¬ажливою економ≥чною функц≥Їю будь-¤коњ держави Ї перерозпод≥л консол≥дованих (централ≥зованих) доход≥в ≥ ресурс≥в, стаб≥л≥зац≥¤ економ≥ки й соц≥альний захист населенн¤ з метою спри¤нн¤ збалансованому ≥ стаб≥льному розвитку народного господарства та нормальному життЇзабезпеченню вс≥х верств сусп≥льства ≥ сфер його д≥¤льност≥. ѕрактична реал≥зац≥¤ ц≥Їњ функц≥њ передбачаЇ: установленн¤ м≥н≥мальних розм≥р≥в зароб≥тноњ плати ≥ пенс≥й; трансфертн≥ платеж≥ (допомога багатод≥тним с≥мТ¤м, безроб≥тним тощо); наданн¤ непод≥льних сусп≥льних благ ≥ послуг (шл¤хи сполученн¤, звТ¤зок, комунальн≥ послуги тощо); регулюванн¤ ц≥н; наданн¤ податкових п≥льг ≥ застосуванн¤ особливих податк≥в (в≥драхувань); регулюванн¤ гранично допустимих розм≥р≥в ≥нфл¤ц≥њ та безроб≥тт¤; забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ на належному р≥вн≥ осв≥ти, науки, культури, охорони здоровТ¤, збройних сил, владних структур тощо через (переважно) безпосереднЇ бюджетне ф≥нансуванн¤ й матер≥ально-техн≥чного постачанн¤.

¬арто назвати окремо ще одну дуже важливу соц≥ально-економ≥чну функц≥ю держави Ч мон≥торинг ≥ регулюванн¤ процес≥в охорони й в≥дтворенн¤ навколишнього природного середовища. ¬изначальними елементами обірунтованоњ ≥ далекогл¤дноњ еколог≥чноњ пол≥тики держави мають бути: по-перше, гарантуванн¤ еколог≥чноњ безпеки, охорона та ефективне використанн¤ довк≥лл¤ на засад≥ багатоман≥тност≥ форм власност≥ ≥ прав користуванн¤ в≥дпов≥дними видами природних ресурс≥в; по-друге, створенн¤ необх≥дних соц≥ально-економ≥чних умов дл¤ спри¤тливого сп≥лкуванн¤ людини з навколишн≥м природним середовищем; по-третЇ, опрацюванн¤ довгострокових та поточних еколог≥чних програм, що передбачають не лише пост≥йний мон≥торинг стану довк≥лл¤ ≥ здоровТ¤ людини, а й низку заход≥в дл¤ ощадливого використанн¤ та в≥дтворенн¤ природних ресурс≥в.

ћакроеконом≥чне плануванн¤
(програмуванн¤)

√оловний зм≥ст макроеконом≥чного плануванн¤ (програмуванн¤), що маЇ суто ≥ндикативний характер, пол¤гаЇ у розробц≥ ≥ науковому обірунтуванн≥ ц≥лей, ор≥Їнтир≥в, пр≥≠оритет≥в, пропорц≥й та структур соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни на певний перспективний пер≥од. Ќа в≥дм≥ну в≥д директивного ≥ндикативний план Ї ор≥Їнтовним: в≥н охоплюЇ систему необовТ¤з≠кових дл¤ субТЇкт≥в ринкових в≥дносин рекомендац≥й, а також скоординованих ≥ взаЇмозвТ¤заних засоб≥в опосередкованого (непр¤мого) впливу на сусп≥льне виробництво через ф≥нансово-кредитний ≥ податковий механ≥зми та пр¤мого впливу за допомогою державного п≥дприЇмництва й розробки ц≥льових комплексних програм.

ќсновн≥ принципи ≥ндикативного макроеконом≥чного плануванн¤ так≥:

● поЇднанн¤ анал≥тичних ≥ прогнозних метод≥в дл¤ вивченн¤ соц≥ально-економ≥чних процес≥в, визначенн¤ конкретних обТЇкт≥в державного впливу та вибору способ≥в цього впливу;

● ≥нформуванн¤ субТЇкт≥в ринкових в≥дносин про перспективи та прогнози соц≥ально-економ≥чного розвитку дл¤ забезпеченн¤ њхньоњ в≥дпов≥дноњ ор≥Їнтац≥њ за вибору власних господарських р≥шень;

● застосуванн¤ переважно непр¤мих (опосередкованих) регул¤тор≥в ≥ норматив≥в, обовТ¤зкових дл¤ ус≥х субТЇкт≥в ринкових в≥дносин;

● реал≥зац≥¤ пр¤мого впливу на соц≥ально-економ≥чн≥ процеси та в≥дпов≥дн≥ групи субТЇкт≥в господарюванн¤ переважно через кошти державного бюджету.

Ѕ≥льш≥сть показник≥в ≥ндикативного плану ф≥ксуютьс¤ не однозначно, а ≥з зазначенн¤м лише ор≥Їнтовноњ њхньоњ величини (не менше, не б≥льше, менше, б≥льше тощо). „астина показник≥в плану може характеризувати м≥н≥мальний або максимальний р≥вень њхн≥х можливих абсолютних значень. ѕеревищенн¤ м≥н≥мальних (наприклад виробництво деф≥цитних товар≥в) чи зниженн¤ максимальних (матер≥алом≥стк≥сть продукц≥њ, ц≥на) р≥вн≥в планових показник≥в треба заохочувати економ≥чними методами.

≤ндикативн≥ перспективн≥ плани бажано складати на п≥дстав≥ довгострокових науково-техн≥чних та соц≥ально-економ≥чних прогноз≥в ¤к загальновизнаноњ форми аргументованого передбаченн¤ ймов≥рних тенденц≥й ≥ напр¤мк≥в розвитку науки, техн≥ки, економ≥ки, соц≥альних процес≥в.

¬ ≥ндикативному план≥-прогноз≥ особливе м≥сце мають зайн¤ти програми, зм≥ст та п≥дходи до реал≥зац≥њ котрих докор≥нно в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д таких документ≥в, що розробл¤лис¤ ран≥ше. ќсновн≥ принципи њхнього формуванн¤ пол¤гають у такому: 1) програми розробл¤ютьс¤ дл¤ кожноњ адм≥н≥стративно-економ≥чноњ одиниц≥; њх зор≥Їнтовано на вир≥шенн¤ не глобальних, а конкретних територ≥альних завдань; 2) кожна програма Ї складовою частиною народногосподарського плану в≥дпов≥дного рег≥ону; 3) виконанн¤ програми маЇ спиратись на визначен≥ в план≥ ф≥нансов≥, матер≥альн≥ й трудов≥ ресурси; 4) к≥льк≥сть програм ≥ обс¤г реал≥зованих ними завдань встановлюютьс¤, виход¤чи з на¤вних реальних ресурс≥в.

‘≥нансова
≥ кредитна
пол≥тика держави

¬изначальним елементом сучасного ринкового господарства Ї ф≥нансова ≥ кредитна пол≥тика держави, ¤ка маЇ забезпечувати регулюванн¤ стану ринкового середовища, нормальний переб≥г економ≥чних ≥ соц≥альних процес≥в, повне задоволенн¤ сусп≥льних потреб у ф≥нансових ресурсах.

÷≥льов≥ настанови прогноз≥в, план≥в ≥ програм реал≥зуютьс¤ переважно через ф≥нансов≥ засоби регулюванн¤ ≥ передовс≥м через бюджетне плануванн¤ (державний бюджет й нац≥ональн≥ ц≥льов≥ фонди).

ƒержавний бюджет Ч це затверджений у законодавчому пор¤дку розпис доход≥в ≥ видатк≥в держави здеб≥льшого на один р≥к. —укупн≥сть визначених у бюджет≥ доход≥в разом з в≥дпов≥дними ц≥льовими чи спец≥альними фондами (до них в ”крањн≥ зокрема належать фонди: пенс≥йний, зайн¤тост≥, л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в „орнобильськоњ авар≥њ тощо) характеризуЇ консол≥дований розм≥р ф≥нансових ресурс≥в, ¤к≥ маЇ держава ≥ котр≥ вона може витратити на р≥зн≥ потреби. ќтже, бюджетне плануванн¤ ¤к важливий елемент ф≥нансовоњ пол≥тики держави за своњм зм≥стом в≥дображаЇ процес формуванн¤ й використанн¤ загального обс¤гу ф≥нансових ресурс≥в держави та њњ окремих адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць (у т≥м числ≥ м≥сцевих).

ќсновним джерелом формуванн¤ державного бюджету ”крањни Ї њњ нац≥ональний дох≥д Ч заново створена варт≥сть, що Ї т≥Їю частиною вартост≥ сукупного сусп≥льного продукту, ¤ка залишаЇтьс¤ п≥сл¤ в≥дшкодуванн¤ матер≥альних витрат: предмет≥в ≥ засоб≥в прац≥ (у розм≥р≥ њхньоњ амортизац≥њ). ѕри цьому використовуютьс¤ р≥зн≥ методи формуванн¤ дох≥дноњ частини державного бюджету. Ќайб≥льш вагомими за обс¤гом дл¤ ”крањни Ї методи формуванн¤ бюджету через систему оподаткуванн¤ юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, надходжень в≥д зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤ та в≥д приватизац≥њ державних п≥дприЇмств (орган≥зац≥й), внеск≥в п≥дприЇмств та орган≥зац≥й в спец≥альн≥ загальнодержавн≥ фонди. ƒо акумульованих доход≥в держбюджету також в≥днос¤ть: в≥драхуванн¤ на геологорозв≥дувальн≥ роботи; централ≥зац≥ю певноњ частини амортизац≥йних в≥драхувань; кошти в≥д продажу в≥йськового майна; р≥зн≥ збори та ≥нш≥ неподатков≥ доходи.

Ќапр¤мки використанн¤ ресурс≥в (видатк≥в) державного бюджету в ц≥лому Ї заздалег≥дь передбаченими. «а обс¤гом (часткою в загальних видатках) головними з них визнають: ф≥нансуванн¤ народного господарства, включаючи розвиток пр≥оритетних галузей та структурну перебудову економ≥ки, наукових ≥ соц≥ально-культурних установ, оборони; зд≥йсненн¤ заход≥в ≥з соц≥ального захисту населенн¤. ” державному бюджет≥ також виокремлюють видатки на зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в господарюванн¤, утриманн¤ владних структур, субвенц≥њ м≥сцевим бюджетам, поповненн¤ оборотноњ касовоњ гот≥вки, створенн¤ резерву аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

ƒобре налагоджен≥ й розвинут≥ ринков≥ взаЇмов≥дносини м≥ж субТЇктами господарюванн¤ можлив≥ за активно д≥ючоњ грошово-кредитноњ системи, ¤ка маЇ забезпечувати ефективне управл≥нн¤ грошовим об≥гом ≥ кредитом. якщо грошова п≥дсистема Ч це встановлена державою форма орган≥зац≥њ грошового об≥гу, то кредитна в≥дображаЇ сукупн≥сть кредитних в≥дносин та ≥нститут≥в, котр≥ орган≥зують функц≥онуванн¤ цих в≥дносин. редитними називають т≥ в≥дносини, що складаютьс¤ з приводу моб≥л≥зац≥њ тимчасово в≥льних грошових кошт≥в п≥дприЇмств (орган≥зац≥й), бюджету та населенн¤.

редит характеризуЇ економ≥чн≥ в≥дносини, що виникають м≥ж кредитором ≥ позичальником з приводу одержанн¤ останн≥м позички в грошов≥й або товарн≥й форм≥ на умовах поверненн¤ в певний строк з≥ сплатою заздалег≥дь встановленого в≥дсотка за користуванн¤ нею. редитуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на певних засадах: точне встановленн¤ строку поверненн¤, ц≥льовий характер, забезпеченн¤ та плата за користуванн¤. ” вс≥х крањнах незалежно в≥д м≥ри розвитку ринкових в≥дносин ≥снують три форми кредиту Ч державний, банк≥вський ≥ комерц≥йний.

ƒержавний кредит Ч особлива кредитна форма, коли позичальником або кредитором Ї держава чи м≥сцев≥ органи влади, а сам кредит набуваЇ вигл¤ду ц≥нних папер≥в, ¤к≥ реал≥зуютьс¤ в основному ф≥нансово-кредитними установами, Ч обл≥гац≥њ, скарбницьк≥ зобовТ¤занн¤, сертиф≥кати ощадного банку. ƒержавний кредит використовуЇтьс¤ дл¤ покритт¤ частки державних видатк≥в та регулюванн¤ економ≥чних процес≥в, особливо ¤кщо державний бюджет Ї деф≥цитним.

Ќайб≥льш поширеною формою наданн¤ грошових кошт≥в (гот≥вкою та безгот≥вково) у тимчасове користуванн¤ юридичним та ф≥зичним особам ≥ держав≥ Ї банк≥вський кредит. «а можливими класиф≥кац≥йними ознаками виокремлюють в≥дпов≥дн≥ види банк≥вського кредиту (табл. 13.1). Ѕ≥льш≥сть позичок, що њх надають банки, мають забезпеченн¤, тобто видаютьс¤ кредитором п≥д заставу майна кл≥Їнта. ÷е зумовлено можливим ризиком кредитора зазнати збитк≥в за неспроможност≥ боржника повернути позичку в строк. Ќаданн¤ незабезпечених кредит≥в Ч це ви¤в особливоњ дов≥ри банку до свого кл≥Їнта, котра виникаЇ на п≥дстав≥ глибокого знанн¤ економ≥чного становища позичальника. Ќезабезпеченими Ї також кредити банк≥в, ¤к≥ надаютьс¤ бюджету на покритт¤ державного боргу, а також на покритт¤ браку ф≥нансових ресурс≥в у окремих господарських комплексах.

омерц≥йний кредит Ч надаЇтьс¤ в товарн≥й форм≥ продавц¤ми покупц¤м у вигл¤д≥ в≥дстрочки платежу за продан≥ товари такий кредит оформл¤Їтьс¤ векселем. ” м≥жнародних економ≥чних в≥дносинах р≥зновидом комерц≥йного Ї ф≥рмовий кредит; в≥н в≥дбиваЇ грошово-кредитн≥ в≥дносини м≥ж ф≥рмами або ≥ншими господарськими субТЇктами р≥зних крањн ≥ надаЇтьс¤ у вигл¤д≥ поставки товар≥в (послуг) з в≥дстрочкою платежу, а оформл¤Їтьс¤ здеб≥льшого переказним векселем (траттою) або в≥дкритим рахунком.

“аблиц¤ 13.1

¬»ƒ» ЅјЌ ≤¬—№ ќ√ќ –≈ƒ»“” «ј ¬≤ƒѕќ¬≤ƒЌ»ћ»
Ћј—»‘≤ ј÷≤…Ќ»ћ» ќ«Ќј јћ»

ласиф≥кац≥йн≥ ознаки	¬иди кредиту
≈коном≥чна сфера застосуванн¤	● ¬нутр≥шн≥й ● ћ≥жнародний
–≥вень банк≥вськоњ системи	● редит центрального (нац≥онального) банку ● редит комерц≥йних банк≥в
‘орма сусп≥льних потреб	● ¬иробничий ● —поживчий
’арактер витрат	● редит в оборотн≥ фонди й фонди об≥гу ● редит в основн≥ фонди
—трок користуванн¤	● ороткостроковий (до одного року) ● —ередньостроковий (до пТ¤ти рок≥в) ● ƒовгостроковий (понад пТ¤ть рок≥в)
—туп≥нь майнового забезпеченн¤	● «абезпечений ● Ќезабезпечений (бланковий)

—истема
оподаткуванн¤
субТЇкт≥в
господарюванн¤

ƒо головних ≥нструмент≥в зд≥йсненн¤ регулюючоњ функц≥њ держави щодо розвитку ринкових в≥дносин в економ≥ц≥ належить податкова система, тобто сукупн≥сть податк≥в, що ст¤гуютьс¤ в держав≥, метод≥в њхнього розрахунку ≥ ст¤гненн¤, а також сукупн≥сть в≥дпов≥дних державних орган≥в, ¤к≥ практично зд≥йснюють цю специф≥чну д≥¤льн≥сть. «а побудови податковоњ системи важливо дотримуватись певних принцип≥в оподаткуванн¤. “акими принципами Ї: стаб≥льн≥сть; обовТ¤зков≥сть; соц≥альна справедлив≥сть за визначенн¤ й ст¤гненн¤ податк≥в, збор≥в та обовТ¤зкових платеж≥в; передбаченн¤ в≥дпов≥дних п≥льг дл¤ окремих платник≥в податк≥в.

«г≥дно ≥з законом Ђѕро систему оподаткуванн¤ї в ”крањн≥ запроваджено низку податк≥в, збор≥в та обовТ¤зкових платеж≥в. ѕри цьому в≥дпов≥дн≥ податки й платеж≥ зараховуютьс¤ частково або повн≥стю до бюджет≥в р≥зних р≥вн≥в (рис. 13.2).

«-пом≥ж податкових надходжень та обовТ¤зкових платеж≥в у бюджет основними Ї податок на додану варт≥сть (у середньому 50% цих надходжень), податок на прибуток (приблизно третина) та акцизний зб≥р (решта).

–ис. 13.2. —истема загальнодержавних податк≥в та розпод≥л кошт≥в
м≥ж бюджетами р≥зних р≥вн≥в.

ѕодаток на додану варт≥сть (ѕƒ¬) Ч це та частина новоствореноњ вартост≥, що сплачуЇтьс¤ у державний бюджет на кожному етап≥ виробництва товар≥в (виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг). ѕлатники податку на додану варт≥сть Ч це нац≥ональн≥ та ≥ноземн≥ субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ перебувають на територ≥њ ”крањни. ќбТЇктами оподаткуванн¤ Ї:

● дл¤ в≥тчизн¤них товар≥в Ч обороти з њхньоњ реал≥зац≥њ (окр≥м обс¤гу продажу за ≥ноземну валюту);

● дл¤ ≥мпортних товар≥в Ч р≥зниц¤ м≥ж ц≥нами њхньоњ реал≥зац≥њ за нац≥ональну валюту ”крањни та њхньою митною (закуп≥вельною) варт≥стю, перерахованою за курсом Ќац≥онального банку ”крањна;

● дл¤ товар≥в (роб≥т, послуг), що њх реал≥зують посередники, Чр≥зниц¤ м≥ж ц≥нами продажу й ц≥нами, за ¤кими посередники розраховуютьс¤ з постачальниками (включаючи суму податку на додану варт≥сть).

ќподатковуваний оборот щодо реал≥зованих товар≥в обчислюЇтьс¤, виход¤чи з њхньоњ вартост≥ за в≥льними, державними ф≥ксованими та регульованими ц≥нами, що включають податок на додану варт≥сть за встановленою ставкою. ƒо цього обороту включають акцизний зб≥р та ≥нш≥ надбавки до ц≥н, передбачен≥ чинним законодавством, але не включають варт≥сть заставноњ (зворотноњ) тари. ѕодаток на додану варт≥сть ст¤гуЇтьс¤ в розм≥р≥ 20% оподатковуваного обороту.

¬≥д податку на додану варт≥сть зв≥льн¤ютьс¤: 1) науково-досл≥дн≥ й досл≥дно-конструкторськ≥ роботи, що провод¤тьс¤ за рахунок державного бюджету; 2) експорт товар≥в ≥ звТ¤заних з цим транспортних послуг, транзит ≥ноземних вантаж≥в через територ≥ю ”крањни; 3) вуг≥лл¤ та електроенерг≥¤; 4) варт≥сть роб≥т з буд≥вництва обТЇкт≥в соц≥альноњ сфери ≥ житла; 5) театрально-видовищн≥, культурно-осв≥тн≥ та спортивн≥ заходи.

—убТЇкти господарюванн¤, ¤к≥ Ї юридичними особами та одержують доходи в≥д комерц≥йноњ д≥¤льност≥, сплачують податки на прибуток (дох≥д). «а обТЇктом оподаткуванн¤ беретьс¤ валовий прибуток п≥дприЇмства, зменшений на суму рентних платеж≥в, доход≥в в≥д продажу ц≥нних папер≥в та пайовоњ участ≥ в д≥¤льност≥ ≥нших субТЇкт≥в господарюванн¤ або валовий дох≥д, тобто сума доход≥в в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ (роб≥т, послуг), ≥нших матер≥альних ц≥нностей ≥ майна, нематер≥альних актив≥в ≥ доход≥в в≥д позареал≥зац≥йних операц≥й. —тавки податку на прибуток (дох≥д) п≥дприЇмств та орган≥зац≥й коливаютьс¤ в межах 15Ч30%, масових концертно-видовищних та спортивних заход≥в, в≥деосалон≥в, заклад≥в грального б≥знесу Ч 40Ч70% величини обТЇкта оподаткуванн¤.

ќподатковуваний прибуток (дох≥д) зменшуЇтьс¤ на ту його частину, що використовуЇтьс¤ на: проведенн¤ науково-досл≥дних ≥ досл≥дно-конструкторських роб≥т, п≥дготовку та освоЇнн¤ нових прогресивних, еколог≥чно чистих технолог≥й ≥ вид≥в продукц≥њ (50% витрат); реконструкц≥ю ≥ модерн≥зац≥ю активноњ частини основних фонд≥в, уведенн¤ нових потужностей (за умови повного використанн¤ власних амортизац≥йних в≥драхувань) та утриманн¤ обТЇкт≥в соц≥ального призначенн¤; створенн¤ через спец≥ально в≥дкрит≥ рахунки благод≥йних, еколог≥чних ≥ оздоровчих фонд≥в (у розм≥р≥ не б≥льше 2% оподатковуваного прибутку чи доходу). ќкр≥м цього, в≥д сплати податку зв≥льн¤ютьс¤: 1) п≥дприЇмства чи нов≥ виробництва, створен≥ спец≥ально дл¤ виготовленн¤ новоњ техн≥ки з використанн¤м запатентованого винаходу, придбаноњ л≥ценз≥њ, Ч прот¤гом пТ¤ти рок≥в; 2) п≥дприЇмства, ¤к≥ виробл¤ють нову продукц≥ю, котра не виготовл¤лась ≥ншими п≥дприЇмствами ”крањни, чи котра може бути зам≥нником ≥мпортних машин ≥ обладнанн¤: у перший р≥к виробництва Ч повн≥стю, на другий р≥к Ч на 50% в≥д ставки податку; 3) мал≥ п≥дприЇмства прот¤гом першого року функц≥онуванн¤ Ч на 50% в≥д ставки податку.

јкцизний зб≥р Ч це непр¤мий податок на високорентабельн≥ та монопольн≥ товари (продукц≥ю), що включаЇтьс¤ до њхньоњ ц≥ни. ѕлатниками акцизного збору Ї субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ виробл¤ють або ≥мпортують п≥дакцизну продукц≥ю, а обТЇктом оподаткуванн¤ Ч обороти з реал≥зац≥њ в≥дпов≥дних вид≥в продукц≥њ в≥тчизн¤ного виробництва та митна варт≥сть ≥мпортних товар≥в, придбаних за ≥ноземну валюту (кр≥м тих, що обкладаютьс¤ митним збором). јкцизний зб≥р обчислюЇтьс¤ у в≥дсотках до обороту або ж у твердих сумах з одиниц≥ реал≥зованоњ продукц≥њ за Їдиними на вс≥й територ≥њ ”крањни ставками. ƒо перел≥ку товар≥в (продукц≥њ), за ¤к≥ сплачуЇтьс¤ акцизний зб≥р, вход¤ть: л≥керо-гор≥лчан≥ вироби, конь¤к, вино, пиво; кава, шоколад; ≥кра лососевих ≥ осетрових риб, дел≥катесна продукц≥¤ з ц≥нних вид≥в риби та морепродукт≥в; тютюнов≥ вироби; легков≥ автомоб≥л≥; ювел≥рн≥ вироби ≥з золота та ср≥бла, д≥аманти; хутров≥ вироби, од¤г ≥з натуральноњ шк≥ри; високо¤к≥сн≥ вироби з кришталю та фарфору; килими й килимов≥ вироби машинного виробництва; в≥деотехн≥ка, кольоров≥ телев≥зори. «алежно в≥д виду товару (продукц≥њ) ставки акцизного збору становл¤ть зараз в≥д 20 до 85% вартост≥ у в≥дпускних ц≥нах.

¬арто назвати також де¤к≥ ≥нш≥ види податк≥в ≥ платеж≥в. ѕодаток на експорт та ≥мпорт Ї формою вилученн¤ в дох≥д держави чистого прибутку, утворюваного внасл≥док р≥зниц≥ у р≥вн¤х зовн≥шньоторговельних ≥ внутр≥шн≥х ц≥н на окрем≥ види товар≥в, ¤к≥ ввоз¤тьс¤ на територ≥ю ”крањни або вивоз¤тьс¤ з нењ; його сплачують вс≥ субТЇкти господарюванн¤, що зд≥йснюють зовн≥шньоторговельн≥ операц≥њ. ћито справл¤Їтьс¤ з вартост≥ або обс¤гу товар≥в, що п≥дл¤гають митному контролю на територ≥њ ”крањни. ѕлата за землю визначаЇтьс¤ залежно в≥д ¤кост≥ та м≥сцеположенн¤ земельноњ д≥л¤нки, виход¤чи з кадастровоњ њњ оц≥нки, та ст¤гуЇтьс¤ у вигл¤д≥ земельного податку або орендноњ плати з тих субТЇкт≥в господарюванн¤, ¤ким землю надано у волод≥нн¤ або в користуванн¤. ≈колог≥чний податок сплачують ус≥ п≥дприЇмства ≥ орган≥зац≥њ, що завдають шкоди довк≥ллю; в≥н ст¤гуЇтьс¤ за нормативами, встановлюваними аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни залежно в≥д р≥вн¤, обс¤гу й характеру забрудненн¤ навколишнього природного середовища та пог≥ршанн¤ ¤кост≥ природних ресурс≥в. ƒержавне мито справл¤Їтьс¤ з п≥дприЇмств, орган≥зац≥й та громад¤н за документи й учиненн¤ юридично-правових д≥й.

13.2. ѕрогнозуванн¤ розвитку п≥дприЇмств

—утн≥сть
≥ принципи
прогнозуванн¤

ѕрогноз (в≥д гр. ρrognōsis Ч передбаченн¤) Ч це спроба визначити стан ¤когось ¤вища чи процесу в майбутньому. ѕроцес складанн¤ (розробки) прогнозу називають прогнозуванн¤м. ѕрогнозуванн¤ розвитку (стану) п≥дприЇмства або орган≥зац≥њ Ч це наукове обірунтуванн¤ можливих к≥льк≥сних та ¤к≥сних зм≥н його (њњ) стану (р≥вн¤ розвитку в ц≥лому, окремих напр¤мк≥в д≥¤льност≥) в майбутньому, а також альтернативних способ≥в ≥ строк≥в дос¤гненн¤ оч≥куваного стану.

ѕроцес прогнозуванн¤ завжди базуЇтьс¤ на певних принципах. ќсновними з них Ї так≥:

● ц≥леспр¤мован≥сть Ч зм≥стовий опис поставлених досл≥дницьких завдань;

● системн≥сть Ч побудова прогнозу на п≥дстав≥ системи метод≥в ≥ моделей, що характеризуютьс¤ певною ≥Їрарх≥Їю та посл≥довн≥стю;

● наукова обірунтован≥сть Ч усеб≥чне врахуванн¤ вимог обТЇктивних закон≥в розвитку сусп≥льства, використанн¤ св≥тового досв≥ду;

● багатор≥вневий опис Ч опис обТЇкта ¤к ц≥л≥сного ¤вища ≥ водночас ¤к елемента складн≥шоњ системи;

● ≥нформац≥йна Їдн≥сть Ч використанн¤ ≥нформац≥њ на однаковому р≥вн≥ узагальненн¤ й ц≥л≥сност≥ ознак;

● адекватн≥сть обТЇктивним законом≥рност¤м розвитку Ч ви¤вленн¤ та оц≥нка ст≥йких взаЇмозвТ¤зк≥в ≥ тенденц≥й розвитку обТЇкта;

● посл≥довне вир≥шенн¤ невизначеност≥ Ч ≥теративна процедура просуванн¤ в≥д ви¤вленн¤ ц≥лей та умов, що склалис¤, до визначенн¤ можливих напр¤мк≥в розвитку;

● альтернативн≥сть Ч ви¤вленн¤ можливост≥ розвитку обТЇкта за умови р≥зних траЇктор≥й, р≥зноман≥тних взаЇмозвТ¤зк≥в ≥ структурних сп≥вв≥дношень.

ћожлив≥ методи прогнозуванн¤

—истема метод≥в прогнозуванн¤ формуЇтьс¤ через ф≥ксац≥ю можливих ≥ структурованих за певними ознаками метод≥в розробки прогноз≥в майбутнього стану того чи того субТЇкта господарюванн¤. «алежно в≥д джерел ≥нформац≥њ, технолог≥њ њњ обробки та одержаних результат≥в економ≥чн≥ методи прогнозуванн¤ под≥л¤ютьс¤ на дв≥ пор≥вн¤но велик≥ групи: 1) фактограф≥чн≥; 2) евристичн≥.

‘актограф≥чн≥ методи прогнозуванн¤ базуютьс¤ на використанн≥ фактичних матер≥ал≥в, що детально характеризують зм≥ни у час≥ вс≥Їњ сукупност≥ чи окремих ознак (показник≥в) обТЇкта прогнозуванн¤. ќсновними в ц≥й груп≥ Ї методи: екстрапол¤ц≥њ, функц≥й, корел¤ц≥йно-регрес≥йних моделей.

ћетод екстрапол¤ц≥њ Ї одним з основних дл¤ прогнозуванн¤ розвитку складних виробничих систем; у його основу покладаЇтьс¤ припущенн¤ про незм≥нн≥сть чинник≥в, що визначають розвиток обТЇкта досл≥дженн¤. ¬≥дтак сутн≥сть методу екстрапол¤ц≥њ пол¤гаЇ в поширенн≥ законом≥рностей розвитку обТЇкта в минулому на його майбутнЇ.

ћетод функц≥й належить до математико-статистичних метод≥в прогнозуванн¤, що базуютьс¤ на використанн≥ так званих автокорел¤ц≥йних функц≥й (автокорел¤ц≥¤ Ч вираженн¤ взаЇмного звТ¤зку м≥ж сус≥дн≥ми членами часового р¤ду). ѕроцес прогнозуванн¤ з використанн¤м автокорел¤ц≥йних функц≥й пол¤гаЇ у виконанн≥ двох посл≥довних д≥й. —початку формулюють завданн¤ прогнозуванн¤ й визначають критер≥й його вир≥шенн¤, а пот≥м, використовуючи часовий р¤д, ¤кий в≥дображаЇ процес розвитку параметр≥в виробничоњ системи в час≥, визначають прогнозовану величину на перспективний пер≥од за умови м≥н≥м≥зац≥њ середньоквадратичних похибок передбаченн¤.

ћетоди корел¤ц≥йних ≥ регрес≥йних моделей також пор≥вн¤но широко застосовуютьс¤ в економ≥чному прогнозуванн≥.

ѕрогнозуванн¤ з використанн¤м корел¤ц≥йних моделей (метод≥в) пол¤гаЇ в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний звТ¤зок одного показника з ≥ншим (парна корел¤ц≥¤) або з групою ≥нших (множинна корел¤ц≥¤). ќбовТ¤зковою умовою можливост≥ та доц≥льност≥ застосуванн¤ таких метод≥в Ї встановленн¤ ступен¤ над≥йност≥ корел¤ц≥йних формул на п≥дстав≥ лог≥чного анал≥зу достатност≥ статистичноњ виб≥рки (масиву даних).

‘орму взаЇмозвТ¤зку прогнозованих ¤вищ з ≥ншими ¤вищами та процесами можна зобразити у вигл¤д≥ регрес≥йного р≥вн¤нн¤ типу y = f(x₁, x₂, Е, x_n). «наченн¤ прогнозованого показника визначаЇтьс¤ способом п≥дстановки в таке р≥вн¤нн¤ значенн¤ ознак (чинник≥в) та оц≥нки оч≥куваного середнього значенн¤ результативноњ ознаки.

” процес≥ розвТ¤занн¤ корел¤ц≥йних ≥ регрес≥йних р≥вн¤нь зд≥йснюЇтьс¤ пошук к≥льк≥сних значень параметр≥в вих≥дних залежностей, що њх можна визначити за допомогою способу найменших квадрат≥в. —утн≥сть цього способу пол¤гаЇ в т≥м, щоб м≥н≥м≥зувати суми квадратичних в≥дхилень м≥ж величинами, що спостер≥гаютьс¤, та в≥дпов≥дними величинами, розрахованими за п≥д≥браними р≥вн¤ми звТ¤зку.

≈вристичн≥ методи прогнозуванн¤ передбачають зд≥йсненн¤ прогнозних розробок за допомогою лог≥чних прийом≥в ≥ методичних правил теоретичних досл≥джень. онкретн≥ методи прогнозуванн¤ ц≥Їњ групи охоплюють дв≥ п≥дгрупи Ч≥нтуњтивн≥ та анал≥тичн≥. «-пом≥ж основних метод≥в першоњ п≥дгрупи виокремлюють методи експертноњ оц≥нки й Ђмозковоњ атакиї, а другоњ Ч методи морфолог≥чного анал≥зу, побудови Ђдерева ц≥лейї, ≥нформац≥йного моделюванн¤, оптим≥зац≥њ.

«а браком достатньоњ статистичноњ ≥нформац≥њ або за њњ непридатност≥ дл¤ прогнозуванн¤ певних ¤вищ доводитьс¤ користуватис¤ методом експертних оц≥нок. ¬ його основу покладено спос≥б збиранн¤ необх≥дноњ ≥нформац≥њ переважно шл¤хом анкетуванн¤. ѕри цьому експертну анкету треба скласти в такий спос≥б, щоб можна було одержати: 1) к≥льк≥сно однозначн≥ в≥дпов≥д≥ на запитанн¤, що пропонуютьс¤ експерту; 2) формал≥зован≥ в≥домост≥ щодо характеру джерел аргументац≥њ, ступен¤ впливу кожного ≥з джерел на в≥дпов≥дь експерта; 3) к≥льк≥сно визначену експертом оц≥нку р≥вн¤ його знанн¤ предмета, що пропонуЇтьс¤ дл¤ анал≥зу та висновк≥в.

«астосовуютьс¤ два п≥дходи до використанн¤ цього методу прогнозуванн¤: ≥ндив≥дуальн≥ та групов≥ оц≥нки. ≤ндив≥дуальн≥ оц≥нки пол¤гають у т≥м, що кожний експерт даЇ незалежну оц≥нку у вигл¤д≥ ≥нтервТю або анал≥тичноњ записки. √рупов≥ оц≥нки базуютьс¤ на колективн≥й робот≥ експерт≥в та одержанн≥ сумарноњ оц≥нки в≥д ус≥Їњ групи експерт≥в, ¤ких залучено до прогнозноњ оц≥нки конкретних економ≥чних процес≥в.

ћетод Ђмозковоњ атакиї Ї р≥зновидом методу групових експертних оц≥нок ≥ пол¤гаЇ у творч≥й сп≥впрац≥ певноњ групи експерт≥в-спец≥ал≥ст≥в дл¤ розвТ¤занн¤ поставленого завданн¤ способом проведенн¤ дискус≥њ (Ђмозковоњ атакиї). ”часники такоњ дискус≥њ мають дотримуватис¤ двох правил повед≥нки: 1) не допускати критики ≥ негативних коментар≥в щодо м≥ркувань опонент≥в; 2)не заперечувати новоњ ≥дењ, ¤кою б абсурдною з погл¤ду можливоњ њњ практичноњ реал≥зац≥њ вона не видавалас¤.

ћетод морфолог≥чного анал≥зу ірунтуЇтьс¤ на використанн≥ комб≥наторики, тобто досл≥дженн≥ вс≥х можливих вар≥ант≥в, виход¤чи ≥з законом≥рностей побудови (морфолог≥њ) обТЇкта прогнозуванн¤, що вивчаЇтьс¤ та анал≥зуЇтьс¤. ѕрогнозна оц≥нка розвитку п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) зд≥йснюЇтьс¤ комб≥нуванн¤м можливих вар≥ант≥в розвитку обТЇкта.

ћетод побудови Ђдерева ц≥лейї застосовуЇтьс¤ в прогнозуванн≥ з метою под≥лу основних завдань на п≥дзавданн¤ ≥ створенн¤ системи Ђвиваженихї за експертними оц≥нками звТ¤зк≥в. ƒл¤ в≥дбору чинник≥в до прогностичноњ модел≥ та побудови системи звТ¤зк≥в широко використовуютьс¤ матриц≥ взаЇмовпливу ≥ теор≥¤ граф≥в.

—пециф≥чним методом прогнозуванн¤ Ї метод ≥нформац≥йного моделюванн¤. ¬≥н базуЇтьс¤ на т≥м, що характерн≥ особливост≥ масових поток≥в ≥нформац≥њ створюють умови дл¤ прогнозуванн¤ розвитку конкретних обТЇкт≥в на п≥дстав≥ таких джерел ≥нформац≥њ, ¤к≥ м≥ст¤ть необх≥дн≥, лог≥чно впор¤дкован≥ документи в певн≥й посл≥довност≥.

ќдним з типових способ≥в прогнозуванн¤ Ї метод оптим≥зац≥њ р¤д≥в параметр≥в конкретних обТЇкт≥в на засад≥ анал≥зу максимально можливоњ к≥лькост≥ чинник≥в, що звТ¤зан≥ з виробництвом ≥ ф≥нансово-економ≥чними показниками та враховують м≥ру њхньоњ взаЇмод≥њ.

ћожлив≥ й ≥нш≥ методи прогнозуванн¤ розвитку п≥дприЇмств та орган≥зац≥й. ” груп≥ фактограф≥чних метод≥в можна назвати наприклад, випереджаюч≥ методи, до ¤ких зокрема належать методи патентноњ експертизи. ” п≥дгруп≥ статистичних можлив≥ ще й так≥ методи прогнозуванн¤, ¤к методи ≥нтерпол¤ц≥њ, кривих зростанн¤ та огинаючих кривих, а в п≥дгруп≥ анал≥тичних Ч методи аналог≥й, формуванн¤ сценар≥њв тощо.

13.3. ћетодолог≥чн≥ основи плануванн¤

—пециф≥чн≥
принципи та види
плануванн¤

Ќайважлив≥шою функц≥Їю управл≥нн¤ п≥дприЇмством Ї плануванн¤ його д≥¤льност≥. ѕлануванн¤ Ї, власне, процесом визначенн¤ ц≥лей, що њх п≥дприЇмство передбачаЇ дос¤гти за певний пер≥од, а також способ≥в дос¤гненн¤ таких ц≥лей.

ѕлануванн¤ обТЇднуЇ структурн≥ п≥дрозд≥ли п≥дприЇмства сп≥льною метою, надаЇ вс≥м процесам однонапр¤мленост≥ ≥ скоординованост≥, що даЇ змогу найб≥льш повно й ефективно використовувати на¤вн≥ ресурси, комплексно, ¤к≥сно та своЇчасно вир≥шувати р≥зноман≥тн≥ завданн¤ управл≥нн¤.

«а нових умов господарюванн¤ й переходу до ринкового регулюванн¤ п≥дприЇмство самост≥йно зд≥йснюЇ весь комплекс плановоњ роботи. Ќаданн¤ самост≥йност≥ п≥дприЇмству означаЇ не т≥льки в≥дмову в≥д повноњ регламентац≥њ Ђзверхуї вс≥Їњ його д≥¤льност≥ ≥ наданн¤ п≥дприЇмству широких прав щодо визначенн¤ та реал≥зац≥њ виробничоњ програми, шл¤х≥в розвитку виробництва, мотивац≥њ прац≥, а й усв≥домленн¤ важливост≥ безперервного вивченн¤ ринку та готовност≥ нести в≥дпов≥дальн≥сть за к≥нцев≥ результати господарюванн¤. ”се це маЇ в≥дбитис¤ в планах д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ¬≥дкрита система п≥дприЇмства ¤к його нова ¤к≥сть за ринкових умов ≥ пр¤ма залежн≥сть в≥д взаЇмод≥њ попиту та пропонуванн¤ зумовлюють необх≥дн≥сть створенн¤ системи плануванн¤ та управл≥нн¤ п≥дприЇмством, здатноњ швидко й ефективно реагувати на ринков≥ потреби.

ѕор¤д ≥з загальними принципами управл≥нн¤ ≥ плануванн¤ (оск≥льки останнЇ друге Ї функц≥Їю першого) ≥снують ≥ специф≥чн≥ принципи плануванн¤, а саме ц≥льова напр¤млен≥сть (ц≥лепокладанн¤), системн≥сть, безперервн≥сть, збалансован≥сть, оптимальн≥сть використанн¤ ресурс≥в, адекватн≥сть обТЇкта та предмета плануванн¤.

● Ќайважлив≥шим принципом плануванн¤ Ї виб≥р та обірунтуванн¤ ц≥лей (ц≥лепокладанн¤), к≥нцевоњ мети, результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. „≥тко визначен≥ к≥нцев≥ ц≥л≥ Ї вих≥дним пунктом плануванн¤. Ѕеручи загалом, виокремлюють пТ¤ть основних ц≥лей (або груп ц≥лей) п≥дприЇмства:

Ч господарсько-економ≥чну, зумовлену вимогами забезпеченн¤ високоњ ефективност≥ виробничоњ системи, випуску сусп≥льно необ≠х≥дноњ конкретноњ продукц≥њ;

Ч виробничо-технолог≥чну, що в≥дображаЇ основне функц≥ональне призначенн¤ п≥дприЇмства Ч випуск певноњ продукц≥њ належноњ ¤кост≥;

Ч науково-техн≥чну, тобто пост≥йне прискоренн¤ науково-техн≥чного прогресу, що матер≥ал≥зуЇтьс¤ в пост≥йному пол≥пшенн≥ продукц≥њ та оновленн≥ техн≥чноњ бази виробництва;

Ч соц≥альну Ч ¤комога б≥льш повне забезпеченн¤ матер≥альних ≥ духовних потреб прац≥вник≥в п≥дприЇмства;

Ч еколог≥чну Ч забезпеченн¤ вимоги в≥дтворюваност≥ ресурс≥в та виготовленн¤ еколог≥чно безпечноњ (чистоњ) продукц≥њ.

● ≈фективн≥сть ≥ реальн≥сть план≥в значною м≥рою залежить в≥д ступен¤ реал≥зац≥њ принципу системност≥. ÷ей принцип передбачаЇ, щоб плануванн¤ охоплювало вс≥ сфери д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, ус≥ тенденц≥њ, зм≥ни та зворотн≥ звТ¤зки в його систем≥. —истемний п≥дх≥д треба використовувати дл¤ обірунтуванн¤ й розвТ¤зуванн¤ планових завдань на будь-¤кому р≥вн≥ управл≥нн¤. «а допомогою системного анал≥зу можна в≥дпов≥сти на так≥ важлив≥ питанн¤, ¤к: визначенн¤ ц≥лей та њхньоњ субординац≥њ, можливост≥ знаходженн¤ альтернативних шл¤х≥в та способ≥в дос¤гненн¤ ц≥лей, що р≥зн¤тьс¤ за складн≥стю, терм≥нами реал≥зац≥њ, соц≥альними насл≥дками тощо.

● ¬ажливою проблемою та вагомою передумовою реал≥стичност≥ плануванн¤ Ї забезпеченн¤ його безперервност≥. ѕринцип безперервност≥ означаЇ:

Ч п≥дтримуванн¤ безперервноњ плановоњ перспективи, формуванн¤ й пер≥одичну зм≥ну горизонту плануванн¤, що залежить в≥д загальних соц≥ально-пол≥тичних та економ≥чних передумов, темп≥в науково-техн≥чного прогресу в галуз≥, тривалост≥ впливу управл≥нських р≥шень, в≥рог≥дност≥ передбаченн¤ майбутнього;

Ч взаЇмопогодженн¤ довго-, середньо- та короткострокових план≥в;

Ч своЇчасне коригуванн¤ перспективних ≥ поточних план≥в, виход¤чи ≥з одержаних сигнал≥в щодо зовн≥шн≥х (рег≥он, економ≥ка в ц≥лому) та внутр≥шн≥х (усередин≥ самого п≥дприЇмства) зм≥н умов господарюванн¤.

● ќдн≥Їю ≥з найважлив≥ших вимог до планових р≥шень Ї забезпеченн¤ оптимальност≥ використанн¤ застосовуваних ресурс≥в. ¬икористанн¤ ресурс≥в п≥дприЇмства маЇ ор≥Їнтуватись на потреби, умови та конТюнктуру ринку, ≥нтенсиф≥кац≥ю виробництва, запровадженн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу, максимально повну реал≥зац≥ю на¤вних резерв≥в ¤к суто виробничих, так ≥ орган≥зац≥йних тощо.

● ¬ажливою ¤к≥сною характеристикою плану Ї його збалансован≥сть, тобто необх≥дна та достатн¤ к≥льк≥сна в≥дпов≥дн≥сть м≥ж взаЇмозвТ¤заними розд≥лами ≥ показниками плану. «балансован≥сть Ч це визначальна умова обірунтованост≥ план≥в, реальност≥ њхнього виконанн¤. √оловним њњ про¤вом Ї в≥дпов≥дн≥сть м≥ж потребами в ресурсах та на¤вн≥стю таких.

«а ринкових умов, коли пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ зовн≥шнЇ й внутр≥шнЇ середовище д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, украй важливо створити передумови дл¤ адекватноњ динам≥чноњ збалансованост≥ та моб≥льност≥ виробництва. Ќав≥ть ≥деально збалансований за його складанн¤ план не гарантуЇ, що в процес≥ виконанн¤ не виникне диспропорц≥й в≥д впливом р≥зноман≥тних чинник≥в. ѕринцип збалансованост≥ потребуЇ також плануванн¤ ресурсного забезпеченн¤ можливост≥ швидкоњ та адекватноњ реакц≥њ на зм≥ни в умовах господарюванн¤.

● ѕринцип адекватност≥ системи плануванн¤ щодо обТЇкта та умов його д≥¤льност≥ виходить з того, що оск≥льки ринкове середовище зумовлюЇ пост≥йну зм≥ну номенклатури продукц≥њ п≥дприЇмства, його виробничоњ та орган≥зац≥йноњ структури, технолог≥й ≥ фактор≥в виробництва, ост≥льки методи плануванн¤, показники та розд≥ли план≥в, орган≥зац≥¤ самого процесу њхньоњ розробки п≥дл¤гають пост≥йному перегл¤ду, а за необх≥дност≥ Ч застосуванн¤ пол≥пшених або принципово нових метод≥в та процедур плануванн¤.

«алежно в≥д тривалост≥ планового пер≥оду плануванн¤ под≥л¤Їтьс¤ на перспективне й поточне.

ѕерспективне плануванн¤ на п≥дприЇмств≥ охоплюЇ довгострокове (стратег≥чне) ≥ середньострокове. «алежно в≥д горизонту плануванн¤ перспективний план розробл¤Їтьс¤ ≥з р≥зним ступенем детал≥зац≥њ. ƒовгостроковий план виражаЇ переважно стратег≥ю розвитку п≥дприЇмства, у ньому використано р≥шенн¤, що стосуютьс¤ сфер д≥¤льност≥ та вибору њњ напр¤мк≥в. ¬≥н маЇ б≥льш концептуальний характер, а необх≥дний цифровий матер≥ал використовуЇтьс¤ лише дл¤ обірунтуванн¤ названих р≥шень. Ќайважлив≥шими складовими середньострокового плану Ї детальна хронолог≥зац≥¤ проект≥в, повна номенклатура продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤, конкретн≥ш≥ ≥нвестиц≥йн≥ та ф≥нансов≥ показники. —ередньостроковий план Ч це, власне, детал≥зований стратег≥чний план на перш≥ роки д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ћежа м≥ж довгостроковим ≥ середньостроковим планами Ї дуже умовною ≥ неоднозначною. “ривал≥сть планового пер≥оду залежить в≥д ступен¤ визначеност≥ умов д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, його галузевоњ належност≥, загальноњ економ≥чноњ ситуац≥њ в крањн≥, в≥рог≥дност≥ первинноњ ≥нформац≥њ, ¤кост≥ њњ анал≥тичноњ обробки тощо.

ѕоточне плануванн¤ пол¤гаЇ в розробц≥ план≥в на вс≥х р≥вн¤х управл≥нн¤ п≥дприЇмством та за вс≥ма напр¤мками його д≥¤льност≥ на б≥льш коротк≥ пер≥оди (квартал, м≥с¤ць). –≥зновидом поточного плануванн¤ Ї оперативно-календарне плануванн¤, тобто календарне погодженн¤ виробничого процесу м≥ж структурними п≥дрозд≥лами з урахуванн¤м посл≥довност≥ та параметр≥в технолог≥чного процесу.

ћетоди
плануванн¤
на п≥дприЇмств≥

ѕлануванн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою р≥зних метод≥в. ¬ибираючи методи необх≥дно виходити з певних вимог до них. ћетоди плануванн¤ мають: по-перше, бути адекватними зовн≥шн≥м умовам господарюванн¤, особливост¤м р≥зних етап≥в процесу становленн¤ та розвитку ринкових в≥дносин; по-друге, ¤кнайповн≥ше враховувати проф≥ль д≥¤льност≥ обТЇкта плануванн¤ та р≥зноман≥тн≥ засоби дос¤гненн¤ основноњ п≥дприЇмницькоњ мети Ч зб≥льшенн¤ прибутку; по-третЇ, в≥дпов≥дати видовим ознакам плану, що розробл¤Їтьс¤. ласиф≥кац≥ю найв≥дом≥ших метод≥в плануванн¤ наведено в табл. 13.2.

“аблиц¤ 13.2

«ј√јЋ№Ќќ¬∆»¬јЌј Ћј—»‘≤ ј÷≤я ћ≈“ќƒ≤¬ ѕЋјЌ”¬јЌЌя ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤
“ј –ќ«¬»“ ” ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј

ласиф≥кац≥йн≥ ознаки	ћетоди плануванн¤
¬их≥дна позиц≥¤ дл¤ розробки плану	● –есурсний (за можливост¤ми) ● ÷≥льовий (за потребами)
ѕринципи визначенн¤ планових показник≥в	● ≈страпол¤ц≥йний ● ≤нтерпол¤ц≥йний
—пос≥б розрахунку планових показник≥в	● ≈кспериментально-статистичний (середн≥х показник≥в) ● ‘акторний ● Ќормативний
”згоджен≥сть ресурс≥в та потреб	● Ѕалансовий ● ћатричний
¬ар≥антн≥сть розроблюваних план≥в	● ќдновар≥антний (≥нтуњтивний) ● ѕол≥вар≥антний ● ≈коном≥ко-математичноњ оптим≥зац≥њ
—пос≥б виконанн¤ розрахункових операц≥й	● –учний ● ћехан≥зований ● јвтоматизований
‘орма поданн¤ планових показник≥в	● “абличний ● Ћ≥н≥йно-граф≥чний ● Ћог≥ко-структурний (с≥тьовий)

–есурсний метод плануванн¤, вид≥лений за ознакою Ђ¬их≥дна позиц≥¤ дл¤ розробки плануї, ≥з урахуванн¤м ринкових умов господарюванн¤ та на¤вних ресурс≥в може застосовуватись за монопольного становища п≥дприЇмства або за слабкоњ конкуренц≥њ. « посиленн¤м конкурентноњ боротьби вих≥дною позиц≥Їю, початковим моментом плануванн¤ стають потреби ринку, попит на продукц≥ю (послуги). ѕ≥дприЇмство самост≥йно виконуЇ ц≥лепокладанн¤, визначаЇ мету (ц≥л≥) д≥¤льност≥ ≥ дл¤ њњ (њх) дос¤гненн¤ формуЇ в≥дпов≥дн≥ плани.

«алежно в≥д позиц≥њ п≥дприЇмства на ринку застосовуютьс¤ й р≥зн≥ принципи визначенн¤ к≥нцевого та пром≥жних значень планових показник≥в. «а монопольного становища, браку загрози з боку конкурент≥в п≥дприЇмство може спод≥ватис¤, що розвиток у майбутньому в≥дбуватиметьс¤ з≥ збереженн¤м тих самих тенденц≥й. ¬≥дтак пром≥жн≥ та к≥нцев≥ (на к≥нець планового пер≥оду) значенн¤ планових показник≥в визначаютьс¤ методом екстрапол¤ц≥њ Ч на п≥дстав≥ динам≥ки цих показник≥в у минулому, припускаючи, що темпи ≥ пропорц≥њ, дос¤гнут≥ на момент розробки плану, буде збережено в майбутньому.

ѕринципово протилежним Ї ≥нтерпол¤тивний метод, за ¤ким п≥дприЇмство встановлюЇ ц≥ль дл¤ дос¤гненн¤ њњ в майбутньому ≥ на ц≥й п≥дстав≥ визначаЇ тривал≥сть планового пер≥оду та пром≥жн≥ планов≥ показники. “обто на протилежн≥сть поступальному рухов≥ за екстрапол¤ц≥њ ≥нтерпол¤тивний метод передбачаЇ зворотний рух Ч в≥д встановленоњ мети та в≥дпов≥дного к≥нцевого значенн¤ планових показник≥в до обчисленн¤ пром≥жних њхн≥х величин.

ƒл¤ визначенн¤ ступен¤ обірунтованост≥ показник≥в важливим Ї виокремленн¤ метод≥в плануванн¤ за способом розрахунку планових завдань.

ƒосл≥дно-статистичний (середн≥х показник≥в) метод передбачаЇ використанн¤ фактичних статистичних даних за попередн≥ роки, середн≥х величин за встановленн¤ планових показник≥в. Ѕ≥льш обірунтованим Ї факторний метод плануванн¤, зг≥дно з ¤ким планов≥ значенн¤ показник≥в визначають на п≥дстав≥ розрахунк≥в впливу найважлив≥ших чинник≥в, що обумовлюють зм≥ни цих показник≥в. ‘акторн≥ розрахунки (за окремими факторами) застосовуютьс¤ передовс≥м за плануванн¤ ефективност≥ виробництва (визначенн¤ можливих темп≥в зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, зниженн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ тощо).

Ќайб≥льш точним Ї нормативний метод плануванн¤, суть ¤кого пол¤гаЇ в т≥м, що планов≥ показники розраховуютьс¤ на п≥дстав≥ прогресивних норм використанн¤ ресурс≥в ≥з врахуванн¤м њхн≥х зм≥н в результат≥ впровадженн¤ орган≥зац≥йно-техн≥чних заход≥в у плановому пер≥од≥. «розум≥ло, що застосуванн¤ цього методу на п≥дприЇмств≥ потребуЇ створенн¤ в≥дпов≥дноњ нормативноњ бази.

”вТ¤зуванн¤ потреб ≥з необх≥дними ресурсами дл¤ њхнього задоволенн¤ найл≥пше забезпечуЇтьс¤ за допомогою балансового методу. …ого суть пол¤гаЇ у розробц≥ спец≥альних таблиць-баланс≥в, в одн≥й частин≥ ¤ких ≥з р≥зним ступенем детал≥зац≥њ показують вс≥ напр¤мки витрачанн¤ ресурс≥в зг≥дно з потребами, а в друг≥й Ч джерела надходженн¤ цих ресурс≥в. ѕ≥д час опрацюванн¤ балансу треба домогтис¤ р≥вност≥ м≥ж цими двома його частинами. Ѕаланси на п≥дприЇмств≥ розробл¤ютьс¤ дл¤ р≥зних вид≥в ресурс≥в (матер≥альн≥, трудов≥, ф≥нансов≥). ћатричний метод плануванн¤ Ї дальшим розвитком балансового методу ≥ пол¤гаЇ в побудов≥ моделей взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж виробничими п≥дрозд≥лами та показниками.

«а сучасних умов господарюванн¤ на п≥дприЇмствах треба розробл¤ти не один, а к≥лька вар≥ант≥в плану. ѕоказники окремих розд≥л≥в (найб≥льш важливих) мають бути оптим≥зован≥ за допомогою економ≥ко-математичного моделюванн¤.

Ќа зм≥ну традиц≥йному ручному методу плануванн¤ ≥з застосуванн¤м найпрост≥ших обчислювальних засоб≥в прийшли сучасн≥ш≥ Ч механ≥зован≥ й автоматизован≥ з використанн¤м наст≥льних електронних обчислювач≥в, персональних компТютер≥в та складних електронно-обчислювальних машин (комплекс≥в). ‘орма поданн¤ планових показник≥в (у вигл¤д≥ таблиць, рисунк≥в, схем, с≥тьових граф≥к≥в тощо) в≥дбиваЇ культуру плановоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

13.4. —тратег≥¤ розвитку п≥дприЇмства ≥ б≥знес-плануванн¤

—тратег≥чне
плануванн¤

ѕост≥йна м≥нлив≥сть ринкового середовища зумовила необх≥дн≥сть застосуванн¤ стратег≥чного п≥дходу до системи господарюванн¤ на п≥дприЇмств≥. —тратег≥¤ Ч це генеральна комплексна програма д≥й, ¤ка визначаЇ пр≥оритетн≥ дл¤ п≥дприЇмства проблеми, його м≥с≥ю, головн≥ ц≥л≥ та розпод≥л ресурс≥в дл¤ њхнього дос¤гненн¤. ¬она формулюЇ ц≥л≥ та способи њхнього дос¤гненн¤ так, щоб указати п≥дприЇмству певний (такий, що обТЇднуюЇ вс≥ його п≥дрозд≥ли) напр¤мок розвитку. «а своњм зм≥стом стратег≥¤ Ї довгостроковим плановим документом, результатом стратег≥чного плануванн¤.

—тратег≥чне плануванн¤ Ч процес зд≥йсненн¤ сукупност≥ систематизованих та взаЇмоузгоджених роб≥т ≥з визначенн¤ довгострокових (на певний пер≥од) ц≥лей та напр¤мк≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ќсновн≥ його етапи показано на рис. 13.3.

–ис. 13.3. ќсновн≥ етапи стратег≥чного плануванн¤ на п≥дприЇмств≥
(в орган≥зац≥њ).

ѕершим, найб≥льш суттЇвим ≥ визначальним р≥шенн¤м за стратег≥чного плануванн¤ Ї виб≥р ц≥лей. ќсновну ц≥ль п≥дприЇмства заведено називати м≥с≥Їю. ¬иб≥р м≥с≥њ п≥дприЇмства зд≥йснюЇтьс¤ з урахуванн¤м д≥њ чинник≥в зовн≥шнього середовища.

¬иход¤чи ≥з загальноњ м≥с≥њ п≥дприЇмства формулюють його ≥нш≥ стратег≥чн≥ ц≥л≥. –еальн≥сть та ефективн≥сть стратег≥њ п≥дприЇмства буде забезпечено, ¤кщо стратег≥чн≥ ц≥л≥ будуть: конкретними та вим≥рюваними; ч≥тко зор≥Їнтованими у час≥ (коли ≥ ¤коњ ц≥л≥ треба дос¤гнути); дос¤жними, збалансованими, ресурсно забезпеченими; однонапр¤мленими та такими, що взаЇмно п≥дтримують одна одну. ѕри цьому бажано встановлювати ц≥л≥ дл¤ кожного напр¤мку д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

ѕ≥сл¤ визначенн¤ м≥с≥њ та ц≥лей починаЇтьс¤ д≥агностичний етап стратег≥чного плануванн¤. ѕершим важливим кроком Ї вивченн¤ зовн≥шнього середовища. јнал≥з зовн≥шнього середовища Ч це безперервний процес спостереженн¤, вивченн¤ та контролю д≥њ зовн≥шн≥х щодо п≥дприЇмства чинник≥в ≥з тим, щоб своЇчасно та вичерпно визначити можливост≥ й загрози дл¤ п≥дприЇмства, тобто позитивну й негативну д≥ю зовн≥шн≥х чинник≥в Ч пол≥тичних, еконо≠м≥чних, науково-техн≥чних, соц≥альних, м≥жнародних тощо.

ƒл¤ розробки та зд≥йсненн¤ стратег≥њ велике значенн¤ маЇ анал≥з ринкових чинник≥в, ¤к≥ через свою пост≥йну й високу м≥нлив≥сть, можуть безпосередньо вплинути на усп≥х або крах п≥дприЇмства. ≤детьс¤ передовс≥м про м≥кроеконом≥чний анал≥з попиту, пропонуванн¤ та р≥вн¤ конкуренц≥њ за певною системою показник≥в (табл. 13.3).

“аблиц¤ 13.3

“»ѕќ¬≤ ѕќ ј«Ќ» » ћ≤ –ќ≈ ќЌќћ≤„Ќќ√ќ јЌјЋ≤«” –»Ќ ќ¬»’ „»ЌЌ» ≤¬

–инков≥ чинники	ќсновн≥ анал≥тичн≥ показники
ѕопит	● ≈волюц≥¤ попиту (стаб≥льн≥сть, вплив р≥зних чинник≥в, перспективи нового використанн¤) ● –озм≥р та зростанн¤ сегмент≥в ринку ● ’арактеристика попиту (потреби, мотивац≥¤ придбанн¤, ц≥нова еластичн≥сть, концентрац≥¤ ≥ прихильн≥сть покупц≥в, над≥йн≥сть канал≥в розпод≥лу)
ѕропонуванн¤	● ¬иробнича потужн≥сть продуцент≥в ● —труктура витрат (за видами ресурс≥в Ч робоча сила, сировина ≥ матер≥али; галузев≥ особливост≥) ● ќрган≥зац≥йно-економ≥чн≥, техн≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ проблеми продуцент≥в (перешкоди на вход≥ ≥ виход≥ виробничих систем, форми орган≥зац≥њ виробництва, стан матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤, техн≥чний р≥вень виробництва, конкурентоспромож≠н≥сть, соц≥альн≥ ≥ пол≥тичн≥ зм≥ни) ● анали розпод≥лу (специф≥ка, розм≥р, динам≥ка) ● ‘≥нансова система (особливост≥ кругооб≥гу кошт≥в, потреба в коштах, способи ≥ джерела ф≥нансуванн¤)
онкуренц≥¤	● онкуренти (ринкова позиц≥¤, частка пост≥йних витрат, номенклатура продукц≥њ, на¤вн≥сть стратег≥чних розробок, структура кап≥таловкладень) ● онкурентний оп≥р (≥снуванн¤ перешкод на вход≥ системи, ризик санкц≥й з боку конкурент≥в) ● «ам≥нники продукц≥њ (¤к≥сть, використанн¤) ● л≥Їнти (р≥вень концентрац≥њ, частка покупок у загальн≥й сум≥ витрат, витрати на зам≥ну одного постачальника ≥ншим, загроза вертикальноњ ≥нтеграц≥њ зверху) ● ѕостачальники (р≥вень концентрац≥њ, диференц≥ац≥¤ продукц≥њ, загроза вертикальноњ ≥нтеграц≥њ знизу)

ћетоди вибору генеральноњ стратег≥њ можна розд≥лити на дв≥ групи: перша Ч за монопроф≥льноњ д≥¤льност≥ або за вузькоњ номенклатури продукт≥в та послуг, що пропонуютьс¤ п≥дприЇмством (методи однопродуктового анал≥зу); друга Ч за диверсиф≥кованого виробництва (методи Ђпортфельногої анал≥зу).

«-пом≥ж метод≥в однопродуктового анал≥зу найб≥льш науково обірунтованим Ї метод –≤ћS (Prоfit Impact of Marketing Strategy) уперше реал≥зований компан≥Їю Ђƒженерал електрикї за участю √арвардськоњ школи б≥знесу на початку 70-х рок≥в. ¬ основу методу PIMS покладаЇтьс¤ моделюванн¤ впливу стратег≥чних чинник≥в на показники ефективност≥ п≥дприЇмства (зокрема рентабельн≥сть кап≥таловкладень, валовий прибуток).

якщо метод –≤ћS та його модел≥ враховують д≥ю ¤к зовн≥шн≥х, так ≥ внутр≥шн≥х чинник≥в, то метод кривих освоЇнн¤, ¤кий будуЇтьс¤ на залежност≥ розм≥р≥в витрат на виробництво в≥д його обс¤гу, в≥дображаЇ вплив лише внутр≥шн≥х чинник≥в. «асадою методу Ї в≥дома законом≥рн≥сть: зростанн¤ масштабу виробництва забезпечуЇ економ≥ю певних витрат, розм≥р ¤ких не залежить або мало залежить в≥д зм≥ни к≥лькост≥ одиниць продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤. ƒо того ж в процес≥ освоЇнн¤ виробництва маЇ м≥сце повторенн¤ операц≥й, формуванн¤ навичок або динам≥чного стереотипу, що також веде до зменшенн¤ трудозатрат.

Ћог≥чно звТ¤заним ≥з методом кривих освоЇнн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ ще один метод розробки стратег≥њ п≥дприЇмства Ч метод циклу житт¤ виробу (товару). «а пер≥од свого ≥снуванн¤ вир≥б проходить ¤к правило, чотири стад≥њ: запровадженн¤ (освоЇнн¤), зростанн¤, зр≥л≥сть, спад.

ѕеред прийн¤тт¤м стратег≥чного р≥шенн¤ щодо конкретного виробу проводитьс¤ ≥дентиф≥кац≥¤ стад≥њ його життЇвого циклу. ” процес≥ ≥дентиф≥кац≥њ одну стад≥ю в≥др≥зн¤ють в≥д ≥ншоњ за допомогою таких показник≥в, ¤к в≥дсоток зростанн¤ обс¤г≥в продажу (виробництва), к≥льк≥сть конкурент≥в, темпи технолог≥чних зм≥н, частота модиф≥куванн¤ виробу тощо.

ƒл¤ кожноњ стад≥њ визначаютьс¤ пр≥оритетн≥ стратег≥чн≥ напр¤мки та д≥њ. «окрема, на стад≥њ зростанн¤ таким напр¤мком Ї маркетингова д≥¤льн≥сть (наступальна реклама та активне товаропросуванн¤; пол≥пшенн¤ розпод≥лу товару, ц≥ноутворенн¤, адекватне реакц≥њ попиту тощо). ” стад≥њ зр≥лост≥ на перший план висуваютьс¤ показники ефективност≥ виробництва та комерц≥йноњ д≥¤льност≥ (оптимальне використанн¤ виробничого потенц≥алу, стандартизац≥¤ комерц≥йних процедур, поступове зменшенн¤ витрат на досл≥дницьк≥ роботи щодо даного виробу). « метою ¤кнайповн≥шого врахуванн¤ д≥њ зовн≥шн≥х фактор≥в будуЇтьс¤ матриц¤, причому одним ≥з показник≥в, що њњ утворюють, Ї характеристика конкурентноњ позиц≥њ даного виробу (табл. 13.4).

ѕрактично вс≥ методи портфельного анал≥зу та вибору стратег≥њ п≥дприЇмства за умов диверсиф≥кованого виробництва Ї матричними. ¬икористанн¤ цих метод≥в в≥дбуваЇтьс¤ за однаковою схемою: ¤к правило, будуЇтьс¤ матриц¤, на одн≥й ос≥ ¤коњ розм≥щуютьс¤ оц≥нки перспектив розвитку ринку, на ≥нш≥й Ч оц≥нка конкурентоспроможност≥ так званого стратег≥чного центру господарюванн¤ (—÷√). ¬изначають м≥с≥ю та ц≥л≥ кожного такого центру, генеральну стратег≥ю та њњ субстратег≥њ. —тратег≥чн≥ плани кожного —÷√ оц≥нюютьс¤ центральним апаратом управл≥нн¤ й визначаютьс¤ основн≥ показники стратег≥њ п≥дприЇмства в ц≥лому.

√оловна в≥дм≥нн≥сть р≥зних матричних метод≥в пол¤гаЇ в р≥зних показниках, що њх використовують дл¤ оц≥нки привабливост≥ ринку та конкурентноњ позиц≥њ —÷√. Ќайпрост≥шим (≥ найпоширен≥шим) Ї метод, запропонований Ѕостонською консультативною групою (ф≥рмою) Ч Ѕ √. ѕоказниками, що формують оц≥нну матрицю за цим методом, Ї темп зростанн¤ та контрольована даним п≥дприЇмством в≥дносна частка ринку.

“аблиц¤ 13.4

¬»Ѕ≤– “»ѕ” Ѕј«ќ¬ќѓ —“–ј“≈√≤ѓ «јЋ≈∆Ќќ ¬≤ƒ —“јƒ≤ѓ ∆»““™¬ќ√ќ ÷» Ћ”
“ј ќЌ ”–≈Ќ“Ќќѓ ѕќ«»÷≤ѓ ¬»–ќЅ”

«-пом≥ж матричних метод≥в в≥домим Ї також метод консультац≥йноњ групи Ђћак- ≥нс≥ї, де за основн≥ оц≥нн≥ показники беруть конкурентну позиц≥ю —÷√ (слабка, середн¤, сильна) та приваблив≥сть ринку (аналог≥чн≥ три оц≥нки). «а цим методом вивчають та анал≥зують специф≥чну д≥ю на кожному ринку певноњ сукупност≥ чинник≥в. ƒо них належать: м≥стк≥сть та темпи зростанн¤ ринку; динам≥ка р≥вн¤ ц≥н; частка контрольованого п≥дприЇмством ринку; цикл≥чн≥сть попиту; тенденц≥¤ зм≥ни к≥лькост≥ конкурент≥в; концентрац≥¤; переваги л≥дер≥в галуз≥; темпи зростанн¤ прибутк≥в л≥дер≥в; стан трудових ресурс≥в.

« ≥нших матричних метод≥в визначенн¤ генеральних стратег≥й в≥домими Ї так≥ (у дужках вказано показники, що формують матрицю):

● загальний стратег≥чний метод ѕортера (стратег≥чн≥ переваги / стратег≥чн≥ ц≥л≥);

● метод консультац≥йноњ Ђгрупи јртур ƒ. Ћ≥тллї (стад≥¤ життЇвого циклу / конкурентна позиц≥¤);

● метод консультац≥йноњ групи ЂЎеллї (потенц≥йний ринок / потужн≥сть п≥дприЇмства).

Ѕазова стратег≥¤ ¤к генеральний напр¤мок Ї стрижнем стратег≥чного плану п≥дприЇмства. «г≥дно з циклом розвитку п≥дприЇмства можна вибрати одну з таких базових стратег≥й:

● стратег≥ю зростанн¤, що в≥дбиваЇ нам≥р п≥дприЇмства зб≥льшувати обс¤ги продажу, прибутку, кап≥таловкладень тощо;

● стратег≥ю стаб≥л≥зац≥њ Ч д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства за в≥дчутноњ нестаб≥льност≥ обс¤г≥в продажу та прибутку;

● стратег≥ю виживанн¤ Ч суто оборонна стратег≥¤, що застосовуЇтьс¤ за глибокоњ кризи п≥дприЇмства.

” рамках в≥дпов≥дноњ базовоњ стратег≥њ можна вибрати один з к≥лькох напр¤мк≥в д≥й, ¤к≥ заведено називати стратег≥чними альтернативами (табл. 13.5).

“аблиц¤ 13.5

—“–ј“≈√≤„Ќ≤ јЋ№“≈–Ќј“»¬» ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј

–≥зновид базовоњ стратег≥њ	ритер≥њ визначенн¤ характеру стратег≥њ	—тратег≥чн≥ альтернативи
1. —тратег≥¤ зростанн¤ (наступальна)	1. ќбс¤г продаж 2. ƒох≥д 3. „астка ринку 4. Ўвидк≥сть зростанн¤	1. ≤нтенсиф≥кац≥¤ ринку: проникненн¤ на нов≥ ринки, розширенн¤ присутност≥, географ≥чна експанс≥¤ 2. ƒиверсиф≥кац≥¤: вертикальна, горизонтальна, поб≥жна 3. ћ≥жф≥рменне сп≥вроб≥тництво та кооперац≥¤ 4. «овн≥шньоеконом≥чна д≥¤льн≥сть
2. —тратег≥¤ стаб≥л≥зац≥њ (наступально-оборонна)	1. ƒох≥д на обс¤г продажу 2. ƒох≥д на активи 3. ƒох≥д на акц≥њ 4. Ўвидк≥сть пожвавленн¤	1. ≈коном≥¤: рев≥з≥¤ витрат, консол≥дац≥¤, пожвавленн¤ 2. «рушенн¤: зменшенн¤ втрат, поновленн¤ доходу, актив≥зац≥¤ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ 3. «абезпеченн¤ сталост≥: селективн≥сть, балансуванн¤ на ринках, ф≥нансова економ≥¤
3. —тратег≥¤ виживанн¤ (оборонна)	ритичний анал≥з: Ч продукт≥в та ринк≥в Ч ф≥нансового стану Ч управл≥нн¤	1. ѕеребудова маркетинговоњ д≥¤ль≠ност≥: вилученн¤ товару, експанс≥¤ на основному ринку тощо 2. ѕеребудова системи управл≥нн¤ 3. ‘≥нансова перебудова

–еал≥зац≥¤ базовоњ та альтернативних стратег≥й забезпечуЇтьс¤ наступною њхньою конкретизац≥Їю та розробкою функц≥ональних ≥ ресурсних субстратег≥й.

«агалом до функц≥ональних стратег≥й (субстратег≥й) в≥днос¤ть:

● стратег≥ю науково-досл≥дних та експериментально-впроваджу-вальних роб≥т;

● виробничу стратег≥ю;

● маркетингову стратег≥ю.

” групу стратег≥й ресурсного забезпеченн¤ включають:

Ч стратег≥ю кадр≥в та соц≥ального розвитку;

Ч стратег≥ю техн≥чного розвитку;

Ч стратег≥ю матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤;

Ч ф≥нансову стратег≥ю;

Ч орган≥зац≥йну стратег≥ю;

Ч ≥нвестиц≥йну стратег≥ю.

ожна субстратег≥¤, ¤к правило, м≥стить: 1) ц≥л≥, умови та основн≥ напр¤мки д≥¤льност≥ в т≥й чи т≥й сфер≥, к≥нцев≥ результати за функц≥ональними стратег≥¤ми або вплив на ц≥ результати, що його забезпечуЇ вт≥ленн¤ в житт¤ ресурсних стратег≥й; 2) пор¤док ≥ посл≥≠довн≥сть (у простор≥ й час≥) вир≥шенн¤ ¤к≥сних та к≥льк≥сних завдань довгострокових план≥в; низка заход≥в, адекватних призначенню субстратег≥њ, що забезпечить дос¤гненн¤ встановленоњ мети.

Ѕ≥знес-плани
п≥дприЇмств
(орган≥зац≥й)

Ѕ≥знес-план (Ѕѕ) п≥дприЇмства чи орган≥зац≥њ Ч це письмовий документ, в ¤кому викладено суть, напр¤мки ≥ способи реал≥зац≥њ п≥дприЇмницькоњ ≥дењ, охарактеризовано ринков≥, виробнич≥, орган≥зац≥йн≥ та ф≥нансов≥ аспекти майбутнього б≥знесу, а також особливост≥ управл≥нн¤ ним. ¬≥н Ї дозв≥льною п≥дставою дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, необх≥дною передумовою залученн¤ ≥нвестиц≥й дл¤ розробки й реал≥зац≥њ п≥дприЇмницькоњ ≥дењ, будь-¤ких ≥нновац≥йно-≥нвестиц≥йних проект≥в.

” ринков≥й систем≥ господарюванн¤ Ѕѕ виконуЇ дв≥ важлив≥ функц≥њ: зовн≥шню (ознайомленн¤ за≥нтересованих д≥лових людей ≥з сутн≥стю та ефективн≥стю реал≥зац≥њ новоњ п≥дприЇмницькоњ ≥дењ) ≥ внутр≥шню (в≥дпрацюванн¤ системи управл≥нн¤ реал≥зац≥Їю п≥дприЇмницького проекту).

онкретними ц≥л¤ми розробки Ѕѕ ¤к багатофункц≥онального документа Ї:

● налагодженн¤ д≥лових стосунк≥в м≥ж п≥дприЇмцем ≥ майбутн≥ми постачальниками, продавц¤ми та найманими прац≥вниками;

● проектуванн¤ системи управл≥нн¤ започатковуваним б≥знесом у конкретн≥й сфер≥ д≥¤льност≥;

● своЇчасне передбаченн¤ можливих перешкод ≥ проблем на шл¤ху до усп≥ху орган≥зац≥њ власноњ справи;

● формуванн¤ та розвиток управл≥нських ¤костей п≥дприЇмц¤;

● перев≥рка життЇздатност≥ власноњ п≥дприЇмницькоњ ≥дењ ще до њњ практичноњ реал≥зац≥њ.

«агальна методолог≥¤ розробки Ѕѕ охоплюЇ три стад≥њ: початкову, п≥дготовчу та основну. ѕочаткова стад≥¤ Ї обовТ¤зковою за умови започаткуванн¤ новоњ справи; вона передбачаЇ опрацюванн¤ концепц≥њ майбутнього б≥знесу. Ќа п≥дготовч≥й стад≥њ формуЇтьс¤ ≥нформац≥йне поле, оц≥нюютьс¤ сильн≥ ≥ слабк≥ сторони д≥¤льност≥ ф≥рми, формулюютьс¤ њњ м≥с≥¤ та конкретн≥ ц≥л≥, розробл¤Їтьс¤ стратег≥¤ й можлив≥ стратег≥чн≥ альтернативи. Ќа основн≥й стад≥њ зд≥йснюЇтьс¤ безпосередн¤ розробка конкретного Ѕѕ.

Ќа зм≥ст ≥ структуру Ѕѕ ≥стотно впливають: ц≥л≥ розробки Ѕѕ; аудитор≥¤, на ¤ку розраховано Ѕѕ; сфера та розм≥ри б≥знесу; характеристика продукту б≥знесу; ф≥нансов≥ можливост≥ п≥дприЇмц¤. “ипову структуру Ѕѕ показано на рис. 13.4.

–ис. 13.4. “ипова структура Ѕѕ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).

«агальновживана лог≥ка розробки Ѕѕ п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) передбачаЇ посл≥довне зд≥йсненн¤ таких д≥й:

1) виб≥р продукц≥њ (послуг) дл¤ ринку;

2) досл≥дженн¤ ринкового середовища дл¤ майбутнього б≥знесу;

3) виб≥р та обірунтуванн¤ м≥сц¤ дл¤ розм≥щенн¤ ф≥рми, ¤ка вперше розпочинаЇ свою д≥¤льн≥сть;

4) прогнозуванн¤ можливих обс¤г≥в продажу продукц≥њ (наданн¤ послуг);

5) визначенн¤ виробничих параметр≥в майбутнього б≥знесу;

6) розробка ц≥новоњ та збутовоњ пол≥тики;

7) обірунтуванн¤ вибору орган≥зац≥йних параметр≥в ф≥рми;

8) опис потенц≥йних ризик≥в ≥ д≥й дл¤ њхньоњ м≥н≥м≥зац≥њ;

9) оц≥нка ф≥нансових параметр≥в б≥знесу;

10) узагальненн¤ висновк≥в з основних положень б≥знес-плану.

13.5. “актичне та оперативне плануванн¤

ќсобливост≥
та зм≥ст
тактичних план≥в

—кладанн¤ середньо- та короткострокових план≥в належить до тактичного плануванн¤ д≥¤льност≥ будь-¤кого п≥дприЇмства. “актичне плануванн¤ за певними ознаками ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д розробки ≥ практичного зд≥йсненн¤ стратег≥њ. ≤снують принайм≥ три аспекти ц≥Їњ р≥зниц≥.

● ѕерший Ч часовий: що в≥ддален≥ш≥ насл≥дки маЇ план, що важче в≥д нього в≥дмовитись, то б≥льш стратег≥чним в≥н Ї. ÷е означаЇ, що стратег≥чне плануванн¤ звТ¤зане з р≥шенн¤ми, насл≥дки ¤ких даватимутьс¤ взнаки прот¤гом тривалого пер≥оду ≥ ¤к≥ буде складно виправити. “актичн≥ плани лише конкретизують та доповнюють стратег≥чн≥.

● ƒругий Ч за охопленн¤м сфер впливу: стратег≥чне плануванн¤ справл¤Ї ширший ≥ глибший вплив на д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства, а тактичне маЇ вузьке спр¤муванн¤м.

● “рет≥й Ч сутн≥сно-зм≥стовий: ¤кщо стратег≥чн≥ плани окреслюють м≥с≥ю та п≥дпор¤дкован≥ ц≥й м≥с≥њ ц≥л≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, а також принципово важлив≥ загальн≥ засоби дос¤гненн¤ таких, то тактичн≥ мають ч≥тко визначити всю сукупн≥сть конкретних практичних засоб≥в, необх≥дних дл¤ зд≥йсненн¤ нам≥чених ц≥лей.

ќтже, завжди ≥снуЇ певна в≥дносн≥сть, умовн≥сть у розпод≥л≥ часових горизонт≥в плануванн¤ (≥ в≥дпов≥дно планових документ≥в стратег≥чного значенн¤ й тактичного забезпеченн¤) на довго-, середньо- та короткостроков≥ плани. јле тривала практика плановоњ роботи визначила пер≥од в один р≥к ¤к найб≥льш прийн¤тний дл¤ розробки тактичних короткострокових план≥в. —ередньостроков≥ плани розробл¤ютьс¤ на пер≥од у к≥лька рок≥в дл¤ конкретизац≥њ, детал≥зац≥њ завдань довгострокового стратег≥чного плану. ћожна стверджувати, що середньостроковий план Ч це к≥льк≥сно визначена на певний пер≥од стратег≥¤ п≥дприЇмства за вс≥ма або за найважлив≥шими субстратег≥¤ми.

—ередньо- ≥ короткостроков≥ плани взаЇмозвТ¤зан≥; вони складаютьс¤ за Їдиною методолог≥Їю та мають однакову структуру, показану на рис. 13.5.

–ис. 13.5. “ипова структура тактичних план≥в п≥дприЇмства.

«м≥стова характеристика тактичних план≥в передбачаЇ також виокремлюванн¤ за певними ознаками показник≥в, що за ними встановлюютьс¤ планов≥ завданн¤, визначаЇтьс¤ ступ≥нь њхнього виконанн¤, оц≥нюЇтьс¤ д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства.

«а економ≥чним зм≥стом показники под≥л¤ють на натуральн≥ та варт≥сн≥. Ќатуральн≥ показники необх≥дн≥ дл¤ матер≥ально-речового виразу та обірунтуванн¤ плану: к≥льк≥сть продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤, необх≥дн≥ матер≥али, устаткуванн¤ та ≥н. ¬арт≥сн≥ показники використовуютьс¤ дл¤ характеристики загальних обс¤г≥в виробництва, темп≥в його розвитку, розм≥р≥в витрат, доход≥в тощо. ћ≥ж натуральними та варт≥сними показниками ≥снуЇ т≥сний звТ¤зок та взаЇмозалежн≥сть. ¬арт≥сн≥ показники розраховуютьс¤ на п≥дстав≥ натуральних, але водночас, виход¤чи з узагальненоњ варт≥сноњ оц≥нки витрат та результат≥в, стимулюють рац≥ональне використанн¤ ресурс≥в, зростанн¤ ефективност≥ виробництва.

«а економ≥чним призначенн¤м показники под≥л¤ють на к≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥. ѕерш≥ характеризують абсолютн≥ обс¤ги виробництва та ресурс≥в, що споживаютьс¤: обс¤г продукц≥њ, матер≥ал≥в, виробнич≥ фонди, к≥льк≥сть прац≥вник≥в тощо. ƒруг≥ показують ефективн≥сть використанн¤ виробничих ресурс≥в ≥ всього процесу виробництва: продуктивн≥сть прац≥, матер≥алом≥стк≥сть продукц≥њ, фондов≥ддача, соб≥варт≥сть продукц≥њ тощо.

–озр≥зн¤ють також абсолютн≥ й в≥дносн≥ показники. ѕерш≥ характеризують те чи те ¤вище абсолютно, без пор≥внюванн¤ з ≥ншими показниками. «робити таке пор≥вн¤нн¤ дають змогу в≥дносн≥ показники. Ќаприклад, к≥льк≥сть прац≥вник≥в, ¤к абсолютний показник даЇ ≥нформац≥ю про ступ≥нь використанн¤ фактора живоњ прац≥, але ¤кщо цей показник сп≥вв≥днести з обс¤гом виробництва чи пор≥вн¤ти обс¤г виробництва з к≥льк≥стю прац≥вник≥в, то матимемо в≥дносний показник трудом≥сткост≥ одиниц≥ продукц≥њ (продуктивност≥ прац≥ одного прац≥вника).

—истема
оперативного плануванн¤

ќперативне плануванн¤ Ї, з одного боку, завершальною ланкою у систем≥ плануванн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, а з ≥ншого, Ч засобом виконанн¤ довго-, середньо- та короткострокових план≥в, основним важелем поточного управл≥нн¤ виробництвом.

” процес≥ оперативного плануванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ детальна розробка план≥в п≥дприЇмства та його п≥дрозд≥л≥в Ч окремих виробництв, цех≥в, виробничих д≥льниць, бригад, нав≥ть робочих м≥сць Ч на коротк≥ пром≥жки часу (м≥с¤ць, декаду, робочий тиждень, добу, зм≥ну). ѕри цьому розробка план≥в орган≥чно поЇднуЇтьс¤ з вир≥шенн¤м питань орган≥зац≥њ њхнього виконанн¤ та поточного регулюванн¤ виробництва.

ќперативне плануванн¤ поЇднуЇ два напр¤мки роботи. ѕерший напр¤мок, у рамках ¤кого розробл¤ютьс¤ оперативн≥ плани та граф≥ки виготовленн¤ й випуску продукц≥њ, називаЇтьс¤ календарним плануванн¤м. ƒругий напр¤мок включаЇ роботи, що необх≥дн≥ дл¤ безперервного оперативного обл≥ку, контролю та регулюванн¤ виконанн¤ оперативних план≥в ≥ ходу виробництва. ÷ей напр¤мок д≥став назву диспетчир≥зацњњ.

” процес≥ оперативного плануванн¤ треба розвТ¤зувати так≥ основн≥ завданн¤:

● забезпеченн¤ виконанн¤ плану виробничоњ д≥¤льност≥ (випуск плановоњ продукц≥њ в запланован≥ строки) за р≥вном≥рноњ роботи вс≥х п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства;

● установленн¤ оптимального режиму роботи п≥дприЇмства, що спри¤тиме найб≥льш ефективному й повному використанню устаткуванн¤ та робочоњ сили;

● максимальне скороченн¤ тривалост≥ виробничого циклу та обс¤г≥в незавершеного виробництва.

ќперативне плануванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в масштаб≥ всього п≥дприЇмства ¤к цехове (м≥жцехове), а дл¤ окремих цех≥в Ч у розр≥з≥ д≥льниць ≥ робочих м≥сць (внутр≥шньоцехове).

ћ≥жцехове оперативне плануванн¤ маЇ на мет≥ забезпечити скоординовану д≥¤льн≥сть ≥ необх≥дн≥ виробнич≥ пропорц≥њ м≥ж цехами п≥дприЇмства зг≥дно з посл≥довн≥стю технолог≥чних процес≥в (загот≥вельних, обробних, складальних) та з урахуванн¤м цехових функц≥й Ч основн≥, допом≥жн≥, обслуговуюч≥, поб≥чн≥. јле головним завданн¤м м≥жцехового оперативного плануванн¤ маЇ бути погодженн¤ номенклатури заготовок, деталей, вузл≥в та строк≥в њх пересуванн¤ м≥ж цехами (виробництвами).

¬нутр≥шньоцехове оперативне плануванн¤ включаЇ розробку календарних план≥в виробництва дл¤ д≥льниць та контроль њхнього виконанн¤, розпод≥л роб≥т за д≥льниц¤ми, доведенн¤ до робочих м≥сць, оперативне регулюванн¤ виробничих процес≥в.

” практиц≥ господарюванн¤ розр≥зн¤ють три основн≥ системи оперативного плануванн¤: подетальну, комплектну та на замовленн¤. ¬иб≥р системи оперативно-виробничого плануванн¤ залежить в≥д типу виробництва, складу й особливостей продукц≥њ тощо. ѕеревагу в≥ддають т≥й систем≥, ¤ка даЇ змогу найб≥льш ефективно вир≥шувати завданн¤ оперативного плануванн¤.

● ѕодетальна система за планово-обл≥кову одиницю бере деталь певного найменуванн¤. «алежно в≥д особливостей ≥нших елемент≥в та орган≥зац≥њ самого процесу оперативного регулюванн¤ найпоширен≥шими р≥зновидами подетальноњ системи Ї:

складська система, коли р≥вень завантаженн¤ та р≥вном≥рн≥сть випуску продукц≥њ визначаютьс¤ через на¤вн≥сть складських запас≥в певних розм≥р≥в. ÷¤ система корисна за великоњ к≥лькост≥ застосовуваних дл¤ виготовленн¤ продукц≥њ стандартних (ун≥ф≥кованих) вузл≥в та деталей;

система плануванн¤ за нормами технолог≥чних запас≥в, ¤ка передбачаЇ встановленн¤ пост≥йноњ насиченост≥ вс≥х стад≥й виробничого процесу необх≥дними запасами нап≥вфабрикат≥в (деталей, вузл≥в) ≥ суворе дотриманн¤ розрахункового р≥вн¤ цих запас≥в дл¤ кожного цеху. ÷¤ система застосовуЇтьс¤ за сер≥йного та великосер≥йного виробництва;

система плануванн¤ за строками подач≥, в основу ¤коњ покладаютьс¤ встановлен≥ строки запуску та випуску парт≥й деталей з урахуванн¤м технолог≥чних запас≥в та строк≥в м≥жцехових подач. «а умов сер≥йного та великосер≥йного виробництва строки можна перегл¤дати щоразу за розробки оперативних план≥в. ” масовому виробництв≥ встановлюютьс¤ стандартн≥ строки;

система плануванн¤ за тактом потоку базуЇтьс¤ на синхрон≥зац≥њ д≥¤льност≥ вс≥х виробничих п≥дрозд≥л≥в ≥ встановленн≥ Їдиного такту випуску готовоњ продукц≥њ. “ака система застосовуЇтьс¤ в масовому виробництв≥ з широким використанн¤м поточних метод≥в орган≥зац≥њ виробничих процес≥в.

● омплектна система в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших тим, що в н≥й за планово-обл≥кову одиницю беруть обТЇднаний за певними ознаками комплект деталей (вузл≥в). Ќайб≥льш поширеними њњ п≥дсистемами Ї комплектно-вузлова, комплектно-групова, машинокомплектна.

омплектно-вузлова п≥дсистема за планово-обл≥кову одиницю бере вузловий комплект, до ¤кого вход¤ть детал≥ одного складального вузла. ÷¤ система характерна дл¤ виробництва складноњ продукц≥њ з тривалим виробничим циклом.

омплектно-групова п≥дсистема може застосовуватись тод≥, коли виготовл¤ютьс¤ детал≥ (вузли), що обробл¤ютьс¤ за такою самою технолог≥Їю, мають таку саму пер≥одичн≥сть запуску-випуску та т≥ сам≥ строки подач≥ на наступну стад≥ю.

ћашинокомплектна п≥дсистема Ч Ї найпрост≥шою, тому що њњ планово-обл≥ковою одиницею Ї машинокомплект, тобто повний комплект деталей, що њх виробл¤Ї той або той цех дл¤ певного виробу (машини). ÷¤ система може застосовуватись у виробництв≥ нескладних вироб≥в, ≥з невеликою к≥льк≥стю деталей.

● —истема оперативного плануванн¤ на замовленн¤ характеризуЇтьс¤ встановленн¤м конкретних строк≥в запуску-випуску вироб≥в за кожним замовленн¤м. «амовленн¤ ≥ Ї планово-обл≥ковою одиницею дл¤ п≥дприЇмства в ц≥лому. ƒл¤ окремих цех≥в такими Ї комплекти деталей, вузл≥в дл¤ певних замовлень. «астосовуЇтьс¤ ц¤ система в одиничному та др≥бносер≥йному виробництвах, де практикуютьс¤ др≥бн≥ й р≥зноман≥тн≥ замовленн¤. ѓњ особлив≥сть пол¤гаЇ в т≥м, що охоплюЇтьс¤ весь процес виконанн¤ замовленн¤: в≥д п≥дготовки виробництва до випуску готового виробу.

–озробку та реал≥зац≥ю оперативного плану зд≥йснюЇ диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський в≥дд≥л) п≥дприЇмства. Ќа нењ (нього) покладено завданн¤: забезпечити виконанн¤ граф≥к≥в виробництва в ус≥х п≥дрозд≥лах; контролювати ритм≥чне й достатнЇ завантаженн¤ вс≥х робочих м≥сць; запоб≥гати просто¤м або принайм≥ своЇчасно њх ви¤вл¤ти та швидко усувати; використовувати технолог≥чн≥ та страхов≥ запаси в раз≥ виникненн¤ перебоњв у виробництв≥.

ѕитанн¤ дл¤ самост≥йного поглибленого вивченн¤

1. ќсновн≥ принципи й методи державного регулюванн¤ економ≥чного розвитку ”крањни.

2. ≤ндикативне макроеконом≥чне плануванн¤ в систем≥ господарюванн¤.

3. Ѕюджетне плануванн¤ економ≥чного та соц≥ального розвитку крањни.

4. редитна система, њњ функц≥њ та вплив на розвиток народного господарства крањни.

5. ѕринципи побудови та способи вдосконаленн¤ податковоњ системи держави.

6. ћетодолог≥¤ й технолог≥¤ плануванн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства за умов ринковоњ економ≥ки.

7. —истема план≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства за сучасних умов господарюванн¤.

8. ’арактеристика, особливост≥ та взаЇмозвТ¤зок метод≥в плануванн¤ на п≥дприЇмств≥.

9. ќбТЇктивна необх≥дн≥сть ≥ проблеми стратег≥чного плануванн¤ на п≥дприЇмствах р≥зних форм власност≥.

10. ¬заЇмозвТ¤зок ≥ взаЇмод≥¤ стратег≥чного й тактичного плануванн¤ на п≥дприЇмств≥.

11. «м≥ст, показники та процедура розробки середньо- ≥ короткострокових план≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

12. —истеми календарно-оперативного плануванн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства ≥ проблеми вдосконаленн¤ цих систем.

–озд≥л 13. –≈√”Ћё¬јЌЌя, ѕ–ќ√Ќќ«”¬јЌЌя
≤ ѕЋјЌ”¬јЌЌя ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤:

“аблиц¤ 13.2

“аблиц¤ 13.4

¬»Ѕ≤– “»ѕ” Ѕј«ќ¬ќѓ —“–ј“≈√≤ѓ «јЋ≈∆Ќќ ¬≤ƒ —“јƒ≤ѓ ∆»““™¬ќ√ќ ÷» Ћ”
“ј ќЌ ”–≈Ќ“Ќќѓ ѕќ«»÷≤ѓ ¬»–ќЅ”

–озд≥л 13. –≈√”Ћё¬јЌЌя, ѕ–ќ√Ќќ«”¬јЌЌя ≤ ѕЋјЌ”¬јЌЌя ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤:

“аблиц¤ 13.2

“аблиц¤ 13.4

¬»Ѕ≤– “»ѕ” Ѕј«ќ¬ќѓ —“–ј“≈√≤ѓ «јЋ≈∆Ќќ ¬≤ƒ —“јƒ≤ѓ ∆»““™¬ќ√ќ ÷» Ћ” “ј ќЌ ”–≈Ќ“Ќќѓ ѕќ«»÷≤ѓ ¬»–ќЅ”

–озд≥л 13. –≈√”Ћё¬јЌЌя, ѕ–ќ√Ќќ«”¬јЌЌя
≤ ѕЋјЌ”¬јЌЌя ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

¬»Ѕ≤– “»ѕ” Ѕј«ќ¬ќѓ —“–ј“≈√≤ѓ «јЋ≈∆Ќќ ¬≤ƒ —“јƒ≤ѓ ∆»““™¬ќ√ќ ÷» Ћ”
“ј ќЌ ”–≈Ќ“Ќќѓ ѕќ«»÷≤ѓ ¬»–ќЅ”