¬опрос є49† ‘ункц≥њ центрального банку та його роль на грошовому ринку.

Ќе менш важливою контрольною функц≥Їю центрального банку Ї зд≥йсненн¤ валютного контролю та валютного регулюванн¤. —туп≥нь жорсткост≥ валютного контролю та валютного регулюванн¤ залежить передус≥м в≥д загального валютно-економ≥чного стану в крањн≥. “ак, в крањнах, що розвиваютьс¤, контролю, ¤к правило, п≥дл¤гаЇ дуже широке коло операц≥й по зовн≥шн≥м платежам та розрахункам, що обумовлено необх≥дн≥стю регламентац≥њ витрачанн¤ ≥ноземноњ валюти. Ќавпаки, найб≥льш розвинут≥ в економ≥чному в≥дношенн≥ крањни в даний час ≥дуть шл¤хом л≥берал≥зац≥њ валютного контролю.

«абезпеченн¤ безпереб≥йного функц≥онуванн¤ системи гот≥вкових та безгот≥вкових розрахунк≥в Ц одна з обслуговуючих функц≥й центрального банку. ѕершочергово д≥¤льн≥сть центрального банку в ц≥й сфер≥ обмежувалась випуском в об≥г паперово-грошових знак≥в. √рошова ем≥с≥¤ ≥ зараз складаЇ основу д≥¤льност≥ вс≥х центральних банк≥в. ¬ подальшому по м≥р≥ розвитку безгот≥вкових розрахунк≥в центральний банк почав виступати в рол≥ орган≥затора ≥ учасника плат≥жно-розрахункових в≥дносин. «наход¤чись в центр≥ потоку грошових кошт≥в, центральн≥ банки повинн≥ забезпечувати швидке та безпереб≥йне функц≥онуванн¤ механ≥зму безгот≥вкових розрахунк≥в та платеж≥в. –азом з тим безпосередн¤ участь центральних банк≥в у плат≥жних системах не Ї обовТ¤зковою; де¤к≥ центральн≥ банки обмежуютьс¤ контролем за д≥¤льн≥стю цих систем.

ƒодатков≥ функц≥њ центрального банку не повТ¤зан≥ безпосередньо з його головним завданн¤м (збереженн¤ стаб≥льност≥ нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥), але спри¤ють його реал≥зац≥њ. ƒо числа цих функц≥й в≥днос¤ть керуванн¤ державним боргом, проведенн¤ анал≥тичних розсл≥дувань та веденн¤ статистичноњ бази даних, виготовленн¤ банкнот тощо. ‘ункц≥њ проведенн¤ анал≥тичних та статистичних досл≥джень за своњм характером можуть бути досить неоднаковими та нер≥внозначними у центральних банках р≥зних крањн. јнал≥з в област≥ грошово-кредитноњ та валютноњ пол≥тики в основному базуЇтьс¤ на даних плат≥жних баланс≥в. ÷е обумовлено в де¤ких крањнах (Ѕельг≥¤, Ќ≥меччина, ‘ранц≥¤, Ќ≥дерланди, япон≥¤) делегуванн¤м центральному банку функц≥њ збору та анал≥зу такого роду даних.

Ѕ≥льш≥сть центральних банк≥в зд≥йснюють анал≥з економ≥чноњ конТюнктури у реальному сектор≥ економ≥ки. ƒе¤к≥ центральн≥ банки публ≥кують ретельн≥ результати проведених розсл≥дувань. Ѕагато центральних банк≥в вивчають ф≥нансове положенн¤ п≥дприЇмств ≥ створюють служби по банк≥вським ризикам (Ќац≥ональний банк Ѕельг≥њ, Ќ≥мецький федеральний Ѕанк, Ѕанк ‘ранц≥њ, Ѕанк ≤тал≥њ, Ѕанк ≤спан≥њ).  р≥м цього, в центральних банках Ќ≥меччини, Ѕельг≥њ, ≤спан≥њ, ≤тал≥њ ≥снують централ≥зован≥ бази даних баланс≥в п≥дприЇмств. «авданн¤ вс≥х центральних банк≥в Ц випуск в об≥г банкнот та забезпеченн¤ њх циркул¤ц≥њ на територ≥њ крањни. ѕри цьому лише де¤к≥ центральн≥ банки (≤тал≥њ, ¬еликобритан≥њ, Ѕельг≥њ, ≤спан≥њ) мають спец≥альн≥ структурн≥ п≥дрозд≥ли по випуску банкнот.

 

 

¬опрос є47 ѕроблеми розвитку небанк≥вських ф≥нансового-кредитних установ в ”крањн≥

«ростанню впливу спец≥ал≥зованих небанк≥вських установ спри¤ли три основн≥ передумови: зростанн¤ доход≥в населенн¤ в розвинутих крањнах, активний розвиток ринку ц≥нних папер≥в, наданн¤ цими установами спец≥альних послуг, ¤к≥ не можуть надавати банки.  р≥м того, коло спец≥ал≥зованих небанк≥вських установ (страхов≥ компан≥њ, пенс≥йн≥ фонди) на в≥дм≥ну в≥д банк≥в можуть акумулювати грошов≥ заощадженн¤ на довготривал≥ строки, а значить зд≥йснювати довгостроков≥ ≥нвестиц≥њ. ќсновн≥ форми д≥¤льност≥ цих установ на ринку позикових кап≥тал≥в звод¤тьс¤ до акумул¤ц≥њ заощаджень населенн¤, наданн¤ кредит≥в через обл≥гац≥йн≥ позики корпорац≥¤м та держав≥, моб≥л≥зац≥њ кап≥талу через вс≥ види акц≥й, наданн¤ ≥потечних та споживчих кредит≥в, а також кредитноњ взаЇмодопомоги. ¬казан≥ ≥нститути ведуть гостру конкуренц≥ю м≥ж собою ¤к за залученн¤ грошових кошт≥в, так ≥ в сфер≥ кредитних операц≥й.

¬ ”крањн≥ ≥снуЇ пенс≥йний фонд, ¤кий до проголошенн¤ незалежност≥ був в≥дд≥ленн¤м пенс≥йного фонду –ад¤нського —оюзу.  ошти пенс≥йного фонду формуютьс¤ за рахунок обовТ¤зкових строкових внеск≥в п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ ≥ндив≥дуальною д≥¤льн≥стю, в тому числ≥ на основ≥ ≥ндив≥дуальноњ (кооперативноњ) оренди або в особистому сел¤нському господарств≥, обовТ¤зкових строкових внеск≥в громад¤н, кошт≥в направлених на виплату пенс≥й в≥йськовослужбовц¤м строковоњ служби та особам, ¤к≥ вход¤ть до орган≥в внутр≥шн≥х справ ≥ нац≥ональноњ безпеки. ÷ей фонд включаЇ кошти на ф≥нансуванн¤ виплати допомоги по догл¤ду за д≥тьми до дос¤гненн¤ ними в≥ку в≥д 1,5 до 6 рок≥в, передбачених централ≥зованими програмами.

 

 

¬опрос є59 —в≥товий банк ¤к група кредитно-ф≥нансових установ та основн≥ його напр¤мки сп≥вроб≥тництва з ”крањною.

Ќа сьогодн≥ основними м≥жнародними орган≥зац≥¤ми, з ¤кими активно сп≥впрацюЇ ”крањна, Ї ћ≥жнародний валютний фонд, —в≥товий та ™вропейський банки реконструкц≥њ ≥ розвитку. јле ц≥лий р¤д причин обумовлюЇ неефективне використанн¤ позичених кошт≥в в ”крањн≥. —еред них:

Х низький рейтинг ≥нвестиц≥йноњ привабливост≥ украњнськоњ економ≥ки;

Х економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ ризики, на ¤к≥ ≥ноземн≥ ≥нвестори звертають велику увагу;

Х нерозроблен≥сть в≥дпов≥дного законодавства;

Х невизначен≥сть пр≥оритет≥в ринковоњ трансформац≥њ економ≥ки;

Х низький р≥вень розвитку валютного ринку;

Х практична в≥дсутн≥сть, у багатьох випадках, гарант≥й поверненн¤ кредит≥в;

Х низький р≥вень розвитку виробничоњ ≥ соц≥альноњ ≥нфраструктур, ≥нформац≥йно-комун≥кац≥йних систем.

 

 

¬опрос є57† ≤нтеграц≥йн≥ процеси та створенн¤ м≥жнародних валютно-кредитних установ.

ƒо складу —в≥тового банку вход¤ть чотири повТ¤зан≥ м≥ж собою м≥жнародн≥ ф≥нансово-кредитн≥ ≥нститути: ћ≥жнародний банк реконструкц≥њ та розвитку (ћЅ––), ћ≥жнародна асоц≥ац≥¤ розвитку, ћ≥жнародна ф≥нансова корпорац≥¤, ЅагатостороннЇ агенство по гарантованим ≥нвестиц≥¤м. ћЅ–– надаЇ довгостроков≥ позики крањнам-членам та гарантуЇ кредити, ¤к≥ надан≥ цим крањнам приватними банками та ≥ншими кредиторами на двосторонн≥й основ≥. ѕраво брати участь у д≥¤льност≥ банку мають т≥льки члени ћ¬‘. ѕраво голосу в органах ћЅ–– визначаЇтьс¤ розм≥ром внеску до його кап≥талу. ѕевна частина кредит≥в Ѕанку надаЇтьс¤ на розвиток малорентабельних галузей з високим строком окупност≥ витрат, куди приватний кап≥тал не вкладаЇтьс¤: ≥нфраструктура, с≥льське господарство. јле без розвитку цих галузей неможливе економ≥чне буд≥вництво у крањнах, що розвиваютьс¤. ћЅ–– бере плату за кредити на р≥вн≥ ринкових умов.

” 1991 р. почав свою д≥¤льн≥сть новий банк Ц ™вропейський банк реконструкц≥њ та розвитку (™Ѕ––), засновниками ¤кого стали 40 крањн. ™Ѕ–– спри¤Ї тим крањнам ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи, де в≥дбуваЇтьс¤ розвиток ринковоњ економ≥ки.  редити надаютьс¤ передус≥м приватному сектору. –ада ™Ѕ–– може обмежувати доступ крањн ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи до ресурс≥в банку у тому випадку, ¤кщо пол≥тика в≥дпов≥дноњ крањни суперечить ц≥л¤м його створенн¤.

‘≥нансову п≥дтримку економ≥чних реформ у крањнах ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи банк зд≥йснюЇ шл¤хом наданн¤ пр¤мих кредит≥в, ≥нвестуванн¤ у акц≥онерний кап≥тал п≥дприЇмств приватного та державного сектор≥в, гарантуванн¤ розм≥щенн¤ ц≥нних папер≥в, полегшенн¤ доступу приватних п≥дприЇмств до внутр≥шн≥х та м≥жнародних ринк≥в кап≥талу шл¤хом наданн¤ гарант≥й, ф≥нансових консультац≥й, позик ≥ техн≥чноњ допомоги дл¤ реконструкц≥њ та розвитку ≥нфраструктури, необх≥дноњ приватному сектору дл¤ переходу до ринковоњ економ≥ки.

 

 

¬опрос є53 ѕризначенн¤ та класиф≥кац≥¤ комерц≥йних банк≥в.

 омерц≥йн≥ банки зд≥йснюють депозитну ем≥с≥ю Ц випуск кредитних ≥нструмент≥в об≥гу на основ≥ створенн¤ банком вклад≥в (депозит≥в), ¤к≥ утворюютьс¤ в результат≥ видач≥ позик кл≥Їнту. √рошова маса зб≥льшуЇтьс¤, коли банки видають позики своњм кл≥Їнтам, ≥ зменшуЇтьс¤, коли повертаютьс¤ позики, отриман≥ в≥д банк≥в. ѕозика, що надаЇтьс¤ кл≥Їнту, зараховуЇтьс¤ на його рахунок в банку, тобто банк створюЇ депозит (вклад до запитанн¤). ѕри цьому зб≥льшуютьс¤ боргов≥ зобовТ¤занн¤ банку. ¬ласник депозиту може отримати в банку гот≥вков≥ кошти в розм≥р≥ вкладу: таким чином, банк створюЇ грош≥ проти вимог кл≥Їнта ≥ в≥дбуваЇтьс¤ зб≥льшенн¤ грошей в об≥гу. ѕри на¤вност≥ попиту на банк≥вськ≥ кредити сучасний ем≥с≥йний механ≥зм дозвол¤Ї розшир¤ти грошову ем≥с≥ю, що п≥дтверджуЇ зростанн¤ грошовоњ маси в промислово розвинутих крањнах. Ѕанк≥вський кредит став одн≥Їю з головних причин цього росту. –азом з тим економ≥ка потребуЇ необх≥дноњ, але не надлишковоњ к≥лькост≥ грошей, тому комерц≥йн≥ банки функц≥онують в рамках обмежень, передбачених державою в особ≥ центрального банку. ÷≥ обмеженн¤ повинн≥ регулювати процес кредитуванн¤ ≥ в≥дпов≥дно процес створенн¤ грошей та зд≥йснювати контроль за цим процесом.

ќдн≥Їю з основних функц≥й банк≥в Ї забезпеченн¤ розрахунково-плат≥жного механ≥зму. Ѕ≥льша частина розрахунк≥в м≥ж п≥дприЇмствами зд≥йснюЇтьс¤ безгот≥вковим шл¤хом. ¬иступаючи в ¤кост≥ посередник≥в у платежах, банки виконують дл¤ своњх кл≥Їнт≥в операц≥њ, повТ¤зан≥ з проведенн¤м розрахунк≥в ≥ платеж≥в. Ќеобх≥дн≥сть проведенн¤ у встановлений строк кожного документа, безпереб≥йн≥сть розрахунк≥в та њх прискоренн¤ вимагають в≥д банк≥в розробки методолог≥њ орган≥зац≥њ розрахунк≥в з метою њх вдосконаленн¤ ≥ в≥дпов≥дного контролю.

 

 

¬опрос є55 ѕоказники ефективност≥ д≥¤льност≥ банк≥в ≥ механ≥зм њњ забезпеченн¤.

≈фективне функц≥онуванн¤ системи розрахунк≥в в крањнах з розвинутою банк≥вською ≥нфраструктурою базуЇтьс¤ на пост≥йному удосконаленн≥ технолог≥й розрахункових операц≥й, прагненн≥ п≥дприЇмств ≥ приватних ос≥б ефективн≥ше використовувати своњ кошти. ƒл¤ прискоренн¤ розрахунк≥в, зменшенн¤ витрат ≥ п≥двищенн¤ над≥йност≥ операц≥й впроваджуютьс¤ електронн≥ системи розрахунк≥в. ≈м≥с≥йно-засновницька функц≥¤ виконуЇтьс¤ банками шл¤хом випуску ≥ розм≥щенн¤ ц≥нних папер≥в (акц≥й, обл≥гац≥й). ¬иконуючи цю функц≥ю, банки стають каналом, що забезпечуЇ направленн¤ заощаджень дл¤ виробничих ц≥лей. –инок ц≥нних папер≥в доповнюЇ систему банк≥вського кредиту ≥ взаЇмод≥Ї з нею. Ќаприклад, комерц≥йн≥ банки надають посередникам ринку ц≥нних папер≥в (компан≥¤м-засновникам) позики дл¤ п≥дписки на ц≥нн≥ папери нових випуск≥в, а т≥ продають банкам ц≥нн≥ папери дл¤ перепродажу в роздр≥б. якщо компан≥¤-засновник, на ≥мТ¤ ¤коњ зареЇстрован≥ ц≥нн≥ папери, сама продаЇ њх, то банк може забезпечувати передплатник≥в на випущен≥ ц≥нн≥ папери. як правило, при цьому банк орган≥зуЇ консорц≥ум по розм≥щенню ц≥нних папер≥в. «обовТ¤занн¤ на значн≥ суми, випущен≥ великими компан≥¤ми, можуть бути розм≥щен≥ банком шл¤хом продажу своњм кл≥Їнтам (в основному, ≥нституц≥ональним ≥нвесторам), а не способом в≥льного продажу на фондов≥й б≥рж≥.

ћаючи можлив≥сть пост≥йно контролювати економ≥чну ситуац≥ю, банки надають кл≥Їнтам економ≥чну ≥нформац≥ю по широкому колу проблем (злиттю та поглинанню, новим ≥нвестиц≥¤м, реЇстрац≥њ п≥дприЇмств, складанню р≥чних зв≥т≥в). –озширенн¤ д≥¤льност≥ кл≥Їнт≥в на м≥жнародних ринках спонукала банки б≥льше уваги прид≥л¤ти послугам консультац≥йного характеру, включаючи складанн¤ детальних ф≥нансово-економ≥чних зв≥т≥в про стан речей в ц≥кав≥й дл¤ кл≥Їнта крањн≥, пошук потенц≥йних партнер≥в, наданн¤ ≥нформац≥њ юридичного характеру тощо. ” 80-х роках в промислово розвинутих крањнах почали створюватис¤ (окр≥м мереж≥ звичайних кореспондентських в≥дносин) ф≥л≥њ ≥ представництва так званого Укомплексного обслуговуванн¤Ф за кордоном.

Ќа сучасному етап≥ в сфер≥ д≥¤льност≥ банк≥в спостер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до ун≥версал≥зац≥њ, що по¤снюЇтьс¤ впливом конкуренц≥њ. ƒл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ банк≥вське законодавство промислово розвинутих крањн стимулюЇ конкуренц≥ю, створюючи р≥вн≥ умови дл¤ д≥¤льност≥ р≥зних кредитних установ. ¬ рамках даноњ тенденц≥њ (при паралельному збереженн≥ ≥ розвитку спец≥ал≥зац≥њ) зм≥нюЇтьс¤ концепц≥¤ взаЇмов≥дносин банк≥в з кл≥Їнтами, створюютьс¤ принципово нов≥ напр¤мки розвитку банк≥вськоњ справи. ÷е виражаЇтьс¤ не т≥льки у зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ пропонованих кл≥Їнтам послуг, а ≥ в ¤к≥сних зм≥нах структури операц≥й, зниженн¤ питомоњ ваги позико-збережних операц≥й та зб≥льшенн¤ обс¤г≥в операц≥й з ц≥нними паперами.

¬ останн≥й час в банк≥вськ≥й практиц≥ зТ¤вилис¤ операц≥њ, повТ¤зан≥ ≥з страхуванн¤м: наданн¤ кл≥Їнтам гарант≥њ погашенн¤ заборгованост≥, зб≥льшенн¤ суми вкладу при хвороб≥ або нещасному випадку, моб≥л≥зац≥¤ грошових кошт≥в шл¤хом продажу населенню страхових пол≥с≥в. Ѕанки придбають вже функц≥онуюч≥ страхов≥ компан≥њ, що ви¤вл¤Їтьс¤ виг≥дним ¤к дл¤ комерц≥йних банк≥в, що отримують стаб≥льно прибутков≥ страхов≥ компан≥њ, так ≥ дл¤ страхових компан≥й, ¤ким надаЇтьс¤ можлив≥сть використовувати широку мережу банк≥вських ф≥л≥й та в≥дд≥лень на територ≥њ своЇњ крањни та за кордоном. “аким чином, в сучасних умовах триваЇ розвиток тенденц≥њ розширенн¤ функц≥й комерц≥йних банк≥в, ¤к≥ дл¤ покращенн¤ банк≥вськоњ л≥кв≥дност≥, отриманн¤ доход≥в, утриманн¤ позиц≥й на ринку розвивають нехарактерн≥ ран≥ше дл¤ банк≥в операц≥њ та послуги.

ќдне з основних завдань банк≥в Ц це отриманн¤ прибутку, що Ї джерелом виплати див≥денд≥в акц≥онерам, створенн¤ фонд≥в банку, базою п≥двищенн¤ благоустрою сп≥вроб≥тник≥в банку. ѕрибуток Ї найважлив≥шим показником д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в. ¬≥н використовуЇтьс¤ анал≥тиками дл¤ визначенн¤ рейтинг≥в банк≥в на основ≥ њх баланс≥в. Ѕанк≥вськ≥ ресурси Ц сукупн≥сть грошових кошт≥в, що знаход¤тьс¤ в розпор¤дженн≥ банк≥в та використовуютьс¤ ними дл¤ виконанн¤ активних та ≥нших операц≥й. јкумулюючи грошов≥ накопиченн¤, доходи та заощадженн¤ ф≥зичних та юридичних ос≥б, банки перетворюють њх на позиковий кап≥тал, тобто грошовий кап≥тал, ¤кий надаЇтьс¤ в позику власникам на умовах поверненн¤ за плату у вигл¤д≥ в≥дсотк≥в. “ому банк≥вськ≥ ресурси називають банк≥вським кап≥талом.

 

¬опрос є15 –≥вновага на грошовому ринку.

ѕопит ≥ пропозиц≥ю грошей пов'¤зуЇ модель грошового ринку. «г≥дно з короткостроковою моделлю грошового ринку, пропозиц≥¤ грошей, доход ≥ р≥вень ц≥н Ї екзогенними зм≥нними. ѕропозиц≥¤ грошей контролюЇтьс¤ центральним банком. ” короткостроковому пер≥од≥ р≥вень ц≥н не зм≥нюЇтьс¤, тому ном≥нальн≥ та реальн≥ зм≥нн≥ модел≥ зб≥гаютьс¤:

јль≠тернативну варт≥сть грошей вим≥рюЇ ставка процента по такому ф≥нан≠совому активу, ¤к обл≥гац≥њ.

Ќа практиц≥ на грошовому ринку пост≥йно виникають коли-ванн¤. ¬они бувають двох тип≥в:

Х коливанн¤, пов'¤зан≥ з почат≠ковою нер≥вновагою грошового ринку;

Х коливанн¤, пов'¤зан≥ з≥ зм≥ною р≥вноваги.

якщо процентна ставка не в≥дпов≥даЇ р≥вноважному р≥внев≥, корекц≥¤ ситуац≥њ на грошовому ринку з метою дос¤гненн¤ р≥внова≠ги в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою про≠центноњ ставки, зм≥на р≥вн¤ ¤коњ змушуЇ економ≥чних аіент≥в зм≥ню≠вати структуру портфел¤ своњх актив≥в.

ѕри низькому р≥вн≥ процентноњ ставк膆 виникаЇ надлишковий попит на грош≥, ¤кий усу≠ваЇтьс¤ економ≥чними агентами за допомогою продажу обл≥гац≥й.  о≠лективний продаж обл≥гац≥й спри≠чин¤Ї зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ обл≥≠гац≥й на ринку ≥, таким чином, па≠д≥нн¤ њхньоњ ринковоњ ц≥ни. ќск≥ль≠ки зниженн¤ ринковоњ ц≥ни обл≥≠гац≥й супроводжуЇтьс¤ зростанн¤м процентноњ ставки, то зм≥на струк≠тури портфел¤ триватиме доти, по≠ки бажаний р≥вень збер≥ганн¤ гро≠шей не в≥дпов≥датиме пропозиц≥њ грошей при процентн≥й ставц≥

ѕри зависокому р≥вн≥ процентноњ ставк膆††††††† висока альтернативна варт≥сть збер≥ганн¤ грошей зменшуЇ попит на грош≥, ≥ тому, навпаки, виникаЇ надлишкова пропозиц≥¤ грошей, ¤ка використовуЇтьс¤

економ≥чними агентами на куп≥влю обл≥гац≥й. ѕ≥двищений попит на обл≥гац≥њ

веде до зростанн¤ њхньоњ ринковоњ ц≥ни. —причинене зростанн¤м ринковоњ

ц≥ни обл≥гац≥й зниженн¤ процентноњ ставки триватиме доти, доки при

процентн≥й ставц≥† попит на грош≥ не в≥дпов≥датиме к≥лькост≥ грошей,

що пропонуЇтьс¤ банк≥вською системою.

ѕ≥двищенн¤ пропозиц≥њ грошей† призводить до того, що в початковому положенн≥ р≥вноваги виникаЇ надлишкова пропозиц≥¤ грошей. ÷ей тимчасовий надлишок грошей усуваЇтьс¤ економ≥чними агентами за рахунок п≥двищенн¤ попиту на обл≥гац≥њ.  уп≥вл¤ обл≥гац≥й, ¤ка супроводжуЇтьс¤ зростанн¤м њхньоњ рин≠ковоњ ц≥ни, триваЇ до тих п≥р, поки процентна ставка не в≥дпов≥датиме нов≥й, нижч≥й р≥вноважн≥й ставц≥ процента. ѕ≥двищенн¤ пропозиц≥њ грошей† ¤ке в≥дбуваЇтьс¤ в ситуац≥њ "пастки л≥кв≥дност≥", не спричин¤Ї зниженн¤ процентноњ ставки внасл≥док м≥н≥мальноњ альтернативноњ вартост≥ збер≥ганн¤ грошей.

 

¬опрос є14 ‘ормуванн¤ пропозиц≥њ грошей та структура грошовоњ бази.

«агальн≥ша модель пропозиц≥њ грошей враховуЇ роль центрального бан≠ку, повед≥нку комерц≥йних банк≥в ≥ можливий в≥дт≥к частини грошових кошт≥в з депозит≥в банк≥вськоњ системи в гот≥вку. ¬она м≥стить р¤д нових зм≥нних.

√рошова база (резервн≥ грош≥) складаЇтьс¤ з банк≥вських резерв≥в та з
гот≥вкових грошей, ¤к≥ Ї в об≥гу поза банками:           √от≥вка поза банка≠
ми Ї безпосередньою частиною пропозиц≥њ грошей, тод≥ ¤к банк≥вськ≥ резер≠
ви впливають на здатн≥сть банк≥в створювати нов≥ депозити, зб≥льшуючи
пропозиц≥ю грошей. ќск≥льки грошов≥й баз≥ властивий мультипл≥кативний
вплив на пропозиц≥ю грошей, њњ ще називають грошима активноњ або п≥дви≠
щеноњ сили. ,

 оеф≥ц≥Їнт депонуванн¤ грошей характеризуЇ структуру збер≥ганн¤ на≠селенн¤м л≥кв≥дних кошт≥в у вигл¤д≥ њхнього розпод≥лу м≥ж гот≥вковими грошима (—) ≥ коштами на поточних (чекових) депозитах (D).  оеф≥ц≥Їнт депонуванн¤ - це в≥дношенн¤ попиту на гот≥вку до депозит≥в:

Ќорма фактичного резервуванн¤ депозит≥в визначаЇтьс¤ в≥дношенн¤м
загальних резерв≥в комерц≥йних банк≥в до депозит≥в:            ѕри систем≥
часткового резервуванн¤ р≥вень фактичного резервуванн¤залежить в≥д норми
обов'¤зкових резерв≥в та в≥д розм≥ру надлишкових резерв≥в:

ќтже, пропозиц≥¤ грошей Ї функц≥Їю трьох екзогенних зм≥нних:    ¬.

¬раховуючи, що обс¤г гот≥вки поза банками визначаЇтьс¤ сумою депо≠
зит≥в та коеф≥ц≥Їнтом депонуванн¤:    а загальн≥ резерви Ч сумою
депозит≥в та нормою фактичного резервуванн¤:  пропозиц≥ю гро≠
шей можна визначити ¤к:  а грошову базу ¤к:

 «в≥дси випливаЇ, що

« цього р≥вн¤нн¤ видно, що обс¤г пропозиц≥њ грошей перебуваЇ у пр¤м≥й
залежност≥ в≥д обс¤гу грошовоњ бази ≥ в обернен≥й залежност≥ Ч в≥д
коеф≥ц≥Їнта депонуванн¤ (сг) та норми резервуванн¤  оеф≥ц≥Їнт про≠
порц≥йност≥ м≥ж пропозиц≥Їю грошей ≥ грошовою базою одержав назву гро≠
шового мультипл≥катора, або мультипл≥катора грошовоњ бази

 √рошовий мультипл≥катор визначаЇ в≥дношенн¤ пропозиц≥њ

 

грошей до грошовоњ бази, а також суму, на ¤ку зб≥льшуЇтьс¤ пропозиц≥¤ грошей при зб≥льшенн≥ грошовоњ бази на одну грошову одиницю. ќск≥льки

 «б≥льшенн¤ коеф≥ц≥Їнта депонуванн¤ ≥ норми ре≠зервуванн¤ зменшуЇ грошовий мультипл≥катор.

÷ентральний банк визначаЇ пропозиц≥ю грошей насамперед через гро≠шову базу, величина ¤коњ може контролюватис¤ центральним банком. «б≥льшенн¤ або зменшенн¤ грошовоњ бази, у свою чергу, супроводжуЇтьс¤ мультипл≥кативним розширенн¤м або, в≥дпов≥дно, скороченн¤м пропозиц≥њ грошей комерц≥йними банками. “аким чином, зм≥ни обс¤гу пропозиц≥њ гро≠шей в економ≥ц≥, викликан≥ зм≥нами грошовоњ бази, в≥дбуваютьс¤ у два ета≠пи:

Х зм≥ни у грошов≥й баз≥, ¤к≥ включають зм≥ну зобов'¤зань центрального банку перед населенн¤м (зм≥ни у величин≥ гот≥вки в об≥гу поза банками) та перед системою комерц≥йних банк≥в (зм≥ни у величин≥ резерв≥в комер≠ц≥йних банк≥в);

Х мультипл≥кативна зм≥на пропозиц≥њ грошей в систем≥ комерц≥йних банк≥в.

¬опрос є19 —истеми металевого об≥гу (б≥метал≥зм та монометал≥зм).

ћеталев≥ грошов≥ системи ≥сторично виступали у формах б≥метал≥зму та монометал≥зму. ¬ епоху перв≥сного накопиченн¤ кап≥талу (XVI Ч XVIII ст.) грошов≥ системи, ¤к правило, базувалис¤ на б≥метал≥зм≥, що виник ще за час≥в феодал≥зму.

Ѕ≥метал≥зм Ч це грошова система, в ¤к≥й роль загального екв≥валента законодавчо закр≥пл¤лас¤ за двома металами Ч золотом ≥ ср≥блом; монети з цих метал≥в карбувалис¤ та оберталис¤ на р≥вних засадах, банкноти п≥дл¤гали розм≥ну на обидва ц≥ метали.

≤сторично першим р≥зновидом б≥метал≥зму була система паралельноњ валюти, за ¤кою сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотими та ср≥бними монетами встановлювалос¤ на ринку стих≥йно, тобто при зд≥йсненн≥ платеж≥в золот≥ та ср≥бн≥ монети приймалис¤ в≥дпов≥дно до ринковоњ вартост≥ золота та ср≥бла. ÷е створювало де¤к≥ труднощ≥, що були пов'¤зан≥ з ≥снуванн¤м на ринках двох загальних екв≥валент≥в, а значить Ч двох м≥р вартост≥, двох систем ц≥н. —итуац≥¤ ускладнювалас¤ пост≥йною зм≥ною сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотом та ср≥блом за варт≥стю. ўоб спростити ситуац≥ю, держава встановлювала у законодавчому пор¤дку обов'¤зкове варт≥сне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж двома металами, що оберталис¤ на р≥вних засадах за њх в≥дкритого карбуванн¤. “акий р≥зновид б≥метал≥зму д≥став назву Ђсистема подв≥йноњ валютиї.

јле встановлене ф≥ксоване варт≥сне сп≥вв≥дношенн¤ часто не зб≥галос¤ з реальним ринковим. ÷е було пов'¤зано ≥з нер≥вном≥рн≥стю зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ при видобутку золота та ср≥бла та призводило до того, що варт≥сть одного грошового металу завищувалас¤, а ≥ншого Ч занижувалас¤. “ой метал, ¤кий був за законом недооц≥неним, вит≥сн¤вс¤ з об≥гу металом, варт≥сть ¤кого за законом була завищена. ” цьому про¤вл¤лас¤ д≥¤ закону  опер-никаЧ√решема: Ђ√≥рш≥ грош≥ вит≥сн¤ють з об≥гу кращ≥ї.

ћонометал≥зм Ч грошова система, за ¤коњ роль загального екв≥валента виконуЇ один метал: золото (золотий монометал≥зм) або ср≥бло (ср≥бний монометал≥зм), при цьому в об≥гу функц≥ођнують монети та знаки вартост≥, розм≥нн≥ на грошовий метал.

” м≥ру розвитку кап≥тал≥стичного господарства б≥метал≥зм поступаЇтьс¤ монометал≥зму, а ср≥бний монометал≥зм Ч золотому. —р≥бний монометал≥зм ≥снував у –ос≥њ в 1843Ч1852 рр., в ≤нд≥њЧв 1852Ч1893 рр., у √олланд≥њЧ в 1847Ч1875 рр.

јнгл≥¤ першою перейшла до золотого монометал≥зму наприк≥нц≥ XVIII ст. Ч на початку XIX ст. ¬ останн≥й третин≥ XIX ст. з'¤вилис¤ умови дл¤ широкого запровадженн¤ золотоњ валюти. «авд¤ки своњй портативност≥ золот≥ монети були придатн≥шими дл¤ об≥гу. «олотий монометал≥зм було введено в Ќ≥мечђчин≥ Ч у 1871 Ч1873 рр., у Ўвец≥њ, Ќорвег≥њ та ƒан≥њ Ч у 1 873 р., у ‘ранц≥њ Ч у 1876Ч1878 рр., в јвстр≥њ Ч у 1892 р., в –ос≥њ та япон≥њ Ч у 1897 р., у —Ўј Ч в 1900 р.

«олотий монометал≥зм ≥снував у к≥лькох формах: золотомонетного стандарту, золотозливкового стандарту ≥ золотодев≥зного стандарту.

 ласичною формою вважаЇтьс¤ золотомонетний стандарт, при ¤кому:

Ч золото виконувало вс≥ функц≥њ грошей;

Ч в об≥гу перебували золот≥ монети та банкноти, розм≥нн≥ на них;

Ч в≥дкрите карбуванн¤ монет ≥з ф≥ксованим золотим вм≥стом;

Ч в≥льний рух золота та ≥ноземноњ валюти м≥ж крањнами, внасл≥док чого в≥дхиленн¤ валютних курс≥в в≥д валютних паритет≥в в≥дбувалос¤ лише в межах Ђзолотих точокї.

«алежно в≥д установленого законодавством пор¤дку забезпеченн¤ банкнот золотом розр≥зн¤Їтьс¤ к≥лька систем банкнотноњ ем≥с≥њ.

 

¬опрос є20 —истеми об≥гу нерозм≥нних грошових знак≥в.

¬ результат≥ св≥товоњ економ≥чноњ кризи 1929Ц1933 рр. золотий стандарт був скасований в ус≥х крањнах св≥ту (наприклад, у ¬еликобритан≥њ в 1931 р., в —Ўј Ц 1933 р., у ‘ранц≥њ Ц 1936 р.) ≥ встановилас¤ система нерозм≥нного банкнотного об≥гу. —творенн¤ у 1944 р. Ѕреттон-¬удськоњ св≥товоњ валютноњ системи представл¤ло собою встановленн¤ системи м≥ждержавного золотодев≥зного стандарту, по сут≥ золотодоларового стандарту, дл¤ крањн з в≥льно конвертованою валютою. ќсоблив≥сть золотодоларового стандарту пол¤гала в тому, що в≥н був встановлений лише дл¤ центральних банк≥в, причому т≥льки одна валюта Ц долар —Ўј збер≥гала звТ¤зок ≥з золотом. ¬ звТ¤зку ≥з скороченн¤м золотого запасу ур¤д —Ўј з 1971 р. оф≥ц≥йно зак≥нчив продаж золота за долари ≥ золотодоларовий стандарт припинив своЇ ≥снуванн¤.

 

¬опрос є60 –ег≥ональн≥ ф≥нансово-кредитн≥ установи.

™вропейський ≥нвестиц≥йний банк (™≤Ѕ). ¬≥н функц≥онуЇ ¤к ф≥нансове автономна ≥ юридичне самост≥йна орган≥зац≥¤ в рамках ™—. …ого створено з метою:

Х спри¤нн¤ збалансованому ≥ стаб≥льному розвитков≥ сп≥льного ринку в ≥нтересах —п≥втовариства;

Х наданн¤ позик ≥ гарант≥й на некомерц≥йн≥й основ≥ дл¤ пол≥пђшенн¤ ф≥нансуванн¤ в ус≥х секторах економ≥ки:

Ч проект≥в розвитку найменш розвинутих рег≥он≥в;

Ч проект≥в модерн≥зац≥њ ≥ конверс≥њ п≥дприЇмств або п≥дтримки нових вид≥в д≥¤льност≥, зумовлених прогресом у розвитку сп≥льного ринку;

Ч проект≥в, ¤к≥ викликають сп≥льний ≥нтерес дек≥лькох крањн Ч член≥в ™— за рахунок р≥зних джерел, що на¤вн≥ у держав.

„ленами ™≤Ѕ Ї 14 держав ™вропи Ч член≥в ™—, за вин¤тком ‘ранц≥њ. Ѕанк надаЇ кредити ¤к державним, так ≥ приватним струкђтурам у секторах комун≥кац≥й, економ≥чноњ й енергетичноњ ≥нфрађструктур, промисловост≥, послуг ≥ с≥льського господарства.

™вропейський банк реконструкц≥њ та розвитку (™Ѕ––), засновниками ¤кого стали 40 крањн св≥ту. ћ≥сцеперебуванн¤ його Ч Ћондон. Ѕанк створений спец≥ально дл¤ спри¤нн¤ економ≥чђним реформам у крањнах —х≥дноњ ™вропи та державах Ч колишн≥х республ≥ках —–—–. Ќин≥ в≥н активно допомагаЇ постсоц≥ал≥стичним крањнам у реформуванн≥ економ≥ки та створенн≥ конкурентоспрођможноњ промисловост≥, розвитку взаЇмовиг≥дних зв'¤зк≥в м≥ж зах≥дно- та сх≥дноЇвропейськими крањнами, ф≥рмами.

—ьогодн≥ членами ™Ѕ–– Ї 57 держав св≥ту.

ќсновними функц≥¤ми банку Ї п≥дтримка проведенн¤ крањнами-членами структурних ≥ галузевих економ≥чних реформ, включаючи демонопол≥зац≥ю, децентрал≥зац≥ю ≥ приватизац≥ю, з метою б≥льш повноњ ≥нтеграц≥њ њхн≥х господарських структур у св≥тову економ≥ку шл¤хом спри¤нн¤:

Х орган≥зац≥њ, модерн≥зац≥њ та розширенню виробничоњ, конку-рентоспроможноњ ≥ приватновласницькоњ д≥¤льност≥, перш за все малих ≥ середн≥х п≥дприЇмств;

Х моб≥л≥зац≥њ нац≥онального й ≥ноземного кап≥талу ≥ впровађдженню ефективного управл≥нн¤;

Х ≥нвестиц≥¤м у виробництво з метою створенн¤ конкурентнођго середовища, п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, ¤кост≥ житт¤ та пол≥пшенн¤ умов прац≥;

Х наданню техн≥чноњ допомоги в п≥дготовц≥, ф≥нансуванн≥ й реађл≥зац≥њ проект≥в;

Х стимулюванню ≥ розвитку ринк≥в кап≥талу;

Х реал≥зац≥њ значних ≥ економ≥чно обірунтованих проект≥в, у ¤ких зад≥¤но б≥льше одн≥Їњ крањни;

Х еколог≥чно стаб≥льному розвитков≥.

ћ≥жамериканський банк розвитку (ћаЅ–). ћ≥сцеперебуванн¤ його Ч ¬ашингтон. ÷е кредитний ≥нстиђтут, створений у 1959 p. з ≥н≥ц≥ативи —Ўј дл¤ ф≥нансуванн¤ прођграм розвитку в крањнах Ћатинськоњ јмерики. ќперац≥њ почав зд≥йснювати з 1961 p. „ленами ћаЅ– Ї 28 крањн американського рег≥ону та 18 нерег≥ональних крањн.

Ѕагатостођронн≥й ≥нвестиц≥йний фонд (Ѕ≤‘), ¤кий почав функц≥онувати у 1993 p. …ого головна мета Ч спри¤ти ≥нвестиц≥йн≥й програм≥ в ређг≥он≥ шл¤хом наданн¤ позик ≥ субсид≥й у невеликих розм≥рах. ѕрођграма роботи ‘онду розрахована на 5 рок≥в.

≤ншу структуру Ѕанку Ч ћ≥жамериканську ≥нвестиц≥йну корђпорац≥ю (ћ≤ ) створено ¤к його автономну ф≥л≥ю з метою спри¤нђн¤ економ≥чному зростанню рег≥ональних крањн, що розвиваютьс¤, шл¤хом заохочуванн¤ створенн¤ ≥ модерн≥зац≥њ приватних п≥дприђЇмств, особливо малих ≥ середн≥х.

ћаЅ– маЇ в≥дд≥ленн¤ у 26 крањнах Ћатинськоњ јмерики та у ‘ранц≥њ.

” грудн≥ 1965 p. дл¤ ф≥нансуванн¤ р≥зних програм розвитку в аз≥атських крањнах за р≥шенн¤м ≈коном≥чноњ ком≥с≥њ ќќЌ був заснођваний јз≥атський банк розвитку (јзЅ–). ћ≥сцеперебуванн¤ його Ч ћан≥ла (‘≥л≥пп≥ни).

Х с≥льському господарству (≥ригац≥¤, розвиток с≥льських райођн≥в, рибальство, тваринництво, л≥с≥вництво);

Х енергетиц≥ (проекти в галуз≥ енергетики, видобутку природђного газу та вуг≥лл¤, створенн¤ нафтопереробних п≥дприЇмств ≥ међреж≥ газопровод≥в);

Х ф≥нансовому сектору (наданн¤ невеликих позик малим ≥ сеђредн≥м п≥дприЇмствам);

Х транспорту ≥ зв'¤зку (порти ≥ судноплавство, дороги, зал≥зђниц≥, аеропорти, телекомун≥кац≥њ);

Х соц≥альн≥й ≥нфраструктур≥ (водопостачанн¤ м≥ського госпођдарства, забезпеченн¤ житлом, ≥нфраструктура м≥ського господарства, проекти в галуз≥ охорони здоров'¤ ≥ народонаселенн¤).

јфриканський банк розвитку (јфЅ–) був створений в≥дпов≥дђно до угоди, п≥дписаноњ у 1963 p., ¤ка набрала чинност≥ у 1964 p.

ќсновною метою створенн¤ јфЅ– було спри¤нн¤:

Х економ≥чному розвитков≥ й соц≥альному прогресов≥ рег≥ональђних держав Ч член≥в јфЅ–;

Х ф≥нансуванню ≥нвестиц≥йних програм ≥ проект≥в;

Х моб≥л≥зац≥њ ресурс≥в шл¤хом орган≥зац≥њ сп≥льного ф≥нансуванђн¤, що зд≥йснюЇтьс¤ Ѕанком разом з дво- ≥ багатосторонн≥ми ≥нстиђтутами розвитку;

Х заохоченню державних ≥ приватних ≥нвестиц≥й;

Х наданню необх≥дноњ техн≥чноњ допомоги в п≥дготовц≥ проект≥в розвитку.

Ѕанк зд≥йснюЇ так≥ операц≥њ:

Х бере участь у кап≥тал≥ державних ≥ приватних орган≥зац≥й та п≥дприЇмств;

Х надаЇ пр¤м≥ позики або бере участь у позиках, що надаютьс¤ третьою крањною;

Х частково або повн≥стю гарантуЇ позики, що надаютьс¤ трет≥ми крањнами.

 

 

¬опрос є43 —поживчий кредит та його особливост≥.

—поживчий кредит - кредит, ¤кий надаЇтьс¤ тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам-резидентам ”крањни на придбанн¤ споживчих товарiв тривалого користуванн¤ та послуг i ¤кий повертаЇтьс¤ в розстрочку, ¤кщо iнше не передбачено умовами кредитного договору.

—поживчий кредит даЇ можлив≥сть отримати т≥ реч≥, ¤ких без використанн¤ кредиту потр≥бно було б довго чикати, або ж ¤к≥ були б недоступн≥ дл¤ отриманн¤, робити придбанн¤ товар≥в в зручний час, нав≥ть тод≥, коли споживач немаЇ в своЇму розпор¤дженн≥ необх≥дноњ суми гот≥вки, дозвол¤Ї оплачувати непередбачен≥ терм≥нов≥ витрати.

 редити, ¤кi надаютьс¤ банками, подiл¤ютьс¤:

- за строками користуванн¤ а) короткостроковi -до 1 року; б) середньостроковi -до 3 рокiв; в) довгостроковi -понад 3 рокiв.