ѕерел≥к питань на ≥спит з дисципл≥ни

Ђ–есурси м≥жнародного туризмуї

1. ѕредмет, обТЇкт та методи досл≥дженн¤ ресурс≥в м≥жнародного туризму.

2. ћ≥сце дисципл≥ни Ђ–есурси м≥жнародного туризмуї у систем≥ наук, њњ теоретичне ≥ практичне значенн¤. ќсновн≥ джерела ≥нформац≥њ, що використовуютьс¤ дисципл≥ною.

3. ѕон¤тт¤ про рекреац≥йн≥ потреби населенн¤.

—учасне сусп≥льство ставить перед людиною все вищ≥ вимоги стосовно р≥вн¤ њњ квал≥ф≥кац≥њ. ¬ ус≥х сфе≠рах людськоњ д≥¤льност≥ варт≥сть роботи людей найви≠щоњ квал≥ф≥кац≥њ пост≥йно зростаЇ. ÷≥л≥ галуз≥ госпо≠дарства в≥дчувають брак висококвал≥ф≥кованих спе≠ц≥ал≥ст≥в. ќтримуючи велик≥ винагороди за роботу, все б≥льша к≥льк≥сть людей змушена пост≥йно й ≥нтен≠сивно працювати. “ак вони не встигають в≥дновлюва-ти власн≥ життЇв≥ сили ≥ змушен≥ шукати њх у орган≥зо≠ваних в≥дпов≥дним чином в≥дпочинку,! л≥куванн≥. ” наш час ставленн¤ прац≥вник≥в до в≥дпочинку транс≠формувалос¤ в≥д неусв≥домленоњ до усв≥домленоњ по≠треби.

ћайже так≥ сам≥ зм≥ни в≥дбулис¤ й у св≥домост≥ ро≠ботодавц≥в. ¬исока ц≥на квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили, зростаючий њњ деф≥цит змушують б≥знесмен≥в ц≥нити власних прац≥вник≥в. ¬они потр≥бн≥ роботодавц¤м здо≠ровими ≥ нестомленими, щоб усп≥шно й ≥нтенсивно ви≠конувати свою роботу. ¬≥д цього залежить р≥вень при≠бутку.

«наченн¤ робочоњ сили, так званого людського фактора, у сучасному господарств≥ пост≥йно зростаЇ. Ўвидк≥ зм≥ни в технолог≥њ, орган≥зац≥њ виробництва, пост≥йне впровадженн¤ новац≥й вимагають в≥д прац≥в≠ник≥в не лише високоњ квал≥ф≥кац≥њ, а й в≥дм≥нних психоф≥зичних кондиц≥й, вм≥нн¤ швидко адаптуватис¤ до перманентних зм≥н. ” цих умовах р≥вень рекреац≥й≠них потреб прац≥вник≥в не просто зростаЇ. Ќабагато диверсиф≥кован≥шими стають вимоги до структури рекреац≥йних послуг.

јбсолютно очевидною тенденц≥Їю сучасност≥, ¤ку можна см≥ливо апроксимувати на майбутнЇ, Ї безпе≠рервне скороченн¤ ф≥зичних навантажень людей удо≠ма й на робочому м≥сц≥ ≥ хоча не наст≥льки стр≥мке, але теж в≥дчутне зростанн¤ розумових ≥ нервово-псих≥ч≠них навантажень. “ому внутр≥шнЇ психоф≥зичне на≠пруженн¤ у б≥льшоњ частини людства посилюЇтьс¤. якщо у людини немаЇ можливост≥ реал≥зувати своњ рекреац≥йн≥ потреби, вона або хвор≥Ї (втрачаЇ праце≠здатн≥сть), або намагаЇтьс¤ зн¤ти внутр≥шнЇ напру≠женн¤ за допомогою алкоголю ≥ наркотик≥в, в обох ви≠падках деградуючи ¤к особа ≥ спец≥ал≥ст.

ƒуже важливо, щоб рекреац≥йн≥ потреби були усв≥≠домлен≥ ¤к окремою людиною, так ≥ вс≥м сусп≥льством (людством) у ц≥лому. —еред багатьох людей донин≥ па≠нуЇ у¤вленн¤ про власн≥ рекреац≥йн≥ потреби ¤к про стан, максимально наближений до абсолютного спо≠кою. “акий екстенсивний п≥дх≥д Ї очевидним пере≠житком минулого. “од≥ максимально ф≥зична висна≠жена роботою людина справд≥ потребувала дл¤ в≥днов≠ленн¤ життЇвих сил великоњ к≥лькост≥ максимально калор≥йноњ њж≥ ≥ в≥дпочинку (переважно сну).

Ќеусв≥домленн¤ власних рекреац≥йних потреб, не≠вм≥нн¤ в≥дпочивати "по-новому" призвод¤ть до зрос≠танн¤ специф≥чних захворювань, пов'¤заних з пору≠шенн¤м природноњ р≥вноваги м≥ж витратами життЇвих сил на робот≥ та њх в≥дновленн¤м. ” цьому сенс≥ особли≠во у великих м≥стах необх≥дне створенн¤ в≥дпов≥дних спец≥ал≥зованих рекреац≥йних установ, у ¤ких увесь

комплекс рекреац≥йних послуг в≥дпов≥дав би спе≠циф≥чним рекреац≥йним потребам.

–екреац≥йн≥ потреби, особливо жител≥в великих м≥ст, знаход¤тьс¤ в площин≥ максимального злитт¤ з природою перебуванн¤ у с≥льськ≥й м≥сцевост≥ та туриз≠м≥. Ќауков≥ досл≥дженн¤ св≥дчать, що туризм зменшуЇ захворюванн¤ на серцево-судинн≥ хвороби ≥ нервово-псих≥чн≥ розлади на 40Ч50 %.

Ќе усв≥домлюючи або не знаючи цього, люди у ве≠ликих м≥стах можуть чекати по «ќЧ40 хв тролейбус, а пот≥м штовхатис¤ у ньому або сид≥ти ще 10Ч20 хв до м≥сц¤ роботи, а цей час можна було б витратити дл¤ того, щоб д≥йти до своЇњ ф≥рми п≥шки. ”св≥домлен≥ ре≠креац≥йн≥ потреби Ч це не граф≥к поњздки п≥д час в≥д≠пустки на курорт, а розроблений на роботу найб≥льш еколог≥чно безпечний п≥шох≥дний маршрут. ÷е коли, наприклад, прибувшивласним автомоб≥лем з прим≥сь≠коњ зони до  иЇва, людина залишаЇ його на сто¤нц≥ б≥≠л¤ супермаркету, а сама в доброму темп≥ йде 6Ч10 км до роботи ≥ назад до автосто¤нки по њњ завершенн≥.

4. ѕон¤тт¤ про рекреац≥йний потенц≥ал територ≥њ.

ѕриродокористуванн¤ - це основна форма взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природного середовища, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ через систему заход≥в, спр¤мованих на освоЇнн¤, використанн¤, перетворенн¤, в≥дновленн¤ ≥ охорону природних ресурс≥в, ≥ в≥дображаЇ зв'¤зки м≥ж виробництвом, населенн¤м ≥ оточуючим середовищем. ¬ процес≥ рекреац≥њ природа виступаЇ одним з пров≥дних фактор≥в в≥дпочинку ≥ оздоровленн¤, в≥дновленн¤ ф≥зичних ≥ нервово-псих≥чних сил людини. ≤сторична законом≥рн≥сть взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи про¤вл¤Їтьс¤ в розширенн≥ впливу людини на природу при зростанн≥ темп≥в економ≥чного розвитку ≥ усв≥домленн≥ необх≥дност≥ збереженн¤ природного середовища при зростаючому значенн≥ його рекреац≥йноњ функц≥њ.

¬ умовах екстенсивноњ та ≥нтенсивноњ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, зростанн¤ потреб сусп≥льства в рекреац≥њ виникаЇ об'Їктивна необх≥дн≥сть в планом≥рному використанн≥ природних багатств дл¤ задоволенн¤ потреб, тобто в орган≥зац≥њ особливого виду природокористуванн¤ - рекреац≥йного.

–екреац≥йне природокористуванн¤ маЇ три основн≥ функц≥њ: соц≥альну, економ≥чну ≥ природоохоронну. —оц≥альна функц≥¤ рекреац≥йного природокористуванн¤ - це задоволенн¤ специф≥чних потреб населенн¤ у в≥дпочинку, оздоровленн≥, сп≥лкуванн≥ з природою, що спри¤Ї зм≥цненню ф≥зичного ≥ розумового здоров'¤ сусп≥льства. ≈коном≥чна функц≥¤ пол¤гаЇ, головним чином, у в≥дновленн≥ робочоњ сили. «авд¤ки рекреац≥њ п≥двищуЇтьс¤ працездатн≥сть, зб≥льшуЇтьс¤ фонд робочого часу, що спри¤Ї зростанню продуктивност≥ прац≥. ƒо економ≥чноњ функц≥њ належать також розширенн¤ сфери застосуванн¤ прац≥ ≥ прискорений розвиток соц≥альноњ ≥ виробничоњ ≥нфраструктури на територ≥¤х ≥нтенсивного рекреац≥йного природокористуванн¤. ѕриродоохоронна функц≥¤ пол¤гаЇ в попередженн≥ деградац≥њ природних рекреац≥йних комплекс≥в п≥д впливом антропогенноњ д≥¤льност≥, в тому числ≥ ≥ рекреац≥йноњ.

ћетодично рекреац≥йне природокористуванн¤ сл≥д розгл¤дати ¤к Їдн≥сть таких процес≥в, ¤к орган≥зац≥¤ рекреац≥њ населенн¤ з використанн¤м природних ресурс≥в ≥ умов, передбаченн¤ зм≥н стану оточуючого середовища п≥д впливом рекреац≥йноњ д≥¤льност≥, задоволенн¤ потреб населенн¤ в природних рекреац≥йних ресурсах ≥ в≥дновленн¤ робочоњ сили.

як правило, в територ≥ально-виробничому комплекс≥ визначальним ≥ первинним його елементом Ї виробнича структура. Ќевиробнича сфера забезпечуЇ умови ≥снуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ виробничоњ ≥ Ї н≥би вторинною. Ћише в тих випадках, коли рег≥он маЇ рекреац≥йну спец≥ал≥зац≥ю, невиробнича сфера стаЇ первинним фактором, ¤кий визначаЇ умови розвитку виробничоњ сфери. ¬ такому випадку виникаЇ необх≥дн≥сть у створенн≥ нових форм кооперуванн¤ п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й в рамках Їдиного територ≥ального комплексу з метою максимального ≥ ефективного наданн¤ рекреац≥йних послуг. ќдн≥Їю з них Ї територ≥ально-рекреац≥йний комплекс (“– ). ¬≥н характеризуЇтьс¤ Їдиною територ≥Їю, ¤ка маЇ значний рекреац≥йний потенц≥ал, сукупн≥сть рекреац≥йних установ, з т≥сними виробничими зв'¤зками, Їдн≥стю орган≥зац≥йних форм правл≥нн¤, ¤к≥ забезпечують ефективне використанн¤ природних рекреац≥йних ресурс≥в ≥ соц≥ально-економ≥чних умов, що склалис¤ на дан≥й територ≥њ.

’оча зовн≥ проблема рекреац≥йного природокористуванн¤ поширюЇтьс¤ лише на об'Їкти природи, ¤к≥ можуть використовуватись з метою рекреац≥њ, в д≥йсност≥ вона охоплюЇ також широке коло об'Їкт≥в антропогенного походженн¤, ¤к≥ впливають на ефективн≥сть освоЇнн¤, використанн¤, в≥дновленн¤ ≥ охорони цих ресурс≥в. —укупн≥сть таких об'Їкт≥в в рег≥он≥ утворюЇ територ≥ально-рекреац≥йний комплекс. “аким чином, рекреац≥йне природокористуванн¤ маЇ рег≥ональну локал≥зац≥ю ≥ може розгл¤датис¤ ¤к елемент рег≥ональноњ економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ пол≥тики. “ому в ¤кост≥ об'Їкта рекреац≥йного природокористуванн¤ в умовах його ≥нтенсиф≥кац≥њ сл≥д розгл¤дати “– .

“–  маЇ складну внутр≥шню структуру ≥ значн≥ зовн≥шн≥ зв'¤зки. ¬нутр≥шн¤ структура комплексу визначаЇтьс¤ р≥внем розвитку матер≥ально-техн≥чноњ бази галузей рекреац≥йноњ спец≥ал≥зац≥њ, виробничоњ ≥ соц≥альноњ ≥нфраструктур, станом навколишнього середовища, на¤вн≥стю трудових ресурс≥в, характером розселенн¤ населенн¤ в рекреац≥йних районах. «овн≥шн≥ зв'¤зки комплексу визначаютьс¤ соц≥ально-економ≥чними умовами комплексоутворенн¤, такими ¤к транспортно-географ≥чне положенн¤ комплексу, зв'¤зок з внутр≥шн≥ми пунктами матер≥ально-техн≥чного ≥ продовольчого постачанн¤, розташуванн¤м в≥дносно зон, з ¤ких в п≥ков≥ сезони може бути залучена додаткова робоча сила.

—л≥д п≥дкреслити, що рекреац≥йне природокористуванню, викликаЇ необх≥дн≥сть охорони ≥ в≥дновленн¤ не т≥льки природних ресурс≥в, але ≥ природних умов, ¤к≥ становл¤ть середовище ≥снуванн¤ людей.

¬с≥ галуз≥, п≥дгалуз≥, види виробництв, ¤к≥ Ї джерелами можливих забруднень ≥ порушень, р≥вноваги навколишнього середовища, несум≥сн≥ з рекреац≥йною д≥¤льн≥стю, њх не можна розм≥щувати в районах з ≥нтенсивною рекреац≥Їю. ƒосить типова проблема розвитку рекреац≥йноњ галуз≥ в рег≥он≥, де рекреац≥йн≥ ресурси межують з корисними копалинами ≥ добуванн¤ останн≥х без нанесењнн¤ шкоди рекреац≥йним ресурсам неможливе. “аке становщще склалось, наприклад, в одному з район≥в ѕрикарпатт¤. ”н≥кальн≥ родовища м≥неральних вод розм≥щен≥ пор¤д з покладами нафти. «а оц≥нками вчених, м≥сц¤ зал¤ганн¤ л≥кувальних м≥неральних вод у цьому район≥ не мають аналог≥в в крањн≥, однак нафтов≥ джерела, не так≥ ун≥кальн≥, уже запланован≥ в експлуатац≥ю. ÷е св≥дчить про те, що в≥дсутн≥й п≥дх≥д при вир≥шенн≥ проблеми розвитку галузей в рег≥он≥ ≥ не враховуЇтьс¤ пор≥вн¤льна соц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть використанн¤ тих чи ≥нших ресурс≥в.

ѕроблема рац≥онального прирсюдокористуванн¤ пол¤гаЇ в забезпеченн≥ всеб≥чного й елективного використанн¤, в≥дновленн¤ ≥ збереженн¤ природний умов ≥ ресурс≥в рекреац≥њ з врахуванн¤м об'Їктивно ≥снуючих потреб. ƒл¤ њњ вир≥шенн¤ потр≥бно глибоко ≥ всеб≥чно обірунтувати науков≥ ≥ практичн≥ заходи, ¤к≥ б планом≥рно забезпечили ≥ ц≥леспр¤мовано управл¤ли розвитком рекреац≥йнц0го природокористуванн¤. “еоретичною основою комплексного вивченн¤ ≥ вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми служить системний п≥дх≥д, ¤кий дозвол¤Ї анал≥зувати ≥ впор¤дкувати ц≥л≥ функц≥онуванн¤ тих чи ≥нших систем, встановлювати в≥дпов≥дн≥сть м≥ж метою, можливост¤ми вир≥шенн¤ проблеми ≥ необх≥дними дл¤ цього ресурсами.

5. ‘актори, що генерують рекреац≥йн≥ потреби населенн¤.

6. ‘актори, що реал≥зують рекреац≥йн≥ потреби населенн¤.

7. ‘актори, що обмежують розвиток рекреац≥йноњ д≥¤льност≥ на територ≥њ.

8. ѕриродн≥ рекреац≥йно-туристськ≥ ресурси.

ѕриродн≥ рекреац≥йн≥ ресурси - це особливост≥ природи, природн≥ та природно-техн≥чн≥ геосистеми, т≥ла, ¤вища природи, њх компоненти й властивост≥, природоохоронн≥ об'Їкти.

ѕриродн≥ рекреац≥йн≥ ресурси Ц це обТЇкти ≥ ¤вища природного походженн¤, що можуть бути використан≥ дл¤ туризму, л≥куванн¤, в≥дпочинку, впливають на територ≥альну орган≥зац≥ю рекреац≥йноњ д≥¤льност≥, формуванн¤ рекреац≥йних район≥в (центр≥в), њхню спец≥ал≥зац≥ю та економ≥чну ефективн≥сть. ¬они спри¤ють в≥дновленню ф≥зичних ≥ духовних сил людини, њњ працездатност≥, використовуютьс¤ дл¤ пр¤мого й опосередненого споживанн¤ та виробництва курортних та туристичних послуг

9. ≤сторико-культурн≥ рекреац≥йно-туристськ≥ ресурси.

≤сторико-культурн≥ туристичн≥ ресурси (≤ “–) - це пам'¤тки ≥стор≥њ ≥ культури, створен≥ людиною, ¤к≥ мають сусп≥льно-виховне значенн¤, становл¤ть п≥знавальний ≥нтерес ≥ можуть бути використан≥ в туристичн≥й д≥¤льност≥. ƒо складу ≤ “– вход¤ть пам'¤тки ≥стор≥њ, арх≥тектури, мистецтва, етнограф≥чн≥ пам'¤тки ≥ пам'¤тки народноњ творчост≥.

10. ≤нфраструктурн≥ рекреац≥йно-туристськ≥ ресурси.

11. ѕринципи ≥ ознаки рекреац≥йно-туристського районуванн¤ територ≥њ.

ќсновою дл¤ виокремленн¤ р≥зних рег≥он≥в, райо≠нуванн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ частини нашоњ планети або окре≠моњ крањни Ї в≥дм≥нност≥ одних територ≥й в≥д ≥нших. «а найзагальн≥шими критер≥¤ми ц≥ в≥дм≥нност≥ можна об'Їднати в три групи: природн≥, ≥сторичн≥ ≥ соц≥ально-економ≥чн≥.

ѕриродн≥ в≥дм≥нност≥ визначаютьс¤ об'Їктивними геолог≥чними, географ≥чними та б≥олог≥чними особли≠вост¤ми окремих частин «емл≥. «окрема под≥л св≥ту на материки н≥ в кого не викликаЇ сумн≥ву, бо в природ≥ насправд≥ Ї реально в≥докремлен≥ частини суходолу, роз'Їднан≥ мор¤ми й океанами. “акий реально на¤в≠

ний природно-геолог≥чний под≥л св≥ту Ї одн≥Їю з бага≠тьох п≥дстав дл¤ його рег≥онал≥зац≥њ.

ƒ≥¤ географ≥чних ≥ б≥олог≥чних чинник≥в у ви≠окремленн≥ рекреац≥йних рег≥он≥в не менш важлива. ¬≥домо, що географ≥чна оболонка маЇ багато законо≠м≥рностей. ƒо найважлив≥ших з них належать: ц≥л≥с≠н≥сть, ритм≥чн≥сть, висотна по¤сн≥сть ≥ горизонтальна зональн≥сть. ќстанн≥ дв≥ законом≥рност≥ е одн≥Їю з най≠поважн≥ших п≥дстав рекреац≥йного районуванн¤.

¬исотна по¤сн≥сть пол¤гаЇ у поступов≥й законом≥р≠н≥й зм≥н≥ природи (рослинний, тваринний св≥т тощо) з п≥дн¤тт¤м у гори в≥д њхнього п≥дн≥жж¤ до вершини.  р≥м рослинного ≥ тваринного св≥ту, вона ч≥тко просте≠жуЇтьс¤ в ірунтах. ¬исотна по¤сн≥сть зумовлена зм≥≠ною кл≥мату з висотою. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤ у зниженн≥ температури на 0,6 ∞— на кожних 100 м п≥дйому.  р≥м того, до висоти 2Ч3 км суттЇво зростаЇ к≥льк≥сть опад≥в. ’арактер висотноњ по¤сност≥ залежить перш за все в≥д положенн¤ г≥р у систем≥ широтних зон, висоти над р≥внем мор¤, експозиц≥њ схил≥в.  ожна природна широтна зона маЇ власн≥ особливост≥ висотних по¤с≥в. «б≥льшенн¤ чисельност≥ населенн¤ «емл≥, розвиток ≥ просторово-територ≥альне поширенн¤ господарства привод¤ть до ≥нтенсивного освоЇнн¤ людством г≥р≠ських м≥сцевостей. ” багатьох крањнах г≥рськ≥ райони вже нин≥ стали територ≥¤ми не лише розвитку туриз≠му ≥ с≥льського господарства, а й важкоњ промисло≠вост≥. ќднак рекреац≥¤ ≥ туризм у горах Ї най адекватн≥шою формою њх господарського освоЇнн¤ ≥ викори≠станн¤.

√еограф≥чна зональн≥сть Ї посл≥довною зм≥ною природних зон з≥ зм≥ною географ≥чноњ широти у напр¤≠м≥ в≥д екватора до полюс≥в. ѕри цьому зм≥нюютьс¤ ¤к окрем≥ природн≥ компоненти, так ≥ природн≥ комплек≠си в ц≥лому. “ак≥ зм≥ни зумовлен≥ неоднаковою к≥льк≥стю тепла, ¤ке отримують р≥зн≥ частини «емл≥ вна≠сл≥док њњ кул¤стост≥. ƒо зональних комплекс≥в нале≠жать географ≥чн≥ по¤си ≥ природн≥ зони. ѕерш≥ Ї най≠б≥льшими зональними комплексами, ¤к≥ опер≥зують всю нашу планету в широтному напр¤м≥ (екватор≥аль≠ний, субекватор≥альний, троп≥чний тощо). Ѕудь-¤кий географ≥чний по¤с у свою чергу под≥л¤Їтьс¤ на менш≥ за розм≥рами комплекси, ¤к≥ називаютьс¤ природни≠ми зонами (л≥с≥в, степ≥в, пустель та ≥н.).

” рекреац≥йн≥й географ≥њ дл¤ виокремленн¤ певних рег≥он≥в, кр≥м природних чинник≥в, велику роль в≥д≥≠грають ≥сторичн≥. «а найзагальн≥шими ознаками ≥ найб≥льшими просторовими ви¤вами вони простежу≠ютьс¤ увид≥ленн≥ на «емл≥ окремих частин св≥ту. ’оча њхн¤ к≥льк≥сть зб≥гаЇтьс¤ з к≥льк≥стю материк≥в (6), принципи њх виокремленн¤ вже переважно не геолого-географ≥чн≥, а ≥сторичн≥. ќсобливо ¤скраво це ви¤в≠л¤Їтьс¤ у под≥л≥ одного материка ™враз≥њ на дв≥ части≠ни св≥ту Ч ™вропу та јз≥ю або в об'Їднанн≥ двох мате≠рик≥в Ч ѕ≥вн≥чноњ та ѕ≥вденноњ јмерики в одну части≠ну св≥ту Ч јмерику.

” багатьох випадках географ≥чн≥ й ≥сторичн≥ чин≠ники у вид≥ленн≥ рег≥он≥в гармон≥йно поЇднуютьс¤. “ак формуютьс¤ ≥сторико-географ≥чн≥ рег≥они. Ќапри≠клад, рег≥ональн≥ пон¤тт¤ "арабський св≥т", "крањни ѕ≥вн≥чноњ јфрики⁵⁹ фактично Ї гармон≥йним поЇднан≠н¤м пустельних ≥ нап≥впустельних ландшафт≥в з ≥сто≠рично адаптованою до них культурою арабських на≠род≥в.

¬ажливу роль географ≥чн≥ та ≥сторичн≥ чинники в≥д≥грають й у виокремленн≥ економ≥чних район≥в св≥≠ту. ¬≥дм≥нност≥ в природних умовах ≥ ресурсах р≥зних частин нашоњ планети спри¤ють спец≥ал≥зац≥њ на ви≠робництв≥ в≥дпов≥дноњ продукц≥њ. Ќа певн≥й територ≥њ св≥ту, в окрем≥й крањн≥ чи њхн≥й груп≥ випуск ¤кихось

вироб≥в або наданн¤ певних послуг стаЇ об'Їктивно б≥льш ефективним, н≥ж будь-де за њхн≥ми межами. —пец≥ал≥зац≥¤ господарства окремого рег≥ону або крањ≠ни св≥ту складаЇтьс¤ ≥сторично. « розвитком госпо≠дарства ≥ зм≥ною ситуац≥њ в ц≥лому чи в њњ окремих ком≠понентах вона може суттЇво зм≥нюватис¤. ўоб визна≠чити спец≥ал≥зац≥ю територ≥њ, необх≥дно з'¤сувати принципи розм≥щенн¤ виробництва. „инниками роз≠витку певноњ спец≥ал≥зац≥њ Ї:

а) природн≥ умови та ресурси;

б) на¤вн≥сть трудових ресурс≥в;

в) особливост≥ географ≥чного положенн¤, зокрема стосовно транспортноњ ≥нфраструктури;

г) галуз≥ господарства, що сформувалис¤ ≥сто≠рично;

д) виконанн¤ певного державного замовленн¤ чи реал≥зац≥¤ ¤когось глобального або рег≥онального про≠екту.

« часом окрем≥ рег≥они св≥ту чи певноњ крањни почи≠нають все суттЇв≥ше в≥др≥зн¤тис¤ один в≥д одного вже не т≥льки природними й ≥сторичними, а насамперед економ≥чними умовами та трудовими ресурсами. Ќа≠приклад, в одному рег≥он≥ виробл¤ють метал ≥ маши≠ни, в ≥ншому вирощують банани й ананаси, в третьому пропонують послуги з в≥дпочинку ≥ л≥куванн¤. —пец≥≠ал≥зуючись на виробництв≥ певноњ продукц≥њ в умовах глобал≥зац≥њ, кожен рег≥он св≥ту забезпечуЇ нею ≥нш≥ частини св≥ту й отримуЇ те, чого йому не вистачаЇ. “ак в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н результатами прац≥. «азначений под≥л прац≥ м≥ж окремими територ≥¤ми, ¤к ви вже зна≠Їте, називаЇтьс¤ географ≥чним або територ≥альним.

ќбірунтований ≥ рац≥ональний под≥л усього св≥ту або його окремих складових на просторово-територ≥≠альн≥ частини базуЇтьс¤ на теор≥њ районуванн¤ або ре-г≥онал≥зац≥њ. ÷¤ теор≥¤ даЇ змогу науково обірунтувати виокремленн¤ рег≥он≥в, ¤к≥ об'Їктивно в≥д≥грають значну роль ¤к у ц≥лому на планет≥, так ≥ на окремих континентах або в межах тих чи ≥нших крањн.

“ерм≥ни ≥ пон¤тт¤ "район" ≥ "рег≥он" у б≥льшост≥ випадк≥в нав≥ть у науков≥й л≥тератур≥ вживаютьс¤ ¤к синон≥ми. ¬одночас м≥ж ними Ї очевидн≥ в≥дм≥нност≥. ѕон¤тт¤ "район" переважно застосовуЇтьс¤ дл¤ озна≠ченн¤ м≥сцевост≥, що вир≥зн¤Їтьс¤ за географ≥чними, економ≥чними, адм≥н≥стративними та ≥ншими ознака≠ми (промисловий, ресурсно-рекреац≥йний, економ≥ч≠ний, адм≥н≥стративний). ѕо-перше, його використову≠ють дл¤ позначенн¤ району, област≥, територ≥њ, части≠ни крањни, що характеризуютьс¤ сукупн≥стю природ≠них або ≥сторико-географ≥чних умов ≥ нац≥ональним складом населенн¤. ѕо-друге, визначенн¤ району ¤к групи крањн, ¤к≥ становл¤ть окремий рег≥он, мають под≥бн≥ рекреац≥йн≥ ознаки, що в≥др≥зн¤ють њх в≥д ≥нших територ≥й, найб≥льш придатне дл¤ вживанн¤ саме у рекреац≥йн≥й географ≥њ.

ѕон¤тт¤ "рег≥он" включаЇ не лише суход≥л, мате≠рики та остр≥вн≥ д≥л¤нки нашоњ планети, а й водн≥ про≠стори, тобто в≥н може складатис¤ з суход≥льноњ тери≠тор≥њ й акватор≥њ. як приклад рекреац≥йне значимого можна навести  арибський рег≥он, або рег≥он  ариб≠ського мор¤, ¤кий складаЇтьс¤ переважно з≥ значноњ к≥лькост≥ остр≥вних крањн ≥ водних простор≥в, ¤к≥ њх роз'Їднують ≥ об'Їднують. “е саме можна сказати й про “ихоокеанський рег≥он або рег≥он ќкеан≥њ. ќднак у б≥льшост≥ випадк≥в пон¤тт¤ "рег≥он" все-таки сто≠суЇтьс¤ суходолу та безпосередньо прилеглих до нього акватор≥й.

12. —утн≥сть пон¤тт¤ Ђтуризмї.  ласиф≥кац≥¤ вид≥в туризму.

ѕ≥д туризмом розум≥ють теор≥ю ≥ практику р≥зного роду поход≥в, сходженн¤ на гори ≥ подорож≥ з метою спортивного суперництва, активного в≥дпочинку, осв≥ти ≥ вихованн¤. ƒл¤ подорожей у в≥дпустку з використанн¤м громадського або особистого транспорту, в ¤ких головне м≥сце займають розмови ≥ в≥дпочинок, все б≥льше п≥дходить слово туризм. “уризм складаЇ частину ф≥зичноњ культури ≥ спорту, оск≥льки в≥н служить про¤вленн¤м здорового способу житт¤, розвитку, досконал≥стю ≥ збереженню ф≥зичноњ робото здатност≥ ≥ всесторонньоњ п≥дготовки. ¬ туристичн≥й д≥¤льност≥† в центр≥ уваги знаход¤тьс¤ р≥зн≥ форми планом≥рних ≥ орган≥зованих туристичних поход≥в, вело туризм, подорожей на лодках ≥ лижних поход≥в.  р≥м того, туризм† повТ¤заний з культурними ц≥нност¤ми. ќсобливо важливе значенн¤ туризму заключаЇтьс¤ в орган≥зац≥њ дозв≥лл¤ дл¤ молод≥.

ћожна вид≥лити наступн≥ види туризму.

≈кскурс≥йний† туризм - подорож у п≥знавальних ц≥л¤х. ÷е одна з найб≥льш розповсюджених форм туризму.

–екреац≥йний туризм †- подорож дл¤ в≥дпочинку ≥ л≥куванн¤. ÷ей вид туризму Ї дуже† розповсюдженим в усьому св≥т≥. ” де¤ких крањнах в≥н вид≥л¤Їтьс¤ в самост≥йну галузь економ≥ки ≥ функц≥онуЇ паралельно з ≥ншими видами туризму.

ƒ≥ловий туризм †- поњздки, звФ¤заний з виконанн¤м профес≥йний обовФ¤зк≥в. ” звФ¤зку з загальною ≥нтеграц≥Їю ≥ встановленн¤м д≥лових контакт≥в д≥ловий туризм щор≥чно здобуваЇ усе б≥льшого значенн¤. ѕоњздки в≥дбуваютьс¤ з метою в≥дв≥дуванн¤ обФЇкут≥в, що належать ф≥рм≥, чи представл¤ють дл¤ нењ особливий ≥нтерес; дл¤ проведенн¤ переговор≥в, дл¤ пошуку додаткових канал≥в чи постачанн¤ збуту ≥ т.д.† «вертанн¤ до туристичних ф≥рм у вс≥х под≥бних випадках дозвол¤Ї орган≥зувати поњздку з найменшими витратами, заощаджуючи час.  р≥м того, до сфери д≥лового туризму в≥дноситьс¤ орган≥зац≥¤ р≥зних конференц≥й, сем≥нар≥в, симпоз≥ум≥в ≥ т.д. ” таких випадках великого значенн¤ набувають спорудженн¤ при готельних комплексах спец≥альних зал≥в, установка устаткуванн¤ дл¤ звФ¤зку ≥ т.д.

†≈тн≥чний† туризм †- поњздки дл¤ побаченн¤ з родичами. “кристськ≥ агенства допомагають з оформленн¤м транспортних квитк≥в, закордонних паспорт≥в, в≥з ≥ т.д.

—портивний† туризм - поњздки дл¤ участ≥ в спортивних заходах. ƒо послуг туристських ф≥рм звертаютьс¤ у цьому випадку ¤к кер≥вники спортивних команд, орган≥затори змагань, так ≥ бол≥льники ≥ просто бажаюч≥ бути присутн≥ми на змаганн≥.

÷≥льовий† туризм† ¤вл¤Ї собою† поњздки на р≥зн≥ масов≥ заходи.

–ел≥г≥йний туризм †- подорож, що маЇ метою виконанн¤ ¤ких-небудь рел≥г≥йних процедур, м≥с≥й.†††

 араван≥нг †- подорож у невеликих моб≥льних будиночках на колесах.

ѕригодницький (екстремальний) туризм - туризм, звФ¤заний з ф≥зичними навантаженн¤ми, а ≥нод≥ з небезпекою дл¤ житт¤.

¬од¤ний туризм - поњздки на теплоход≥, ¤хт≥ й ≥нших р≥чкових й морських суднах по р≥чках, каналах, озерах, мор¤х. √еограф≥чно ≥ за часом цей туризм дуже р≥зноман≥тний: в≥д годинних ≥ одноденних маршрут≥в до багатотижневих круњз≥в по мор¤х ≥ океанах. ”с≥ ц≥ види туризму найчаст≥ше т≥сно перепл≥таютьс¤ м≥ж собою, ≥ њх найчаст≥ше важко вид≥лити в чистому вигл¤д≥.

13. ћетоди оц≥нки рекреац≥йних ресурс≥в територ≥њ.

14. —татистика м≥жнародного туризму.

ќбс¤ги м≥жнародних подорожей прийн¤то визначати у натур. або† к≥льк≥сних ≥ ц≥нових або варт≥сних показниках. Ќатуральн≥ показники базуютьс¤ на к≥лькост≥ турист≥в. ќск≥льки обс¤ги м≥жнародного туризму залежать в≥д тривалост≥ перебуванн¤ турист≥в у дан≥й крањн≥ на практиц≥ використовують:

 ≥льк≥сть ноч≥вель або к≥льк≥сть туро дн≥в T=VD- де T Ц к≥льк≥сть туро дн≥в, V- к≥льк≥сть турист≥в, D- середн¤† тривал≥сть перебуванн¤. ¬арт≥сн≥ показники Ц грошов≥ надходженн¤ в≥д орган≥зац≥њ тур. послуг. ќбс¤г валютних надходжень визначають S=V.D.S* V- к≥льк≥сть турист≥в, D- тривал≥сть перебуванн¤, S*- середн≥й витрати туриста на день.

ѕри оц≥нц≥ валютних надходжень використовують 2 метода:

v  ѕр¤мий (на основ≥ банк≥вських даних)

v  Ќепр¤мий (на основ≥ виб≥ркових соц. досл≥джень)

15. “ранспорт ¤к ресурс м≥жнародного туризму. ¬иди туристичного транспорту.

16. “уристична типолог≥¤ крањн св≥ту. «агальна характеристика.

17. –озвинен≥ туристичн≥ крањни св≥ту.

18. Ќов≥ туристичн≥ крањни св≥ту.

19.  рањни св≥ту, туристична галузь ¤ких на стад≥њ реформуванн¤.

20. “уристична спец≥ал≥зац≥¤ малих остр≥вних крањн св≥ту.

21.  рањни св≥ту, туристичний ринок ¤ких на стад≥њ формуванн¤.

22. ќсновн≥ бальнеолог≥чн≥ курорти св≥ту ≥ ”крањни.

23. ќсновн≥ морськ≥ курорти св≥ту ≥ ”крањни.

24. ќсновн≥ г≥рськолижн≥ курорти св≥ту та ”крањни.

√ори розташован≥ на територ≥њ 4 областей ”крањни: Ћьв≥вськоњ, «акарпатськоњ, ≤вано-‘ранк≥вськоњ ≥ „ерн≥вецький. –ег≥он також умовно под≥л¤Їтьс¤ на 2 частин≥ - ѕрикарпатт¤ ≥ «акарпатт¤. ѕрикарпатт¤ - це ≤вано-‘ранк≥вська ≥ „ерн≥вецька област≥, «акарпатт¤ - «акарпатська область. „астина Ћьв≥вськоњ област≥ також розташована на територ≥њ г≥р (п≥вденна частина). √ори невисок≥, вулкан≥чного походженн¤, середньою висотою близько 1200-1400 метр≥в. Ќайвища точка знаходитьс¤ в район≥ села ясин¤ ≥ яблуниц¤ - гора √оверла - 2061 м. ѕоруч розташован≥ вс≥ двухтис¤чники ”крањнських  арпат - ѕетрос, ’ом'¤к, ѕоп-≤ван.

√≥рськ≥ вершини покрит≥ сн≥гом близько 5 м≥с¤ц≥в прот¤гом року. ѕрактично в будь-¤кому рег≥он≥ Ї м≥сц¤ дл¤ катанн¤ на лижах - лижн≥ бази, санатор≥њ звичайно розташован≥ в м≥сц¤х, придатних дл¤ катанн¤ на лижах ≥ сноубордах.

¬ ”крањни, на сьогодн≥, функц≥онують чотири основн≥ г≥рськолижн≥ курорти, це - Ѕуковель, яблуниц¤, —лавсько та ƒрагобарт.

25. √еограф≥¤ спортивного м≥жнародного туризму.

26. —в≥тов≥ центри рел≥г≥йного туризму.

27. ¬иди ресурс≥в подв≥йного туризму.

28. –есурси круњзного туризму.

29. –есурси еколог≥чного туризму.

30. –екреац≥йно-туристськ≥ ресурси та районуванн¤ ™вропейського макрорайону.

31. –екреац≥йно-туристськ≥ ресурси та районуванн¤ јз≥атського макрорайону.

32. –екреац≥йно-туристськ≥ ресурси та районуванн¤† макрорайону јмерики.

33. –екреац≥йно-туристськ≥ ресурси та районуванн¤ Ѕлизькосх≥дного макрорайону.

34. –екреац≥йно-туристськ≥ ресурси та районуванн¤ макрорайону јвстрал≥њ та ќкеан≥њ.

35. –екреац≥йно-туристськ≥ ресурси та районуванн¤ јфриканського макрорайону.

36. –екреац≥йно-туристськ≥ ресурси та районуванн¤ јнтарктичного макрорайону.

–озвиток антарктичного туризму в≥дбуваЇтьс¤ у довол≥ складних природних ≥ правових умовах, а та≠кож в умовах значноњ просторовоњ в≥ддаленост≥ јн≠тарктики, њњ в≥дносноњ ≥зольованост≥ в≥д основних ре≠г≥он≥в св≥ту.

Ќа п≥вдень в≥д 60∞ п≥вденноњ широти д≥Ї ƒогов≥р про јнтарктику. ” 1959р. укладено м≥жнародний догов≥р, за ¤ким материк јнтарктида не належить жодн≥й держав≥. Ѕудь-¤ка крањна може проводити у н≥й науков≥ досл≥дженн¤. «аборонен≥ тут буд≥вництво в≥йськових баз ≥ розробленн¤ родовищ корисних ко≠палин.

‘актично рекреац≥¤ ≥ туризм у наш час стають ос≠новним видом, кр≥м наукових досл≥джень, господар≠ськоњ д≥¤льност≥ в јнтарктид≥. ”часники ƒоговору про јнтарктику ухвалили ѕравила повед≥нки дл¤ 14 ви≠значених туристичних сто¤нок, територ≥њ ¤ких ч≥тко окреслен≥ та меж≥ ¤ких не можна перетинати. ” 1991 р. створена ћ≥жнародна асоц≥ац≥¤ антарктичних тур-

оператор≥в, ¤ка нал≥чуЇ понад 80 компан≥й. ƒ≥њ цих туроператор≥в пост≥йно ≥ жорстко контролюютьс¤ з метою повного виконанн¤ процедур висадженн¤ на бе≠рег ≥ суворого дотриманн¤ кодексу повед≥нки п≥д час перебуванн¤ в јнтарктид≥. ѕорушники втрачають л≥≠ценз≥ю ≥ вже б≥льше н≥коли не допускаютьс¤ на цей еколог≥чно дуже вразливий материк.

“урист≥в з усього св≥ту, ¤к≥ хот≥ли б в≥дв≥дати јн≠тарктиду, спочатку доставл¤ють до базових м≥ст-пор≠т≥в ѕ≥вденноњ п≥вкул≥. ƒо них належать ’обарт (јвс≠трал≥¤), ”шуайа (јргентина), ѕунта-јренас („ил≥). “ут туристи з ус≥Їњ планети чекають в≥дправленн¤ до јнтарктиди.

ѕонад 90 % ус≥х турист≥в прибуваЇ до цього макро-рег≥ону суднами в режим≥ морських круњз≥в. ўороку спостер≥гаЇтьс¤ приблизно на 10Ч15 % зростанн¤ к≥лькост≥ бажаючих таким чином потрапити в јн≠тарктику. Ѕ≥льш≥сть турист≥в в≥дв≥дуЇ јнтарктичний п≥востр≥в ≥ субантарктичн≥ острови у л≥тн≥й час. —пе≠циф≥чний антарктичний тваринний св≥т поЇднуЇтьс¤ з температурами вище ќ ∞— у цей пер≥од ≥ розм≥щенн¤м рег≥ону п≥вн≥чн≥ше за смугою пост≥йноњ плавучоњ кри≠ги. —аме тут можна милуватис¤ незр≥вн¤нними айс≠бергами, ¤к≥ плавають в океан≥, в≥дколовшись в≥д ма≠терикового льодовика. ƒе¤к≥ з них дос¤гають коло≠сальних розм≥р≥в.

” —х≥дн≥й јнтарктиц≥ пост≥йно зростаЇ обс¤г пере≠везенн¤ турист≥в ав≥ац≥йним транспортом. јв≥ац≥йний туризм маЇ багато переваг над морським. Ќижч≥ ц≥ни в≥д круњзних, менша тривал≥сть подорож≥, можлив≥сть ≥з пов≥тр¤ огл¤нути внутр≥шн≥ райони крижаного ма≠терика все б≥льше робл¤ть ав≥атуризм конкурентоспро≠можним у цьому макрорег≥он≥.

 ≥льк≥сть турист≥в, ¤к≥ в≥дв≥дують јнтарктику, пост≥йно зростаЇ. „ас зародженн¤ антарктичного туризму припадаЇ на середину 50-х рок≥в XX ст. ѕочат≠ковий етап тривав до 1969р. « 1970 по 1991 р. в≥дбу≠валис¤ становленн¤, швидкий розвиток ≥ в≥дпрацю≠ванн¤ м≥жнародних механ≥зм≥в регулюванн¤ турис≠тичних поток≥в ≥ контролю за рекреац≥йно-туристич≠ною д≥¤льн≥стю. « 1991 р. почавс¤ сучасний етап роз≠робленн¤ ≥ реал≥зац≥њ еколог≥чно ор≥Їнтованоњ стратег≥њ розвитку антарктичного туризму.

Ќин≥ визначено ≥ нанесено на карту сотн≥ туристич≠них об'Їкт≥в јнтарктики, ¤к≥ вже реально використо≠вуютьс¤ або можуть бути використан≥ в майбутньому з рекреац≥йною метою. ƒо них належать нин≥шн≥ або за≠консервован≥ науково-досл≥дн≥ станц≥њ р≥зних крањн, авар≥йн≥ бази, пам'¤тн≥ хрести, мемор≥альн≥ дошки, кам'¤н≥ п≥рам≥ди з надписами, монол≥ти, м≥сц¤ похо≠вань, уламки суден, залишки спор¤джень китоб≥йних експедиц≥й тощо.

ќсновними рег≥онами св≥ту, зв≥дки спр¤мовуютьс¤ б≥льш≥сть турист≥в, Ї ѕ≥вн≥чна јмерика, «ах≥дна ™вро≠па, јвстрал≥¤. —еред крањн св≥ту л≥дерами антарктич≠ного туризму Ї найрозвинут≥ш≥, з високим р≥внем до≠ход≥в на одну особу держави, так≥ ¤к —≤Ћј, Ќ≥меччина, ¬елика Ѕритан≥¤ та јвстрал≥¤. ÷¤ четв≥рка забезпечуЇ понад 75 % туристичного потоку до макрорег≥ону. ≤нш≥ багат≥ держави, так≥ ¤к япон≥¤,  анада, Ќ≥дер≠ланди, Ўвейцар≥¤ ≥ Ўвец≥¤, генерують близько 14 % турист≥в. –ешта, припадаЇ ще на 53 крањни, з ¤ких хоча б один турист потрапив до јнтарктики. «а сезон 2006Ч2007рр. цей макрорег≥он в≥дв≥дало близько 40 тис. турист≥в.

јнтарктида все б≥льше приваблюЇ ¤к м≥сце, де можна займатис¤ альп≥н≥змом, зд≥йснювати пошуки метеорит≥в, в≥дв≥дувати незр≥вн¤нн≥ антарктичн≥ бази.

” 1996р. ¬елика Ѕритан≥¤ передала ”крањн≥ ан≠тарктичну станц≥ю ‘арадей. ÷¤ станц≥¤ вже з л≥т≠

нього сезону 1967Ч1968рр. почала приймати тури≠ст≥в. ќсобливо зросла њх к≥льк≥сть ≥з часу передач≥ станц≥њ ”крањн≥. Ќин≥ станц≥¤ називаЇтьс¤ јкадем≥к ¬ернадський ≥ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ Ќац≥ональному ан≠тарктичному науковому центру. ¬≥н проводить пол≥≠тику заохоченн¤ м≥жнародного туризму з метою отри≠манн¤ прибутк≥в дл¤ зд≥йсненн¤ наукових досл≥джень, а також попул¤ризац≥њ дос¤гнень ”крањни ¤к "антарк≠тичноњ держави".

«а дес¤ть рок≥в (1996Ч2006 рр.) в≥дбулос¤ 336 в≥д≠в≥дувань станц≥њ јкадем≥к ¬ернадський з туристичною метою. «а цей час станц≥ю в≥дв≥дало майже 17 тис. ту≠рист≥в з усього св≥ту на 121 ¤хт≥ та на 176 круњзних суд≠нах. «ниженн¤ к≥лькост≥ в≥дв≥дувань у 2001Ч2002 ≥ 2004Ч2005 рр. пов'¤зане з≥ складною льодовою ситуа≠ц≥Їю, ¤ка виникла в цей час.

Ќа станц≥њ јкадем≥к ¬ернадський турист≥в ц≥ка≠вить комплекс життЇзабезпеченн¤ з ун≥кальним нау" ковим обладнанн¤м, а також навколишн≥ ≥сторичн≥ пам'¤тки. “ут же продаютьс¤ сувен≥ри, поштов≥ мар≠ки, надаютьс¤ послуги поштового зв'¤зку, прогноз по≠годи, льодовоњ ситуац≥њ, техн≥ки пересуванн¤ по льодо≠вику та ≥н.

37.  ритер≥њ вид≥ленн¤ обТЇкт≥в до перел≥ку ¬сесв≥тнього надбанн¤ ёЌ≈— ќ.

ќсновн≥ критер≥њ включенн¤ обТЇкт≥в до перел≥ку ёЌ≈— ќ.

Ø  ќбТЇкт Ї природ. феноменом естетичноњ ц≥нност≥

Ø  ¬идатним зразком ≥стор≥њ розвитку земл≥ ≥ маЇ важливе значенн¤ дл¤ збереженн¤ б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤

 ритер≥њ в≥днесенн¤ культ обТЇкт≥в до ёЌ≈— ќ:

Ј         ќбТЇкт Ц шедевр людського творчого ген≥¤

Ј         ¬ин¤тков≥сть обТЇкта (зниклоњ цив≥л≥зац≥њ)

Ј         ¬идатний приклад конструкц≥њ арх≥тектури ансамблю

Ј         ѕов'¤заний з традиц≥¤ми ходож. л≥тер. творами, ¤к≥ мають загально св≥тове значенн¤.

ƒо перел≥ку обТЇкт≥в ёЌ≈— ќ внесено 878 обТЇкт≥в: 679- культурного походженн¤, 174- природного походженн¤, 26- зм≥шаного походженн¤, 145- крањн св≥ту мають обТЇкти† ёЌ≈— ќ.

38. ќбТЇкти ¬сесв≥тнього надбанн¤ в межах ресурсно-туристських макрорайон≥в.

39. ќбТЇкти ¬сесв≥тнього надбанн¤ ™вропейського макрорайону

40. јктуальн≥ та потенц≥йн≥ обТЇкти ¬сесв≥тнього надбанн¤ ”крањни.