–озд≥л 17. ‘≤ЌјЌ—ќ¬ќ-≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ –≈«”Ћ№“ј“»
“ј ≈‘≈ “»¬Ќ≤—“№ ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

 

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤:

ф≥нансуванн¤ д≥¤льност≥;

ф≥нансове плануванн¤;

прибуток;

валовий прибуток;

чистий прибуток;

прибутков≥сть п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ);

д≥лова активн≥сть;

ф≥нансова ст≥йк≥сть;

платоспроможн≥сть;

ефективн≥сть виробництва (д≥¤льност≥);

економ≥чна ефективн≥сть;

соц≥альна ефективн≥сть;

мультипл≥кац≥йний ефект;

показники ефективност≥;

чинники зростанн¤ ефективност≥.

 

 

17.1. «м≥ст ≥ форми ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства
(орган≥зац≥њ)

 

‘ункц≥онуванн¤ п≥дприЇмства супроводжуЇтьс¤ безперервним кругооборотом кошт≥в, ¤кий зд≥йснюЇтьс¤ у вигл¤д≥ витрат ресурс≥в ≥ одержанн¤ доход≥в, њхнього розпод≥лу й використанн¤. ѕри цьому визначаютьс¤ джерела кошт≥в, напр¤мки та форми ф≥нансуванн¤, оптим≥зуЇтьс¤ структура кап≥талу, провод¤тьс¤ розрахунки з постачальниками матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в, покупц¤ми продукц≥њ, державними органами (сплата податк≥в), персоналом п≥дприЇмства тощо. ”с≥ ц≥ грошов≥ в≥дносини становл¤ть зм≥ст ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

ќсновн≥ завданн¤ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ так≥: виб≥р оптимальних форм ф≥нансуванн¤, структури кап≥талу п≥дприЇмства ≥ напр¤мк≥в його використанн¤ з метою забезпеченн¤ стаб≥льно високоњ прибутковост≥; збалансуванн¤ за часом надходжень ≥ витрат плат≥жних засоб≥в; п≥дтримуванн¤ належноњ л≥кв≥дност≥ та своЇчасност≥ розрахунк≥в.

√оловний зм≥ст ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) пол¤гаЇ в належному забезпеченн≥ ф≥нансуванн¤.

¬≥дпов≥дно до джерел кошт≥в ф≥нансуванн¤ под≥л¤Їтьс¤ на внутр≥шнЇ й зовн≥шнЇ. ¬нутр≥шнЇ ф≥нансуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок кошт≥в, одержаних в≥д д≥¤льност≥ самого п≥дприЇмства: прибуток, амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤, виручка в≥д продажу чи здаванн¤ в оренду майна. «овн≥шнЇ ф≥нансуванн¤ використовуЇ кошти, не звТ¤зан≥ з д≥¤льн≥стю п≥дприЇмства: внески власник≥в у статутний кап≥тал (безпосередньо або у форм≥ куп≥вл≥ акц≥й), кредит, зобовТ¤занн¤ боржник≥в, державн≥ субсид≥њ тощо.

“реба також розр≥зн¤ти ф≥нансуванн¤ за рахунок власних ≥ залучених кошт≥в. ƒо залучених кошт≥в належать т≥, ¤к≥ треба повертати, тобто кредит або ≥нш≥ боргов≥ зобовТ¤занн¤. –ешта кошт≥в виступаЇ ¤к власний кап≥тал. ѕри цьому кожна ф≥рма, що намагаЇтьс¤ ефективно господарювати, обТЇктивно повинна забезпечувати оптимальне (економ≥чно доц≥льне) сп≥вв≥дношенн¤ власного й залученого кап≥талу.

¬ажливою формою ф≥нансуванн¤ Ї кредит Ч платне наданн¤ грошей або ≥нших ц≥нностей у борг на певний час. «алученн¤ кредитних кошт≥в розширюЇ ф≥нансов≥ можливост≥ п≥дприЇмства, але одночасно створюЇ ризик, звТ¤заний з необх≥дн≥стю поверненн¤ борг≥в у майбутньому ≥ сплати в≥дсотк≥в за користуванн¤ позиченими коштами. ¬≥дтак нин≥ широко застосовуютьс¤ кредити в негрошових формах: товарний кредит, оренда та њњ р≥зновид Ч л≥зинг.

“оварний кредит Ч це короткостроковий кредит, ¤кий одне п≥дприЇмство надаЇ ≥ншому в товарн≥й форм≥ через в≥дстрочку платежу за поставлену продукц≥ю (кредит постачальника). «а товарного кредиту боржник може оформл¤ти своЇ зобовТ¤занн¤ у вигл¤д≥ вексел¤ Ч документа, ¤кий даЇ право його власнику одержати зазначену у вексел≥ суму в установлений терм≥н. “оварний кредит застосовуЇтьс¤ переважно ¤к зас≥б розширенн¤ сфери ринку та зб≥льшенн¤ обс¤гу продажу продукц≥њ.

—пец≥альною формою довгострокового кредиту Ї оренда Ч догов≥рне строкове платне волод≥нн¤ ≥ користуванн¤ майном. ќрендодавець надаЇ в розпор¤дженн¤ орендар¤ певне майно на обумовлений терм≥н за прийн¤тну дл¤ обох стор≥н орендну плату.

ѕоширеним у св≥тов≥й практиц≥ р≥зновидом оренди Ї л≥зинг, коли орендодавець Ч л≥зингова компан≥¤ (л≥зингодавець) купуЇ обТЇкти оренди, передус≥м устаткуванн¤, у п≥дприЇмств-виробник≥в ≥ передаЇ њх у оренду на певних умовах. ѕо зак≥нченн≥ терм≥ну оренди њњ обТЇкти (залежно в≥д умов договору) або повертаютьс¤ л≥зингодавцю, або орендуютьс¤ на новий терм≥н або викупаютьс¤ орендарем.

 

¬ажливим ≥нструментом управл≥нн¤ ф≥нансами п≥дприЇмства Ї ф≥нансовий план. ќсновна мета складанн¤ ф≥нансового плану Ч узгодженн¤ доход≥в ≥з витратами в плановому пер≥од≥. ” перспективному ф≥нансовому план≥ вир≥шуютьс¤ принципов≥ питанн¤ ф≥нансуванн¤ д≥¤льност≥ та розвитку п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). ƒо таких питань належать передус≥м ф≥нансуванн¤ кап≥тальних вкладень, поверненн¤ борг≥в, сплата в≥дсотк≥в за борговими зобовТ¤занн¤ми тощо. ѕоточн≥ ф≥нансов≥ плани на р≥к (квартал, м≥с¤ць) опрацьовуютьс¤ детальн≥ше за видами доход≥в ≥ витрат з урахуванн¤м њхньоњ календарноњ динам≥ки.

‘≥нансовий план п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) складаЇтьс¤ у форм≥ балансу доход≥в ≥ витрат. ” склад≥ доход≥в основними Ї надходженн¤ в≥д стаб≥льних власних джерел Ч прибуток та амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤. ƒо нерегул¤рних власних джерел доходу належать ем≥с≥¤ ≥ продаж акц≥й, виручка в≥д продажу непотр≥бних актив≥в тощо. –≥зниц¤ м≥ж плановими ф≥нансовими потребами ≥ власними коштами покриваЇтьс¤ за рахунок залучених кошт≥в у вигл¤д≥ кредит≥в, випуску обл≥гац≥й, л≥зингу ≥ т. п. ќдн≥Їю з форм залученн¤ кошт≥в Ї кредиторська заборгован≥сть, ¤ка за свою в≥дносну стаб≥льн≥сть одержала назву ст≥йких пасив≥в. ƒо нењ в≥днос¤ть перех≥дну заборгован≥сть по зароб≥тн≥й плат≥, в≥драхуванн¤ на соц≥альн≥ потреби, резерв майбутн≥х витрат та ≥н. «азначена м≥н≥мальна заборгован≥сть визначаЇтьс¤ середньо-добовими нарахованими витратами за певними њхн≥ми елементами й к≥льк≥стю дн≥в в≥д початку м≥с¤ц¤ до моменту виплат. Ќаприклад, пост≥йна м≥н≥мальна заборгован≥сть по зарплат≥ п≥дприЇмства, у ¤кого квартальний фонд оплати прац≥ нал≥чуЇ 4500 тис. грн., а зарплату прац≥вникам виплачують 5-го числа кожного м≥с¤ц¤, становитиме 200 тис. грн. (). ” ф≥нансовий план включаЇтьс¤ не загальна сума ц≥Їњ заборгованост≥, а њњ зм≥на (прир≥ст чи зменшенн¤) за плановий пер≥од.

¬итратна частина балансу доход≥в ≥ витрат включаЇ планов≥ спр¤муванн¤ кошт≥в: на сплату податку; поповненн¤ резервного фонду; формуванн¤ ≥нвестиц≥йних ресурс≥в (у т≥м числ≥ поповненн¤ оборотних кошт≥в); виплату винагороди персоналу за результатами роботи за р≥к, виплату див≥денд≥в тощо.

¬ажливою формою ф≥нансового плануванн¤ Ї складанн¤ оперативного балансу (бюджету) грошових надходжень ≥ видатк≥в. —прощену форму такого балансу наведено в табл. 17.1. Ќадходженн¤ й виплати показано в таблиц≥ сумарно. ѕроте сл≥д розр≥зн¤ти ц≥ величини, бо њх зумовлено ¤к операц≥йною господарською д≥¤льн≥стю, так ≥ ≥нвестиц≥йною активн≥стю п≥дприЇмства.

“аблиц¤ 17.1

”ћќ¬Ќ»… ЅјЋјЌ— (Ѕёƒ∆≈“) √–ќЎќ¬»’ ѕќ“ќ ≤¬ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј
Ќј ≤  ¬ј–“јЋ ѕќ“ќ„Ќќ√ќ –ќ ”, тис. грн.

ћ≥с¤ць	«алишок на початок м≥с¤ц¤	Ќадходженн¤	¬иплати	«алишок на к≥нець м≥с¤ц¤	¬≥дхиленн¤ (+, Ц)
					за м≥с¤ць	загальне
—≥чень	50	450	420	80	+ 30	+ 80
Ћютий	80	380	400	60	Ц 20	+ 60
Ѕерезень	60	390	380	70	+ 10	+ 70

 

ƒан≥ табл. 17.1 св≥дчать про те, що прот¤гом трьох м≥с¤ц≥в кварталу п≥дприЇмство маЇ надлишок грошових кошт≥в. ” такому раз≥ в≥льн≥ грош≥ доц≥льно пом≥стити в дох≥дн≥ активи, тобто ≥нвестувати. «а браком кошт≥в навпаки Ч виникаЇ потреба в банк≥вських кредитах.

ѕерспективн≥ й поточн≥ плани пост≥йно треба коригувати з урахуванн¤м фактичного ф≥нансового стану та уточнених показник≥в розвитку п≥дприЇмства.

 

 

17.2. ‘ормуванн¤ й використанн¤ прибутку

 

ѕрибуток Ч це та частина виручки, що залишаЇтьс¤ п≥сл¤ в≥дшкодуванн¤ вс≥х витрат на виробничу ≥ комерц≥йну д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства. ’арактеризуючи перевищенн¤ надходжень над витратами, прибуток виражаЇ мету п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥ беретьс¤ за головний показник њњ результативност≥ (ефективност≥).

ѕрибуток Ї основним джерелом ф≥нансуванн¤ розвитку п≥дприЇмства, удосконаленн¤ його матер≥ально-техн≥чноњ бази, забезпеченн¤ вс≥х форм ≥нвестуванн¤. ”с¤ д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства спр¤муЇтьс¤ на те, щоб забезпечити зростанн¤ прибутку або принаймн≥ стаб≥л≥зац≥ю його на певному р≥вн≥.

«алежно в≥д формуванн¤ та розпод≥лу виокремлюють к≥лька вид≥в прибутку. Ќасамперед розр≥зн¤ють загальний прибуток ≥ прибуток п≥сл¤ оподаткуванн¤. «агальний прибуток Ч це весь прибуток п≥дприЇмства, одержаний в≥д ус≥х вид≥в д≥¤льност≥, до його оподаткуванн¤ та розпод≥лу. “акий прибуток ≥накше називають балансовим. ѕрибуток п≥сл¤ оподаткуванн¤, тобто прибуток, що реально поступаЇ в розпор¤дженн¤ п≥дприЇмства, маЇ поширену у в≥тчизн¤н≥й л≥тератур≥ та практиц≥ назву Ч чистий прибуток.

” заруб≥жн≥й економ≥чн≥й теор≥њ та п≥дприЇмництв≥ загальновживаними Ї пон¤тт¤ валового, маржинального та операц≥йного прибутку. ¬аловий прибуток Ч це р≥зниц¤ м≥ж виручкою та виробничими витратами (соб≥варт≥стю продукц≥њ за калькулюванн¤ за неповними витратами). ÷е пон¤тт¤ включаЇ власне прибуток ≥ так зван≥ невиробнич≥ (адм≥н≥стративн≥, комерц≥йн≥) витрати. ќперац≥йний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дор≥внюЇ валовому прибутку за м≥нусом невиробничих витрат. ћаржинальний прибуток характеризуЇ обс¤г виручки в≥д продажу продукц≥њ за м≥нусом зм≥нних витрат. ¬≥н включаЇ власне прибуток ≥ пост≥йн≥ витрати. ќтже, такий прибуток за величиною зб≥гатиметьс¤ з валовим прибутком, коли калькулюванн¤ зд≥йснюватиметьс¤ лише за зм≥нними витратами.

 

ѕрибуток п≥дприЇмства формуЇтьс¤ за рахунок таких джерел: а) продаж (реал≥зац≥¤) продукц≥њ (послуг); б) продаж ≥ншого майна; в) позареал≥зац≥йн≥ операц≥њ.

ѕрибуток в≥д продажу продукц≥њ (виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг) Ї основним складником загального прибутку. ÷е прибуток в≥д операц≥йноњ д≥¤льност≥, ¤ка в≥дображаЇ м≥с≥ю ≥ проф≥ль п≥дприЇмства. ¬≥н обчислюЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж виручкою в≥д продажу продукц≥њ (без урахуванн¤ податку на додану варт≥сть ≥ акцизного збору) та њњ повною соб≥варт≥стю.

” раз≥ калькулюванн¤ за неповними витратами ту частину витрат, що њњ не включено в соб≥варт≥сть продукц≥њ, в≥днос¤ть на певний пер≥од ≥ за обчисленн¤ прибутку () в≥драховують в≥д виручки, тобто

,†††††††††††††††††††††††††††††† (17.1)

де †Ч виручка в≥д продажу продукц≥њ;† †Ч соб≥варт≥сть проданоњ (реал≥зованоњ) продукц≥њ за неповними витратами; †Ч витрати, що њх не включено в соб≥варт≥сть продукц≥њ, а в≥днесено на певний пер≥од.

÷е так званий метод пр¤мого обчисленн¤ прибутку, ¤кий вважають основним. ѕор¤д з ним ≥снуЇ ще анал≥тичний метод, зг≥дно з ¤ким прогнозований прибуток визначаЇтьс¤ коригуванн¤м його базовоњ (фактичноњ) величини з урахуванн¤м впливу певних чинник≥в у плановому (розрахунковому) пер≥од≥. “акий вплив може зд≥йснюватис¤ через зм≥ну обс¤гу виробництва та продажу, його структури, соб≥вартост≥ продукц≥њ ≥ ц≥н. ÷ей метод ор≥Їнтовано на велику частку в≥дносно однотипноњ продукц≥њ в загальному њњ обс¤з≥.

ѕрибуток в≥д продажу майна включаЇ прибуток в≥д продажу основних фонд≥в (матер≥альний актив≥в), нематер≥альних актив≥в, ц≥нних папер≥в ≥нших п≥дприЇмств тощо. …ого розраховують ¤к р≥зницю м≥ж ц≥ною продажу та балансовою (залишковою) варт≥стю обТЇкта, ¤кий продаЇтьс¤, з урахуванн¤м витрат на продаж (демонтаж, транспортуванн¤, оплата агентських послуг).

ѕрибуток в≥д позареал≥зац≥йних операц≥й Ч це прибуток в≥д пайовоњ участ≥ в сп≥льних п≥дприЇмствах, здаванн¤ майна в оренду (л≥зинг), див≥денди на ц≥нн≥ папери, дох≥д в≥д волод≥нн¤ борговими зобовТ¤занн¤ми, ро¤лт≥, надходженн¤ в≥д економ≥чних санкц≥й тощо.

–озгл¤нута схема обчисленн¤ величини загального прибутку за його джерелами маЇ важливе значенн¤ дл¤ анал≥зу ≥ прийн¤тт¤ господарських р≥шень. јле треба мати на уваз≥, що прибуток Ї обТЇктом оподаткуванн¤. ” звТ¤зку з цим державн≥ органи суворо регламентують методику обчисленн¤ оподатковуваного прибутку в нормативних актах. “ак, зг≥дно ≥з «аконом ”крањни Ђѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствї (1997 р.) оподатковуваний прибуток () обчислюЇтьс¤ за формулою

,††††††††††††††††††††††††† (17.2)

де †Ч валовий дох≥д за певний пер≥од; †Ч валов≥ витрати за той же пер≥од; †Ч сума амортизац≥йних в≥драхувань в≥д балансовоњ вартост≥ основних фонд≥в ≥ нематер≥альних актив≥в.

ќсновною складовою валового доходу Ї виручка в≥д продажу продукц≥њ. ” нього включають також прибуток в≥д продажу майна ≥ в≥д позареал≥зац≥йних операц≥й. ¬алов≥ витрати Ч це передус≥м витрати на реал≥зовану продукц≥ю, а також втрати в≥д продажу майна (перевищенн¤ балансовоњ вартост≥ обТЇкт≥в над виручку в≥д њхнього продажу). јмортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ виокремлено ≥з загальноњ суми витрат, оск≥льки нарахуванн¤ таких контролюЇтьс¤ ф≥скальними органами в особливому пор¤дку.

 

” ф≥нансов≥й пол≥тиц≥ п≥дприЇмства важливе м≥сце займаЇ розпод≥л ≥ використанн¤ одержуваного прибутку ¤к основного джерела ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥йних потреб ≥ задоволенн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в власник≥в (≥нвестор≥в). ѕринципову схему використанн¤ прибутку п≥дприЇмства наведено на рис. 17.1.

≤з загального прибутку сплачуЇтьс¤ податок зг≥дно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмств. ѕрибуток, що залишивс¤ п≥сл¤ оподаткуванн¤ (чистий прибуток), поступаЇ в повне розпор¤дженн¤ п≥дприЇмства та використовуЇтьс¤ зг≥дно з його статутом ≥ р≥шенн¤ми власник≥в.

 

 

–ис. 17.1. —хема використанн¤ прибутку п≥дприЇмства.

 

¬≥дпов≥дно до принципових (основних) напр¤м≥в використанн¤ цей прибуток можна розд≥лити на дв≥ частини: 1) прибуток, що спр¤мовуЇтьс¤ за меж≥ п≥дприЇмства у вигл¤д≥ виплат власникам корпоративних прав, персоналу п≥дприЇмства за результатами роботи (¤к заохочувальний зах≥д), на соц≥альну п≥дтримку тощо (розпод≥лений прибуток); 2) прибуток, що залишаЇтьс¤ на п≥дприЇмств≥ ≥ Ї ф≥нансовим джерелом його розвитку (нерозпод≥лений прибуток). ќстанн≥й спр¤мовуЇтьс¤ на створенн¤ резервного та ≥нвестиц≥йного фонд≥в. –езервний фонд Ї ф≥нансовим компенсатором можливих в≥дхилень в≥д нормального обороту кошт≥в або джерелом покритт¤ додатковоњ потреби в них. …ого формуванн¤ Ї обовТ¤зковим дл¤ господарських товариств, орендних п≥дприЇмств, кооператив≥в.

÷ю загальну схему розпод≥лу прибутку можна конкретизувати стосовно п≥дприЇмств ≥з р≥зними орган≥зац≥йно-правовими формами. ÷е стосуЇтьс¤ насамперед акц≥онерних товариств (п≥дприЇмств). як в≥домо, власники акц≥й одержують частину корпоративного прибутку у вигл¤д≥ див≥денд≥в (доходу ≥нвестор≥в на вкладений кап≥тал). ўодо акц≥онерного п≥дприЇмства див≥денди можна розгл¤дати ¤к плату за залучений в≥д продажу акц≥й кап≥тал.

–озпод≥л прибутку на виплату див≥денд≥в та ≥нвестуванн¤ Ї ф≥нансовою проблемою, ¤ка ≥стотно та неоднозначно впливаЇ на ф≥нансову стаб≥льн≥сть ≥ перспективи розвитку п≥дприЇмства. —пр¤муванн¤ достатньоњ суми прибутку на виплату див≥денд≥в ≥ високий р≥вень таких зб≥льшують попит на акц≥њ та п≥двищують њхн≥й ринковий курс. ¬одночас обмежуЇтьс¤ власне джерело ф≥нансуванн¤, ускладнюЇтьс¤ розвТ¤занн¤ завдань перспективного розвитку п≥дприЇмства. «розум≥ло, що низький р≥вень див≥денд≥в призводить до протилежних насл≥дк≥в. « урахуванн¤м цих обставин акц≥онерне товариство (п≥дприЇмство) мусить вибирати таку див≥дендну пол≥тику, ¤ка в≥дпов≥дала б конкретним умовам його д≥¤льност≥.

ќсновними вар≥антами див≥дендноњ пол≥тики можуть бути: 1) виплата пост≥йного р≥вн¤ див≥денд≥в прот¤гом к≥лькох рок≥в; 2) виплата див≥денд≥в з≥ щор≥чним певним зростанн¤м; 3) спр¤муванн¤ на див≥денди встановленоњ (нормативноњ) частки чистого прибутку; 4) виплата див≥денд≥в ≥з залишку прибутку п≥сл¤ ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥йних потреб; 5) виплата див≥денд≥в не грошима, а додатковим випуском акц≥й.  ожний з цих вар≥ант≥в маЇ своњ переваги й недол≥ки ≥ застосовуЇтьс¤, ¤к правило, не пост≥йно, а в межах певного перспективного пер≥оду з урахуванн¤м економ≥чноњ конТюнктури та ф≥нансового стану п≥дприЇмства.

«а розпод≥лу прибутку п≥дприЇмства величина див≥денду у в≥дсотках () визначаЇтьс¤ за формулою

,††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (17.3)

де  Ч частина прибутку, що спр¤мовуЇтьс¤ на виплату див≥денд≥в;

†Ч статутний кап≥тал (фонд) п≥дприЇмства.

јбсолютна сума див≥денд≥в у розрахунку на одну акц≥ю (D) в≥дпов≥дно становитиме

,†††††††††††††††††††††††††††††††††††††† (17.4)

де †Ч к≥льк≥сть акц≥й, що формуЇ величину статутного кап≥талу (к≥льк≥сть проданих акц≥й).

„астина прибутку, що спр¤мовуЇтьс¤ на виплату див≥денд≥в, визначаЇтьс¤ в≥дпов≥дно до вибраного вар≥анта див≥дендноњ пол≥тики. ƒосв≥д заруб≥жних корпорац≥й св≥дчить, що частка величини †у чистому прибутку коливаЇтьс¤ в межах 30Ч70%. якщо вона менша за 30%, то виплати вважаютьс¤ заниженими, а коли њњ в≥дносний розм≥р б≥льший за 70% Ч завищеними.

 

 

17.3. ќц≥нка ф≥нансово-економ≥чного стану
п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ)

 

‘≥нансово-економ≥чний стан п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) характеризуЇтьс¤ ступенем його (њњ) прибутковост≥ та оборотност≥ кап≥талу, ф≥нансовоњ ст≥йкост≥ й динам≥ки структури джерел ф≥нансуванн¤, здатност≥ розраховуватис¤ за борговими зобовТ¤занн¤ми.

ѕравильна оц≥нка ф≥нансових результат≥в д≥¤льност≥ та ф≥нансово-економ≥чного стану п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) за сучасних умов господарюванн¤ конче потр≥бна ¤к дл¤ його (њњ) кер≥вництва ≥ власник≥в, так ≥ дл¤ ≥нвестор≥в, партнер≥в, кредитор≥в, державних орган≥в. ‘≥нансово-економ≥чний стан п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) ц≥кавить ≥ його (њњ) конкурент≥в, але вже в ≥ншому аспект≥ Ч негативному; вони за≥нтересован≥ в ослабленн≥ позиц≥й конкурент≥в на ринку.

ƒл¤ оц≥нки ф≥нансово-економ≥чного стану п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) необх≥дна в≥дпов≥дна ≥нформац≥йна база. “акою можуть бути зв≥т про ф≥нансов≥ результати д≥¤льност≥ ≥ баланс Ч п≥дсумковий синтетичний документ про склад засоб≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) та джерела њхнього формуванн¤ у грошов≥й форм≥ на певну дату (к≥нець кварталу, року). —прощену форму балансу показано в табл. 17.2.

Ѕаланс маЇ дв≥ р≥вновелик≥ частини: актив, де подаЇтьс¤ склад засоб≥в п≥дприЇмства (актив≥в), ≥ пасив, що характеризуЇ джерела њхнього формуванн¤. јктиви за своЇю суттю под≥л¤ютьс¤ на матер≥альн≥, нематер≥альн≥ та ф≥нансов≥, ¤к≥ мають таку характерну ознаку, ¤к л≥кв≥дн≥сть, тобто б≥льшу чи меншу здатн≥сть перетворюватис¤ на плат≥жн≥ засоби Ч грош≥. «а ц≥Їю ознакою активи групують у три розд≥ли в пор¤дку зростанн¤ р≥вн¤ л≥кв≥дност≥. Ќайб≥льшу (абсолютну) л≥кв≥дн≥сть мають грош≥ та ц≥нн≥ папери, ¤к≥ можуть бути плат≥жними засобами або швидко реал≥зовуватис¤ на ринку (короткостроков≥ ф≥нансов≥ вкладенн¤).

 

“аблиц¤ 17.2

ЅјЋјЌ— ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј
«ј —“јЌќћ Ќј _____________ (тис. грн.)

јктив		—ума	ѕасив		—ума
≤.	ќсновн≥ засоби та ≥нш≥ позаоборотн≥ активи		≤.	¬ласн≥ кошти (кап≥тал)
1.	ќсновн≥ засоби: Ч первинна варт≥сть Ч спрацюванн¤ Ч залишкова варт≥сть	15400 † 4400 11000	1.	—татутний кап≥тал	† 8000
2.	Ќематер≥альн≥ активи: Ч первинна варт≥сть Ч спрацюванн¤ Ч залишкова варт≥сть	††† 320 ††† 100 ††† 220	2.	–езервний фонд	† 2000
			3.	јкумульований (нерозпод≥лений прибуток)	† 4500
3.	ƒовгостроков≥ ф≥нансов≥ вкладенн¤	Ч
”сього по розд≥лу ≤		11220	”сього по розд≥лу ≤		14500
≤≤.	«апаси ≥ витрати		≤≤.	ƒовгостроков≥ пасиви
1.	«аписи матер≥ал≥в	† 2200	1.	ƒовгостроков≥ кредити	† 4000
2.	Ќезавершене виробництво	† 3000
3.	¬итрати майбутн≥х пер≥од≥в	††† 400	2.	≤нш≥ довгостроков≥ зобовТ¤занн¤	Ч
4.	«апаси готовоњ продукц≥њ	† 1500
”сього по розд≥лу ≤≤		† 7100	”сього по розд≥лу ≤≤		† 4000
≤≤≤.	√рош≥, розрахунки та ≥нш≥ активи		≤≤≤.	ороткостроков≥ пасиви
1.	√рош≥ на розрахункових рахунках	† 1250	1.	ороткостроков≥ кредити	† 1520
2.	√рош≥ в кас≥	††††† 50	2.	редиторська заборгован≥сть постачальникам	† 2200
3.	ороткостроков≥ ф≥нансов≥ вкладенн¤	† 1700
4.	ƒеб≥торська заборгован≥сть покупц≥в продукц≥њ	† 2100	3.	≤нша кредиторська заборгован≥сть	† 1200
”сього по розд≥лу ≤≤≤		† 5100	”сього по розд≥лу ≤≤≤		† 4920
Ѕаланс		23420	Ѕаланс		23420

 

” пасив≥ балансу кошти п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) складаютьс¤ з двох частин Ч власного й залученого кап≥талу в р≥зних формах заборгованост≥. ¬ласний кап≥тал утворюЇтьс¤ з двох основних джерел. ѕерше джерело Ч внески власника п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) або ном≥нальна варт≥сть проданих акц≥й акц≥онерного товариства. ÷ю складову власного кап≥талу в≥тчизн¤них субТЇкт≥в господарюванн¤ називають статутним кап≥талом (фондом). ƒругим основним джерелом Ї акумульований (нерозпод≥лений м≥ж власниками ≥ найманими прац≥вниками) прибуток в≥д виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).

Ѕоргов≥ зобовТ¤занн¤ (пасиви) у баланс≥ под≥л¤ютьс¤ на довго- ≥ короткостроков≥. ƒовгостроков≥ Ч це т≥ зобовТ¤занн¤, ¤к≥ погашаютьс¤ не ран≥ше н≥ж через р≥к в≥д дати складанн¤ балансу, короткостроков≥ Ч у межах року.  ороткостроков≥ боргов≥ зобовТ¤занн¤ включають не т≥льки кредити, а й р≥зн≥ форми кредиторськоњ заборгованост≥: за одержан≥ товари, аванси, видан≥ вексел≥, за розрахунками щодо оплати прац≥, виплати податк≥в, обовТ¤зкових в≥драхувань на соц≥альн≥ заходи тощо. —ума пасив≥в балансу завжди дор≥внюЇ сум≥ актив≥в.

—п≥вв≥дношенн¤ м≥ж окремими групами актив≥в ≥ пасив≥в балансу мають важливе економ≥чне значенн¤ та використовуютьс¤ дл¤ оц≥нки й д≥агностики ф≥нансового стану п≥дприЇмства.

ќц≥нка ф≥нансово-економ≥чного стану п≥дприЇмства на ф≥ксовану дату зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ анал≥зу системи розрахункових показник≥в. «агальновживан≥ групи таких показник≥в наведено на рис. 17.2.

 

ѕрибутков≥сть п≥дприЇмства вим≥рюЇтьс¤ двома показниками Ч прибутком ≥ рентабельн≥стю. ѕрибуток виражаЇ абсолютний ефект без урахуванн¤ використаних ресурс≥в. “ому дл¤ анал≥зу його доповнюють показником рентабельност≥.

–ентабельн≥сть Ч це в≥дносний показник ефективност≥ роботи п≥дприЇмства, ¤кий у загальн≥й форм≥ обчислюЇтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ прибутку до витрат (ресурс≥в). –ентабельн≥сть маЇ к≥лька модиф≥кованих форм залежно в≥д того, ¤к≥ саме прибуток ≥ ресурси (витрати)використовують у розрахунках.

ѕередус≥м виокремлюють рентабельн≥сть ≥нвестованих ресурс≥в (кап≥талу) ≥ рентабельн≥сть продукц≥њ. –ентабельн≥сть ≥нвестованих ресурс≥в (кап≥талу) обчислюЇтьс¤ в к≥лькох модиф≥кац≥¤х: рентабельн≥сть актив≥в, рентабельн≥сть власного кап≥талу, рентабельн≥сть акц≥онерного кап≥талу.

 

 

–ис. 17.2. √рупи розрахункових показник≥в дл¤ оц≥нки
ф≥нансово-економ≥чного стану п≥дприЇмства.

 

–ентабельн≥сть актив≥в (–_а) характеризуЇ ефективн≥сть використанн¤ всього на¤вного майна п≥дприЇмства та обчислюЇтьс¤ за формулою

,††††††††††††††††††††††††††† (17.5)

де  Ч загальний (чистий) прибуток п≥дприЇмства за р≥к; †Ч середн¤ сума актив≥в за р≥чним балансом.

ќбчислюючи цей показник виход¤ть ¤к ≥з загального (до оподаткуванн¤), так ≥ з чистого (п≥сл¤ оподаткуванн¤). ™диного методичного п≥дходу тут не ≥снуЇ. “ому треба обовТ¤зково зазначити, ¤кий саме прибуток уз¤то.

ѕоказник рентабельност≥ сукупних актив≥в може бути дезагрегований, ¤кщо п≥дприЇмство зд≥йснюЇ р≥зн≥ види д≥¤льност≥ (за умов диверсиф≥кац≥њ). ” цьому раз≥ пор¤д ≥з рентабельн≥стю вс≥х актив≥в визначаЇтьс¤ њхн¤ рентабельн≥сть за окремими видами д≥¤льност≥ (наприклад, рентабельн≥сть виробництва, серв≥сного обслуговуванн¤, комерц≥йноњ д≥¤льност≥ тощо).

–ентабельн≥сть власного кап≥талу () в≥дображаЇ ефективн≥сть використанн¤ актив≥в, створених за рахунок власних кошт≥в:

,†††††††††††††††††††††††††††††††† (17.6)

де †Ч чистий прибуток п≥дприЇмства; †Ч власний кап≥тал п≥дприЇмства.

¬еличина власного кап≥талу беретьс¤ за даними балансу п≥дприЇмства. ¬она дор≥внюЇ сум≥ актив≥в за м≥нусом ус≥х боргових зобовТ¤зань.

–ентабельн≥сть акц≥онерного кап≥талу () св≥дчить про верхню межу див≥денд≥в на акц≥њ та обчислюЇтьс¤ так:

,††††††††††††††††††††††††††††††† (17.7)

де †Ч статутний кап≥тал (ном≥нальна варт≥сть проданих акц≥й).

÷ей показник можна обчислювати також ¤к рентабельн≥сть акц≥онерного кап≥талу в≥д звичайних акц≥й. “од≥ з прибутку †в≥дн≥мають ф≥ксован≥ див≥денди на прив≥лейован≥ акц≥њ, а з≥ статутного кап≥талу Ч њхню ном≥нальну варт≥сть.

–ентабельн≥сть продукц≥њ () характеризуЇ ефективн≥сть витрат на њњ виробництво ≥ збут. ¬она визначаЇтьс¤ за формулою

,††††††††††††††††††††††††††††† (17.8)

де †Ч прибуток в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ за певний пер≥од;

†Ч повна соб≥варт≥сть реал≥зованоњ продукц≥њ.

–ентабельн≥сть продукц≥њ можна обчислювати також ¤к в≥дношенн¤ прибутку до обс¤гу реал≥зованоњ продукц≥њ. —аме в такому вигл¤д≥ цей показник використовуЇтьс¤ в заруб≥жн≥й практиц≥.

” багатономенклатурному виробництв≥ пор¤д з рентабельн≥стю вс≥Їњ продукц≥њ обчислюЇтьс¤ також рентабельн≥сть окремих њњ р≥зновид≥в. –ентабельн≥сть одного виробу () розраховуЇтьс¤ формулою:

,††††††††††††††††††††††††††††††† (17.9)

де †Ч в≥дпов≥дно ц≥на й повна соб≥варт≥сть ≥-го виробу.

ƒ≥лова активн≥сть п≥дприЇмства Ї досить широким пон¤тт¤м ≥ включаЇ практично вс≥ аспекти його роботи. —пециф≥чними показниками тут служать оборотн≥сть актив≥в ≥ товарно-матер≥альних запас≥в, величини деб≥торськоњ та кредиторськоњ заборгованост≥.

ќборотн≥сть актив≥в () Ч це показник к≥лькост≥ оборот≥в актив≥в п≥дприЇмства за певний пер≥од (переважно за р≥к), тобто

,††††††††††††††††††††††††††††††† (17.10)

де †Ч виручка в≥д ус≥х вид≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства за певний пер≥од; †Ч середн¤ величина актив≥в за той самий пер≥од.

«а цих умов середн¤ тривал≥сть одного обороту () становитиме

,††††††††††††††††††††††††††††††† (17.11)

де †Ч к≥льк≥сть календарних дн≥в у пер≥од≥.

ќборотн≥сть товарно-матер≥альних запас≥в () виражаЇтьс¤ к≥льк≥стю оборот≥в за певний пер≥од:

,††††††††††††††††††††††††††† (17.12)

де †Ч повна соб≥варт≥сть реал≥зованоњ продукц≥њ за певний пер≥од; †Ч середн¤ величина запас≥в у грошовому вираз≥.

јктивн≥сть п≥дприЇмства у сфер≥ розрахунк≥в з партнерами характеризуЇтьс¤ середн≥ми терм≥нами оплати деб≥торськоњ ≥ кредиторськоњ заборгованост≥.

—ередн≥й терм≥н оплати деб≥торськоњ заборгованост≥ покупц¤ми продукц≥њ п≥дприЇмства () обчислюЇтьс¤ за формулою

,†††††††††††††††††††††††††† (17.13)

де †Ч деб≥торська заборгован≥сть (заборгован≥сть) покупц≥в; †Ч к≥льк≥сть календарних дн≥в у пер≥од≥, за ¤кий обчислюЇтьс¤ показник (р≥к Ч 360, квартал Ч 90); †Ч обс¤г продажу продукц≥њ за розрахунковий пер≥од.

«а пер≥од †плат≥жн≥ вимоги п≥дприЇмства до покупц≥в перетворюютьс¤ на грош≥. «розум≥ло, що скороченн¤ цього пер≥оду Ї економ≥чно виг≥дним, а провадженн¤ (проти встановленого терм≥ну або проти минулого року) Ч небажаним ≥ потребуЇ зТ¤суванн¤ причин.

—ередн≥й терм≥н оплати кредиторськоњ заборгованост≥ постачальникам () визначаЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м:

,†††††††††††††††††††††††††††††† (17.14)

де †Ч величина кредиторськоњ заборгованост≥ постачальникам; †Ч обс¤г закуп≥вл≥ сировини ≥ матер≥ал≥в за розрахунковий пер≥од у грошовому вим≥р≥.

—короченн¤ †за ≥нших однакових умов не визначаЇтьс¤ позитивним дл¤ п≥дприЇмства, оск≥льки потребуЇ додаткових кошт≥в. Ќатом≥сть зб≥льшенн¤ пер≥оду оплати заборгованост≥ може бути насл≥дком р≥зних причин: пог≥ршанн¤ дл¤ п≥дприЇмства умов розрахунк≥в, браку кошт≥в, зат¤гуванн¤ оплати з метою використанн¤ кредиторськоњ заборгованост≥ ¤к джерела ф≥нансуванн¤ тощо.

 

‘≥нансова ст≥йк≥сть п≥дприЇмства характеризуЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м власного й залученого кап≥талу. ƒл¤ цього використовуютьс¤ р≥зн≥ показники, ¤к≥ заведено називати коеф≥ц≥Їнтами. «-пом≥ж них найб≥льш поширеними Ї коеф≥ц≥Їнти автоном≥њ та забезпеченн¤ борг≥в.

 оеф≥ц≥Їнт автоном≥њ () обчислюЇтьс¤ д≥ленн¤м власного кап≥талу на п≥дсумок балансу п≥дприЇмства:

,†††††††††††††††††††††††††††††††† (17.15)

де †Ч власний кап≥тал п≥дприЇмства; †Ч п≥дсумок балансу (сума вс≥х джерел ф≥нансуванн¤).

«а даними табл. 17.2, наприклад,

.

÷е означаЇ, що активи п≥дприЇмства на 62% забезпечено власними коштами. –ешта (38%) ф≥нансуЇтьс¤ за рахунок боргових зобовТ¤зань. “ака величина коеф≥ц≥Їнта Ї прийн¤тною Ч борги покриваютьс¤ власним кап≥талом. якщо , то зростаЇ ризик несплати борг≥в, а в≥дтак ≥ занепокоЇнн¤ кредитор≥в. «б≥льшенн¤ значенн¤ коеф≥ц≥Їнта автоном≥њ зумовлюЇ п≥двищенн¤ ф≥нансовоњ незалежност≥ та зменшенн¤ ризику порушенн¤ ф≥нансовоњ ст≥йкост≥ п≥дприЇмства.

 оеф≥ц≥Їнт забезпеченн¤ борг≥в () Ї модиф≥кац≥Їю першого показника ≥ визначаЇтьс¤ ¤к сп≥вв≥дношенн¤ власного та залученого кап≥талу, тобто

,††††††††††††††††††††††††††††††††† (17.16)

де †Ч боргов≥ зобовТ¤занн¤ п≥дприЇмства (залучений кап≥тал).

“ак, зг≥дно з даними балансу п≥дприЇмства (табл. 17.2)

.

ќтже, власний кап≥тал перевищуЇ борги п≥дприЇмства в 1,625 рази. Ќормальною вважають ситуац≥ю, коли .

Ќа жаль, анал≥тична оц≥нка ф≥нансового стану п≥дприЇмства на баз≥ таких коеф≥ц≥Їнт≥в не завжди Ї однозначною. Ѕезумовно, зменшенн¤ частки борг≥в у сукупному кап≥тал≥ зм≥цнюЇ ф≥нансову незалежн≥сть п≥дприЇмства. ѕроте водночас звужуютьс¤ джерела ф≥нансуванн¤ та можливост≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ його д≥¤льност≥.

«а певних умов кредити виг≥дно брати. “ут про¤вл¤Їтьс¤ ефект так званого ф≥нансового важел¤ (л≥вериджу), ¤кий виражають через в≥дношенн¤ заборгованост≥ до власного кап≥талу.  оли плата за кредит Ї меншою за рентабельн≥сть актив≥в з урахуванн¤м оподаткуванн¤, зб≥льшенн¤ заборгованост≥ (зб≥льшенн¤ в≥дношенн¤ ) веде до зростанн¤ рентабельност≥ власного кап≥талу. ќтже, залученн¤ кредиту у цьому випадку Ї ф≥нансовим важелем (л≥вериджем) п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

ѕлатоспроможн≥сть п≥дприЇмства, тобто його здатн≥сть вчасно розраховуватис¤ з боргами, визначаЇтьс¤ за допомогою коеф≥ц≥Їнт≥в л≥кв≥дност≥. ¬они показують, наск≥льки короткостроков≥ зобовТ¤занн¤ покриваютьс¤ л≥кв≥дними активами. ј оск≥льки поточн≥ активи мають р≥зну л≥кв≥дн≥сть, то й обчислюЇтьс¤ к≥лька коеф≥ц≥Їнт≥в л≥кв≥дност≥ Ч загальноњ, терм≥новоњ та абсолютноњ.

 оеф≥ц≥Їнт загальноњ л≥кв≥дност≥ () Ч це в≥дношенн¤ оборотних актив≥в (розд≥ли ≤≤ ≥ ≤≤≤ активу балансу) до короткострокових пасив≥в (розд≥л ≤≤≤ пасиву):

,†††††††††††††††††††††††††††††††††††† (17.17)

де †Ч оборотн≥ активи п≥дприЇмства; †Ч короткострокова заборгован≥сть п≥дприЇмства.

«а даними балансу п≥дприЇмства (табл. 17.2).

.

÷е означаЇ, що оборотний кап≥тал п≥дприЇмства перевищуЇ короткострокову заборгован≥сть приблизно у 2,5 рази.

якщо , то платоспроможн≥сть п≥дприЇмства вважаЇтьс¤ низькою. «а надто високого його значенн¤ (), може виникнути сумн≥в в ефективност≥ використанн¤ оборотних актив≥в. Ќа оптимальну величину †пом≥тно впливаЇ частка товарно-матер≥альних запас≥в у оборотних активах. ƒл¤ п≥дприЇмств з невеликими товарно-матер≥альними запасами та оперативно оплачуваними деб≥торськими зобовТ¤занн¤ми Ї прийн¤тним нижчий р≥вень сп≥вв≥дношенн¤ оборотних актив≥в ≥ короткостроковоњ заборгованост≥ () ≥, навпаки, на п≥дприЇмствах, в оборотних активах ¤ких велика частка належить товарно-матер≥альним запасам, це сп≥вв≥дношенн¤ треба п≥дтримувати на б≥льш високому р≥вн≥.

 оеф≥ц≥Їнт терм≥новоњ л≥кв≥дност≥ () обчислюЇтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ оборотних актив≥в високоњ (терм≥новоњ) л≥кв≥дност≥ до короткострокових пасив≥в, тобто

,††††††††††††††††††††††††††††† (17.18)

де †Ч оборотн≥ активи високоњ (терм≥новоњ) л≥кв≥дност≥, до ¤ких в≥днос¤ть оборотн≥ активи за м≥нусом товарно-матер≥альних запас≥в (запас≥в ≥ витрат).

” нашому приклад≥ (табл. 17.2)

.

“ака величина †Ї нормальною ≥ св≥дчить про можлив≥сть своЇчасноњ оплати борг≥в.  оли , то платоспроможн≥сть п≥дприЇмства невисока.

 оеф≥ц≥Їнт абсолютноњ л≥кв≥дност≥ () Ч це в≥дношенн¤ абсолютно л≥кв≥дних актив≥в до короткострокових пасив≥в:

,††††††††††††††††††††††††††††† (17.19)

де †Ч абсолютно л≥кв≥дн≥ активи п≥дприЇмства, до ¤ких належать грош≥ та короткостроков≥ ф≥нансов≥ вкладенн¤ (л≥кв≥дн≥ ц≥нн≥ папери).

«а даними табл. 17.2

.

Ќормальною можна вважати ситуац≥ю, коли .

–≥вень л≥кв≥дност≥ п≥дприЇмства залежить в≥д його прибутковост≥, але однозначний звТ¤зок м≥ж цими показниками простежуЇтьс¤ т≥льки в перспективному пер≥од≥. ” перспектив≥ висока прибутков≥сть Ї передумовою належноњ л≥кв≥дност≥. ” короткостроковому пер≥од≥ такого пр¤мого звТ¤зку немаЇ. ѕ≥дприЇмство з непоганою прибутков≥стю може мати низьку л≥кв≥дн≥сть унасл≥док великих виплат власникам, ненад≥йност≥ деб≥тор≥в тощо. ќтже, забезпеченн¤ задов≥льноњ л≥кв≥дност≥ потребуЇ певних управл≥нських зусиль та оптим≥зац≥њ ф≥нансово-економ≥чних р≥шень.

 

 

17.4. —утн≥сна характеристика й вим≥рюванн¤
ефективност≥ виробництва

 

ѕроцес виробництва на будь-¤кому п≥дприЇмств≥ зд≥йснюЇтьс¤ за належноњ взаЇмод≥њ трьох визначальних його чинник≥в: персоналу (робочоњ сили), засоб≥в прац≥ та предмет≥в прац≥. ¬икористовуючи на¤вн≥ засоби виробництва, персонал п≥дприЇмства продукуЇ сусп≥льно корисну продукц≥ю або надаЇ виробнич≥ й побутов≥ послуги. ÷е означаЇ, що, з одного боку, мають м≥сце затрати живоњ та уречевленоњ прац≥, а з ≥ншого, Ч так≥ чи так≥ результати виробництва (д≥¤льност≥). ќстанн≥ залежать в≥д масштаб≥в застосовуваних засоб≥в виробництва, кадрового потенц≥алу та р≥вн¤ його використанн¤.

≈фективн≥сть виробництва Ч це комплексне в≥дбитт¤ к≥нцевих результат≥в використанн¤ засоб≥в виробництва й робочоњ сили (прац≥вник≥в) за певний пром≥жок часу.

” заруб≥жн≥й практиц≥ ¤к синон≥м терм≥на Ђрезультативн≥сть господарюванн¤ї зазвичай застосовуЇтьс¤ терм≥н Ђпродуктивн≥сть системи виробництва та обслуговуванн¤ї, коли п≥д продуктивн≥стю розум≥ють ефективне використанн¤ ресурс≥в (прац≥, кап≥талу, земл≥, матер≥ал≥в, енерг≥њ, ≥нформац≥њ) за виробництва р≥зноман≥тних товар≥в ≥ послуг.

Ќе варто забувати також, що загальна продуктивн≥сть системи Ї пон¤тт¤м набагато ширшим, н≥ж продуктивн≥сть прац≥ та прибутков≥сть виробництва.

–одовою ознакою ефективност≥ (продуктивност≥) може бути необх≥дн≥сть дос¤гненн¤ мети виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) з найменшими витратами сусп≥льноњ прац≥ або часу. ” к≥нцевому п≥дсумку зм≥стове тлумаченн¤ ефективност≥ (продуктивност≥) ¤к економ≥чноњ категор≥њ визначаЇтьс¤ обТЇктивно д≥ючим законом економ≥њ робочого часу, що Ї основоположною субстанц≥Їю багатства й м≥рою витрат, необх≥дних дл¤ його нагромадженн¤ та використанн¤ сусп≥льством. —аме тому п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва треба вважати конкретною формою ви¤ву цього закону.

ћатематично (у формал≥зованому вираз≥) закон економ≥њ робочого часу, ¤кий в≥дображаЇ механ≥зм зниженн¤ сукупних витрат на виробництво продукц≥њ або наданн¤ послуг, маЇ такий вигл¤д:

,††††††††††††††††††††† (17.20)

де †Ч сукупн≥ витрати на виробництво продукц≥њ (наданн¤ послуг) прот¤гом життЇвого циклу товару; †Ч затрати минулоњ (уречевленоњ) прац≥ на виробництво ≥ споживанн¤ товару; †Ч затрати живоњ прац≥, тобто зароб≥тна плата вс≥х прац≥вник≥в, що припадаЇ на даний товар на т≥й чи т≥й стад≥њ його життЇвого циклу, плюс прибуток на ц≥й стад≥њ (необх≥дна й додаткова прац¤); †Ч затрати майбутньоњ прац≥ в процес≥ споживанн¤ (експлуатац≥њ) товару; †Ч сумарний за нормативний строк служби корисний ефект (в≥ддача) товару дл¤ споживача.

ѕроцес формуванн¤ результат≥в та ефективност≥ виробництва (продуктивност≥ системи) показано на рис. 17.3.

 

 

–ис. 17.3. ѕринципова схема формуванн¤ результат≥в та ефективност≥ виробництва (продуктивност≥ виробничо-економ≥чноњ системи)

 

—утн≥сна характеристика ефективност≥ виробництва (продуктивност≥ системи) знаходить в≥дображенн¤ в загальн≥й методолог≥њ њњ визначенн¤, формал≥зована форма ¤коњ маЇ вигл¤д:

 

 

–езультативн≥сть виробництва ¤к найважлив≥ший компонент дл¤ визначенн¤ його ефективност≥ не варто тлумачити однозначно. Ќеобх≥дно розр≥зн¤ти: 1) к≥нцевий результат процесу виробництва; 2) к≥нцевий народногосподарський результат роботи п≥дприЇмства або ≥ншоњ ≥нтеграц≥йноњ структури ¤к первинноњ автономноњ ланки економ≥ки. ѕерший в≥дбиваЇ матер≥ал≥зований результат процесу виробництва, що вим≥рюЇтьс¤ обс¤гом продукц≥њ в натуральн≥й ≥ варт≥сн≥й формах; другий включаЇ не т≥льки к≥льк≥сть виготовленоњ продукц≥њ, а також њњ споживну варт≥сть.  ≥нцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства) за певний пер≥од часу Ї чиста продукц≥¤, тобто новостворена варт≥сть, а ф≥нансовим результатом комерц≥йноњ д≥¤льност≥ Ч прибуток (прибутков≥сть).

¬ажливо нагадати, що необх≥дн≥ дл¤ одержанн¤ певного результату виробництва (д≥¤льност≥) ресурси розпод≥л¤ютьс¤ на одноразов≥ (≥нвестиц≥йн≥) та поточн≥, ¤к≥ витра¤аютьс¤ (щоденно) (ц≥ питанн¤ детально розгл¤нуто в розд≥лах 8 ≥ 16).

 

≈фективн≥сть виробництва (продуктивн≥сть системи) маЇ пол≥морфн≥сть визначенн¤ й застосуванн¤ дл¤ анал≥тичних оц≥нок та управл≥нських р≥шень. « огл¤ду на це важливим Ї виокремлюванн¤ за окремими ознаками (класиф≥кац≥¤) в≥дпов≥дних вид≥в ефективност≥ (продуктивност≥), кожний з ¤ких маЇ певне практичне значенн¤ дл¤ системи господарюванн¤ (табл. 17.3).

¬≥дпов≥дн≥ види ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) виокремлюютьс¤ переважно за р≥зноман≥тн≥стю одержуваних ефект≥в (результат≥в) господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). ” звТ¤зку з цим виникаЇ необх≥дн≥сть навести сутн≥сно-зм≥стову характеристику окремих вид≥в ефективност≥.

 

“аблиц¤ 17.3

¬»ƒќ¬ј  Ћј—»‘≤ ј÷≤я ≈‘≈ “»¬Ќќ—“≤ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј (ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤)
«ј ќ –≈ћ»ћ» ќ«Ќј јћ»

ласиф≥кац≥йна ознака	≈фективн≥сть
ќдержаний результат (насл≥дки)	Ј ≈коном≥чна Ј —оц≥альна
ћ≥сце одержанн¤ ефекту	Ј Ћокальна (комерц≥йна) Ј Ќародногосподарська
ћетод розрахунку	Ј јбсолютна Ј ѕор≥вн¤льна
—туп≥нь зб≥льшенн¤ ефекту	Ј ѕервинна Ј ћультипл≥кац≥йна Ј —инерг≥чна
—труктура орган≥зац≥њ виробництва	■ –обочого м≥сц¤ ■ ¬иробничого п≥дрозд≥лу (д≥льниц≥, цеху, виробництва) ■ ѕ≥дприЇмства в ц≥лому
“ип економ≥чного зростанн¤ виробництва	■ ≈кстенсивного розвитку ■ ≥нтенсивного розвитку
Ќапр¤м ≥нновац≥йно-≥нвестиц≥йноњ д≥¤льност≥	■ Ќауки, техн≥ки ≥ технолог≥њ ■ ќрган≥зац≥йно-управл≥нських ≥нновац≥й ■ ≤нвестиц≥йних проект≥в ≥ програм
’арактер витрат	■ ѕоточних витрат ■ ќдноразових (кап≥тальних) витрат
ќбТЇкт оц≥нки	Ј ѕовна (≥нтегральна) Ј „асткова (окрема) Ј „инникова (багаточинникова)
ћасштаб м≥жнародного сп≥вроб≥тництва	■ «овн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ ф≥рми ■ ƒ≥¤льност≥ сп≥льних п≥дприЇмств ≥ транснац≥ональних корпорац≥й

 

Ј ≈коном≥чну ефективн≥сть в≥дображають через р≥зн≥ варт≥сн≥ показники, що характеризують пром≥жн≥ та к≥нцев≥ результати виробництва на п≥дприЇмств≥ чи в ≥нш≥й ≥нтеграц≥йн≥й виробнич≥й структур≥. ƒо таких показник≥в належать: обс¤г товарноњ, чистоњ або реал≥зованоњ продукц≥њ; величина одержаного прибутку, рентабельн≥сть виробництва (вироб≥в); економ≥¤ тих чи тих вид≥в ресурс≥в (матер≥альних, трудових) або загальна економ≥¤ в≥д зниженн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ; продуктивн≥сть прац≥ тощо.

Ј —оц≥альна ефективн≥сть пол¤гаЇ у скороченн≥ тривалост≥ робочого тижн¤, зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ нових робочих м≥сць ≥ р≥вн¤ зайн¤тост≥ людей, пол≥пшенн≥ умов прац≥ та побуту, стану довк≥лл¤, безпеки житт¤ тощо. —оц≥альн≥ насл≥дки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безроб≥тт¤, посиленн¤ ≥нфл¤ц≥њ, пог≥ршанн¤ еколог≥чних показник≥в).

Ј Ћокальна (комерц≥йна) ефективн≥сть визначаЇ означаЇ конкретний результат виробничо-господарськоњ чи ≥ншоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, унасл≥док ¤коњ воно маЇ певний зиск (дох≥д, прибуток).

Ј  оли ж виробництво продукц≥њ на даному п≥дприЇмств≥ потребуЇ додаткових витрат ресурс≥в, але њњ споживанн¤ (використанн¤) на ≥ншому п≥дприЇмств≥ звТ¤зане з меншими експлуатац≥йними витратами або ≥ншими позитивними насл≥дками д≥¤льност≥, то кажуть про народногосподарську ефективн≥сть, тобто сукупний ефект у сферах виробництва ≥ споживанн¤ в≥дпов≥дних вироб≥в (послуг).

Ј јбсолютна ефективн≥сть характеризуЇ загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурс≥в) ефективн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) за певний пром≥жок часу.

Ј ѕор≥вн¤льна ефективн≥сть в≥дображаЇ насл≥дки пор≥вн¤нн¤ можливих вар≥ант≥в господарюванн¤ ≥ вибору л≥пшого з них; р≥вень ефективност≥ в≥дбиваЇ економ≥чн≥ та соц≥альн≥ переваги вибраного вар≥анта зд≥йсненн¤ господарських р≥шень (напр¤мку д≥¤льност≥) проти ≥нших можливих вар≥ант≥в.

јбсолютна й пор≥вн¤льна ефекти≥вн≥сть доповнюють одна одну. ¬изначенн¤ економ≥чно найб≥льш виг≥дного вар≥анта господарюванн¤ завжди базуЇтьс¤ на з≥ставленн≥ показник≥в абсолютноњ ефективност≥, а њњ анал≥тична оц≥нка зд≥йснюЇтьс¤ пор≥вн¤нн¤м запланованих, нормативних ≥ фактично дос¤гнутих показник≥в, њхньоњ динам≥ки за певний пер≥од.

Ј ѕервинна ефективн≥сть Ч це початковий одноразовий ефект, що його одержано внасл≥док зд≥йсненн¤ виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ), запровадженн¤ прибуткових техн≥чних, орган≥зац≥йних або економ≥чних заход≥в.

Ј ѕервинна (початкова) ефективн≥сть майже завжди помножуЇтьс¤ завд¤ки багатоспр¤мованому та багаторазовому використанню названих заход≥в не лише на даному, а й на ≥нших п≥дприЇмствах, в ≥нших сферах д≥¤льност≥. “од≥ можна казати про так звану мультипл≥кац≥йну ефективн≥сть, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ здеб≥льшого в к≥лькох специф≥чних формах Ч дифуз≥йному й резонансному ефектах, а також ефектах Ђстартового вибухуї, супров≥дних можливостей та акселерац≥њ.

£ ƒифуз≥йний ефект реал≥зуЇтьс¤ тод≥, коли певне господарсько-управл≥нське р≥шенн¤, нововведенн¤ техн≥чного, орган≥зац≥йного, економ≥чного чи соц≥ального характеру поширюЇтьс¤ на ≥нш≥ галуз≥, унасл≥док чого в≥дбуваЇтьс¤ його мультипл≥кац≥¤ (наприклад, перед тим, ¤к метод безперервного розливанн¤ р≥дкого металу зайшов широке застосуванн¤ в чорн≥й металург≥њ, ни досить тривалий час користувалис¤ на п≥дприЇмствах кольоровоњ металург≥њ).

£ –езонансний ефект маЇ м≥сце тод≥, коли ¤кесь нововведенн¤ в певн≥й галуз≥ актив≥зуЇ ≥ стимулюЇ розвиток ≥нших ¤вищ у виробнич≥й сфер≥ (наприклад одержанн¤ синтетичного волокна високоњ ¤кост≥ уможливило виробництво нових вид≥в тканини, а в≥дтак Ч нових вид≥в од¤гу тощо).

£ ≈фект Ђстартового вибухуї Ч це своЇр≥дна Ђланцюгова реакц≥¤ї в перспектив≥. ¬≥н можливий за умови, коли певний Ђстартовий вибухї стаЇ початком наступного лавинопод≥бного зб≥льшенн¤ ефекту в т≥й сам≥й або в ≥нш≥й галуз≥ виробництва чи д≥¤льност≥ (переконливий приклад Ч застосуванн¤ економ≥ко-математичних метод≥в ≥ моделей в управл≥нн≥, виробництв≥, р≥зних галуз¤х науки).

£ ” процес≥ створенн¤ будь-¤ких матер≥альних ц≥нностей зТ¤вл¤ютьс¤ супров≥дн≥ можливост≥ з певним ефектом. “ак≥ можливост≥ про¤вл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ р≥зних пром≥жних ≥ поб≥чних результат≥в (ефект≥в), використанн¤ виробничих ≥ побутових в≥дход≥в тощо.

£ ” будь-¤к≥й д≥¤льност≥ маЇ м≥сце також ефект акселерац≥њ (в≥д лат. accelero Ч прискорюю), ¤кий означаЇ прискоренн¤ темп≥в поширенн¤ ≥ застосуванн¤ ¤когось конкретного позитивного результату.

ћеж≥ м≥ж окремими формами мультипл≥кац≥йноњ ефективност≥ Ї досить умовними, рухливими та в≥дносними. ƒ≥алектичний взаЇмозвТ¤зок цих форм пол¤гаЇ в т≥м, що вс≥ вони разом формують загальний ≥нтегральний ефект в≥д практичноњ реал≥зац≥њ того чи того управл≥нського р≥шенн¤.

Ј —инерг≥чна ефективн≥сть (в≥д гр. ςγnegτοs Ч д≥ючий сп≥льно) виражаЇ такий комб≥нований вплив сукупност≥ тих чи тих ≥нновац≥й на ф≥нансово-економ≥чний стан субТЇкта господарюванн¤, коли загальний ефект перевищуЇ суто арифметичну суму впливу на виробництво (д≥¤льн≥сть) кожноњ ≥нновац≥њ зокрема, тобто коли кожна ≥нновац≥¤ посилюЇ вплив в ус≥х ≥нших.

 

ѕроцес вим≥рюванн¤ оч≥куваного чи дос¤гнутого р≥вн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) методолог≥чно звТ¤заний передовс≥м ≥з визначенн¤м належного критер≥ю ≥ формуванн¤м в≥дпов≥дноњ системи показник≥в.

 ритер≥й Ч це головна в≥дм≥тна ознака й визначальна м≥ра в≥рог≥дност≥ п≥знанн¤ сут≥ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) до ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ к≥льк≥сна оц≥нка р≥вн¤ ц≥Їњ ефективност≥. ѕравильно сформульований критер≥й маЇ ¤кнайповн≥ше характеризувати суть ефективност≥ ¤к економ≥чноњ категор≥њ ≥ бути Їдиним дл¤ вс≥х ланок сусп≥льного виробництва чи господарськоњ д≥¤льност≥.

—уть проблеми п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) пол¤гаЇ в т≥м, щоб на кожну одиницю ресурс≥в (витрат) Ч трудових, матер≥альних ≥ ф≥нансових Ч дос¤гати максимально можливого зб≥льшенн¤ обс¤гу виробництва (доходу, прибутку). ¬иход¤чи з цього, Їдиним макроеконом≥чним критер≥Їм ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) стаЇ зростанн¤ продуктивност≥ сусп≥льноњ (живоњ та уречевленоњ) прац≥.  ≥льк≥сна визначен≥сть ≥ зм≥ст критер≥ю в≥дображаютьс¤ в конкретних показниках ефективност≥ виробничо-господарськоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤.

‘ормуючи систему показник≥в ефективност≥ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤, доц≥льно дотримуватис¤ певних принцип≥в, а саме:

r забезпеченн¤ орган≥чно взаЇмозвТ¤зку критер≥ю та системи конкретних показник≥в ефективност≥ д≥¤льност≥;

r в≥дображенн¤ ефективност≥ використанн¤ вс≥х вид≥в застосовуваних у д≥¤льност≥ ресурс≥в;

r можливост≥ застосуванн¤ показник≥в ефективност≥ до управл≥нн¤ р≥зними ланками виробництва на п≥дприЇмств≥ (д≥¤льност≥ в орган≥озац≥њ);

r виконанн¤ пров≥дними показниками стимулюючоњ функц≥њ в процес≥ використанн¤ на¤вних резерв≥в зростанн¤ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥).

—истема показник≥в ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥), що побудовано на п≥дстав≥ зазначених принцип≥в, маЇ включати к≥лька груп: 1) узагальнююч≥ показники ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥); 2) показники ефективност≥ використанн¤ прац≥ (персоналу); 3) показники ефективност≥ використанн¤ виробничих (основних та оборотних) фонд≥в; 4) показники ефективност≥ використанн¤ ф≥нансових кошт≥в (оборотних кошт≥в та ≥нвестиц≥й).  ожна з цих груп включаЇ певну к≥льк≥сть конкретних абсолютних чи в≥дносних показник≥в, що характеризують загальну ефективн≥сть господарюванн¤ або ефективн≥сть використанн¤ окремих вид≥в ресурс≥в (табл. 17.4).

“аблиц¤ 17.4

—»—“≈ћј ѕќ ј«Ќ» ≤¬ ≈‘≈ “»¬Ќќ—“≤ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј
(ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤) ѕ≈–¬»ЌЌ»’ —”ЅТ™ “≤¬ √ќ—ѕќƒј–ё¬јЌЌя

”загальнююч≥ показники	ѕоказники ефективност≥ використанн¤
	прац≥ (персоналу)	виробничих фонд≥в	ф≥нансових кошт≥в
Ј –≥вень задоволенн¤ потреб ринку	Ј “емпи зростанн¤ продуктивност≥ прац≥	Ј «агальна фондо≠в≥ддача (за обс¤≠гом продукц≥њ)	Ј ќборотн≥сть обо≠ротних кошт≥в
Ј ¬иробництво чистоњ продукц≥њ на одиницю витрат ресурс≥в	Ј „астка приросту продукц≥њ за раху≠нок зростанн¤ про≠дуктивност≥ прац≥	Ј ‘ондов≥ддача активноњ частини основних фонд≥в	Ј –ентабельн≥сть оборотних кошт≥в
Ј ѕрибуток на одини≠цю загальних витрат	Ј ¬≥дносне вив≥льненн¤ прац≥вник≥в	Ј –ентабельн≥сть основних фонд≥в	Ј ¬≥дносне вив≥ль≠ненн¤ оборотних кошт≥в
Ј –ентабельн≥сть виробництва	Ј  оеф≥ц≥Їнт вико≠ристанн¤ корисно≠го фонду робочого часу	Ј ‘ондом≥стк≥сть одиниц≥ продукц≥њ	Ј ѕитом≥ кап≥≠тальн≥ вкладенн¤ (на одиницю при≠росту потужност≥ або продукц≥њ)
Ј ¬итрати на одиницю товарноњ продукц≥њ		Ј ћатер≥алом≥ст≠к≥сть одиниц≥ продукц≥њ
Ј „астка приросту продукц≥њ за рахунок ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва	Ј “рудом≥стк≥сть одиниц≥ продукц≥њ	Ј  оеф≥ц≥Їнт ви≠користанн¤ най≠важлив≥ших вид≥в сировини ≥ матер≥ал≥в
			Ј –ентабельн≥сть ≥нвестиц≥й
Ј Ќародногосподарсь≠кий ефект викорис≠танн¤ одиниц≥ про≠дукц≥њ	Ј «арплатом≥стк≥сть одиниц≥ продукц≥њ		Ј —трок окупност≥ вкладених ≥нвестиц≥й

 

ƒл¤ всеб≥чноњ оц≥нки р≥вн¤ й динам≥ки абсолютноњ економ≥чноњ ефективност≥ виробництва, результат≥в виробничо-господарськоњ та комерц≥йноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) пор¤д ≥з наведеними основними варто використовувати також ≥ специф≥чн≥ показники, що в≥дбивають ступ≥нь використанн¤ кадрового потенц≥алу, виробничих потужностей, устаткуванн¤, окремих вид≥в матер≥альних ресурс≥в тощо.

 онкретн≥ види ефективност≥ можуть виокремлюватис¤ не лише за р≥зноман≥тн≥стю результат≥в (ефект≥в) д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ), а й залежно в≥д того, ¤к≥ ресурси (застосовуван≥ чи споживан≥) берутьс¤ дл¤ розрахунк≥в. «астосовуван≥ ресурси Ч це сукупн≥сть живоњ та уречевленоњ прац≥, а споживан≥ Ч це поточн≥ витрати на виробництво продукц≥њ (наданн¤ послуг). ” звТ¤зку з цим у практиц≥ господарюванн¤ варто виокремлювати також ефективн≥сть застосовуваних ≥ споживаних ресурс≥в ¤к специф≥чн≥ форми про¤ву загальноњ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥). ” даному раз≥ мова йдетьс¤ про так зван≥ ресурсн≥ та витратн≥ п≥дходи до визначенн¤ ефективност≥ ≥з застосуванн¤м в≥дпов≥дних тип≥в показник≥в.

”загальнюючий показник ефективност≥ застосовуваних ресурс≥в п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) можна розрахувати, користуючись формулою

,†††††††††††††††††††††† (17.21)

де †Ч ефективн≥сть застосовуваних ресурс≥в, тобто р≥вень продуктивност≥ сусп≥льноњ (живоњ та уречевленоњ) прац≥; †Ч обс¤г чистоњ продукц≥њ п≥дприЇмства; †Ч чисельн≥сть прац≥вник≥в п≥дприЇмства; †Ч середньор≥чний обс¤г основних фонд≥в за в≥дновною варт≥стю; †Ч варт≥сть оборотних фонд≥в п≥дприЇмства; †Ч коеф≥ц≥Їнт повних витрат прац≥, що визначаЇтьс¤ на макрор≥вн≥ ¤к в≥дношенн¤ чисельност≥ прац≥вник≥в у сфер≥ матер≥ального виробництва до обс¤гу утвореного за розрахунковий р≥к нац≥онального доходу ≥ застосовуЇтьс¤ дл¤ перерахунку уречевленоњ у виробничих фондах прац≥ в середньор≥чну чисельн≥сть прац≥вник≥в.

”загальнюючим показником ефективност≥ споживаних ресурс≥в може бути показник витрат на одиницю товарноњ продукц≥њ, що характеризуЇ р≥вень поточних витрат на виробництво ≥ збут вироб≥в (р≥вень соб≥вартост≥). як в≥домо, до соб≥вартост≥ продукц≥њ споживан≥ ресурси включаютьс¤ у вигл¤д≥ оплати прац≥ (персонал), амортизац≥йних в≥драхувань (основн≥ фонди ≥ нематер≥альн≥ активи) ≥ матер≥альних витрат (оборотн≥ фонди).

«-пом≥ж узагальнюючих показник≥в ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) того чи того первинного субТЇкта господарюванн¤ виокремлюють насамперед в≥дносний р≥вень задоволенн¤ потреб ринку. ¬≥н визначаЇтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ оч≥куваного або фактичного обс¤гу продажу товар≥в (наданн¤ послуг) субТЇктом господарюванн¤ до ви¤вленого попиту споживач≥в.

ƒо важливих узагальнюючих показник≥в ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) належить також частка приросту продукц≥њ за рахунок ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва. ÷е зумовлюЇтьс¤ тим, що за ринкових умов господарюванн¤ виг≥дн≥шим економ≥чно й соц≥ально Ї не екстенсивний (через зб≥льшенн¤ застосовуваних ресурс≥в), а саме ≥нтенсивний (за рахунок л≥пшого використанн¤ на¤вних ресурс≥в) розвиток виробництва.

¬изначенн¤ частки приросту продукц≥њ за рахунок ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва зд≥йснюЇтьс¤ за формулою

,†††††††††††††††††††††††††††† (17.22)

де  Ч частка приросту обс¤гу продукц≥њ, зумовлена ≥нтенсиф≥кац≥Їю виробництва; †Ч прир≥ст застосовуваних ресурс≥в за певний пер≥од (розрахунковий р≥к), %; †Ч прир≥ст обс¤гу виробництва продукц≥њ за той же пер≥од (р≥к), %.

”мовний приклад визначенн¤ частки приросту обс¤гу продукц≥њ за рахунок ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва наведено в табл. 17.5.

“аблиц¤ 17.5

¬»«Ќј„≈ЌЌя „ј—“ » ѕ–»–ќ—“” ќЅ—я√” ѕ–ќƒ” ÷≤ѓ «ј –ј’”Ќќ 
≤Ќ“≈Ќ—»‘≤ ј÷≤ѓ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј

ѕоказник	ѕер≥од
	базисний	розрахунковий
1. ќбс¤г виробництва продукц≥њ, тис. грн.	20000	24000
2. ѕрир≥ст обс¤гу виготовленоњ продукц≥њ, %	´	20
3. –озрахунковий коеф≥ц≥Їнт повних затрат прац≥, частка одиниц≥	0,18	0,18
4. „исельн≥сть прац≥вние≥в п≥дприЇмства, ос≥б	1800	2000
5. ќсновн≥ фонди за в≥дновною варт≥стю, тис. грн.	15000	16500
6. ќборотн≥ фонди, тис. грн.	3000	3450
7. —ума основних та оборотних фонд≥в, тис. грн.	18000	19950
8. –есурси уречевленоњ прац≥ в перерахунку на середньор≥чну чисельн≥сть прац≥вник≥в, ос≥б (18000 × 0,18; 19950 × 0,18)	3240	3591
9. —укупн≥ застосовуван≥ ресурси, ос≥б (1800+3240; 2000+3591)	5040	5591
10. ѕрир≥ст застосовуваних ресурс≥в у розрахунковому пер≥од≥, %	´	10,9
11. „астка приросту обс¤гу продукц≥њ за рахунок ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва, %	´	45,5

 

Ќародногосподарський ефект використанн¤ одиниц≥ продукц≥њ ¤к узагальнюючий показник ефективност≥ того чи того виробництва обчислюЇтьс¤ ¤к прир≥ст чистого прибутку (доходу), тобто ¤к прир≥ст загального ефекту (зб≥льшенн¤ прибутку внасл≥док зростанн¤ обс¤гу виробництва ≥ продуктивност≥ прац≥, економ≥њ експлуатац≥йних витрат та ≥нвестиц≥йних ресурс≥в тощо) за в≥драхуванн¤м вартост≥ придбаноњ (купленоњ) продукц≥њ виробничо-техн≥чного призначенн¤.

ўодо решти системи показник≥в, диференц≥йованих за видами ресурс≥в та наведених у табл. 17.4, то, по-перше, методику њхнього обчисленн¤ викладено в ≥нших розд≥лах цього п≥дручника, а, по-друге, вони використовуютьс¤ в≥дпов≥дно до заздалег≥дь визначеноњ ц≥л≥ вим≥рюванн¤ ефективност≥ та способ≥в використанн¤ результат≥в такого вим≥рюванн¤. ≤снують принаймн≥ дв≥ пост≥йн≥ ц≥л≥:

1) оц≥нка та узагальненн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ виробничих п≥дрозд≥л≥в ≥ функц≥ональних служб з наступним визначенн¤м пр≥оритетних напр¤мк≥в мотивац≥њ та реальних механ≥зм≥в впливу на позитивну динам≥ку д≥¤льност≥ в майбутньому;

2) пор≥вн¤нн¤ р≥вн≥в ефективност≥ господарюванн¤, дос¤гнутих даним п≥дприЇмством та його конкурентами на ринку, щоб запобыгти зниженню престижу й конкурентоспроможност≥ у сфер≥ б≥знесу.

 

Ќеухильне зростанн¤ соц≥альноњ ефективност≥ Ї к≥нцевою метою багатоаспектноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств та орган≥зац≥й. « огл¤ду на це економ≥чну ефективн≥сть в≥дносно соц≥альноњ треба вважати пром≥жною. –≥вень економ≥чноњ результативност≥ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤ служить матер≥ально-ф≥нансовою базою дл¤ розвТ¤занн¤ будь-¤ких соц≥альних проблем. « урахуванн¤м саме ц≥Їњ важливоњ обставини кожному п≥дприЇмству (п≥дприЇмцю) треба пост≥йно оц≥нювати соц≥альну ефективн≥сть своЇњ д≥¤льност≥.

ўоправда, обТЇктивне оц≥нюванн¤ соц≥альноњ ефективност≥ наражаЇтьс¤ на ≥стотн≥ труднощ≥, оск≥льки й дос≥ бракуЇ науково обірунтованоњ ≥ загальновизнаноњ методики њњ визначенн¤. ¬≥дтак допустимо спиратис¤ на дещо ≥нтуњтивне та емп≥ричне у¤вленн¤ про принципов≥ п≥дходи до оц≥нки соц≥альноњ ефективност≥.

Ј ѕо-перше, соц≥альну ефективн≥сть треба визначати на двох р≥вн¤х: 1) локальному (на п≥дприЇмств≥ та в орган≥зац≥њ стосовно м≥ри задоволенн¤ конкретних соц≥альних потреб прац≥вник≥в); 2) мун≥ципальному ≥ загальнодержавному (стосовно м≥ри соц≥ального захисту людей ≥ забезпеченн¤ соц≥альних потреб р≥зних верств населенн¤ з боку м≥сцевих орган≥в влади та держави в ц≥лому).

Ј ѕо-друге, важливе практичне значенн¤ маЇ визначенн¤ р≥вн¤ задоволенн¤ соц≥альних потреб прац≥вник≥в за рахунок ф≥нансових кошт≥в самого п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). ƒо соц≥альних потреб прац≥вник≥в, ¤к≥ може певною м≥рою задовольнити п≥дприЇмство (орган≥зац≥¤), зокрема належать: зб≥льшенн¤ розм≥ру оплати прац≥ понад встановлений державою м≥н≥мальний р≥вень зароб≥тноњ плати; оплата значноњ частини вартост≥ або наданн¤ безкоштовних пут≥вок до л≥кувально-оздоровчих заклад≥в; дотац≥њ закладам громадського харчуванн¤ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ); наданн¤ безповоротноњ позички на придбанн¤ житла ≥ зведенн¤ дачних будиночк≥в; буд≥вництво та утриманн¤ власного житлового фонду, баз в≥дпочинку, будинк≥в (палац≥в) культури, пол≥кл≥н≥к, дит¤чих дошк≥льних заклад≥в, спортивних споруд; забезпеченн¤ нормальних (безпечних дл¤ здоровТ¤) умов прац≥ та належноњ охорони довк≥лл¤; направленн¤ прац≥вник≥в у середн≥ й вищ≥ навчальн≥ заклад≥в з виплатою стипенд≥й та оплатою навчанн¤; стажуванн¤ кер≥вник≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в у заруб≥жних ф≥рмах; створенн¤ п≥дсобних с≥льськогосподарських п≥дприЇмств (цех≥в) тощо.

Ј ѕо-третЇ, оц≥нюючи соц≥альну ефективн≥сть, треба враховувати соц≥альн≥ заходи, зд≥йснюван≥ за рахунок мун≥ципального (м≥сцевого) ≥ загальнодержавного бюджет≥в, розм≥р ¤ких формуЇтьс¤ п≥д безпосередн≥м впливом податкових надходжень в≥д субТЇкт≥в господарюванн¤. ќсновними з таких заход≥в Ї: установленн¤ й регулюванн¤ м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати прац≥вникам державних п≥дприЇмств та орган≥зац≥й; встановленн¤ й виплата пенс≥й, стипенд≥й, допомоги багатод≥тним с≥мТ¤м, субсид≥й на житлово-комунальн≥ послуги; ≥ндексац≥¤ зароб≥тноњ плати й пенс≥й в≥дпов≥дно до динам≥ки роздр≥бних ц≥н ≥ тариф≥в; регулюванн¤ продажних ц≥н на певн≥ види товар≥в ≥ вартост≥ комунальних послуг; бюджетне ф≥нансуванн¤ державних п≥дприЇмств та орган≥зац≥й невиробничоњ сфери; реал≥зац≥¤ мун≥ципальних, рег≥ональних ≥ загальнодержавних соц≥альних програм тощо.

Ј ѕо-четверте, конкретне визначенн¤ р≥вн¤ соц≥альноњ ефективност≥ маЇ охоплювати не т≥льки т≥ заходи, ¤к≥ п≥ддаютьс¤ к≥льк≥сному вим≥рюванню, а й т≥, щодо ¤ких к≥льк≥сне вим≥рюванн¤ пр¤мого ефекту Ї неможливим. —тосовно таких заход≥в вим≥рюванн¤ соц≥альноњ ефективност≥ пол¤гаЇ в обчисленн≥ непр¤мого економ≥чного ефекту ≥ витрат на його дос¤гненн¤ з наступним њх пор≥вн¤нн¤м, а також у ¤к≥сн≥й характеристиц≥, б≥льш-менш детальному словесному опис≥ њхнього реального (можливого) впливу на результативн≥сть виробництва (д≥¤льност≥) ≥ життЇвий р≥вень населенн¤. ¬загал≥ результати к≥льк≥сного вим≥рюванн¤ соц≥альноњ ефективност≥ завжди треба доповнювати ¤к≥сними характеристиками заход≥в, що впливають на нењ, ≥ на ц≥й п≥дстав≥ формулювати конкретн≥ висновки щодо њњ р≥вн¤ та динам≥ки.

 

 

17.5. „инники зростанн¤ ефективност≥ виробництва
(д≥¤льност≥ п≥дприЇмства)

 

–≥вень економ≥чноњ та соц≥альноњ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) залежить в≥д багатьох чинник≥в. “ому дл¤ практичного розвТ¤занн¤ завдань управл≥нн¤ ефективн≥стю важливого значенн¤ набуваЇ класиф≥кац≥¤ чинник≥в њњ зростанн¤ за певними ознаками.  ласиф≥кац≥ю чинник≥в зростанн¤ ефективност≥ (продуктивност≥) виробничо-економ≥чних та ≥нших систем д≥¤льност≥ доц≥льно зд≥йснювати за трьома ознаками: 1) видами витрат ≥ ресурс≥в (джерелами п≥двищенн¤); 2) напр¤мами розвитку та вдосконаленн¤ виробництва (д≥¤льност≥); 3) м≥сцем реал≥зац≥њ в систем≥ управл≥нн¤ виробництвом (д≥¤льн≥стю). —аме таку класиф≥кац≥ю чинник≥в зростанн¤ ефективност≥ наведено на рис. 17.4.

√рупуванн¤ чинник≥в за першою ознакою уможливлюЇ достатньо ч≥тке визначенн¤ джерел п≥двищенн¤ ефективност≥: зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ зниженн¤ зарплатом≥сткост≥ продукц≥њ (економ≥¤ затрат живоњ прац≥), зниженн¤ фондом≥сткост≥ та матер≥алом≥сткост≥ виробництва (економ≥¤ затрат уречевленоњ прац≥), а також рац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в (економ≥¤ затрат сусп≥льноњ прац≥). јктивне використанн¤ цих джерел п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥) передбачаЇ зд≥йсненн¤ комплексу заход≥в, ¤к≥ за зм≥стом характеризують основн≥ напр¤ми розвитку та вдосконаленн¤ виробничо-комерц≥йноњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤ (друга класиф≥кац≥йна ознака). ¬изначальними напр¤мами Ї: 1) прискоренн¤ науково-техн≥чного та орган≥зац≥йного прогресу (п≥двищенн¤ техн≥ко-технолог≥чного р≥вн¤ виробництва; удосконаленн¤ структури виробництва, орган≥зац≥йних систем управл≥нн¤, форм ≥ метод≥в орган≥зац≥њ д≥¤льност≥, њњ плануванн¤ та мотивац≥њ); 2) п≥двищенн¤ ¤кост≥ й конкурентоспроможност≥ продукц≥њ (послуг); 3) усеб≥чний розвиток та вдосконаленн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤.

ѕрактично найб≥льш важливою треба вважати класиф≥кац≥ю чинник≥в ефективност≥ за м≥сцем реал≥зац≥њ в систем≥ управл≥нн¤ д≥¤льн≥стю (трет¤ ознака групуванн¤ чинник≥в). ќсобливо важливим Ї виокремлюванн¤ внутр≥шн≥х (внутр≥шньогосподарських) ≥ зовн≥шн≥х (народногосподарських) чинник≥в, а також под≥л низки внутр≥шн≥х чинник≥в на так зван≥ тверд≥ ≥ мТ¤к≥.

 ласиф≥кац≥¤ внутр≥шн≥х чинник≥в на Ђтверд≥ї ≥ ЂмТ¤к≥ї Ї досить умовною, але широко використовуваною в заруб≥жн≥й практиц≥ господарюванн¤. —пециф≥чну назву цих груп чинник≥в запозичено з компТютерноњ терм≥нолог≥њ, в≥дпов≥дно до ¤коњ сам компТютер називаЇтьс¤ Ђтвердим товаромї, а програмне забезпеченн¤ Ч ЂмТ¤ким товаромї. «а аналог≥Їю Ђтвердимиї чинниками називають т≥, ¤к≥ мають ф≥зичн≥ параметри ≥ п≥ддаютьс¤ вим≥рюванню, а ЂмТ¤кимиї Ч т≥, що њх не можна ф≥зично в≥дчути, але вони мають ≥стотне значенн¤ дл¤ економ≥чного управл≥нн¤ д≥¤льн≥стю трудових колектив≥в.

 

 

–ис. 17.4. ≤нтегрована модель ≥ класиф≥кац≥¤ чинник≥в ефективност≥
д≥¤льност≥ первинних субТЇкт≥в господарюванн¤.

 

ћожлив≥ напр¤мки реал≥зац≥њ внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств та орган≥зац≥й неоднаков≥ за ступенем д≥њ впливу, ступенем використанн¤ та контролю. “ому дл¤ практики господарюванн¤, дл¤ кер≥вник≥в ≥ в≥дпов≥дних спец≥ал≥ст≥в (менеджер≥в) субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ чи ≥нших вид≥в д≥¤льност≥ важливим Ї детальне знанн¤ масштаб≥в д≥њ, форм контролю та використанн¤ найб≥льш ≥стотних внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в ефективност≥ на р≥зних р≥вн¤х управл≥нн¤ д≥¤льн≥стю трудових колектив≥в. “ой чи той субТЇкт господарюванн¤ може й мусить пост≥йно контролювати процес використанн¤ внутр≥шн≥х чинник≥в через розробку та посл≥довну реал≥зац≥ю власноњ програми п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥, а також ураховувати вплив на нењ зовн≥шн≥х чинник≥в. ” звТ¤зку з цим виникаЇ необх≥дн≥сть конкретизац≥њ напр¤мк≥в д≥њ та використанн¤ головних внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤.

1. “ехнолог≥¤. “ехнолог≥чн≥ нововведенн¤, особливо сучасн≥ форми автоматизац≥њ та ≥нформац≥йних технолог≥й справл¤ють най≥стотн≥ший вплив на р≥вень ≥ динам≥ку ефективност≥ виробництва продукц≥њ (наданн¤ послуг). «а принципом ланцюговоњ реакц≥њ вони спричин¤ють суттЇв≥ (нер≥дко докор≥нн≥) зм≥ни в техн≥чному р≥вн≥ та продуктивност≥ технолог≥чного устаткуванн¤, методах ≥ формах орган≥зац≥њ трудових процес≥в, п≥дготовц≥ та квал≥ф≥кац≥њ кадр≥в тощо.

2. ”статкуванню належить пров≥дне м≥сце в програм≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ передовс≥м виробничоњ, а також ≥ншоњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤. ѕродуктивн≥сть д≥ючого устаткуванн¤ залежить не т≥льки в≥д його техн≥чного р≥вн¤, а й в≥д належноњ орган≥зац≥њ ремонтно-техн≥чного обслуговуванн¤, оптимальних строк≥в експлуатац≥њ, зм≥нност≥ роботи ≥ завантаженн¤ в час≥ тощо.

3. ћатер≥али та енерг≥¤ позитивно впливають на р≥вень ефективност≥ д≥¤льност≥ ¤кщо розвТ¤зуютьс¤ проблеми ресурсозбереженн¤, зниженн¤ матер≥алом≥сткост≥ та енергоЇмкост≥ продукц≥њ (послуг), рац≥онал≥зуЇтьс¤ управл≥нн¤ запасами матер≥альних ресурс≥в ≥ джерелами постачанн¤.

4. ¬ироби. —ам≥ продукти прац≥, њхн¤ ¤к≥сть ≥ зовн≥шн≥й вигл¤д (дизайн) також Ї важливими чинниками ефективност≥ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤. –≥вень останньоњ маЇ корелювати з корисною варт≥стю, тобто ц≥ною, ¤ку покупець готовий заплатити за вир≥б в≥дпов≥дноњ ¤кост≥. ѕроте дл¤ дос¤гненн¤ високоњ ефективност≥ господарюванн¤ самоњ т≥льки корисност≥ товару недостатньо. ѕропонован≥ п≥дприЇмством (орган≥зац≥Їю) дл¤ реал≥зац≥њ продукти прац≥ мають зТ¤витис¤ на ринку в потр≥бному м≥сц≥, у потр≥бний час ≥ за добре обм≥ркованою ц≥ною. ” звТ¤зку з цим субТЇкт д≥¤льност≥ маЇ стежити за тим, щоб не виникало будь-¤ких орган≥зац≥йних та економ≥чних перешкод м≥ж виробництвом продукц≥њ (наданн¤м послуг) т окремими стад≥¤ми маркетингових досл≥джень.

5. ѕрац≥вники. ќсновним джерелом ≥ визначальним чинником зростанн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ Ї прац≥вники Ч кер≥вники, менеджери, спец≥ал≥сти, роб≥тники. ƒ≥лов≥ ¤кост≥ прац≥вник≥в, п≥двищенн¤ продуктивност≥ њхньоњ прац≥ багато в чому зумовлюютьс¤ д≥йовим мотивац≥йним механ≥змом на п≥дприЇмств≥ (в орган≥зац≥њ), п≥дтриманн¤м спри¤тливого соц≥ального м≥крокл≥мату в трудовому колектив≥.

6. ќрган≥зац≥¤ ≥ системи. ™дн≥сть трудового колективу, рац≥ональне делегуванн¤ в≥дпов≥дальност≥, належн≥ норми керуванн¤ характеризують добру орган≥зац≥ю д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (установи), що забезпечуЇ необх≥дну спец≥ал≥зац≥ю та координац≥ю управл≥нських процес≥в, а, отже, вищий р≥вень ефективност≥ (продуктивност≥) будь-¤коњ складноњ виробничо-господарськоњ системи. ѕри цьому останн¤ дл¤ п≥дтримуванн¤ високоњ ефективност≥ господарюванн¤ маЇ бути динам≥чною та гнучкою, пер≥одично реформуватис¤ в≥дпов≥дно до нових завдань, що постають за умови зм≥ни ситуац≥њ на ринку.

7. ћетоди роботи. «а умов переважанн¤ трудом≥стких процес≥в досконал≥ш≥ методи роботи стають достатньо перспективними дл¤ забезпеченн¤ зростанн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). ѕост≥йне вдосконаленн¤ метод≥в прац≥ передбачаЇ систематичний анал≥з стану робочих м≥сць та њхню атестац≥ю, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ кадр≥в, узагальненн¤ та використанн¤ нагромадженого на ≥нших п≥дприЇмствах (ф≥рмах) позитивного досв≥ду.

8. —тиль управл≥нн¤, що поЇднуЇ профес≥йну компетентн≥сть, д≥ловит≥сть ≥ високу етику взаЇмов≥дносин м≥ж людьми, практично впливаЇ на вс≥ напр¤мки д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ). ¬≥д нього залежить, у ¤к≥й м≥р≥ враховуватимутьс¤ зовн≥шн≥ чинники зростанн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ на п≥дприЇмств≥ (в орган≥зац≥њ). ¬≥дтак належний стиль управл≥нн¤ ¤к складовий елемент сучасного менеджменту Ї д≥йовим чинником п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ будь-¤кого п≥дприЇмства, кожноњ п≥дприЇмницькоњ структури.

9. ƒержавна й соц≥альна пол≥тика ≥стотно впливаЇ на ефективн≥сть сусп≥льного виробництва. ќсновними њњ елементами Ї: а) практична д≥¤льн≥сть владних структур; б) р≥зноман≥тн≥ види законодавства (законотворча д≥¤льн≥сть); в) ф≥нансов≥ ≥нструменти (заходи, стимули); г) економ≥чн≥ правила та нормативи (регулюванн¤ доход≥в ≥ оплати прац≥, контроль за р≥внем ц≥н, л≥цензуванн¤ окремих вид≥в д≥¤льност≥); д) ринкова, виробнича й соц≥альна ≥нфраструктури; е) макроеконом≥чн≥ структурн≥ зм≥ни; Ї) програми приватизац≥њ державних п≥дприЇмств (орган≥зац≥й); ж) комерц≥ал≥зац≥¤ орган≥зац≥йних структур невиробничоњ сфери.

10. ≤нституц≥ональн≥ механ≥зми. ƒл¤ безперервного п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ вс≥х субТЇкт≥в господарюванн¤ держава маЇ створити в≥дпов≥дн≥ орган≥зац≥йн≥ передумови, що забезпечуватимуть пост≥йне функц≥онуванн¤ на нац≥ональному, рег≥ональному чи галузевому р≥вн¤х спец≥альних ≥нституц≥ональних механ≥зм≥в Ч орган≥зац≥й (досл≥дних ≥ навчальних центр≥в, ≥нститут≥в, асоц≥ац≥й). ѓхню д≥¤льн≥сть треба зосередити на: 1) розвТ¤занн¤ ключових проблем п≥двищенн¤ ефективност≥ р≥зних виробничо-господарських систем та економ≥ки крањни в ц≥лому; 2) практичн≥й реал≥зац≥њ стратег≥њ ≥ тактики розвитку нац≥ональноњ економ≥ки на вс≥х р≥вн¤х управл≥нн¤. Ќин≥ у св≥т≥ функц≥онуЇ понад 150 м≥жнародних, нац≥ональних ≥ рег≥ональних центр≥в (≥нститут≥в, асоц≥ац≥й) з продуктивност≥ та управл≥нн¤.

11. ≤нфраструктура. ¬ажливою передумовою зростанн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств (орган≥зац≥й) Ї достатн≥й р≥вень розвитку мереж≥ р≥зноман≥тних ≥нституц≥й ринковоњ та виробничо-господарськоњ ≥нфраструктури. «а сучасних умов господарюванн¤ вс≥ п≥дприЇмницьк≥ структури користуютьс¤ послугами ≥нновац≥йних фонд≥в ≥ комерц≥йних банк≥в, б≥рж (товарно-сировинних, фондових, прац≥) та ≥нших ≥нститут≥в ринковоњ ≥нфраструктури. Ѕезпосередн≥й вплив на результативн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмств (орган≥зац≥й) справл¤Ї належний розвиток виробничоњ ≥нфраструктури (комун≥кац≥й, спец≥ал≥зованих ≥нформац≥йних систем, транспорту, торг≥вл≥ тощо). ¬ир≥шальне значенн¤ дл¤ ефективного розвитку вс≥х структурних елемент≥в економ≥ки маЇ на¤вн≥сть широкоњ мереж≥ установ соц≥альноњ ≥нфраструктури (див. розд≥л 12).

12. —труктурн≥ зм≥ни в сусп≥льств≥ також впливають на показники ефективност≥ на р≥зних р≥вн¤х господарюванн¤. Ќайважлив≥шими Ї структурн≥ зм≥ни економ≥чного та соц≥ального характеру. √оловн≥ з них в≥дбуваютьс¤ в таких сферах: а) технолог≥њ, науков≥ досл≥дженн¤ та розробки супроводжуван≥ революц≥йними проривами в багатьох галуз¤х знань (пропорц≥¤ ≥мпортних та в≥тчизн¤них технолог≥й);
б) склад та техн≥чний р≥вень основних фонд≥в (основного кап≥талу); в) масштаби виробництва та д≥¤льност≥ (переважно за деконцентрац≥њ з допомогою створенн¤ малих ≥ середн≥х п≥дприЇмств та орган≥зац≥й); г) модел≥ зайн¤тост≥ населенн¤ в р≥зних виробничих ≥ невиробничих галузей; д) склад персоналу за ознаками стат≥, осв≥ченост≥, квал≥ф≥кац≥њ тощо.

Ћише вм≥ле використанн¤ вс≥Їњ системи перел≥чених чинник≥в може забезпечити достатн≥ темпи зростанн¤ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥). ѕри цьому обовТ¤зков≥сть урахуванн¤ зовн≥шн≥х чинник≥в не Ї такою жорсткою, ¤к чинник≥в внутр≥шн≥х.

ѕитанн¤ дл¤ самост≥йного поглибленого вивченн¤

 

1. «ростанн¤ рол≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) за ринкових умов господарюванн¤.

2. „инники й резерви зростанн¤ прибутку субТЇкт≥в господарюванн¤ (п≥дприЇмницьких структур).

3. –озпод≥л прибутку й див≥дендна пол≥тика п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).

4. —пециф≥ка обчисленн¤ оподатковуваного прибутку п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).

5. ќптим≥зац≥¤ структури кап≥талу п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).

6. Ќаукова обірунтован≥сть методолог≥чних п≥дход≥в до визначенн¤ ф≥нансово-економ≥чного стану п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).

7. ¬иб≥р стратег≥њ стаб≥л≥зац≥њ ф≥нансово-економ≥чного стану первинного субТЇкта господарюванн¤.

8. ѕравом≥рн≥сть та обірунтован≥сть ототожненн¤ економ≥чних категор≥й ефективност≥ ≥ продуктивност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств та ≥нших п≥дприЇмницьких структур.

9. ѕроблеми формуванн¤, визначенн¤ й застосуванн¤ узагальнюючих показник≥в ефективност≥ (продуктивност≥) д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤.

10. ћетодолог≥чн≥ основи визначенн¤ ефективност≥ окремих груп заход≥в соц≥ального характеру.

11. Ќауково-техн≥чний та орган≥зац≥йний прогрес ¤к визначальн≥ чинники зростанн¤ ефективност≥ виробництва на п≥дприЇмств≥.

12. ќрган≥зац≥йно-економ≥чний механ≥зм д≥њ внутр≥шн≥х чинник≥в зростанн¤ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥).

13. ћ≥ра ≥ форми втручанн¤ держави в розвиток економ≥ки за ринкових в≥дносин м≥ж субТЇктами господарюванн¤.

14. ”загальненн¤ передового заруб≥жного та в≥тчизн¤ного досв≥ду п≥двищенн¤ ефективност≥ господарюванн¤ на п≥дприЇмствах.

15. ¬плив ≥нфраструктурних ≥нституц≥й (систем) на ефективн≥сть сусп≥льного виробництва за умов ринковоњ економ≥ки.