.
†¬иход¤чи з
геопол≥тичного положенн¤ ”крањни, можна виокремити дек≥лька можливих вар≥ант≥в
њњ зовн≥шньопол≥тичноњ стратег≥њ: 1) ор≥Їнтац≥¤ на ≥нтеграц≥ю в Ївраз≥йський
прост≥р; 2) ор≥Їнтац≥¤ на ≥нтеграц≥ю в Ївропейськ≥ та Ївроатлантичн≥ структури
(™— ≥ Ќј“ќ); 3) обранн¤ самобутнього шл¤ху розвитку, обмеженн¤ вплив≥в –ос≥њ ≥
крањн «аходу на визначенн¤ пол≥тики ”крањни; 4) балансуванн¤ м≥ж «аходом ≥
–ос≥Їю, використанн¤ переваг сп≥вроб≥тництва на Ївраз≥йському ≥ зах≥дному
просторах5.
† ожен ≥з цих
вар≥ант≥в маЇ своњ переваги й недол≥ки, своњх прихильник≥в та опонент≥в ¤к
серед пров≥дних пол≥тик≥в, так ≥ серед р¤дових громад¤н. ≤ жоден з них не може
бути застосований у, так би мовити, чистому вигл¤д≥ вже з об'Їктивних причин.
ќр≥Їнтац≥¤ на розвиток в≥дносин з –ос≥Їю не може не бути одним ≥з пр≥оритетних
напр¤м≥в зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањни, ÷¤ пр≥оритетн≥сть визначаЇтьс¤
географ≥чними, ≥сторичними, економ≥чними, соц≥альними, культурними та ≥ншими
чинниками. –ос≥¤ Ї найближчим п≥вн≥чно-сх≥дним ≥ найб≥льшим сус≥дом ”крањни,
основним джерелом енергонос≥њв ≥ головним ринком збуту товар≥в. ”крањнський ≥
рос≥йський народи прот¤гом стол≥ть сп≥в≥снували в межах одн≥Їњ держави, м≥ж
ними ≥сторично склалис¤ т≥сн≥ соц≥ально-психолог≥чн≥ та культурн≥ зв'¤зки.
√ромад¤нами ”крањни Ї м≥льйони етн≥чних рос≥¤н, а м≥льйони етн≥чних украњнц≥в
проживають у –ос≥њ. “ому не лише добросус≥дськ≥, а й усеб≥чн≥, насамперед
економ≥чн≥, зв'¤зки з –ос≥Їю Ї дл¤ ”крањни об'Їктивною реальн≥стю ≥
необх≥дн≥стю. ќднак надм≥рна залежн≥сть в≥д –ос≥њ обмежуЇ дл¤ ”крањни
можливост≥ на ≥нших геостратег≥чних напр¤мах, робить њњ заручницею пол≥тики
–ос≥њ, розкладу в останн≥й пол≥тичних сил.
ƒосить привабливою дл¤ ”крањни Ї ор≥Їнтац≥¤ на ≥нтеграц≥ю
до ™вропейського союзу та Ќј“ќ. ¬ступ до ™— дав би ”крањн≥ змогу
використовувати спри¤тлив≥ можливост≥ м≥жнародного- под≥лу прац≥, п≥дн¤тис¤ до
р≥вн¤ економ≥чного, соц≥ального й демократичного розвитку передових
Ївропейських крањн. ≤нтеграц≥¤ до Ќј“ќ слугувала б зм≥цненню безпеки ”крањни.
Ќј“ќ обстоюЇ принципи стаб≥льност≥ й недоторканност≥ кордон≥в держав-член≥в,
гарантуЇ њм територ≥альну ц≥л≥сн≥сть, що особливо важливо дл¤ ”крањни з огл¤ду
на на¤вн≥сть певних територ≥альних претенз≥й до нењ з боку окремих пол≥тичних
сил де¤ких держав-сус≥д≥в. ќднак через свою в≥дстал≥сть ”крањна не готова до
вступу в ц≥ орган≥зац≥њ в економ≥чному, соц≥альному, пол≥тичному ≥ воЇнному
в≥дношенн≥. Ѕлизькоњ перспективи такого вступу немаЇ. ћожлив≥ лише партнерськ≥
в≥дносини. р≥м того, зближенн¤ ”крањни з Ќј“ќ наштовхуЇтьс¤ на р≥шучий спротив
–ос≥њ, ¤ка вбачаЇ у цьому загрозу своњй безпец≥.
†«а таких умов
найв≥рог≥дн≥шим вар≥антом зовн≥шньопол≥тичноњ стратег≥њ ”крањни Ї њњ
балансуванн¤ м≥ж «аходом ≥ –ос≥Їю, використанн¤ переваг сп≥вроб≥тництва на
Ївраз≥йському й зах≥дному простор≥. “а щоб це балансуванн¤ не мало вигл¤ду
намаганн¤ сид≥ти одночасно на двох ст≥льц¤х, воно маЇ зд≥йснюватись з
ор≥Їнтац≥Їю на поступову Ч в м≥ру нагромадженн¤ в≥дпов≥дних передумов Ч
≥нтеграц≥ю до Ївропейських ≥ Ївроатлантичних структур дл¤ того, щоб не
залишитис¤ на задв≥рках ™вропи й не виступати в рол≥ заручниц≥ пол≥тики –ос≥њ.
—аме такою, на нашу думку,, за своњм основним зм≥стом Ї зовн≥шн¤ пол≥тика
незалежноњ ”крањни. ¬их≥дними засадами зовн≥шньоњ пол≥тики Ї нац≥ональн≥
≥нтереси ”крањни, до ¤ких належать: гарантуванн¤ суверен≥тету, державноњ
незалежност≥, самост≥йност≥; п≥дтриманн¤ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ й
непорушност≥ кордон≥в; дос¤гненн¤ над≥йноњ безпеки в ус≥х њњ вим≥рах:
воЇнно-пол≥тичному, економ≥чному, гуман≥тарному тошо; подоланн¤ економ≥чноњ
кризи та ≥нтенсивний розвиток народного господарства, дос¤гненн¤ високого
стаб≥льного життЇвого р≥вн¤ населенн¤; створенн¤ правовоњ демократичноњ
держави, ¤ка ≥нтегрувалас¤ б у Ївропейську ≥ св≥тову сп≥льноти; забезпеченн¤
нац≥ональноњ злагоди, пол≥тичноњ ≥ соц≥альноњ стаб≥льност≥, гарант≥й прав
людини, нац≥ональних меншин ≥ нац≥й; налагодженн¤ нормальних добросус≥дських
в≥дносин з крањнами близького й далекого заруб≥жж¤, дотриманн¤ правил
м≥жнародного сп≥в≥снуванн¤, проведенн¤ пол≥тики миру ≥ сп≥вроб≥тництва, активна
участь у боротьб≥ за реал≥зац≥ю вселюдських ≥нтерес≥в6.
онцептуальн≥ засади зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањни ¤к
незалежноњ держави було закладено ще в ƒекларац≥њ про державний суверен≥тет
”крањни, прийн¤т≥й ¬ерховною –адою 16 липн¤ 1990 р. ” розд≥л≥ Ђћ≥жнародн≥
в≥дносиниї ƒекларац≥њ наголошуЇтьс¤: Ђ”крањнська –—– ¤к суб'Їкт м≥жнародного
права зд≥йснюЇ безпосередн≥ зносини з ≥ншими державами, укладаЇ з ними
договори, обм≥нюЇтьс¤ дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами,
бере участь у д≥¤льност≥ м≥жнародних орган≥зац≥й в обс¤з≥, необх≥дному дл¤
ефективного забезпеченн¤ нац≥ональних ≥нтерес≥в республ≥ки у пол≥тичн≥й,
економ≥чн≥й, еколог≥чн≥й, ≥нформац≥йн≥й, науков≥й, техн≥чн≥й, культурн≥й ≥
спортивн≥й сферах.
”крањнська –—– виступаЇ р≥вноправним учасником
м≥жнародного сп≥лкуванн¤, активно спри¤Ї зм≥цненню загального миру ≥
м≥жнародноњ безпеки, безпосередньо бере участь у загальноЇвропейському процес≥
та Ївропейських структурах.
”крањнська –—– визнаЇ перевагу загальнолюдських ц≥нностей
над класовими, пр≥оритет загальновизнаних норм м≥жнародного права перед нормами
внутр≥шньодержавного праваї.
” детал≥зованому вигл¤д≥ зовн≥шньопол≥тична концепц≥¤
незалежноњ ”крањнськоњ держави була сформульована у прийн¤тих ¬ерховною –адою 2
липн¤ 1993 р. Ђќсновних напр¤мах зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањниї. ” цьому
документ≥ зазначаЇтьс¤, що зовн≥шн¤ пол≥тика ”крањни спр¤мовуЇтьс¤ на виконанн¤
таких найважлив≥ших завдань: утвердженн¤ ≥ розвиток ”крањни ¤к незалежноњ
демократичноњ держави; забезпеченн¤ стаб≥льност≥ њњ м≥жнародного становища;
збереженн¤ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ держави ≥ недоторканност≥ ѓѓ кордон≥в;
включенн¤ нац≥онального господарства в св≥тову економ≥чну систему дл¤ його
повноц≥нного розвитку, п≥двищенн¤ добробуту народу; захист прав та ≥нтерес≥в
громад¤н ”крањни за кордоном; поширенн¤ у св≥т≥ образу ”крањни ¤к над≥йного й
обачливого партнера.
†√оловними сферами
зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥ ”крањни документ визначаЇ: двосторонн≥
м≥ждержавн≥ в≥дносини, розширенн¤ участ≥ в Ївропейському рег≥ональному
сп≥вроб≥тництв≥, сп≥вроб≥тництво в межах —п≥вдружност≥ незалежних держав,
участь в ќќЌ та ≥нших м≥жнародних орган≥зац≥¤х. ѕрийн¤та ¬ерховною –адою
концепц≥¤ зовн≥шньоњ пол≥тики ”крањни стала основою д≥¤льност≥ держави на
м≥жнародн≥й арен≥. « моменту схваленн¤ ¬ерховною –адою 24 серпн¤ 1991 р. јкта
проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни ≥ створенн¤ самост≥йноњ ”крањнськоњ держави
вона визнана б≥льш ¤к 150 державами св≥ту, ≥з 140 з них ”крањна п≥дтримуЇ
дипломатичн≥ в≥дносини.
як член ќќЌ ”крањна бере активну участь в робот≥ њњ
спец≥ал≥зованих установ, миротворчих заходах. « метою виходу з економ≥чноњ
кризи ≥ реформуванн¤ економ≥ки вона активно сп≥впрацюЇ з такими
спец≥ал≥зованими валютно-ф≥нансовими установами ќќЌ, ¤к ћ≥жнародний валютний
фонд ≥ ћ≥жнародний банк реконструкц≥њ ≥ розвитку. ¬ роки незалежност≥ ”крањна
стала повноправним членом низки впливових Ївропейських м≥жнародних орган≥зац≥й
Ч –ади ™вропи, ќрган≥зац≥њ з безпеки ≥ сп≥вроб≥тництва в ™вроп≥,
÷ентральноЇвропейськоњ ≥н≥ц≥ативи Ч рег≥онального об'Їднанн¤ крањн ÷ентральноњ
≥ —х≥дноњ ™вропи. —тратег≥чною метою ”крањни Ї вступ до ™вропейського союзу.
†¬≥дносини ”крањни,
¤к ≥ низки ≥нших центрально- ≥ сх≥дноЇвропейських держав, з Ќј“ќ зд≥йснюютьс¤
на основ≥ програми Ђѕартнерство заради мируї, прийн¤тоњ ц≥Їю орган≥зац≥Їю ≥
п≥дписаноњ в≥дпов≥дними державами. ” межах програми в≥дносини з ”крањною мають
характер Ђособливого партнерстваї, ¤ке визнаЇ м≥жнародну вагом≥сть ”крањни та
њњ безперечний потенц≥ал у Ївропейськ≥й безпец≥. ” 1997 р. в иЇв≥ було
в≥дкрито ≤нформац≥йний центр Ќј“ќ, призначенн¤ ¤кого пол¤гаЇ в тому, щоб
оперативно надавати достов≥рну ≥нформац≥ю про цю орган≥зац≥ю. ” цьому ж роц≥
було п≥дписано Ђ’арт≥ю про особливе партнерство м≥ж Ќј“ќ й ”крањноюї, в ¤к≥й,
зокрема, задекларован≥ гарант≥њ безпеки ”крањни в нов≥й систем≥ Ївропейського
пор¤дку. ќдн≥Їю з форм партнерства Ї проведенн¤ сп≥льних в≥йськових навчань, у
тому числ≥ на територ≥њ ”крањни.
” розд≥л≥ Ђ«овн≥шн¤ ≥ внутр≥шн¤ безпекаї ƒекларац≥њ про
державний суверен≥тет ”крањни зазначаЇтьс¤, що Ђ”крањнська –—– урочисто
проголошуЇ про св≥й нам≥р стати в майбутньому пост≥йно нейтральною державою,
¤ка не бере участ≥ у в≥йськових блоках ≥ дотримуЇтьс¤ трьох не¤дерних
принцип≥в: не приймати, не виробл¤ти ≥ не набувати ¤дерноњ зброњї. ¬≥дпов≥дно
до ц≥Їњ настанови ”крањна стала першою у св≥т≥ державою, ¤ка в≥дмовилас¤ в≥д
¤дерноњ зброњ, на¤вноњ на њњ територ≥њ. «г≥дно з московською «а¤вою президент≥в
—Ўј, –ос≥њ та ”крањни в≥д 14 с≥чн¤ 1994 р. ”крањна вз¤ла на себе зобов'¤занн¤ прот¤гом
семи рок≥в л≥кв≥дувати всю розташовану на њњ територ≥њ ¤дерну зброю, одержавши
в≥дпов≥дне матер≥альне в≥дшкодуванн¤ ≥ гарант≥њ своЇњ безпеки спочатку в≥д —Ўј
≥ –ос≥њ, а пот≥м ≥ итаю. ¬≥дмова в≥д ¤дерноњ зброњ неоднозначно сприймаЇтьс¤ в
”крањн≥, однак вона залишаЇтьс¤ фактом.
“еза про нейтрал≥тет у подальшому не знайшла розробки н≥
в онституц≥њ ”крањни, н≥ в ≥нших законах. «асади зовн≥шньопол≥тичноњ
д≥¤льност≥ ”крањни онституц≥¤ визначаЇ таким чином: Ђ«овн≥шньопол≥тична
д≥¤льн≥сть ”крањни спр¤мована на забезпеченн¤ њњ нац≥ональних ≥нтерес≥в ≥
безпеки шл¤хом п≥дтриманн¤ мирного ≥ взаЇмовиг≥дного сп≥вроб≥тництва з членами
м≥жнародного сп≥втовариства за загальновизнаними принципами ≥ нормами
м≥жнародного праваї (ст. 18).
”крањна п≥дтримуЇ дружн≥ стосунки, намагаЇтьс¤ розвивати
взаЇмовиг≥дне сп≥вроб≥тництво з ус≥ма державами, що утворилис¤ на теренах
колишнього — –—–, державами-сус≥дами. ¬она стала одним ≥з засновник≥в у 1993 р.
ѕарламентськоњ асамблењ чорноморського економ≥чного сп≥вроб≥тництва, до складу
¤коњ вход¤ть одинадц¤ть крањн цього рег≥ону.
—уперечливим Ї становище ”крањни у —п≥вдружност≥
незалежних держав. « одного боку, ≥снуЇ об'Їктивна необх≥дн≥сть економ≥чноњ
≥нтеграц≥њ держав, ¤к≥ в минулому були т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою ¤к рад¤нськ≥
республ≥ки. « ≥ншого боку, Ї небезпека перетворенн¤ —Ќƒ у наддержавне утворенн¤
з дом≥нуванн¤м у ньому –ос≥њ, з чим не може погодитис¤ ”крањна. “ому вона не
приЇдналас¤ до низки укладених в межах —Ќƒ угод, виступаЇ проти наданн¤ њй
статусу суб'Їкта м≥жнародного права. «агалом ступ≥нь ≥нтеграц≥њ держав-член≥в
—Ќƒ залишаЇтьс¤ низьким. «а визнанн¤м самих кер≥вник≥в цих держав, —Ќƒ скор≥ше
нагадуЇ клуб за ≥нтересами, н≥ж м≥ждержавне об'Їднанн¤.
«овн≥шн¤ пол≥тика незалежноњ ”крањни, залишаючись
незм≥нною у њњ принципових аспектах, водночас Ї динам≥чною, зм≥нюЇтьс¤ залежно
в≥д зм≥н м≥жнародноњ обстановки. ”сп≥хи ц≥Їњ пол≥тики, роль ”крањни в систем≥
м≥жнародних в≥дносин значною м≥рою залежатимуть в≥д ефективност≥ внутр≥шн≥х
економ≥чних, соц≥альних ≥ пол≥тичних перетворень, бо не може внутр≥шньо слабка
держава бути впливовою на м≥жнародн≥й арен≥.