≈кзаменац≥йний б≥лет є9

1.ƒайте загально-географ≥чну та демограф≥чну характеристику ‘ранц≥њ

–озташуванн¤:

«ах≥дна ™вропа, в≥д Ѕ≥скайськоњ затоки ≥ Ћа-ћаншу, м≥ж Ѕельг≥Їю та ≤спан≥Їю, на п≥вденний сх≥д в≥д ¬еликобритан≥њ; омиваЇтьс¤ —ередземним морем, м≥ж ≤тал≥Їю та ≤спан≥Їю

‘ранцузька √в≥ана: ѕ≥вн≥чна ѕ≥вденна јмерика, омиваЇтьс¤ јтлантичним океаном, м≥ж Ѕразил≥Їю ≥ —уринамом

ќстр≥в √ваделупа: острова м≥ж  арибським морем ≥ јтлантичним океаном, на п≥вденний сх≥д в≥д ѕуерто-–≥ко

ћарт≥н≥ка: остр≥в м≥ж  арибським морем ≥ јтлантичним океаном, на п≥вн≥ч в≥д “рин≥дад ≥ “обаго

–еюньйон: ѕ≥вденна јфрика, остр≥в в ≤нд≥йському океан≥, на сх≥д в≥д ћадагаскару

√оловними ф≥з≥ограф≥чними рисами ‘ранц≥њ Ї њњ природн≥ кордони на сход≥ ≥ п≥вдн≥, наг≥р'¤ в п≥вденн≥й частин≥ центрального рег≥ону та обширн≥ р≥внини.† јльпи ≥ ёра Ї природними кордонами з ≤тал≥Їю ≥ Ўвейцар≥Їю. Ѕагато з вершин ‘ранцузьких јльп п≥дн≥маютьс¤ на висоту б≥льше н≥ж 4000 м. √ори ёра, висота ¤ких с¤гаЇ 1700 м, поступово знижуютьс¤ в напр¤мку долини р≥чки –она до Ѕелфортськоњ западини.

Ќа п≥вн≥чний сх≥д в≥д Ѕелфортськоњ западини франко-н≥мецький кордон проходить по –ейну. ” цьому рег≥он≥ знаходитьс¤ також г≥рський ланцюг ¬огез≥в, що п≥дн≥маютьс¤ до 1424 м. ѕ≥ренењ, ¤к≥ формують природний кордон м≥ж ‘ранц≥Їю та ≤спан≥Їю, п≥дн≥маютьс¤ на французькому боц≥ до 3298 м (гора ѕ≥к-де-¬≥немаль). Ќаг≥р'¤ у п≥вденн≥й частин≥ центрального рег≥ону, назване ÷ентральний масив, в≥дд≥лене в≥д г≥рського рег≥ону долиною –они.

–ег≥он р≥внин, найб≥льша за територ≥Їю частина ‘ранц≥њ, Ї частиною ¬еликоњ Ївропейськоњ р≥внини. ќкрем≥ пагорби не перевищують висоти 200 м над р≥внем мор¤. ƒо цього рег≥ону належать долини р≥к —ена, Ћуара, √арона ≥ –она. ѕрактично вс≥ з 200 р≥чок ‘ранц≥њ судноплавн≥ в ¤к≥йсь частин≥ теч≥њ. ќзер у ‘ранц≥њ небагато, а головне - ∆еневське озеро (в≥доме також ¤к озеро Ћеман) переважно знаходитьс¤ на територ≥њ Ўвейцар≥њ.

Ќаселенн¤ : загальна к≥льк≥сть: 64057792 м≥сце крањни у св≥т≥: 21

–ел≥г≥њ:  атолики 83% -88%, ѕротестанти 2%, Їврењ 1%, мусульмани 5% -10%, самост≥йн≥ 4%

«аокеанськ≥ територ≥њ: католики, протестанти, ≥ндуси, мусульмани, буддисти, ¤зичники

ћови: ‘ранцузький 100%, швидко зменшуютьс¤ рег≥ональн≥ д≥алекти ≥ мови (провансальський, Ѕретонська мова, мова жител≥в ≈льзасу,  орсиканська, каталанська, баскська, фламандський мову

≤нш≥ велик≥ м≥ста - ћарсель, Ћ≥он, “улуза, Ќ≥цца, —трасбург, Ќант, Ѕордо

2.ƒайте коротку характеристику державно-пол≥тичного устрою, адм≥н≥стративно територ≥ального под≥лу та державноњ символ≥ки ≤тал≥њ

јдм≥н≥стративний под≥л - 20 областей (regione), област≥ под≥л¤ютьс¤ на 94 пров≥нц≥њ (provincia), пров≥нц≥њ - на комуни (comune). 5 областей ≥з 20 мають особливий автономний статус : —ицил≥¤, —ардин≥¤, ¬альте- д'јоста, “рент≥но - јльто - јд≥дже, ‘р≥ул≥ - ¬енец≥¤ - ƒжул≥¤

≤тал≥¤ - парламентська республ≥ка. √лава держави - президент республ≥ки, ¤кий обираЇтьс¤ на сп≥льному зас≥данн≥ двох палат парламенту за участ≥ представник≥в областей. —трок повноважень президента - 7 рок≥в. «аконодавчий орган - парламент, ¤кий складаЇтьс¤ з двох палат: палати депутат≥в(нижн¤ палата) ≥ сенату республ≥ки(верхн¤ палата). ¬иконавча влада зд≥йснюЇтьс¤ –адою ћ≥н≥стр≥в. ѕрезидент призначаЇ голову –ади ћ≥н≥стр≥в ≥ за њњ пропозиц≥Їю - м≥н≥стр≥в. ”р¤д приносить прис¤гу президенту ≥ повинен отримати дов≥ру обох палат парламенту.

ƒержавний прапор - пр¤мокутне полотнище з трьох р≥вном≥рних вертикальних смуг зеленого, б≥лого та червоного кольору. Ќа сьогодн≥шн≥й день не ≥снуЇ однозначноњ в≥дпов≥д≥ на запитанн¤ про значенн¤ кольор≥в ≥тал≥йського прапора. Ќайб≥льш в≥рог≥дною вважаЇтьс¤ верс≥¤, за ¤кою кольори прапора в≥дпов≥дають кольорам ун≥форми м≥ланськоњ пол≥ц≥њ.

√ерб. ≤тал≥¤ не маЇ нац≥онального герба, однак ≥снуЇ зображенн¤, ¤ке Ї нац≥ональним символом ≤тал≥њ. ÷ей символ був затверджений у 1946 роц≥. ¬ центр≥ - обриси п'¤тикутноњ червоноњ з≥рки, ¤ка Ї основою великого зубчастого колеса (символ прац≥), обрамленого г≥лками оливкового дерева ≥ дуба, що символ≥зують мир ≥ силу.  р≥м того, г≥лка оливи - п≥вдень ≤тал≥њ, дуба - п≥вн≥ч. «низу г≥лки перехрещуютьс¤ ≥ обвит≥ б≥лою стр≥чкою з написом ≥тал≥йською мовою "–еспубл≥ка ≤тал≥¤" (Repubblika Italiana).

Ќац≥ональним г≥мном ≤тал≥њ Ї Ђ≤нно д≥ ћамел≥ї - inno di Mameli.

3.–озкаж≥ть про основн≥ етапи ≥сторичного розвитку “уреччини

≤стор≥¤ власне “уреччини починаЇтьс¤ ≥з ’≤ ст., коли до ћалоњ јз≥њ проникли тюркськ≥ племена.

” V≤ЦV ст. до н.е. територ≥¤ “уреччини була захоплена перс≥¤нами ≥ залишалас¤ п≥д њх владою аж до вторгненн¤ в≥йськ ќлександра ћакедонського у 334 р. до н.е. ” цей час розпочинаЇтьс¤ проникненн¤ у јз≥ю –иму, що став сильн≥шим ≥ до середини ≤ ст. до н.е. захопив або п≥дпор¤дкував соб≥ вс≥ земл≥ рег≥ону. Ќезалежн≥сть зберегла т≥льки ¬≥рмен≥¤, ¤ка перетворилас¤ у буфер м≥ж –имом та ѕарф¤нським царством.

†ѕрот¤гом наступного тис¤чол≥тт¤ ¤к Ївропейська, так ≥ аз≥атська частини сучасноњ “уреччини входили до складу –имськоњ ≥мпер≥њ. ѕ≥сл¤ њњ розд≥лу на —х≥дну та «ах≥дну територ≥¤ “уреччини ув≥йшла до складу (а п≥зн≥ше склала основу) —х≥дноњ –имськоњ, або ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ. ¬елика частина “уреччини залишалас¤ п≥д владою ¬≥зант≥њ аж до вторгненн¤ тюрк≥в-сельджук≥в у ’≤ ст.

–озпад —ельджукськоњ держави та розкв≥т держав газ≥.†††

ќсманська (ќттоманська) ≥мпер≥¤.

†÷¤ ≥мпер≥¤ була створена тюркськими племенами в јнатол≥њ й ≥снувала з епохи занепаду ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ у ’≤V ст. аж до утворенн¤ “урецькоњ республ≥ки у 1922 р. ѓњ назва походила в≥д ≥мен≥ султана ќсмана I, засновника династ≥њ ќсман≥в. ¬плив ќсманськоњ ≥мпер≥њ в рег≥он≥ став поступово слабшати з ’V≤≤ ст., остаточно вона розпалас¤ п≥сл¤ поразки у ѕерш≥й св≥тов≥й в≥йн≥.

–еспубл≥ка.

†” кв≥тн≥ 1924 року в јнкар≥ ¬елик≥ нац≥ональн≥ збори п≥д кер≥вництвом ћ. емал¤ прийн¤ли  онституц≥ю, ¤ка передбачала створенн¤ парламенту.

ѕрезидентство ћустафи  емал¤.

4.Ќазв≥ть ≥сторико-географ≥чн≥ област≥ ¬еликоњ Ѕритан≥њ

»сторические области ¬еликобритании Ц јнгли¤, ”эльс, Ўотланди¤ и —еверна¤ »рланди¤