≈кзаменац≥йний б≥лет є10

1.ƒайте загально-географ≥чну та демограф≥чну характеристику ≤тал≥йськоњ республ≥ки

–озташуванн¤: ѕ≥вденна ™вропа, п≥востр≥в, що т¤гнетьс¤ в центр —ередземного мор¤, на п≥вн≥чний сх≥д в≥д “ун≥су

ѕлоща територ≥њ - 301,3 тис. кв. км. ѕлоща суш≥ - 294 020 кв. км. ѕлоща р≥к та озер - 7 210 кв. км.

—ухопутн≥ кордони: з јвстр≥Їю - 430 км, з ‘ранц≥Їю - 488 км, з ¬атиканом - 3,2 км, з —ан-ћарино - 39 км, з≥ —ловен≥Їю - 232 км., з≥ Ўвейцар≥Їю - 740 км.

«≥ сходу јпенн≥нський п≥востр≥в омиваЇтьс¤ јдр≥атичним морем ≥ ¬енец≥анською затокою у його п≥вн≥чн≥й частин≥. ѕротока ќтранто м≥ж ѕул≥Їю та јлбан≥Їю з'ЇднуЇ јдр≥атичне море з ≤он≥чним. ћ≥ж ѕул≥Їю ≥  алабр≥Їю глибоко вр≥заЇтьс¤ в сушу затока “аранто. ƒуже вузька ћес≥нська протока в≥дд≥л¤Ї  алабр≥ю в≥д —ицил≥њ, а —ицил≥йска (або “ун≥ська) протока (завширшки 135 км) - —ицил≥ю в≥д ѕ≥вн≥чноњ јфрики. “≥рренське море - басейн трикутноњ форми, обрамлений —ардин≥Їю,  орсикою, “осканським арх≥пелагом, јпенн≥нським п≥востровом ≥ —ицил≥Їю. Ќа п≥вн≥ч в≥д  орсики знаходитьс¤ Ћ≥гур≥йське море з √енуезькою затокою. ¬узька прибережна смуга уздовж берега ц≥Їњ затоки - ≤тал≥йська –≥в'Їра (Ћ≥гур≥¤) з мальовничими ландшафтами ≥ м'¤ким кл≥матом - в≥дома ¤к важливий район туризму ≥ в≥дпочинку.

–ельЇф ≥ г≥дрограф≥¤

†«а вин¤тком р≥внин басейну р≥чки ѕо на п≥вноч≥, б≥льшу частину територ≥њ ≤тал≥њ займають гори ≥ горбист≥ височини. Ќа п≥вноч≥ крањни розташован≥ јльпи - складна система г≥рських хребт≥в, що заход¤ть також на територ≥ю сх≥дноњ ‘ранц≥њ, Ўвейцар≥њ, јвстр≥њ та —ловен≥њ. ƒруга велика г≥рська система ≤тал≥њ - јпенн≥ни - утворюЇ к≥ст¤к однойменного п≥вострова ≥ продовжуЇтьс¤ в —ицил≥њ. јльпи та јпенн≥ни наст≥льки т≥сно зв'¤зан≥ м≥ж собою, що важко з'¤сувати, де зак≥нчуЇтьс¤ одна система ≥ починаЇтьс¤ друга. ќдн≥ межею м≥ж ними вважають перевал  адибона (або јльтаре), розташований на зах≥д в≥д —авони в Ћ≥гур≥њ, а ≥нш≥ - сус≥дн≥й перевал ƒжов≥.

јльпи та јпенн≥ни - в≥дносно молод≥ гори, що сформувалис¤ в палеоген≥ ≥ неоген≥ (в ≥нтервал≥ в≥д 65 до 2 млн. рок≥в тому), коли земна кора в цьому рег≥он≥ п≥ддавалас¤ складкоутворенню. “ут в≥дбувалис¤ також розломи ≥ вулкан≥чн≥ виверженн¤. ќстанн≥ особливо виражен≥ в област¤х Ћац≥о ≥  ампан≥¤ на заход≥ јпенн≥нського п≥вострова та в —ицил≥њ. ¬ ≤тал≥њ ≥ зараз д≥ючими Ї три вулкани: —тромбол≥ (924 м) на однойменному остров≥, ¬езув≥й (1277 м) поблизу Ќеапол¤ та ≈тна (3323 м) в сх≥дн≥й —ицил≥њ. „асто бувають землетруси.

Ќаселенн¤ : 58126212 (оц≥нка липн¤ 2009)

–ел≥г≥њ:  атолики 90%, ≥нш≥ 10% (включають ѕротестантськ≥ ≥ Їврейськ≥ сп≥льноти ≥ зростаюче ≥мм≥грантське сп≥втовариство мусульман)

ћови: ≤тал≥йський (державний), н≥мецька мова (частини Trentino-альта область јд≥дже преобладающе н≥мецький розмова), французька мова (маленьке ‘ранкомовн≥ менш≥сть в ¬алл д'≈оста), словенська мова (словенсько-мовне менш≥сть в област≥ “р≥Їста-Gorizia)

≤нш≥ велик≥ м≥ста - ћ≥лан - 1,305 млн. ос≥б, Ќеаполь - 1,047 млн. ос≥б, “ур≥н - 921 тис. ос≥б, ѕалермо - 686 тис. ос≥б, √ену¤ - 656 тис. ос≥б

2.–озкаж≥ть про основн≥ етапи ≥сторичного розвитку ‘ранц≥њ

ѕо¤ва першоњ людини на територ≥њ сучасноњ ‘ранц≥њ датуЇтьс¤ пер≥одом —ереднього ѕалеол≥ту (40000 - 90000 рок≥в тому). ћ≥ж 1500 ≥ 500 рр. до н.е. з'¤вилис¤ кельтськ≥ племена. ѕ≥сл¤ к≥лькох стол≥ть конфл≥кт≥в м≥ж √аллами ≥ –имл¤нами ёл≥й ÷езар в 52 р. до н.е. завоював ц≥ територ≥њ, а до II ст. н.е. жител≥ рег≥ону були частково навернут≥ до христи¤нства. “еритор≥¤ залишалас¤ п≥д владою римл¤н до 5 ст. н.е. Ќазва "‘ранц≥¤" згадуЇтьс¤ з ’≤ ст. ¬она походить в≥д латинського Regnum Francorum - " орол≥вство ‘ранк≥в". ѕочаток ’V ст. - к≥нець  апет≥анськоњ династ≥њ. ‘ранц≥¤ продовжуЇ стол≥тню в≥йну (1337-1453 рр.) проти јнгл≥њ. Ќац≥ональний дух в≥йськ значно п≥дн¤ла 17-р≥чна д≥вчина, ∆анна д'јрк, ¤ка в 1429 роц≥ об'Їднала французьк≥ в≥йська дл¤ захисту ќрлеана. Ќа початку XVII ст. крањна потрапила п≥д владу кардинала –≥шельЇ, ¤кий дом≥гс¤ утворенн¤ абсолютноњ монарх≥њ ≥ затвердив пануванн¤ ‘ранц≥њ в ™вроп≥. ” ’V≤≤ ст. в≥дбулас¤ 30-р≥чна в≥йна з јвстр≥Їю та ≤спан≥Їю, кардинал –≥шельЇ був призначений прем'Їр-м≥н≥стром. 1789 р≥к. 14 липн¤ паризька чернь штурмувала Ѕастил≥ю - символ деспотизму. –еволюц≥Їю керували пом≥рковано налаштован≥ л≥дери, але згодом до влади прийшли радикальн≥ ¤коб≥нц≥ на чол≥ з –обесп'Їром, ƒантоном ≥ ћаратом. “рет¤ –еспубл≥ка (1870) створила державу з республ≥канськими традиц≥¤ми. ѕерша св≥това в≥йна - понад м≥льйон солдат≥в убитими, пад≥нн¤ р≥вн¤ промислового виробництва. ƒруга св≥това в≥йна. ѕ≥д час в≥йни ‘ранц≥¤ була окупована н≥мецькими в≥йськами ≥ чинила оп≥р. 6 червн¤ 1944 союзницьк≥ в≥йська висадилис¤ на берегах Ќорманд≥њ ≥ незабаром зв≥льнили ѕариж. ” 1946 р. встановлена четверта (IV) республ≥ка, ¤ка з≥ткнулас¤ з проблемами деколон≥зац≥њ (в≥йна в ≤ндокитањ, хвилюванн¤ в “ун≥с≥, ћарокко та јлжир≥). Ќин≥ у ‘ранц≥њ п'¤та (V) республ≥ка, встановлена в 1958 р. генералом де √оллем.

3.–озкаж≥ть про видатн≥ памТ¤тки ≥стор≥њ та культури “уреччини

” “уреччин≥ безл≥ч куточк≥в природи, що приваблюють турист≥в з≥ всього св≥ту. ≤ перш за все це Ѕосфор - прекрасне, н≥ з чим не пор≥вн¤нне видовище. ÷¤ протока, обл¤мована живописними зеленими берегами, нагадуЇ величаву р≥чку. ¬ давнину Ѕосфор називали восьмим чудом св≥ту. ўе аргонавти, що пропливали через цю протоку на своЇму судн≥ (пр¤мували за золотим руном), захоплювалис¤ його красою.

†Ќа територ≥њ сучасноњ “уреччини зм≥нили один одного дек≥лька культур, сам≥ древн≥ з ¤ких в≥днос¤тьс¤ до епохи палеол≥ту.

†«начн≥ пам'¤тники в “уреччин≥ збереглис¤ в≥д хет≥в ≥ держави ”рарту, в≥дкритого т≥льки в к≥нц≥ XIX стол≥тт¤. ¬ даний час знах≥дки, ви¤влен≥ поблизу сучасного ƒ≥¤рбакира, збер≥гаютьс¤ в музе¤х дек≥лькох м≥ст, зокрема у ¬≥дн≥ ≥ “б≥л≥с≥. Ќезгладимий сл≥д в культур≥ “уреччини залишили фр≥г≥йц≥, культов≥ споруди ≥ гробниц≥ ¤ких збереглис¤ м≥ж ≈ськишехиром ≥ јфьоном.

†” район≥ ‘етхие ≥ јнтал≥њ можна зустр≥ти найб≥льш в≥дом≥ пам'¤тники л≥кийськой культури, особливо ц≥кав≥ скельн≥ гробниц≥, що насл≥дують грецьк≥й арх≥тектур≥. Ќезвичн≥сть л≥кийських гробниць пол¤гаЇ в тому, що саркофаги встановлювалис¤ на висок≥й скел≥, а не ховалис¤ в печерах.

†”н≥кальною спорудою, що отримала славу п'¤того чуда св≥ту став гел≥карнаський мавзолей (√ел≥карнас - сучасний Ѕодрум), побудований в IV стол≥тт≥ до н.е. за наказом кар≥йського пануючи ћавсола. јрх≥тектура мавзолею стала своЇр≥дним синтезом персидських, грецьких ≥ Їгипетських традиц≥й.

ѕобережж¤ ћалоњ јз≥њ - справжнЇ суз≥р'¤ грецьких м≥ст, багато хто з ¤ких колись входив в ≥он≥йську конфедерац≥ю. Ѕезл≥ч пам'¤тник≥в р≥зних пер≥од≥в - в≥д елл≥н≥зму ≥ римського до в≥зант≥йського, зруйнованих ≥ таких, що реставруютьс¤, можна зустр≥ти в ≈фес≥, ≤зм≥ре, Ѕергаме, ћ≥лете, јфрод≥си≥, —ардах, —ельчуке. Ќа територ≥њ “уреччини також знаход¤тьс¤ розкопки древньоњ “роњ, в≥дкритоњ √енр≥хом Ўл≥маном.

¬≥зант≥йська культура, що успадкувала традиц≥њ √рец≥њ ≥ –иму, в≥дома, перш за все, по найб≥льш значних храмових спорудах сучасноњ “уреччини - таким ¤к, храми јй¤ —оф≥¤ ≥ монастирська церква ’ору в —тамбул≥. ¬≥зант≥йськ≥ церкви зустр≥чаютьс¤ на вс≥й територ≥њ ћалоњ јз≥њ - ≥ в “рабзоне, ≥ в  аппадоки≥. ”н≥кальними пам'¤тниками в≥зант≥йськоњ епохи стала п≥дземна арх≥тектура  аппадоки≥ (Ќевшехир ≥ нац≥ональний парк √ереме).

†«ахопленн¤ ћалоњ јз≥њ сельджукам≥ привело до розповсюдженн¤ ≥сламу ≥ по¤ви нових арх≥тектурних ≥ образотворчих форм. —ельджуки перейн¤ли у араб≥в типа в≥дкритоњ мечет≥ у вигл¤д≥ великого пр¤мокутного залу з численними колонами, з ѕерс≥њ прийшли мечет≥ з склеп≥нчастими перекритт¤ми, що спиралис¤ на сполучен≥ арками колони.

†ќдн≥ з найб≥льш в≥домих сельджуцьких храм≥в - мечеть јлаедд≥на в  онье. ќкр≥м мечетей збереглис¤ багато сельдужукськие духов≥ училища - медресе (у ≈рзуруме,  онье, —инопе, “рабзоне), дл¤ ¤ких характерне використанн¤ монументальних портал≥в ≥ багатого орнаменту м≥нарет≥в.

†«береглис¤ також фортиф≥кац≥йн≥ споруди сельджуков - „ервона башта в јланье, два караван-сарањ п≥д назвою —ултан-’ан поблизу  айсер≥ ≥  онь≥. ƒо сельджукському пер≥оду в≥дноситьс¤ виникненн¤ ордена дерв≥ш≥в (його засновник ƒжалаледд≥н –ум≥ народивс¤ в  онье), а також розвиток килимоткацтва ≥ виготовленн¤ керам≥ки.

†“радиц≥њ культури ќсмана, хай ≥ в ≥стотно перетвореному вигл¤д≥, залишаютьс¤ пануючими в сучасн≥й “уреччин≥. Ќайб≥льш стар≥ арх≥тектурн≥ пам'¤тники пер≥оду ќсмана в≥днос¤тьс¤ до XIV-XV стол≥тт¤м, саме в цей час оформл¤Їтьс¤ арх≥тектурний канон мечетей ќсмана - джам≥ (велика мечеть) ≥ масдж≥т (мала мечеть). ѕеред входом в джам≥ зазвичай знаходитьс¤ фонтан дл¤ ритуального обмиванн¤, молитовна н≥ша м≥храб завжди обернена у б≥к ћекки, пор¤д з м≥храбом знаходитьс¤ кам'¤на кафедра м≥нраб.

†«а класичн≥ мечет≥ ќсмана вважаЇтьс¤ комплекс мечет≥ —улеймана в —тамбул≥, «елена мечеть в Ѕурс≥, мечеть Ѕа¤з≥да II в ≈д≥рне. Ѕезперечний вплив на арх≥тектуру ќсмана зробила в≥зант≥йська традиц≥¤, зразком дл¤ насл≥дуванн¤ стала јй¤ —оф≥¤. ¬ пер≥од розкв≥ту ≥мпер≥њ ќсмана набули поширенн¤ мечет≥ з куполом над центральним залом. Ќа територ≥њ “уреччини збереглис¤ також ≥ палаци ќсмана, найв≥дом≥шим з ¤ких Ї палац “опкапи в —тамбул≥. ∆итлов≥ будинки (конак) ќсмана часто будували з дерева, вони мали дек≥лька поверх≥в, верхн≥ поверхи нависали над н≥жн≥м≥. ¬ центр≥ м≥ст встановлювали фонтани, прикрашен≥ орнаментом ≥ написами. —еред мистецтв ≥мпер≥њ ќсмана велику роль грали кал≥граф≥¤ ≥ виготовленн¤ килим≥в.

4.Ќазв≥ть ≥сторико-географ≥чн≥ област≥ √рец≥њ

√рец≥¤ традиц≥йно под≥л¤Їтьс¤ на так≥ географ≥чн≥ рег≥они:

Х рег≥он јттика столиц¤ (јф≥ни)

Х ÷ентральна √рец≥¤ ( р≥м столичний рег≥он)

Х ѕелопоннес ѕелопоннес - найп≥вденн≥ша частина континентальноњ √рец≥њ.

Х ≈п≥р ≈п≥р Ї п≥вн≥чно-зах≥дним рег≥оном континентальноњ √рец≥њ ≥ межуЇ на п≥вноч≥ з јлбан≥Їю, а на п≥вдн≥ з ÷ентральною √рец≥Їю.

Х ‘ессал≥¤ ‘ессал≥¤ знаходитьс¤ в середн≥й частин≥ континентальноњ √рец≥њ.

Х ћакедон≥¤ ћакедон≥¤ - найб≥льша з дес¤ти географ≥чних рег≥он≥в √рец≥њ.

Х ‘рак≥¤ ÷ей рег≥он займаЇ п≥вн≥чно-сх≥дну частину континентальноњ √рец≥њ.

Х ≈гейськ≥ острови јрх≥пелаг ≈гейського мор¤ складаЇтьс¤ з сотень остров≥в ≥ остр≥вц≥в.

Х ќстр≥в  рит ќстр≥в  р≥т - найб≥льший остр≥в √рец≥њ.

Х ≤он≥чн≥ острови ÷ей рег≥он ¤вл¤Ї собою найменшу географ≥чну територ≥ю √рец≥њ ≥ складаЇтьс¤ з семи основних остров≥в, ¤к≥ т¤гнутьс¤ вздовж зах≥дного узбережж¤ √рец≥њ.