„ј—“»Ќј „≈“¬≈–“ј

Ј –озд≥л 14

† ¬иробництво, ¤к≥сть

† ≥ конкурентоспроможн≥сть продукц≥њ

Ј –озд≥л 15

†ѕродуктивн≥сть, мотивац≥¤ та оплата прац≥

Ј –озд≥л 16

††¬итрати й ц≥ни на продукц≥ю (послуги)

Ј –озд≥л 17

† ‘≥нансово-економ≥чн≥ результати

† та ефективн≥сть д≥¤льност≥

 

 

 

–озд≥л 14. ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќ, я ≤—“№
≤  ќЌ ”–≈Ќ“ќ—ѕ–ќћќ∆Ќ≤—“№ ѕ–ќƒ” ÷≤ѓ

 

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤:

продукц≥¤ (робота, послуги);

номенклатура продукц≥њ (послуг);

асортимент продукц≥њ;

валова продукц≥¤;

товарна продукц≥¤;

чиста продукц≥¤;

маркетинг;

виробнича програма;

матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤;

¤к≥сть продукц≥њ (послуг);

конкурентоспроможн≥сть продукц≥њ (послуг);

стандартизац≥¤ продукц≥њ (послуг);

сертиф≥кац≥¤ продукц≥њ (послуг);

внутр≥шньовиробничий техн≥чний контроль ¤кост≥.

 

 

14.1. «агальна характеристика продукц≥њ (послуг)

 

” процес≥ виробництва людина взаЇмод≥Ї з певними засобами виробництва ≥ створюЇ конкретн≥ матер≥альн≥ блага. ќтже, останн≥ Ї продуктами прац≥, тобто споживною варт≥стю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знар¤дь прац≥ до своњх потреб. –езультат прац≥ здеб≥льшого матер≥ал≥зуЇтьс¤ у вигл¤д≥ конкретного продукту (продукц≥њ, виробу). ѕродукц≥¤, що виготовл¤Їтьс¤ прот¤гом певного часу перебуваЇ на р≥зних стад≥¤х технолог≥чного процесу ≥ з огл¤ду на це називаЇтьс¤ незавершеним виробництвом, нап≥вфабрикатом чи готовим дл¤ споживанн¤ продуктом (виробом).

ясна р≥ч, що в промисловому виробництв≥ результатом (продуктом) прац≥ Ї продукц≥¤, на п≥дприЇмствах транспорту Ч в≥дпов≥дний обс¤г виконаноњ роботи (перевезених вантаж≥в або пасажир≥в на ту чи ту в≥дстань), а в установах звТ¤зку та банках Ч надан≥ юридичним ≥ ф≥зичним особам послуги. ≤нод≥ продукт прац≥ Ї водночас ≥ виробленою продукц≥Їю, ≥ виконаною роботою, ≥ наданою послугою (наприклад, полагоджен≥ годинник, телев≥зор, холодильник, взутт¤ тощо).

«агальнов≥домо, що б≥льш≥сть продукт≥в прац≥ Ї придатною дл¤ р≥зних сфер ≥ способ≥в використанн¤ в народному господарств≥. «б≥жж¤, наприклад, може бути сировиною дл¤ виробництва борошна, виготовленн¤ пива чи гор≥лки, може використовуватись ¤к корм дл¤ худоби чи пос≥вний матер≥ал. ѕродукт прац≥, що ≥снуЇ в готов≥й дл¤ споживанн¤ форм≥, може стати сировиною дл¤ виробництва ≥ншого продукту (наприклад, виноград Ч дл¤ виготовленн¤ виноградного соку, вина). „и стане конкретна споживна варт≥сть засобом виробництва або к≥нцевим предметом споживанн¤, ц≥лком залежить в≥д њњ функц≥њ та м≥сц¤ у процес≥ прац≥. ѕредмети прац≥, що п≥дл¤гають обробц≥ на процес≥ виробництва ≥ зм≥нюють свою форму, перетворюютьс¤ у продукти прац≥, котр≥ розпод≥л¤ютьс¤ на засоби виробництва та предмети споживанн¤; стосовно сусп≥льного виробництва в ц≥лому вони називаютьс¤ продукц≥Їю в≥дпов≥дно ≤ та ≤≤ п≥дрозд≥л≥в, а у промисловост≥ Ч продукц≥Їю груп Ђјї ≥ ЂЅї. «асоби виробництва, у свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на засоби прац≥ та предмети прац≥, а предмети споживанн¤ Ч на продовольч≥ ≥ непродовольч≥ товари. “акий под≥л продукц≥њ класиф≥куЇ њњ за ознакою економ≥чного призначенн¤. «рештою дл¤ загальноњ характеристики продукц≥њ (роботи, послуг) практичне значенн¤ маЇ застосуванн¤ системи вим≥рник≥в њњ (њхнього) обс¤гу (рис. 14.1).

 

«а умов товарного виробництва та ринковоњ економ≥ки виготовлена продукц≥¤, виконана робота або надана послуга Ї товаром, котрий маЇ не лише споживну варт≥сть, а й варт≥сть (м≥нову варт≥сть). ƒл¤ пост≥йного й повного задоволенн¤ потреб ринку плануванн¤ та обл≥к товар≥в, що њх виготовл¤ють на продаж, зд≥йснюЇтьс¤ в натуральних (ф≥зичних) ≥ варт≥сних (грошових) вим≥рниках. ¬ажливо зважити на те, що ступ≥нь задоволенн¤ потреб ринку можна охарактеризувати, виход¤чи насамперед з показник≥в обс¤гу товар≥в певноњ номенклатури й асортименту в натуральному вигл¤д≥. Ќоменклатура продукц≥њ Ч це перел≥к найменувань вироб≥в, завданн¤ з випуску ¤ких передбачено планом виробництва продукц≥њ. јсортимент Ч це сукупн≥сть р≥зновид≥в продукц≥њ кожного найменуванн¤, що р≥зн¤тьс¤ за в≥дпов≥дними техн≥ко-економ≥чними показниками (за типорозм≥рами, потужн≥стю, продуктивн≥стю, дизайном тощо). Ќоменклатура й товарний асортимент включають стару продукц≥ю, попит на ¤ку збер≥гаЇтьс¤, а також нову продукц≥ю, досл≥дн≥ зразки принципово нових вироб≥в.

¬им≥рниками обс¤гу продукц≥њ в натуральному вираз≥ Ї конкретн≥ ф≥зичн≥ одиниц≥ Ч штуки, тонни, метри тощо. ” практиц≥ плануванн¤ та обл≥ку обс¤гу продукц≥њ ≥нод≥ використовують умовно-натуральн≥ (наприклад, умовн≥ банки консерв≥в, умовн≥ листи шиферу, штуки цегли) ≥ подв≥йн≥ натуральн≥ показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вим≥рюватис¤ тоннами та метрами, тканин Ч погонними ≥ квадратними метрами).

 

–ис. 14.1. «агальна характеристика продукц≥њ (роботи, послуг).

 

ќбс¤г продукц≥њ у варт≥сному вираз≥ на б≥льшост≥ п≥дприЇмств р≥зних галузей виробничоњ сфери визначаЇтьс¤ показниками товарноњ, валовоњ, чистоњ продукц≥њ. “оварна продукц≥¤ Ї практично скр≥зь застосовуваним варт≥сним показником, що даЇ змогу п≥дсумовувати виготовленн¤ р≥зних вид≥в продукц≥њ ≥ завд¤ки цьому визначати загальний обс¤г виробництва на тому чи тому п≥дприЇмств≥, а також обчислювати низку макроеконом≥чних та узагальнюючих пох≥дних показник≥в розвитку народного господарства. ÷е, власне, загальна варт≥сть ус≥х вид≥в готовоњ продукц≥њ, нап≥вфабрикат≥в, роб≥т ≥ послуг виробничого характеру, призначених на продаж або дл¤ реал≥зац≥њ р≥зним споживачам. ѕоказник валовоњ продукц≥њ, окр≥м елемент≥в, ¤к≥ вход¤ть до складу товарноњ продукц≥њ, включаЇ також зм≥ну залишк≥в незавершеного виробництва прот¤гом розрахункового пер≥оду, варт≥сть сировини й матер≥ал≥в замовника та де¤к≥ ≥нш≥ елементи залежно в≥д галузевих особливостей виробничоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ѕричому динам≥ка залишк≥в незавершеного виробництва враховуЇтьс¤ лише на тих п≥дприЇмствах машинобудуванн¤ та металообробки, де тривал≥сть виробничого циклу дл¤ переважноњ б≥льшост≥ вид≥в продукц≥њ перевищуЇ два м≥с¤ц≥. —л≥д також знати, що обс¤г товарноњ ≥ валовоњ продукц≥њ виробничого обТЇднанн¤, у склад≥ ¤кого п≥дприЇмства або ≥нш≥ виробнич≥ ланки перебувають на самост≥йному баланс≥, визначаЇтьс¤ п≥дсумовуванн¤м в≥дпов≥дних њхн≥х показник≥в.

« метою б≥льш повноњ характеристики динам≥ки виробництва продукц≥њ та показник≥в його ефективност≥ (передовс≥м продуктивност≥ прац≥) за складанн¤ виробничоњ програми п≥дприЇмства робл¤ть також розрахунки чистоњ продукц≥њ. «а вих≥дну базу дл¤ њњ обчисленн¤ беруть обс¤г товарноњ продукц≥њ, з вартост≥ ¤коњ виключають матер≥альн≥ витрати ≥ суму амортизац≥йних в≥драхувань, тобто варт≥сть так званоњ уречевленоњ прац≥, ел≥м≥нуючи вплив останньоњ на величину загальноњ вартост≥ продукц≥њ, що њњ виробл¤Ї п≥дприЇмство. «а економ≥чним зм≥стом показник чистоњ продукц≥њ в≥дбиваЇ наново створену на п≥дприЇмств≥ варт≥сть ≥ завд¤ки цьому характеризуЇ результати використанн¤ саме власного трудового потенц≥алу. ¬≥дтак показник чистоњ продукц≥њ доц≥льно застосовувати дл¤ обТЇктивноњ оц≥нки р≥вн¤ ефективност≥ виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

ѕроте м≥ру задоволенн¤ ринкового попиту на ту чи ту продукц≥ю в≥дбиваЇ не обс¤г њњ виробництва в натуральному й варт≥сному вираз≥, а обс¤г фактично реал≥зованих (проданих) вироб≥в. « огл¤ду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати також планов≥ (оч≥куван≥) й фактичн≥ обс¤ги реал≥зованоњ продукц≥њ. ѕлановий (оч≥куваний) показник реал≥зованоњ продукц≥њ визначають виход¤чи з передбаченого виробничою програмою п≥дприЇмства на в≥дпов≥дний р≥к обс¤гу товарноњ продукц≥њ, з урахуванн¤м зм≥ни залишк≥в, нереал≥зованих на початок ≥ к≥нець розрахункового пер≥оду, а фактичний Ч п≥сл¤ оплати споживачем (замовником) вартост≥ продукц≥њ та надходженн¤ в≥дпов≥дних грошових сум на банк≥вський рахунок постачальника.

 

 

14.2. ћаркетингова д≥¤льн≥сть ≥ формуванн¤ програми
випуску продукц≥њ (наданн¤ послуг)

 

ћаркетинг Ч це виробничо-комерц≥йна д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства, спр¤мована на ви¤вленн¤ та задоволенн¤ потреб у його продукц≥њ (послугах) через продаж њњ на ринку з метою одержанн¤ прибутку. ћаркетинг ¤к р≥зновид д≥¤льност≥ необх≥дноњ за умов ринковоњ економ≥ки, виконуЇ так≥ функц≥њ:

Ц вивченн¤ ринку, його структуризац≥¤ (сегментуванн¤), анал≥з ≥ прогнозуванн¤ попиту;

Ц виб≥р сегмент≥в ринку, прийн¤тних дл¤ п≥дприЇмства;

Ц визначенн¤ номенклатури та асортименту продукц≥њ дл¤ ринку;

Ц розробка стратег≥њ виходу на ринок ≥ реакц≥њ на д≥њ конкурент≥в;

Ц реклама, збут та його стимулюванн¤;

Ц пол≥тика ц≥ноутворенн¤.

ќбТЇктом маркетингу Ї комплекс Ђпотреби Ч товар Ч ц≥на Ч реклама Ч збутї. ÷ентральне м≥сце в цьому комплекс≥ належить товару, Ч тобто всьому такому, що продаЇтьс¤ з метою задоволенн¤ певних потреб (продукц≥¤, послуги, ресурси, ≥дењ тощо).

” широкому розум≥нн≥ маркетинг Ч це не просто р≥зновид д≥¤льност≥, а ринкова концепц≥¤ управл≥нн¤ виробництвом, коли принципова ≥де¤ Ч задоволенн¤ потреб через ринок Ч стаЇ засадною дл¤ вс≥х п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства (проектно-конструкторських, технолого-виробничих, ф≥нансово-комерц≥йних). ÷е означаЇ, що маркетинг ≥нтегруЇ вс≥ фази п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ й п≥дпор¤дковуЇ њх ≥нтересам п≥дприЇмства на ринку. ћаркетинг виробництво продукц≥њ ц≥лком узалежнюЇ в≥д попиту на нењ (в≥д можливост≥ њњ продати). «а умов науково-техн≥чного прогресу й конкурентноњ боротьби дл¤ виживанн¤ та усп≥шноњ роботи кожне п≥дприЇмство мусить мати розвинуту систему маркетингу, в≥дпов≥дну стратег≥ю й тактику вир≥шенн¤ маркетингових завдань.

ћаркетинг п≥дприЇмства ірунтуЇтьс¤ на таких принципах:

Ц ор≥Їнтац≥¤ ус≥х сфер д≥¤льност≥ п≥дприЇмства на задоволенн¤ потреб покупц≥в ≥з метою продажу продукц≥њ одержанн¤ прибутку;

Ц ц≥леспр¤мований та активний вплив на попит, його розвиток;

Ц гнучке реагуванн¤ виробництва на зм≥ну потреб ≥ попиту покупц≥в, оперативне пристосуванн¤ до цих зм≥н;

Ц використанн¤ ц≥ноутворенн¤ ¤к механ≥зму реагуванн¤ ≥ впливу на конТюнктуру ринку;

Ц виб≥р ефективних форм ≥ метод≥в доставки, реклами та продажу продукц≥њ;

Ц п≥дтримуванн¤ творчоњ атмосфери серед прац≥вник≥в, причетних до маркетинговоњ д≥¤льност≥, заохоченн¤ њхньоњ активност≥ (≥н≥ц≥ативи) щодо прийн¤тт¤ маркетингових р≥шень.

” своЇму розвитку маркетинг зазнав пом≥тноњ еволюц≥њ, етапи ¤коњ можна охарактеризувати через зм≥ну його концепц≥й.  онцепц≥¤ маркетингу Ч це загальний п≥дх≥д п≥дприЇмства до дос¤гненн¤ своЇњ мети на ринку. ¬≥дом≥ пТ¤ть концепц≥й маркетингу: виробнича, продуктова, комерц≥йна, ≥ндив≥дуального маркетингу, соц≥ального маркетингу.

¬иробнича концепц≥¤ передбачаЇ спр¤муванн¤ головних зусиль п≥дприЇмства на вдосконаленн¤ виробництва й моб≥л≥зац≥ю внутр≥шн≥х резерв≥в ≥з метою розширенн¤ обс¤гу виготовленн¤ продукц≥њ та зниженн¤ њњ соб≥вартост≥. ¬она Ї типовою за умов незадоволеного попиту, що в≥дпов≥даЇ передус≥м низькому р≥вню розвитку ринкових в≥дносин. «астосовуЇтьс¤ також тод≥, коли соб≥варт≥сть продукц≥њ висока ≥ Ї резерви њњ зниженн¤.

ѕродуктова концепц≥¤ характеризуЇтьс¤ тим, що основну увагу вона прид≥л¤Ї пол≥пшенню споживчих параметр≥в вироб≥в, њхн≥х конструктивних, експлуатац≥йних показник≥в, п≥двищенню ¤кост≥, а завд¤ки цьому забезпеченню належного збуту продукц≥њ. ÷¤ концепц≥¤ в≥дпов≥даЇ потребам конкурентноњ боротьби, коли Ї можлив≥сть п≥двищувати конкурентоспроможн≥сть вироб≥в через њхнЇ вдосконаленн¤ за умов достатньо стаб≥льного попиту.

 омерц≥йна концепц≥¤ пол¤гаЇ в т≥м, що дл¤ забезпеченн¤ належного збуту актив≥зуЇтьс¤ передовс≥м робота комерц≥йних служб: прац≥вник≥в реклами, агент≥в з≥ збуту, продавц≥в тощо. –≥зн≥ форми психолог≥чного впливу на покупц¤ Ї найб≥льш ефективними тод≥, коли в≥н погано об≥знаний з пропонованою продукц≥Їю та њњ споживчими ¤кост¤ми.

 онцепц≥¤ ≥ндив≥дуального маркетингу ор≥ЇнтуЇ п≥дприЇмство на ви¤вленн¤ ≥ндив≥дуальних потреб покупц≥в ≥ спр¤мовуЇ зусилл¤ на те, щоб задовольнити ц≥ потреби л≥пше, н≥ж конкуренти.

 онцепц≥¤ соц≥ального маркетингу не обмежуЇтьс¤ ви¤вленн¤м ≥ задоволенн¤м ≥ндив≥дуальних потреб ¤к умови ефективноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, а бере до уваги сусп≥льн≥ потреби та ≥нтереси передус≥м перспективного характеру: охорону навколишнього середовища, природних ресурс≥в, здоровТ¤ людей, нац≥ональноњ безпеки тощо.

«розум≥ло, що п≥дприЇмство, ¤ке мусить пост≥йно адаптуватис¤ до м≥нливого зовн≥шнього середовища, не реал≥зуЇ т≥льки ¤кусь одну концепц≥ю.  онцепц≥њ маркетингу поЇднуютьс¤ й використовуютьс¤ комплексно залежно в≥д конкретних умов.

 

ƒл¤ дос¤гненн¤ своЇњ мети на ринку п≥дприЇмство розробл¤Ї стратег≥ю й тактику маркетингу. —тратег≥¤ маркетингу включаЇ так≥ основн≥ р≥шенн¤ й обірунтуванн¤: ринок, на ¤кому виступаЇ п≥дприЇмство; особливост≥ (стратег≥¤) повед≥нки на ньому; склад ≥ обс¤г продукц≥њ, ¤ка пропонуватиметьс¤ на ринку, розробка новоњ продукц≥њ, форми й методи реклами, доставки ≥ збуту продукц≥њ, ц≥ни на продукц≥ю. –еал≥зац≥¤ маркетинговоњ стратег≥њ зд≥йснюЇтьс¤ прийн¤тт¤м конкретних оперативних р≥шень з р≥зних питань, ¤к≥ можна назвати тактикою маркетингу.

—тратег≥¤ й тактика маркетингу ірунтуютьс¤ на вивченн≥ ринку, його пост≥йному анал≥з≥ та структуризац≥њ. –инок з позиц≥њ маркетинговоњ д≥¤льност≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к сукупн≥сть реальних ≥ потенц≥йних покупц≥в товар≥в. √оловним показником ринку дл¤ продавц¤ Ї попит на його продукц≥ю, тобто потреба в н≥й, забезпечена реальною куп≥вельною спроможн≥стю покупц¤. ” процес≥ анал≥зу попит под≥л¤Їтьс¤ на в≥дпов≥дн≥ р≥вн≥: необмежений (попит ≥стотно перевершуЇ пропонуванн¤), задов≥льний (в≥дпов≥даЇ можливост¤м п≥дприЇмства, Ї досить стаб≥льним), обмежений (нижчий за оптимальн≥ можливост≥ п≥дприЇмства), нерегул¤рний (коливаЇтьс¤ в час≥ п≥д впливом певних фактор≥в), брак попиту.

ѕопит на продукц≥ю Ч величина зм≥нна, тому, вивчаючи його, важливо ви¤вити фактори, в≥д ¤ких в≥н залежить. ѕередовс≥м анал≥зують конкурентоспроможн≥сть продукц≥њ, тобто вивчають в≥дносну характеристику споживчих ¤костей власноњ продукц≥њ, пор≥внюючи њњ з аналог≥чними виробами конкурент≥в.

¬ивченн¤ ринку не обмежуЇтьс¤ анал≥зом попиту й конкурентоспроможност≥ продукц≥њ. «Т¤совуютьс¤ також ≥нш≥ його характеристики: географ≥¤ ринку та його сегменти, що в них д≥Ї п≥дприЇмство; м≥стк≥сть ринку ≥ можлива частка п≥дприЇмства на ньому за спри¤тливих й неспри¤тливих умов; основн≥ конкуренти, особливост≥ њхньоњ продукц≥њ та стратег≥њ маркетингу; прогнозна оц≥нка конТюнктури ринку на найближчий р≥к ≥ перспективу (2Ч5 рок≥в): можлив≥ зм≥ни м≥сткост≥ ринку, динам≥ки попиту, гостроти конкуренц≥њ, ц≥новоњ пол≥тики тощо.

–инок ¤к сукупн≥сть покупц≥в можна структуризувати, тобто розпод≥лити за певними ознаками на групи покупц≥в Ч сегменти. “ой чи той сегмент ринку складаЇтьс¤ з покупц≥в, ¤к≥ мають близьк≥ мотиви щодо куп≥вл≥ даного товару ≥ приблизно однаково реагують на маркетингов≥ д≥њ п≥дприЇмства (вар≥ант продукц≥њ, рекламу, ц≥ну тощо). —егментац≥¤ уможливлюЇ виб≥р привабливих дл¤ п≥дприЇмства сфер ринку (ц≥льових сегмент≥в) концентрац≥ю на них головноњ уваги.

Ќа п≥дстав≥ анал≥зу сукупност≥ покупц≥в вибирають критер≥њ сегментац≥њ, ¤к≥ Ї р≥зними дл¤ ринку товар≥в народного споживанн¤ й ринку товар≥в виробничого призначенн¤. ƒл¤ предмет≥в народного споживанн¤ так≥ критер≥њ встановлюютьс¤ за результатами мотивац≥йного анал≥зу покупц≥в. ƒо них належать: географ≥чн≥ (ринок розмежовуЇтьс¤ територ≥альноњ), демограф≥чн≥ (стать, в≥к, р≥вень доходу, осв≥та людей тощо), соц≥альн≥ (сусп≥льн≥ групи, парт≥њ), психолог≥чн≥ (тип особистост≥, характер повед≥нки, спос≥б житт¤ тощо).  ритер≥њ сегментац≥њ ринку товар≥в виробничого призначенн¤ вибираютьс¤ у процес≥ проф≥льного анал≥зу п≥дприЇмств та орган≥зац≥й. Ќими можуть бути: географ≥чн≥, галузев≥, Ђпотужн≥стьї споживача (велик≥, середн≥, мал≥ п≥дприЇмства), стаб≥льн≥сть кл≥Їнтури (пост≥йн≥, пер≥одичн≥, еп≥зодичн≥ споживач≥) та ≥н.

—егментац≥¤ даЇ змогу вибрати стратег≥ю охопленн¤ ринку. ƒо таких стратег≥й належать: недиференц≥йований, диференц≥йований ≥ концентрований маркетинг.

Ќедиференц≥йований (масовий) маркетинг пол¤гаЇ в т≥м, що п≥дприЇмство не вид≥л¤Ї конкретних сегмент≥в ринку ¤к ц≥льових, а ор≥ЇнтуЇтьс¤ на ринок у ц≥лому, на широке коло покупц≥в. ÷¤ стратег≥¤ характерна дл¤ п≥дприЇмств, що виробл¤ють однор≥дну продукц≥ю у великих обс¤гах дл¤ широкого ринку (сталь, вуг≥лл¤, бензин, продукти тощо). —тратег≥¤ недиференц≥йованого маркетингу економ≥чна, бо потребуЇ в≥дносно невеликих витрат на вивченн¤ ринку, рекламу, канали збуту внасл≥док масового стандартизованого виробництва. ѕроте за умов конкурентноњ боротьби вона не завжди буваЇ ефективною.

ƒиференц≥йований (сегментний) маркетинг в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що п≥дприЇмство виступаЇ одночасно на к≥лькох сегментах ринку ≥ дл¤ кожного з них розробл¤Ї специф≥чний комплекс маркетингу (наприклад, пошитт¤ чолов≥чого, ж≥ночого чи дит¤чого од¤гу). —тратег≥¤ диференц≥йованого маркетингу б≥льшою м≥рою в≥дпов≥даЇ умовам конкурентноњ боротьби, бо ор≥ЇнтуЇтьс¤ на специф≥чн≥ потреби окремих груп споживач≥в. јле ц¤ стратег≥¤ потребуЇ б≥льших маркетингових витрат ≥ добре орган≥зованоњ служби маркетингу.

 онцентрований маркетинг маЇ ту особлив≥сть, що п≥дприЇмство концентруЇ своњ зусилл¤ на одному сегмент≥ ринку, максимально враховуючи його особливост≥. —пец≥ал≥зац≥¤ виробництва, розпод≥лу й рекламуванн¤ товар≥в забезпечуЇ зниженн¤ витрат, ¤кщо обс¤г продажу достатн≥й. ѕроте стратег≥ю концентрованого маркетингу звТ¤зано з п≥двищеним ризиком. «а неспри¤тливоњ конТюнктури на вибраному сегмент≥ ринку п≥дприЇмство може опинитис¤ у складному ф≥нансовому стан≥. ѕрисутн≥сть п≥дприЇмства на к≥лькох сегментах зменшуЇ ризик.  онцентрований маркетинг Ї б≥льш прийн¤тним дл¤ п≥дприЇмств з обмеженими ресурсами та однор≥дним виробництвом, тобто дл¤ п≥дприЇмств сфери малого б≥знесу.

« вибором вар≥анта охопленн¤ ринку т≥сно звТ¤зано стратег≥ю виходу на нього. ћожливими стратег≥¤ми дл¤ виходу на ринок Ї так≥: а) закр≥пленн¤ на ринку; б) розширенн¤ меж ринку; в) удосконаленн¤ продукц≥њ; г) диверсиф≥кац≥¤.

—тратег≥¤ закр≥пленн¤ на ринку пол¤гаЇ в т≥м, що основним завданн¤м п≥дприЇмства стаЇ стаб≥л≥зац≥¤ ≥ зб≥льшенн¤ продажу продукц≥њ на ран≥ше освоЇному ринку. «м≥н у продукц≥ю не внос¤ть, вона ор≥ЇнтуЇтьс¤ на ту саму групу покупц≥в (сегмент). –озвТ¤занн¤ завдань ц≥Їњ стратег≥њ можна дос¤гти р≥зними способами залежно в≥д особливостей продукц≥њ ≥ ситуац≥њ на ринку: ≥нтенсиф≥кац≥Їю реклами, розширенн¤м мереж≥ збуту, зниженн¤м ц≥н тощо. ÷ей вар≥ант стратег≥њ найпрост≥ший ≥ найекономн≥ший. ѕроте усп≥шним в≥н буваЇ передус≥м за умов низького насиченн¤ ринку товаром ≥ невисокоњ конкуренц≥њ або браку такоњ взагал≥. ¬ажливе значенн¤ при цьому маЇ етап життЇвого циклу виробу. —тратег≥¤ Ї прийн¤тною дл¤ раннього ≥ середнього етап≥в життЇвого циклу продукц≥њ, але безперспективною дл¤ к≥нцевого етапу, коли продукц≥¤ стаЇ застар≥лою.

—тратег≥¤ розширенн¤ меж ринку передбачаЇ вих≥д з≥ старою продукц≥Їю на нов≥ сегменти ринку, тобто туди, де њњ ран≥ше не продавали. ÷¤ стратег≥¤ потребуЇ додаткових витрат на вивченн¤ нових ринк≥в, рекламуванн¤, орган≥зац≥ю доставки ≥ продажу там продукц≥њ. ÷е маЇ окупатис¤ прибутком в≥д додаткового продажу. ѓњ застосовувати доц≥льно тод≥, коли ≥снуючий ринок насичено товаром, а резерви виробничоњ потужност≥ та конкурентоспроможн≥сть продукц≥њ дають змогу зб≥льшити обс¤г њњ виробництва ≥ продажу.

—тратег≥¤ вдосконаленн¤ продукц≥њ ор≥ЇнтуЇ п≥дприЇмство на њњ модиф≥кац≥ю або зам≥ну новою на вже освоЇному ринку. “ака продукц≥¤ призначаЇтьс¤ дл¤ т≥Їњ самоњ групи покупц≥в, але б≥льше в≥дпов≥даЇ њхн≥м потребам за складом, конструкц≥Їю чи формою, Ї досконал≥шою й в≥дпов≥дно б≥льш конкурентоспроможною. ÷ю стратег≥ю застосовують тод≥, коли продукц≥¤, ¤ку виготовл¤Ї п≥дприЇмство, застар≥ла, попит на нењ падаЇ, в≥дбуваЇтьс¤ енерг≥йне витискуванн¤ њњ аналог≥чною продукц≥Їю конкурент≥в. ¬она потребуЇ ≥стотних витрат на розробку та освоЇнн¤ виробництва новоњ продукц≥њ, њњ рекламуванн¤. ѕозитивним в н≥й Ї ор≥Їнтац≥¤ на перспективу ≥ д≥¤льн≥сть на добре вивченому ринку.

—тратег≥¤ диверсиф≥кац≥њ означаЇ, що п≥дприЇмство розширюЇ номенклатуру своЇњ продукц≥њ ≥ виступаЇ з новими товарами на нових ринках, освоюЇ сум≥жн≥ галуз≥ виробництва. ƒиверсиф≥кац≥¤ може мати р≥зн≥ форми. Ўироко застосовуЇтьс¤ така њњ форма ¤к освоЇнн¤ новоњ продукц≥њ, ¤ка за технолог≥ю виробництва, експлуатац≥йним призначенн¤м чи обслуговуванн¤м Ї дуже близькою до продукц≥њ, що вже виготовл¤Їтьс¤. ≤нод≥ диверсиф≥кац≥¤ набираЇ конгломеративноњ форми, коли освоюютьс¤ нов≥ вироби й галуз≥ д≥¤льност≥, ¤к≥ не мають звТ¤зку з д≥ючим виробництвом. “ака диверсиф≥кац≥¤ Ї орган≥зац≥йно складн≥шою. ƒиверсиф≥кац≥¤ ¤к стратег≥¤ виходу на ринок потребуЇ великих витрат ≥ маЇ бути ретельно обірунтованою. ¬она п≥д силу ф≥нансово м≥цним п≥дприЇмствам ≥ застосовуЇтьс¤ передус≥м тод≥, коли д≥¤льн≥сть у межах одн≥Їњ галуз≥ виробництва починаЇ обмежувати зростанн¤ обс¤гу продажу й розвиток п≥дприЇмства. ƒиверсиф≥кац≥¤ Ї також засобом п≥двищенн¤ ст≥йкост≥ п≥дприЇмства на ринку та зниженн¤ ризику банкрутства.

 

ќрган≥зац≥њ виготовленн¤ конкретних вид≥в продукц≥њ (наданн¤ виробничих ≥ побутових послуг) маЇ передувати ретельне визначенн¤ попиту на зовн≥шньому та внутр≥шньому ринках товар≥в ≥ послуг. Ќайл≥пше це можна зробити через маркетинг, систематичне проведенн¤ маркетингових досл≥джень. Ќа п≥дприЇмствах, що дотримуютьс¤ стратег≥њ ≥ тактики маркетингу, застосовують такий засадний принцип виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥: спочатку д≥знатис¤, ¤кий товар, з ¤кими споживчими властивост¤ми, за ¤кими ц≥нами, в ¤к≥й к≥лькост≥ та де саме хоче придбати потенц≥йний покупець ≥ лише пот≥м планувати та орган≥зовувати його виробництво.

—усп≥льний попит на певний вид продукц≥њ складаЇтьс¤ з р≥зноман≥тних потреб ¤к внутр≥шнього (в≥дпов≥дноњ крањни), так ≥ зовн≥шнього (св≥тового) ринку товар≥в. ¬нутр≥шн≥ потреби крањни в продукц≥њ охоплюють необх≥дн≥ њњ обс¤ги дл¤ виробничого та особистого поточного споживанн¤, нагромадженн¤, поповненн¤ державного резерву, включаючи забезпеченн¤ оборони, косм≥чних досл≥джень тощо. «а умови виходу п≥дприЇмства на св≥товий ринок ≥ конкурентоспроможност≥ на ньому пропонованих товар≥в визначають необх≥дн≥ обс¤ги експорту.

¬ ”крањн≥ загальна величина сусп≥льного попиту на в≥дпов≥дн≥ види товар≥в маЇ визначатись за безпосередньою участю ћ≥н≥стерства економ≥ки ”крањни та ≥нших державних управл≥нських структур економ≥чного проф≥лю. ÷е зумовлено р¤дом обТЇктивних чинник≥в господарюванн¤ за умов ринковоњ економ≥ки. ѕо-перше, сам≥ п≥дприЇмства не завжди можуть визначити д≥йсн≥ масштаби ринкового попиту. ѕо-друге, ≥снуЇ система державного замовленн¤ на виробництво певного обс¤гу продукц≥њ найважлив≥ших њњ вид≥в на конкурсних засадах. ѕо-третЇ, необх≥дно пост≥йно п≥дтримувати узгоджен≥сть найб≥льш важливих макроеконом≥чних пропорц≥й у розвитку народного господарства крањни.

«а таких обставин держава бере участь у складних процесах вивченн¤ ринку й визначенн¤ сусп≥льного попиту на в≥дпов≥дн≥ товари, зд≥йснюючи узагальнен≥ розрахунки народногосподарськоњ потреби в окремих видах продукц≥њ виробничого ≥ споживчого призначенн¤. ѕри цьому враховуютьс¤ особливост≥ обчисленн¤ загальноњ потреби у засобах виробництва та предметах споживанн¤.

«агальну потребу в засобах прац≥ визначають диференц≥йовано (за конкретними видами) виход¤чи з потреб поповненн¤ й оновленн¤ д≥ючого парку устаткуванн¤ (в≥дпов≥дно до передбачуваного зростанн¤ обс¤гу виробництва в р≥зних галуз¤х народного господарства), забезпеченн¤ реконструйованих ≥ нових п≥дприЇмств, регулюванн¤ державних резерв≥в, експорту. ¬≥дпов≥дн≥ розрахунки зд≥йснюютьс¤ з використанн¤м узагальнених даних про виконуван≥ за допомогою засоб≥в прац≥ обс¤ги роб≥т, а також на п≥дстав≥ норм продуктивност≥ машин та устаткуванн¤.

–озрахунки потреби в матер≥альних ресурсах (щодо окремих вид≥в предмет≥в прац≥) провод¤ть за основними напр¤мками њхнього використанн¤: виробнич≥ й ремонтно-експлуатац≥йн≥ потреби, науково-досл≥дн≥ роботи, кап≥тальне буд≥вництво, побутове обслуговуванн¤ населенн¤. ќбс¤г матер≥альних ресурс≥в на виробнич≥ потреби обчислюють за даними про масштаби виробництва продукц≥њ (послуг) на п≥дстав≥ прогресивних норм питомих витрат сировини, матер≥ал≥в, палива тощо. «а розрахунк≥в необх≥дного обс¤гу матер≥альних ресурс≥в дл¤ ремонтно-експлуатац≥йних потреб ≥ кап≥тального буд≥вництва використовують узагальнен≥ норми витрати на м≥льйон грошових одиниць вартост≥ основних виробничих фонд≥в (буд≥вельно-монтажних роб≥т).

Ќеобх≥дн≥ обс¤ги виробництва предмет≥в споживанн¤ визначають з урахуванн¤м обс¤гу та структури попиту на них окремо дл¤ продовольчих ≥ промислових товар≥в. ѕри цьому можуть бути врахован≥ оч≥куван≥ обс¤ги с≥льськогосподарськоњ сировини та ≥снуюч≥ норми споживанн¤ цих товар≥в в≥дпов≥дними групами населенн¤.

«а визначенн¤ загальних обс¤г≥в виробництва тих чи тих вид≥в продукц≥њ в≥тчизн¤ними п≥дприЇмствами сусп≥льний попит на них обовТ¤зково коригують з урахуванн¤м передбачуваного ≥мпорту товар≥в, що њх буде заведено за м≥жнародними контрактами, договорами, угодами тощо.

 

Ќайважлив≥шим розд≥лом плану господарськоњ д≥¤льност≥ й розвитку будь-¤кого п≥дприЇмства Ї його виробнича програма (план виробництва продукц≥њ), тобто конкретна сукупн≥сть завдань щодо обс¤гу виробництва продукц≥њ визначеноњ номенклатури та асортименту, а також належноњ ¤кост≥, на певний календарний пер≥од (м≥с¤ць, квартал, р≥к, к≥лька рок≥в). ќск≥льки продукц≥¤ завжди в≥дтворюЇтьс¤ в натуральн≥й ≥ варт≥сн≥й формах, то виробнича програма п≥дприЇмства маЇ дв≥ складов≥: перша Ч обс¤г виробництва в натуральних вим≥рниках; друга Ч варт≥сть обс¤гу виробництва продукц≥њ. « урахуванн¤м цього зд≥йснюютьс¤ розробка ≥ формуванн¤ виробничоњ програми (рис. 14. 2).

 

 

–ис. 14.2. —хема формуванн¤ виробничоњ програми п≥дприЇмства.

 

 ожне п≥дприЇмство розробл¤Ї свою виробничу програму самост≥йно, використовуючи: вих≥дн≥ дан≥ про ви¤влений у процес≥ вивченн¤ ринку попит; портфель замовлень на продукц≥ю та послуги ≥нших споживач≥в, що в≥дображаЇ його пост≥йн≥ пр¤м≥ господарськ≥ звТ¤зки; державн≥ контракти (державне замовленн¤), ¤к≥ передбачають не лише конкретну њхню величину, а й гарантоване державою забезпеченн¤ оплати поставок ≥ необх≥дних бюджетних асигнувань. ќкр≥м видач≥ п≥дприЇмству обірунтованих державних контракт≥в (державного замовленн¤) на виготовленн¤ ≥ продаж сусп≥льно важливих вид≥в продукц≥њ, будь-¤ке ≥нше пр¤ме втручанн¤ держави в процеси господарюванн¤, що базуЇтьс¤ на ринкових в≥дносинах, Ї недопустимим.

 

«апроектовану й в≥дображену в план≥ п≥дприЇмства виробничу програму треба економ≥чно обірунтувати, тобто узгодити з необх≥дними виробничими потужност¤ми цього п≥дприЇмства, трудовими, матер≥альними та ≥нвестиц≥йними ресурсами. ¬и¤вленн¤ реальноњ можливост≥ виконанн¤ плану виробництва продукц≥њ пол¤гаЇ передовс≥м у визначенн≥ максимального обс¤гу випуску вироб≥в, що його може забезпечити на¤вна виробнича потужн≥сть п≥дприЇмства, та обчисленн≥ необх≥дного њњ нарощуванн¤ прот¤гом пер≥оду, на ¤кий було складено виробничу програму.

«а вих≥дн≥ дан≥ дл¤ цього беруть середньор≥чну виробничу потужн≥сть п≥дприЇмства та коеф≥ц≥Їнт њњ використанн¤.

”мовний приклад розрахунку можливого обс¤гу виробництва продукц≥њ з на¤вноњ потужност≥ п≥дприЇмства:

1. ѕотужн≥сть на початок року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. ѕрир≥ст потужност≥ за рахунок орган≥зац≥йно-техн≥чних заход≥в . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. ¬ибутт¤ потужност≥ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4. —ередньор≥чна потужн≥сть [п.1 + (п.2 Ц п.3) ´ 0,45] . . . . . 5.  оеф≥ц≥Їнт використанн¤ потужност≥ . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. ќбс¤г виробництва продукц≥њ (п.4 ´ п.5) . . . . . . . . . . . . . .

45000   3600 1200 46080 0,94 43315

 

«б≥льшенн¤ потужност≥ за рахунок використанн¤ внутр≥шньовиробничих резерв≥в (зд≥йсненн¤ певних орган≥зац≥йно-техн≥чних заход≥в) не завжди може забезпечити випуск запланованого обс¤гу продукц≥њ. ÷им зумовлюЇтьс¤ потреба визначати необх≥дн≥сть уведенн¤ в д≥ю нових (додаткових) потужностей за рахунок техн≥чного переозброЇнн¤, реконструкц≥њ або розширенн¤ п≥дприЇмства. –озрахунки провод¤ть у певн≥й посл≥довност≥.

● визначають обс¤г продукц≥њ, що не може бути отриманий з на¤вноњ потужност≥ ≥ дл¤ виробництва ¤кого необх≥дно вводити в д≥ю нов≥ (додатков≥) потужност≥;

● установлюють дл¤ кожного року коеф≥ц≥Їнт освоЇнн¤ нових виробничих потужностей †з урахуванн¤м ≥снуючих нормативних строк≥в;

● розраховують середньор≥чну величину нових (додаткових) потужностей , користуючись формулою

,††††††††††††††††††††††††† (14.1)

де †Ч обс¤г продукц≥њ, дл¤ забезпеченн¤ випуску котроњ необх≥дне введенн¤ в д≥ю нових виробничих потужностей; †Ч обс¤г продукц≥њ, виробленоњ в поточному роц≥ з додаткових потужностей, що були введен≥ в д≥ю в попередн≥ роки; при цьому †дл¤ першого року розрахункового пер≥оду дор≥внюЇ нулю, другого Ч , третього Ч †тощо;

● обчислюють повний обс¤г виробничих потужностей , що вводитимутьс¤ у д≥ю в ≥-му роц≥ розрахункового пер≥оду, за формулою

†††††††††††††††††††††††††††† (14.2)

де †Ч величина середньор≥чного введенн¤ в д≥ю потужностей в ≥-му роц≥ розрахункового пер≥оду; 0,45 Ч коеф≥ц≥Їнт дл¤ перерахунку абсолютного введенн¤ в д≥ю потужностей у середню величину.

”мовний приклад розрахунку необх≥дного введенн¤ в д≥ю нових виробничих потужностей дл¤ забезпеченн¤ випуску запланованого обс¤гу продукц≥њ подано в табл. 14.1. «а цим розрахунком коеф≥ц≥Їнти освоЇнн¤ потужностей †дор≥внюють: дл¤ першого року розрахункового пер≥оду Ч 0,7; другого Ч 0,85; третього Ч 1,0.

“аблиц¤ 14.1

–ќ«–ј’”Ќќ  Ќ≈ќЅ’≤ƒЌќ√ќ ¬¬≈ƒ≈ЌЌя ¬ ƒ≤ё ƒќƒј“ ќ¬»’
¬»–ќЅЌ»„»’ ѕќ“”∆Ќќ—“≈… (ƒјЌ≤ ”ћќ¬Ќ≤)

ѕоказники	–оки розрахункового пер≥оду
	перший	другий	трет≥й
1. «агальний план випуску продукц≥њ	46000	54700	65377
2. ¬ипуск продукц≥њ з д≥ючих потужностей	43090	43852	44800
3. ќбс¤г продукц≥њ ¬н, дл¤ виробництва ¤коњ потр≥бне введенн¤ в д≥ю нових потужностей (п.1 Ц п.2)	2910	10848	20577
4. ќбс¤г продукц≥њ ¬п, котра виготовл¤Їтьс¤ в поточному роц≥ з потужностей, що њх уведено в д≥ю в попередн≥ роки	Ч	7852	17322
5. —ередньор≥чна величина нових (додаткових) потужностей [(п.3 Ц п.4)/kос]	4157	4280	4650
6. ѕовний обс¤г нових потужностей Ni, що вводитимутьс¤ в д≥ю в ≥-му роц≥ розрахункового пер≥оду (п.5 : 0,45)	9238	9511	10333

 

≈коном≥чне обірунтуванн¤ виробничоњ програми п≥дприЇмства з огл¤ду на њњ забезпеченн¤ необх≥дними трудовими, матер≥альними та ≥нвестиц≥йними ресурсами в ц≥лому зводитьс¤ до визначенн¤ загальноњ потреби в них та ефективного њхнього використанн¤*.

14.3. ћатер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤ виробництва

 

” своњй д≥¤льност≥ п≥дприЇмство використовуЇ р≥зноман≥тн≥ матер≥ально-техн≥чн≥ ресурси (сировину, матер≥али, паливо, енерг≥ю, комплектуюч≥ вироби тощо). ¬они в процес≥ виробництва перетворюютьс¤ на продукц≥ю (послуги) ≥ п≥дл¤гають пост≥йному поповненню. ƒл¤ цього орган≥зуЇтьс¤ матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤, ¤ке включаЇ: визначенн¤ потреби в матер≥ально-техн≥чних ресурсах, пошук ≥ куп≥влю ресурс≥в, орган≥зац≥ю доставки, збер≥ганн¤ й видач≥ окремим споживачам на п≥дприЇмств≥. ѕостачанн¤ матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в маЇ бути своЇчасним, комплектним ≥ з м≥н≥мальними витратами. ¬иконуЇ цю роботу в≥дд≥л матер≥ально-техн≥чного постачанн¤.

ћатер≥ально-техн≥чн≥ ресурси п≥дприЇмство купуЇ на ринку, де продавц¤ми й постачальниками Ї безпосередньо п≥дприЇмства-виробники або орган≥зац≥њ-посередники.  уп≥вл¤ матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в безпосередньо у виробник≥в, тобто орган≥зац≥¤ постачанн¤ за пр¤мими звТ¤зками, маЇ т≥ переваги, що вона забезпечуЇ можлив≥сть оперативного врахуванн¤ спец≥альних вимог покупц¤ до продукц≥њ, конкретних побажань щодо њњ складу, конструкц≥њ, оформленн¤, плануванн¤ тощо. «а пр¤мими звТ¤зками поставл¤ютьс¤ передус≥м т≥ матер≥ально-техн≥чн≥ ресурси, ¤к≥ потр≥бн≥ пост≥йно та у велик≥й к≥лькост≥, а також вироби за ≥ндив≥дуальними замовленн¤ми, та складне устаткуванн¤. ѕроте вс¤ номенклатура матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в, потр≥бних у виробництв≥, ¤ка с¤гаЇ ≥нод≥ дес¤тки≥в тис¤ч найменувань ≥ типорозм≥р≥в, не може поставл¤тис¤ за пр¤мими звТ¤зками. “≥ ресурси, ¤к≥ потр≥бн≥ у невелик≥й к≥лькост≥, пер≥одично або нерегул¤рно, економн≥ше буваЇ купувати в посередник≥в Ч оптових ф≥рм ≥ магазин≥в. ¬они комплектують певний асортимент товар≥в дл¤ продажу ≥ територ≥ально розм≥щуютьс¤ неподал≥к в≥д п≥дприЇмств та орган≥зац≥й споживач≥в.

Ќерегул¤рна або пер≥одична куп≥вл¤ матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в, передовс≥м з однор≥дними стандартизованими властивост¤ми, може зд≥йснюватис¤ на товарних б≥ржах, де концентруЇтьс¤ ≥нформац≥¤ про продаж продукц≥њ та р≥вень поточних ц≥н.

 оло основних постачальник≥в п≥дприЇмства Ї досить стаб≥льним, особливо за умов масового та сер≥йного виробництва, коли ≥снуЇ пост≥йна потреба у велик≥й к≥лькост≥ тих самих матер≥ал≥в. јле пер≥одично виникають нов≥ завданн¤, ¤к≥ потребують нових матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в ≥ нових постачальник≥в (освоЇнн¤ новоњ продукц≥њ, зам≥на та вдосконаленн¤ технолог≥чних систем, нове буд≥вництво тощо). ѕроте ≥ без цього може ви¤витис¤ потреба зам≥нити окремих постачальник≥в, розширити њхнЇ коло. “ому важливою Ї проблема вибору постачальник≥в.

¬ибираючи постачальник≥в матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в, сл≥д ураховувати низку чинник≥в, у т≥м числ≥: в≥дпов≥дн≥сть виробничоњ потужност≥ постачальник≥в потреб≥ п≥дприЇмства в матер≥алах, ¤к≥сть ≥ ц≥ну останн≥х, репутац≥ю постачальника, його територ≥альну в≥ддален≥сть та оперативн≥сть поставок, швидк≥сть реакц≥њ на потреби покупц¤, умови розрахунк≥в, можлив≥сть наданн¤ кредиту тощо. ÷≥ характеристики постачальник≥в ретельно анал≥зуютьс¤ й вибираЇтьс¤ той партнер, ¤кий забезпечуЇ найл≥пш≥ умови постачанн¤ за м≥н≥мальних витрат.

ћ≥ж постачальником ≥ споживачем матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в укладаЇтьс¤ догов≥р, що регламентуЇ вс≥ умови постачанн¤: к≥льк≥сть, ¤к≥сть, ц≥ну товар≥в, терм≥н доставки, форму розрахунк≥в, в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ договору. ћатер≥ально-техн≥чн≥ ресурси поступають на склад п≥дприЇмства, з ¤кого дал≥ подаютьс¤ в цехи й на робоч≥ м≥сц¤.

ќбТЇкти техн≥ки (машини, устаткуванн¤, пристроњ тощо), ¤к≥ потр≥бн≥ еп≥зодично, збер≥гаютьс¤ на склад≥ п≥дприЇмства до моменту введенн¤ в експлуатац≥ю. ўодо матер≥ал≥в, то постачанн¤ таких на робоч≥ м≥сц¤ Ї регул¤рним ≥ вважаЇтьс¤ завершальним етапом матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤. ¬оно зд≥йснюЇтьс¤ за певною системою. ƒл¤ кожного цеху чи ≥ншого п≥дрозд≥лу службою матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤ встановлюЇтьс¤ л≥м≥т витрат матер≥ал≥в на п≥дстав≥ норм витрат ≥ планового обс¤гу роб≥т. ” межах л≥м≥ту матер≥али видаютьс¤ з≥ складу цехам.

«алежно в≥д типу виробництва застосовуютьс¤ р≥зн≥ системи л≥м≥туванн¤ та забезпеченн¤ цех≥в матер≥алами. Ќа п≥дприЇмствах одиничного ≥ др≥бносер≥йного виробництва поширено децентрал≥зовану (пасивну) систему постачанн¤ цех≥в. —клад видаЇ матер≥али на п≥дстав≥ разових вимог цех≥в, ¤к≥ самост≥йно њх одержують ≥ транспортують. «а умов масового та великосер≥йного виробництва з≥ стаб≥льною номенклатурою продукц≥њ ≥ ритм≥чним споживанн¤м матер≥ал≥в застосовуЇтьс¤ централ≥зована (активна) система забезпе≠ченн¤ робочих м≥сць. —клад доставл¤Ї матер≥али в цех безпосередньо на робоч≥ м≥сц¤ в потр≥бн≥й к≥лькост≥ й у належний час зг≥дно з календарним граф≥ком у межах встановленого л≥м≥ту. ÷ентрал≥зована система даЇ змогу ефективн≥ше використовувати складськ≥ прим≥щенн¤, транспортн≥ засоби, усп≥шн≥ше механ≥зувати та автоматизувати транспортно-складськ≥ операц≥њ.

¬ищоњ форми набуваЇ централ≥зоване постачанн¤ матер≥ал≥в у цехи ≥ на робоч≥ м≥сц¤ за ≥нтегрованоњ системи виробництва й постачанн¤ Ђточно за часомї (¤понський вар≥ант Ђканбанї), коли вс≥ процеси та њхнЇ забезпеченн¤ зд≥йснюютьс¤ зг≥дно з ч≥тким календарним граф≥ком. ¬ Їдиний граф≥к роботи включаютьс¤ також ≥ постачальники, ¤к≥ забезпечують виробничий процес часто пр¤мо Ђз кол≥сї, звод¤чи запаси матер≥ал≥в масового споживанн¤ до м≥н≥муму.

 

ѕотреба в матер≥ально-техн≥чних ресурсах визначаЇтьс¤ по-р≥зному залежно в≥д њхнього призначенн¤.  ≥льк≥сть техн≥чних засоб≥в, тобто машин та устаткуванн¤, обчислюЇтьс¤ еп≥зодично за проектуванн¤ виробничих систем. –озрахунки потреби в матер≥алах Ї регул¤рними ≥ зд≥йснюютьс¤ на Їдин≥й методичн≥й основ≥.  ≥льк≥сть матер≥ал≥в певного р≥зновиду, ¤ка потр≥бна п≥дприЇмству в розрахунковому пер≥од≥ в натуральному вим≥р≥ (ћ_п) ≥ ¤ку сл≥д закупити, обчислюЇтьс¤ за формулою

ћ_п = ћ_в + ћ_з.к + ћ_з.п, ††††††††††††††††††††††††† (14.3)

де ћ_в Ч витрати матер≥ал≥в за розрахунковий пер≥од; ћ_з.п, ћ_з.к Ч перех≥дний запас матер≥ал≥в в≥дпов≥дно на початок ≥ к≥нець розрахункового пер≥оду.

ћатер≥али витрачаютьс¤ (ћ_в) на так≥ потреби: основне виробництво, виготовленн¤ технолог≥чного оснащенн¤, ремонтно-експлуатац≥йн≥ роботи, заходи з п≥двищенн¤ техн≥чного р≥вн¤ виробництва, кап≥тальне буд≥вництво власними силами. ¬итрати матер≥ал≥в обчислюютьс¤ помноженн¤м обс¤гу продукц≥њ (роб≥т) на норму витрати матер≥алу. ÷ей засадний принцип конкретизуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до того чи того обТЇкта нормуванн¤. “ак, витрати матер≥ал≥в на виробництво продукц≥њ ћ_в.в п≥драховуЇтьс¤ за формулою

, ††††††††††††††††††††††††† (14.4)

де n Ч к≥льк≥сть найменувань продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤; N_i Ч обс¤г випуску продукц≥њ ≥-го найменуванн¤ в натуральному вим≥р≥; ћ_нi Ч норма витрат матер≥алу на одиницю ≥-го виробу; ћ_н.в Ч витрати матер≥алу на зм≥ну залишк≥в незавершеного виробництва.

¬еличина ћ_н.в обчислюЇтьс¤ тод≥, коли ≥стотно зм≥нюютьс¤ залишки незавершеного виробництва. ќбчисленн¤ њњ провод¤ть по-р≥зному залежно в≥д широти номенклатури продукц≥њ та величини норм витрат. «а обмеженоњ номенклатури продукц≥њ й великих норм витрат визначаЇтьс¤ зм≥на к≥лькост≥ вироб≥в у незавершеному виробництв≥, ¤ку помножують на норму витрат на один вир≥б. ¬ ≥нших випадках величина ћ_н.в обчислюЇтьс¤ приблизно, виход¤чи з≥ зм≥ни незавершеного виробництва у варт≥сному вим≥р≥ й витрат матер≥ал≥в на грошову одиницю за минулий р≥к.

“ак п≥драховуютьс¤ витрати на виробництво продукц≥њ основних матер≥ал≥в, нап≥вфабрикат≥в, комплектувальних вироб≥в ≥ тих допом≥жних матер≥ал≥в, ¤к≥ нормуютьс¤ на окрем≥ вироби. ¬итрати матер≥ал≥в на допом≥жн≥ й обслуговуюч≥ процеси обчислюютьс¤ помноженн¤м обс¤гу роб≥т або к≥лькост≥ обТЇкт≥в обслуговуванн¤ на норму витрат. ќбТЇктами нормуванн¤ витрат матер≥ал≥в у цьому раз≥ можуть бути час роботи устаткуванн¤ (мастильн≥, охолоджуюч≥ матер≥али, енерг≥¤), тонно-к≥лометри перевезень (матер≥али дл¤ обслуговуванн¤ транспортних засоб≥в), одиниц¤ ремонтноскладност≥ устаткуванн¤ (матер≥али дл¤ ремонту, запасн≥ частини), к≥льк≥сть прац≥вник≥в (спецод¤г, спецхарчуванн¤ тощо).

 

≤нтервали поставок матер≥ал≥в на п≥дприЇмство та ≥нтервали њхнього використанн¤, за р≥дк≥сними вин¤тками, не зб≥гаютьс¤: багато з них поступають у виробництво безперервно, тобто щоденно. “ому виникаЇ потреба в запасах матер≥ал≥в. «а призначенн¤м запаси под≥л¤ютьс¤ на поточн≥, п≥дготовч≥ й страхов≥. «бер≥гаютьс¤ вони на складах разом, але нормативн≥ величини обчислюютьс¤ окремо.

ѕоточний запас забезпечуЇ роботу п≥дприЇмства в пер≥од м≥ж двома черговими надходженн¤ми парт≥й матер≥ал≥в. ¬≥н Ї величиною зм≥нною: дос¤гаЇ максимуму в момент надходженн¤ парт≥њ матер≥ал≥в, поступово зменшуЇтьс¤ внасл≥док њхнього використанн¤ ≥ стаЇ м≥н≥мальним безпосередньо перед черговою поставкою (рис. 14.3).

 

 

–ис. 14.3. —хема запас≥в матер≥ал≥в на п≥дприЇмств≥.

 

ћаксимальний поточний запас (ћ_з.пт.max) дор≥внюЇ парт≥њ поставки матер≥ал≥в, ¤ка залежить в≥д ≥нтервалу м≥ж двома поставками та середньодобових витрат матер≥ал≥в, тобто.

ћ_з.пт.max = ћ_д ∙ t_н,††††††††††††††††††††††††††††† (14.5)

де ћ_д Ч середньодобов≥ витрати матер≥алу в натуральному вим≥р≥; t_н Ч ≥нтервал м≥ж надходженн¤м чергових парт≥й матер≥ал≥в у дн¤х.

–≥зновидом поточного Ї сезонний запас, ¤кий утворюЇтьс¤ за умов сезонного використанн¤, сезонноњ загот≥вл≥ або сезонного транспортуванн¤ матер≥ал≥в.

ѕ≥дготовчий запас створюЇтьс¤ тод≥, коли перед використанн¤м матер≥али потребують спец≥альноњ п≥дготовки (суш≥нн¤, розкрою, правки тощо). ¬≥н визначаЇтьс¤ за формулою

ћ_з.пд = ћ_д t_п ,†††††††††††††††††††††††††††††† (14.6)

де t_п Ч час на п≥дготовку матер≥ал≥в у дн¤х.

—траховий запас потр≥бний на випадок можливоњ затримки надходженн¤ черговоњ парт≥њ матер≥ал≥в. …ого обчислюють за формулою

ћ_з.стр. = ћ_д t_т ,††††††††††††††††††††††††††††† (14.7)

де t_т Ч час терм≥нового поповненн¤ запасу в дн¤х або за стандартних ≥нтервал≥в постачанн¤ Ч середнЇ в≥дхиленн¤ в≥д нього.

“аким чином, загальний запас матер≥ал≥в становить:

максимальний

ћ_з.max = ћ_д (t_н + t_п + t_т) ,††††††††††††††††††† (14.8)

м≥н≥мальний

ћ_з.min = ћ_д (t_п + t_т) ,†††††††††††††††††††† (14.9)

середн≥й

ћ_з.ср = ћ_д (+ t_п + t_т) ,††††††††††††††††††††† (14.10)

¬ажливе значенн¤ дл¤ п≥дтримуванн¤ поточних запас≥в на належному р≥вн≥ маЇ система регулюванн¤ запас≥в. Ќа виб≥р системи регулюванн¤ впливаЇ багато фактор≥в ≥ передовс≥м величина потреби в матер≥алах, регул¤рн≥сть запуску у виробництво, форма постачанн¤ тощо. –егулюванн¤ запас≥в може зд≥йснюватис¤ за системами Ђмаксимум-м≥н≥мумї, Ђстандартних парт≥йї, Ђстандартних ≥нтервал≥вї тощо.

” нас найб≥льш в≥дома система Ђмаксимум-м≥н≥мумї, зг≥дно з ¤кою запаси поповнюютьс¤ до р≥вн¤ не нижчого за њхню м≥н≥мальну величину, а п≥сл¤ надходженн¤ черговоњ парт≥њ не бувають б≥льшими за встановлену максимальну к≥льк≥сть. ƒл¤ забезпеченн¤ цих умов замовленн¤ на чергову поставку матер≥ал≥в видаЇтьс¤ за такоњ величини поточного запасу, ¤коњ вистачить дл¤ роботи аж поки замовлений матер≥ал над≥йде. ÷¤ величина запасу називаЇтьс¤ Ђточкою замовленн¤ї (ћ_з.з) та обчислюЇтьс¤ за формулою

ћ_з.з = ћ_з.пд + ћ_з.стр + ћ_дt_з,††††††††††††††††† (14.11)

де t_з Ч час в дн¤х в≥д моменту оформленн¤ замовленн¤ до надходженн¤ черговоњ парт≥њ матер≥ал≥в.

≤нш≥ системи регулюванн¤ запас≥в, ¤к це видно з њхн≥х назв, жорстко регламентують величини парт≥й поставок або ≥нтервал м≥ж ними.

¬еличина запас≥в матер≥ал≥в ≥стотно впливаЇ на ефективн≥сть роботи п≥дприЇмства ≥ вплив цей неоднозначний. « одного боку, зб≥льшенн¤ запас≥в унасл≥док постачанн¤ великими парт≥¤ми потребуЇ б≥льших оборотних кошт≥в, додаткових витрат на збер≥ганн¤ матер≥ал≥в, компенсац≥ю можливого псуванн¤ та втрат. ÷≥ втрати й витрати можна вважати пропорц≥йними величин≥ запасу, тобто парт≥њ поставки. « ≥ншого боку, постачанн¤ великими парт≥¤ми зменшуЇ к≥льк≥сть поставок ≥, в≥дпов≥дно, транспортно-загот≥вельн≥ витрати, бо останн≥ в≥дносно мало залежать в≥д величини парт≥њ поставки, а в б≥льш≥й м≥р≥ обумовлен≥ к≥льк≥стю цих парт≥й (витрати на оформленн¤, пересиланн¤ документ≥в, розТњзди агент≥в, транспортуванн¤ тощо). «меншенн¤ величини парт≥њ поставок спричин¤Ї зворотний ефект: втрати й витрати, звТ¤зан≥ з≥ збер≥ганн¤м запас≥в, зменшуютьс¤, а транспортно-загот≥вельн≥ витрати зростають (рис. 14.4).

 

 

–ис. 14.4. √раф≥к залежност≥ р≥чних витрат на придбанн¤ ≥ збер≥ганн¤
матер≥ал≥в в≥д величини парт≥њ поставки.

 

ќптимальною Ї така парт≥¤ поставки (п_м), ¤ка забезпечуЇ м≥н≥мальн≥ сумарн≥ витрати (—_м.с) на придбанн¤ (—_м.п) ≥ збер≥ганн¤ (—_м.з) матер≥ал≥в, тобто коли

—_м.с = —_м.п + —_м.з → min. ††††††††††††††††††† (14.12)

ѕ≥дставивши у складов≥ ц≥Їњ функц≥њ в≥дпов≥дн≥ значенн¤, одержимо

;†††††††††††††††††††††††††††††† (14.13)

,††††††††††††††††††††††††††† (14.14)

де ћ_р Ч р≥чна потреба у матер≥алах; —_п Ч транспортно-загот≥вельн≥ витрати на одну парт≥ю поставки; ÷_м Ч ц≥на одиниц≥ матер≥алу без урахуванн¤ транспортно-загот≥вельних витрат; –_н Ч коеф≥ц≥Їнт, що враховуЇ втрати в≥д в≥двол≥канн¤ кошт≥в у запаси й витрати на збер≥ганн¤ матер≥ал≥в.

«в≥дси оптимальна парт≥¤ поставки обчислюЇтьс¤ за формулою

.††††††††††††††††††††††††† (14.15)

 

 

14.4. як≥сть ≥ конкурентоспроможн≥сть продукц≥њ (послуг)

 

 ожний вир≥б Ї нос≥Їм р≥зних конкретних властивостей, що в≥дображають його корисн≥сть ≥ в≥дпов≥дають певним потребам людини.  орисн≥сть будь-¤ких речей в≥дбиваЇ њхню споживну варт≥сть. —поживна варт≥сть того чи того товару маЇ бути оц≥неною, тобто маЇ бути визначено його ¤к≥сть, ќтже, споживну варт≥сть ≥ ¤к≥сть вироб≥в безпосередньо звТ¤зано м≥ж собою. ѕроте це не тотожн≥ пон¤тт¤, оск≥льки та сама споживна варт≥сть може бути корисною не в однаков≥й м≥р≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д споживноњ вартост≥ ¤к≥сть продукц≥њ характеризуЇ м≥ру њњ придатност≥ дл¤ споживанн¤, тобто к≥льк≥сний б≥к сусп≥льноњ споживноњ вартост≥.

як≥сть ¤к економ≥чна категор≥¤ в≥дбиваЇ сукупн≥сть властивостей продукц≥њ, що зумовлюють м≥ру њњ придатност≥ задовольн¤ти потреби людини в≥дпов≥дно до свого призначенн¤.

ѕор¤д ≥з ¤к≥стю ≥снуЇ пон¤тт¤ техн≥чного р≥вн¤ певних вид≥в продукц≥њ. ÷е пон¤тт¤ за зм≥стом вужче за попереднЇ, оск≥льки охоплюЇ сукупн≥сть лише техн≥ко-експлуатац≥йних характеристик. …ого показники встановлюютьс¤ за проектуванн¤ (розробки) переважно нових знар¤дь прац≥ (машин, устаткуванн¤, прилад≥в, транспортних засоб≥в тощо) ≥ в≥дображаютьс¤ в спец≥альних картах техн≥чного р≥вн¤, ¤к≥ використовують за вивченн¤ ринку й визначенн¤ попиту на нов≥ товари, складанн¤ б≥знес-план≥в, рекламних матер≥ал≥в тощо.

ќбТЇктивна необх≥дн≥сть забезпеченн¤ належноњ ¤кост≥ в процес≥ проектуванн¤, виготовленн¤ й використанн¤ нових вироб≥в ≥н≥ц≥юЇ застосуванн¤ у виробничо-господарськ≥й д≥¤льност≥ п≥дприЇмств певноњ системи показник≥в, що даЇ змогу визначати й контролювати р≥вень ¤кост≥ вс≥х вид≥в продукц≥њ (рис. 14.5).

 

 

–ис. 14.5. —истема ≥ зм≥ст показник≥в ¤кост≥ продукц≥њ.

 

–≥вень ¤кост≥ Ч це к≥льк≥сна характеристика м≥ри придатност≥ того чи того виду продукц≥њ дл¤ задоволенн¤ конкретного попиту на нењ ¤к пор≥вн¤ти з в≥дпов≥дними базовими показниками за ф≥ксованих умов споживанн¤. ќц≥нка ¤кост≥ продукц≥њ передбачаЇ визначенн¤ абсолютного, в≥дносного, перспективного та оптимального њњ р≥вн≥в.

јбсолютний р≥вень ¤кост≥ того чи того виробу знаход¤ть обчисленн¤м вибраних дл¤ його вим≥рюванн¤ показник≥в, не пор≥внюючи њх ≥з в≥дпов≥дними показниками аналог≥чних вироб≥в. ¬изначенн¤ абсолютного р≥вн¤ ¤кост≥ Ї недостатн≥м, оск≥льки сам≥ по соб≥ абсолютн≥ значенн¤ вим≥рник≥в ¤кост≥ не в≥дображають м≥ри њњ в≥дпов≥дност≥ сучасним вимогам. “ому одночасно визначають в≥дносний р≥вень ¤кост≥ окремих вид≥в продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ (проек≠туЇтьс¤), пор≥внюючи њњ показники з абсолютними показниками ¤кост≥ найл≥пших в≥тчизн¤них та заруб≥жних аналог≥в. ѕроте р≥вень ¤кост≥ продукц≥њ п≥д впливом науково-техн≥чного прогресу ≥ вимог споживач≥в мусить пост≥йно зростати. ” звТ¤зку з цим виникаЇ необх≥дн≥сть оц≥нки ¤кост≥ вироб≥в, виход¤чи з њњ перспективного р≥вн¤, що враховуЇ пр≥оритетн≥ напр¤ми й темпи розвитку науки ≥ техн≥ки. ƒл¤ нових вид≥в продукц≥њ ≥ передовс≥м знар¤дь прац≥ доц≥льно визначати також оптимальний р≥вень ¤кост≥, тобто такий њњ р≥вень, за ¤кого загальна величина сусп≥льних витрат на виробництво й використанн¤ (експлуатац≥ю) продукц≥њ за певних умов споживанн¤ була б м≥н≥мальною.

«алежно в≥д призначенн¤ певн≥ види продукц≥њ мають специф≥чн≥ показники ¤кост≥. ѕор¤д з цим використовуютьс¤ показники дл¤ оц≥нки багатьох вид≥в вироб≥в, а також вим≥рники в≥дносного р≥вн¤ ¤кост≥ вс≥Їњ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ п≥дприЇмством. « урахуванн¤м таких обставин ус≥ показники ¤кост≥ вироб≥в под≥л¤ють на дв≥ групи: перша Ч диференц≥йован≥ (поодинок≥) показники, з ¤ких виокремлюЇтьс¤ найб≥льш розгалужена низка одиничних показник≥в ¤кост≥ (табл. 14.2); друга Ч загальн≥ показники ¤кост≥ всього обс¤гу продукц≥њ, що њњ виробл¤Ї п≥дприЇмство.

“аблиц¤ 14.2

—»—“≈ћј ќƒ»Ќ»„Ќ»’ ѕќ ј«Ќ» ≤¬ я ќ—“≤ ѕ–ќƒ” ÷≤ѓ «ј √–”ѕјћ»

√рупи показник≥в		ќкрем≥ показники груп
¬ид	—утн≥сна характеристика
1. ѕризначенн¤	’арактеризують корисну роботу (виконувану функ≠ц≥ю)	● ѕродуктивн≥сть ● ѕотужн≥сть ● ћ≥цн≥сть ● ¬м≥ст корисних речовин ●  алор≥йн≥сть
2. Ќад≥йност≥, довгов≥чност≥ та безпеки	¬изначають м≥ру забезпеченн¤ тривалост≥ використанн¤ ≥ належних умов прац≥ та життЇд≥¤льност≥ людини	● Ѕезв≥дмовн≥сть роботи ● ћожливий терм≥н використанн¤ ● “ехн≥чний ресурс ● “ерм≥н безавар≥йноњ роботи ● √раничний терм≥н збер≥ганн¤
3. ≈колог≥чн≥	’арактеризують ступ≥нь шк≥дливого впливу на здоровТ¤ людини та довк≥лл¤	● “оксичн≥сть вироб≥в ● ¬м≥ст шк≥дливих речовин ● ќбс¤г шк≥дливих викид≥в у довк≥лл¤ за одиницю часу
4. ≈коном≥чн≥	¬≥дображають м≥ру економ≥чноњ вигоди виробництва продуцентом ≥ придбанн¤ споживачем	● ÷≥на за одиницю виробу ● ѕрибуток з одиниц≥ виробу ● –≥вень експлуатац≥йних витрат часу ≥ ф≥нансових кошт≥в
5. ≈ргоном≥чн≥	ќкреслюють в≥дпов≥дн≥сть техн≥ко-експлуата- ц≥йних параметр≥в виробу антропометричним, ф≥з≥олог≥чним та психолог≥чним вимогам прац≥вника (споживача)	● «ручн≥сть керуванн¤ робочими органами ● ћожлив≥сть одночасного охопленн¤ контрольованих експлуатац≥йних показник≥в ● ¬еличина шуму, в≥брац≥њ тощо
6. ≈стетичн≥	¬изначають естетичн≥ властивост≥ (дизайн) виробу	● ¬иразн≥сть ≥ ориг≥нальн≥сть форми ●  ольорове оформленн¤ ● ≈стетичн≥сть тари (упаковки)
7. ѕатентно-правов≥	¬≥дображають м≥ру використанн¤ нових винаход≥в за проектуванн¤ вироб≥в	●  оеф≥ц≥Їнт патентного захисту ●  оеф≥ц≥Їнт патентноњ чистоти

 

Ќайб≥льш складна за к≥льк≥стю система показник≥в застосовуЇтьс¤ дл¤ оц≥нки ¤кост≥ (техн≥чного р≥вн¤) знар¤дь прац≥. ¬она охоплюЇ б≥льш≥сть груп одиничних показник≥в ≥ майже вс≥ комплексн≥ вим≥рники ¤кост≥.  р≥м специф≥чних, властивих лише певному виду вироб≥в показник≥в, ¤к≥сть (техн≥чний р≥вень) знар¤дь прац≥ характеризуЇтьс¤ також низкой загальних показник≥в. ƒо них, у першу чергу, належать над≥йн≥сть, довгов≥чн≥сть, ремонтопридатн≥сть, продуктивн≥сть, патентна чистота тощо.

ѕ≥д над≥йн≥стю розум≥ють властив≥сть виробу виконувати своњ функц≥њ з≥ збереженн¤м експлуатац≥йних показник≥в у встановлених межах прот¤гом в≥дпов≥дного пром≥жку часу.  ≥льк≥сно вона характеризуЇтьс¤ тривал≥стю безв≥дмовноњ роботи, тобто середн≥м часом роботи м≥ж двома несправност¤ми. ƒовгов≥чн≥сть Ч це властив≥сть виробу тривалий час збер≥гати свою роботоздатн≥сть за тих чи тих умов експлуатац≥њ. ѓњ оц≥нюють двома головними показниками Ч строком служби (календарною тривал≥стю експлуатац≥њ до певного граничного стану) ≥ техн≥чним ресурсом (можливим напрацюванн¤м у годинах). –емонтопридатн≥сть техн≥ки характеризуЇ можлив≥сть швидко ви¤вл¤ти й усувати несправност≥ в н≥й. ѕоказник патентноњ чистоти виробу в≥дображаЇ використанн¤ за його розробки запатентованих винаход≥в ≥ можлив≥сть безперешкодного продажу на св≥товому ринку.

ƒо комплексних показник≥в ¤кост≥ (техн≥чного р≥вн¤) знар¤дь прац≥ належать, наприклад: коеф≥ц≥Їнт готовност≥ обладнанн¤, що характеризуЇ одночасно його безв≥дмовн≥сть ≥ ремонтопридатн≥сть; питом≥ витрати на один к≥лометр проб≥гу автомоб≥л¤ тощо.

як≥сть предмет≥в прац≥ оц≥нюють здеб≥льшого за допомогою показник≥в технолог≥чност≥ њхньоњ обробки й переробки. Ѕ≥льш≥сть ≥з них в≥дображають ф≥зико-механ≥чн≥ властивост≥ та х≥м≥чний склад предмет≥в прац≥. ѕоказники дл¤ оц≥нки ¤кост≥ споживчих товар≥в диференц≥юють залежно в≥д њхнього конкретного призначенн¤. «окрема ¤к≥сть продукт≥в харчуванн¤ характеризують показники калор≥йност≥, консистенц≥њ, смаку, запаху, терм≥ну збер≥ганн¤ тощо, а од¤гу та взутт¤ Ч показники м≥цност≥, естетичност≥ Ч колористика, силует тощо.

” практиц≥ господарюванн¤ важливо знати не лише ¤к≥сть окремих вироб≥в, а й загальний р≥вень ¤кост≥ вс≥Їњ сукупност≥ продукц≥њ, що њњ виготовл¤Ї п≥дприЇмство. « ц≥Їю метою застосовують певну систему загальних показник≥в, а саме:

● частка принципово нових (прогресивних) вироб≥в у загальному њхньому обс¤з≥;

● коеф≥ц≥Їнт оновленн¤ асортименту;

● частка продукц≥њ, на ¤ку одержано сертиф≥кати ¤кост≥;

● частка продукц≥њ дл¤ експорту в загальному њњ обс¤з≥ на п≥дприЇмств≥;

● частка виробничого браку (бракованих вироб≥в);

● в≥дносний обс¤г сезонних товар≥в, реал≥зованих за зниженими ц≥нами.

ƒл¤ визначенн¤ р≥вн¤ ¤кост≥ вироб≥в, що виготовл¤ютьс¤ (освоюютьс¤) виробництвом, застосовують к≥лька метод≥в: обТЇктивний, органолептичний, диференц≥йований, комплексний. ќбТЇктивним ≥ органолептичним методами користуютьс¤ дл¤ визначенн¤ абсолютного р≥вн¤ ¤кост≥, а диференц≥йованим ≥ комплексним Ч в≥дносного р≥вн¤ ¤кост≥ окремих вид≥в продукц≥њ.

ќбТЇктивний метод пол¤гаЇ в оц≥нюванн≥ р≥вн¤ ¤кост≥ продукц≥њ за допомогою стендових випробувань та контрольних вим≥рювань, а також лабораторного анал≥зу. “акий метод даЇ найб≥льш в≥рог≥дн≥ результати ≥ застосовуЇтьс¤ дл¤ вим≥рюванн¤ абсолютного р≥вн¤ ¤кост≥ засоб≥в виробництва та де¤ких властивостей споживчих товар≥в. «окрема ним користуютьс¤ дл¤ визначенн¤ б≥льшост≥ техн≥ко-експлуатац≥йних показник≥в: засоб≥в прац≥ Ч продуктивн≥сть, потужн≥сть, точн≥сть обробки матер≥ал≥в; предмет≥в прац≥ Ч вм≥ст металу в руд≥, м≥цн≥сть фарбуванн¤ тканини; споживчих товар≥в Ч еластичн≥сть та вологост≥йк≥сть взутт¤, вм≥ст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.

ќрганолептичний метод ірунтуЇтьс¤ на сприйманн≥ властивостей продукту з допомогою орган≥в чутт¤ людини (з≥р, слух, смак, нюх, дотик) без застосуванн¤ техн≥чних вим≥рювальних та реЇстрац≥йних засоб≥в.  ористуючись цим методом, застосовують балову систему оц≥нки показник≥в ¤кост≥, виход¤чи з≥ стандартного перел≥ку ознак (властивостей), ¤к≥ найповн≥ше охоплюють основн≥ ¤к≥сн≥ характеристики виробу.  ожн≥й оц≥нц≥ (Ђв≥дм≥нної, Ђдобреї, Ђзадов≥льної, Ђпоганої) в≥дпов≥даЇ певна к≥льк≥сть бал≥в (наприклад 5, 4, 3, 0).

ƒиференц≥йований метод оц≥нки р≥вн¤ ¤кост≥ передбачаЇ пор≥внюванн¤ одиничних показник≥в вироб≥в ≥з в≥дпов≥дними показниками вироб≥в-еталон≥в або базовими показниками стандарт≥в (техн≥чних умов). ќц≥нка р≥вн¤ ¤кост≥ за цим методом пол¤гаЇ в обчисленн≥ значень в≥дносних показник≥в, ¤к≥ пор≥внюютьс¤ з еталонними (стандартними), що њх беруть за одиницю.

 омплексний метод пол¤гаЇ у визначенн≥ узагальнюючого показника ¤кост≥ оц≥нюваного виробу. таких може бути ≥нтегральний показник, ¤кий обчислюЇтьс¤ через пор≥внюванн¤ корисного ефекту в≥д споживанн¤ (експлуатац≥њ) певного виробу ≥ загальноњ величини витрат на його створенн¤ й використанн¤. ≤нод≥ дл¤ комплексноњ оц≥нки ¤кост≥ застосовують середньозважену арифметичну величину з використанн¤м за њњ обчисленн¤ коеф≥ц≥Їнт≥в вагомост≥ вс≥х розрахункових показник≥в.

 

«агалом пон¤тт¤ конкурентоспроможност≥ характеризуЇ властив≥сть обТЇкта задовольн¤ти певну конкретну потребу ¤к пор≥вн¤ти з аналог≥чними обТЇктами даного ринку.  онкурентоспроможн≥сть можна розгл¤дати стосовно найр≥зноман≥тних обТЇкт≥в: проектно-конструкторськоњ документац≥њ, технолог≥њ виробництва продукц≥њ, окремого проекту, окремоњ ф≥рми (п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ), галуз≥, рег≥ону, крањни в ц≥лому.

 онкурентоспроможн≥сть п≥дприЇмства означаЇ його здатн≥сть до ефективноњ господарськоњ д≥¤льност≥ та забезпеченн¤ прибутковост≥ за умов конкурентного ринку. ≤накше кажучи, конкурентоспроможн≥сть п≥дприЇмства Ч це здатн≥сть забезпечувати випуск ≥ реал≥зац≥ю конкурентоспроможноњ продукц≥њ.

ѕ≥д конкурентоспроможн≥стю продукц≥њ заведено розум≥ти сукупн≥сть њњ властивостей, що в≥дбиваЇ м≥ру задоволенн¤ конкретноњ потреби проти репрезентованоњ на ринку аналог≥чноњ продукц≥њ. ¬она визначаЇ здатн≥сть витримувати конкуренц≥ю на ринку, тобто мати ¤к≥сь вагом≥ переваги над виробами ≥нших товаровиробник≥в.

 онкурентоспроможн≥сть товар≥в закладаЇтьс¤ ще на стад≥њ проектуванн¤. ” процес≥ виробництва матер≥ал≥зуютьс¤ найважлив≥ш≥ (визначальн≥) елементи конкурентоспроможност≥ вироб≥в: ¤к≥сть ≥ витрати. ћоделюванн¤ та визначенн¤ р≥вн¤ конкурентоспроможност≥ продукц≥њ Ї необх≥дною передумовою дл¤ њњ продажу (реал≥зац≥њ) на в≥дпов≥дному ринку. «агальновживану типову схему оц≥нки конкурентоспроможност≥ зображено на рис. 14.6.

¬изначаючи конкурентоспроможн≥сть товару, виробник продукц≥њ маЇ обовТ¤зково знати вимоги потенц≥йних покупц≥в та оц≥нки споживач≥в. “ому формуванн¤ конкурентоспроможност≥ продукц≥њ починаЇтьс¤ з визначенн¤ суттЇвих споживчих властивостей (потреб покупц≥в), за ¤кими оц≥нюЇтьс¤ принципова можлив≥сть реал≥зувати продукц≥ю на в≥дпов≥дному ринку, де покупц≥ пост≥йно пор≥внюватимуть њњ характеристики з товарами конкурент≥в щодо м≥ри задоволенн¤ конкретних потреб ≥ ц≥н реал≥зац≥њ.

Ѕеручи загалом, дл¤ визначенн¤ конкурентоспроможност≥ продукц≥њ продуценту необх≥дно знати:

 

 

–ис. 14.6. —хема оц≥нки конкурентоспроможност≥ продукц≥њ
п≥дприЇмства на ринку.

 

● конкретн≥ вимоги потенц≥йних покупц≥в (споживач≥в) до пропонованого на ринку товару;

● можлив≥ розм≥ри та динам≥ку попиту на продукц≥ю;

● розрахунковий р≥вень ринковоњ ц≥ни товару;

● оч≥куваний р≥вень конкуренц≥њ на ринку в≥дпов≥дних товар≥в;

● визначальн≥ параметри продукц≥њ основних конкурент≥в;

● найб≥льш перспективн≥ ринки дл¤ в≥дпов≥дного товару та етапи закр≥пленн¤ на них;

● терм≥н окупност≥ сукупних витрат, звТ¤заних ≥з проектуванн¤м, продукуванн¤м ≥ просуванн¤м на ринок нового товару.

 онкурентоспроможн≥сть конкретного обТЇкта бажано вим≥рювати к≥льк≥сно, що уможливить управл≥нн¤ њњ р≥внем. ƒл¤ цього необх≥дна ≥нформац≥¤, що характеризуЇ корисний ефект даного обТЇкта та обТЇкт≥в-конкурент≥в за нормативний строк њхньоњ служби й сукупн≥ витрати прот¤гом життЇвого циклу обТЇкт≥в.

 орисний ефект Ч це в≥ддача обТЇкта, ≥нтегральний показник, що розраховуЇтьс¤ на п≥дстав≥ окремих обТЇктивних показник≥в ¤кост≥ обТЇкта, котр≥ задовольн¤ють ту чи ту конкретну потребу. …ого можна вим≥рювати в натуральних одиниц¤х (наприклад продуктивн≥сть однопараметричних машин та устаткуванн¤), грошовому вираз≥ або в умовних балах (дл¤ обТЇкт≥в з к≥лькома важливими параметрами, що доповнюють один одного).

—укупн≥ витрати прот¤гом життЇвого циклу Ч це т≥ витрати, ¤к≥ обовТ¤зково потр≥бно зробити, щоб одержати в≥д обТЇкта в≥дпов≥дний корисний ефект.

 онкурентоспроможн≥сть обТЇкт≥в, дл¤ ¤ких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупн≥ витрати, можна визначити за результатами експериментальноњ перев≥рки в конкретних умовах споживанн¤, результатами пробного продажу, експертних та ≥нших метод≥в.

 ≥льк≥сну оц≥нку конкурентоспроможност≥ однопараметричних обТЇкт≥в (наприклад машин та устаткуванн¤) можна зробити, користуючись формулою

,†††††††††††††††††††††††† (14.16)

де †Ч конкурентоспроможн≥сть продукц≥њ на конкретному ринку, частка одиниц≥; , †Ч ефективн≥сть в≥дпов≥дно оц≥нюваноњ продукц≥њ ≥ продукц≥њ-конкурента, одиниц¤ корисного ефекту/одиниц¤ валюти; , , †Ч коригуюч≥ коеф≥ц≥Їнти, що враховують конкурентн≥ переваги.

≈фективн≥сть продукц≥њ [] визначаЇтьс¤ з≥ставленн¤м њњ корисного ефекту за нормативний строк служби () ≥з сукупними витратами прот¤гом життЇвого циклу (), тобто

.††††††††††††††††††††††††††††† (14.17)

 орисний ефект зазвичай розраховуЇтьс¤ за одним показником, уз¤тим дл¤ оц≥нки конкурентоспроможност≥ того чи того виду продукц≥њ (продуктивн≥сть, потужн≥сть, енергоЇмн≥сть, калор≥йн≥сть тощо). «окрема корисний ефект однопараметричних машин за нормативний строк служби рекомендуЇтьс¤ визначати за формулою

,††††††††††††††††††† (14.18)

де †Ч нормативний строк служби машини, рок≥в; †Ч погодинна паспортна продуктивн≥сть машини; †Ч р≥чний фонд часу роботи машини; †Ч коеф≥ц≥Їнти, що характеризують нев≥дпов≥дн≥сть показник≥в ¤кост≥ машини вимогам споживач≥в.

ƒо показник≥в (коеф≥ц≥Їнт≥в), що зменшують корисний ефект, належать: 1) коеф≥ц≥Їнт зниженн¤ продуктивност≥ машини в м≥ру њњ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤; 2) показники пог≥ршанн¤ безв≥дмовност≥ й ремонтопридатност≥; 3) показники р≥вн¤ шуму, в≥брац≥њ та ≥нш≥ показники ергоном≥чност≥ та еколог≥чност≥ машини; 4) показ≠ник орган≥зац≥йно-техн≥чного р≥вн¤ виробництва у споживач≥в машини.

—укупн≥ витрати прот¤гом життЇвого циклу одн≥Їњ машини можна визначити за такою формулою

, ††††††††††† (14.19)

де †Ч кошторисна варт≥сть маркетингових досл≥джень, науково-досл≥дних ≥ досл≥дно-конструкторських роб≥т; †Ч кошторисна варт≥сть орган≥зац≥йно-технолог≥чноњ п≥дготовки виробництва новоњ машини; , †Ч к≥льк≥сть машин, ¤ку передбачаЇтьс¤ виготовити за даною конструкторською ≥ технолог≥чною документац≥Їю (, ¤кщо Ї т≥льки один виробник даноњ машини); †Ч витрати на виробництво машини (без амортизац≥њ попередн≥х витрат); †Ч витрати на впровадженн¤ машини в споживача, що включають транспортн≥ витрати та кошторисну варт≥сть буд≥вельно-монтажних ≥ пускових роб≥т; †Ч витрати на експлуатац≥ю, техн≥чне обслуговуванн¤ ≥ ремонт у -му роц≥ (без амортизац≥њ попередн≥х витрат); †Ч витрати на демонтаж ≥ л≥кв≥дац≥ю (реал≥зац≥ю) елемент≥в основних виробничих фонд≥в (включаючи саму машину), що вибувають з експлуатац≥њ у звТ¤зку з освоЇнн¤м ≥ впровадженн¤м новоњ машини. якщо ц≥ витрати менш≥ за дох≥д в≥д реал≥зац≥њ елемент≥в основних фонд≥в, що вибувають, то у формул≥ (14.19) вони мають бути з≥ знаком м≥нус, ¤кщо б≥льш≥ Ч з≥ знаком плюс.

” процес≥ розрахунку сукупних витрат за життЇвий цикл чинник часу треба враховувати за загальновживаною методикою, викладено у розд≥л≥ 8 п≥дручника.

ƒл¤ л≥пшого розум≥нн¤ викладеноњ вище методики визначенн¤ конкурентоспроможност≥ окремого виробу у табл. 14.3 наведено умовний приклад.

“аблиц¤ 14.3

ѕ–» Ћјƒ ќ÷≤Ќ »  ќЌ ”–≈Ќ“ќ—ѕ–ќћќ∆Ќќ—“≤ ѕќ¬≤“–яЌ»’ ѕќ–ЎЌ≈¬»’
 ќћѕ–≈—ќ–≤¬ ѕ–ќƒ” “»¬Ќ≤—“ё ЅЋ»«№ ќ 20 м³ «ј ’¬»Ћ»Ќ”

ѕроектн≥ й конкурентн≥ зразки	орисний ефект, млн м3 пов≥тр¤	—укупн≥ витрати, млн грн.	≈фективн≥сть, м3/грн.	онкуренто- спроможн≥сть стосовно найл≥пшого зразка	¬исновок щодо конкуренто- спроможност≥
ѕроектний вар≥ант 1	6,5	2,4	2,7	0,64	Ќеконкурентоспроможний
ѕроектний вар≥ант 2	8,8	2,6	3,4	1,06	онкуренто- спроможний
ѕерший конкурент	5,8	2,2	2,6	0,81	Ќеконкурентоспроможний
ƒругий конкурент	7,2	2,3	3,1	0,97	Ќеконкурентоспроможний
“рет≥й конкурент	8,0	2,5	3,2	1,0	Ћ≥пший зразок-аналог

 

—оц≥ально-економ≥чне значенн¤ п≥двищенн¤ ¤кост≥ ≥ конкурентоспроможност≥ продукц≥њ пол¤гаЇ в т≥м, що заходи такого спр¤муванн¤ спри¤ють формуванню ефективн≥шоњ системи господарюванн¤ за умови ринкових в≥дносин. —оц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть п≥двищенн¤ р≥вн¤ ¤кост≥ та конкурентоспроможност≥ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ п≥дприЇмствами, пол¤гаЇ передовс≥м у такому:

1) високо¤к≥сна й конкурентоспроможна продукц≥¤ завжди повн≥ше та л≥пше задовольн¤Ї сусп≥льно-соц≥альн≥ потреби в н≥й;

2) п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ Ї специф≥чною формою ви¤вленн¤ закону економ≥њ робочого часу: загальна сума витрат сусп≥льноњ прац≥ на виготовленн¤ й використанн¤ продукц≥њ б≥льш високоњ ¤кост≥, нав≥ть ¤кщо дос¤гненн¤ такоњ звТ¤зане з додатковими витратами, ≥стотно зменшуЇтьс¤;

3) конкурентоспроможна продукц≥¤ забезпечуЇ пост≥йну ф≥нансову ст≥йк≥сть ф≥рми, а також одержанн¤ нею максимально можливого прибутку;

4) багатоаспектний вплив п≥двищенн¤ ¤кост≥ та, ¤к насл≥док, конкурентоспроможност≥ продукц≥њ не т≥льки на виробництво та ефективн≥сть господарюванн¤, а й на ≥м≥дж ≥ конкурентоспроможн≥сть п≥дприЇмства в ц≥лому зображено на рис. 14.7.

 

 

–ис. 14.7. Ѕагатоспр¤мований вплив п≥двищенн¤ ¤кост≥
й конкурентоспроможност≥ продукц≥њ на виробництво
та ≥м≥дж п≥дприЇмства.

Ќа р≥вень ¤кост≥ й конкурентоспроможност≥ продукц≥њ впливаЇ багато р≥знопланових чинник≥в. ƒос¤гти необх≥дного р≥вн¤ ¤кост≥ та конкурентоспроможност≥ реал≥зовуваних на в≥дпов≥дних ринках товар≥в можна р≥зними способами, скоординованими в час≥ ≥ простор≥. —укупн≥сть найважлив≥ших конкретних способ≥в (чинник≥в) п≥двищенн¤ ¤кост≥ та конкурентоспроможност≥ вс≥х вид≥в продукц≥њ зображено на рис. 14.8. «а зм≥стом ≥ спр¤муванн¤м њх можна обТЇднати в чотири взаЇмозвТ¤зан≥ групи: техн≥чн≥, орган≥зац≥йн≥, економ≥чн≥ та соц≥альн≥.

«-пом≥ж техн≥чних способ≥в (чинник≥в) п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ визначальне м≥сце належить пост≥йному вдосконаленню проектуванн¤, техн≥ко-технолог≥чноњ бази п≥дприЇмства. ÷е зумовлюЇтьс¤ тим, що належн≥ п≥двалини техн≥чного р≥вн¤ та ¤кост≥ вироб≥в, ¤к було вже сказано, формуютьс¤ у процес≥ њхнього проектуванн¤. —аме в цьому цикл≥ зд≥йснюЇтьс¤ комплекс лабораторно-досл≥дних ≥ конструкторських роб≥т, спр¤мованих на забезпеченн¤ необх≥дних (бажаних) техн≥ко-економ≥чних параметр≥в зразк≥в продукц≥њ. ѕро вир≥шальне значенн¤ стад≥њ проектуванн¤ дл¤ дос¤гненн¤ р≥вн¤ ¤кост≥ зг≥дно з вимогами ринку, св≥дчить хоча б той факт, що понад 50% в≥дмовлень техн≥чних пристроњв спричин¤ють дефекти, допущен≥ за проектуванн¤ вироб≥в. ƒос¤гненн¤ запроектованого р≥вн¤ ¤кост≥ будь-¤коњ продукц≥њ можливе лише за умови високоњ техн≥чноњ оснащеност≥ виробництва, застосуванн¤ найнов≥шоњ технолог≥њ, суворого дотриманн¤ технолог≥чноњ дисципл≥ни.

ƒо важливих ≥ ефективних способ≥в ц≥леспр¤мованого п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ, њњ конкурентоспроможност≥ на св≥товому й нац≥ональному ринках ц≥лком п≥дставно в≥днос¤ть пол≥пшенн¤ стандартизац≥њ ¤к головного ≥нструменту ф≥ксац≥њ та забезпеченн¤ заданого р≥вн¤ ¤кост≥. јдже саме стандарти й техн≥чн≥ умови в≥дображають сучасн≥ вимоги споживач≥в що техн≥чного р≥вн¤ та ≥нших ¤к≥сних характеристик вироб≥в, в≥дбивають тенденц≥њ розвитку науки ≥ техн≥ки.

–инков≥ умови господарюванн¤ передбачають активне й широке використанн¤ орган≥зац≥йних чинник≥в п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ на вс≥х п≥дприЇмствах. ƒо пр≥оритетних належать: запровадженн¤ сучасних форм ≥ метод≥в орган≥зац≥њ виробництва та управл≥нн¤ ним, ¤к≥ уможливлюють ефективне застосуванн¤ високоточноњ техн≥ки ≥ прогресивноњ (бездефектноњ) технолог≥њ; удосконаленн¤ метод≥в техн≥чного контролю та розвиток масового самоконтролю на вс≥х стад≥¤х виготовленн¤ продукц≥њ.

 

 

–ис. 14.8. ќсновн≥ способи (чинники) п≥двищенн¤ ¤кост≥
та конкурентоспроможност≥ продукц≥њ п≥дприЇмства.

 

Ќагальною потребою Ї розробка й використанн¤ р≥зноман≥тних форм ≥ метод≥в д≥йового соц≥ально-економ≥чного впливу на всю низку процес≥в формуванн¤ й забезпеченн¤ виробництва високо¤к≥сноњ та конкурентоспроможноњ продукц≥њ. ‘ормами та методами економ≥чного впливу на ц≥ процеси Ї передовс≥м узгоджена система прогнозуванн¤ й плануванн¤ ¤кост≥ продукц≥њ, установленн¤ прийн¤тних дл¤ продуцент≥в ≥ споживач≥в ц≥н на окрем≥ види товар≥в, достатньо потужна мотивац≥¤ прац≥ вс≥х категор≥й прац≥вник≥в п≥дприЇмства, а формами впливу соц≥ального Ч усеб≥чна актив≥зац≥¤ людського чинника, проведенн¤ ефективноњ кадровоњ пол≥тики, створенн¤ належних умов прац≥ та життЇд≥¤льност≥.

 

 

14.5. —тандартизац≥¤ ≥ сертиф≥кац≥¤ продукц≥њ (послуг)

 

—учасн≥ умови господарюванн¤ змушують кожне п≥дприЇмство запровадити ¤кийсь д≥йовий комплексний механ≥зм управл≥нн¤ ¤к≥стю продукц≥њ та суворо дотримуватись його вимог. ¬изначальними елементами цього специф≥чного менеджменту, що справл¤ють найб≥льш ≥стотний вплив на процес пост≥йного забезпеченн¤ виробництва ≥ постачанн¤ на ринок конкурентоспроможноњ продукц≥њ Ї стандартизац≥¤ та сертиф≥кац≥¤ вироб≥в.

 

ѕ≥д стандартизац≥Їю розум≥ють встановленн¤ й застосуванн¤ Їдиних правил з метою впор¤дкуванн¤ д≥¤льност≥ в певн≥й галуз≥. —тосовно продукц≥њ стандартизац≥¤ охоплюЇ:

● установленн¤ вимог до ¤кост≥ готовоњ продукц≥њ, а також сировини, матер≥ал≥в, нап≥вфабрикат≥в ≥ комплектуючих вироб≥в;

● розвиток ун≥ф≥кац≥њ та агрегатуванн¤ продукц≥њ ¤к важливоњ умови спец≥ал≥зац≥њ й автоматизац≥њ виробництва;

● визначенн¤ норм, вимог ≥ метод≥в у галуз≥ проектуванн¤ та виготовленн¤ продукц≥њ дл¤ забезпеченн¤ належноњ ¤кост≥ та запоб≥ганн¤ невиправдан≥й р≥зноман≥тност≥ вид≥в ≥ типорозм≥р≥в вироб≥в однакового функц≥онального призначенн¤;

● формуванн¤ Їдиноњ системи показник≥в ¤кост≥ продукц≥њ, метод≥в њњ випробуванн¤ та контролю; ун≥ф≥кац≥¤ вим≥рювань ≥ позначень;

● створенн¤ Їдиних систем класиф≥кац≥њ та кодуванн¤ продукц≥њ, нос≥њв ≥нформац≥њ, форм ≥ метод≥в орган≥зац≥њ виробництва.

—тандартизац≥¤ продукц≥њ зд≥йснюЇтьс¤ за певними принципами, основними з ¤ких Ї:

♦ урахуванн¤ р≥вн¤ розвитку науки ≥ техн≥ки, еколог≥чних вимог, економ≥чноњ доц≥льност≥ та ефективност≥ виробництва дл¤ виробника, корист≥ й безпеки дл¤ споживач≥в ≥ держави в ц≥лому;

♦ гармон≥зац≥¤ з м≥жнародними, рег≥ональними, а за необх≥дност≥ Ч з нац≥ональними стандартами ≥нших крањн;

♦ взаЇмозвТ¤зок ≥ узгоджен≥сть нормативних документ≥в ус≥х р≥вн≥в; придатн≥сть останн≥х дл¤ сертиф≥кац≥њ продукц≥њ;

♦ участь у розробц≥ нормативних документ≥в ус≥х зац≥кавлених стор≥н Ч розробник≥в, виробник≥в, споживач≥в, орган≥в державноњ виконавчоњ влади;

♦ в≥дкрит≥сть ≥нформац≥њ щодо чинних стандарт≥в та програм роб≥т з≥ стандартизац≥њ з урахуванн¤м вимог законодавства.

–езультати стандартизац≥њ в≥дображаютьс¤ в спец≥альн≥й нормативно-техн≥чн≥й документац≥њ. ќсновними њњ видами Ї стандарти й техн≥чн≥ умови Ч документи, що м≥ст¤ть обовТ¤зков≥ дл¤ продуцент≥в норми ¤кост≥ виробу ≥ способи њхнього дос¤гненн¤ (наб≥р показник≥в ¤кост≥, р≥вень кожного з них, методи й засоби вим≥рюванн¤, випробувань, маркуванн¤, упаковки, транспортуванн¤ та збер≥ганн¤ продукц≥њ). Ќормативно-техн≥чна документац≥¤, що застосовуЇтьс¤ на п≥дприЇмствах, охоплюЇ певн≥ категор≥њ стандарт≥в, ¤к≥ р≥зн¤тьс¤ за м≥рою жорсткост≥ вимог до вироб≥в ≥ за сукупн≥стю обТЇкт≥в стандартизац≥њ (рис. 14.9).

 

 

–ис. 14.9. —укупн≥сть нормативно-техн≥чноњ документац≥њ
дл¤ проектуванн¤ й виготовленн¤ продукц≥њ.

 

Ќайб≥льш жорстк≥ вимоги щодо ¤кост≥ м≥ст¤ть м≥жнародн≥ стандарти, розроблен≥ ћ≥жнародною орган≥зац≥Їю стандартизац≥њ Ч ≤—ќ, що њх використовують дл¤ сертиф≥кац≥њ вироб≥в, призначених дл¤ експорту в ≥нш≥ крањни ≥ реал≥зац≥њ на св≥товому ринку. Ќин≥ ≥снують м≥жнародн≥ стандарти ≤—ќ сер≥њ 9000. ѕерел≥к цих стандарт≥в, подано на рис. 14.10.

 

 

–ис. 14.10.  омплекс чинних м≥жнародних стандарт≥в ≤—ќ сер≥њ 9000.

 

ƒержавн≥ стандарти ”крањни встановлюють на: 1) вироби загальномашинобуд≥вного застосуванн¤ (п≥дшипники, ≥нструменти, детал≥ кр≥пленн¤ тощо); 2) продукц≥ю м≥жгалузевого призначенн¤; 3) продукц≥ю дл¤ населенн¤ й народного господарства; 4) орган≥≠зац≥йно-методичн≥ та загальнотехн≥чн≥ обТЇкти (науково-техн≥чна терм≥нолог≥¤, класиф≥кац≥¤ та кодуванн¤ техн≥ко-економ≥чноњ та соц≥альноњ ≥нформац≥њ, ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ, техн≥чна документац≥¤, орган≥зац≥¤ роб≥т з≥ стандартизац≥њ та метролог≥њ, дов≥дков≥ дан≥ щодо властивостей матер≥ал≥в ≥ речовин); 5) елементи народногосподарських обТЇкт≥в державного значенн¤ (транспорт, звТ¤зок, енергосистема, оборона, навколишнЇ природне середовище, банк≥всько-ф≥нансова система тощо); 6) методи випробувань. ¬они м≥ст¤ть обовТ¤зков≥ й рекомендован≥ вимоги. ƒо обовТ¤зкових належать вимоги, котр≥ забезпечують безпеку продукц≥њ дл¤ житт¤, здоровТ¤ та майна громад¤н, њњ сум≥сн≥сть ≥ взаЇмозам≥нн≥сть, охорону.

√алузев≥ стандарти розробл¤ють на ту продукц≥ю, щодо ¤коњ бракуЇ державних стандарт≥в ”крањни, або за необх≥дност≥ встановленн¤ вимог, котр≥ доповнюють чи перевершують так≥ за державними стандартами, а стандарти науково-техн≥чних та ≥нженерних товариств Ч у раз≥ потреби поширенн¤ результат≥в фундаментальних ≥ прикладних досл≥джень, одержаних в окремих галуз¤х знань чи сферах профес≥йних ≥нтерес≥в. ÷¤ категор≥¤ нормативних документ≥в може використовуватись на засадах добров≥льноњ згоди в≥дпов≥дних субТЇкт≥в д≥¤льност≥. “ехн≥чн≥ умови м≥ст¤ть вимоги, що регулюють в≥дносини м≥ж постачальником (розробником, вироб≠ником) ≥ споживачем (замовником) продукц≥њ. ¬они регламентують норми й вимоги щодо ¤кост≥ тих вид≥в продукц≥њ, дл¤ ¤ких державн≥ або галузев≥ стандарти не розробл¤ютьс¤, тих, ¤к≥ виготовл¤ютьс¤ на замовленн¤ окремих п≥дприЇмств, а також щодо ¤кост≥ нових вид≥в вироб≥в на пер≥од њхнього освоЇнн¤ виробництвом.

—тандарти п≥дприЇмств виокремлюють у самост≥йну категор≥ю умовно (без правовоњ п≥дстави). ѓх п≥дприЇмства розробл¤ють з власноњ ≥н≥ц≥ативи дл¤ конкретизац≥њ вимог до продукц≥њ ≥ самого виробництва. ќбТЇктами стандартизац≥њ на п≥дприЇмствах можуть бути окрем≥ детал≥, вузли, складальн≥ одиниц≥, оснащенн¤ та ≥нструмент власного виготовленн¤, певн≥ норми в галуз≥ проектуванн¤ ≥ продукуванн¤ вироб≥в, орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ виробництвом тощо. “ак≥ стандарти використовують дл¤ створенн¤ внутр≥шньоњ системи управл≥нн¤ ¤к≥стю прац≥ та продукц≥њ.

—тандарти й техн≥чн≥ умови Ч це документи динам≥чного характеру. ѓх треба пер≥одично перегл¤дати й уточнювати з урахуванн¤м ≥нновац≥йних процес≥в ≥ нових вимог споживач≥в до продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤ (проектуванн¤). —учасн≥ напр¤мки вдосконаленн¤ стандартизац≥њ пол¤гають у розробц≥ державних ≥ м≥жнародних стандарт≥в не дл¤ кожного конкретного виробу, а дл¤ групи однор≥дноњ продукц≥њ, а в обмеженн≥ к≥лькост≥ показник≥в, до найб≥льш ≥стотних. ÷е даЇ змогу пом≥тно зменшити к≥льк≥сть чинних стандарт≥в, спростити њхн≥й зм≥ст ≥ здешевити весь процес стандартизац≥њ.

 

 оли п≥дприЇмство веде активну зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть найважлив≥шим елементом виробничого менеджменту взагал≥ та системи управл≥нн¤ ¤к≥стю зокрема стаЇ сертиф≥кац≥¤ продукц≥њ.  ожний вид товар≥в, ¤кий те чи те п≥дприЇмство хоче виг≥дно продати на св≥товому ринку, мусить бути сертиф≥кованим, тобто мати документ, що засв≥дчуЇ високий р≥вень його ¤кост≥, в≥дпов≥дн≥сть вимогам м≥жнародних стандарт≥в ≤—ќ сер≥њ 9000. Ќабутий нашими п≥дприЇмствами досв≥д зовн≥шньоњ комерц≥йноњ д≥¤льност≥ показуЇ, що так звана безсертиф≥катна продукц≥¤ оц≥нюЇтьс¤ на св≥товому ринку у 3Ч4 рази дешевше, отже, фактично реал≥зуЇтьс¤ за безц≥нь.

¬ ”крањн≥ розр≥зн¤ють обовТ¤зкову й добров≥льну сертиф≥кац≥ю. ќбовТ¤зкова сертиф≥кац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ виключно в межах державноњ системи управл≥нн¤ субТЇктами господарюванн¤, охоплюЇ перев≥рку ≥ випробуванн¤ продукц≥њ з метою визначенн¤ њњ характеристик (показник≥в) та дальший державний техн≥чний нагл¤д за сертиф≥кованими виробами. ƒобров≥льна сертиф≥кац≥¤ може проводитись з ≥н≥ц≥ативи самих субТЇкт≥в господарюванн¤ на в≥дпов≥дн≥сть продукц≥њ вимогам, котр≥ не Ї обовТ¤зковими (на догов≥рних засадах).

—убТЇкти господарюванн¤ (виробники, постачальники, виконавц≥ та продавц≥ продукц≥њ, що п≥дл¤гаЇ обовТ¤зков≥й сертиф≥кац≥њ) повинн≥:

● у належному пор¤дку та у визначений терм≥н проводити сертиф≥кац≥ю в≥дпов≥дних обТЇкт≥в;

● забезпечувати виготовленн¤ продукц≥њ в≥дпов≥дно до вимог того нормативного документа, за ¤ким њњ сертиф≥ковано;

● реал≥зовувати продукц≥ю т≥льки за на¤вност≥ сертиф≥ката;

● припин¤ти реал≥зац≥ю сертиф≥кованоњ продукц≥њ, ¤кщо ви¤влено њњ нев≥дпов≥дн≥сть вимогам певного нормативного документа або зак≥нчивс¤ терм≥н д≥њ сертиф≥ката.

ќрган≥зац≥йною основою сертиф≥кац≥њ продукованих п≥дприЇмствами вироб≥в Ї мережа державних випробувальних центр≥в (ƒ¬÷) дл¤ найважлив≥ших вид≥в продукц≥њ виробничо-техн≥чного та культурно-побутового призначенн¤, ¤к≥ широко створюютьс¤ нин≥.

ѕрот¤гом останн≥х рок≥в почали формуватис¤ й м≥жнародн≥ системи сертиф≥кац≥њ.  оординуЇ заходи з≥ створенн¤ таких систем спец≥альний ком≥тет ≥з сертиф≥кац≥њ Ч —≈–“» ќ, що д≥Ї у склад≥ ≤—ќ. ÷им ком≥тетом розроблено:

● правила та пор¤док зд≥йсненн¤ сертиф≥кац≥њ продукц≥њ;

● критер≥њ акредитац≥њ випробувальних центр≥в (лаборатор≥й);

● умови вступу до м≥жнародноњ системи сертиф≥кац≥њ (на¤вн≥сть нормативно-техн≥чноњ документац≥њ, що м≥стить вимоги до сертиф≥кованоњ продукц≥њ; високий р≥вень метролог≥чного забезпеченн¤ виробництва; функц≥онуванн¤ спец≥альноњ системи нагл¤ду за д≥¤льн≥стю випробувальних центр≥в ≥ ¤к≥стю продукц≥њ).

” к≥лькоњ крањнах уже функц≥онують акредитован≥ в —≈–“» ќ ≤—ќ й визнан≥ св≥товим сп≥втовариством випробувальн≥ центри, що видають сертиф≥кати на певн≥ види продукц≥њ. «окрема у —Ўј д≥Ї центр з випробуванн¤ трактор≥в ≥ с≥льськогосподарських машин, у ‘ранц≥њ Ч автомоб≥лей, „ех≥њ та —ловак≥њ Ч електроустаткуванн¤ та медичноњ техн≥ки.

Ќа початку 1993 року ”крањна стала членом ≤—ќ та ћ≥жнародноњ електротехн≥чноњ ком≥с≥њ Ч ≤≈—. ÷е даЇ њй право нар≥вн≥ з 90 ≥ншими крањнами св≥ту брати участь у д≥¤льност≥ понад 1000 м≥жнародних робочих орган≥в техн≥чних ком≥тет≥в з≥ стандартизац≥њ та сертиф≥кац≥њ й використовувати понад 12000 м≥жнародних стандарт≥в.

ƒл¤ одержанн¤ максимально можливого усп≥ху та створенн¤ ≥м≥джу над≥йного партнера на зовн≥шньому ринку п≥дприЇмствам бажано створювати й сертиф≥кувати також власн≥ системи ¤кост≥. «г≥дно з м≥жнародним стандартом ≤—ќ 8402 Ђяк≥сть. —ловникї система ¤кост≥ Ч це сукупн≥сть орган≥зац≥йноњ структури, в≥дпов≥дальност≥, процедур, процес≥в ≥ ресурс≥в, що забезпечують зд≥йсненн¤ загального керуванн¤ ¤к≥стю. ¬≥дпов≥дний р≥вень такоњ системи гаратнуЇтьс¤ сертиф≥катом, ¤кий видаЇтьс¤ п≥дприЇмству на певний строк Ч один р≥к, два роки тощо. ѕраво видач≥ сертиф≥ката на систему ¤кост≥ маЇ нац≥ональний орган з≥ сертиф≥кац≥њ; у необх≥дних випадках йому надаЇтьс¤ можлив≥сть делегувати таку функц≥ю акредитован≥й дл¤ ц≥Їњ мети ≥нш≥й орган≥зац≥њ. ƒл¤ оц≥нки системи ¤кост≥ та отриманн¤ сертиф≥ката дозвол¤Їтьс¤ залучати будь-¤ку закордонну ф≥рму, що займаЇтьс¤ сертиф≥кац≥Їю. Ђ¬агом≥стьї сертиф≥ката й р≥вень дов≥ри до нього залежить в≥д ≥м≥джу орган≥зац≥њ, що видала цей документ.

Ќа п≥дприЇмствах ”крањни так≥ системи ¤кост≥ ще треба створювати. ¬они мають обовТ¤зково передбачати комплексне управл≥нн¤ ¤к≥стю, що потребуЇ колективноњ д≥¤льност≥ й сп≥льних зусиль. « огл¤ду на це можна назвати головн≥ принципи формуванн¤ системи ¤кост≥:

● п≥дготовка вс≥х категор≥й кадр≥в найвищого профес≥йного р≥вн¤ (необх≥дну ¤к≥сть забезпечують люди, а не машини);

● безпосередн¤ за≥нтересован≥сть першого кер≥вника та всього кер≥вництва п≥дприЇмства у повс¤кчасному позитивному розвТ¤занн≥ проблем забезпеченн¤ ¤кост≥ продукц≥њ; п≥дпор¤дкуванн¤ поставлен≥й мет≥ орган≥зац≥йноњ структури системи (наприклад, сум≥щенн¤ посад заступника директора п≥дприЇмства з питань ¤кост≥ та начальника в≥дд≥лу техн≥чного контролю, що частенько трапл¤Їтьс¤ на практиц≥, Ї вкрай недоц≥льним, оск≥льки техн≥чний контроль Ч це зовс≥м не найголовн≥ше в систем≥);

● управл≥нн¤ ¤к≥стю продукц≥њ за участю вс≥х без вин¤тку прац≥вник≥в п≥дприЇмства (в≥д директора до роб≥тника); поточний розпод≥л в≥дпов≥дальност≥ м≥ж п≥дрозд≥лами та њхн≥ми кер≥вниками; залученн¤ роб≥тник≥в до повс¤кденноњ роботи у цьому напр¤мку через гуртки ¤кост≥ (виход¤чи з досв≥ду япон≥њ, —Ўј) тощо.

ƒуже важливою ≥ вкрай необх≥дною Ї також активна державна пол≥тика п≥дтримки ≥н≥ц≥ативи п≥дприЇмств щодо розробки, запровадженн¤ й сертиф≥кац≥њ систем ¤кост≥ продукц≥њ.

 

 

14.6. ƒержавний нагл¤д за ¤к≥стю та внутр≥шньовиробничий
техн≥чний контроль

 

ƒо найважлив≥ших метод≥в забезпеченн¤ належноњ ¤кост≥ та конкурентоспроможност≥ продукц≥њ належать державний нагл¤д за ¤к≥стю ≥ внутр≥шньовиробничий техн≥чний контроль.

 

¬ ”крањн≥ створено державну систему стандартизац≥њ та сертиф≥кац≥њ. Ќац≥ональним органом, що проводить ≥ координуЇ роботу ≥з забезпеченн¤ њњ функц≥онуванн¤, Ї  ом≥тет ”крањни по стандартизац≥њ, метролог≥њ та сертиф≥кац≥њ ( омстандарт ”крањни). ƒл¤ орган≥зац≥њ розробки, експертизи й п≥дготовки до затвердженн¤ державних стандарт≥в ”крањни з р≥шенн¤  омстандарту створено техн≥чн≥ ком≥тети з≥ стандартизац≥њ, що д≥ють за договором ≥з нац≥ональним органом. ƒо роботи в цих ком≥тетах залучаютьс¤ на добров≥льних засадах представники за≥нтересованих п≥дприЇмств та орган≥зац≥й, пров≥дн≥ вчен≥ й спец≥ал≥сти. ќсновними функц≥¤ми  ом≠стандарту ”крањни стосовно сертиф≥кац≥йних роб≥т Ї: 1) визначенн¤ принцип≥в, структури та правил системи сертиф≥кац≥њ; 2) затвер≠дженн¤ перел≥ку продукц≥њ, що п≥дл¤гаЇ обовТ¤зков≥й сертиф≥кац≥њ; 3) акредитац≥¤ орган≥в ≥з сертиф≥кац≥њ та випробувальних лаборатор≥й (центр≥в), атестац≥¤ експерт≥в-аудитор≥в; 4) установленн¤ правил визнанн¤ сертиф≥кат≥в ≥нших крањн; 5) пост≥йне ≥нформуванн¤ споживач≥в через в≥дпов≥дн≥ ≥нформац≥йн≥ фонди щодо стандарт≥в р≥зних категор≥й, сертиф≥кат≥в, класиф≥катор≥в техн≥ко-економ≥чноњ та соц≥альноњ ≥нформац≥њ, випробувальних центр≥в тощо.

” межах державноњ системи стандартизац≥њ та сертиф≥кац≥њ в ”крањн≥ функц≥онуЇ державний нагл¤д за ¤к≥стю, ¤кий зд≥йснюють в≥дпов≥дн≥ органи, а також передбачаЇ конкретно визначену в≥дпов≥дальн≥сть субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ за порушенн¤ стандарт≥в, норм (метролог≥чних, сан≥тарних та ≥нших обовТ¤зкових вимог, ¤к≥ встановлюють гранично допустим≥ величини показник≥в продукц≥њ, що гарантують високу ¤к≥сть) ≥ правил (метролог≥чних, сан≥тарних, еколог≥чних, протипожежних, технолог≥чних).

ƒержавний нагл¤д за додержанн¤м стандарт≥в, норм ≥ правил зд≥йснюють  омстандарт ”крањни та його територ≥альн≥ органи Ч центри стандартизац≥њ, метролог≥њ та сертиф≥кац≥њ. ѕерш≥ кер≥вники цих орган≥в за посадою Ї одночасно головними державними ≥нспекторами в≥дпов≥дно ”крањни, јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, областей ≥ м≥ст з нагл¤ду за ¤к≥стю продукц≥њ, а ≥нш≥ кер≥вники ≥ спец≥ал≥сти цих орган≥в Ч державними ≥нспекторами. ќргани державного нагл¤ду виконують багатоспр¤мован≥ функц≥њ, а саме: перев≥р¤ють додержанн¤ стандарт≥в (норм ≥ правил), узагальнюють результати перев≥рок та ≥нформують про них в≥дпов≥дн≥ органи державноњ влади ≥ громадськ≥сть; забезпечують оперативне вжитт¤ заход≥в дл¤ припиненн¤ порушень стандарт≥в (норм ≥ правил), внос¤ть пропозиц≥њ щодо п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ та ефективност≥ власноњ д≥¤льност≥.

ƒержавний нагл¤д проводитьс¤ за планами його орган≥в (або в раз≥ зверненн¤ громад¤н з в≥дпов≥дними претенз≥¤ми у форм≥ пер≥одичноњ (пост≥йноњ) перев≥рки додержанн¤ вимог нормативних документ≥в чи проведенн¤м виб≥ркового (суц≥льного) контролю стаб≥льност≥ ¤кост≥ сертиф≥кованоњ продукц≥њ, правил випробуванн¤ вироб≥в. ќбТЇктами державного нагл¤ду Ї: 1) продукц≥¤ виробничо-техн≥чного призначенн¤, товари народного споживанн¤ та продукти харчуванн¤ Ч щодо в≥дпов≥дност≥ стандартам, нормам ≥ правилам; 2) експортна продукц≥¤ Ч щодо стандарт≥в (норм ≥ правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом); 3) ≥мпортна продукц≥¤ Ч щодо чинних в ”крањн≥ стандарт≥в (норм, правил) стосовно безпеки дл¤ житт¤, здоровТ¤, майна людей ≥ навколишнього середовища; 4) атестован≥ виробництва Ч щодо в≥дпов≥дност≥ встановленим вимогам до сертиф≥кац≥њ продукц≥њ.

—убТЇкти господарюванн¤ за порушенн¤ вимог стандарт≥в (норм, правил) несуть матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть Ч штраф. «алежно в≥д характеру порушенн¤ розм≥р штраф≥в становить:

● за випуск продукц≥њ науково-техн≥чного, виробничо-техн≥чного ≥ споживчого призначенн¤, що не в≥дпов≥даЇ вимогам стандарт≥в або не пройшла обовТ¤зковоњ сертиф≥кац≥њ Ч 25%;

● реал≥зац≥ю п≥двищено небезпечноњ продукц≥њ без належного попереджувального маркуванн¤ та в≥дпов≥дноњ ≥нструкц≥њ щодо транспортуванн¤ й експлуатац≥њ (споживанн¤), а також ≥мпортноњ продукц≥њ, що не в≥дпов≥даЇ вимогам нац≥ональних стандарт≥в стосовно безпеки дл¤ житт¤, здоровТ¤, майна людей ≥ навколишнього середовища, Ч 50%;

● продаж продукц≥њ, забороненоњ до випуску органами державного нагл¤ду, та вироб≥в, котр≥ внасл≥док порушенн¤ вимог стандарт≥в стали небезпечними дл¤ житт¤ (здоровТ¤) людей ≥ навколишнього середовища, Ч 100% в≥д њхньоњ вартост≥.

¬ажливо, що сплата штраф≥в у в≥дпов≥дних розм≥рах не зв≥льн¤Ї п≥дприЇмц≥в в≥д обовТ¤зку в≥дшкодуванн¤ збитк≥в споживачам продукц≥њ, котр≥ виникли внасл≥док порушенн¤ стандарт≥в (норм, правил) або внасл≥док невиконанн¤ умов договору на поставку продукц≥њ. —уми штраф≥в у розм≥р≥ 60% зараховують до державного бюджету ≥ 30% Ч до позабюджетних фонд≥в м≥сцевих орган≥в влади, а 10% переказують  омстандарту ”крањни дл¤ розвитку його матер≥ально-техн≥чноњ та науково-досл≥дноњ бази.

 

«-пом≥ж ≥снуючих ≥ широковживаних метод≥в забезпеченн¤ виробництва продукц≥њ високоњ ¤кост≥ ч≥льне м≥сце належить внутр≥шньовиробничому техн≥чному контролю. Ќа п≥дприЇмствах функц≥њ безпосереднього контролю ¤кост≥ складових частин ≥ готових дл¤ споживанн¤ вироб≥в виконують в≥дд≥ли техн≥чного контролю (¬“ ). √оловне завданн¤ техн≥чного контролю Ч пост≥йно забезпечувати необх≥дний р≥вень ¤кост≥, заф≥ксований у нормативних документах, через безпосередню перев≥рку кожного виробу й ц≥леспр¤мований вплив на умови й чинники, що забезпечують таку ¤к≥сть. ”сп≥шно розвТ¤зати це завданн¤ можна за правильного вибору обТЇкт≥в ≥ метод≥в контролю. ќбТЇктами контролю мають бути вс≥ компоненти виробничоњ системи та взаЇмозвТ¤заних з нею елемент≥в, тобто вх≥д (ресурси), сам виробничий процес, вих≥д (продукц≥¤).

Ќеобх≥дн≥сть контролю ресурс≥в (матер≥ал≥в, енерг≥њ, знар¤дь прац≥, ≥нформац≥њ, персоналу) на вход≥ системи зумовлюЇтьс¤ тим, що њхн¤ ¤к≥сть значною м≥рою визначаЇ конкурентоспроможн≥сть готового продукту прац≥. ¬икористанн¤ у виробничому процес≥ бодай частини ресурс≥в незадов≥льноњ ¤кост≥ може призвести до непродуктивних витрат добро¤к≥сних ресурс≥в. —аме вх≥дний контроль ресурс≥в маЇ запоб≥гти непродуктивним витратам. ќбТЇктами контролю на вход≥ системи (п≥дприЇмства) чи њњ (його) окремих виробничих блок≥в (цех≥в, д≥льниць) мають бути: 1) ¤к≥сть основних ≥ допом≥жних матер≥ал≥в, заготовок, нап≥вфабрикат≥в, комплектуючих вироб≥в, окремих деталей ≥ вузл≥в; 2) справн≥сть устаткуванн¤, пристроњв, робочого ≥нструменту й контрольно-вим≥рювальних прилад≥в, за допомогою котрих виготовл¤Їтьс¤ продукц≥¤ та визначаЇтьс¤ р≥вень њњ ¤кост≥; 3) техн≥чна документац≥¤, за ¤кою зд≥йснюЇтьс¤ технолог≥чний процес; 4) в≥дпов≥дн≥сть р≥вн¤ квал≥ф≥кац≥њ персоналу вимогам, що забезпечують ¤к≥сне виконанн¤ певноњ роботи.

як≥сть продукц≥њ визначальною м≥рою формуЇтьс¤ прот¤гом власне виробничого процесу. ÷е спричин¤Ї необх≥дн≥сть ретельного контролюванн¤ переб≥гу технолог≥њ њњ виготовленн¤. ќбТЇктами контролю тут стаЇ ретельне дотримуванн¤ виробничо-трудовоњ дисципл≥ни, технолог≥чних режим≥в обробки та складанн¤ вироб≥в.  онтрольн≥ операц≥њ зд≥йснюютьс¤ не т≥льки стосовно ¤кост≥, а й стосовно к≥лькост≥, оск≥льки порушенн¤ технолог≥чноњ, виробничоњ ≥ трудовоњ дисципл≥ни може призвести до псуванн¤ сировини, матер≥ал≥в, окремих деталей ≥ нав≥ть готових вироб≥в, а в≥дставанн¤ в к≥лькост≥ виготовленоњ продукц≥њ Ч до невиконанн¤ виробничоњ програми п≥дприЇмства.

 онтроль на виход≥ виробничоњ системи (п≥дприЇмства та його п≥дрозд≥л≥в) маЇ запоб≥гати потрапл¤нню бракованоњ продукц≥њ споживачев≥ або передач≥ њњ на наступн≥ технолог≥чн≥ фази (стад≥њ) ус≥ма негативними насл≥дками цього. “акий контроль уможливлюЇ також пост≥йне ≥нформуванн¤ кер≥вництва про р≥вень виконанн¤ виробничих завдань та дос¤гнут≥ економ≥чн≥ результати виробництва.

–≥вень витрат на контролюванн¤ ¤кост≥ та його загальна ефективн≥сть такого контролю ≥стотно залежать в≥д добре обірунтованого вибору тих або тих метод≥в (вид≥в) контролю. ѕерел≥к можливих основних вид≥в техн≥чного контролю ¤кост≥ на п≥дприЇмствах подано в табл. 14.4. —уть цих метод≥в здеб≥льшого Ї зрозум≥лою вже ≥з самих њхн≥х назв.

“аблиц¤ 14.4

 Ћј—»‘≤ ј÷≤я ¬»ƒ≤¬ “≈’Ќ≤„Ќќ√ќ  ќЌ“–ќЋё я ќ—“≤
ѕ–ќƒ” ÷≤ѓ Ќј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬≤

ќзнаки класиф≥кац≥њ	ќсновн≥ види контролю
■ ќрган≥зац≥йна форма	● —уц≥льний ● ¬иб≥рковий ● —татистичний ● Ћетючий ● ≤нспекц≥йний
■ ’арактер контрольних операц≥й	● ¬≥зуальний ● √еометричний ● Ћабораторний анал≥з ●  онтрольно-здавальн≥ випробуванн¤
■ —тад≥¤ виробничого процесу	● ¬х≥дний (контроль ресурс≥в) ● ѕром≥жний (контроль процесу) ● ¬их≥дний (контроль продукц≥њ)
■ ¬плив на переб≥г технолог≥чного процесу	● јктивний ● ѕасивний
■ «астосовуван≥ засоби контролю	● јвтоматизований ● ћехан≥зований ● –учний
■ ћ≥сце зд≥йсненн¤	● —тац≥онарний ● «м≥нний
† ††††††††††††††††Ч найб≥льш ефективн≥ види контролю ¤кост≥

« них найб≥льш ефективними вважають: за впливом на переб≥г технолог≥чного процесу Ч активний; за засобами, що використовуютьс¤, Ч автоматизований; за орган≥зац≥йними формами Ч статистичний.

јктивним Ї контроль ¤кост≥ безпосередньо в ход≥ технолог≥чного процесу виготовленн¤ виробу та режим≥в його обробки за допомогою спец≥альних контрольних техн≥чних пристроњв, вмонтованих у технолог≥чне устаткуванн¤ (автоматичних ≥ндикатор≥в, вим≥рювальних головок, ≥зотопних ≥ндукц≥йних та ≥нших прилад≥в). «астосуванн¤ активного контролю даЇ змогу запоб≥гти по¤в≥ та виходу з технолог≥чного процесу нап≥вфабрикат≥в ≥ готових вид≥в продукц≥њ незадов≥льноњ ¤кост≥.

«а автоматизованого контролю перев≥рка ¤кост≥ зд≥йснюЇтьс¤ через застосуванн¤ автоматичних пристроњв (включаючи промислових робот≥в) без участ≥ людини ¤к п≥д час технолог≥чного процесу, так ≥ п≥сл¤ завершенн¤ обробки чи складанн¤ виробу. “акий контроль Ї одним з головних способ≥в зменшенн¤ витрат на контрольн≥ операц≥њ та п≥двищенн¤ њхньоњ ефективност≥ особливо в безперервних та масових типах виробництва, де часто трудом≥стк≥сть контролю ¤кост≥ перевищуЇ витрати на виготовленн¤ продукц≥њ в автоматичному режим≥.

—татистичний Ч це особливий вид (метод) виб≥ркового контролю, що ірунтуЇтьс¤ на застосуванн≥ теор≥њ ймов≥рностей та математичноњ статистики. ¬≥н уможливлюЇ не т≥льки ф≥ксац≥ю фактичного р≥вн¤ ¤кост≥ масовоњ продукц≥њ, а й активний вплив на переб≥г технолог≥чного процесу, тобто забезпечуЇ його регулюванн¤ (управл≥нн¤ ним). ќсновна його ≥де¤ пол¤гаЇ в т≥м, що в будь-¤кому сталому процес≥, коли в≥дсутн≥ непередбачен≥ збуренн¤, фактичн≥ показники ¤кост≥ окремих екземпл¤р≥в продукц≥њ завжди матимуть лише незначн≥ в≥дхиленн¤ в≥д середн≥х величин.

ѕеревагою статистичного контролю Ї можлив≥сть керувати р≥внем ¤кост≥ продукц≥њ за принципом саморегулюванн¤ к≥бернетичноњ системи з≥ зворотним звТ¤зком. ѕроте йому властив≥ й недол≥ки, ¤ких не можна ≥гнорувати: по-перше, в≥н маЇ в≥дносно вузьку сферу застосуванн¤ (переважно масове виробництво); по-друге, потребуЇ пор≥вн¤но великих кошт≥в на збиранн¤ та обробку ≥нформац≥њ. «дешевити ц≥ процеси можна автоматизац≥Їю збиранн¤, обробки й анал≥зу необх≥дноњ дл¤ контролю ≥нформац≥њ, створенн¤м гнучких автоматизованих виробництв.

«-пом≥ж ≥нших вид≥в техн≥чного контролю потребують по¤снень х≥ба що летючий, ≥нспекц≥йний, стац≥онарний ≥ зм≥нний. Ћетючим називають раптовий (без попередженн¤) ≥ швидкоминущий контроль ¤кост≥ вироб≥в (роботи виконавц≥в) на окремих д≥льниц¤х виробництва. ≤нспекц≥йним Ї запланований чи зд≥йснюваний за критичними сигналами метод контролю переважно у вигл¤д≥ державного або внутр≥шньовиробничого нагл¤ду. —тац≥о≠нарний контроль зд≥йснюЇтьс¤ у спец≥ально обладнаних прим≥щенн¤х (лаборатор≥¤х) з допомогою в≥дпов≥дних випробувань, анал≥з≥в тощо, а зм≥нний Ч на тих чи тих робочих м≥сц¤х самими виконавц¤ми або контрольними майстрами (контролерами) в≥дд≥лу техн≥чного контролю п≥дприЇмства.

 

 

 

ѕитанн¤ дл¤ самост≥йного поглибленого вивченн¤

 

1. ќбірунтуванн¤ маркетинговоњ стратег≥њ п≥дприЇмства.

2. ћожлив≥ й недоц≥льн≥ форми втручанн¤ держави в процеси визначенн¤ сусп≥льного попиту на продукц≥ю та складанн¤ виробничоњ програми п≥дприЇмства за умов ринковоњ економ≥ки.

3. «агальний пор¤док ≥ конкретна технолог≥¤ складанн¤ виробничоњ програми п≥дприЇмства за сучасних умов господарюванн¤.

4. ¬иб≥р постачальник≥в матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в за ринкових умов господарюванн¤.

5. ѕроблеми створенн¤ запас≥в матер≥ал≥в та регулюванн¤ цих запас≥в на п≥дприЇмствах.

6. ”досконаленн¤ чинноњ системи одиничних ≥ загальних показник≥в ¤кост≥ продукц≥њ щодо зб≥льшенн¤ обТЇктивност≥ в≥дображенн¤ ¤кост≥ та спрощенн¤ самоњ системи.

7. Ќеобх≥дн≥сть ≥ методолог≥¤ визначенн¤ оптимального р≥вн¤ ¤кост≥ продукц≥њ.

8.  онкурентоспроможн≥сть продукц≥њ: сутн≥сна характеристика, оц≥нка, способи забезпеченн¤.

9. ≈коном≥чно-правове обірунтуванн¤ зм≥сту й к≥лькост≥ державних (нац≥ональних) стандарт≥в на продукц≥ю п≥дприЇмств.

10. јнал≥тична оц≥нка техн≥чного р≥вн¤ та ¤кост≥ найважлив≥ших вид≥в продукц≥њ п≥дприЇмств ключових галузей народного господарства ”крањни.

11. ”загальненн¤ заруб≥жного досв≥ду в галуз≥ управл≥нн¤ ¤к≥стю продукц≥њ ≥ можливост≥ його використанн¤ за створенн¤ сертиф≥кованих систем ¤кост≥ на п≥дприЇмствах ”крањни.

12. —истема державного нагл¤ду за ¤к≥стю продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤ на п≥дприЇмствах ”крањни.